Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

Засічка..
4.	Обчислюють дирекційні кути цих же
сторін за виміряними кутами
	аАР = аАВ ~~ Л", ССВр = <хвл + В,
	сх.Ср = схсв + С.
5.	Знаходять вільні члени
	h ~ а/р ~а'іР-
6.	Обчислюють коефіцієнти для кожного
рівняння
	Я; = (я);А(к„);	bt = (b)i/SiM;
	(a)і =(-smaiP/10000)		• р";
	(b)i =(+cosaiP/10000)-p',
де р" - кількість секунд у радіані.
7.	Складають нормальні рівняння:
	[aa]8х + [ab]8y + [а/] = 0;
	[ab]8x + [bb]8y + [bl] = 0.
8.	Знаходять поправки дх, 8у координат
Р(.хо> Уо) У Дециметрах.
	{ab]-[bl}-[bb]-[al}		_DX.
	~[аа]-[66]-[аі]-[а6]		Z)'
	_ И] - |>/] - [>аН6/] _
	^"[oaH&frHafeHaA]-		D '
9.	Обчислюють ваги:
	px=D/[bb];	Py=D/[aa].

10 Знаходять поправки дирекційних кутів:

у,- = a fix + bfiy + /,-.

11.Контроль.

[w]= [ll] + [al]8x + [bl]8y.

12.Обчислюють зрівноважені дирекційні кути

190

з

Р

З А С І Ч К А К У Т О В А П Р Я М А О Д Н О Р А -

ЗОВА (однократная прямая угловая засечка; one-shot direct angular intersection; einmaliger Vorwartswinkeleinschnitt m): засічка кутова аналітична. Розрізняють два випадки.

І. Між вихідними пунктами є видність.

Визначити координати пункту Р(х, у), якщо відомі координати пунктів А{ХЛ, Ул), В(Хв, YB) і виміряні кути А і В.

1. Знаходять довжину сторони АВ і дирекційний кут аАВ (див. Задача геодезична обернена).

2. Подальший розв'язок виконують за такими формулами:

АР = АВ- sin B/sm( А + В); BP = АВ • sm А/sm( А + В);

аАР = аАВ ~	аВР = аВА + В]
х = хА + APcosaAP	= хв+	BPcosaBP;
у = уА + APsinaAP	= ув	+ ВР&таВР.

Р

АІР = A,^, + V,..

13.Знаходять остаточні координати:

х= х0 + 0,1&; у = у0 + 0,18у.

14.Оцінюють точність отриманих резу-

льтатів: дирекційного кута

та = yJ[w]/(n-2),

де п - кількість виміряних кутів; координат:

mx=mj\0-^px\ my=ma/l0-J^. тх і ту (у метрах). 14.

II. Між вихідними пунктами видності немає, але є видність на інші відомі пункти.

Визначити координати пункту Р(х, у), якщо відомі координати пунктів А(хА,уА), В(хв,ув), С(хс, ус), D(xD,yD) і виміряні кути А і В.

1.Знаходять дирекційні кути ССАС, CCBD (див. Задача геодезична обернена).

Засічка..

191

з

2. Подальше розв'язування виконують за формулами Ґавсса:

алр = алс	аВР	=aBD	+ В;
У =	УА+(Х~ХА)їВаАР>
У = Ув +(x-x„)tgaBP;
х = xAtgаАР	-xBtgавр	+ (ув	-уА)
	tgа АР + tg^sp

Формули для визначення координат можна записати

_(УВ~УА)~ ОД ~ хл )^№ВР .

=

t g a ^ - t g аВР

_(Ув-УА)-(хВ-хА)^АР

^a A P - tga B P

Сер. кв. похибку Мвизначення положення пункту Р обчислюють за формулою

	М:	ПІ с	2
		psmy	2 >
де пір -	сер. кв. похибка вимірювання ку-
тів; р -	кількість секунд у радіані; Sx, S2 -

віддалі від вихідних пунктів до шуканого. 14.

Yc =YA+Sa sin«^c	=YB +sbsmaBC.
Сер. кв. похибку т с	визначення положен-

ня пункту С за виміряними двома сторонами з сер. кв. похибками ms оцінюють за формулою

тс = fl^V^/siny.

3.л. із двох вихідних пунктів безконтрольна. Тому для визначення координат пунктів на практиці використовують 3. л. із трьох вихідних пунктів. Тоді координати визначуваного пункту отримують двічі. Точність таких засічок можна оцінити за формулою

тс = ms4l/\Jsmyf H-siny^-

Тут y l i y 2 - кути при визначуваному пункті. (Див. також Засічка геодезич - на). 13.

