Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1.docx
Скачиваний:
112
Добавлен:
18.03.2017
Размер:
35.4 Кб
Скачать

10

1.Законодавчі та нормативно-методичні основи ділового листування в Україні

Листування – важлива складова сучасного ділового спілкування. Прийняття більшості управлінських рішень потребує наявності достатньої кількості інформації, яка надходить до установ у вигляді пропозицій, довідок, повідомлень, запитів та відповідей на них. У Примірній інструкції з діловодства (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. №1153 п.2.9.) зазначається: “Установа під час здійснення оперативних зв’язків з організаціями, що належать до сфери її управління, іншими установами та організаціями, окремими громадянами, може надсилати листи. Як правило, листи складають у разі, коли неможливо або важко здійснити бездокументний обмін інформацією, дати усні роз’яснення, вказівки (особисті або по телефону), провести інструктування тощо”.

За даними управлінської статистики, понад 50% усіх управлінських документів – це службові листи. Практично кожне третє управлінське рішення або комерційна угода на стадії їх підготовки, а потім і виконання супроводжуються листуванням. У практиці менеджменту відпрацьовані певні правила складання ділових листів. По-перше, загальноприйнятою нормою припускається написання від руки тільки приватних листів. Кожна установа або фірма повинна мати відповідну організаційну техніку. По-друге, в управлінській практиці існує багато атрибутів, що безпосередньо чи опосередковано впливають на успіх у бізнесі: наявність офісу, персоналу, зовнішніх ознак установи (фірмовий знак, емблема), вивіски, штампа, печатки та бланків документів. Необхідно мати фірмовий бланк листа. Вже за його зовнішнім виглядом у адресата може скластись певне враження про адресанта. Адже ділове листування сьогодні - це не тільки традиційні паперові документи або їх сучасні електронні аналоги: це ще й діловий імідж установи, який працює на неї не лише при особистому спілкуванні за столом переговорів, а й представляє її (на відстані без обов’язкової безпосередньої участі. По-третє, проблеми, пов’язані із складанням текстів ділових листів, обумовлені не тільки встановленими правилами і вимогами до такого роду документів, а й особистісними якостями, професіоналізмом, загальним культурно-освітнім рівнем.

Існують численні види службових листів.

Листування поділяється на офіційне і приватне. Приватне листування відноситься до епістолярного жанру, тобто письмового відображення особистого життя громадян. Предметом розгляду в межах досліджуваної проблематики є офіційні листи. В свою чергу офіційні листи можна поділити на відкриті службові листи і службові листи з помітками “особисто” або “конфіденційно”. Такі помітки на конвертах чи безпосередньо на листах можуть мати два значення: або лист є суто особистим, або ж він містить інформацію обмеженого доступу.

Таким чином, сфера, в межах якої здійснюється ділове листування, визначає його особливості і основні вимоги до нього. Виходячи з них, офіційне листування повинно:

♦ вестись відповідно до чинного законодавства;

♦ надходити від повноважних органів, установ, фірм і підпи-суватись компетентними особами;

♦ мати зовнішні ознаки і структуру відповідного жанру діло-вого спілкування;

♦ складатися грамотно, ретельно, без виправлень;

♦ мати офіційно-діловий стиль викладу, включати перекон-ливу аргументацію, точні і зрозумілі характеристики і висновки;

У складанні листів, що передаються через мережі електрозв’язку, а також електронною або звичайною поштою, є певні відмінності, що визначає структуру тексту, його композиційні особливості, мову, стиль і подання інформації.

За способом передачі інформації листи поділяються на:

♦ звичайні листи, що пересилаються в конвертах поштою або за допомогою кур’єрського зв’язку;

♦ листи-телеграми - повідомлення, що передаються через телеграфну мережу;

♦ листи-факси, що надсилаються каналами факсимільного зв’язку у вигляді паперових копій основного листа;

♦ листи-телефонограми - повідомлення, що передаються усно каналами телефонного зв’язку і записуються (дру-кується) одержувачем;

♦ електронні листи, що передаються “електронною поштою” через систему зв’язку між ЕОМ у вигляді відеограми на екрані монітора або паперової копії, надрукованої на принтері.

