Добавил:
polosatiyk@gmail.com Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

.pdf
Скачиваний:
661
Добавлен:
10.06.2017
Размер:
30.92 Mб
Скачать

Будівельний нуль

40

Б

БУДІВЕЛЬНИЙ НУЛЬ (строительный ноль; building zero; Baunullpunkt m): проектна висота підлоги першого поверху. Абсолютна висота Б. н. задається в проекті споруди. Під час виконання будівельномонтажних робіт від Б. н. відлічують умовні позначки окремих елементів споруди. Б. н. встановлюють геометричним нівелюванням і закріплють на будівельному майданчику або позначають на стіні споруди (роблять фарбою горизонтальну риску;,7.

БУДІВЛЯ {здание; building; Gebaude п): наземна споруда з приміщеннями для проживання, діяльності людей, зберігання продукції і сировини, утримування тварин. 4.

БУДОВА ЗЕМЛІ (строение Земли; structure of the Earth; Erdbau m): див. Земля.

БУЙ (буй; buoy; Bakentonne J): плавучий знак у морі різної форми та кольору для огородження фарватерів у морі, підтримки частин риболовного тралу, позначення місця розташування предмета, рятування людей тощо. Для подачі звукових і радіосигналів на Б. встановлюють ліхтарі та джерела їх живлення, а також додаткові пристрої. Далекосяжність Б. до 10 мор. миль. 6. БУКВА (буква; letter; Buchstabe т): частина будь-якого шрифту. Б. складається з основного і неосновного елементів. Крім них, є ще різних форм підсічки (надсічки), краплеподібні та ріжкові елементи, а також ніжки, стрілки, причому підсічки (надсічки) можуть бути однота двобічні. 5.

 

Товирша основного Ширина „

 

і

елемента

. чукт.

Неосновний

 

 

 

 

 

 

 

\Підсічка

 

 

 

 

 

ВнутрішнійJ

 

 

 

 

" просвіт

 

 

Надрядкова

 

Надсічка

І /частина

 

Верхне

у

^ ^

 

 

\

заокруглення

i

) p

r

частина

u

n a

 

І

 

V

/

 

-Чг

 

 

Нажне

Г/ідсічка

 

 

 

заокругмння

Простір між бутами

Ріжковий Стрічка елемент

•Краплеподібний

елемент

Ніжки

БУСОЛЬ (буссоль; surveyor's compass; Bussolej): прилад для вимірювання на місцевості азимутів магнетних. Основні частини Б. — кільце з кутовими поділками та магнетна стрілка, яка обертається на вістрі шпиля в центрі кільця. Для візування Б. використовують діоптри. Під час вимірювань Б. встановлюють на штативі, розташовують на знімальному планшеті, або тримають у руках. Б., кругла або у вигляді коробки, міститься зазвичай у комплекті \ теодолітів і кіпрегелів. И наз. також орієнтиром-бусоллю (О.-б.). Для вимірювання магнетних азимутів О.-б. встановлюють на теодоліті. Орієнтують і закріплюють лімб теодоліта так, щоб при суміщенні нульових штрихів Б. з кінцями стрілки відлік лімба дорівнював нулеві. Після цього трубу теодоліта спрямовують у потрібному напрямі та знаходять магнетний азимут цього напряму, відлічуючи його горизонтальний круг. Необхідною умовою при цьому є паралельність площини, яка проходить через нульовий діаметр Б. з площиною колімаційною. Для орієнтування планшета за допомогою Б. її скошений бік прикладають до однієї зі сторін квадратної рамки планшета та повертають його навколо вертикальної осі інструмента доти, доки вільна магнетна стрілка встановиться за напрямом, що збігається з нульовим діаметром Б. Планшет закріплюють, і лінія рамки, до якої прикладена Б., займе напрям магнетного меридіана. Якщо планшет повернути на кут, що дорівнює схиленню магнетної стрілки, то рамка буде зорієнтована за істинним меридіаном. 12.

Бусоль..

БУСОЛЬ КРУГОВА (круговая буссоль; ring compass; kreisformige Bussole, Kreisbussolef): бусоль, робочою мірою якої є кругова шкала. 14.

БУСОЛЬ ЦИЛІНДРИЧНА (цилиндрическая буссоль; tubular compass; Rohrenbu- ssole/):орієнтир-бусоль, що є всередині циліндра. 14.