У

З А С І Ч К А Л І Н І Й Н А Г І Д Р О А К У С Т И Ч - Н А П Р О С Т О Р О В А ( гидроакустическая

З А С І Ч К А Л І Н І Й Н А (линейная засечка; linear intersection; Bogenschnitt m): спосіб визначення положення пункту вимірюванням віддалей до нього не менш як від двох вихідних пунктів. В отриманому трикутнику АВС дві сторони sa і sh виміряні, а третя b — вихідна; вона обчислена за координатами вихідних пунктів А і В. Розв'язуючи трикутник, отримують значення кутів а, Р і у, за якими обчислюють дирекційні кути сторін А С і ВС. Координати визначуваного пункту С:

Xc = XA+sacosaAC-- • XB+sbcosaBC;

пространственная линейная засечка; linear hydro-acoustic range intersection; hydroakustischer raumlicher Linealeinschnitt m):

визначення координат опорного морського геодезичного пункту за відомими координатами трьох точок і виміряними нахиленими віддалями. В цих точках, які розташовані біля водної поверхні або в товщі води, містяться гідрофони та приймачі. 6.

З А С І Ч К А Л І Н І Й Н А Н А Е Л І П С О Ї Д І

{линейная засечка на эллипсоиде; linear intersection on ellipsoid; Bogenschnitt m am Ellipsoidn): див. Засічка геодезична на еліпсоїді;Визначення координат на еліпсоїді геодезичними засічками. 17.

	Засічка..			192
	З А С І Ч К А Л І Н І Й Н А Н А КУЛІ		{линейная		4)
	засечка на шаре; linear intersection on sphe-
	re; Bogenschnitt m an der Kugelf): див. Ви-
	значення координат на кулі геоде-
	зичними	засічками. 17.
	З А С І Ч К А Л І Н І Й Н А П Р О С Т О Р О В А
	(пространственная линейная		засечка;
	space linear intersection; raiimlicher Bogen-
	schnitt m): визначення координат пункту P				5)
	за виміряними до нього віддалями 5, від
	трьох ВІДОМИХ пунктів Pj. Положення пунк-
	ту Р знаходять із розв'язку трьох рівнянь.
	Кожній віддалі 5, відповідає сфера з цент-
	ром Pt і радіусом Sf, на якій розташований
	пункт Р. Його визначають двічі в точках
	перерізу трьох сфер. Нехай х;		- радіус-
	вектори точок Р:; тоді рівняння сфер, що
	визначають пункт Р будуть				6)
	(х - х,)2 = Sf, де г = 1,2, 3.			(1)
	Кожна пара цих сфер перерізається по ко-
	лу; три площини перерізів сфер утворю-				7)
	ють пучок, вісь якого проходить через				8)
	спільні для трьох сфер точки, які відпові-
	дають двом розв'язкам засічки; рівняння
	площин отримують як різниці кожних двох
	рівнянь системи (1).
	2х(х,	- х2) - х,2 + х2 + sf - S2 = О
		х3) XJ	= ^	(2)
	2х(х3	х2 "Ь Xj 4* S2	S^ — О

з

а2 =(а2 +Sl			- 5 2 )/2a,
аъ = (a2 -S2			+	Sl)/la,
Ъг = (Ь2 + s l - s t ) / l b ,
bx = (b2 -S2			+	Sf)/2b,
c^(c2	+		S2-S2)/2c,
c2=(c2-Sf+S%)/2c-,
A, =	- с, cosa)/sin2				a,
jLij = (с; -b{		cosa)/sin2				a,
Я2 = (c2 - a2		cos P)/sin2			P,
H2 = (a2	-c2	cos P)/sin2			ft,
Д3 = (a3	-63 cosy)/sin2				y,
Мз = (^з ~аз		cosy)/sin2			y.	!
xs—x\—		X\b + цхс =
= x2 - X2c + fL2a = x3				- A3a + p,3b ;

Обидві шукані точки розташовані симетрично відносно базової площини (Р]Р2РЪ), і тому їх легко розрізнити. Відповідно до рівнянь (2) кожна площина перерізу сфер перпендикулярна до однієї зі сторін базисного трикутника. Алгоритм загального розв'язку рівнянь (1) можна подати такими формулами:

1)

а =(х3-х2)/а,

b

-x3)/b,

c=(x2-xtyc;

2)cosa = -b -c, cos /3 = -c - a,

	cosy = -a-b,		since =\b -c\,
	sin/3 =\c -a I, sin у =|a-b |;
3)	_	a-b	b-c	с-a
	n =	sin у	sin a	sin/3'

