Добавил:
polosatiyk@gmail.com Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

.pdf
Скачиваний:
661
Добавлен:
10.06.2017
Размер:
30.92 Mб
Скачать

Друкування..

160

д

ДРУКУВАННЯ З ВИРІВНЮВАННЯМ КОНТРАСТІВ (печать с выравниванием контрастов; printing with contrasts levelling; Druck m mit der Kontrastausgleichung f): процес виготовлення позитивних фотокопій з контрастних і висококонтрастних аеронегативів. Він має певні особливості: щоб краще передавати мікродеталі, слід друкувати на контрастному матеріалі, але загальний високий контраст цих аеронегативів виключає можливість такого друку. Для зниження загального контрасту використовують способи нерізкої маски, електронні та фотохімічні. Спосіб нерізкої маски (рис., а) зводиться до того, що з аеронегатива 1, який має значний загальний контраст ADH і мікроконтраст SDH, виготовляється на прозорій основі нерізкий позитив 2 (його отримують під час друкування через скло). Після цього аеронегатив друкують через нерізку маску, оптичні щільності 4DHM. Під час друкування негатива через маску, яку виготовляють на прозорому позитивному матеріалі, загальний контраст ADHU зменшується, мікроконтраст буде 5DHM. Якщо ж віддрукувати негатив через маску на контрастний фотопапір, то отримаємо збільшення мікроконтрастудо SDn позитива.

 

ДД„ І

6D.

ДГАЛА, }

 

ДО,

6

І АД.

 

дд„

В електронному способі маскування (рис., 6) використовують електронні копіювальні прилади, в яких фотокопію отримують ска-

нуванням аеронегатива за допомогою сканувальної плями, яскравість якої змінюється залежно від щільності зображення.

ІМ

—7

б

Нарис., б: 1 - електронно-променеватруб- ка; 2 - блок установлювання експозиції; З - блок регулювання експозиції; 4 - блок зворотного зв'язку; 5 - фотоелектронний помножувач; 6 — позитивний матеріал; 7 - негатив; 8, 8'-дзеркала; Р-об'єктив.

Фотохемічні способи маскування полягають у вирівнюванні щільності синьо-жовтим підфарбовуванням деталей фільтрації. 3. ДРУКУВАННЯ КАРТИ (печатание карты; map's printing; Kartendruck m): виробничий поліграфічний процес тиражування карти, що зводиться до одержання на будьякому матеріалі (папері, тканині тощо) однакових відбитківздрукарської форми. Д.к. здійснюється на офсетних машинах, а порівняно невелику кількість відбитків можна отримати за допомогою сучасної комп'ютерно-сканувальної техніки.

Д. к. за способом передачі фарби друкарської на папір може бути таким: коли фарба передається безпосередньо з друкарської форми на папір; коли фарба потрапляє на папір не безпосередньо, а через проміжну ланку. Перший спосіб характерний для друку високого, друку глибокого і частково з використання форм друку плоского (напр., фототипія,гектографія). У другому способі проміжною ланкою є гумове полотно; тут фарба з друкарських елементів форми спочатку потрапляє на це полотно, а вже з нього - на папір. (Див. Друк офсетний). 5.

Друкування карти..

161

д

ДРУКУВАННЯ КАРТИ ОФСЕТНЕ

(іофсетное печатание карты; maps offset printing; Kartenoffsetdruckm): здійснюється за допомогою офсетної машини, принцип роботи якої на прикладі двофарбової машини такий. Підготовлена належно певна кількість паперу потрібного формату (див. рис. Офсетна машина) є на підіймальному столі самонакладача 1, звідки відповідними пристроями транспортером подається на т. зв. передній стіл системи 2, де кожний аркуш по боках вирівнюється. Звідси знову ж за допомогою захоплювачів цей аркуш паперу подається на допоміжний циліндр 4, який, обертаючись разом з аркушем, передає цей аркуш захоплювачам друкувального циліндра б. Далі цей аркуш потрапляє між циліндром офсетним 7 і друкувальним 6, на якому раніше з гумового полотна офсетного циліндра 7 вже отримано зображення фарбового циліндра 8. Під тиском зображення із

7 потрапляє на папір і це буде відбиток першої фарби. Далі аркуш паперу проходить між циліндром б і гумовим полотном циліндра 7 другої секції, на якому є зображення другої форми 8 і під тиском на папері

отримують зображення другої фарби. Отже, за один оберт друкувального циліндра 6 отримують двофарбовий відбиток. Форми на циліндрах мають бути добре відрегульовані, щоб під час друкування було добре суміщення фарб. Після друкування другою фарбою відбиток потрапляє у сферу дії циліндра 5, а вивідна система кладе його на приймальний стіл. Враховуючи властивості друкарських форм, їх

зволожують за допомогою валиків зволожувальних апаратів 9 та подають відповідні фарби на друкарські форми за допомогою гумових валиків фарбового апарата

10.

