Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

Гравіметричні..

130

Ґ

ГРАВІМЕТРИЧНІ ОДИНИЦІ ВИМІ-

РЮВАНЬ (гравиметрические единицы измерений; gravimetric measurement units; gravimetrische Mafieinheiten f): потенціял прискорення сили ваги як основна характеристика гравітаційного поля Землі безпосередньо не вимірюється. Її розмірність у СІ - м2-с~2. За одиницю прискорення сили ваги в CGS прийнято 1 Ґал = 1 см-с~2. Названа на честь Ґалілея, який уперше виміряв цю величину. В практиці геодезичних вимірювань застосовують частки від величини основної одиниці:

1Ґал = 1 см/с2 =1-10"2 м/с2 ,

1мҐал= 1-Ю"3 Ґал = 1-Ю"5 м/с2 ,

1мкҐал = 1-Ю- 6 Ґал =1-10~7 м/с2 . Другі похідні потенціялу прискорен-

ня сили ваги мають розмірність градієнта сили ваги (с~2). За одиницю вимірювань приймають 10~9 цієї величини - 1 Е (Етвеш), названу на честь угор. фізика Р. Етвеша, який уперше опрацював теорію і конструкцію приладу для вимірювання других похідних потенціялу сили ваги.

10 км Отже, зміна сили ваги на 1 мҐал на віддалі 10 км дорівнює 1 Е. 6.

ГРАВІМЕТРІЯ (гравиметрия; gravimetry; Gravimetrie f): наука, яка досліджує гравітаційне поле Землі з метою визначення фігури Землі, внутрішньої будови Землі й вивчення геологічної структури верхньої частини земної кори та її мантії. Гравітаційне поле Землі характеризується значеннями прискорення сили ваги на земній поверхні або її похідних. Вивчають стаціонарний розподіл гравітаційного поля в просторі, або варіації іравітаційнош поля в часі. У геодезії дані Ґ. використовують для точного вивчення фігури Землі та окремих її ділянок для визначення висот пунктів, обчислення складових астрономо-геодезичних відхилень прямовисних ліній, редукування результатів вимірювань з поверхні Землі фізичної на поверхню референц-еліпсоїда. В гео-

логії дані Ґ. потрібні для вивчення геологічної будови земної кори. У геофізиці дані Ґ. використовують для вивчення розподілу густин різних шарів Землі, а за варіаціями елементів гравітаційного поля в часі вивчають пружні властивості й будову Землі. Астрономія використовує результати гравіметричних вимірювань на земній поверхні для точнішого визначення маси Землі та ін. небесних тіл і уточнення законів їх руху у Всесвіті. Точні значення прискорення сили ваги потрібні в метрології для встановлення певних фізичних величин (сила, тиск, сила струму тощо). У космічних дослідженнях гравіметричні дані відіграють важливу роль під час обчислення точних орбіт і траєкторій ракет, а також космічних літальних апаратів. Ретельний аналіз зміни елементів орбіт ШСЗ дає змогу вивчати гравітаційне поле Землі. Дані Ґ. використовують також у розрахунках точної механіки і автономної навігації. 6.

ГРАВІМЕТРІЯ ГЕОДЕЗИЧНА (геодезическая гравиметрия; geodetic gravimetry; geodatische Gravimetrie J): розділ гравіметрії, дані якого використовують для роз- в'язання геодезичних задач. До них належать: визначення фігури по верхні Землі фізичної, редукування геодезичних вимірювань на поверхню еліпсоїда, встановлення зв'язку між різними системами координат, обчислення траєкторій руху ракет і ШСЗ. 6.

ГРАВІМЕТРІЯ ІНЕРЦІЙНА {терциальная гравиметрия; inertial gravimetry): один із розділів гравіметрії, де розглядається метод визначення вектора прискорення сили ваги за даними вимірювань інерційною системою на рухомому носії. У Ґ. і. використовують принципи інерційної навігації, які ґрунтуються на рівнянні Ньютона. Інерційний вимірювальний пристрій складається із трьох взаємно ортогональних акселерометрів, орієнтацію яких безперервно контролює система гіроскопів, а вихідний сигнал акселерометра містить інформацію про місце розташування носія і гравітаційного поля. 6.

Гравітаційне поле..