Із обчислення точності засічки бачимо, що для однакової сер. кв. похибки т вимірювання віддалей 5, мінімальне значення повної похибки М положення пункту Р буде в точці, з якої кожну сторону базисного трикутника Р]Р2Рз ВИДНО під прямим кутом. Тоді М = т -Уз; і ортогональна проекція т. Р на площину базисного трикутника збігається з точкою перетину його висот. Якщо виміряно віддалі Si3n>3 пунктів Pj до пункту Р, то засічку наз. багаторазовою. Виникає система з надлишковою кількістю рівнянь, завдяки чому виключається двозначність розв'язку, але виникає задача зрівноваження результатів вимірювань, яку можна розв'язати парамет-

Засічка..	193	з

ричним методом з використанням наближених значень координат пункту Р або корелатним з використанням п - 3 умовних рівнянь, які пов'язують виміряні величини Sj. 3. л. п. застосовують для побудови наземних просторових мереж, а також у г е о д е з і ї прикладній та г е о д е з і ї космічній.

З А С І Ч К А П Р О Є К Т И В Н А П Р Я М А (пря-

мая проективная засечка; direct projective intersection; projektierter Vorwartseinschnitt m): графічна засічка на фотознімку для визначення планового положення будь-якої точки об'єкта за чотирма опорними точками, при невідомих елементах орієнтування фотознімка. 8.

ЗАСІЧКА СТВОРНА (створная засечка; range intersection; Alignementsschnitt m):

спосіб визначення положення точки місцевості перетином двох створів, закріплених на протилежних боках шуканої точки. 7.

З А С І Ч К А Ф О Т О Г Р А М М Е Т Р И Ч Н А

ОБЕРНЕНА (обратная фотограмметрическая засечка; inverse photogrammetric intersection; photogrammetrischer Ruckwartseinschnitt m): задача визначення елементів зовнішнього орієнтування фотознімка окремого. Елементи внутрішнього орієнтування фотознімка відомі. Для розв'язання задачі потрібно, щоб на знімку зобразились три опорні точки (з відомими просторовими координатами в абсолютній або геодезичній системі координат). Для точок знімка виміряні плоскі прямокутні координати. 8.

З А С І Ч К А Ф О Т О Г Р А М М Е Т Р И Ч Н А

photo grammetrische Vorwartseinschnitt m):

задача з визначення просторових координат точки об'єкта. Відомі елементи внутрішнього орієнтування та елементи зовнішнього орієнтування пари знімків та виміряні на лівому і правому знімках плоскі прямокутні координати точок, які є зображеннями вказаної точки об'єкта. 8.

ЗАСІЧКИ ДУРНЄВА {засечки Дурнева;

Durnev's intersection; Einschnitte von Durniev): засічка геодезична, яку застосовують для забезпечення плановими геодезичними пунктами широкої смуги місцевості, де використання приладів для лінійних вимірювань обмежене. Визначувані пункти утворюють три ряди вздовж смуги місцевості, по одному на її краях і один всередині смуги. На пунктах, розташованих на краю смуги (пункти М:, М-), встановлюють лише візирні цілі. Кутові вимірювання виконують за триштативною системою лише на пунктах середнього ряду (пункти Л,). На них вимірюють напрями на декілька пунктів Mt і М\.

м'.

м[

МІ

ОБЕРНЕНА ПОДВІЙНА (двойная обра-

тная фотограмметрическая		засечка;
double inverse photogrammetric		intersection;
photogrammetrische	Doppelriickwartsein-

schnitt m): визначення елементів зовнішнього орієнтування пари знімків за координатами трьох і більше точок об'єкта та їх фотозображень. 8.

З А С І Ч К А Ф О Т О Г Р А М М Е Т Р И Ч Н А

ПРЯМА (прямая фотограмметрическая засечка; direct photogrammetric intersection;

Масштабування мережі та її орієнтування виконують за відомими або визначеними довжиною та дирекційним кутом першої сторони АхАг. У кожній центральній системі цієї мережі є два надлишкові виміри, а тому для кожної з них можна скласти два рівняння умовні, а саме: горизонту та полюса, що допомагає не тільки контролювати результати вимірювань, але й зрівноважувати їх. За зрівноваженими кутами обчислюють дирекційні кути та довжини

Засоби.

