00062190

35

ЗМІСТ

4 13 34 60 84 94 110 120

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АДІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

1.1. Сутність та підстави адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

1.2. Видозмінення адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства.

1.3. Особливості провадження по справах про адміністративні правопорушення, вчинені у сфері оподаткування.

РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ ВЧИНЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ВИЯВЛЕННЯ УХИЛЕНЬ У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ

2.1. Способи вчинення правопорушень у сфері

оподаткування .

2.2. Класифікація ухилень від сплати податків.

2.3. Способи виявлення правопорушення у сфері

оподаткування

РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ

3.1. Загальні проблеми адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства та шляхи їх вирішення

135 156 167 174 191

3.2. Напрями реформування системи оподаткування для сприяння належного виконання податкових обов’язків.

3.3 Удосконалення податкового законодавства

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВСТУП

Сучасне українське суспільство будує нові економічні та суспільні відносини. До найважливіших функцій держави Конституція України відносить належне поповнення державного бюджету за рахунок чітко визначених чинним податковим законодавством податків.

Реалізація цього положення значною мірою залежить і від діяльності працівників державної податкової служби України щодо застосування норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та інших правових актів щодо осіб, які ухиляються від сплати податків.

Адміністративна відповідальність як різновид юридичної відповідальності є специфічною формою адекватного реагування держави, на протиправні дії з боку окремих громадян та юридичних осіб. Боротьба з цими проявами є актуальною і важливою, оскільки виховує громадян у дусі поваги до законів, запобігає вчиненню правопорушень у сфері оподаткування.

Податкове законодавство України знаходиться в стадії становлення і, відповідно, страждає багатьма недоліками, прорахунками і прогалинами. Правовідносини у сфері оподаткування перебувають у стані розвитку, а отже вимагають ґрунтовних наукових досліджень, всебічного, повного й об'єктивного обґрунтування необхідних змін до існуючого податкового законодавства.

В даний час здійснюється реформування податкової системи України, зокрема, потребує негайного прийняття Податковий кодекс України – єдиний систематизований правовий акт, що повинен служити основним джерелом податкового права і до розумного балансу інтересів держави і платника податку, визначити межі, обсяг і характер втручання контролюючих державних органів і органів місцевого самоврядування у сфері особистих прав платників податків.

Інститут адміністративної відповідальності, який передбачає застосування державного примусу відносно осіб, що вчинили адміністративні правопорушення у сфері оподаткування, започатковує положення про те, що відповідальність у сфері оподаткування не є раз і назавжди визначеною, вона може трансформуватися шляхом певних видозмін.

Перетворення адміністративної відповідальності покликана забезпечувати дієвий ефективний шлях реалізації принципу справедливості, який зобов’язує контролюючий орган (посадову особу) дотримуватися гуманного та індивідуального підходу при застосуванні заходів державного примусу по відношенню до тих чи інших осіб, які вчинили протиправні діяння, що мають ознаки адміністративного правопорушення у сфері оподаткування.

В чинному КУпАП відповідальність за ухилення від оподаткування спеціально непередбачена глава, а лише передбачено окремими статтями. Так, відповідно до статті 234-2 КУпАП органи державної податкової служби України розглядають адміністративне правопорушення, пов’язані з ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (стаття 166-6). Складають протоколи про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 255, уповноважені на те посадові особи органів податкової служби (статті 51-2, 155-1, 164, 164-5, 177-2), але розглядати дане правопорушення, відповідно до статті 221 КУпАП мають право районі, районі у місті, міські чи міськ- районні суди (судді).

У процесі дослідження використовувалися наукові праці провідних вітчизняних та іноземних вчених в галузі державного управління, адміністративного та податкового права – В.Б. Авер’янова, О.М.Бандурки, Д.М. Бахраха, В.Т. Білоуса, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, П.Т. Геги, І.П.Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, В.В. Зуй, Р.А.Калюжного, М.І. Камлика, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, М.П.Кучерявенка, П.В. Мельника, В.Ф. Опришка, О.І.Остапенка, В.К.Шкарупи, В.О. Юсупова та інших.