БУТКЕВИЧ АДОЛЬФ ВЕНІАМІНОВИЧ (18.06.1914 - 11.07.1983) Народився в с.Тисуль Кемеровської обл. (Росія). У 1932-35 закінчив курси техніків-топогра- фів, курси тріангуляторів, підготовчі курси вступників до вищих навчальних закладів при робфаці Томського держун-ту. Після закінчення (1940) астрономо-геодезичного факультету Новосибірського інженернобудівельного ін-ту працював асистентом кафедри астрономії в НІІГАіК. 1950 захистив кандидатську дисертацію, 1964 -

41

Б

докторську „Решение некоторых основных и специальных задач высшей геодезии". 3 1960 обіймав посаду проф., 1966 отримав вчене звання проф. кафедри вищої геодезії. З 1968 зав. кафедри космічної геодезії та астрономії у Львівському політехн. ін-ті, а з 1974 проф. кафедри вищої геодезії та астрономії. Під його керівництвом захищено 9 кандидатських дисертацій. Автор понад 150 наукових праць, відомий учений в галузі геодезичної астрономії, сфероїдної геодезії та математичної картографії. Нагороджений медалями „За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні" (1945) та „За перемогу над Німеччиною" (1945), значком ГУГК „Відмінник геодезії і картографії" (1969), медаллю ім. М. В. Ломоносова товариства „Знання", а також почесними грамотами Мінвузу СРСР. 9.

\

ВАГА АРИФМЕТИЧНОЇ СЕРЕДИНИ

{вес арифметической середины; weight of arithmetical mean; Gewicht n des arythmetischen Mittels n): величина P, яка характеризує ступінь довіри до середнього арифметичного. Якщо у вимірах відсутні систематичні похибки, то Р = с-п, де с - коефіцієнт, п - кількість вимірів. Для вимірів із систематичними похибками

де Д - похибка середня квадратична одиниці ваги; М-похибка середня квадратична загальної арифметичної середини; тй - сер. кв. похибка, що характеризує вплив випадкових похибок; и - їх кількість; ms - сер. кв. похибка, що характеризує вплив систематичних похибок; k - їх кількість. 20.

ВАГА ВИМІРУ (вес измерения; weight of measurement; Messungsgewicht n): ступінь довіри до результату вимірювання. Якщо відома похибка середня квадратична вимірів т, В. в. буде величина, обернено пропорційна квадратові сер. кв. похибки, тобто

Р = к/т2 = (р/ т)2,

де к - коефіцієнт пропорційності; к = р2' f.і — сер. кв. похибка одиниці виміру; т — сер. кв. похибка виміру. Для визначення точності геодезичних мереж к приймають рівним одиниці, що спрощує обчислення згідно з формулою Р = \/т2 . Зауважимо, що вибір к не впливає на значення ваги пункту, який визначають, напр., як суму ваг ходів, що в ньому сходяться. Водночас, для визначення похибки ходу за формулою

т = ц Ц р похибку jU потрібно приймати стандартною для заданого виду вимірювань, напр., 2, 5 і 10 мм для нівелювання II, III і IV кл. точності. Під час зрівноваження геодезичних мереж величину ц знаходять за формулою р. = yj[ii2]/(n-k), де $ - флуктуації (і = 1,2,.. ,,п), п - кількість вимірів; к-кількість визначуваних величин. Часто в геодезичній практиці за В. в. приймають величину, пропорційну кількості прийомів, обернено пропорційну довжині ходів або кількості станцій тощо. 20; 1.

Вага загальної...

ВАГА ЗАГАЛЬНОЇ АРИФМЕТИЧНОЇ СЕРЕДИНИ (вес общей арифметической середины; weight ofgeneral arithmetic mean; Gewichn des allgemeinen arythmetischen Mittel n): величина, що дорівнює сумі ваг р окремих результатів вимірів, з яких одержана загальна арифметична середина, тобто Р = [р\ 20.

