Політичні ідеї Гантінгтона - доповідь

Міністерство освіти і науки України

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького

Кафедра державного управління і соціально-політичних наук

Політичні ідеї Гантінгтона

Доповідь

студентки 4 курсу, денної форми навчання

Навчально-наукового інституту

Науковий керівник:

кандидат політичних наук, доцент

Іщенко Олег Миколайович

Черкаси

2016

Самюель-Філіпс Гантінгтон – американський політолог, автор праць «Солдат і Держава: теорія і політика цивільно-військових відносин» (1957), «Політичний порядок у суспільствах, що змінюються» (1968), «Американська політика: тенденція до дисгармонії» (1981), «Третя хвиля: демократизація наприкінці XX ст.» (1991), «Зіткнення цивілізацій і перетворення світового порядку» (1997). Застосувавши цивілізаційний підхід до вивчення історії людства і міжнародної політики, основоположниками якого були західні мислителі О. Шпенглер, П. Сорокін, А.-Дж. Тойнбі, Гантінгтон у 1993 р. висунув власну резонансну концепцію "зіткнення цивілізацій".

1. В наш час актуальними стали проблеми, пов’язані з перспективами історичного розвитку Росії, України і деяких інших держав, що утворилися після розпаду Радянського Союзу. Існує значна кількість досліджень щодо цієї тематики, в яких розглядаються різні аспекти цих питань. Серед вчених, які безпосередньо займались цією проблемою, можна назвати таких відомих зарубіжних політиків і філософів як: Е. Бзежинський, Дж. Х. Білінгтон, В. Шубарт, Фр. Фукуяма, С. Гантінгтон та інші.

Одним з найбільш актуальних і значущих стало дослідження відомого історика і політика С. Гантінгтона «Зіткнення цивілізацій». Ця книга була представлена на наукових форумах з широким представництвом громадськості, після чого одразу користувалась величезною популярністю у інтелектуальної еліти, зокрема серед політиків, державних і громадських діячів. Як і інші подібні праці, вона була присвячена актуальним проблемам глобалізації і виживання людства в XXI столітті. В цьому дослідженні обґрунтовується думка, що в сучасному світі, який виник після завершення «холодної війни», найбільш важливими стають не ідеологічні, політичні і економічні відмінності, а культурні особливості і риси культурно-цивілізаційної своєрідності. Вчений розглядав зіткнення цивілізацій передовсім як зіткнення цінностей, світоглядних ідей, а тому аксіологічна субстанціональність різних культурно-цивілізаційних систем є однією з головних умов «конфлікту цивілізацій». Саме це твердження найбільше зазнає критики: або теорію Гантінгтона відкидають взагалі як емпірично необґрунтовану, або визнають наявність конфлікту, однак в його основу, замість цінностей і ідей, закладаються так звані «реалістичні» інтереси держав чи воєнних блоків – політичні та економічні.

На думку Гантінгтона, найбільш важливими політичними угрупуваннями держав є вже не три блока часів «холодної війни», а сім основних світових цивілізацій. На думку С. Гантінгтона, цивілізацію доцільно визначати як «… культурну спільність найвищого рангу, як найвищий рівень культурної ідентичності людей», що «…визначається наявністю спільних рис об’єктивного порядку, таких як мова, історія, релігія, традиції, інститути, – а також суб’єктивною самоідентифікацією людей». З погляду геополітики, надзвичайно важливим є те, що: «культурна самоідентифікація людей може змінюватися, внаслідок чого змінюється склад і кордони тієї чи іншої цивілізації». До того ж вчений вважає, що з усіх об’єктивних елементів, що визначають цивілізацію, найбільш важливим є релігія. Як пише С. Гантінгтон: «Людина може бути напівфранцузом і напіварабом, і навіть громадянином обох цих країн. Набагато складніше бути напівкатоликом і напівмусульманином». Основну цивілізацію в історії людства, він, головним чином, ототожнює зі світовими релігіями. На його думку на сьогоднішній день найбільш важливими є шість: китайська, японська, індуїстська, ісламська, західна і православна.

Як вважають багато фахівців, книга «Зіткнення цивілізацій» Гантінгтона стала своєрідним викликом відомим геостратегічним дослідженням Фр. Фукуями «Кінець історії» та «Велика шахівниця» 3. Бжезинського – відомого політолога, в минулому головного радника президента США Дж. Картера. На відміну від цих своїх колег, які займалися подібними проблемами, Гантінгтон досить скептично оцінює майбутню долю західної цивілізації. Говорячи про можливу загрозу широкомасштабних збройних конфліктів між сучасними цивілізаціями, Гантінгтон вважає їх не тільки неминучими, але і об'єктивно закономірним результатом настання глобальних «темних віків». При цьому військовий, фінансовий та соціально-економічний потенціал, як і інші традиційні важелі впливу США на збереження свого впливу в світі цим вченим оцінюється досить скептично, допускаючи вже в найближчій перспективі вкрай жорстке, широкомасштабне (до глобального зіткнення цивілізацій Заходу і Сходу), і виснажливе тривалий збройне зіткнення з фанатично налаштованими силами мусульманського фундаменталізму, вкрай непримиренними до сучасних цінностей західної демократії. Як вважає Гантінгтон, виникла «нова лінія розлому, переважно культурна межа між Європою, яка характеризується західним християнством (римським католицизмом і протестантизмом), з одного боку, і Європою, яка характеризується східно-християнськими і ісламськими традиціями – з іншого», тобто на зміну «залізній завісі», за його словами, прийшов принцип поділу Європи на основі «давнього культурного розлому між Заходом і Сходом».

