Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

С. В. Ківалов ПОДАТКОВЕ РЕЗИДЕНСТВО ФІЗИЧНИХ ОСІБ

.pdf
Скачиваний:
2
Добавлен:
16.04.2017
Размер:
3.35 Mб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИІ НАУКИ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ

НАУКОВИЙ ВІСНИК МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Серія:

ЮРИСПРУДЕНЦІЯ

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

Випуск 12 том 1

Одеса

2014

Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 463 від 25.04.2013 р.

Серію засновано у 2010 р.

Засновник – Міжнародний гуманітарний університет

Рекомендовано до друку та поширення через мережу Internet Вченою радою Міжнародного гуманітарного університету

протокол № 3 від 23.12.2014 р.

Видавнича рада:

С. В. Ківалов, акад. АПН і НАПрН України, д-р юрид. наук, проф. – голова ради; А. Ф. Крижановський, член-кореспондент НАПрН України, д-р юрид. наук, проф. – заступник голови ради; М. П. Коваленко, д-р фіз. мат. наук, проф.; С. А. Андронаті, акад. НАН України; В. Д. Берназ, член-кореспондент НАПрН України, д-р юрид. наук, проф.; О. М. Головченко, д-р екон. наук, проф.; Д. А. Зайцев, д-р техн. наук, проф.; В. М. Запорожан, д-р мед. наук, проф., акад. АМН України; М. З. Згуровський, акад. НАН України, д-р тех. наук, проф.; В. А. Кухаренко, д-р філол. наук, проф.; І. В. Ступак, д-р філол. наук, доц.; Г. П. Пекліна, д-р мед. наук, проф.; О. В. Токарєв, Засл. діяч мистецтв України.

Головний редактор серії – д-р юрид. наук, проф., Заслужений юрист України, професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Міжнародного гуманітарного університету Т. С. Ківалова Заступник головного редактора серії – канд. юрид. наук, доц., перший проректор Міжнародного

гуманітарного університету А. А. Березовський

Редакційна колегія серії «Юриспруденція»:

А.Ф. Крижановський, член-кореспондент НАПрН України, д-р юрид. наук, проф., Заслужений діяч науки

ітехніки України; О. К. Вишняков, д-р юрид. наук, проф.; В. В. Дудченко, д-р юрид. наук, проф.,

Заслужений юрист України; А. В. Дулов, д-р юрид. наук, проф., Заслужений юрист Республіки Білорусь (Білорусь); В. М. Дрьомін, член-кореспондент НАПрН України, д-р юрид. наук, проф.;

В.Д. Берназ, член-кореспондент НАПрН України, д-р юрид. наук, проф.; Т. С. Кізлова, д-р юрид. наук, доц., Заслужений юрист України; С. І. Клім, канд. юрид. наук; Н. А. Орловська, д-р юрид. наук, доц.;

В.В. Печерський, канд. юрид. наук, доц. (Білорусь); В. О. Туляков, член-кореспондент НАПрН України, д-р юрид. наук, проф., Заслужений діяч науки і техніки; О. І. Харитонова, член-кореспондент НАПрН України, д-р юрид. наук, проф.; Г. І. Чанишева, член-кореспондент НАПрН України, д-р юрид. наук, проф.; Mark Weston Janis William F., Starr Professor of Law (США).

Повне або часткове передрукування матеріалів, виданих у збірнику «Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету», допускається лише з письмового дозволу редакції.

При передрукуванні матеріалів посилання на «Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету» обов’язкове.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 16818-5490Р від 10.06.2010

Адреса редакції: Міжнародний гуманітарний університет

вул. Фонтанська дорога 33, каб. 402, м. Одеса, 65009, Україна, Телефон: +38 099 269 70 67, www.vestnik-pravo.mgu.od.ua

© Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: «Юриспруденція», 2014 © Міжнародний гуманітарний університет, 2014

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА; ФІЛОСОФІЯ ПРАВА

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

УДК 340.15 (477.5) «16/17»: 340.116.001.32

ОстапенкоТ.О.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри історії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія»

ДЖЕРЕЛЬНА ОСНОВА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ– ГЕТЬМАНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII – 80-х рр. XVIII ст.

Анотація. Стаття присвячена аналізу ролі та місця норм звичаєвого права, магдебурзького права, Статуту Великого князівства Литовського 1588 р., гетьманських універсалів та джерел права Московської держави в процесі розвитку правової системи України-Гетьманщини.

Ключовіслова:джерелаправа,правовасистема,Укра- їна-Гетьманщина, система права.

Постановка проблеми. Уявлення про стан дослідження будь-якої проблеми дає історіографічний огляд. Здійснюючи історіографічний аналіз, слід зазначити, що проблеми правової системи України-Гетьманщини XVIII ст. ще не достатньо досліджені у вітчизняній історико-правовій науці. Існуючі із цьогопитаннядослідженняголовнимчиномстосуютьсядіїматеріального права, на яке посилалися суди. У них наводиться неповний перелік норм матеріального і частково процесуальногоправа,надаєтьсянезавждиоб’єктивнахарактеристика,не розкриваєтьсяїхсоціальнийзміст.

Поставлена автором проблема вивчалася багатьма вчени- ми-істориками та юристами в різні часи. Тому слід приділити увагуаналізуостанніхдослідженьіпублікацій,вякихзапочаткованорозв’язанняцієїпроблеми,інаякіспираєтьсяавтор.Серед них можна виділити І. Бойка, В. Кульчицького, В. Мєсяца, Д.Міллера,П.Музиченка,М.Слабченка,А.Ткачатощо.

