Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

А втоколіматор

10

А

царія). Модель А-7 призначена для опрацювання наземних та аерофотознімків, для складання топографічних карт і планів, а також для виконання фототріангуляційних робіт. Модель А-8 дає змогу опрацьовувати планові аерофотознімки з подібними проектувальними зв'язками (фокусна віддаль приладу 98-215 мм), модель А-9 - ширококутні та надширококутні знімки (фокусна віддаль приладу 40-77 мм). Модель А- 10 дає змогу створювати великомасштабні плани, а також цифрові моделі місцевості та рельєфу, розвивати фототріангуляцію. 8. АВТОКОЛІМАТОР (автоколлиматор; autocollimator; Autokollimatorm): оптичний прилад, що складається з зорової труби і відліковош пристрою; використовують для вимірювання малих кутів на засадах автоколімації. 21.

АВТОКОЛІМАЦІЯ (автоколлимация; autocoltimation; Autokollimationj): явище спостереження відбитого зображення підсвіченої сітки ниток зорової труби від дзеркала, перпендикулярного до її візирної осі. Використовують під час точних вимірювань напрямів. 1.

АВТОМАТИЗАЦІЯ СТЕРЕОВИМІРЮВАНЬ (автоматизация стереоизмерений; automation of stereomeasurements; Automatisierung f der stereophotogrammetrischen Messungen f ply. виконання фотограмметричних вимірювань автоматичними приладами без участі оператора або за його часткової участі. Є складовою цифрової фотограмметрії, яка своєю чергою передбачає: сканування зображень, кореляцію однойменних точок стереопари, автоматизоване викреслювання та побудову цифрової моделі рельєфу, створення ортофотокарт. Можливий технологічний варіант, коли оператор виконує стереоскопічні вимірювання для всіх фотограмметричних задач, а їх розв'язують аналітичним методом на ПЕОМ. 8.

АВТОМАТИЗОВАНА КАРТОГРАФІЧНА СИСТЕМА (автоматизированная картографическая система; automated

cartographic system; automatisches Kartographiensystem n): виробнича система, яка об'єднує комплекси технічних, програмних та інформаційних засобів автоматизованого складання й оновлення традиційних і цифрових карт, організованих з підсистем, що забезпечують введення в ЕОМ картографічної інформації, її опрацювання і зберігання, а також виведення карт цифрових і видавничих оригіналів. 21.

АВТОМАТИЗОВАНА КАРТОГРАФІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ (автоматизированная картографическая технология; automated cartographic technology; automatische Kartographientechnologiej): сукупність методів організації інформаційного та програмного забезпечення, розроблених для певної архітектури обчислювальних засобів, які використовуються в процесах автоматизованого виготовлення цифрових, топографічних та ін. карт. 21.

АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО МІСТОБУДІВНОГО КАДАСТРУ (автоматизированная система государственного городского кадастра; automated system of state urban cadastre; automatisches System n des Staatskatasters n der Stadtj): сукупність інформаційного, лінгвістичного, математичного, програмного, технічного, організаційного, методичного, правового та економічного забезпечення для збирання, опрацювання, збереження і видачі даних містобудівного кадастру автоматизованим способом у графічному чи текстовому вигляді. 21.

АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ТО- ПОГРАФО-ГЕОДЕЗИЧНИХ ВИМІРЮВАНЬ (автоматизированная система то- пографо-геодезических измерений; automated system of topographic-geodetic measurements; automatisches System n der topographische und geodetische Aufnahme f): мобільна топографо-геодезична вимірювальна система для проведення знімальних робіт та опрацювання отриманих даних, включно з їх графічним зображенням у польових умовах. 21.

Автоматизоване..

11

А

АВТОМАТИЗОВАНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ ГЕОДЕЗИСТА (АРМ-Г) (автоматизированноерабочее место геодезиста; automated working place of geodesist; automatisierter Arbeitsplatz m des Landvermessers m (des Geodats m)): комплекс технічних і програмних засобів, які забезпечують автоматизацію обчислень геодезичних задач. 21. АВТОМАТИЧНА МІЖПЛАНЕТНА СТАНЦІЯ (автоматическаямежпланетная станция; automatic interplanetary station; automatische zwischenplanetarische Station/): тип космічного літального апарата, який може тривалий час перебувати в космосі, є носієм спеціальної знімальної апаратури, містить системи передавання інформації на Землю. А. м. с. можуть відвідувати космонавти для проведення спеціальних досліджень, заміни бортової апаратури тощо. 3.

АВТОРЕФЛЕКСІЯ (авторефлексия; autoreflection; Autoreflexion f): явище спостереження в дзеркалі, встановленому перпендикулярно до візирної осітрубитеодоліта, зображення візирної марки, закріпленої на об'єктив труби так, що її симетричні штрихи рівновідцалені від оптичного центра об'єктива. Використовують для вивірення конструкцій машин та устаткування. 1.