Друкування чотирифарбовою офсетною машиною таке ж, як і двофарбовою, лише в ній є вже чотири фарбові секції, а не дві. Багатофарбову карту друкують декількома прогонами. Спочатку друкують штрихові елементи, потім фонові. У кінцевому прогоні, як звичайно, друкують рельєф способом в і д м и в а н н я і підписи назв. 5. ДРУМЛІНИ (друмлины; drumlin; Drumlins m): горби, утворені діяльністю льодовика і витягнуті вздовж його руху. Складаються переважно з матеріалу моренного походження. Розміри Д.: висота 5-45 м; довжина - до декількох кілометрів; ширина 150-400 м. 5.

ДУПЛЕКС-АВТОТИПІЯ (дуплекс-авто- типия; duplex-autotype; Duplex-Autotypief):

друкування двома фарбами з одноколірного напівтонового оригіналу. 5.

ДЮЙМ (дюйм; inch; Zoll т): див. Пункт. 5 ДЬЮАРА ПОСУДИНА (Дьюара сосуд; Dewar vessel; Duar'isches Gefafi n): посудина з подвійними стінками, між якими створюється вакуум, що забезпечує високу теплоізоляцію речовини, яка міститься всередині посудини. її виготовляють із скла, а посудину великого об'єму - з металу. За таким принципом діє поширений у побуті термос. У сучасних кварцових гравіметрах їхню пружну систему, що міститься в герметичному металевому корпусі, поміщають у Д. п. 6.

Екватор

162

Е

Е

ЕКВАТОР (экватор; equator; Aquator пі):

залежно від прийнятої системи координат розрізняють: Е. геодезичний (див. Еліпсоїд земний); Е. географічний - лінія на земній кулі географічна широта всіх точок якої дорівнює нулеві; Е. магнетний - геометричне місце точок земної поверхні, в яких вертикальна складова напруженості магнетного поля і магнетне нахилення дорівнюють нулеві (див. Елементи магнетного поля); Е. небесний (див. Небесна сфера). Оскільки вісь обертання Землі змінює своє положення в просторі внаслідок явищ прецесії та нутації, то розрізняють Е. небесний середній, Е. небесний епохи та Е. небесний істинний. У першому та другому випадках враховано лише прецесійний рух, а в третьому - ще й нутаційний; Е. галактичний - велике коло небесної сфери, відносно якого розподіл небесних об'єктів Галактики симетричний. 18. ЕКВАТОР ГАЛАКТИЧНИЙ {галактический экватор; galactic equator; galaktischer Aquator m): див. Екватор. 10. ЕКВАТОР НЕБЕСНИЙ (небесный экватор; celestial equator; Himmelsaquator m):

див. Небесна сфера. 10.

ЕКЕР (эккер; right-angle mirror (crossstaff); Ecker m): геодезичний прилад, призначений для побудови на місцевості фіксованого кута. Згідно з давачем кута, Е. поділяють на дзеркальні та призмові. Е. застосовують під час знімання ситуації методом перпендикулярів, при розмічуванні кривих та ділянок правильної геометричної форми. Найпоширеніший - дводзеркальний Е., дзеркала в якому розташовані під кутом 45°.

ГІ

І

Щоб встановити на місцевості перпендикуляр до лінії АВ у т. О, потрібно зцентрувати в ній Е. та добитися такого положення, щоб зображення тичок у т. А або В і видимих у дзеркалі Е збігалися з тичкою D, яку спостерігач бачить перед собою крізь віконце Е. Дводзеркальним Е. можна побудувати прямий кут з похибкою 15'. 12.

ЕКЗАМЕНАТОР (экзаменатор; tester; Priifer т, Gefallemesser т): прилад для визначення ціни поділки та чутливості рівнів рідинних, дослідження рівнів електромеханічних,автоколімато- р і в, компенсаторних систем приладів та ін. взірцевих і робочих засобів, якими вимірюють плоскі кути. Найпростіший Е. - Т-по- дібна штанга, на поперечній осі якої є дві опори, а на поздовжній - мікрометричний гвинт. У верхній частині гвинта є диск із поділками, що відповідають куту /л, на який нахилиться поздовжня вісь екзаменатора під час оберту гвинта на одну поділку. Ціна поділки рівня т = jjk/n, де к- кількість поділок оберту гвинта; п - переміщення в поділках бульбашки рівня. Поздовжня вісь має дві V-подібні опори, на які встановлюють досліджуваний рівень або столик для приладу. Сучасні Е. дають змогу визначати кути з похибкою 0,1-0,2". 14.