Основною метою запропонованої статті є з’ясування особливостей впливу різних джерел права на розвиток правової системи України-Гетьманщини в другій половині ХVІІ – 80-х рр.ХVІІІст.Ідлярозкриттявказаноїметиприділеноувагувирішеннютакихзавдань:

1)аналізособливостейпроцесурозробкитаприйняттярізнихджерелправа;

2)характеристиказмістуосновнихположеньданихджерел;

3)з’ясування ступеня впливу відповідних джерел права на процесстановленняправовоїсистемивУкраїні-Гетьманщині.

Правова система Гетьманщини практично від самого початку її існування виразно демонструвала наявність усіх основних елементів: ідеологічного, нормативного, інституційного та соціологічного. Юридичні установи Гетьманщини представлені у правозастосувальній складовій судовою системою, яка до 60-х рр. XVIII ст. функціонувала у межах адміністративно-територі- ального устрою на основі полкового поділу, згодом її декілька разів було реформовано, спочатку за ста тутовим, і врешті – за імперськимвзірцем.Правотворчаскладованебулатаксамочіткоінституційноструктурована,якпопередня,втімїїфункціявиконуваласяукраїнськимиправникамиякзініціативимісцевогоі центрального(російського)урядів,такізприватноїініціативи.

Усі ці фактори більшою чи меншою мірою враховують представники різних концепцій праворозуміння, розглядаючи питання про джерела права. Основним джерелом права Гетьманщини, якщо говорити про джерела у традиційному сенсі, бувзакон.Нормативно-правовабазачастковобулауспадкована від попереднього періоду, частково ж сформована за рахунок оригінальнихправовихактівXVIIIст.[1,c.43]

Із нормативно-правових джерел попереднього періоду слід назвати, перш за все, Статут Великого князівства Литовського 1588 р., що був розповсюджений (передусім у судових установах Гетьманщини) як у кириличних, так і у польськомовних виданнях та рукописах; ряд збірок міського права, складених на основі Саксонського зерцала польськими й українськими правникамиXVI–XVIIст.ст.підшироковживаноюзагальною назвою «Саксон», або «Порядок», до яких належать, насамперед, ряд трактатів Б. Гроїцького та П. Щербича. І хоча ці акти не були формально запроваджені в дію після 1654 р. ані гетьманським, ані московським урядами, а перші відомі згадки в урядовихактахпронихдатуються1721р.,посиланняминаних рясніютьчисленнісудовідекретитапроцесуальніакти.

Нормативно-правові акти безпосередньо України-Гетьман- щинислідподілитинатригрупи.

Першагрупаоб’єднуєпоточнезаконодавствоУкраїни-Геть- манщини–універсали,ординації,інструкціїтощо.

Другу з них становлять акти міждержавного рівня – договоринормативногохарактеру,насамперед,зМосквоютаРіччю Посполитою.

Дотретьоїгрупиналежатьактиросійськогоуряду,зокрема, царськіукази.

Більш детально слід зупинитися на характеристиці норма- тивно-правовоїбазиУкраїни-Гетьманщини.Право,щодіялона українських землях до Визвольної війни українського народу 1648 – 1657 рр., охоплювалося такими збірками права: Статут Великого князівства Литовського 1588 року, «Саксон», «ОрдинаціяВійськаЗапорізькогореєстрового»1638р.,атакожокремими статутами польських королів. На території українських земельуцейперіоддіялитакожмагдебурзькеправотазвичаєве право. Джерелом права православної церкви були так звані кормчікниги,номоканони,церковніуставикнязівВолодимира

іЯрослава,якимивизначалосяпанівнестановищецерквиідуховенства.Всівонивважалисядіючимиіпісля1657р.

За років Визвольної війни і перших років після приєднаннядоМосковськоїдержавиІІІСтатутВеликогокнязівстваЛитовського та західно-європейські збірки права не знаходили практичноговикористання.Уцейперіодзастосовувалосяпереважно звичаєве право. Фактично суди керувалися здебільшого народнимуявленнямпроте,щодозволено,ащо–ні.Окремих законодавчихактів,якірегулювалибпитанняпроцесу,небуло. Оскільки звичаєве право та народні уявлення про «дозволене»

і«недозволене»незавждидавалиможливістьрозв’язуватиряд справ у судах, міські і козацькі суди почали звертатися до збірок права, які застосовувалися у попередній період. У цьому була зацікавлена козацька старшина, яка шукала у праві минулихчасівюридичнеобґрунтуваннязакріпленнясвоїхпривілеїв

[4,c.67].

Вже у другій половині XVII ст. у судовій практиці зустрічаютьсяпосиланнянаСтатутВеликогокнязівстваЛитовського 1588року,атакожназахіднізбіркиправа.Алемайжеукожній судовій постанові судді відходили від норм, визначених у цих збірках.Ізматеріалівсудовоїпрактикивидно,щоіснувалапов-

4

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

на довільність застосування правових норм при вирішуванні справсудами.Посилаючисьнанімецькеправо,заякимналежаловинномувинестисуворукару,судвдававсядоСтатуту1588 року,якимпередбачалосяменшепокарання,аінодівідступаві віднього,ізастосовувавзвичаєвеправо.