131

Ґ

ГРАВІТАЦІЙНЕ ПОЛЕ ЗЕМЛІ {гравитационное поле Земли; Earth gravitational field; Schwerefeld n der Erde f): поле прискорення сили ваги або її похідних. Найточнішими, ефективними та інформаційними є вимірювання прискорення сили ваги і других похідних потенціялу сили ваги. Прискорення сили ваги є рівнодійною сили притягання мас Землі та відцентрової сили, що виникає внаслідок добового обертання Землі. Крім того, на вимірювання прискорення сили ваги впливають сила притягання інших небесних тіл (Місяць, Сонце), атмосфери Землі та ін. фактори. Але впливи цих чинників незначні, і їх враховують введенням відповідних поправок. Величина прискорення сили ваги на поверхні Землі залежить від фігури і розподілу густини в надрах Землі. Виміряні другі похідні потенціялу сили ваги є вертикальним і горизонтальним градієнтами сили ваги та визначають кривину рівневої поверхні і силової лінії. Знаючи параметри Ґ. п. 3., можна визначити фігуру і внутрішню будову Землі. Для вивчення Ґ. п. 3. використовують також методи космічної геодезії на основі ретельного аналізу елементів орбіт ШСЗ. Але дані, одержані супутниковими методами, впевнено описують лише загальні риси Ґ. п. 3. Докладне вивчення структури Ґ. п. 3. отримують за даними гравіметричних вимірювань на суші та морі. Сумісне використання наземних та супутникових гравіметричних даних дає повнішу і достовірнішу інформацію для загальної характеристики Ґ. п. 3. і досліджень будови земної кори. Точність вимірювання прискорення сили ваги ±(5-10) мҐал. 6.

ГРАВІЮВАННЯ ОРИГІНАЛІВ КАРТ

(гравирование оригиналов карт; engraving of the map originals; Gravieren n derKartenoriginale n): процес, коли за допомогою спеціальних пристроїв (різців, голок тощо) прорізають рисунок, попередньо нанесений на гравіювальному шарі прозорого пластику (рідше скла). 5.

ГРАД (ГОН) (град(гон); grade; Grad т):

позасистемна метрична одиниця плоского кута, що дорівнює 0,01 прямого кута, позначається 8;

Is = 0,0157 радіан = 0,9°,

І8 = 100е (сантиград) =

=10000сс (сантисантиґрад),

lg = 1 gon = 1000 mgon (мілігон). 14. ГРАДІЄНТ БАРИЧНИЙ (градиент барический; baric gradient; barischer Gradient m): поділяється на горизонтальний Ґ. б. (qs), вертикальний Ґ. б. (qH), баричний ступінь висоти. Горизонтальний Ґ. б. - зміна атмосферного тиску в двох точках, розташованих на одній рівневій поверхні на відстані 100 км, віднесенадо одного моменту часу в напрямі нормалі до ізобар. Значення qs звичайно коливається від 1 до 5 мбар (5 гПа) на 100 км і його можна обчислити за формулою qs=- Ар/As, де Ар - різниця тиску, As - довжина 1 ° дуги меридіана (приблизно 111 км). Вертикальний Ґ. б. виражає характер зміни тиску зі зміною висоти і обчислюється за формулою qH =-Ар/АН де АН - різниця висот, на яких визначався атмосферний тиск. Величина qH вимірюється в гПа/ЮОм і в десятки разів більша за qs. У практиці нівелювання барометричного використовується величина, обернена вертикальному градієнту тиску, - баричний ступінь. 19.

ГРАДІЄНТ МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ВЕ-

ЛИЧИН (градиент метеорологических величин; gradient of meteorological magnitudes; Gradient m der meteorologischen Grofien f pi):

кількісна міра зміни метеорологічної величини вздовж певного напряму. Найчастіше розглядають горизонтальні та вертикальні градієнти. Якщо значення вертикального градієнта з висотою зменшується, то він додатний, якщо ж збільшується - від'ємний. У рівнинних районах зі спокійним станом атмосфери, починаючи з висоти декількох десятків метрів, вертикальний градієнт температури становить - 0,0098 °/м, тобто приблизно - 1° на 100 м. Цей градієнт наз. адіабатичним температурним градієнтом. 13.

Ґрадієнт.

132

Ґ

ҐРАДІЄНТ НОВІТНІХ ТЕКТОНІЧНИХ РУХІВ (градиент новейших тектонических движений; gradient of newest tectonic movements; Gradient m der tektonischen Bewegungen f pi): зміна різниці висот двох точок, що розташовані на віддалі 1 км, за умовний відрізок часу (рік, сторіччя, тисячоліття тощо). 4.

ҐРАДІЄНТ СИЛИ ВАГИ ВЕРТИКАЛЬНИЙ (вертикальный градиент силы тяжести; verticall gradient of normal gravity; Vertikalgradient m der Schwere): величина, що характеризує зміну нармального значення сили ваги зі зміною висоти. Цю величину для точки еліпсоїда обчислюють за формулою

8у/8Н = -0,30855(1 + + 0,0007 lcos 25) мГал/м,

де В - геодезична широта. Ґ. с. в. в. використовують для обчислення нормальної сили ваги у пункті спостереження. 6.