ЕКЗОГЕННІ ПРОЦЕСИ (экзогенные процессы; exogenic processes; exogener Prozefi m): геологічні процеси, спричинені, здебільшого, зовнішніми відносно Землі силами; вони відбуваються на поверхні Землі та в приповерхневих частинах літосфери (вивітрювання, денудація, абразія, ерозія тощо) й зумовлені, переважно, енергією сонячної радіації, силою ваги і життєдіяльністю організмів. 4.

ЕКЗОСФЕРА (жзосфера; exosphere; Ехоspharef): зовнішня оболонка атмосфери, починається з висоти близько 1000 км, звідки дуже рухливі легкі атоми водню можуть вилітати у космічний простір. 5.

Екліметр

163

Е

ЕКЛІМЕТР (эклиметр; elevation meter;

Gefallemesser m,Neigungsmesserm): геоде-

зичний прилад для вимірювання кутів нахилу. Основна частина Е. - маятниковий диск зі шкалою з градусними поділками, який обертається всередині коробки, до якої прикріплена трубка з очним та предметним діоптрами. Поруч із трубкою розташована лупа, крізь яку відлічують шкалу. В нижній частині диска прикріплений тягарець, під впливом якого вивільнений диск із поділками встановлюється так, що його нульовий діаметр стає горизонтальним.

Для вимірювання кута нахилу візують на спостережувану точку і, натиснувши клавішу гальма, відпускають (вивільнюють) диск. Коли диск заспокоїться, спостерігач відлічує проекцію нитки предметного діоптра на шкалі, оцінюючи на око десяті частки градуса. Цей відлік і є кутом нахилу. 12. ЕКЛІПТИКА (эклиптика; ecliptic; Ekliptikf): див. Небесна сфера. 10.

ЕКОНОМІКА, УПРАВЛІННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА (экономика, организация иуправление картографического производства; economics, organization and management ofcartographical production): галузь науки і виробництва, що вивчає і опрацьовує методи планування, економічної рентабельності й управління виробничими процесами картографічних підрозділів, зокрема і діяльністю картографічних фабрик. 5.

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ

(экономическая оценка земель; economical land evaluation; okonomische Grundstiickswertung f): порівняльна оцінка землі як

природного ресурсу і головного засобу ви-

робництва в сільському господарстві та в

просторовому базисі згідно з показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохід з одиниці площі. Економічна оцінка земель визначається у відносних величинах (балах) та у грошовому виразі за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (Закон України про Державний земельний кадастр). 4.

ЕКРАН ФОТОТРАНСФОРМАТОРА

(экран фототрансформатора; battle of transformingprinter; Projektionschirm m cles Entzerrungsgerates): частина приладу, на яку проектується трансформоване зображення і на якій розташований планшет з опорними (орієнтирними) точками або фотопапір чи фотоплівка. 8.

ЕКСПЛІКАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ (экспликация земель; land explication; Bodenexplikationf):

пояснення умовних позначень про склад земель, їх площі на кадастровому плані або в проектному документі. 4.

ЕКСПОЗИЦІЯ (экспозиция; exposure; Belichtung f , Exposition f): добуток освітленості E на час освітленості t. Виражається формулою Н= Et. 8.

ЕКСПОНОМЕТРІЯ (жспонометрия; exposure metering; Exponometrief): розділ фотографії, в якому визначають оптимальні умови отримання фотографічного зображення потрібної метрологічної якості. 3.

ЕКСТРАПОЛЮВАННЯ (экстраполирование; extrapolation; Extrapolierungf): див. Інтерполювання. 5.

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ГОРИЗОНТАЛЬНОГО КРУГА, АЛІДАДИ (эксцентриситет горизонтального круга, алидады; eccentricity ofhorizontal circle, alidade; Exzentrisitatf der Alhidade f , des horizontalen Kreises m): виникає внаслідок неточностей виготовлення і збирання деталей теодоліта. Незбіжність осі обертання алідади з центром поділок лімба наз. ексцентриситетом алідади. Незбіжність осі обертання круга з центром його поділок наз. ексцентриситетом круга. Незбіжність осей

Ексцентриситет..