194

З

всіх сторін між пунктами середнього ряду, крім вихідної. Для контролю ці обчислення виконують двічі. Напр., довжину сторони А2А3 обчислюють за формулами:

^23 _	^12	sinttj sin(a2	+ сс3 + /32)
		sin(aj + Pi) sin Р2
		sin а[ sin(«2 + «з +		)
23	>12 ' sin(a[ +		ft)sm/32

Наступні сторони обчислюють за аналогічними формулами. Точність визначення

Д И р е к ц І Й Н О Г О К у т а І ДОВЖИНИ СТОрІН Sj м і ж

точками середнього ряду А. І. Дурнєв рекомендує визначати за формулами:

migSi		^MigsO+mji^Qi,
mг2-	a	i =	m	a '
~
де ma0 і m]gs0	-	сер. кв. похибки дирек-

ційного кута і довжини вихідної сторони s0 (в одиницях шостого розряду логарифма); пір - сер. кв. похибка вимірювання кутів у мережі;

mation)'. сукупність технічних, програмових, інформаційних засобів автоматизованої картографічної системи, що забезпечує одержання цифрової інформації про об'єкт картографування з потрібною достовірністю, точністю і повнотою змісту. 5.

З А С Т О С У В А Н Н Я П Р О С К Ц І Ї Ґ А В С - С А - К Р Ю Ґ Е Р А В Г Е О Д Е З И Ч Н И Х І Т О П О Г Р А Ф І Ч Н И Х Р О Б О Т А Х ( п р и м е -

нение проекции Гаусса-Крюгера			в геоде-
зических	и топографических		работах;
application	of GaussKruger s projection in
geodetic and topographical		works;	Auswen-
dungf der Gausskmgerschen		Projektion f an

den topographischen Arbeiten f pi): в основу побудови загальнодержавної системи плоских координат покладено смуги меридіанні шестиградусні та відповідно зони шестиградусні. Прямолінійні зображення осьового меридіана й екватора, прийняті за осі плоских прямокутних координат, дають змогу створити в кожній зоні самостійну систему таких координат.

Qi = Sa і + Sai+P і + 2 8а

fil

,,

Тут <5 - зміна логарифма синуса вказаного в індексі кута при зміні його на 1". Якщо остання сторона середнього ряду пунктів також вихідна, то точність дирекційних кутів та довжин його сторін підвищується в

•Я рази. Маючи дирекційні кути та довжини сторін середнього ряду, обчислюють координати його пунктів. Розв'язуючи прямі кутові засічки з трьох пунктів середнього ряду, обчислюють координати пунктів крайніх рядів. Для підвищення точності визначення координат усіх пунктів мережі можна виконувати вимірювання на кожний пункт обох крайніх рядів не з трьох пунктів середнього ряду, як це показано на рис., а з чотирьох. 13.

З А С О Б И К О Н Т Р О Л Ю І Р Е Д А Г У В А Н - Н Я Ц И Ф Р О В О Ї І Н Ф О Р М А Ц І Ї П Р О

МІСЦЕВІСТЬ (средства контроля и редактирования цифровой информации о местности; means of control and editing of digital information about terrain; Kontrollund Redagierrenmittel der digitalen Infor-

Захід світила

195

З

Ці системи повністю ідентичні: плоскі координати х і у, обчислені за геодезичними координатами В і І = L - L0 у будь-якій координатній зоні, мають однакові значення. Щоб не мати від'ємних ординат, до всіх додають 500 км. Щоб знати, до якої зони належать ордината означеної точки, до її числового значення приписують спереду номер зони. Отримують число, що є умовною ординатою. Напр.,_уум = 9356245,184 м означає, що точка розташована в 9-й зоні, її дійсна ордината дорівнює 143754,816 м, а довгота осьового меридіана І 0 = 9-6° - 3° = 51°. Такий запис координат абсцисою х і умовною ординатою у однозначно визначає положення будь-якої точки на поверхні еліпсоїда в цій проекції.

Поділ поверхні еліпсоїда на сфероїдні трикутники (шестиградусні меридіанні смуги, обмежені меридіанами з різницею довгот 6° і екватором) і зображення їх на площині у вигляді незалежних одна від одної шестиградусних координатних зон створює певні труднощі, в тих випадках, коли треба встановити геодезичний зв'язок між пунктами, координати яких задані в різних координатних зонах. Щоб подолати ці труднощі встановлюють перекриття зон. Для всіх пунктів, розташованих на 30' по довготі на схід і на захід від розмежувального меридіана шестиградусних смуг, у каталогах подають два значення плоских координат - обчислених від осьового меридіана своєї зони і від осьового меридіана суміжної зони.

Перекриття зон передбачає в окремих випадках, переобчислення плоских координат Ґавсса-Крюґера з однієї зони в іншу. Задані плоскі координати х„ у, у системі І (рис., а) переобчислюють у геодезичні координати В, l = L-L0. Відтак різницю довгот І змінюють на величину /0, що дорівнює різниці довгот осьових меридіанів, і за координатами В і / ± /0 обчислюють плоскі координати х„, уп в системі II (рис., б). Є таблиці для переобчислення таких координат. Для великомасштабних знімань (1:5000 і більше) застосовують триградусні зони.