ҐРАДІЄНТ ТЕМПЕРАТУРИ (.градиент температуры; temperature gradient; Gradient m der Temperatur f): вектор, що характеризує спад температури Т в атмосфері на одиницю віддалі п по нормалі до ізотермічної поверхні

Y7X			d T
			dn п.
-vT		=
Горизонтальний	Градієнт температури

відносять найчастіше до віддалі 100 км чи 1° меридіана по нормалі до ізотерми. Ґрадієнт температури вертикальний 7 зазвичай відносять до віддалі 100 м по вертикалі z

у = —(dT/dz) 7100м. 14. ҐРАДІЄНТ ТЕМПЕРАТУРИ ВЕРТИКАЛЬНИЙ (вертикальный градиент температуры; vertical temperature gratient; Vertikalgradient m der Temperatur f): 1) градієнт температури з висотою на одиницю віддалі вертикально з оберненим знаком у = -(dT/dz). У тропосфері Ґ. т. в. у середньому близько 0,6°/100 м, але в окремих випадках може перевищувати 1 °/100 м або бути від'ємним (інверсія температури). У приземному шарі над сушею

вдень у теплу пору року Ґ. т. в. може становити десятки градусів на 100 м; але такі високі градієнти спостерігаються лише в декількох нижніх сантиметрах або десятках сантиметрів над грунтом; 2) деколи під Ґ. т. в. розуміють індивідуальну зміну температури в повітряній частинці, що рухається догори (індивідуальний ґрадієнт). Потрібно відрізняти цю індивідуальну зміну від попередньої. 14.

ҐРАДІЄНТ ТЕМПЕРАТУРИ ВОЛОГОАДІАБАТИЧНИЙ (влажноадиабатический градиент температуры; moist-adia- batic temperature gradient; feuchter adiabatischer Temperaturgradient m): 1) індивідуальний - спад (зростання) температури висхідного (низхідного) насиченого повітря на одиницю зміни його висоти у вологоадіабатичному процесі. Він дорівнює Уаф, тут уа - сухоадіабатичний індивідуальний ґрадієнт дорівнює 0,973° на 100 м, а множник (3 = (р + а ) / ( р + Ь),

де а = 0 , 6 2 3 - ^ -	і b = 0,623™™,
ART	ср dt

дер- атмосферний тиск, Е - пружність насичення, L - прихована теплота пароутворення, Т— абсолютна температура, R - газова постійна, А - термічний еквівалент роботи. Для різних значень температури і тиску, тобто для різних значень пружності насичення Е Ґ. т. в. такий:

	t°, с	р, мбар
		1000	500
	40	0,32	0,26
	20	0,44	0,34
	10	0,54	0,41
	0	0,66	0,52
	-10	0,78	0,65
	-20	0,88	0,78
	-40	0,98	0,95

Отже, для низьких температур Ґ. т. в. близький до градієнта температури сухоадіабатичного. Для температур нижче 0°, якщо водяна пара перетворюється на переохолоджені краплини води, Ґ. т. в.

Градієнт.

133

Ґ

на декілька сотих частки градуса на 100 м більше, ніж під час. перетворення водяної пари безпосередньо на лід.

2) Локальний - вертикальний градієнт температури в атмосферному стовпі, що чисельно дорівнює вказаній вище індивідуальній зміні тиску в насиченому повітрі для заданих значень температури і тиску. 14.

ГРАДІЄНТ ТЕМПЕРАТУРИ СУХОАДІАБАТИЧНИЙ (градиент температуры сухоадиабатический; dry-adiabatic temperature gradient; trockener adiabatischer Temperaturgradient m): 1) локальний', вертикальний градієнт температури в атмосферному стовпчику - dT/dz, чисельно дорівнює індивідуальній зміні температури сухого повітря -dT/dz при його адіабатичному вертикальному русі, тобто майже 1 °/ 100 м. 2) індивідуальний: адіабатична зміна температури - dT/dz у сухому повітрі, що рухається вертикально на одиницю зміни його висоти:

_ЭT_=Ag_T_

&ср Ts '

де Т- абсолютна температура певної кількості повітря; Тя - абсолютна температура навколишньої атмосфери; А - термічний еквівалент роботи; в - прискорення сили ваги; К - питома теплоємність сухого повітря. Якщо відношення Т/Тл дорівнює одиниці, для температури 0° і стандартного значення прискорення сили ваги g, отримаємо -dT/ dz = 0,973 °/100 м, тобто майже 1°/100 м. Величина -dT/dz для вологого ненасиченого повітря відрізняється від такої для сухого повітря на множник (l + 0,65s)/(l +0,83s), де s — питома вологість. Оскільки цей множник мало відрізняється від одиниці, то індивідуальний градієнт температури становитиме майже 1°/100 м. 14.

ГРАДІЄНТОМЕТР (градиентометр; gradiometer; Gradientenmesserm): прилад для вимірювання градієнта фізичної величини. 21.