АВТОРСЬКИЙ ЕСКІЗ КАРТИ (авторский эскиз карты; autor's draft of the map; Autorenkartenskizze f): первісний варіант змісту запроектованої карти, виконаний на блідо-голубому відбитку основи карти географічної, одержаного з раніше виданої карти в масштабі та проекції, близьких до карти, що складається. 5.

АВТОРСЬКИЙ МАКЕТ КАРТИ (авторский макет карты; author's model of the map; Autorenkartenentwurf m, Autorenexemplar n): складений на підготовленій раніше основі карти географічній, містить повний обсяг спеціального змісту і легенду карти. А. м. к. виконують за даними основних джерел, з використанням прийнятих умовних позначень і настанов щодо фарбового оформлення проектованої карти. 5.

АДДИТАМЕНТ (аддитамент; additive substance; Additament п): субстанція додана до іншої для її поліпшення (див. Розв'я- зування сфероїдних трикутників). 17. АДИТИВНИЙ СПОСІБ ОТРИМАННЯ КОЛЬОРОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ (аддитивный способ получения цветных изображений; additive methods ofgetting colour representations; Additivverfahren n der Erhaltung fder Farbbilder n pi): грунтується на можливості отримати будь-який колір змішуванням трьох основних кольорів - синього (С), зеленого (3) і червоного (Ч). За допомогою цих кольорів отримують додаткові кольори: голубий (Г), жовтий (Ж) і пурпуровий (П), а також чорний (Чр). Синій, зелений і червоний світлофільтри наз. адитивними світлофільтрами. В А. с. о. к. з. об'єкт фотографують на чорно-білу плівку через три світлофільтри: С, 3 і Ч. Із негативів отримують чорно-білі діапозитиви, які проектують на екран через такі ж світлофільтри; на екрані з'являється кольорове зображення об'єкта. Цей спосіб використовують для отримання кольорових позитивних зображень на кольоровій позитивній плівці або фотопапері. 3.

АДІАБАТА (адиабата; adiabatic line; Adiabate f): лінія, що зображує на графіку адіабатний процес. 5.

АДІАБАТНА ОБОЛОНКА (адиабатная оболочка; adiabatic mantle; adiabatische Hiillej): теплоізоляційна оболонка, що унеможливлює будь-який теплообмін тіла з оточуючим середовищем. 5.

АДІАБАТНИЙ ПРОЦЕС (адиабатный процесс; adiabatic process; adiabatischer Verlauf m (Prozefi m )): термодинамічний процес, що відбувається без теплообміну з навколишнім середовищем, тобто система не отримує теплоти ззовні й назовні її не віддає; це здійснюється за допомогою адіабатної оболонки. 5.

АЕРОГРАФ (аэрограф; aerograph; Aerograph т): прилад, яким наносять тонкий шар фарби на папір, тканину тощо за допомогою стисненого повітря; застосовує-

Аероґравіметр

12

А

ться під час укладання оригіналів карт, виготовлення плакатів та виконання інших оформлювальних робіт. 5.

АЕРОҐРАВІМЕТР (аэрогравиметр; aerial gravimeter; Aerogravimeter n): гравіметр, призначений для відносного вимірювання сили ваги на літальному апараті. 6.

АЕРОДИНАМІЧНИЙ ПАРАДОКС СУПУТНИКА (аэродинамический парадокс спутника; aerodynamic satellite paradox; aerodynamisches Paradox n des Satellits m):

явище, коли напрям тангенційного прискорення супутника протилежний напряму сили опору атмосфери. Причина А. п. с. полягає в тому, що рух під дією гальмування атмосфери відбувається не по колу, а по спіралі. 3.

АЕРОКОСМІЧНЕ ЗНІМАННЯ (аэрокосмическая съемка; aerospace survey; aerokosmische Aufnahmef): отримання зображення місцевості з різних літальних апаратів за допомогою спеціальної апаратури. Під час А. з. фіксується енергія електромагнетного спектра, відбита від об'єктів місцевості. Залежно від того, які зони електромагнетних хвиль використовують під час знімання і як записують інформацію про об'єкт, розрізняють фотографічні та нефотографічні зображення. До нефотографічних належать телевізійні, елек- тронно-оптичні, радіотеплові, радіолокаційні зображення, які розширюють можливості отримання інформації про місцевість, стан довкілля та природні ресурси. Важливу роль у технологічній системі отримання інформації про об'єкт відіграє аерофото-

знімання. Його виконують за допомогою

фотокамер, записуючи інформацію на фо-

топлівку. Космічне знімання виконують для створення карт, дослідження природних ресурсів, вивчення геологічної будови Землі, метеорологічних процесів, стану забрудненості довкілля, тобто процесів, дія яких поширюється на цілі регіони. 3.