164

Е

обертання алідади і горизонтального круга наз. ексцентриситетом осей. Похибки, які виникають через Е. г. к. і а., змінюються зі зміною вимірюваного напряму періодично. Похибки за ексцентриситет у відліках, отриманих на обох кінцях діаметра круга, однакові за модулем і протилежні за знаком. Тому в оптичних теодолітах під час суміщення протилежних штрихів круга отримуємо відлік, вільний від похибки за ексцентриситет. Ця похибка виключається і в теодолітах з двома відліковими пристроями. Але великі ексцентриситети суттєво впливають на значення рена мікроскопа на різних частинах лімба. Тому виконують дослідження Е. г. к. і а., які дають змогу порівняти їх з допустимими значеннями. Методика дослідження ексцентриситету алідади передбачає отримання різниці відліків із двох протилежних сторін діаметрів круга, тобто зчитаних за допомогою двох відлікових пристроїв на дванадцяти поділках, рівномірно розташованих по всьому кругу. В оптичних теодолітах не можна безпосередньо отримати відліки протилежних діаметрів круга. У теодолітах Т2 для визначення ексцентриситету алідади у кожному її положенні відлічують діаметрально протилежні штрихи горизонтального круга А і А', суміщаючи штрих лімба + 180° з одним зі штрихів вертикального круга, який виконує роль нерухомого індексу. Штрихи вертикального круга з'являються в полі зору відлікового мікроскопа, якщо ручку перемикання кругів обернути на 45°. Для кожного штриха прямих і зворотних ходів обчислюють похибку за ексцентриситет у,- =4(А -А ')і . Коливання

значень v; не мають перевищувати 40'. Ці значення різниць дають змогу отримати параметри X, Y і V0 рівняння похибки за ексцентриситет:

д: = X sin <р, - У cos + V0.

( 1 )

Для цього для г'-х штрихів складають рівняння поправок:

<5, = Xsinq>[ -Ycoscpl +v0 -v,. Розв'язуючи їх способом найменших квадратів, отримуємо формули для обчислення параметрів рівняння (1):

Х = (2/^[vsimp,];

X = ~(2/n)[v cos <р, ]; v0 = [v]/n,

які використовують для обчислення лінійного і кутового елементів ексцентриситету алідади. Лінійним елементом еа є віддаль у площині круга між центром поділок круга та віссю обертання алідади, кутовим (ра - напрям лінійного елемента, або ж відлік круга на лінії, збіжній з лінійним елементом ексцентриситету алідади. Елементи ексцентриситету алідади отримують за формулами:

ea=(r/2p)(X2+Y2)0'5-,

t g % = Y / X ,

де г - радіус лімба.

 

Ексцентриситет лімба досліджують так само, як ексцентриситет алідади. Відмінність лише в тому, що алідада залишається нерухомою, а лімб обертають. Виконавши дослідження ексцентриситетів алідади і лімба, визначають таке їх взаємне розташування, коли похибка відліку максимальна. Максимальна похибка за ексцентриситет дорівнює сумі максимальних похибок за ексцентриситет лімба та за ексцентриситет осей обертання алідади і лімба. Максимальну похибку за ексцентриситет має відлік для напряму, перпендикулярного до напряму лінійного елемента. Позначивши максимальну похибку за ексцентриситет алідади £а, а лімба - £к, кутовий елемент лімба срк, запишемо формулу для обчислення максимальної похибки за ексцентриситети осей

£0 = [є2 + 2єаєк cos(<ра ~(рк )+ є2 j0'5. Максимальне значення похибки за ексцентриситет теодоліта

ЄтахНЄаМЄк У теодолітах з одностороннім зчитуванням

відліків ексцентриситет алідади визначають за змінами подвійної колімації, які фіксують на поділках шкали лімба 0, 45, 90,

Ексцентриситет..

165

Е

..., 315°. Для проведення дослідження на рівній місцевості встановлюють теодоліт, а довкола нього на відстані 30-50 м на висоті теодоліта вісім марок так, щоб напрями між сусідніми марками утворювали кут 45°. Спрямовують трубу теодоліта послідовно на всі марки і обертаючи його за годинниковою стрілкою, зчитують відліки. Зробивши два повні оберти теодоліта, при другому положенні круга повторюють усі дії з тією відмінністю, що тепер теодоліт обертають проти годинникової стрілки. Знаходять середні значення напрямів при обох кругах, за даними яких обчислюють V,- = Лt + Я,- ± 180°. Подальші обчислення виконують так само, як для теодолітів з двостороннім мікроскопом.