Вільному «балансуванню» між застосуванням різних правових актів сприяли також розбіжності, які існували не тільки впитанняхвідповідальностізаокремізлочини,алейурегулюванні ряду цивільних відносин. Так, наприклад, за німецьким правом не можна було відчужувати родові маєтки без згоди дітей та інших спадкоємців, а за Статутом 1588 року допускалося вільне розпорядження родовим майном без згоди дітей. ПисанізакониудругійполовиніXVIIст.малилишедопоміжне значення–навипадок,колиузвичаєвомуправічого-небудьне вистачало. Але слід також зазначити, що поряд із німецьким правом досить широко застосовувались універсали гетьманів тацарськіграмоти.

Проте згодом «малороссийские права», тобто права, викладені у згаданих збірках, закріплюються у судовій практиці, а вже у XVIII ст. вони визнаються обов’язковими. Саме в такому аспекті про Статут Великого князівства Литовського і «Саксон» говориться в універсалі гетьмана І. Скоропадського від 16 травня 1721 р. Згодом це повторюється у пункті 20 так званих«решительныхопределений»1728р.,якихбулоскладено у Верховній таємній раді, а також в інструкції судам від 13 липня1730р.

Таким чином, у правовій системі України-Гетьманщини у другій половині XVII – 80-х рр. XVIII ст. існувала справжня «мозаїка» права, чим створювалися умови для всіляких зловживань.Алевстановити,якеправофактичнодіяловцейчас,як зазначає М. Василенко, «можна тільки шляхом вивчення судовоїпрактикитатихнорм,щонанихпокликалисясторонивсудовихсправах».Відповідьнапитання,якеджерелоправабуло домінуючимуправозастосовнійпрактиці,можедатилишеаналізвищезазначенихджерелправа,асаме:

1)звичаєвогоправа;

2)СтатутуВеликогокнязівстваЛитовського1588року;

3)магдебурзькогоправа;

4)законодавчихактівгетьманів;

5)джерел права Московської держави в Україні-Гетьман-

щині.

Середджерелправанаукраїнськихземляхзавсіхчасівпомітне місце належало нормам звичаєвого права. Вони виника- литаформувалисяупроцесіеволюціїгосподарсько-побутових відносинлюдей,іспиралисяназагальноприйняті«давні»норми поведінки, вироблені за різних обставин. Сукупність саме такихправилтаїмподібних,обов’язковихдовиконаннянарівні із законом, а в разі їх порушення – до покарання, схожого з вироком законодавчих органів, і являла собою звичаєве право. Його повнота перебувала у прямому взаємозв’язку з паралельно діючим законодавством у країні (чи окремому регіоні), що не встигало, або не могло з різних причин на той час охопити ту чи іншу сферу суспільного співжиття. Тому поширення законодавства відповідно звужувало на місцях функції звичаїв. Коли останні не суперечили інтересам суспільної верхівки, їм, якправило,надаваласясилазакону.

Найдовше і в найбільш традиційній формі вони проіснували на Запорожжі, де населення дотримувалося «подлуг старожитных и старейших обычаев». Вся тамтешня військо- во-адміністративнасистема,атакожсуди,спиралисяназагаль- новиробленінормизвичаєвогоправа[3,c.81].

Матеріали судової практики доби пізнього феодалізму згадують тільки деякі норми звичаєвого права. Зокрема, за звича-

єм,передбачавсярозшуксамимпотерпілим«посвіжихслідах» після здійснення злочину (так зване шлякування). Одночасно потерпілий мав сповістити про злочин («кликати ґвалт») своїх сусідів чи найближчих родичів, органи місцевої влади, представити речові докази. Одним із видів доказу, за звичаєм, була такзвана«видавка».Сутьїїполягалавтому,щоколивиникала суперечка між окремими особами, одна із сторін, щоб довести свою правоту, під заставу пропонувала деяку суму грошей чи пропонувала пошкодити собі здоров’я, коли програє справу. При цьому на судовий розгляд запрошувалися спеціальні свідки,показанняякихмоглистативирішальними.

Еволюція соціальних відносин на українських землях поступово змінювала значення звичаєвого права. Дедалі більшої вагинабувалиписанізаконодавчіакти.

Магдебурзьке право, як право самоврядування міст, утвердилося на Україні під час окупації її феодальною Польщею. Воно поширювалося шляхом надання привілеїв, якими польська шляхта хотіла завоювати симпатії місцевого населення, а такождосягтипевнихцілей–упершучергуутворитивідповід- ні фортифіковані пункти на прикордонних смугах, розвинути ремеслаіполонізуватимісцевенаселення.Містазмагдебурзьким правом поділялися на магістратські, із більш розвиненою системою самоврядування, і ратушні, де порядок самоврядування було дуже змінено. Зовні виглядало, ніби міста, в яких діяло магдебурзьке право, мали свою автономію, фактично ж містанаукраїнськихземляхніколинебулинезалежними.Після1648р.вонипотрапилипідвладустаршин[5,c.106].

Магдебурзьке право вже із самого початку його введення стверджувало станову диференціацію, яка поглиблювалася протягом другої половини XVII – XVIII ст. Воно сприяло виникненню в містах окремих станів купців та ремісників, економічно нерівних. Судові функції, за цим правом, не були відокремлені від адміністративних. Суд знаходився в руках купецькоїтаремісницькоїзнаті.