Актуальність і практична значимість дисертаційного дослідження обумовлюється необхідністю створення нового адміністративного законодавства України, його розбудови та узагальненні історико - правового досвіду, сучасного стану теорії і практики та використання світового досвіду.

Такі обставини, а також важливе значення адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування для підвищення рівня добровільної сплати податків свідчать про актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Роботу виконано в межах планів досліджень Національної академії державної податкової служби України, тема дисертаційного дослідження затверджена її вченою радою. Крім того, цей напрямок досліджень відповідає Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженій Указом Президента України №1376/2000  від 25 грудня 2000 року. Крім того, дисертаційна робота передбачена програмою наукових досліджень Національної академії ДПС України, та комплексного наукового проекту “Відповідальність за правопорушення” (номер державної реєстрації 0102U000477), а також темі кафедрального дослідження „ Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності в сфері оподаткування ” (номер державної реєстрації 0105U000657).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження й обґрунтування положень, які врегульовані нормами адміністративного та податкового права і стосуються безпосередньо питань, пов’язаних із нормативно-правовими засадами, підставами, формами та процедурою застосування адміністративної відповідальності за фактами ухилення від оподаткування.

Для досягнення зазначеної мети вирішувались наступні завдання:

— дослідження особливостей адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства;

— проведення аналізу механізму трансформації адміністративної відповідальності в податковому законодавстві;

— дослідження способів вчинення правопорушень у сфері оподаткування;

— здійснення класифікації ухилень від сплати податків;

— визначення проблеми та напрямків вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за порушення норм податкового законодавства;

Об’єктом дисертаційного дослідження є сукупність суспільних відносин, що регулюються нормами права у сфері оподаткування

Предмет дисертаційного дослідження складають податкове законодавство, законодавство України про адміністративні правопорушення та управлінські рішення, які пов’язані із застосуванням заходів адміністративної відповідальності.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертаційної роботи, яке складається із сукупності загальнонаукового діалектичного методу й окремих наукових методів структурно-системного, порівняльного і логічного аналізу, синтез, індукція, дедукція та інші.

Що стосується окремих методів дослідження, то структурно-системний метод використовувався, головним чином, як інструмент з’ясування характеру і сутності адміністративно-правових засобів, а також виявлення системи засобів державного примусу, їхнього взаємозв’язку та ієрархії: при дослідженні даної категорії необхідним є застосування системно-структурного підходу, вивчення системи засобів як у цілому, так і окремих частин. Системний підхід у даному випадку є одним із інструментів дослідження об’єкта як складного явища, що містить елементи, взаємозв’язок між якими забезпечує їхню цілісність (підрозділ 1.1).

Метод статистичного аналізу дозволив прослідкувати в динаміці певні аспекти адміністративної відповідальності за ухилення від оподаткування.

Емпіричною базою дослідження стали матеріали правозастосовчої практики по даній категорії справ за останні роки.

Методом формалізації встановлювалися логічні зв’язки та відношення між вихідними, визначальними елементами адміністративних правопорушень у сфері оподаткування, з урахуванням їх вторинних властивостей та ознак. Формалізація дозволила систематизувати, уточнити та методологічно обґрунтувати підстави та особливості адміністративної відповідальності, з’ясувати характер взаємозв’язків між ними, виявити та сформувати не вирішені проблеми (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3).

Синтез як прийом наукового пізнання використовувався для узагальнення даних, отриманих в результаті аналізу властивостей та ознак адміністративної відповідальності за ухилення. Первинне пізнання окремих сторін та властивостей адміністративної відповідальності здійснювалося методом індукції, на основі якого потім здійснено їх узагальнення (підрозділ 1.1).

Компаративний метод, статистичний і документальний аналіз використовувались для вироблення пропозицій щодо удосконалення адміністративного законодавства у сфері оподаткування (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3).

Аналіз норм чинного податкового, адміністративного, кримінального та іншого законодавства сприяв виявленню їх недоліків та формуванню пропозицій щодо їх усунення відповідно до результатів дослідження.