Ексцентриситет лімба в теодолітах з одностороннім зчитуванням визначають за змінами кута близько 180° у різних точках на шкалі лімба. Встановлюють дві марки з протилежних боків теодоліта на однакових віддалях (30-50 м). Висота марок і теодоліта мають бути однакові. Кут між напрямами на марки вимірюють при одному положенні круга. Відліки лімба змінюють, переставляючи на 45° горизонтальний круг. Для кожної поділки шкали лімба обчислюють середнє значення кута Д і з усіх значень обчислюють середнє значення кута Д Тоді обчислюють у,- = Д - Д. Подальше опрацювання виконується так само, як у теодолітах з двостороннім мікроскопом. 13. ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ГОРИЗОНТАЛЬНОГО КРУГА, АЛІДАДИ АСТРОНОМІЧНИХ ТЕОДОЛІТІВ 0эксцентриситет горизонтального круга, алидады астрономических теодолитов; eccentricity of horizontal circle, alidade of astronomical theodolites; Alhidadenexzentrisitat f des astronomischen Theodolits m): визначають так само, як ексцентриситет горизонтального круга, алідади, але до початку досліджень ексцентриситету алідади

в астрономічних теодолітах потрібно відрегулювати обертання алідади навколо вертикальної осі, що виконують за показами накладного рівня. Далі встановлюють

мінімальний кут між мікроскопами (див. Перевірка теодолітів астрономічних, п. 4). Алідаду теодоліта переставляють через 30°. Для кожного установлення відлічують два мікроскопи (тА, тБ) і один кінець бульбашки накладного рівня. Ексцентриситет v для кожного установлення обчислюють за формулою v = тА - тБ ± 180°. Елементи ексцентриситету алідади визначають так само, як для оптичних теодолітів; усі допуски такі ж. Дослідження ексцентриситету горизонтального круга для астрономічних теодолітів такі ж, як ексцентриситету горизонтального круга, алідади з тією різницею, що ексцентриситет v обчислюють за формулою v = = тА Б± 180°, де тА, тБ - відліки мікроскопів А і Б для заданого установлення круга. 18.

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ МЕРИДІАННОГО ЕЛІПСА (эксцентриситет меридионального эллипса; eccentricity of meridional ellipse; Exzentrizitatfder Meridianellipse f):

див. Еліпсоїд земний. 17. ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ОРБІТИ (эксцентриситет орбиты; orbit eccentricity; Bahnexzentrizitatf): один із кеплерових елементів орбіти небесного тіла, що визначає її форму і позначається літерою е. Залежно від його значення орбіта теоретично може мати форму кола (колова, е = 0), еліпса (еліптична, 0 < е < 1), параболи (параболічна, е = 1), гіперболи (гіперболічна, 1 < е < Під дією збурювальних чинників (див. Рух небесних тіл збурений) ШСЗ точно колових і параболічних орбіт майже не мають. У випадку еліптичної орбіти е2 = (а2 г)/а2, де a, b - відповідно велика і мала півосі еліпса орбіти. Замість е, що деколи наз. числовим ексцентриситетом, її форму може характеризувати лінійний ексцентриситет - відрізок ОхО = а-е між центром і фокусом орбіти (див. рис. Координати орбітальні), або кутовий ексцентриситет (р = arcsin е. ШСЗ рухаються по еліптичних орбітах. Орбіти геодезичних супутників здебільшого є квазіколовими або з малим ексцентриситетом е < 0,1. 9.

Ексцентриситет..

166

Е

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ОРБІТИ КУТОВИЙ (угловой эксцентриситет орбиты; angular orbit eccentricity; Winkelbahnexzentrizitatf): див. Ексцентриситет орбіти. 9. ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ОРБІТИ ЛІНІЙНИЙ (линейный эксцентриситет орбиты; linear orbit eccentricity; Linearbahnexzentrizitatf): див. Ексцентриситет орбіти. 9.

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ПЕРШИЙ, ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ ДРУГИЙ (эксцентриситет первый, эксцентриситет второй; first eccentricity, second eccentricity; erste Exzentrizitat f , zweite Exzentrizitat f): див. Еліпсоїд земний. 17.

ЕЛЕКТРОРОЗВІДУВАННЯ ГЕОФІЗИЧНИХ ПОЛІВ (электроразведка геофизических полей; geophysical prospecting by electric means; elektrische Erkundungf der Geophisiksfelder n pi): геофізичний метод розвідувальних робіт, що грунтується на вивченні природних та штучно створених у надрах електричних або електромагнетних полів. 6.

ЕЛЕМЕНТ ЗМІСТУ ЦИФРОВОЇ КАРТИ (элемент содержания цифровой карты; content element of digital map; Inhaltselement n der digitalen Karte f): структурна одиниця цифрової картографічної інформації, що об'єднує об'єкти цифрової карти в групи за їх належністю до однорідних об'єктів поверхні, що картографуються. 5.

ЕЛЕМЕНТ КВАНТУВАННЯ (элемент квантирования; quantization element; Quantisierungelementп): див. Теодоліт кодовий. 13.

