Критичний огляд - Особливості становлення і розвитку фондового ринку України
.docxМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
Аналітичний огляд
На тему: «Особливості становлення і розвитку фондового ринку України»
|
Виконав студент групи ФІН – 410 |
|
Марчук В. С. |
|
Керівник: |
|
Селютіна А. С. |
Київ – 2017
ВСТУП
Фондовий ринок у сучасних макроекономічних процесах на тлі макроеко-номічних показників в Україні характеризується нестабільним розвитком і змен-шенням його впливу на економічний розвиток країни. Фондовий ринок є однією з найважливіших частин економіки будь-якої країни, в тому числі й України. З його допомогою здійснюється перерозподіл інвестиційних ресурсів і капіталу з однієї галузі в іншу, тобто відбувається автоматичне регулювання інвестиційних процесів у економіці країни і регіонах. Фондовий ринок повинен функціонувати як регульований елемент цілісної фінансової системи, синхронізований з банків-ським сектором і системою державних фінансів. Чим правильніше й ефективні-ше працюватиме фондовий ринок, тим швидше й інтенсивніше розвиватиметься економіка країни. Тому виникає потреба у визначенні сучасного стану та проблем функціонування фондового ринку, шляхів їхнього вирішення, оскільки Україна має потенціал створити економіку, яка могла б успішно інтегруватися в європейські та світові економічні відносини.
Світовий досвід свідчить, що використання новітніх інформаційних технологій та сучасних фінансових інструментів для забезпечення ефективного функціонування фондового ринку неможливе без налагодження взаємодії систе-моутворювального комплексу взаємопов’язаних інститутів інфраструктури ринку цінних паперів.
Характеризуючи модель фондового ринку України, провідні дослідники вказують, що, при її формуванні відбувалося сліпе копіювання інших моделей (насамперед американської), для запровадження яких не було жодних інститу-ційних умов. Невідповідність розвитку українського фондового ринку інтере-сам потенційних учасників ринку призводить до постійної втрати економікою джерел додаткових грошових коштів через те, що населення не бере участі у процесах інвестування.
Шудрук Т. М. характеризуючи початок становлення починаючи з 1991 року, фондовий ринок України вкрай низькими темпами розвитку. Насамперед це пов’язано з малорозвиненою інфраструктурою, повільними темпами прива-тизації, відсутністю законодавчої бази, яка б регулювала діяльність на фондо-вому ринку. У цей період вторинний ринок цінних паперів фактично був відсутній. Також основним недоліком була відсутність системи обліку прав власності на цінні папери. Недостатнє регулювання на фондовому ринку стри-мувало процес його ефективного розвитку, досягнення цілісності і прозорості, а також уповільнювало процес інтегрування у світові фондові ринки.
Натомість Поддєрьогіна Я. А. виокремила окремі етапи становлення фондового ринку та надала чітку характеристику:
І етап (1991 – 1995 рр.) старт розвитку фондового ринку у зв’язку з ухва-ленням ключових законів щодо діяльності акціонерних товариств та випуску й обігу цінних паперів. Даний етап є лише зародженням фондового ринку та не є основою його розвитку. Практично був відсутній вторинний ринок цінних папе-рів, спостерігалась розпорошеність функцій різних державних органів щодо регулювання фондового ринку.
ІІ етап (1995 – 2000 рр.) характеризується прискоренням темпів прива-тизації та створенням державної системи регулювання фондового ринку, на-самперед Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.) було визначено принципи та шляхи розвитку ринку цінних паперів.
ІІІ етап (2000 – 2008 рр.) характеризується пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових систем розподілу власності, продаж об’єктів великої приватизації та активне залучення до приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів, створення галузі професійних учасників фондового ринку (брокерських та фінансових компаній), активне входження до українського фондового ринку зовнішнього капіталу, формування ринку корпоративних облі-гацій та єврооблігацій.