ВАГА ФУНКЦІЇ ЗРІВНОВАЖЕНИХ ВЕЛИЧИН (вес функции уравненных величин; weight of function of adjusted magnitudes; FunktionsgewichtnderAusgleichungsgrdssenfpl): щоб обчислити сер. кв. похибку функції зрівноважених величин, треба знати вагу функції. В параметричному методі цю вагу обчислюють за формулою

1

_

УІ2

, Ш

,

 

PF

 

[аа]

[ЬЬ\]

 

 

Ш +

-

+

 

(і)

[сс2]

 

 

К"-1)]

'

 

де /,,/2 , . . . , f „ - частинні похідні від функції за аргументами ххг, ...,хп відповідно. Коефіцієнти

[Щ[Щ...,[УГ И 1(И-1)], [Ш], [сс2], ...,[tt(n- 1)]

обчислюються за алгоритмом Ґавсса. Якщо виміри нерівноточні, то в знаменнику кожного члена формули буде присутня вагаР. 20.

ВАГА ФУНКЦІЇ В КОРЕЛАТНОМУ МЕТОДІ ЗРІВНОВАЖЕННЯ (вес функции при коррелатном методе уравнивания; function weight on correlative methods of adjustment; Funktionsgewicht n bei Korrelatenmethodef der Ausgleichungf): обернена величина В. ф. в к. м. з. обчислюється за формулою

1

Д А ,

[al/pf

[(ЬХ/р)!]2

 

Р

[аа/р]

[(ЬХ/р)1]

[(rX/p)(r-I)]2

[(rr/p)(r-l)]2' (1)

коли нерівноточні виміри, і

1 :[АА]-

[aXf

[bX\f

 

[аа]

[bb\]

42

в

[rA(r-l)]2

 

[rr(r-l)] '

'

якщо виміри рівноточні. Тут Я, -

частинні

похідні від функції по поправках, взятих у точці /„ /2 ,..., Іп, а всі члени, крім перших двох, і в чисельнику і в знаменнику є алгоритмами Ґавсса. 20.

ВАГОВІ КОЕФІЦІЄНТИ (весовые коэффициенты; weight coefficients; Gewichtskoeffiziente f рї): використовуються для обчислення похибок середніх квадратичних вирівняних значень аргументів і похибок середніх квадратичних функцій. В. к. одержують із розв'язку п систем рівнянь, які відрізняються від системи нормальних рівнянь тільки назвою невідомих і вільними членами. В першій системі невідомими будуть В. к. Q\.\> Qi.2> •••' Qi.n' вільним членом у першому рівнянні - мінус 1, а у всіх інших - 0. У другій системі невідомими будуть В. к.

62.1' 62.2> • • • > Qi.n> вільним членом у друго-

му рівнянні - мінус 1, а у всіх інших - 0.1, нарешті, в п-й системі невідомими будуть

В- к- (?„.!> Q„.2> ••> Qn.n> 3 ВІЛЬНИМ членом у «-му рівнянні - мінус 1, а у всіх інших - 0. Кількість В. к. дорівнює п2. 20.

ВАЙГЕЛЬ КАСПАР (10.06Л88004.07.1941). 1909-ад'юнкт, 1912-проф., зав. кафедри геодезії. 1909 йому - першому геодезисту Вищої політехнічної школи, присвоєне вчене звання д-ра техн. наук. 28.06.1921 - обрано зав. утвореної кафедри геодезії І. 1923 - обраний дійсним членом Академії наук, опублікував підручник „Rachunek wyrownawczy wedle metody najmniejszych kwadratow, oraz jego zastosowanie przy rozmierzaniu kraju". 1929-30 - ректор Львівської політехніки. 1938 - видав підручник „Geodezja/Miernictwo".

ВАЛЬНИЦІ (подшипники; bearings; Lager n): напрямні обертового руху. За видом тертя виділяють В. з тертям ковзання, В. з тертям кочення. Найбільше застосування у прецизійних, зокрема фотограмметричних, приладах мають кулькові В., (мале тертя, невимогливість до змащування, нечутливість до температури, добра взаємозамінність). 8.

Варіації..

ВАРІАЦІЇ СИЛИ ВАГИ (вариации силы тяжести; variations of gravity; Variation f der Schwerebeschleunigung): зміни прискорення сили ваги в часі у заданій точці внаслідок зміни її висоти н. р. м., розміщенням притягувальних мас всередині Землі і дії космічних тіл. 6.