ЕЛЕМЕНТ ОРБІТИ ДИНАМІЧНИЙ

(динамический элемент орбиты; dynamical element of orbit; dynamisches Bahnelement n): момент часу, коли небесне тіло проходить через перицентр своєї орбіти, є одним з кеплерових елементів орбіти, що пов'язує рух тіла з часом. 9.

ЕЛЕМЕНТИ БУКВИ (елементы буквы; letters elements; Buchstabenelemente n pi):

див. Буква. 5.

ЕЛЕМЕНТИ ВЗАЄМНОГО ОРІЄНТУВАННЯ ПАРИ ЗНІМКІВ (элементы взаимного ориентирования пары снимков; elements ofrelative orientation; Elemente der relativen Zweibilderorientierung f): величини, що однозначно визначають таке взаємне розташування пари знімків та базису фотографування, яке існувало під час фотографування. Найчастіше використовуються дві системи Е. в. о. п. з. У лінійнокутовій системі площина лівого знімка вважається умовно-горизонтальною. Тут

Е.в. о. п. з. такі: дирекційний кут базису, кут нахилу базису, поздовжній і поперечний кути нахилу правого знімка та кут його розвертання. В базисній системі умовно горизонтальною вважається площина базису проектування, і в ній Е. в. о. п. з. це: поздовжній кут нахилу лівого знімка та кут його розвертання, поздовжній і поперечний кути нахилу правого знімка та кут його розвертання. У будь-якій системі

Е.в. о. є п'ять п. з. 8.

ЕЛЕМЕНТИ ВЗАЄМНОГО ОРІЄНТУВАННЯ МОДЕЛЕЙ (элементы взаимного ориентирования моделей; elements of relative orientation of model; Elemente n pi der relativen Modellorientierung f): величини, які визначають взаємне розташування двох моделей, побудованих так: перша модель утворюється за знімками 1 і 2, інша - за знімками 2 і 3. Отже, в обох моделях є спільний знімок - 2. Для визначення Е. в. о. м. використовують просторові координати зв'язкових точок. Елементами орієнтування другої моделі щодо першої будуть: три лінійні величини, які визначають перенесення початку просторової системи координат другої моделі на початок системи координат першої; три кутові величини, які визначають поздовжній, поперечний нахили та кут розвертання осей координат другої моделі щодо першої; масштабний коефіцієнт. Ці елементи орієнтування можна трактувати як елементи умовного „геодезичного" орієнтування другої моделі відносно першої. 8.

Елементи..

167

Е

ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОГО ОРІЄНТУВАННЯ ФОТОЗНІМКА 0элементы внутреннего ориентирования снимка; elements of inner orientation; Daten (Elemente npi) der inneren Orientierung f): величини, які визначають положення центра проекції відносно площини знімка: фокусна віддаль (довжина перпендикуляра, опущеного з центра проекції на площину знімка), плоскі прямокутні координати головної точки знімка. 8.

ЕЛЕМЕНТИ ГЕОДЕЗИЧНОГО ОРІЄНТУВАННЯ МОДЕЛІ (элементы геодезического ориентирования модели; elements ofgeodetic orientation of a model; Elemente n pi der geodatischen (absoluten) Modellorientierung f): величини, які визначають положення та м-б геометричної моделі об'єкта у вибраній зовнішній (просторовій прямокутній) системі координат: масштабний коефіцієнт, перенесення початку координат фотограмметричної просторової системи до зовнішньої, поздовжній і поперечний нахили моделі та кут розвертання. Сім Е. г. о. м. визначають, використовуючи відомі просторові геодезичні та фотограмметричні координати опорних точок (див. Геодезичне орієнтування моделі). 8.

ЕЛЕМЕНТИ ЕЛІПСА (элементы эллипса; ellipse elements; Ellipsenelemente n pi):

див. Еліпсоїд земний. 17. ЕЛЕМЕНТИ ЕЛІПСОЇДА ОБЕРТАННЯ (элементы эллипсоида вращения; rotation ellipsoid elements; Elemente ft pi des Umdrehungsellipsoidn): див. Еліпсоїд земний. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ЗВЕДЕННЯ (элементы приведения; reduction elements; Elemente des exzentrischen Standpunkt m, Zentrirungielemente n pi): визначають, коли геодезичний прилад та спостережувані пристосування встановлені не над центром геодезичного пункту. Розрізняють кутовий© і лінійний е Е. з. Лінійний Е. з. - віддаль на горизонтальній площині між центром геодезичного пункту С і т. /, над якою встанов-

лений геодезичний прилад. Кутовий Е. з. - кут ут . / між напрямом на центр геодезичного пункту С і початковим напрямом і відлічується за ходом годинникової стрілки. Елементи позацентрового встановлення теодоліта та світловіддалеміра наз. елементами центрування, а відбивача віддалеміра, візирної марки та візирного циліндра - елементами редукції. 13.