Поддєрьогіна Я. А. зупиняється на третьому етапі розвитку та визначає його, як етап сьогодення та початком нового фондового ринку України. Нікончук В. В. додатково виділив два принципово різні етапи, що повноцінно характеризують розвиток фондового ринку, а саме:
IV етап (2008 – 2009 рр.) кризовий період розвитку, що характеризується падінням вартості фінансових активів, виведення інвесторами коштів з еконо-міки, засновано Українську біржу та значний розвиток інтернет-трейдингу. Фондовий ринок є найчутливішим індикатором кризових явищ у фінансовому секторі
V етап (2009 – сьогодення) даний етап характеризується стрімким розвитком та стрімким падінням у 2014 році, що спричинене політичними чин-никами, як наслідок зменшення торгів на біржах, значна кількість інсайдерських операцій.
Нікончук В. В. стверджує, що у перші роки активного функціонування фондовий ринок України був надзвичайно привабливий для більшості іноземних інвесторів, оскільки мав високу норму дохідності. Однак, глобалізаційні процеси вносять свої корективи, що відбиваються в першу чергу на фінансовій системі, фінансова система не мала жодних інструментів протистояння навіть коротко-часним коливанням у світовій економіці, а про довгострокові кризові явища, не могла йти мова, через, що ринок є надзвичайно ризиковим та низьколіквідним, з чим Я повністю погоджуюся.
На сьогоднішній день в Україні діють за даними НКЦПФР,10 фондових бірж (організаторів торгівлі), розташованих у Києві, Миколаєві та Дніпрі, що забезпечують доступ емітентів, інвесторів до первинного та вторинного ринку.
Проте, на мою думку кількість аж ніяк не впливає на якість послуг, навпаки, призводить до децентралізації попиту та пропозиції на цінні папери, провокує процес маніпулювання цінами на ринку, призводить до встановлення різних правил укладення та виконання біржових договорів.
На думку Нечипорук О. В. незважаючи на позитивні зрушення в становленні фондового ринку, суттєвим недоліком законотворчої бази була і є відсутність чіткого типу моделі, за якою має в подальшому розвиватися фондовий ринок.
Різні міжнародні організації радили впровадити найкращі, на їх думку, елементи ринкової інфраструктури обох моделей, не враховуючи при цьому чин-не українське законодавство та особливості розвитку країни. В Україні, як і в багатьох постсоціалістичних країнах, експериментальним шляхом були "схре-щені” континентальне і англосаксонське право, що призвело до безсистемного включення в модель фондового ринку України елементів як американської, так і європейської моделей.
Сьогодні український фондовий ринок не виконує тих функцій, які він повинен виконувати в економіці, разом з тим він має серйозний потенціал розвитку, і в першу чергу в галузі фінансування українських компаній.
Потужним рушієм розвитку фондового ринку мали б стати недержавні пенсійні фонди, які за оцінкою експертів можуть залучити за два роки близько 2 млрд. дол. США та перетворитися на реальних інституційних гравців, що значно збільшить капіталізацію фондового ринку.
Житар М. О. дуже негативно характеризує процес становлення українського фондового ринку та повністю погоджується з Нечипорук О. В., що відбувалося сліпе копіювання інших моделей, для запровадження яких не було жодних інституційних умов. Через, що невідповідність розвитку українського фондового ринку інтересам потенційних учасників ринку призводить до постійної втрати економікою джерел додаткових грошових коштів через те, що населення не бере участі у процесах інвестування.
Сформоване на даному етапі інституційне середовище (рівень корупції, законодавчі неузгодженості, високий рівень тінізації та криміналізації еконо-міки, декларативність прав акціонерів, непрозорість корпоративного управління, низький рівень корпоративної культури.
Що в свою чергу сприяє ще більшому розбалансуванню фінансвого сектора, що, у свою чергу, стимулює розвиток рейдерства та чітко виражений короткостроковий характер господарської стратегії корпорацій.