ВАРІАЦІЇ СИЛИ ВАГИ ПРИПЛИВНІ

(приливные вариации силы тяжести; tidal variations of gravity; Flutvariation f der Schwerebeschleunigung j): варіації сили ваги, на зміну яких найбільше впливають Місяць і Сонце. Ці зміни найкраще вивчені й мають цінну інформацію для досліджень внутрішньої будови Землі. За результатами гравіметричних спостережень враховують поправку, якою вилучають вплив притягання Місяця і Сонця. Для її обчислення з точністю 10 мкҐал використовують наближену формулу

S„ = 1,2—p(3cos2 z -1),

Р

де т - маса небесного тіла (Місяця, Сонця); R - середній радіус Землі; р - відстань між центром мас Землі та збурювальним небесним тілом; z - геоцентрична зенітна відстань небесного тіла. Цю поправку додають до виміряного значення сили ваги. Найбільша зміна сили ваги через сумісний вплив Місяця та Сонця для деформованої Землі може досягати 0,3 мҐал. Спостереження припливних змін сили ваги виконують на припливних станціях за допомогою статичних високоточних гравіметрів. 6.

ВАРІАЦІЯ ДАНИХ ВИМІРЮВАНЬ {вариация данных измерений; variation of measurement data; Variationf der Mefidaten fpl): міра розсіювання спостережень вхідного сигналу засобів вимірювання. 21.

ВАРІОМЕТР В АЕРОФОТОЗНІМАННІ

(варіометр в аэрофотосъемке; variometer in aerial survey; Variometer n bei der Bildluftf): високочутливий диференційний манометр, який вимірює різницю між атмосферним тиском і тиском повітря в корпусі приладу; застосовується в аерозніманні. Зміна атмосферного тиску сигналізує про зміну висоти лету літака відносно

43

в

поверхні ізобаричної. Це дає змогу витримувати горизонтальність лету літака. 8. ВАРІОМЕТР ГРАВІТАЦІЙНИЙ (гравитационный вариометр; gravitation variometer; Gravitationsvariometern): прилад для вимірювання зміни сили ваги в горизонтальному напрямі та кривини поверхонь однакового потенціялу других похідних сили ваги. В. г. складається з трьох частин: верхньої 1, де розташовані чутлива система і фотокамера 4; середньої 2, де розташовані годинниковий механізм і автоматичний пристрій для установлення верхньої частини в потрібному азимуті; нижньої З, що є масивним штативом. На практиці гравірозвідувальних робіт найчастіше використовують варіометри ВГ-1 та Е-60. 6.

ВАРТІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

(стоимость земельного участка; land parcel value; Wert m des Grundstucks пі): розрахована на певний час у грошовому вираженні вартість земельної власності. 4.

ВАРТІСТЬ НЕРУХОМОСТІ (стоимость недвижимости; real property value; Wert m der Liegenschaft f (Immobilien pi)):

цінність та корисність нерухомого майна, об'єкта власності тощо, визначена в грошовому вимірі на певний час. 4.

ВАТЕРПАС (ватерпас; water level; Richtungwaagef, Waterpaji n): прилад для виз-

Ватман

44

В

начення перевищення і вимірювання кутів нахилу: маятниковий В. - складається зі стрижня завдовжки 1,5 м, який закінчується підкладнем. На стрижні вільно підвішена рамка здіоптрами.Очний діоптр може пересуватися вздовж шкали з кутовими поділками. Точність визначення перевищення 0,5 м на 1 км ходу; рівневий В. - горизонтальна рейка завдовжки 3—4 м, до якої прикріплений циліндричний рівень, і вертикальна (вимірна) з сантиметровими поділками, яку встановлюють у прямовисне положення за допомогою рівня с ф е р и ч н о г о , прикріпленого до неї. Точність - 0,5 см на одну станцію. Обидва В. перевіряють подвійним нівелюванням. 14.

ВАТМАН (ватман; whatman; whatmans paper; Papier n fur Zeichnung f , Whatmans Papier n): високої якості папір для креслення тушшю або малювання; поверхня В. шорстка, що створює певний опір під час стирання. Виготовляється ручним^рпособом із ганчір'яної маси. Назва від імені англ. промисловця XVIII ст. Дж. Ватмана. 5.