ҐРУНТИ (почвы; soil; Boden т, Boden pi):

1) будь-які гірські породи, що утворюють верхні шари земної кори, переважно захоплені процесами вивітрювання, а у верхній частині ґрунтоутворенням. При використанні їх в інженерно-будівельних роботах Ґ. вивчаються з точки зору їх міцності та стійкості. Ґ. - найпоширеніший будівельний матеріал, з якого споруджують греблі, земляні полотна доріг тощо. Ґрунтова основа, що сприймає навантаження, є невід'ємною частиною споруди. Ґ. поділяють на два класи: скельні породи, мають жорсткі структурні зв'язки, і нескельні - без цих зв'язків. Ґ. під вагою споруди стискуються, поверхня основи фундаментів осідає, відбувається вертикальне переміщення (осідання), нахили (крени), горизонтальні переміщення (зсуви);

2)верхній пухкий шар земної суші, сформований під впливом різних факторів ґрунтоутворення. Ґ. покривають усю поверхню суші (окрім льодовиків і скель) суцільним шаром завтовшки від декількох сантиметрів до 1-3 м і більше. Класифікація Ґ. здійснюється за принципом їх походження та розвитку і добре корелюється із широтними природними зонами: тундра, лісотундра, лісостеп тощо;

3)поверхневий шар суші земної кори, якому властива родючість, тобто здатність забезпечити урожай рослин, що є основним багатством кожного суспільства, засобом виробництва та просторовою базою розташування і розвитку всіх галузей національного господарства. 4.

ҐРУНТОВИЙ ПОКРИВ (почвенный покров; top-soil; Bodendecke f): одна з найважливіших частин природних ресурсів, природних та антропогенних ландшафтів, самостійне природно-історичне, органічномінеральне утворення, що характеризується здатністю до саморозвитку та самовідновлення і забезпечує функціонування біогеоекосистем (біосфери). 4.

Гуміарабік

134

Ґ

ГУМІАРАБІК (гуммиарабик; gum-arabic; Gummiarabikum и): від лат. gummi - камедь і arabicus - аравійський. Ґ. - в'язка прозора, речовина, яка витікає зі стовбура аравійської й африканської акацій. Розчиняється у воді, утворюючи клейкий розчин. Застосовується як зв'язувальна речовина акварельних фарб, у текстильній промисловості, медицині тощо. 5.

ҐЮЙҐЕНСА ФОРМУЛА (формула Гюйгенса; Guigens' formula; Formel f von Guigens): виражає залежність періоду T власних коливань математичного маятника під дією тільки сили ваги від його довжини І і прискорення сили ваги g при нескінченно малій амплітуді коливань

Т = 7tyjl/g . Цю формулу одержав голланд.

учений Ґюйґенс (1673). 6.

д

ДАВАЧ ІНТЕРВАЛУ (датчик интервала; interval sensor; Intervallgeber т): складова частина цифрового фазометра. Це тригер

здвома стійкими положеннями рівноваги,

водному з яких на виході є постійна напруга, а в іншому — напруги немає. На Д. і. подають опорні та сигнальні імпульси. Опорний імпульс приводить його до стану, коли на його виході є напруга, а сигнальний

-коли напруги немає. Отже, на виході Д. і. формуються імпульси з такою ж частотою проходження, яку мають опорні або сигнальні імпульси. Тривалість цих імпульсів дорівнює запізненню сигнальних імпульсів відносно опорних. 13.

ДАГЕРОТИПІЯ (дагеротипия; daguerreotype; Daguerreotypie f): перший технічно розроблений спосіб фотографування, в якому як світлочутливу речовину використано йодид срібла. Від прізвища франц. винахідника Луї Жака Л. Дагера. 5.

ДАНІ ДОДАТКОВІ НА КАРТІ (дополнительные данные на карте; additional map s data; zusatzliche Kartendaten): додаткові карти і графічні побудови (профілі місцевості,діаграми, блок-діаграми тощо), таблиці, тексти, фотографії, які деколи розміщують на карті (на вільних місцях як усередині, так і зовні рамки карти) для доповнення основного картографічного зображення. 5.

ДАТА (дата; Date; Datum п): точний календарний час (година з частками, число, місяць,

рік) події, явища, напр., астрономічного спостереження. Міжнародне стандартне позначення дати - YYYY-MM-DD, де YYYY- рік у Григоріанському календарі, MMмісяць року між 01 (січень) і 12 (грудень), і DD - день місяця між 01 і 31(30). 18.