Службові листи можна поділити на прості і складні. Прості листи мають бути викладені у вигляді зв’язного літературного тексту в логічній причинно-наслідковій послідовності. Вони нескладні для сприйняття, не викликають труднощів при реєстрації, визначенні виконавців і подальшій систематизації. Складні листи можуть відображати багато підходів до розв’язання поставленого завдання, тому при їх оформленні можуть бути використані різноманітні форми викладу тексту. Це зв’язний літературний текст, таблиця, анкета, математичні викладки, розрахунки тощо. Композиційні особливості ділового листування вимагають професійних навичок при їх опрацюванні в діловодстві установи. Якщо автору листа (адресанту) необхідно звернутись до одного й самого адресата з приводу кількох питань, доцільно скласти окремі листи-запити з кожного конкретного питання. Це не тільки спрощує технічне опрацювання листів в установі-адресаті, а й значною мірою гарантує якісний рівень і найкоротший термін розв’язання всіх питань, оскільки дозволяє більш чітко визначити виконавців і прискорити відповіді на письмові запити або завдання.

За формально-діловодною ознакою ділові листи можна поділити на ініціативні листи і листи-відповіді До ініціативних листів відносяться директивні листи, листи-запити (в т.ч. комерційні оферти), листи-пропозиції, листи-рекламації, листи-нагадування, листи-попередження, листи-запрошення, листи-повідомлення, супровідні листи, листи-заяви, листи-скарги та деякі інші. На більшість ініціативних листів установи – отримувачі дають відповідь у вигляді листів-підтверджень, листів-відгуків, листів-звітів, листів-довідок (у т.ч. аналітичних), листів-відмов, листів-погоджень і т.ін.

Згідно з затвердженою Постановою КМУ від 30 листопада 2011 р. №1242 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, місцевих органах виконавчої влади, на службу діловодства покладаються наступні основні завдання:

• розробка інструкції з діловодства та номенклатури справ підприємства;

• реєстрація та облік документів;

• організація документообігу, формування справ, їх зберігання та підготовка до передачі до архівного підрозділу або особі, відповідальній за ведення архіву установи;

• забезпечення впровадження та контроль дотримання структурними підрозділами установи вимог інструкції, регламентів тощо;

• контроль за своєчасним розглядом та проходженням документів в установі;

• забезпечення дотримання єдиних вимог щодо підготовки документів та організації роботи з ними в умовах електронного документообігу;

• організація збереження документаційного фонду установи та користування ним;

• засвідчення гербовою печаткою документів, підписаних керівництвом тощо.

Аби апарат управління будь-якої організації працював ефективно, насамперед потрібно раціонально організувати роботу служби діловодства.

Функціонування служби діловодства установи передбачає:

оптимальну організаційну

структуру служби діловодства;

вибір раціональної форми діловодства;

чіткий розподіл функцій між працівниками шляхом виконання відповідних діловодних процесів та операцій;

правильне визначення кількісного складу працівників служби (залежно від обсягу документообігу в установі);

нормування праці кожного співробітника;

застосування засобів сучасної комп’ютерної та організаційної техніки;

раціональну організацію робочих місць та умов праці;

нормативно-методичне забезпечення діловодства.

Основними факторами, які впливають на визначення виду і структури служби діловодства, на функції та обсяг виконуваних нею робіт, є такі:

розмір та територіальне розміщення установи;

кількісний склад працівників підприємства;

обсяг документообігу;

обрана форма організації діловодства;

рівень механізації та автоматизації діловодних процесів.

Вирішальним чинником для вибору оптимальної форми організації діловодства на підприємстві та визначення структури і штатного складу служби діловодства є обсяг документообігу (визначається кількістю вхідних, вихідних та внутрішніх документів за рік).

Залежно від обсягу документообігу встановлено чотири категорії установ:

І категорія – з обсягом документообігу понад 100 тис. документів на рік;

ІІ категорія – від 25 до 100 тис. документів на рік;

ІІІ категорія – від 10 до 25 тис. документів на рік;

IV категорія – до 10 тис. документів на рік.