Міські суди тих міст, що змогли і після 1648 р. відстояти свою відокремленість, – а їх було мало, формально користувалися збірками німецького права у польських переробках. Утихмістах,якіповністюзалежаливідкозацькоїадміністрації, магдебурзьке право фактично занепало, застосовувалося мало, оскільки було чужим українському народу, його витісняло звичаєве право, а згодом і російське право. Проблема застосування німецького права на українських землях є досить складною. В історіографії існує декілька концептуальних точок зору. Але майже всі вони (хіба що за винятком А. Яковліва) базуються на стереотипі, за яким поняття «німецьке право» ототожнюється, точніше – звужується до поняття «магдебурзького» або деяких йогорізновидів,наприклад,«хелмінського»,ітакимчиномпроблема зводиться лише до розгляду міського права, а фактично

–допитань:діялочині;якщотак,товякихмежах,іпозитивну чинегативнурольвідіграловісторіїУкраїни?Звичайно,різніавторидавалирізні,інавітьпротилежнівідповіді.Їхможназвести докількохпринциповоузагальнених–німецькеправо:

1)діяломайжевповні,принаймніувеликихмістах;

2)майже не діяло, за винятком деяких міст, та ще й урізанихелементівсамоврядування;

3)відігралонегативнурольякнасильницькарецепціяізрук Польщі,спрямовананаспольщення;

4)відіграло позитивну роль як спосіб уникнення політичної та економічної залежності, ототожнюваної знову ж таки з полонізацією.

Важливу роль у системі джерел права даного періоду відігравав Статут Великого князівства Литовського 1588 р. Дуже цікава специфіка застосування Статуту Великого князівства

5

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

Литовськогo 1588 року спостерігалася саме у межах Гетьманщини. Особливо помітним це стало у XVIII ст., коли у краї більш-менш нормалізувалося мирне життя. Причому мова у цьому випадку не йде про якісь симпатії старшинської адміністрації щодо законодавства Речі Посполитої. Нова генерація українських панів прямо пов’язувала цей звід нормативних актів із власним попереднім правом, зокрема вбачала в ньому витокизРуськоїПравди.

НаякіжконкретноінайчастішеположенняСтатутуВеликогокнязівстваЛитовського1588р.посилалисяприрозглядісправ юристи Лівобережжя? Про найбільш важливі з них можна розмірковувати із тогочасних «Виписок», «Екстрактів», «Правил», спеціальнопідготовленихдлясудовихпроцесів[7,c.164].

Законодавча діяльність Генеральної ради, Ради старшин, гетьманарозвинуласявжевходіВизвольноївійниукраїнського народу1648–1657рр.,ащебільшогорозмахунабралапісляїї закінчення. Генеральна рада, наприклад, брала активну участь

ускладанні статей договору про приєднання України до Московськоїдержави1654р.,атакожстатейприобраннігетьманів

у1659, 1669, 1672, 1674, 1687 рр. На засіданнях Генеральної ради приймалися також ухвали про торгівлю, оренди. Чимало постанов у фінансових справах, у справах військових повинностей приймала Рада старшин. Однак законодавчою діяльністю найбільше займалися гетьмани, які своїми універсалами регламентували ряд питань, що їх висували потреби країни. Гетьманськимиуніверсаламинормувалисяпитаннястацій,постійнихподатків,торгівлі,митатощо.

Гетьманськіуніверсали–ценормативно-правовіактиглави УкраїнськоїдержавидругоїполовиниXVII–початкуXVIIIст., які регламентували суспільні відносини шляхом встановлення (скасування або зміни) правових норм, визначали права й обов’язки конкретних учасників правовідносин, встановлювали міру відповідальності окремих осіб та суспільних станів за вчиненінимиправопорушення.

Залежно від обсягу владних повноважень, які зосереджувалися в руках гетьмана, універсали приймалися ним одноособово або за участі ради старшин, або радою старшин від імені гетьмана. Б. Хмельницький, І. Самойлович та І. Мазепа в останні роки свого гетьманування приймали універсали, як правило, одноособово, хоча при них такі універсали, з огляду навимогикозацькогозвичаєвогоправа,офіційновидавалисяяк такі, що прийняті за участі старшинської ради: «ведлуг рады», «сприговорувсейстаршинивойсковые».ЗагетьмануванняЮ. Хмельницького універсали приймала рада старшин від імені гетьмана. Наказні гетьмани мали право приймати універсали тількизарішеннямрадистаршин[9,c.201].

Важливим джерелом права Московської держави в Україні були царські грамоти. Після приєднання України до Московської держави російські царі щодо України є суверенами у повному розумінні цього слова. Вони виконують і законодавчі функції. Особливо це виявилося в окремих грамотах, в яких затверджувалися вибори гетьманів, приймалися рішення у зв’язку з конкретними потребами, вводилися в життя загальнозобов’язуючі норми права. Серед них слід назвати царську грамотувід27березня1654р.,вякійнадавалосяправоУкраїні судитися«посвоимпрежнимправам».Подібніграмотинадходилиіпізнішепривиборахгетьманів.

Уцарських грамотах підтверджувалось або надавалось магдебурзьке право окремим містам в Україні, наприклад, Києву (16 липня 1654 р.), Ніжину, Погару, Стародубу та ін., наділялись привілеями окремі цехові організації в містах. У деяких грамотах з’ясовувались питання фінансів і оренд в Україні, стацій. Однак царські грамоти не містили норм ци-

вільногочикримінальногоабопроцесуальногоправа,якізгодом вводились окремими царськими указами вищих органів влади.