Перенесення деякої геодезичної мережі з еліпсоїда на площину в проекції ҐавссаКрюґера, якщо вихідними даними є довжина 5 і азимут А вихідної сторони мережі, виміряні, зредуковані на поверхню еліпсоїда, кути і геодезичні координати В і L одного з початкових її пунктів, передбачає такі дії (див.рис.,а,бПроєкція Ґавс- са-Крюґера):

1) Перехід від геодезичних координат В і L початкового пункту до прямокутних координат х і у цього пункту в проекції Ґа- всса-Крюґера і обчислення для цього ж пункту зближення меридіанів на площині у, що дасть змогу отримати приблизне значення дирекційного кута початкової сторони а' = А-у.

2)Наближене обчислення сторін трикутників і попередніх координат їх вершин з використанням обчислених координат х, у початкового пункту і наближеного значення дирекційного кута а'.

3)Обчислення редукції довжини початкової сторони за перехід із еліпсоїда на площину та поправок за кривину зображення геодезичної лінії на площині для кожного виміряного напряму.

Увівши у довжину вихідної сторони і у виміряні напрями поправки, обчислені в пункті 3, отримуємо довжину і дирекційний кут вихідної сторони та напрями мережі, редуковані на площину. В результаті мережа підготовлена до остаточного опрацювання на площині. 17.

ЗАХІД СВІТИЛА (закат светила; celestial setting on; Himmelskorperuntergang m):

момент перетину світилом небесного горизонту, коли воно переходить із видної частини небесної сфери у невидну. 10.

З Б І Л Ь Ш Е Н Н Я М А С Ш Т А Б У {увеличе-

ние масштаба; enlargement of scale; MafistabvergrdPerung]): відношення частинного м-бу в якійсь точці вздовж будь-якого напряму до загального (головного) м-бу карти, тобто с = іл//х0. Відхилення с від одиниці, тобто с - 1=# с , наз. відносним спотворенням довжини або спотворенням

Збільшення

оптичне

196

З

довжини в цій точці вздовж певного напряму. Якщо [Л0 — 1, тоді с — Ц, тобто 3. м. дорівнює масштабу частинному довжин. 5.

З Б І Л Ь Ш Е Н Н Я О П Т И Ч Н Е {оптическое

увеличение; optical magnification; optische Vergrdfierungf): число, яке вказує, у скільки разів розміри зображення, утворюваного оптичною системою, більші за розміри зображуваного предмета. У найчастіше вживаних осесиметричних системах розрізняють: 3. о. лінійне поздовжнє - ОС, кутове - /3 та лінійне поперечне - у .

Лінійне поздовжнє - відношення нескінченно малого відрізка вздовж оптичної осі в просторі зображень до спряженого з ним відрізка в просторі предметів. Зв'язок між лінійним поздовжнім і лінійним поперечним 3. о. виражається формулою а - /З2 (для оптичних систем, що перебувають в однорідному середовищі).

Лінійне поперечне - відношення розміру зображення у' (у напрямі, перпендикулярному до оптичної осі) до відповідного розміру предмета у, також перпендикулярного до неї, /З — у j у. Для ідеальних систем з круговою симетрією в межах усього поля зображень (3 - стале.

Кутове - відношення тангенса кута о між оптичною віссю і променем у просторі зображень до тангенса спряженого кута CTj у просторі предметів, У = tgCr/tgCT], 14.

З Б І Л Ь Ш Е Н Н Я О П Т И Ч Н О Ї С И С Т Е -

МИ {увеличение оптической системы; enlargment of optical system; Vergrdfierung fdes optischen Systems m): див. Збільшення оптичне;Оптичні характеристики зорової труби. 8.

З Б І Л Ь Ш Е Н Н Я Т Р У Б И (увеличение тру-

бы; telescope magnification; Fernrohrvergrosserungf): див. Оптичні характеристики зорової труби. 14.

З Б Л И Ж Е Н Н Я М Е Р И Д І А Н І В Г Е О Д Е -

ЗИЧНЕ {геодезическое сближение меридианов; geodetic convergence of meridians; geodatische Meridiankonvergenz f): див. Проекція Ґавсса-Крюґера. 17.

З Б Л И Ж Е Н Н Я М Е Р И Д І А Н І В Н А П Л О -

ЩИНІ {сближение меридианов в плоскости; convergence of meridians on a plane; Meridiankonvergenz f in der Ebene f): див. Проекція Ґавсса-Крюґера. 17.