ДАТИ ВИХІДНІ ГЕОДЕЗИЧНІ (исходные геодезические даты; initial geodetic data; geodatische Ausgangsdaten): встановлені відповідним чином координати геодезичні В0, L0, Н0 вихідного пункту мережі геодезичної в системі координат, пов'язаної з вибраним референцеліпсоїдом (його параметри а і а інколи включають у поняття вихідних геодезичних дат), або прямокутні координати Х0, У0, Z0 цього пункту, напр., під час опрацювання супутникових геодезичних побудов. До Д. в. г. належить геодезичний азимут А0 деякого напряму з вихідного пункту. 17.

ДВОГРУПОВИЙ МЕТОД (двухгрупповой метод; two-group method; Doppelgruppenmethodef): окремий випадок вирівнювання багатогрупового, коли систему рівнянь умовних поділяють на дві групи. Перетворюючи коефіцієнти рівнянь другої групи, одержують дві незалежні системи нормальних рівнянь корелат. Розв'язавши ці системи, одержують поправки V- і ^"такі, що відповідають умові: Vt = V-+ V", і =

1, 2,..., п, де Vj - поправка, яку б отримали з сумісного розв'язку. 20.

Двоїстість.

135

Д

ДВОЇСТІСТЬ НОРМАЛЬНИХ ПЕРЕРІЗІВ (двоистость нормальных сечений; duality of normal intersection; zweierleier Normallschnitt m): див. Редукційна задача геодезії. 17.

ДВОЧАСТОТНИЙ АБСОЛЮТНИЙ МЕТОД (двухчастотньш абсолютныйметод; absolute two-frequency method; absolute Doppellfrequenzmethode f): див. Абсолютний інтерференційний метод. 13.

ДЕВІАЦІЯ (девиация; deviation; Deviation f): відхилення від чогось. Розглядають такі Д.: 1) відхилення рухомого тіла (корабля, літака, артилерійського снаряда тощо) від заданого напряму руху (напр., обчисленої траєкторії) під дією якихось випадкових зовнішніх причин; 2) відхилення стрілки компаса магнетного від напряму меридіана магнетного, зумовлене здебільшого розташуванням поблизу великих мас заліза чи ін. намагнечених тіл. 5.

ДЕКЕЛЬ (декель; cylinder-packing clamp; Deckel): пружна переліжка на друкарському циліндрі або тиглі, яка притискає папір до друкуючих елементів друкарської форми. 5.

ДЕКЛІНАТОР (деклінатор; declinator):

прилад для вимірювання добових варіацій магнетного схилення. 5.

ДЕКОЛІ (деколи; decaf): прозора плівка, на якій спеціальною фарбою нанесені різні зображення, що можуть перебиватися притиранням їх до паперу, кальки чи пластику. Використовується для оформлення карт. 14. ДЕКРЕМЕНТ ЗГАСАННЯ (декремент затухания; attenuation decrement; logarithmisches Dekrement n, Erloschensdekrement n): кількісна характеристика швидкості згасання власних коливань у системі. Чисельно Д. з. дорівнює відношенню двох послідовних амплітуд, тобто двох максимальних відхилень системи від положення рівноваги, віддалених одне від одного на проміжок часу, який дорівнює одному періоду коливань. Під час визначення азимутів за допомогою гіроскопічних теодолітів спостерігають декілька точок, які відповіда-

ють максимальним відхиленням осі гіроскопа від положення рівноваги (точок реверсії): и„ п2, пъ, и4. Д. з. обчислюють за формулою

п2 - п1

Його використовують для контролю роботи гіротеодоліта. У справному гіротеодоліті Д. з. сталий з точністю до декількох одиниць третього знака. 7.

ДЕКСТРИНИ (декстрины; dextrines; Dextrin п): проміжні продукти розщеплення полісахаридів (сахарози, крохмалю тощо). Д. із крохмалю, як клейку зв'язувальну речовину використовують у виготовленні акварельних фарб, у поліграфічній, текстильній, взуттєвій промисловості. 5.

ДЕМАРКАЦІЯ (демаркация; demarcation; Demarkation f): позначення на місцевості державних кордонів та меж будь-якої земельної ділянки. 21.

ДЕМОГРАФІЯ (демография; demography; Demographie f): наука, що вивчає склад і рух населення, динаміку та особливості його розвитку. 5.

ДЕМОДУЛЯТОР (демодулятор; demodulator; Demodulator т): основна частина фазовимірювального пристрою світловіддалемірів першого покоління, в якій порівнюють фазу модуляції світлового потоку, що виходить із модулятора передавача, і фазу модуляції світлового потоку, що входить у Д. Сила сигналу, який одержуємо із Д., є функцією різниці фаз модуляції прямого і відбитого світлового потоку. Д. мусить працювати на тій самій частоті, що й модулятор передавача, тобто синхронно. Крім того, треба знати різницю фаз роботи Д. і модулятора. Роль Д. може виконувати той самий пристрій, який використано в передавачі для модуляції світла. При цьому в передавачі віддалеміра світло модулюється за формою еліпса поляризації. Силу сигналу, який одержуємо з Д., можна фіксувати візуально або інструментально. Крім того, для модуляції світла в передавачі за інтенсивністю Д. може використовуватись

Демпувапня..