До джерел права слід віднести також царські укази. Як свідчать матеріали судової практики, в Лівобережній Україні тих часів застосовувався ряд царських указів із питань кримінального права, наприклад, укази від 12 і 19 листопада 1721 р., що були спрямовані проти злодіїв, та тих, хто їх переховував. Велике значення мав указ (іменний) від 3 листопада 1723 р. «Про форму суду», який поширився в Україні в 1730р.,атакожуказвід13травня1754р.«Провтікачів».Широко використовувалися укази від 12 жовтня 1760 р. «Про заміну смертної кари вічною каторгою2»; від 10 лютого 1763 р. «Прострокивирішуваннякримінальнихсправ»;від15грудня 1763 р. «Про перехід посполитих з місця на місце за письмовим дозволом»; від 20 грудня 1763 р. «Про необхідність застосування Устава Воїнського 1715 р. в козацьких військових справах»; від 3 квітня 1778 р. «Про застосування судами кар зашахрайствоізлодійство»;від3квітня1781р.«Прозлодій-

ство»[4,c.66].

Отже, у цей період в Україні-Гетьманщині діяла велика кількість джерел права, які були досить різноманітними як за своїмзмістом,такізасвоєюформоюіпорядкомзастосування. Цейфактможнаоцінюватиякзпозитивного,такізнегативного боку. З одного боку, велика кількість джерел права могла б зробитиправовусистемуГетьманщинибільшдосконалою.Це, насамперед, стосується більш якісного процесу регулювання суспільних відносин, які існували на той час. У випадку відсутності конкретної правової норми в одному з діючих джерел права, ця норма могла бути замінена іншою, яка мала місце в іншому. Отже, цей стан речей міг би повністю відповідати, як інтересам суспільства, так і держави. З іншого ж боку, не всі з перелічених у дослідженні джерел права мали єдине спрямування при регулюванні суспільних відносин. Більшість писанихджерелправаприймалисявідповіднимидержавнимиорганамитавідповідали,упершучергу,інтересампануючогостану тадержави.Нормижзвичаєвогоправаформувалисянапідставі традицій, що відповідали інтересам більшості населення. Відсутність єдності в зазначених джерелах права дуже часто призводила до колізій правових норм, що негативно впливало, якнапроцесзастосуваннянормправа,такінаправовусистему Гетьманщини в цілому. Органи гетьманської влади на Україні також здійснювали законодавчу діяльність. Ряд норм процесуального права визначався гетьманськими універсалами, універсалами генеральної військової канцелярії, ордерами та інструкціями гетьмана, генеральної військової канцелярії, генеральноговійськовогосуду.

Література:

1.Бойко І.Й. Держава та право Гетьманщини / Бойко І.Й. Держава та право Гетьманщини / Бойко І.Й. – Львів: Світ, 2000. – 465 с.

2.Василенко М.П. Збірка матеріалів до історії Лівобережної України та українського права XVІI – XVІIІ ст. / Василенко М.П. – К., 1921. – 566 с.

3.Грозовський І.М. Право Нової Січі (1743 – 1775 рр.): навч. посібник / Грозовський І.М. – Х.: Консум, 2000. – 197 с.

4.ГуржійО.І.Правовукраїнськійкозацькійдержаві(другаполовина XVII – XVIII ст.) / Гуржій О.І. – К.: Основи, 1994. – 123 с.

5.Кобилецький М.М. Магдебурзьке право в Україні (XIV – перша половина XIX ст.): Історико-правове дослідження / Кобилецький М.М. – Львів: ПАІС, 2008. – 406 с.

6.Козаченко А.І. Гетьманські універсали як джерело права Україн- ськоїдержавидругоїполовиниXVII–початкуXVIIIст./А.І.Коза- ченко // Вісник АПН України. – 2003. – № 1. – С. 79–83.

7.Лащенко Р.М. Литовський статут як пам’ятка українського права / Лащенко Р.М. – Прага, 1924. – 322 с.

6

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

8.Правовий звичай як джерело українського права IX – XIX ст. / За ред. І.Б. Усенка / І.Б. Усенко, В.Д. Бабкін, І.В. Музика, Т.І. Бондарук, О.О.Самойленко, М.Д. Ходаківський, К.А. Вислобоков, О.М. Волощенко. – К.: Наукова думка, 2006. – 279 с.

9.Прус В.З. Універсали гетьманів як джерело права Лівобережної України другої половини XVII – першої половини XVIII ст. / В.З. Прус //Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 201–206.

Остапенко Т. А. Источниковая основа правовой системы Украины-Гетманщины второй половины XVII – первой половины XVIII ст.

Аннотация. Статья посвящена анализу роли и места нормобычаевогоправа,магдебургскогоправа,СтатутаВеликого княжества Литовского 1588 г., гетманских универ-

салов и источников права Московского государства в процессе развития правовой системы Украины-Гетманщины.

Ключевые слова: источники права, правовая система, Украина-Гетманщина, система права.

OstapenkoT.SourcebaseoflegalsystemofUkraineduring Hetmanate in the second half of 17th – early 18th century

Summary. The article is dedicated to analysis of the role and place of customary law, Magdeburg law, Charter of Grand DuchyofLithuaniain1588,Hetmans’UniversalsandMoscow StatesourcesoflawindevelopmentoflegalsystemofUkraine during Hetmanate.

Key words: sources of law, legal system, Ukraine during Hetmanate, law system.

7

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

УДК 340.13:314.7(477)

СупруновськийА.І.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри криміналістики Національного університету «Одеська юридична академія»

ДЖЕРЕЛА МІГРАЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Анотація. Виявлено специфіку джерел міграційного права України. Наголошується на комплексності джерел міграційного права України, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми. Виокремлено чинники, які впливають на формування джерел міграційного права України: множинність міграційних відносин; різноманітність їх об’єктів, що зумовлює різні види правових приписів. Визначено основні форми міграційного права.

Ключові слова: міграційне право, джерела міграційного права, правові норми, міграційні акти.

