24
.docx24. Негативні тенденції у розвитку соціального захисту у другій половині ХХ ст. у Радянській Україні. Криза соціальної підтримки населення у кінці 80-х рр. ХХ ст.
1.У післявоєнний період ресурси для розвитку соціальної сфери уряд намагався отримати за рахунок нееквівалентного обміну між містом і селом, шляхом пограбування селян. Результатом цього стали неврожай 1946 р. і голод 1946-47 років, які поставили селянство на межу катастрофи (голод).
2. Уповільнення темпів зростання реальних доходів населення (протягом 1965-1985 років вони знизилися з 20% до 14%);
3. Збереження і поглиблення відставання від країн Заходу щодо споживання на душу населення. За рівнем споживання на душу населення Радянський Союз займав лише 77 місце в світі
4. Загострення житлової проблеми. Кількість осіб, що поліпшили свої житлові умови, з п’ятирічки у п’ятирічку зменшувалася, а з початку 1980-х років зупинилася на одному місці.
5. Зниження рівня охорони здоров'я. У цій сфері склалася парадоксальна ситуація: з одного боку, за період від 1970 р. до 1985 р. кількість лікарів збільшилася на 67%, кількість лікарняних ліжок – на третину, показники ж смертності зросли з 8,8 до 12,1 випадків на тисячу громадян, а природний приріст зменшився у 2,2 рази. Це пояснюється відставанням кількісних показників від якісних у підготовці лікарів (та інших спеціалістів), зменшенням видатків на охорону здоров’я , катастрофічною екологічною ситуацією. Крім того, нераціональне розширення посівних площ у сільському господарстві (хрущовські “курудзяні” кампанії, освоєння цілини) спричинило високий ступінь розораності території та активізацію ерозійних процесів, через що Україна щорічно втрачала до 600 млн. тонн родючих грунтів. В особливо складній екологічній ситуації опинилися міста, в яких зосереджувалася більша частина промислових підприємств. Частка населення, яке працювало у галузях зі шкідливими для здоров’я умовами, складала в Україні 53%. Усе це вплинуло на демографічну ситуацію, відбувалося постаріння населення.
6. Порушення прав людини, репресії. Як приклади, слід згадати про репресії в західноукраїнських землях під час “радянізації” краю після приєднання цих земель до України ідеологічний тиск 1946-1951 рр. (“лисенківщина”), “маланчуківщина” та боротьба з дисидентством.