АЕРОЛОГІЯ (аэрология; aerology; Aerologie f): розділ метеорології, що вивчає фізичні та динамічні процеси і явища у верх-

ніх шарах атмосфери (вище приземного шару), а також методи їх дослідження. 5. АЕРОМАГНЕТОМЕТР (аэромагнитометр; aeromagnetometer; Aeromagnetometer n): прилад для вимірювання магнетного поля Землі (див. Знімання аеромагнетне) з літального апарата (зокрема, з ШСЗ). Вплив магнетного поля останнього на давач А. знищується автоматичними компенсаторами, а точніші вимірювання виконують, коли давач А. буксирують у спеціальній гондолі на відстані 30-50 м від літального апарата. Є ферозондувальний А., протонний А., квантовий А. 5.

АЕРОРАДІОНІВЕЛЮВАННЯ (аэрорадионивелирование; aeroradio levelling; Aerofunknivellierung f): метод визначення висот HN точок місцевості під час аерофотознімання; виконують радіовисотоміром вимірювання висот Hs , лету (у момент експозиції кожного знімка) та статоскопом змін AHS. висоти лету відносно вихідної ізобаричної поверхні В. Для визначення HN, потрібно знати висоту точки HN[ на початку маршруту. Тоді

HNi = Нщ + HSi - AHSi + AHS. - HSj.

Передбачається, що поверхня ізобарична В паралельна до рівневої поверхні V. Для контролю вимірювання визначають висоту опорної точки в кінці маршруту. Одержану нев'язку розподіляють між знайденими висотами точок пропорційно до їх віддалення від початкової точки маршруту. 7.

АЕРОФІЛЬМ (аэрофильм; aerofilm; Aerofilm п): фотоплівка, на яку поміщається більше ніж один кадр зображення. Звичай-

Аерофотоапарат..

но А. має довжину близько 60 м. Експонований А. отримують після аерофотознімання, проявлений А. - після фотографічної обробки - негативного процесу. 8. АЕРОФОТОАПАРАТ ЩІЛИННИЙ (щелевой аэрофотоаппарат; aerial scanning (slotted) camera; Schlitzkameraf, Ritzluftbildkamera f): апарат, в якому реалізований принцип неперервного фотографування смуги місцевості, яка під час руху літака проектується на вузьку, перпендикулярну до напряму лету, щілину, розташовану в фокальній площині аерофотоапарата. Сувійна фотоплівка безперервно перемотується з такою ж швидкістю, з якою переміщається спроектоване через щілину зображення. В результаті такого фотографування отримують суцільний фотознімок місцевості у вигляді довгої стрічки, а не окремих кадрів. 8.

АЕРОФОТОГЕОДЕЗІЯ (аэрофотогеодезия; aerophotogeodesy; Luftbildgeodasief, Luftbildvermessungskundej): інженерна спеціальність, що існувала в навчальних закладах СРСР; значно ширше поняття - фотограмметрія. 8.

АЕРОФОТОГРАММЕТРІЯ (аэрофотограмметрия; airphotogrammetry; Aerophotogrammetrie f , Luftbildphotogrammetrie f; Bildflug m): розділ фотограмметрії, який вивчає геометричні властивості аерофотознімка та пари знімків, теорію трансформування аерофотознімків, теорію побудови геометричної моделі об'єкта, аерофототріангуляції, опрацювання знімків на фотограмметричних приладах, створення оригіналів карт. 8.

АЕРОФОТОЗНІМАННЯ (аэрофотосъемка; aerialphotography; Luftaufnahmefj:

фотографування земної поверхні з літального апарата. Виконують для складання топографічних карт, вивчення та обліку лісових, земельних угідь і водних ресурсів, землевпорядкування, рельєфу, ландшафтів, техногенних процесів, проектування інженерних споруд, проведення геолого-розві- дувальних робіт тощо. Здійснюється аерофотоапаратами, призначеними для плано-

13

А

вого, перспективного та панорамного фотографування. Найпоширеніше планове А., коли кут нахилу знімка менше 3°. Фотографування місцевості здійснюється з поздовжнім перекриттям суміжних знімків на 60 %, що дає змогу отримати за допомогою стереоскопічних приладів об'ємну модель місцевості. А. поділяють на топографічне і тематичне. Розвиток А. тісно пов'язаний з розвитком авіації та космонавтики. За фотознімками складають топографічні карти і фотопродукцію: ортофотоматеріали, фотоплани, фотосхеми, фотокарти. 8.

АЕРОФОТОЗНІМОК (аэрофотоснимок; photography (image); Luftbildn): фотографічне зображення об'єкта (місцевості), отримане аерофотокамерою, встановленою на літальному апараті. А. горизонтальний-зні- мок, кут нахилу якого дорівнює нулеві; А. плановий - знімок, кут нахилу якого не перевищує 3°; А. перспективний - знімок, кут нахилу якого більше 3°. 8.