Постановка проблеми. Для того, щоб міграційне право України послідовно виконувалося, воно повинно мати своє зовнішнє вираження. У національній і зарубіжній юридичній літературі «зовнішнє вираження» в одних випадках називають формоючиформамиправа,вінших–джереламиабоодночас- но і формами, і джерелами. Оскільки не надається принципового значення незначним змістовим відмінностям, поняття «форма міграційного права України» розглядатиметься як синонімпоняття«джереламіграційногоправаУкраїни».Затеорією права джерело права – це форма існування правових норм, яке перетворює волю як право в об’єктивну реальність. Поряд з цією зовнішньою формою права виокремлюють внутрішню форму, яка розглядається як система чи структура, внутрішня побудова права, розподіл правових норм за галузями права та інститутами відповідно до характеру регульованих ними відносин [1]. Аналіз юридичної літератури і правового життя різних держав свідчить, що існує різноманітність джерел права. Якправило,невсівонимаютьоднаковувагомістьівиконують рівноціннурегулятивнуроль.Цеправовізвичаї,правовітрадиції, нормативно-правові акти органів державної влади, правові прецеденти. Зрозуміло, що джерела права змінюються не тількизалежновідетапіврозвиткусуспільства,державиіправа,ай від особливостей самих правових систем. Переважно джерела праваутворюютьсистемуджерелправа.Всецеповноюмірою стосується й міграційного права України, яке також має відповіднусистемуджерел.

Викладосновногоматеріалу.Джереламіграційногоправа України мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми. Міграційному праву України не властива, як, наприклад, цивільному чи кримінальному, наявність самостійного процесуального права. Матеріальні і процесуальнінормиоб’єднуютьсяводномуміграційномуакті, щозумовлюєтьсявимогамизаконодавчоїтехніки.Здебільшого законодавецьвирішуєпроблемушляхомоб’єднанняпроцедурних норм в один структурний підрозділ правового акта. Так, у Законі України «Про біженців» [2] процесуальні норми зосередженіпередусімурозділіIII«Надання,втратаіпозбавлення статусу біженця». Співвідношення матеріальних та процесуальних норм у джерелах міграційного права України не однакове. В одних актах переважають норми матеріального права, які закріплюють правовий статус біженця. В інших випадках завданнямактівєвстановленняпроцедури,наприклад,надання чипозбавленнястатусубіженця.

Впорядкування процедур – важлива умова ефективної роботи відповідних державних органів, дотримання ними законності й правопорядку. У сукупності джерела міграційного права України утворюють як за структурою, так і за змістом систему,елементамиякоїєюридичні(правові)акти,щомістять міграційно-правовінорми.

Утеоріїправаюридичний(правовий)актєофіційнимписьмовимдокументом,прийнятимуповноваженимсуб’єктомправа,якиймаєофіційнийхарактеріобов’язковусилу,щовиражає владне веління, й спрямований для регулювання суспільних відносин. Правові акти за сферою обов’язковості поділяються на нормативні (загальні), ненормативні (індивідуальні, правозастосовчі)таінтерпретаційні(актитлумачення).

Нормативно-правовий акт приймається уповноваженим на це суб’єктом у визначеній формі та за встановленою процедурою для регулювання суспільних відносин і містить загальні правила поведінки – норми права; встановлює, змінює чи скасовує норми права. Ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. Інтерпретаційний акт – це документ, що видається повноважним органом в результаті офіційного тлумачення (з’ясування або роз’яснення) правовихнорм.НаформуванняджерелміграційногоправаУкраїни впливають такі чинники: множинність міграційних відносин; різноманітність їх об’єктів, що обумовлює різні види правових приписів. Це зобов’язує того, хто видає відповідний акт, дбати про форму вираження й спосіб інституціоналізації міграційних відносин. В Конституції України чітко зазначається форма актів, які приймає той чи інший орган. Як свідчить зміст положень статей 85, 91 Конституції України, Верховна РадаУкраїниприймаєзакони,постановитаіншіправовіакти. Застаттею9КонституціїУкраїничинніміжнароднідоговори, згоданаобов’язковістьякихнаданаВерховноюРадоюУкраїни, є частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України [3] видає укази та розпорядження. Кабінет Міністрів України видає постанови й розпорядження (частина 1 статті 117 Конституції України). Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади приймають нормативно-правові акти, які відповіднодочастини3статті117КонституціїУкраїнипідлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Згідно зі статтями124,150судизагальноїюрисдикції,Конституційний Суд України ухвалюють рішення. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим приймають відповідно рішення, постанови та рішення (стаття 136 Конституції України). Стаття 144 Конституції України надає право органам місцевого самоврядування прийматирішення.

ЗперерахованихактівджереламиміграційногоправаУкра- їниєлишеті,якімістятьміграційно-правовінорми.

Актом міжнародного визнання України як демократичної держави стало прийняття її 9 листопада 1995 року до країн –

8

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

членівРадиЄвропитаратифікаціяВерховноюРадоюУкраїни у 1997 році Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції [4]. Відповідно до статті 9 Конституції України з моменту ратифікації та набрання чинності для УкраїнизазначеніКонвенціятаПротоколидонеїсталичастиною національного законодавства. Для гарантування реалізації закріплених Конвенцією та Протоколами прав і свобод людини передбачено запровадження особливого механізму міжнародного захисту – постійно діючий Європейський суд з правлюдини,юрисдикціяякогопоширюєтьсяінаУкраїнську державу. Рішення цього Суду становлять систему прецедентного права Європейського суду з прав людини. Для України знання й використання прецедентів Суду, що сформувалися під час застосування норм Конвенції, у тому числі міграцій- но-правових, є запорукою дотримання міжнародно-правових зобов’язань, які випливають з Конвенції про захист прав людинитаосновнихсвободіПротоколівдонеї.Конкретнісудові рішення формально обов’язкові тільки для тих держав, що виступаютьвідповідачамиуконкретнихсправах.Зверненьдо Європейського суду з прав людини проти України з питань процесівміграціїфізичнихосібщененадходило.