Враховуючи категорію підприємства, кількість та територіальне розміщення її структурних підрозділів, обирають наступну форму організації діловодства:

централізовану – для установ ІІІ-IV категорії з малою кількістю структурних підрозділів (всі операції з оброблення документів зосереджені в єдиному для всієї установи центрі – службі діловодства). Ця форма характерна також для невеликих підприємств з малим документообігом, в яких усі операції з документами виконує секретар/діловод;

децентралізовану – для установ І категорії з територіально роз’єднаними структурними підрозділами (одночасне виконання відносно однорідних діловодних операцій кількома структурними підрозділами підприємства, включаючи службу діловодства). Ця форма забезпечує оперативне і якісне виконання операцій з документами. Але вона має суттєвий недолік: передбачаючи наявність діловодного персоналу і технічних засобів у структурних підрозділах, ця форма є неекономічною;

змішану – для установ І-ІІ категорії зі складною структурою та значним обсягом документообігу (деякі операції (прийом кореспонденції, реєстрація, контроль, копіювання) централізовано виконує служба діловодства, а інші – децентралізовано виконують інші структурні підрозділи установи (зберігання документів, довідково-інформаційне обслуговування, формування справ тощо).

Якщо ви правильно оберете форму організації діловодства, то це надасть змогу досягти швидкого стратегічного реагування, оптимізувати використання ресурсів, у тому числі і трудових, забезпечить ефективне функціонування та координацію підрозділів служби діловодства та її працівників, правильний розподіл повноважень між персоналом, унеможливить хаос у діяльності служби діловодства.

На практиці існують такі види служб діловодства: департамент документального забезпечення і контролю (установи І категорії), управління справами (установи ІІ категорії), загальний відділ (установи ІІІ категорії), канцелярія (установи IV категорії).

На невеликих підприємствах, які у своїй структурі не мають служб діловодства, відповідальність за ведення діловодства покладена на секретаря або на іншу спеціально призначену посадову особу (наприклад, діловода).

Роботу служби діловодства регламентують положення про неї (розробляють на основі положення (статуту) про установу) та інструкції з діловодства компанії.

Діяльність працівників служби діловодства регламентують посадові інструкції, які розробляє керівник служби діловодства. У своїй роботі співробітники служби мають керуватися законами України, що встановлюють порядок організації діловодства й архівної справи, нормативно-правовими актами уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства тощо.

У службах діловодства залежно від обсягу робіт можуть функціонувати такі категорії працівників, як керівники, спеціалісти, технічні робітники.

Керівник служби діловодства може обіймати одну з наступних посад:

– начальник управління;

– керуючий справами;

– завідувач канцелярії.

При написанні ділових листів слід дотримуватись таких основних рекомендацій:

• пишіть виразно, але не намагайтеся справити враження. Використовуйте короткі та зрозумілі фрази. Речення, що містять більше 20 слів, є показником невміння автора писати ділові листи, тому речення мають складатися з 16-18 слів;

• зберігайте позитивну інтонацію: пишіть про переваги, а не про специфіку, недоліки тощо;

• більше конкретики, менше абстрактності;

• початок листа повинен бути енергійним;

• треба знати партнерів. Використовуйте мову (терміни) вашого бізнес-партнера, до якого ви звертаєтесь;

• листи повинні бути особистими. Використовуйте в тексті листа особисті займенники «вас», «ви», «ми», «нас» тощо;

• прохання, що міститься в листі, треба написати в останньому реченні або фразі.

Точність листа досягається недопущенням подвійного тлумачення вміщених у ньому висловів та окремих слів. Із цією метою слід уникати використання специфічних зворотів, жаргонних висловів, зайвих скорочень і навіть не пояснених заздалегідь завуальованих слів і кодів. Повним може вважатися такий текст ділового листа, зміст якого вичерпує всі обставини справи. Для цього автор має чітко визначити мету свого звертання до адресата, що може полягати в очікуванні:

– певної прогнозованої реакції на висловлені пропозиції, висновки тощо;

– запланованої відповіді або початку конкретних дій, спонукальним мотивом до яких стало дане повідомлення.

Соседние файлы в предмете Українська мова