ВЕЗИКУЛЯРНИЙ ФОТОГРАФІЧНИЙ ПРОЦЕС (везикулярный фотографический процесс; vesicularphotographic process; vesikularer Photoverlauf m): ґрунтується на здатності деяких хемічних сполук розкладатися під дією світла з виділенням газу, який утворює в світлочутливому шарі фотоматеріалу мікроскопічні бульбашки. Під час експонування в шарі під дією світла утворюються бульбашки газу діаметром близько 5 мкм. Це зображення нетривке. Везикулярні матеріали проявляють нагріванням, унаслідок чого полімер розм'якшується, газ, розширюючись, ущільнює стінки бульбашкових камер. Для закріплення зображення В. ф. п. засвічують, після чого матеріал витримують деякий час, щоб вийшов газ на неекспонованих ділянках. 3.

ВЕКТОР ЛАПЛАСА (вектор Лапласа; Laplase's vector; Laplacescher Vektor m):

нерухомий вектор (див. рис. Елементи орбіти) І / \= /Л-е, спрямований з центра

мас планети О в перицентр П незбуреної орбіти небесного тіла ш, компоненти якого (/"і,/2,/з) є довільними сталими інтегралів Лапласа незбуреного руху тіла т та строго пов'язані з його елементами орбіти:

/ , = p.-e(coscocosQ-sincosini3cos/),

/ 2 = ^-e(coscusini2 + sin(«cosi3cos0,

/ з =/г-є-shift) sin/,

де /л - геоцентрична гравітаційна стала; е, (О, Q,/'-відповідноексцентриситет,аргу- мент перицентра, довгота висхідного вузла та нахилення орбіти. Отже, В. Л. визначає орієнтацію великої осі орбіти АП в координатному просторі Oxyz, і, тим самим, орієнтацію орбіти в своїй площині:

а = arctg

(c3f3/(cj2-c2f)),

де с = [с12ъ\1 -

вектор моменту

кількості руху. 9.

 

ВЕКТОР МОМЕНТУ КІЛЬКОСТІ РУХУ (вектор момента количества движения; vector of moment of motion quantity; Vektor m der Bewegungsmomentsanzahl f):

нерухомий вектор (див. рис. Елементи

орбіти) І с |= р, спрямований у полюс незбуреної орбіти небесного тіла те, компонента якого (с,, с2, с3) є довільними сталими інтегралів площ незбуреного руху цього тіла та пов'язані з його елементами орбіти-довготою висхідного вузла Q, нахиленням і та аргументом перицентра (О:

І2 = arctg(-c,/c2);

і = arctg( yjcf+сї /с});

= arctg(с3 /(с,/2 -

c2f)),

Де f = U \ , h J : з ] ' - вектор

Лапласа.

В. м. к. р. визначає орієнтацію площини орбіти в координатному просторі Oxyz. 9. ВЕКТОРИЗАЦІЯ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (векторизация цифровой картографической информации; vectorization of cartographical information; Digitalkartenvektorisierung f):

перетворення растрової форми зображення на векторну з використанням програмних продуктів векторизації на ЕОМ. 21.

Величина..

 

 

 

 

45

 

 

 

В

ВЕЛИЧИНА (величина; magnitude,

value,

ВЕЛИЧИНА НЕОБХІДНА (необходимая

quantity; Grosse f (Grosse

zahl j)): характе-

величина; necessary magnitudes;

notwendige

ристика речовини, тіла, поля, явища, про-

Grofie /): величина, яку треба знати (вимі-

цесу, інформації тощо, яка може виділятися

ряти), щоб знайти значення шуканих ве-

якісно і визначатися кількісно. 21.

 

личин. 7.

 

 

 

 

ВЕЛИЧИНА ВЕКТОРНА

(векторная

ВЕЛИЧИНА ОБЧИСЛЕНА (вычислен-

величина; vector magnitude; Vektorgrofief):

ная величина; calculated magnitude; Rech-

величина, значення якої може бути вира-

nungsgrofie f): числове значення функції

жене декількома дійсними числами. 21.

виміряних величин. 7.

 

 

ВЕЛИЧИНА ВИМІРЯНА (измеренная

ВЕЛИЧИНА СКАЛЯРНА (величина ска-

величина; measured magnitude; Mefigrofie f):

лярная; scalar magnitude; Skalargrdfie f):

числовий результат вимірювання, виконаного

величина, значення якої може бути вира-

за допомогою відповідного приладу. 7.