При написанні дисертації використовувалися чинне законодавство України та податкове законодавство інших держав. Оскільки дисертаційне дослідження носить значною мірою міжгалузевий характер, його нормативна база включає, крім норм адміністративного права, джерела інших галузей українського права: конституційного, цивільного, фінансового, податкового, кримінального тощо.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дана робота є прикладним теоретико-практичним монографічним дослідженням адміністративної відповідальності за ухилення від оподаткування, здійснено поглиблений аналіз правових норм, що встановлюють адміністративну відповідальність за вчинення даних правопорушень та механізм її реалізації.

В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

— на підставі порівняльного аналізу практики застосування норм податкового, крмінального та адміністративного законодавства доведено, що застосування адміністративної відповідальності за ухилення від оподаткування дозволяє більш ефективно, ніж у випадку застосування кримінальних репресій, досягти виконання конституційного обов’язку громадян щодо своєчасної і повної сплати податків та профілактики подібних правопорушень у майбутньому;

— дістало подальшого розвитку юридична характеристика адміністративної відповідальності в податковому законодавстві, а також встановлені загальні властивості адміністративної відповідальності, які необхідно враховувати при притягнені порушника до адміністративної відповідальності за ухилення від оподаткування;

— доведено, що використання такого явища, як трансформація адміністративної відповідальності в податковому праві забезпечуватиме: по-перше, реалізацію принципу справедливості при застосуванні адміністративних стягнень до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення способом ухилення від сплати податку; по-друге, - більш диференційований та індивідуалізований підхід до застосування заходів впливу відносно осіб, що вчинили такі протиправні діяння;

— комплексно розглянуті способи вчинення правопорушень у сфері оподаткування та доведено, що причинами, які зумовлюють масштабність ухилень від оподаткування, є недосконалість чинного законодавства;

— уперше визначено теоретико-методологічні підстави класифікації ухилень від оподаткування;

— запропоновану науково-теоретичну конструкцію поняття „ухилення”, „приховування” як протиправну дію платників податків слід вважати категорією також і адміністративного права, а саме адміністративним правопорушенням;

— сформульовано та обґрунтовано напрямки реформування податкової системи яки сприяють належному виконанню податкових обов’язків;

— зроблені конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до КУпАП, інших законодавчих актів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані у процесі дисертаційного дослідження результати мають теоретичне і практичне значення. Досліджені положення та сформульовані висновки щодо процедури застосування адміністративної відповідальності можуть бути використані як науковцями, що працюють у галузі адміністративного та податкового права, так і практичними працівниками контролюючих органів держави. Доцільним є використання матеріалів дослідження та висновків при проведенні семінарів та практичних занять із курсів „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність органів державної податкової служби” та „Адміністративна відповідальність”. Значна частина висновків та низка положень дисертаційної роботи використовуються студентами, курсантами та слухачами при вивченні курсів „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність органів державної податкової служби” та „Адміністративна відповідальність” у навчальному процесі на факультеті податкової міліції та юридичному факультеті Національної академії ДПС України.

Особистий внесок здобувача. Автором проведено наукове дослідження з питань застосування адміністративної відповідальності за ухилення від оподаткування особисто. Усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на підставі особистих досліджень та аналізу практики діяльності органів податкової служби і діючого законодавства.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були обговорені на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії ДПС України. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на трьох науково-практичних конференціях: ”Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення” — Дніпропетровськ: 20—21 листопада 2003 року, „Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції” — Дніпропетровськ: 26 березня 2004 року, „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та європейського союзу” — Ірпінь: 16 квітня 2004 року.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено в трьох статтях у фахових наукових збірниках, а також у трьох збірниках доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій.

Структуру дисертації визначено у відповідності до завдань, які було поставлено здобувачем.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВИСНОВКИ

Важливість проблеми, обраної для дисертації, специфіка об’єкта досліджень та динамізм суспільно-економічних та політичних відносин в Україні обумовили необхідність проведення аналізу значного обсягу інформації з теорії і практики правового регулювання оподаткування, зокрема у сфері протидії правопорушенням у цих відносинах, що дозволило виявити суттєві чинники, які знижують ефективність сучасного механізму справляння податків, дієвість засобів захисту суспільних відносин у сфері оподаткування, зокрема адміністративно-правовими заходами.