Інші країни, у тому числі наша суверенна держава, мають враховуватиконкретнісудовірішенняприоцінцівідповідності внутрішнього правового порядку вимогам зазначеної Конвенції, яка не є застиглим раз і назавжди міжнародним актом, а договором, що підлягає тлумаченню з огляду на ситуацію, яка склаласянапевнийчас.Цеозначає,щорішенняЄвропейського судузправлюдинимаютьвикористовуватисяіуправотворчій, іуправозастосовчійдіяльностіУкраїни.

Таким чином, система правових актів, які є джерелами міграційного права України, охоплює Конституцію України, закони, постанови Верховної Ради України, міжнародні договори України, Рішення Конституційного Суду України, акти ПрезидентаУкраїни,КабінетуМіністрівУкраїни,міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевихдержавнихадміністраційтаорганівмісцевогосамоврядування,судовіпрецедентитощо.Джереламиміграційногоправа України є Декларація про державний суверенітет, закони України:«ПропорядоквиїздузУкраїниів’їздувУкраїнугромадян України» [5], «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» [6], «Про біженців» [7], «Про імміграцію» [8], Рішення Конституційного Суду України у справі щодо прописки від 14 листопада 2001 року [9], укази Президента України: «Про основні напрями соціальної політики до 2004 року» від 24 травня 2000 року, «Про додаткові заходи щодо реалізаціїправалюдининасвободупересуванняівільнийвибірмісцяпроживання»від15червня2001року,постановиКабінету Міністрів України: «Про створення органів міграційної службивУкраїні» від 22 червня1996 року,«ПроПравила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» від 29 грудня 1995 року. Серед міжнародних договорів України щодо міграції фізичних осіб зарівнемїхзакріпленнявирізняютьдоговориуніверсального та регіонального характеру, які встановлюють певні принципи й норми. До перших належать Статут ООН [10], Загальна декларація прав людини [11], Декларація ООН про територіальний притулок, Міжнародний пакт про громадянські й політичніправа[12],Міжнароднаконвенціяпроліквідаціювсіх форм расової дискримінації, Підсумковий акт Гельсінської наради з безпеки та співробітництва в Європі, Конвенція про статус біженців; до другої групи – Конвенція про захист прав

іосновнихсвободлюдини, УгодаСНД про співробітництвов галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мі- грантівтощо.

Протеузв’язкузіскладнощами перехідногоперіодуформування української державності конкретні акти, які містять міграційно-правові норми, часто змінюються, скасовуються, нівелізуються, що впливає на нестабільність міграційного законодавства України. Зважаючи на юридичну силу, в ієрархії правовихактівособливемісценалежитьКонституціїУкраїни, яка має найвищу юридичну силу. У пункті 10 частини 1 статті 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, визначаються засади регулювання, зокрема міграційних процесів. Пункт 8 частини 2 цієї ж статті відсилає до встановлення лише законами України міграційного режиму, який відмінний від загального. Визначення засад регулювання міграційних процесів пов’язане зі встановленням основних принципівтанайважливішихнорм,відповіднодоякихмають законодавчо впорядковуватися міграційні процеси. Міграційний режим – специфічний правовий режим, у межах якого правовими нормами здійснюється регулювання процесів переміщення фізичних осіб і визначається статус учасників міграційних відносин. Закон, який приймається на основі Конституції України і повинен відповідати їй, має найвищу юридичну силу. Всі інші нормативно-правові акти мають відповідати Конституції та законам України і видаються на основі на їх виконання, тобто, є підзаконними актами. Нор- мативно-правові акти у сфері міграції фізичних осіб можна класифікуватизаїхдієювчасітапросторі.Діяучасівизначаєтьсячасомнабраннянимичинностітамоментом,колиїхдія припиняється. Відповідно до частини 5 статті 94 Конституції України закон у сфері міграції фізичних осіб набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня йогоопублікування.

Інші правові акти Верховної Ради України та норматив- но-правовіактиПрезидентаУкраїнинабираютьчинностічерез десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбаченосамимиактами,аленеранішедняїхопублікуваннявофіційномудрукованомувиданні.

Акти Верховної Ради України та Президента України про призначення на посади й звільнення з посад відповідно до законодавстванабираютьчинностізмоментуїхприйняття.Нор- мативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинностізмоментуїхприйняття,якщопізнішийстрокнабран- нянимичинностінепередбаченовцихактах.Нормативно-пра- вові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в установленомузакономпорядку.

Оскількикожномучастина1статті57КонституціїУкраїни гарантуєправознатисвоїправаіобов’язки,законитаіншінор- мативно-правові акти мають бути доведені до відома населення. Якщо цього не буде зроблено або буде порушено порядок такого доведення, то такі нормативно-правові акти не вважаються введеними в дію, є нечинними і не породжують жодних юридичних наслідків. Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набраннянимичинності»№503від10червня1997рокувстановлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш,яку15-деннийстрокпісляїхприйняттяувстановлено- му порядку та підписання підлягають оприлюдненню державноюмовоювофіційнихдрукованихвиданнях.