жене одним дійсним числом без урахуван-

ВЕЛИЧИНА ВИПАДКОВА

(случайная

ня напряму або іншої якої-небудь ознаки,

величина; accidental

(random)

value; Zu-

напр., площа, об'єм, температура. 21.

fallsgrofie): величина, яка може набути, бу-

ВЕЛИЧИНА ФІЗИЧНА (физическая

дь-якого наперед невідомого значення.

величина; physical

magnitude;

physikale

В. в. може бути перервною і неперервною.

Grofie f): характеристика властивості чи

Перервна В. в. -величина, яка може набути

стану матерії, явища або процесу, загальна

те чи інше дискретне значення з визначеної

в якісному відношенні для багатьох об'єк-

кількості значень, які можна перелічити.

тів, але в кількісному індивідуальна для

Напр., кількість потраплянь з 3 пострілів

кожного зокрема, яка виражається тільки

може бути 0, 1, 2, 3. Неперервна В. в. - ве-

з використанням шкали відношень. 21.

личина, яка може набути одне з великої

ВЕЛИЧИНИ ВИПАДКОВІ ЗАЛЕЖНІ

кількості значень, які перелічити не можна. ^

(НЕЗАЛЕЖНІ) (зависимые

(независи-

Напр., похибка виміру. 20.

 

 

мые) случайные величины; dependent (inde-

ВЕЛИЧИНА

ГЕОПОТЕНЦІЯЛЬНА

pendent)

random

magnitudes;

abhcingige

(ЧИСЛО ГЕОПОТЕНЦІЯЛЬНЕ) (гео-

(,unabhangige) Zufallsgrossenfpl):

випадко-

потенциальная величина; geopotential va-

ві величиниXi Уназ. залежними, якщо по-

lue; Geopotentialsgrosse

f ,

Schwerepo-

ява однієї з них змінює закон

розподі-

tentialleszahlf):

різниця потенціялів сили

лу іншої; якщо ж не змінює, то величини

ваги WM- W0, З оберненим знаком, у бі-

Хі Yназ. незалежними. Це можна записа-

жучій т. М і в нуль-пункті нівелювання О

ти т а к : f i y / x ) =fiy), якщо величини неза-

(рис. Висота

виміряна). Якщо між т. О

лежні, i f i y / x ) Ф fiy), якщо величини за-

і М виконано геометричне нівелювання і в

лежні; fiy/x) - умовна щільність

роз-

точках стояння рейок виміряно силу ваги

поділу,

тобто щільність розподілу

Г за

g, то В. г. Смт. Мвідносно т. О отримають

умови, що X також існує; fiy) -

безумовна

за формулою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

щільність розподілу величини Y. 20.

 

 

 

 

 

 

 

 

См=

\gdh

=

-(WM-W0),

 

ВЕНЕРА (Венера; Venus; Venusf): друга від

ом

 

 

 

 

Сонця планета сонячної системи, орбіта якої

де dh - елементарне нівелірне перевищен-

розташована між орбітами Меркурія і

ня. Геопотенціял не залежить від шляху ні-

Землі. Середній радіус - 6051,53 ± 0,03 км,

велювання. 17.

 

 

 

 

планетоцентрична гравітаційна стала -

ВЕЛИЧИНА НАДЛИШКОВА

(избы-

324858,15 ±0,17 KMV2. ЯК І Земля, має по-

точная величина; redundant

magnitude;

тужну атмосферу. Період обертання нав-

uberflussige Grosse f): величина, виміряна

коло осі становить 243,2 земних діб, а пе-

понад потрібну кількість. 7.

 

 

ріод оббігу навколо Сонця ~225 діб. Унас-

Венінг-Мейнеса метод

46

в

лідок того що напрям обертання навколо осі зворотний напряму орбітального руху, на Венері спостерігається два сходи і два заходи Сонця за один оберт навколо Сонця, тобто тривалість сонячних діб на В. становить близько 120 земних діб. Завдяки дослідженням, проведеним за допомогою радянських космічних апаратів типу „Венера" і американських „Марінер", вивчено глобальні особливості гравітаційного поля, побудовані гіпсометричні карти висот поверхні та геологічні карти окремих районів, здійснено аналіз будови атмосфери. Супутників В. не має. 11.