1

ЕЛЕМЕНТИ ЗЕМНОГО ЕЛІПСОЇДА

(элементы земного эллипсоида; earth ellipsoid elements; Elemente des Erdellipsoides n):

див. Еліпсоїд земний. 17. ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТУ КАРТИ (елементы содержания карты; elements of the contain of the map; Inhaltskartenelemente n pi): групи об'єктів або явищ, на які можна поділити зміст карти. 5.

ЕЛЕМЕНТИ ЗОВНІШНЬОГО ОРІЄНТУВАННЯ ФОТОЗНІМКА (элементы внешнего ориентирования; elements ofexterior orientation; Daten (Elemente) der dusseren Bildorientierungf): величини, що однозначно фіксують положення центра проекції та площини фотознімка в заданій просторовій системі координат (Xs, Ys, Zs, Of, со, К). Координати центра проекції Xs, Ys, Zs наз. лінійними елементами, а кути нахилу знімка а,СО,К- кутовими елементами зовнішнього орієнтування. Для пари знімків маємо 12 Е. з. о. ф. 8.

ЕЛЕМЕНТИ КОЛОВИХ КРИВИХ (элементы круговых кривых; elements of circle curves; Kreiskurvenelemente npi): параметри колових кривих: тангенс Т, крива К, бісектриса Б, домір Д, які визначають за кутом повороту в траси та радіусом кривої R. Призначені для знаходження на місцевості положення головних точок кривих ко-

Елементи..

168

Е

колових. Е. к. к. можна обчислити або визначити за допомогою спеціальних таблиць (див. Крива горизонтальна колова; Крива вертикальна). 7.

ЕЛЕМЕНТИ МАГНЕТНОГО ПОЛЯ

(элементы магнитного поля; elements of magnetic field; Elemente des magnetischen Felds n): величини, які описують напруженість магнетного поля Землі: X,Y,Z-скла- дові, спрямовані відповідно вздовж меридіана магнетного Землі, паралелі та по вертикалі. Додатними напрямами вважають напрями на північ, схід і вниз. Крім того, використовують ще такі елементи: D - магнетне схилення (схилення магнетної стрілки), І- магнетне нахиленнякут між напрямом напруженості магнетного поля та горизонтальною площиною в точці земної поверхні, Н - горизонтальна складова вектора індукції магнетного поля В. На магнетних полюсах Н = 0,1 = 90°, а на магнетному екваторі Z = 0. Е. м. п., які залежать від координат точки на земній поверхні, наз. відносними - це D, X, Y; а елементи Я, Z, /, не пов'язані з координатами, є абсолютні Е. м. п. 18.

ЕЛЕМЕНТИ ОРБІТИ {элементы орбиты; orbit elements; Bahnelemente n pi): сукупність параметрів, що характеризують розмір і форму орбіти небесного тіла т (див. рис. Аномалія істинна), а також її розташування в просторі. За ними можна обчислювати на задані моменти часу

координати центра мас і швидкість тіла т в орбітальній ftcopyopzop і в інерційній Oxyz системах відліку. Для руху небесних тіл незбуреного, який є найпростішою моделлю їх реального руху, Е. о. незмінні. Для руху небесних тіл збуреного, що більше наближається до реального, Е. о. - повільно змінні величини, тому потрібно знати ще додатково епоху te їх визначення.

Еліптичні орбіти ШСЗ визначаються шістьма елементами: £2 - довгота висхідного вузла орбіти (Q= ZyON = uyW); нахил площини орбіти

і = Z.POP0р = сфер.ZII'N'Q, СО - аргумент перицентра {со = ZNOI7 = uN'IJ')', велика піввісь а = ОхА =ОхП\ ексцентриситет орбіти е = OOja\ т - момент проходження супутника т через перицентр П. Відлічують Q від напряму Оу у межах 0 - 360°,

і - від екватора в межах 0 - 180°, со - від напряму ON у межах 0 - 360°. Елементи Q та і визначають положення площини орбіти O^ANTIb просторі відносно площини екватора Q'N'Q, центра мас Землі О, розташованого в одному з фокусів еліпса орбіти ANr/NH, і напряму Оу на точку весняного рівнодення; CO визначає положення великої осі орбіти АП і цим орієнтацію орбіти ANIINH у своїй площині відносно лінії вузлів N'ON'n; а та е визначають розмір і форму орбіти; Т пов'язує рух супутника по орбіті з поточним часом і тому ще наз. динамічним елементом. Елементи Q, і, CO, а, е, Т наз. кеплеровими або кеплерівськими. В деяких задачах замість вказаних елементів зручніше використовувати їх комбінації, або інші величини. Напр., замість а використовують фокальний параметр р