АЕРОФОТОЗНІМОК ТОПОГРАФІЧНИЙ (топографический аэрофотоснимок; topographical aerial photography (image); topographisches Luftbild n): аерофото3німок з високими метричними і зображувальними характеристиками, який використовується для створення топографічних матеріалів: карт, фотокарт, цифрових моделей місцевості, ситуації та рельєфу. 8.

АЕРОФОТОКАМЕРА (аэрофотокамера; aerocamera; Luftbildkamera J): пристрій для отримання фотографічного зображення місцевості на світлочутливому матеріалі під час аерофотознімання. Найчастіше застосовуються кадрові А. (рис.). Основні вузли А.:

знімальна камера/, касетаII, аерофотоустава III, командний пристрій Ж А. розташована у

фотовідсіку літального апарата.

Знімальна камера складається з внутрішнього блока 1 та зовнішнього корпуса 2. Внутрішній блок використовується для побудови оптичного зображення за допомогою об'єктива. Між компонентами об'єктива 3 розташований аерофотозакривач 4. Верхня основа 5 оптичного блока є площиною прикладної рамки, до якої в момент

Аерофотокамера..

фотографування притискається фотоматеріал 6. Це відбувається за допомогою спеціального вирівнювального пристрою, який працює найчастіше на пневматичній основі та складається з притискувального стола 7 та вирівнювального скла 8. Розміри світлового вікна визначають формат аерофотознімка.

Касета дає змогу зберігати аерофотоплівку, вирівнювати її в площині в момент експозиції та перемотувати на потрібний відрізок. Касетою є світлонепроникна коробка, в якій встановлено механізм перемотування з двома шпульками. Під час фотографування фільм перемотується зі шпульки 9 на шпульку 10, проходячи над прикладною рамкою. Зовнішній корпус 2 знімальної камери захищає внутрішній блок і є основою для монтажу касети і закріплення аерофотоустави.

Аерофотоустава оберігає А. від зовнішніх і внутрішніх вібрацій, поштовхів, ударів тощо. Вона з'єднує А. з літальним апа-

ратом. Підвішений стан А. дає змогу зменшити кути нахилу знімків або здійснити її орієнтацію стосовно напряму лету.

Командний пристрій дистанційно керує роботою А. На ньому встановлюють обчислений інтервал між експозиціями, що дає змогу автоматизувативесь процес аерофотознімання. Сучасні А. забезпечують автоматичне увімкнення та вимкнення, по-

14

А

ворот на кут знесення, а також визначення таутримання експозиції. Командний пристрій забезпечує керування допоміжними пристроями одночасно з роботою А. 3.

АЕРОФОТОКАМЕРА ПАНОРАМНА

(іаэрофотокамера панорамная; panoramic aerocamera; Panoramakamera f): аерофотокамера, за допомогою якої земна поверхня подається сумою окремих зображень, отриманих за законом центральної проекції. В результаті панорамного аерофотографування отримують смуги-панора- ми, які деколи зображають земну поверхню від горизонту до горизонту. 3.

АЕРОФОТОКАМЕРА ЩІЛИННА (щелевая аэрофотокамера; slotted aerocamera; Ritzluftbildkameraf): аерофотокамера, для безперервного фотографування поверхні об'єкта на фотографічний матеріал через щілину камери. У А. щ. рух фотоматеріалу та літального апарата синхронізовано. 3.

АЕРОФОТОПЛІВКА (аэрофотопленка; aerofilm; Luftfilm т, Aerofilm т): див. Фотографічні матеріали. 8.

АЕРОФОТОТОПОГРАФІЯ (аэрофототопография; aerophototopography; Luftbildtopographie f): розділ фотограмметрії, що вивчає й опрацьовує методи та засоби створення карт топографічних за матеріалами аерофотознімання. Досліджує геометричні властивості аерофото з н і м ка і стереоскопічної пари, розробляє фотограмметричні прилади для складання карт, методи польового і камерального топографічного дешифрування знімків. Є два методи аерофототопографічного знімання-комбінований і стереотопографічний. Комбінований метод включає складання контурної частини карти на основі трансформування знімків і польове знімання мензульне рельєфу. У стереотопографічному методі в польових умовах виконують дешифрування знімків, визначають геодезичні координати й висоти деяких точок місцевості. В камеральних умовах, опрацьовуючи аерофото-

Азимут..

знімки, за допомогою фотограмметричних приладів отримують контурну та висотну частини карти, складають і готують до видання оригінал карти. Тепер А. пов'язана з автоматизацією процесів складання карт на основі використання ЕОМ, засобів ком- п'ютерної графіки та створення автоматизованих картографічних систем. 8.