ВЕНІНГ-МЕЙНЕСА МЕТОД (метод

Венинг-Мейнеса;

Venning-Maines's me-

thod; Formelfvon

Vening Meinesz): метод

виключення впливу на рух маятника горизонтальних прискорень під час вимірювань на морі сили ваги динамічним способом. Венінг-Мейнес запропонував спосіб вимірювання періоду коливання маятника фіктивного, який зводиться до визначення різниці кутових відхилень двох ідентичних маятників, що коливаються в одній площині. 6.

ВЕНІНГ-МЕЙНЕСА Q-ФУНКЦІЯ (Ве- нинг-Мейнеса Q-функция; Vening Meinesz' Q-function; Vening Meinesz Q Funktion f):

використовується в Венінг-Мейнеса формулах, які виражають значення відхилень прямовисних ліній по широті

і довготі через аномалії

сили ваги Ag\

де S = S(p,уА)-Стокса

функція. 15.

ВЕНІНГ-МЕЙНЕСА ФОРМУЛИ (фор-

мулы Венинг-Мейнеса;

Vening-Meyness

formulas; Vening Meinesz

Formel f): у ну-

льовому наближенні Молоденського задачі виражають значення відхилень прямовисних ліній по широті і в напрямі першого вертикала щ через аномалії сили ваги Ag:

jл 2л

%= J $ AgQ cos Adif/dA",

2я о о

j л 2л

J?0 = - — J J 4gG sin Ady/dA, 2л о о

де Q-Венінг-Мейнеса функція. 15. ВЕРНЬЄР (верньер; vernier; Nonius m):

пристрій, призначений для підвищення точності відліку шкали вимірювальних приладів. В. - невелика рухома шкала на алідаді з п рівних поділок, розмір яких відрізняється від розміру поділок І основної нерухомої шкали (лімба) на величину t, яка наз. точністю В. Нульовий штрих 0 приймають за вказівник В. Точність В. обчислюють за формулою t = 1/п.

п поділок

Якщо розмір поділки на лімбі / = 1°, то точність В. для наведеного прикладу:

f = l°/4 = 15'. 12.

ВЕРТЕКС (вертекс; vertex; Vertex т):

1) точка небесної сфери, до якої переважно спрямовані пекулярні (власні переміщення, незалежні від руху Сонячної системи) рухи зір. В астрономії вважають, що на небесній сфері є два В., які діаметрально протилежно розташовані між собою і координати яких у галактичній системі координат небесних дорівнюють: / = 344°, b = -1° і / = 144°, b = +1°; 2) У проекції Меркатора точкою В. є точка ортодроми,найвіддаленіша від локсодромий) точка сліду орбіти ШСЗ,щомає найбільшу географічну широту. 5; 9.

ВЕРТИКАЛ (вертикал; vertical; Vertikalef):

великеколонебесної сфери,якепроходить через зеніт і будь-яку точку небесної сфери. У сферичній системі координат (див. рис. Система координат) В. наз. довжинудуги z великого кола між т. А і В, де т. А є полюсом полярної криволінійної системи координат. Положення В. визначається азимутом а, що дорівнює двогранному кутові між площина-

Вертикал..

47

в

ми біжучого і початкового вертикалів. Останній звичайно є лінією меридіана, на якій розташована т. А. 5.

ВЕРТИКАЛ ПЕРШИЙ (первый верти-

кал; prime

vertical; erste Vertikale f)\ див.

Небесна

сфера; Радіуси кривини

головні.

17.

ВЕРТИКАЛ СВІТИЛА (вертикал светила; star vertical; Vertikale des Himmelskorpers m): див. Небесна сфера. 10.

ВЕРТИКАЛЬ ЗНІМКА ГОЛОВНА

(главная вертикаль снимка; main vertical line of photograph; Hauptvertikale des Bildes n): пряма, утворена перерізом двох площин

— знімка та головної вертикальної площини, яка проходить через центр проекції, перпендикулярно до площини предмета (об'єкта). 8.