Серед зазначених чинників наступні:

1. Перелік адміністративних правопорушень у сфері оподаткування встановлений різними законодавчими актами, є надто громіздкий, недосконалий і складний у правозастосуванні. Розмаїття правових актів, що встановлюють адміністративну відповідальність за порушення податкового законодавства, страждає їх неузгодженістю, дублюванням правових норм.

Адміністративна відповідальність за ухилення від оподаткування дозволяє найбільш ефективно, з урахуванням економії кримінальних репресій, досягти виконання конституційного обов’язку громадян, по своєчасній і повній сплаті податків, а також профілактики подібних правопорушень у майбутньому.

Адміністративна відповідальність за ухилення від оподаткування - це застосування до осіб, уповноваженим на те органом державної податкової служби України (їх посадовою особою) заходів адміністративної відповідальності, які мають факти навмисного ухилення, а також приховування ухилення від оподаткування чи приховування об’єкта оподаткування на підставах і у порядку встановлених процесуальними нормами адміністративного законодавства

2. Явне законодавче обмеження видів адміністративних стягнень при встановлені санкцій за правопорушення у сфері оподаткування: з восьми відомих в адміністративному праві видів стягнення використовується, в основному лише один – штраф.

Система адміністративних стягнень у цій сфері потребує удосконалення. Перелік адміністративних стягнень за правопорушення у сфері оподаткування необхідно розширити.

3. Неадекватність суми адміністративного штрафу вчиненому правопорушенню. В більшості випадків суб'єктам підприємницької діяльності значно вигідніше сплатити адміністративний штраф за наслідками перевірки ніж здійснювати фінансово-господарську діяльність та вести податкову звітність відповідно до чинного законодавства.

Для подолання зазначених недоліків та неузгодженостей доцільно розташувати адміністративно-правові норми, якими передбачені правопорушення, що завдають шкоди відносинам оподаткування як родовому об’єкту в самостійному розділі. Особливої частини КУпАП – „Правопорушення у сфері оподаткування” визначеним для них місце після правопорушень у сфері господарської діяльності.

Об’єкти оподаткування, що утворилися як результат протиправної діяльності, так само як об’єкт оподаткування, що виникають у сфері законної діяльності, визнавати умовою для виникнення обов’язку сплатити відраховані податки, передбачені податковим законодавством. Ухилення від їх сплати визнавати як підставу притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб за ухилення від оподаткування. При цьому предметом правопорушення слід визнавати несплачені грошові кошти , що утворилося від об’єктів оподаткування, отриманих від протиправної діяльності.

Трансформація адміністративної відповідальності за ухилення від оподаткування залежно від фінансово-економічних можливостей платника податків та визначення показників (відсоток, частина несплачених коштів від загальної суми податкових внесків) як критерії оцінки проступку у сфері оподаткування.

Доповнити статтю 185 КУпАП після слів „міліція”, словами „податкова міліція”.

Абзац перший пункту 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" потребує доповнення нормою, яка має вказівку на умисел вчиненого діяння та передбачає, відповідно, більш сувору санкцію за порушення порядку податкової звітності:

„Умисне внесення неправдивих відомостей до документів податкової звітності тягне за собою накладення штрафу 50 відсотків від суми яку не було показано у податковій звітності”.

З огляду на практику ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб шляхом укладання договорів страхування фінансових (комерційних) ризиків, з метою протидії таким правопорушенням доцільно було б абзац 2 пункту 11 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” доповнити нормою наступного змісту:

„Укладання договорів страхування невиплати заробітної плати, або інших фіктивних угод з метою ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб, - тягне за собою накладення штрафу на винних осіб від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Ця правова норма дозволить притягти до адміністративної відповідальності посадових осіб підприємств, які з метою ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб вступають у протиправний зговір з представниками страхових компаній та укладають договори страхування невиконання основних показників підприємства і, як наслідок, неотримання його працівниками премії або одноразової винагороди за вислугу років. При цьому, страхове відшкодування виплачується страховою компанією безпосередньо вигодонабувачу, що призначений страхувальником. Вигодонабувачами, як правило, є працівники підприємства, а сума страхового відшкодування дорівнює належної до виплати суми заробітної плати. Таким чином працівники підприємств отримують грошові виплати, а прибутковий податок не стягується.