З Б Р О Ж Е К Д О М І Н І К (1832 - 89), учений-

геодезист, астроном, метеоролог, член Краківської академії наук і ремесел, проф. (1871). Закінчив Технічну академію (1856)

уЛьвові (нині Національний ун-т „Львівська політехніка"). Навчався у Вищому технічному училищі в Празі (1858-60). У 1860-66 виконував нівелювання та астрономічні спостереження в Чехії. З 1867 асист. кафедри геодезії Чеського вищого технічного училища, згодом доц. Із 1871 у Львівській технічній академії перший зав. кафедри геодезії і сферичної астрономії - найстарішої в Україні, перший керівник астрономічної обсерваторії (єдиної в XIX ст.

уЗахідній Україні), першим розпочав у Львові наукові дослідження в галузі геодезії. Під його керівництвом побудована астрономічна обсерваторія „Львівської політехніки" (1974-77), 1878 почала працювати метеорологічна станція 2-го розряду. 1879-80 - декан інженерного, 1887-88 - машинобудівного факультету, 1888-89 - ректор Політехнічної школи у Львові. Основні праці: „Теорія полярного планіметра" (1876), „Про рівень і колімаційну вісь" (1884), „Застосування визначників у теорії найменших квадратів". Слід згадати власноручно викреслену Зброжеком карту Галичини, на якій показано за допомогою ліній однакових опадів їх стан 1887. Для цього опрацював дані 130 метеостанцій і постів Галичини (1889).

З В Е Д Е Н А Д О В Ж И Н А Ф І З И Ч Н О Г О

МАЯТНИКА {приведенная длина физического маятника; reduced length of physical pendulum; anfuhrte Lcinge des physischen Pendels m): довжина такого математичного маятника, період коливання якого дорівнює періоду заданого фізичного маятника. 3. д. ф. м. залежить від розподілу маси маятника і положення осі коливань:

І = І/аМ,

Зведення рамок	197	з
де І— момент інерції маятника відносно осі	fpl): сторони і кути, які є складовими рів-
коливань; а - віддаль від осі почеплення	нянь умовних або ваги функції сторони
маятника до його центра ваги; М - маса	окремого або виділеного із суцільної ме-
маятника. Якщо на графіку відкласти від	режі ряду тріангуляції. На рис. зв'язуючі
осі коливань через центр ваги відрізок, що	сторони позначені я,-. Напроти цих сторін
дорівнює зведеній довжині, то отримаємо	лежать зв'язуючі кути ОСг Сторони с; та ку-
точку, яку наз. центром коливання фізич-	ти у., які лежать напроти цих сторін, наз.
ного маятника. 6.	проміжними. 13.

ЗВЕДЕННЯ РАМОК (сводка по рамкам;

adjustment of map margin; Ralinenzusammenstellungf): зведення всіх елементів змісту топографічної карти аркуша (трапеції) з відповідними елементами суміжних аркушів по тих сторонах рамки, до яких прилягають карти того ж або більшого м-бу, що виготовлені в тій же системі координат і висот. Для цього на кальці копіюють контури і рельєф (2-3 см від рамки) двох суміжних аркушів та порівнюють їх положення. Розходження контурів не повинні перевищувати 1,0-1,5 мм, а висот - подвоєне значення допустимих середніх похибок знімання рельєфу відносно найближчих точок геодезичної основи. В інших випадках рамки вважають вільними; по них прокладають нівелірні або висотно-теодолітні ходи і порівнюють рамки з ними. 14.

З В Е Д Е Н Н Я Ц И Ф Р О В И Х К А Р Т (сводка

цифровых карт; adjustment of the digital maps; Zusammenstellungf der digitalen Kartenfpl): автоматизоване узгодження масивів цифрової картографічної інформації вздовж меж суміжних цифрових карт. 5.

ЗВУКОВІ ХВИЛІ (звуковые волны; sound waves; Schallwellen f pi): механічні коливання, які поширюються у твердих, рідких і газоподібних середовищах. Важливими характеристиками звуку є швидкість, звуковий тиск, інтенсивність звуку і його спектральний склад, тобто спектр частот відповідних йому коливань. Під час поширення звукових хвиль можливі явища відбиття, заломлення, поглинання, рефракції, дисперсії, дифракції, інтерференції звуку. 6.

с2 с4

ЗГИН (изгиб; bending; Biegung f Kriimmung f): вид деформації, що характеризує викривлення осі в горизонтальній площині. 1.