= OD = а{ 1 - е2)) або середній рух п

(п2

= /і/а3, де /і - гравітаційний параметр

Землі). Замість е - кутовий ексцентриситет ср (див. рис. Орбітальні координати; = arcsine = Z.O{BC, або лінійний ексцентриситет а-е(а-е = 0,0). Замість т - момент проходження через екватор t0, або середню аномалію М0 на епоху елементів

Елементи..

169

Е

te 0 = n(te - т)). Замість со іноді зручніше використовувати довготу перицентра %

(я = со + Q), тощо. 9.

ЕЛЕМЕНТИ ОРБІТИ КЕПЛЕРОВІ

(элементы орбиты кеплеровые; Keplerian orbit elements; Kepler'ische Bahnelemente n pi): див. Елементи орбіти. 9.

ЕЛЕМЕНТИ ОРБІТИ ОСКУЛЮЮЧІ

(оскулирующие элементы орбиты; osculating orbit elements; oskulerte Bahnelemente nрї): елементи орбіти, що в русі небесних тіл збуреному (на відміну від незбуреного руху, де вони є сталими параметрами) розглядаються як функції часу. Е. о. о. визначають на кожний момент часу інтегруванням відповідних рівнянь руху з урахуванням збурювального впливу гравітаційного поля Землі, опору атмосфери, тиску сонячної радіації тощо. Використання Е. о. о. вгеодезії космічній та ін. науках є ефективним методом обчислення координат і складових швидкості небесного тіла у збуреному русі за формулами незбуреного руху. 9.

ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ АБСОЛЮТНІ (абсолютные элементы ориентирования; absolute elements of orientation; absolute Orientierungselemente n pi): див. Елементи орієнтування референцних систем координат. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ ВІДНОСНІ (относительные элементы ориентирования; relative elements of orientation; relative Orientierungselemente n pi):

див.Елементи орієнтування референцних систем координат. 17. ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ КУТОВІ (угловые элементы ориентирования; angular elements of orientation; Winkelorientierungselemente n pi): див. Елементи орієнтування референцних систем координат. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ ЛІНІЙНІ ВНУТРІШНІ (внутренние линейные элементы ориентирования; inner linear elements of orientation; innere Linearorien-

tierungselemente

n pi): див. Елементи

орієнтування

референцних систем

координат. 17.

 

ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ ЛІНІЙНІ ЗОВНІШНІ (внешние линейные элементы ориентирования; exterior linear elements of orientation; aussere Linearorientierungselemente n pi): див. Елементи орієнтування референцних систем координат. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ОРІЄНТУВАННЯ РЕФЕРЕНЦНИХ СИСТЕМ КООРДИНАТ

(элементы ориентирования референцных систем координат; elements of reference coordinates system orientation; Orientierungselemente n pi der Koordinatensysteme n рї): для опрацьовування астрономо-геодезичних побудов користуються референцними системами координат (див .Еліпсоїдземний),початок яких міститься близько від центра мас Землі, проте, в загальному випадку, не збігається з ним. Є такі Е. о. р. с. к.: внутріїинілінійні - координати х, у, z центра одного ре- ференц-еліпсоїда відносно центра іншого; зовнішні лінійні -різниці еліпсоїдних координат вихідного пункіу астрономо-геодези- чної мережі в двох системах (див. Дати вихідні геодезичні), подані в лінійній мірі, зокрема: М0АВ0, NQ cos B0AL0, АН; кутові - невеликі кути Єх, Єу, £z взаємного перекосу осей референцних систем координат; абсолютні - характеризують положення референцної системи координат щодо загальноземної; відносні - характеризують положення однієї референцної системи координат щодо іншої. 17.

ЕЛЕМЕНТИ ПЕРЕХІДНОЇ КРИВОЇ

(элементы переходной кривой, elements of transitions curve; Elemente n pi der Ubergangskurve f): величини, які, аналогічно до кривої горизонтальної колової, визначають положення основних точок кривих перехідних і довжину загальної кривої:

Tn = T+Tp

+ tx-

Kn-2L

+ Кш

=L + K;

Бп = Б + Бр;

ДП=П~К„~

Д + 2(Тр +

Tp=Ptg—; p..

L

 

 

24R ( 1 - 112Rz-+...);