Практичне заняття №3

1.Лексичні норми

ЛЕКСИЧНІ НОРМИ — це норми слововживання, прийняті в сучасній українській літературній мові. Вони регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлення. Наприклад, можна говорити рятуваль¬ник і не можна — рятівник, якщо мовиться про посаду; правильно гово¬рити україніка, а не україністика, якщо йдеться про зібрання творів про Україну. Україністика ж — це українське мовознавство й літературо¬знавство. Лексичні норми швидше за інші архаїзуються, змінюються з часом, відбивають вплив живого говіркового мовлення. Так, останнім часом поширилося слово лідер у нашому “внутрішньому вжитку» щодо явищ життя суспільства: лідер молоді, лідер демократів, лідер опо¬зиції лідер змагань та ін. У 20-30-х роках і до 70-х років перевагу віддавали лексемі ватажок (ватажок комсомольців), що означала аван¬гард, провідна сила молоді. Знали також у 30-60-х роках вожатих, що очолювали піонерські загони, вели виховну роботу зі школярами. Не¬абияку роль в активізації вживання іменника лідер відіграла висока частотність його у спортивному мовленні. Сьогодні слово лідер озна¬чає не просто керівника, а вищого на голову від інших здібного орга¬нізатора і вмілого працівника, майстра своєї справи: ‘Лідер має не закликати, а чинити так, щоб його реальні дії ставали закликом до поступу” (Б. Олійник)

2.Власне українська та іншомовна лексика; інтернаціоналізм та варваризми

Власне українська лексика – це слова, які виникли в українській мові надзвичайно давно, з появою тих понять, які вони позначають. До споконвічної лексики належать слова, що позначають лічбу, назви місяців, дії, частини тіла, спорідненість, членів сім’ї, психічні стани, якості людини, предмети, продукти, тварин тощо. Ось деякі із власне українських слів:

Напр:

Мама, батько, вересень, вівторок, відьма, вісім, внук,вогонь,двері, жаль,завтра,ім’я, кров,лід,мудрий,нагорода,наука,обід,око,особа, острів,правда, птах,рід, рух, свідок, сім’я, сон, твердий,тонкий,убогий,хвоя,холод,цілий, чорний,щедрий,юний, яблуко.

Іншомовні слова – слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати у разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать терміни фінансові, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет) При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на відтінки у його значенні (сервіс – обслуговування: сервіс – це будь-яке обслуговування, а обслуговування – тільки побутових потреб населення).Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в професійному тексті диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного тексту.

Інтернаціоналізми-слова, які засвоєні більшістю мов світу з мови народу, що створив або ввів у загальний вжиток позначені ним предмети: спорт, філософія, комбайн.

Варваризми– іншомовні слова або вислови, які не стали загальновживаними, повністю не засвоєні мовою: авеню, місіс. Варваризми не тільки не перекладаються, а й часом зберігають на письмі чужомовну графічну передачу: тет-а-тет іtête-a-tête, альма матер і alma mater.