На мій погляд, у таких умовах може розвиватися лише неорганізований сегмент фондового ринку, а отже, обов’язковим є створення інституційних умов для захисту прав власності, що сприятиме виникненню потреби ринкових інститутів, наслідком чого стане реструктуризація економіки, зростання обсягів організованого фондового ринку на макрорівні та збільшення ефективності корпорацій на мікрорівні.
Проведений аналіз ринку за 2015 рік за останніми наявними даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів у січні-грудні 2015 року становив 155,77 млрд. грн, що менше на 49,08 млрд. грн. порівняно з відповідним періодом 2014 роком (204,85 млрд. грн).
Протягом січня-грудня 2015 року Комісією зареєстровано 158 випусків акцій на суму 128,55 млрд. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2014 року обсяг зареєстрованих випусків акцій зменшився на 15,80 млрд. грн.
Загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у січні-лютому 2016 року становив 14,85 млрд. грн, що більше на 1,02 млрд грн порівняно з відповідним періодом 2015 роком (13,83 млрд. грн). Протягом січня-лютого 2016 року Комісією зареєстровано 16 випусків акцій на суму 10,63 млрд. грн. Порівня-но з аналогічним періодом 2015 року обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 375,69 млн. грн.
Отже, можна зробити висновок, що в 2016 році відбулася певна економічна стабілізація, відбулося незначне пожвавлення фондового ринку України, втім даний ріст характеризується лише акціями комерційних банків, що підтверджує непублічну власність підприємств України та їх небажання вихо-дити на вторинний ринок.
Фондовий ринок в тій чи іншій країні характеризується, насамперед, показниками капіталізації, обсягом біржової торгівлі цінними паперами, кількістю цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах. Станом на 29.02.2016 року капіталізація лістингових компаній фондового ринку склала 36,23 млрд. грн.
За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів з цінними паперами протягом січня-грудня 2015 року становив 290,77 млрд. грн. Протягом січня-грудня 2015 року порівняно з даними аналогічного періоду 2014 року обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі зменшився на 53,08%.
Найпопулярнішим інструментом торгів залишаються державні облігації України – 253,32 млрд. грн., що складає майже 88% загальної кількості торгів на біржах.
Загалом Житар М. О. основною проблемою низького розвитку фондового ринку визначає низький рівень розвитку економіки, через, що населення не має змоги інвестувати кошти в реальну економіки, оскільки 90% доходу йде на споживання, то вони не можуть бути джерелом інвестицій.
До того ж, більшість населення не має належного економічного мислення, яке б визначало його господарську поведінку (низький рівень фінансової куль-тури населення).
Державні облігації завдяки високій ліквідності, низькому рівню ризиків, широкому спектру доступного застосування є дуже привабливим інструментом для інвесторів (як резидентів, так і нерезидентів) на ринках багатьох країн світу. Сьогодні це мало не єдині цінні папери, що мають фундаментальну вартість, і саме на них базується фондовий ринок України, а відтак, і перспективи його розвитку. Переважним засобом фінансування в Україні також залишається випуск облігацій внутрішньої державної позики, що практикується вже багато років.
Краснова І. В. у своїй статті виділила основні заходи, що мають посилити рівень розвитку фондового ринку:
1. Укрупнення та консолідація в першу чергу, існуючих фондових бірж, що формування справедливих ринкових цін за будь-якими фінансовими інструментами;
2. Зростання ліквідності і прозорості фондового ринку за допомогою збільшення пропозиції фінансових інструментів;
3. Активне вдосконалення технологій торгівлі, подальший розвиток Інтернет-технологій;
4. Подальше вдосконалення інфраструктури ринку та забезпечення її надійного та ефективного функціонування;
5. Вдосконалення державного регулювання та нагляду на фондовому ринку, захист прав інвесторів;
6. Створення ринку залучення капіталу для мало- та середньокапіта-лізованих емітентів.