9

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

Офіційнимидрукованимивиданнямивідповіднодозаконодавства України є: журнали «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України»; газети «Голос України», «Урядовийкур’єр».

АктиВерховноїРадиУкраїни,ПрезидентаУкраїни,Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Указом Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27 червня 1996 року офіційне оприлюднення норматив- но-правових актів Кабінету Міністрів України, нормативних актівміністерств,іншихцентральнихорганіввиконавчоївлади, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, здійснюється післявнесенняїхдоЄдиногодержавногореєструнормативних актівіззазначеннямприсвоєногоїмреєстраційногокоду.

В основних міграційних нормативно-правових актах установлюється час набрання ними чинності. Наприклад, у пункті 1 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію» зазначається, що цей Закон набирає чинності через місяцьздняйогоопублікування.УпостановахВерховноїРади України передбачався строк уведення в дію законів. ПостановоюВерховноїРадиУкраїни«ПровведеннявдіюЗаконуУкраїни «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» передбачалося, що цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

Висновки.Специфікоюміграційнихнормативно-правових актів,утомучислізаконів,єте,щодеякізнихмаютьзворотну силу.Так,пунктом4розділуV«Прикінцевіположення»Закону України «Про імміграцію» встановлено, що дозвіл на імміграціювУкраїнумають:

іноземцітаособибезгромадянства,якіприбуливУкраїну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 рокувідміткупропропискуабоотрималипосвідкунапостійне проживаннявУкраїні;

іноземці та особи без громадянства, які змушені були залишитимісцяпостійногопроживаннявАвтономнійРеспубліці Абхазія, Грузії, прибули в Україну, одержали в установленому порядку тимчасову довідку, прожили в Україні не менше 5 років і звернулися протягом 6 місяців з дня набрання чинності цимЗакономіззаявоюпровидачуїмпосвідкинапостійнепроживаннявУкраїні;

іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам та Урядом СРСР про направлення

йприйняттяв’єтнамськихгромадяннапрофесійненавчаннята роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні та звернулися протягом 6 місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачуїмпосвідкинапостійнепроживаннявУкраїні;

іноземцітаособибезгромадянства,якіприбуливУкраїну дітьми-сиротами у зв’язку зі збройними конфліктами у місцях їх постійного проживання і виховуються або виховувалися у державних дитячих закладах чи в дитячих будинках сімейного типуабонадякимивстановленочибуловстановленоопікуабо піклуваннягромадянУкраїни.

Міграційні акти видаються, як правило, на невизначений термін і втрачають чинність у зв’язку з прийняттям нового та- когоакта.Задієюупросторінормативно-правовіактизпитань міграції поділяються на загальнодержавні, місцеві (діють на території адміністративно-територіальних одиниць), локальні. Щодоостаннього,то,якприклад,можнанавестиПравилапроживанняупунктітимчасовогорозміщеннябіженців.

Література:

1.Мельник С. Шляхи формування міждержавної трудової міграції в Україні // Україна: аспекти праці. – 1996. – № 2-3.

2.Пробіженців:ЗаконУкраїнивід21червня2001р.//ВідомостіВерховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.

3.Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996.–№30.–Ст.141;ПровнесеннязміндоКонституціїУкраїни: Закон України від 08.12.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.

4.ЄвропейськаКонвенціяпрозахистправіосновнихсвободлюдини. (Рим, 1950 р.). – О. : Фенікс, 2004. – 40 с.; Про ратифікацію Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини: Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 31. – Ст. 242.

5.Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.

6.Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон Українивід4лютого1994р.//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.– 1994. – № 23. – Ст. 161.

7.Пробіженців:ЗаконУкраїнивід21червня2001р.//ВідомостіВерховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.

8.Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 41. – С. 197.

9.РішенняКонституційногоСудуУкраїниусправізаконституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності КонституціїУкраїни(конституційності)положенняпідпункту1пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженогопостановоюКабінетуМіністрівУкраїни(справащодо прописки) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v015p710-01.

10. Устав Организации Объединенных Наций (Сан-Франциско, / 26 июня 1945 г.) // Международное право в документах: [учеб. пособие] / Н. Т. Блатова, Г. М. Мелков. – М. : Норма-Инфа-М, 2000. – 824 с.

11.Всеобщая декларация прав человека: официальный текст. – М. : Права человека, 1996. – 16 с.

12.Международный пакт о гражданских и политических правах: Принят резолюцией 2200 А (XXI) Генеральной Ассамблеи ООН от 16 декабря 1966 г. // Международная защита прав и свобод человека: сб. док. – М. : Юрид. лит., 1990. – С. 45-52.

Супруновский А. И. Источники миграционного права Украины

Аннотация. Выявлена специфика источников миграционного права Украины. Указывается на комплексный характер источников миграционного права Украины, поскольку они объединяют и материальные, и процессуальные нормы. Выделены факторы, влияющие на формирование источников миграционного права Украины: множественность миграционных отношений; разнообразие их объектов. Определены основные формы миграционного права.

Ключевыеслова:миграционноеправо,источникимиграционного права, правовые нормы, миграционные акты.

Suprunovskyi A. The sources of the migration law of Ukraine

Summary. The specificity of sources of migration law of Ukraine is discovered. The author emphasizes the complexity of sources of the migration law of Ukraine, as they combine materialandproceduralregulations.Theauthordeterminedthe factorsthatinfluencetheformationofsourcesofmigrationlaw of Ukraine: plurality of migratory relations; diversity of their objects which bears different types of legal regulations. The main forms of migration law are determined.

Key words: migration law, sources of migration law, legal regulations, migration acts.

10