Великі обсяги надприбутків отримують громадяни, які здійснюють реалізацію товарів або послуг неналежної якості. Як правило вони здійснюють діяльність або взагалі без державної реєстрації та спеціального дозволу, або реалізують товари та надають послуги, які не відповідають якості зазначеної у сертифікатах та дозволах. Зрозуміло, що така діяльність завдає шкоди не тільки інтересам держави, а й споживачам такої продукції (послуг). У зв'язку з чим, абзац шостий пункту 11 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” необхідно доповнити норму такого змісту:

„Виготовлення або реалізація продукції чи надання послуг без державної реєстрації та спеціального дозволу вчинені у великих розмірах (вартість виготовленої чи реалізованої продукції або наданих послуг у сто чи більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян), а так само, виготовлення, реалізація продукції чи надання послуг, які не відповідають якості зазначеної у сертифікатах та дозволах, - тягнуть за собою накладення штрафу 50 відсотків від вартості виготовленої чи реалізованої продукції, з конфіскацією продукції яка не відповідає якості зазначеної у сертифікатах”.

Відповідно до статті 255 КУпАП, посадові особи органів державної податкової служби мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення передбачені статтею 51-2 цього кодексу (порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності), а правом складання протоколів про адміністративні проступки передбачені статтею 164-9 (незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів чи фонограм), наділені лише посадові особи органів внутрішніх справ, хоча ці правопорушення тісно переплітаються між собою та, як свідчать перевірки, обидва факти мають місце одночасно. Тому пропонується наділити органи податкової міліції правом складання протоколів про адміністративні правопорушення передбачені статтею 164-9 КУпАП .

Кримінальний кодекс України прийнятий 5 квітня 2001 року, передбачає склади правопорушень у сфері оподаткування, серед яких до підвідомчості податкової міліції належить ті, що передбачені ст. ст. 204, 207, 208, 209, 212, 216 та 218.

Багато з названих статей передбачають кримінальну відповідальність лише при заподіяні певної шкоди (у великих, значних розмірах, при завданні істотної шкоди) державним інтересам, яка має конкретний грошовий еквівалент (статті 212, 218, та ін КК України). При заподіяні шкоди у меншому, ніж визначений кримінальним законодавством, розмірі кримінальна відповідальність не настає. Більш того, велика кількість з названих складів правопорушень, передбачених КК України, не мають аналогічних складів проступків у сфері оподаткування, закріплених адміністративним законодавством України. Так, наприклад, стаття 218 КК України „Фіктивне банкрутство” передбачає відповідальність за завідомо неправдиву офіційну заяву громадянина-засновника або власника суб’єкта господарської діяльності, а так само громадянина суб’єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.

Відсутня в адміністративному законодавстві і правова норма аналогічна статті 212 КК України, яка передбачає відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що призвело до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в сумі до тисячі податкових соціальних пільг.

Подібна ситуація спостерігається і з іншими матеріальними складами правопорушень у сфері оподаткуванні, передбачених кримінальним законодавством, що обумовлює необхідність здійснення ґрунтовного порівняльного аналізу норм податкового, кримінального та адміністративного законодавства, розробки відповідних пропозицій про внесення змін до адміністративного законодавства України щодо відповідальності за ухилення від оподаткування .

Так, на думку дисертанта доцільно ввести до КУпАП склади правопорушень, які передбачали б відповідні склади проступків (злочинів), але, в залежності від ступеня суспільної небезпечності і розмірів коштів, що не надійшли до бюджету, передбачали б адміністративну відповідальність.