АЗИМУТ АСТРОНОМІЧНИЙ (астрономический азимут; astronomical azimuth; astronomisches Azimut n): двогранний кут, утворений площиною астрономічного меридіана пункту спостережень і площиною вертикала земного предмета. Відлічується від північного напряму астрономічного меридіана за годинниковою стрілкою від 0 до 360°. У астрономії сферичній відлічують від точки півдня. 10.

АЗИМУТ ГЕОДЕЗИЧНИЙ (геодезический азимут; geodetic azimuth; geodeticageodatisches Azimut n): якщо на поверхні еліпсоїда вибрати на геодезичній лінії S дві довільні т. Qx і Q2, І Т. <2, прийняти за початкову, а т. Q2 - за кінцеву, то напрям QXQ2 наз. прямим, а напрям Q2Q\ - оберненим

напрямом лінії S. Напрям лінії в деякій точці поверхні встановлюється кутом на-

прямним, утвореним однією з координатних ліній і заданою лінією, точніше, кутом

між дотичними до цих ліній. На поверхні земного еліпсоїда за напрямний кут при-

ймають кут між дотичними до меридіана і до заданої лінії; відлічується від північного напряму меридіана за ходом годинникової стрілки. Цей кут наз. А. г. (позначається літерою А). А. г. може бути двогранний кут між площиною геодезичного меридіана і нормальною площиною, що містить дотичну до заданої лінії. В будь-якій точці на поверхні еліпсоїда азимут А{ геодезичної лінії наз. азимутом прямим, якщо він показує прямий напрям лінії, і азимутом оберненим Л2, якщо вказує на їїзворотний напрям. Прямий і обернений азимути в заданій точці лінії відрізняються один від одного на 180°. Прямий азимут^! у початковій точці Qx наз. азимутом початковим. Проекцію А. г. на карті також наз. А. г. 17.

15

А

АЗИМУТ ЛАПЛАСА (азимут Лапласа; Laplace's azimuth; Laplacesches Azimut n):

азимут геодезичний, що обчислюється за формулою

А - а - (А - L)sia(p,

яку наз. рівнянням Лапласа. Щоб отримати

А.Л., потрібно на геодезичному пункті з відомими координатами геодезичними В і L визначити зі спостережень азимут астрономічний сі та довготу астрономічну Я (див. Пункт Лапла-

са). Рівняння Лапласа слушне лише за умови паралельності полярної осі рефе- ренц-еліпсоїда та осі Світу. 17.

АЗИМУТ МАГНЕТНИЙ (магнитный азимут; magnetic azimuth; magnetisches

Azimut n): горизонтальний кут Аи, відлічуваний за ходом годинникової стрілки від

північного напряму NM магнетного меридіана в деякій т. В до заданого напряму ВС.

А.м. змінюється від 0 до 360°; на місцевості вимірюється за допомогою бусолі (компаса). Зв'язок між азимутом астрономічним А і А. м. однієї й тієї ж лінії

виражається формулою А-Ам +S, де <5- схилення магнетної стрілки, яке приймається на схід від істинного меридіана зі знаком „+", на захід - зі знаком „-". 12.

A NM

Азимут.

16

А

АЗИМУТ НАПРЯМУ В ПРОЄКЦІЇ {азимут направления в проекции; azimuth ofany direction inprojection; Azimut n derRichtung f in der Abbildung f (in der Projektion f)):

тобто в зображенні; якщо за поверхню Землі математичну прийнято еліпсоїд, А. н. в п. визначають за формулою

er	f
ctg4 = — ctga + ^-,
Mh	h
де e,f— коефіцієнти	Ґавсса; h - яко-

біан у картографії; Мі г - радіуси кривини меридіанів і паралелей еліпсоїда; а і А - азимути будь-якого напряму на еліпсоїді та його зображення на площині. 5.

АЗИМУТ ОБЕРНЕНИЙ (обратный азимут; inverse azimuth; Gegenazimut п): див. Азимут геодезичний. 17.

АЗИМУТ ПОЧАТКОВИЙ (начальный азимут; initial azimuth; Anfangsazimut п):

див. Азимут геодезичний. 17. АЗИМУТ ПРЯМИЙ (прямой азимут; direct azimuth; direktes Azimut n): див. Азимут геодезичний. 17.

АЗИМУТ СВІТИЛА (азимут светила; azimuth of star; Azimut n des Himmelkdrpers m): див. Координати небесні. 10.

АКВАТИНТА (акватинта; aquatint; Aquatintaf): 1) ручний спосіб виготовлення друкарської форми у вигляді заглибленої гравюри на металі; 2) метод гравіювання, що полягає у щавленні кислотою вкритої тонким шаром асфальтного або каніфольного пилу металевої пластинки, на яку голкою (або пензликом кислотовідпорним лаком) нанесено зображення. 5.