Для подальшого розвитку фондового ринку України та підвищення його привабливості для інвесторів необхідно: встановлення жорсткої процедури допуску цінних паперів іноземних емітентів на національний фондовий ринок, яка б забезпечувала захист внутрішнього інвестора. Для захисту інвесторів під час здійснення операцій з іноземними цінними паперами необхідно розвивати контакти та співпрацю з іноземними регулюючими та котролюючими органами з цінних паперів, проведення активної державної політики, направленої на ста-новлення ефективного ринку цінних паперів, який би був якісним інвестиційним механізмом.
Для створення сприятливих умов для внутрішнього інвестора та укріплення вітчизняного ринку цінних паперів необхідно перейти до активного залучення також і внутрішніх інвесторів. Необхідно постійно покращувати імідж України в очах іноземних інвесторів, знижувати рівень ризиків, пов’язаних з вітчизняною економікою.
ВИСНОВКИ
Процес глобалізації найдинамічніше відбувається у фінансовій сфері, а найбільшу залежність від світової кон’юнктури відчувають саме фондові ринки, рівень розвитку яких є одним із ключових чинників ефективного економічного розвитку держави загалом. Фондовий ринок є ключовим фактором мобілізації фінансово-капітальних ресурсів у ринковій економіці, а також інструментом проведення інноваційної політики у державі. Особливості фондового ринку України зумовлені тим, що він виник і розвивається в умовах переходу від планової економіки до змішаної економіки ринкової орієнтації. Ці умови ха-рактеризуються революційним характером перетворень, нестійкістю стану економіки і суспільства.
Український фондовий ринок характеризується значними темпами зростання у 2005–2014 рр., та падінням у 2015 р.. Деяке зростання капіталізації та рівня операцій на фондовому ринку спостерігаємо в 2016 році. Структура цінних паперів, що випускаються в Україні, поступово ускладнюється, а отже, створюються певні умови диверсифікації розміщення тимчасово вільних фінансових ресурсів.
Дослідження фондового ринку продемонструвало, що, в цілому, він мають потужний потенціал розвитку. Однак на даний час він не може бути реалізований повністю, що є результатом впливу чисельних негативних чин-ників. Напрями вдосконалення українського біржового ринку повинні бути засновані на вирішенні виявлених проблем розвитку і можуть бути об'єднані в чотири основні групи: удосконалення законодавчої бази; розвиток біржової інфраструктури; розширення участі в торгах і гармонізація його структури; вдосконалення інструментарію й нарощення капіталізації ринку в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. М. О. Житар Стан та перспективи розвитку фондового ринку в умовах фінансової нестабільності економіки / Житар М. О. // Економіка та організація управління – 2016. – № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://jeou.donnu.edu.ua/article/download/2374/2408
2. Я. О. Поддєрьогіна Функціонування фондового ринку України: стан та перспективи / Поддєрьогіна Я. О. // International Scientific Journal: Economic sciences – 2016. – № 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/mnj_2016_3_36.pdf
3. Т. М. Шудрук Розвиток фондового ринку України / Шудрук Т. М. // Економічний аналіз: збірник наукових праць – 2015. – № 20 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.econa.org.ua/index.php/econa/article/ viewFile/782/pdf_424
4. І. В. Краснова Фондовий ринок в Україні: становлення та перспективи / Краснова І. В. // Економіка та управління національним господарством: проблеми економіки – 2014. – № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.problecon.com/pdf/2014/1_0/129_134.pdf
5. О. В. Нечипорук Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України / Нечипорук О. В. // Харківський національний економічний університет – 2013. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://repository.hneu.edu.ua/-jspui/bitstream/1256878.pdf
6. В. В. Нікончук Формування фондового ринку: еконномічні аспекти еволюції та інституційної динаміки / Нікончук В. В. // Вісник Дніпро-петровського університету: економіка – 2012. – № 6 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vestnikdnu.com.ua/archive/201262/32-37.pdf