136

Д

фотоелектронний помножувач, коефіцієнт		здійснюється за допомогою реверсивного
чутливості якого змінюється під дією тієї		двигуна 8, який пересуває також сенсито-
ж напруги, яка подається на модулятор пе-		метричний бланк 10. Крива характе-
редавача. Світло мусить модулюватись тут		ристична викреслюється самописом 11.
лише за інтенсивністю, а силу сигналу із		Він з'єднаний із двигуном 13, з яким з'єд-
Д. реєструють інструментально. 13.		наний і вимірний клин 3. Роботою двигуна
ДЕМПФУВАННЯ (ВГАМОВУВАННЯ)		керує спостережна система, до якої вхо-
(демпфирование; damping)', примусове га-		дять блок світловода, компенсаційний
сіння шкідливих коливань системи або		оптичний клин 9, фотоелектронний пом-
зменшення їх амплітуди до допустимих		ножувач 12 та електронна схема (на рис.
меж. Для заспокоєння рухомих частин		не показана). Положення самописа відпо-
стрілкових вимірювальних приладів засто-		відає вимірюваній щільності у момент ви-
совують механічні, повітряні, рідинні маг-		мірювання вимірного та компенсаційного
нетоіндукційні демпфери. Д. викорис-		сигналів фотопомножувачів. У цей момент
товують у теодолітах і нівелірах для вгамо-		на бланку фіксується точка. Відлік оптичної
вування коливань горизонтальної і верти-		щільності можна отримати зі шкали 4. 3.
кальної осей компенсаторів нахилу. Під час
проведення морських гравіметричних ро-
біт використовують Гравіметри з гамівни-
ми надчутливими системами. 6.
ДЕНСИТОМЕТР (денситометр; densito-
meter; Densitometer in): прилад для вимі-
рювання оптичної щільності полів сенси-
тограми. Є однопроменеві Д. з прямою схе-
мою і двопроменеві з компенсаційною сис-
темою відліків. Схему основних вузлів
однопроменевого Д. зображено на рис., а,
де: 1 - джерело світла; 2 - конденсер; 3 -
блок світлофільтрів; 4 - оптичний прист-
рій; 5 - еталонний світлофільтр; 6-вимір-
на щілина; 7 - фотоматеріал; 8 -	світловод;
9 - електронний пристрій; 10-	блок обер-

неного зв'язку; 11 - відліковий або реєст-

рувальний пристрій; 12 - пристрій для пересування фотоматеріалу. Автоматизовані Д. мають вузли для транспортування бланків сенситограм і автоматичного фіксування точок характеристичних кривих. Схему двопроменевого Д зображено на рис., б. Світло від лампи 1 напівпрозорим дзеркалом 2 розділяється на два пучки: ви-

мірний і компенсаційний. Перший проходить через вимірний оптичний клин 3, поле сенситограми 5, світловод б і потрапляє на фотоелектронний помножувач 7. Другий пучок проходить через компенсаційний оптичний клин 9, фотоелектронний помножувач 12. Пересування сенситограм

Денудація

137

Д

ДЕНУДАЦІЯ (денудация; denudation (rock erosion; Denudation f)): сукупність процесів знесення (водою, вітром, льодом, безпосередньою дією сили ваги) зруйнованих частин гірських порід і перенесення цих продуктів руйнування на нижчі рівні, де відбувається їх накопичення. Унаслідок Д. рельєф вирівнюється. 5.

ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ГЕОЛОГІЇ, ГЕОДЕЗІЇ ТА КАРТОГРАФІЇ (день работников геологии, геодезии и картографии; professional day of geology, geodesy and cartography specialists): свято працівників геології, геодезії та картографії України, що припадає кожного року на першу неділю квітня; встановлене 1995 Президентом України. 5.

ДЕПО КАРТ (депо карт; map depot; Kartendepot п): заснований 1797 картогра- фо-геодезичний заклад Росії (з 1812 - Вій- ськово-топографічне депо, з 1822 - Корпус військових топографів). Виконували картографічні роботи, включно з виготовленням карт, а також топографічні й геодезичні роботи, зокрема і на території України. 5. ДЕРЖАВНА ГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА

(государственная геодезическая сеть; national geodetic network; staatliches Vermessungsnetz n): призначена для поширення єдиної системи координат на всій території держави і є основою для створення інших мереж та для наукових завдань (див. Класифікація геодезичних мереж). Д. г. м. поділяють на планову і висотну. Планові Д. г. м. створюють методами тріангуляції, трилатерації та полігонометрії, а також супутниковими. За точністю вимірювань, схемою та послідовністю побудови вони поділяються на 3 кл. Мережа 1 кл. є астрономо-геодезичною. Її створюють полігонами із рядів трикутників або ходів полігонометрії, орієнтованих приблизно вздовж паралелей та меридіанів, периметр яких близько 800 км. У кожній із чотирьох вершин полігона розміщують по 2 пункти Лапласа, в яких визначають астрономічні широти з точністю 0,3', довготи - 0,03' та азимути - 0,5', а також вимірюють

сторони базисні або створюють мережі базисні. Мережі 2 кл. створюють як суцільні всередині полігонів 1 кл. Мережа З кл. є вставкою в мережі вищого класу. Основні характеристики планових мереж тріангуляції та полігонометрії подані в табл. 1 і 2.

Мережі трилатерації 2-3 кл. створюють так само, як мережі тріангуляції відповідного класу. Довжини сторін у них вимірюють з такою ж точністю, як вихідні сторони в мережі тріангуляції цього ж класу.

Мережі нівелювання 1 і 2 кл. є основою єдиної системи висот на території України. Мережі 3 і 4 кл. є для забезпечення топографічного знімання та інженерних робіт. Відстань між нівелірними пунктами, закріпленими реперами та марками в мережах усіх класів, становить 5-7 км. Основні характеристики нівелірних мереж подані в табл. 3. 13.

ДЕРЖАВНА ГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА УКРАЇНИ (Государственная геодезическая сеть Украины; national geodetic network of Ukraine; staatliches geodatisches Netz n der Ukraine): до початку 90-х років XX ст. було майже завершено створення Д. г. м. України на основі традиційних методів тріангуляції, трилатерації, полігонометрії, нівелювання геометричного. Ця мережа складається з астро- номо-геодезичної мережі (АГМ) та мережі згущення. Сучасна АГМ України налічує 5933 пункти 1 і 2 кл. точності, 108 базисів, 256 пунктів астрономічних. Пункти Лапласа визначені в усіх вершинах полігонів, що утворені ланками тріангуляції 1 кл. Астрономічні пункти визначені також у кожній ланці 1 кл., а в суцільних мережах тріангуляції 1 кл. (Західна Україна) - приблизно через 10 сторін. У мережах 2 кл. пункти Лапласа визначали на кінцях базисних сторін, і кількість їх у полігонах, утворених ланками 1 кл., становить 1-5. На території України на аркуш карти м-бу 1:1000000 припадає в середньому до 50 астропунктів (від 35 до 70). У місцях стику ланок тріангуляції 1 кл. були

Державна геодезична мережа	138	Д

виміряні базисні сторони або базисні ме-			припадає від 20 до ЗО базисів (базисних
режі, побудовані для визначення довжини			сторін 1 і 2 кл.). Точність визначення взаєм-
сторони вихідної, що замінює базисну			ного положення сусідніх пунктів АГМ ста-
сторону. Базисні сторони в мережах тріан-			новить близько 10 см. Завершення зрівно-
гуляції 2 кл. розташовані не рідше, ніж че-			важення дасть змогу використовувати точ-
рез 25 трикутників. У полігонах, утворених			ніші координати. Пунктів тріангуляції, три-
ланками тріангуляції	1 кл., визначено від		латерації та полігонометрії 3 і 4 кл. на те-
1 до 6 базисів. На аркуш карти м-бу			риторії України майже 19800. Середня гус-
1:1000000 в астрономо-геодезичній мережі			тота пунктів Д. г. м. України 1-4 кл. ста-
		Таблиця 1. Тріангуляція
Клас	Середня	Сер. кв.	Допустима	Відносна	Відносна по-
	довжина	похибка ку-	нев'язка в	похибка	хибка най-
	сторін, км	та, с	трикутнику, с	вихідної	слабшої сто-
				сторони	рони
1	20-25	0,7	3	1:400000	1:300000
2	7 - 20	1,0	4	1:300000	1:200000
3	5 - 8	1,5	6	1:200000	1:120000

	Таблиця 2. Полігонометрія
Клас	Гранична	Сер. кв. по-	Довжина
	довжина ходу	хибка кута, с	сторін, км
1	200	0,4	8 - 3 0
2	60	1,0	5 - 1 8
3	30	1,5	3 - 1 0

Таблиця 3.