АКВАТИПІЯ (акватипия; water-ink printing): відтворення в поліграфії малюнків водяними (знежиреними) фарбами. 5.

АКВАТОРІЯ (акватория; defined area of water; Aquatoriej)-. ділянка водної поверхні у визначених межах району моря або порту. А. порту використовують для стоянки суден під час навантаження - розвантаження та їх ремонту, для випробування військової техніки тощо. 6.

АКОМОДАЦІЯ ОКА (аккомодация глаза; eye accomodation; Akkomodation f des Auges n): здатність ока до одночасного чіткого бачення предметів, неоднаково віддалених від нього. Досягається зміною кривини кришталика ока, на який діє скорочення мускулів ока. Що ближче предмет до спостерігача, то сильніше скорочуються мускули і збільшується кривина кришталика; це дає змогу сфокусувати зображення предмета на сітківці. 8.

АКСЕЛЕРОМЕТР (акселерометр; ассеlerometer; Accelerometer п): прилад для вимірювання прискорень у транспортних машинах, літальних апаратах тощо. Використовують також у геодезичних приладах, напр. у гіротеодолітах. 6.

АКТ РОЗПЛАНУВАННЯ (актразбивки; records of layout; Aktef der Absteckung J):

протокол про розпланування і закріплення на місцевості осей споруди головних (основних) або її частини. 1.

АКТИВНИЙ ВІДБИВАЧ (активный отражатель; active reflector; aktiver Reflektorm)\ див. Відбивач. 13.

АКТИНОГРАФ (актинограф; actinograph; Aktinograph n): прилад, що записує інтенсивність сонячної радіації. 5.

АКТИНОМЕТР (актинометр; actinometer; Aktinometer п): метеоприлац для вимірювання інтенсивності прямої сонячної радіації. Диск зі срібної, зачорненої з одного боку фольги, розташований у трубці, є приймачем сонячної енергії. За диском у трубці місіться зіркоподібна батарея, яка своєрідно з'єднана з ним, з корпусом приладу, а також із гальванометром. Під час спостережень трубку націлюють на Сонце так, щоб зачорнений бік диска був перпецдикулярний до сонячних променів. Інтенсивність прямоїрадіаціївизначається різницею температур приймача і корпусу приладу. Орієнтування А. на північ здійснюється за допомогою магнетної стрілки на підставці, а націлювання на Сонцеобертанням трубки навколо осі Світу за допомогою шкали широт. Широко відомий термоелектричний А. Савінова—Янишевського. 19.

Актуалізація..

17

А

АКТУАЛІЗАЦІЯ ДАНИХ КАДАСТРУ

(іактуализация данных кадастра; updating of cadastral data; Fortfuhrung der Katasredaten f pi): приведення кадастрової інформації до повної відповідності зі станом об'єктів на певний момент часу. 21.

АЛГОРИТМ ҐАВССА (алгоритм Гаусса; Gauss algorithm; Gaussisscher Algorithmus m): правила, за допомогою яких можна обчислити коефіцієнти еквівалентних нормальних рівнянь:

1. Кожний коефіцієнт або вільний член алгоритму складається з двох членів; перший позначається тими самими літерами, що й алгоритм, тільки з індексом меншим, на одиницю.

2. Другий член - дріб, знаменник якого дорівнює квадратичному коефіцієнтові, що є біля невідомого, яке не береться до уваги, а чисельник складається з двох многочленів, які утворюються зі знаменника заміною обох його літер на ті, що входять до складу першого члена. Різниця першого і другого членів становить алгоритм Ґавсса. Напр.:

[pbb. 1]

20.

АЛІДАДА (алидада; alidad(e); Alidade j):

частина геодезичного приладу з елементами відлікового пристрою, розташована співвісно з лімбом. Звичайно, це лінійка, на кінцях якої в геодезичних приладах є пристрої (штрих, верньєр, шкала, мікроскоп, мікрометр), що фіксують кут повороту А. відносно лімба. В оптичних теодолітах ці відлікові пристрої не розташовані безпосередньо на кінцях А. (як лінійки її нема). У теодолітах - частина, що обертається навколо лімба, наз. алідадною. Подекуди А. наз. лінійку кіпрегеля. 14. АЛІНІОМЕТР (алиниометр; alignment device; Aliniometer п): прилад для створних спостережень. Складається із зорової труби великого збільшення (40-45*) на підставці, окулярного або оптичного мікрометра, точного рівня накладного та

2 745-1

пристрою для примусового центрування на пунктах створу. Горизонтального та вертикального кругів немає. Трубу можна нахиляти під кутом ±30°. Похибка вимірювання відхилень від створу - горизонтальних зміщень - залежить здебільшого від типу мікрометра і віддалення визначуваної точки від приладу; характеризується кореляційною залежністю т = (0,01 + + 0,0035) мм, де 5 - віддаль візування, м. 1. АЛЮМІНОГРАФІЯ (алюминография; aluminography; Aluminographief): спосіб друку плоского з використання друкарської форми на тонкій (0,6-0,8 мм) алюмінієвій пластинці. Застосовують для друкування карт, плакатів, репродукцій тощо. 5. АЛЬБЕДО (альбедо; albedo; Albedo j): величина, що характеризує здатність поверхні будь-якого тіла відбивати потік електромагнетного випромінювання, що падає на неї. А. дорівнює відношенню відбитого потоку до падаючого (див. Альбедо Землі). 5.