З Е М Е Л Ь Н А Д І Л Я Н К А (земельный уча-

сток; land parcel; Landstuck n): просторово обмежена зімкнутою зовнішньою межею частина земної поверхні, яка є об'єктом володіння чи користування і зареєстрована як облікова одиниця в системі обліку земель. 4.

ЗЕМЕЛЬНЕ УГІДДЯ (земельное угодье; land area): земельна ділянка або їх сукупність, які систематично використовуються або придатні до використання, з певною господарською метою, що відрізняються між собою характерними природногосподарськими ознаками. 4.

З Е М Е Л Ь Н И Й К О Д Е К С У К Р А Ї Н И (Зе-

мельный кодекс Украины; Land Code of Ukraine; Landkodex m der Ukraine): збірник законів і нормативних актів, у яких сформульовані основи земельного права і земельної реформи. 4.

ЗЕМЕЛЬНИЙ ФОНД (земельный фонд;

З В ' Я З У Ю Ч І К У Т И , С Т О Р О Н И (связу-

ющие углы, стороны; connecting (binding) angles, sides; Bindvlwinkel mpi, Bindelseiten

land fund; Landbestand т): усі земельні угіддя в межах адміністративних одиниць. 4.

Земельні ділянки..	198		З
ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ДЛЯ ІНДИВІ-		ЗЕМЛЕВПОРЯДНІ РОБОТИ {землеус-
ДУАЛЬНОГО ЖИТЛОВОГО, ГАРАЖ-		троительныеработы; land administration
НОГО І ДАЧНОГО БУДІВНИЦТВА {зе-		works; Regelung f der Agrarstruktur f im
мельныеучастки для индивидуального жи-		Flurbereich m): комплекс геодезичних і
лого, гаражного и дачного	строитель-	топографічних досліджень та вишукувань
ства; landparcels for individual resedential,		для проведення державного земельного
garage and summer residence building): зе-		кадастру, складання проектів землевпо-
мельні ділянки для будівництва індивіду-		рядкування та перенесення їх на місце-
альних житлових будинків, господарських		вість. 1.
будівель, гаражів і дач, які передаються у		ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ {землепользо-
власність або надаються у користування		вание; landuse; Grundbenutzung f): земе-
громадянам за рішенням сільської, селищ-		льна ділянка, надана у постійне	або
ної, міської Рад. Згідно з Земельним кодек-		тимчасове користування фізичним	або
сом України, розмір ділянки для будівни-		юридичним особам. 4.
цтва та обслуговування житлового будин-		ЗЕМЛЕМІР {землемер; surveyor; Land-
ку, господарських будівель не більше: у		messer m, Feldmesser m): геодезист - спе-
сільських населених пунктах - 0,25 га, міс-		ціаліст з межування землі та землевпо-
течках - 0,15 га, для членів колективних сіль-		рядкування. 17.
ськогосподарських підприємств - 0,25 га, у		ЗЕМЛЕТРУС {землетрясение; earth-
містах - 0,1 га. Розмір земельних ділянок		quake; Erdbeben п): процес коливання зем-
для індивідуального дачного будівництва		ної кори внаслідок раптового вивільнення
не повинен перевищувати 0,1 га, будівни-		значної кількості енергії в деякому об'ємі
цтва індивідуальних гаражів -	0,01 га. 4.	всередині Землі, який призводить до руй-
ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ЖИТЛОВИХ,		нування та інших незворотних деформа-
ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИХ, ГАРАЖ-		цій гірських порід. 4.
НО-БУДІВЕЛЬНИХ І ДАЧНО-БУДІ-		ЗЕМЛЕУСТРІЙ {землеустройство; land
ВЕЛЬНИХ КООПЕРАТИВІВ: {земельние		management; Grundstiickveranderung	f):
участки жилых, жилищно-строительных,		напрацьовані норми і заходи, спрямовані

гаражно-строитепьных и дачно-строительныха реалізацію положень земельного зако- кооперативов; land parcels of housing, building,нодавства, рішень органів місцевого само- garage-building and summer residence building врядування щодо раціонального викорис-