Незважаючи на масштабність свого дослідження, що охоплює практично весь світ, ця книга викликала особливий інтерес в Росії і Україні. І це не випадково, так як, на думку Гантінгтона, Україна є другою після Росії серед колишніх радянських республік за важливістю і значенням державою. Він також звертає увагу на те, що Україна займає особливе геостратегічне положення, оскільки «знаходиться на цивілізаційній «лінії розлому», яка ділить Україну на православну східну і унітарну західну частини». Це є об'єктивною, історично зумовленою її особливістю, що дає можливість Україні, у разі правильного, найбільш доцільного для неї вибору політичного курсу, при збалансованості національних пріоритетів, у міру досягнення соціальної стабільності і консенсусу в суспільстві, в повній мірі проявити себе, як важлива ​​частина європейського і світового співтовариства в системі геополітичної стратегії.

Гантінгтон зазначає особливі, традиційно братські відносини між Росією і Україною протягом багатьох століть. Особливо важливе значення для гармонізації їхніх інтересів і дружнього співжиття мала єдина для обох народів християнська православна віра, а також загальне історичне джерело і основний фундамент державності, релігії та культури – славна спадщина Київської Русі. Аналізуючи відносини між Україною і Росією, Гантінгтон вважає, що «конфлікт між росіянами і українцями малоймовірний». Але він не виключає можливого розколу країни між православними і греко-католиками. «Більш можливий варіант розвитку ситуації, – пише він, – це розкол України по лінії розлому на дві частини, східна з яких увійде до складу Росії «і утворення так званого» обрізка «уніатської» і «прозахідної України», який, на його думку, «може стати життєздатним тільки при активній та серйозній підтримці Заходу». Але така підтримка, на його думку, може бути надана у випадку значного погіршення відносин між Росією і Заходом, аж до рівня протистояння часів «холодної війни». Найбільш ймовірний сценарій, за Гантінгтоном, виглядає так: «Україна залишиться єдиною, розколотої, незалежної і в цілому буде тісно співпрацювати з Росією». До того ж Гантінгтон підкреслює, що «російсько-українські відносини значать для Східної Європи те ж саме, що франко-німецькі для Західної. Точно так же, як останні дві країни утворюють ядро ​​Європейського Союзу, перші дві є стрижнем, необхідним для єдності православного світу».

2. В своїй праці Гантінгтон трактує іслам як конфліктогенну, «абсолютистську» релігію і цивілізацію, роздроблену, анархічну і нездатну до стабільного існування і конструктивного діалогу з іншими. Він зазначає думку про те, що основна проблема Заходу – не просто ісламський фундаменталізм, а іслам як самостійна цивілізація, динамізм якої – «постійне джерело багатьох відносно локальних війн по лінії розлому». В трактуванні Гантінгтона, конфлікти, ворожнеча християн і мусульманів – явище не тільки природнє, але й неминуче. Вирішення конфліктів між Заходом і ісламським світом С. Гантінгтон вбачає у скороченні і старінні населення ісламських країн, паралельно з його економічним розвитком, тобто в тій тенденції, яка зараз характерна для Заходу і яку традиційно розглядають як один із індикаторів занепаду тієї чи іншої цивілізації. Аналіз змісту праць Гантінгтона наводить на думку про те, що він виступає не тільки проти ісламського фундаменталізму, але і вбачає загрозу в ісламі поміркованому, навіть прогресивному, здатному увібрати блага модернізації, не змінюючи своєї цивілізаційно-культурної, цілісної складової. Постійно підкреслюючи роль ісламського (релігійного) фактору в різних регіональних конфліктах і збройних сутичках, наприклад, в афганській війні 1979-1989 рр., автор залишає за межами аналізу його залежність від інших, не менш важливих умов. Ісламський фактор в афганській війні виявився ефективним ідеологічним, морально-політичним методом мобілізації населення для ведення воєнних дій в обставинах повсюдних злиднів і безграмотності, клановості і трайбалізму.

Висновок

Беззаперечне досягнення С. Гантінгтона – в тому, що він передбачає можливий широмасштабну цінністно-соціальну кризу, намагається звернути увагу до деяких, наявних на цьому етапі, його індикаторів, пропонуючи свої варіанти по завчасному усуненню загрози. Важливо головне: як досвідчений лікар, вчений визначив потенційну слабкість державного організму, його схильнысть до соціальних хвороб і, взагалі, конструктивно запропонував усунути першопричину його зростаючої вразливості.

Список використаної літератури

1. Гантінгтон С. Зіткнення цивілізацій // Поліс. – 1994. – №1. – с.33-48 [Електронний ресурс].

2. Штика О. Геополітичний розлом як виклик українській державності // Наукові записки [Текст], №3 (71). Травень-червень / Ін-т політ. і етнонац. досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України; під. ред. О. О. Рафальського. – Київ.: Видавництво ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса, 2014. – 412 с.

3. Смірнов В. Н. Україна в світлі сучасних викликів глобалізації / В. Н. Смірнов // Нова і новітня історія. – 2008. – №4. – с. 26-40

4. Кочан Н. Концепція цивілазаційних розламів: уточнення хронології, конкретизація об'єктів конфлікту // Історія [Текст] : тези та повідомлення III Міжнародного конгресу україністів, Харків, 26-29 серпня 1996 р., Ч. 1 / Міжнар. асоц. україністів, НАН України, Харківський держ. ун-т та ін.; відп. ред. Т. Н. Яковенко. – Х.: Око, 1996. – 264 с.

5. Авксєнтьєв В. А. Конфлікт цивілізацій: Pro et contpa (Думки експертів) // Соціологічні дослідження. – Журнал, 2009 р. – №4. – с. 73-81

6. Кравченко І. Доктина С. Гантінгтона: гіпотеха чи жорсткий аларм-прогноз. // Світова економіка і міжнародні відносини. – Журнал, 2006 р. – № 12. – с.104-111