АЛЬБЕДО ЗЕМЛІ (альбедо Земли; albedo ofEarth; Erdalbedof): відношення кількості променистої енергії Сонця, відбитої від поверхні Землі, до кількості енергії, що падає на цю поверхню. В середньому А. 3. становить 45%. 5.

АЛЬБЕДОМЕТР (альбедометр; albedometer; Albedometer п): прилад для вимірювання альбедо різних фізичних тіл (див. Піранометр). 19.

АЛЬГРАФІЯ (альграфія; algraphy; Algraphiej): див. Алюмінографія. 5. АЛЬМУКАНТАРАТ (альмукантарат; circle of altitude, aimukantar; Almukantarat m): мале коло на поверхні кулі за умови сталої вертикалі z (див. Система координат); це також будь-яке мале коло небесної сфери, паралельне горизонтові. 5. АЛЬТИТУДА (НАБЛИЖЕНА ВИСОТА) (альтитуда (приближенная высота); altitude; Altitude n): висота точки спостереження н. р. м., де тиск -Р0, а температура -10. А. у точках 1 і 2 позначають Н[ і ІҐ2 і визначають за формулами:

Амплітуда	18
"і	"г
де N = 18470; РхіР2-	атмосферний тиск у

точках 1 і 2. Для спрощеного знаходження Н[ та II2 існують таблиці. (Напр., М.В. Певцов склав таблиці, прийнявши Р0 — 760 мм рт. стгі t = 15°С. Перевищення h із використанням А. обчислюють за формулою

h = (H'2-H[) + (H2-H[)atm,

де а = 0,003665; tm - середня температура, tm=<,h+t2)!2. 19.

АМПЛІТУДА (амплитуда; amplitude; Amplitude j)\ 1) найбільше значення періодично змінюваної величини; 2) різниця між двома крайніми показами (штрихами) на шкалі приладу (напр., термометр). 5.

АМПЛІТУДА КОЛИВАНЬ МАЯТНИКА (амплитуда колебаниймаятника; amplitude ofpendulum oscillation; Amplitude f der Pendelschwingungenfpl): куг «максимального відхилення маятника від стану рівноваги. Період коливання маятника залежить від амплітуди. Під час вимірювань прискорення сили ваги А. к. м. у середньому дорівнює 10', а в

деяких випадках - 30-40'. Приведення періоду коливань маятника до нескінченно малої амплітуди здійснюють урахуванням поправки за амплітуду. Для обчислення цієї поправки з точністю 0,5-10-8 с, якщо а = 50', амплітуду коливань потрібно вимірювати з точністю 1,1*. Є два методи вимірювання А. к. м.: фотографічний і фотоелектронний, які забезпечують реєстрацію амплітуди з точністю Ґ. 6.

АМПУЛА РІВНЯ (ампулауровня; levelvial; Libellesampulle f)\ прозорий резервуар, герметично залютований після заповнення його рідиною, внутрішня поверхня якого характеризується певним радіусом кривини. 14.

АНАГРАФ (анаграф; anagraph; Anagraph

от): аналітичний універсальний стереофотограмметричний прилад, розроблений в Центр, наук.-досл. ін-ті геодезії, картографії і аерофотознімання (Москва). Основні блоки А.: стереокомпаратор (вимірю-

А

вальний прилад), ЕОМ (для розв'язування потрібних фотограмметричних задач), реєстратор просторових координат, координатограф. У м. Вінниці на заводі „Аерогеоприлад" випускали серійно „Анаграф-2". 8.

АНАЛАТИЧНА ТОЧКА (аналлатическая точка; anallatic point; anallatischer Punkt m): вершина паралактичного кута в оптичних віддалемірах, яка розташована біля проекції горизонтальної осі обертання приладу на візирну вісь зорової труби. 14. АНАЛІЗ (анализ; analysis; AnalyseJ): метод дослідження, який полягає втому,що об'єкт дослідження (предмет, явище, процес) розглядається як система, поділена на складові елементи для вивчення кожного з них і з'ясування їх ролі та місця в системі. 21. АНАЛІЗ ГАРМОНІЧНИЙ (гармонический анализ; harmonic analysis; harmonische AnalyseJ): аналіз параметрів процесів за допомогою зображення функцій у вигляді рядів чи інтегралів Фур'є. 21.