	cooperative societies): земельні ділянки, які		тання і охорони земель, створення сприя-
	рішенням сільської, селищної, міської Рад		тливого екологічного середовища та поліп-
	надаються в постійне користування жит-		шення ландшафтів. 4.
	ловим, житлово-будівельним, гаражно-		ЗЕМЛІ {земли; land; Boden т, Erdef): ге-
	будівельним і дачно-будівельним коопе-		нетично самостійні ділянки верхньої, най-
	ративам для житлового, гаражного і дач-		активнішої частини суші, основний засіб
	ного будівництва. Розмір ділянок устано-		с/г і лісового виробництва, з характерни-
	влюється відповідно до затверджених норм		ми природно-господарськими властивостя-
	і проєктно-технічної документації. 4.		ми, які визначають використання земель,
	ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ {землевладение; land		а також заходи з їх окультурення і охоро-
	ownership; Grudbesitzm, Landeigentumn): зе-		ни. 4.
	мельна ділянка, надана у приватну влас-		ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ {земли вод-
	ність фізичній або юридичній особі. 4.
			ного фонда; water fund land; Boden m des
	ЗЕМЛЕВПОРЯДНИК	{землеустрои-
			Wasserbestands m): землі розташування
	тель; surveyor (land administrator)): спеціа-
			морів, річок, водойм і водосховищ, боліт і
	ліст у царині кадастру	земельного та
			островів, водогосподарських та гідротех-

землевпорядкування. 21.	нічних споруд, захисних смуг уздовж мо-

Землі забудовані

199

з

рів, річок і навколо водойм, а також землі, виділені для водних шляхів. 4.

ЗЕМЛІ ЗАБУДОВАНІ (застроенные земли; built up land; bebautes Landn) землі, на яких розташовані будівлі, споруди, подвір'я, вулиці, площі тощо. 4.

ЗЕМЛІ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ (земли общего пользования; public use land; Boden m der Gemeinnutzung f): територія населених пунктів, що використовується як вулиці, площі, сквери, проїзди та для забезпечення побутових потреб населення. 4.

ЗЕМЛІ ЗАПАСУ (земли запаса; reserve land; Reserveboden m): землі, які не передані у власність або не надані у постійне користування, а також землі, на які припинено право власності або право користування. 3. з. належать місцевим Радам і призначені для надання у власність або у користування, а також в оренду, здебільшого для с/г потреб. 4.

ЗЕМЛІ ЗЕЛЕНОЇ ЗОНИ МІСТА (земли зеленой зоны города; land of green zone of settlement; Boden m der griinen Stadtzone f):

виділені у встановленому порядку землі за межами міста, які зайняті лісами, лісопарками та лісовими і чагарниковими насадженнями, що виконують захисні, сані- тарно-гігієнічні та рекреаційні функції. 4. ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ (земли лесного фонда; forest fund land; Waldbodenbestand m): залісені та незалісені, але надані для потреб лісового господарства, землі. Порядок використання 3. л. ф. визначається Лісовим кодексом України. 4.

ЗЕМЛІ МІСТ (земли городов; urban land; Stadtboden m): усі землі в межах міста, якими розпоряджається міська Рада. 3. м. використовують відповідно до проектів розпланування і забудови міста та планів землеустрою. 4.

ЗЕМЛІ МІСТЕЧКА (земли селения городского типа; land ofsettlement of town type; Boden m der kleinen Stadt): землі в межах містечка, якими розпоряджається місцева Рада. Межі містечка встановлює і змінює обласна Рада, або за її дорученням відпо-

відна районна Рада. 3. м. використовують відповідно до проектів розпланування та забудови і планів земелеустрою території. 4.

ЗЕМЛІ ПОРУШЕНІ (нарушенные земли; disturbed land): земельні ділянки, що втратили свою первісну господарську цінність і негативно впливають на довкілля. 4. ЗЕМЛІ ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИ (земли пригородной зоны; land of suburban zone; Vorortsboden m): землі за межами міст, виділені для розширення міської території згідно з проектом забудови і призначені для розташування та будівництва необхідних споруд, що забезпечують благоустрій і нормальне функціонування міського господарства. 4.

ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ (земли сельского населенного пункта; land of rural settlement; Dotfboden m, Landboden m): землі, що перебувають у межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою, і якими розпоряджається сільська Рада. Межі сільського населеного пункту встановлює і змінює районна Рада. 3. с. н. п. використовують відповідно до проектів розпланування та забудови певного населеного пункту. 4.

ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (земли сельскохозяйственного назначения; agricultural land; langwirtschaftlicher Boden m): землі, надані для потреб с/г виробництва або призначені для цього. 4.

ЗЕМЛЯ (Земля; Earth; Erdef):

1) одна з планет Сонячної системи. Обертається навколо Сонця по еліптичній орбіті зі швидкістю близько ЗО км-с-1 на середній відстані 149,6 млн км за період, що дорівнює 356,24 діб середніх сонячних. Період обертання навколо осі 23h56m04s є причиною зміни дня і ночі, а нахил осі 66,5° до площини екліптики під час обертання навколо Сонця - зміни пір року.

Фізична фігураЗемлі, обмежена поверхнею материків, морів та океанів, має складну форму. Для розв'язування теоретичних