По к а з н и к и

Ві д д а л ь м і ж реперамив ходах, к м

Д о в ж и н а ходу м і ж фундаментальни-

ми реперами, к м

До в ж и н а плеча,м

Не р і в н і с т ь п л і ч на станції,м

На г р о м а д ж е н н янерівностіп л і ч у секції, м

На й м е н ш а висота променя,м

Зб і л ь ш е н н ят р у б и нівеліра, разів

Ц і н а п о д і л к и циліндричногорівня, не б і л ь ш е ,с

Д о п у с т и м із н а ч е н н як у т а і"

Д о п у с т и м і н е в ' я з к и с у м п е р е в и щ е н ь

у ході, м м п р и	середній к і л ь к о с т і
с т а н ц і й н а 1 к м
до	15

понад 15

В и п а д к о в іп о х и б к и ,м м на 1 к м ходу

С и с т е м а т и ч н і похибки, м м на 1 к м ходу

1	2	К л а с и	4
		3
5 - 7	5 - 7	-	-
50-60	50-60	-	-
50	65-75	75-100	100-150
0,5	1	2	5
1	2	5	10
0,8	0,5	0,3	0,2
44	40	35	25
12	12	15	25
10	10	10	10
3 41	5-y/Z	-	-
a4L	бЛ	I O V Z	20-УГ
1,0	2,0	8,0	20,0
0,2	0,4	0,8	2,0

Державна геодезична мережа..

139

Д

новить один пункт на 30,5 км2. На території Донецької, Луганської і Запорізької обл. - один пункт на 5-10 км2. Нівелірна мережа України складається з 28 полігонів 1 кл. загальною довжиною ліній 12,6 тис. км, а периметр полігонів 1 кл. сягає 750 км. Лінії нівелювання 2 кл. утворюють 70 полігонів загальною довжиною 10800 км. Периметр полігонів нівелювання 2 кл. сягає 480 км. Будь-яка точка, розташована на території України, віддалена від ліній нівелювання 1 і 2 кл. не далі, ніж на 40 км. Загальна довжина ліній нівелювання 3 кл. становить 6022 км, а 4 кл. - близько 300000 км. Гравіметрична мережа 1 кл. на території України становить один пункт на 110 км2. В Україні є один фундаментальний гравіметричний пункт і 14 пунктів-супутників, на яких визначене абсолютне значення прискорення сили ваги з точністю не менше ±0,01 мҐал, і 54 пункти 1 кл., на яких визначене відносне значення прискорення сили ваги з точністю 0,01±0,04 мҐал. Гравіметричним зніманням у м-бі 1:1000000 охоплено всю територію України з густотою один пункт на 80-110 км2, включаючи акваторію Чорного моря. Розроблені Укргеодезкартографією та затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 р. № 844 „Основні положення створення Державної геодезичної мережі України" що окреслюють загальні вимоги до принципів побудови і модернізаціїД. г. м. України, обстеження та оновлення її пунктів і математичного опрацювання результатів вимірювань. Основні положення передбачають виконання робіт з використанням супутникових радіонавігаційних систем (GPS), комп'ютерних технологій. 2.

ДЕРЖАВНА ГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА УКРАЇНИ ФУНДАМЕНТАЛЬНА (фундаментальная государственная геодезическая сеть Украины; fundamental national geodetic network of Ukraine; staatleches geodatisches fundamentals Netz n der Ukraine):

мережа пунктів, координати яких визначені за допомогою сучасних космічних технологій з найвищою точністю. Основа

Д.г. м. складається із 15 пунктів, які рівномірно розташовані на території країни та закріплені на місцевості спеціальними знаками, що забезпечують їх збереження і стійкість упродовж тривалого часу. Перший етап спостережень проведено 1995 за допомогою GPS-приймачів різних установ та організацій. На другому етапі (2000) до

Д.г. м. ф. залучено ще близько 40 пунктів

існуючої Державної г е о д е з и ч н о ї мережі (ДГМ) 1 кл. Основне призначення Д. г. м. ф. - координатно-часове забезпечення зв'язку існуючої ДГМ із загальноземною системою відліку ITRF та європейською геодезичною системою ETRF. На пунктах Д. г. м. ф. планується виконання повторних GPS-спостережень, а також комплекс астрономічних, гравіметричних та геофізичних вимірювань. 18.

ДЕРЖАВНИЙ ВОДНИЙ КАДАСТР (государственный водный кадастр; state water cadastre; staatlicher Wasserkatasterm, n):

система відомостей про кількісні та якісні показники поверхневих і підземних вод, дані про водокористування і скидання зворотних вод у природні водотоки і водоймища, відомості про ступінь їх забруднення, діючі системи очищення води тощо. Складається для систематизації, аналізу і використання даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів. 4.

ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР (государственный земельный кадастр; state land cadastre; staatliches Grundkataster m, n): єдина державна багаторівнева система відомостей і документів про правовий, природний і господарський стан земельного фонду. В ньому подаються дані про землевласників і землекористувачів, відомості про використання земель, їх якісні та кількісні характеристики, економічна оцінка. Д. з. к. створюється для органів влади, фізичних та юридичних осіб, що потребують даних про стан земель для регулювання земельних відносин і раціонального використання земельного фонду. Для укладання Д. з. к. передбачаються топогра-