АНАЛІЗ ДИСКРИМІНАНТНИЙ (дискриминантный анализ; discriminant analysis; diskriminirische Analysef): багатовимірний статистичний аналіз, що дає змогу роз- в'язувати задачі на поділ сукупностей спостережень. 21.

АНАЛІЗАТОР (анализатор; analizer; Analysator т): оптичний пристрій для перетворення характеру поляризації і детектування поляризованого світла. Будова А. така ж, як і поляризаторів. Площину, в якій відбуваються коливання в промені після проходження А., наз. площиною А. Інтенсивність /0 плоскополяризованого променя після проходження А. дорівнює І = /„cosy2, де У - кут між площиною коливань спадного променя і площиною А. Ця формула виражає Малюса закон. 13.

АНАЛІТИЧНА СТЕРЕОФОТОГРАММЕТРИЧНА СИСТЕМА (аналитическая стереофотогралшетрическая система; analyticalphotogrammetry system; ana-

	Аналітичне	визначення..			19					А
	lytisches Stereoauswertungssystem л): комп-					xT = btgPT/(tgPT		+	tgaT);
	лекс для ручного, напівавтоматичного або						уТ = xTtgaT
	автоматичного опрацювання				фотознім-	та візирної цілі
	ків: стереофотограмметричний прилад					xc=btgpc/(tgl3c		+	tgac)-
	(найчастіше стереокомпаратор), ЕОМ,						Ус = хс*8ас>
	пристрої введення-виведення зображення,					де b - довжина базису АВ. Розв'язавши
	координатограф, програмне забезпе-					обернену геодезичну задачу, отримують
	чення для аналітичного розв'язання фото-					значення лінійного елемента приведення /
	грамметричних задач, пристрої для ство-					та його дирекційний кут. Розв'язавши обер-
	рення картографічних			матеріалів. 8.		нену задачу між точками встановлення тео-
	АНАЛІТИЧНЕ		ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕ-			доліта і того кінця базису, до якого виміря-
	МЕНТІВ ПРИВЕДЕННЯ (аналитичес-					ний кут у, напр. т. В, отримують дирек-
	кое определение		элементов		приведения;	ційний кут напряму ТВ. Різниця дирекцій-
						них кутів лінійного елемента та напряму на
	analytical	determination		of reduction ele-
						кінець базису дає змогу визначити кут (р.
	ments; analytische		BestimmungfderZentrie-
						Кутовий елемент зведення © = 360° - у + ф.
	rungselemente npi): використовують, якщо
						Аналогічно знаходять елементи приведен-
	лінійні елементи приведення переви-
						ня за даними вимірювань на другому бази-
	щують 0,5 м або якщо геодезичними пунк-
						сі. Остаточним значенням є середнє ариф-
	тами С є споруди, на яких не можна вста-
						метичне із двох незалежних визначень. 13.
	новити прилад.
						АНАЛІТИЧНИЙ РОЗРАХУНОК ПРО-
						ЄКТУ (аналитический расчет				проекта;
						analytical calculation of design;				analitische
						Abrechnungfdes	Entwurfes m): обчислення
						за проектними розмірами (віддалями і ку-
						тами) координат перетину осей споруд,
						проїздів, червоних ліній			забудови або
						обчислення за вихідними координатами
						(взятими з плану графічно або одержаними
						із геодезичних вимірювань на місцевості)
						довжин ліній і кутів повороту осі споруди.
						Для трас - визначення елементів прямих і
	Біля геодезичного пункту С закріплюють і					кривих, проектних висот, ухилів; для опор-
						них будинків - перевірка координат точок,
	вимірюють два базиси АВ, AT, довжину					що розташовані на їх рогах. Прив'язка го-
	яких вибирають такою, щоб кут засічки з					ловних (розмічувальних) осей до пунктів
	цих базисів пункту С наближався до 60°, а					геодезичної основи. Під час А. р. п. най-
	віддалі до нього були в 1,5-2 рази більші					частіше застосовуються прямі та обер-
	від перевищення пункту С відносно пунк-					нені геодезичні задачі, визначення ко-
	тів А і В. Вимірюють кути СС та /3 між ба-					ординат точки перетину двох прямих, ко-
	зисами і візирною ціллю і пунктом Гта кут					ординат центра колової споруди, елемен-
						тів колових кривих. 1.
	У між напрямом на сусідній пункт і напря-
						АНГСТРЕМ (ангстрем; angstrom; Ang-
	мом на один із кінців базису.
						stromeinheit j): позасистемна одиниця дов-
	За даними вимірювань, в умовній системі,
						жини: іА = 10	м. Названо на честь швед,
	обчислюють координати точки встанов-
						фізика A. J. Angstrom. 21.
	лення теодоліта