ВЕРТИКАЛЬНА ВІСЬ ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ (вертикальная ось геодезического прибора; vertical axis; vertikale Achsefdes Vermessungsgerates n): вісь обертання алідади горизонтального круга кутовимірного приладу; вісь обертання в горизонтальній площині відносно підставки, для некутовимірних геодезичних приладів. На рис. зображені вертикальні вісі теодолітів. 14.

І Р 3

Ч \Ч N

ВЕРТИКАЛЬНЕ РОЗПЛАНОВУВАННЯ (вертикальная планировка; vertical planning; hohenmassige Aufbereitung f des Gelandes n): перетворення рельєфу для надання йому форми, потрібної для розташування інженерних споруд, забезпечення нормальних умов їх експлуатації та організації поверхневого стоку опадів. Водночас визначають форму поверхні перетворення, висоти її характерних точок, стрімкість схилів, об'єми земляних мас та їх переміщення, забезпечуючи, в міру можливості, баланс земляних робіт. Розрахунки виконують аналітичним і графоаналітичним методами. 1.

ВЕРШИНА КУТА ПОВОРОТУ ТРАСИ

(вершина угла поворота трассы; turning point of traverse; der Eckpunkt m in der Trassenbiegung f(o. der Wegkehref)): точка, в якій змінюється напрям траси. 1.

ВИБІР БАЗИСУ ФОТОГРАФУВАННЯ

(выбор базиса фотографирования; choise of photo basis; Auswahlf der Basisaufnahme j)\ вибір на місцевості положення фотостанцій за умови їх мінімальної кількості, максимального охоплення зніманням усієї території, зменшення кількості та розмірів „мертвих зон" та забезпечення потрібної точності стереофотограмметричного знімання. 8.

ВИБІР ПРОЄКЦІЇ (выбор проекции; choice ofprojection; Projektionswahl j): система логічних та математичних операцій для вибору з-поміж значної кількості проекцій найкращої для конкретної карти. Основні чинники, які слід враховувати: 1. Географічне розташування основної території, для якої складається карта, розміри цієї території і її конфігурація, ступінь показу на карті суміжної території.

2. Загальний характер карти, її призначення, спеціалізація, м-б карти (хоча б наближено), дані про задачі, які можна розв'я- зувати за допомогою цієї карти, і вимоги щодо точності розв'язання, способи використання карти (настільна, стінна), компонування карти, розміри рамок та ін. додаткові умови практичного використання

Вибірка

карти. 3. Характер і допустимі величини спотворень, розподіл спотворень, вимоги щодо ортогональності й симетричності картографічної сітки, характер зображення географічних полюсів, зорове сприйняття сферичності поверхні Землі тощо. 5. ВИБІРКА (выборка; sample; Auswahl f):

1. остаточний набір значень випадкових величин, одержаних у результаті спостережень; 2. видача даних за замовленням. 21. ВИВІРЕННЯ ВЕРТИКАЛЬНОСТІ КОНСТРУКЦІЇ (выверка вертикальности конструкции; vertical adjustment ofconstruction; Eichung f der Konstruktionsenkrechtstellungj): контроль відхилення конструкції від вертикалі у двох взаємно перпендикулярних напрямах. Побічно забезпечує співвісність збірних елементів конструкції. 1. ВИВІРЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ ВИСОТНЕ (выверка конструкции высотная; altitude adjustment of construction; Hoheneichung f der Konstruktion f): геодезичний контроль висотного положення будівельної конструкції. Побічно може забезпечувати горизонтальність збірних конструкцій. 1. ВИВІРЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ ПЛАНОВЕ (выверка конструкции плановая; plane adjustment of construction; die Planeneichung f der Konstruktion j): геодезичний контроль розташування осі конструкції відносно головних або розмічувальних осей споруди (див. Вісь споруди головна). Може забезпечувати прямолінійність збірних конструкцій. 1.

ВИВІРЕННЯ МОСТА КРАНА (выверка моста крана; adjustment of crane bridge; Eichung f der Kransbrucke f): контроль геометричних параметрів моста крана, взаємного положення тягових коліс, їх розвалу і сходження, дослідження прогину пробним вантажем. 1.

ВИВІРЕННЯ ОБЕРТОВОЇ ПЕЧІ (выверка вращающейся печи; adjustment of rotary kiln; die Eichung f des Drehofens m):

контроль просторового положення осі обертової печі, вальцьових опор, тягового та веденого трибів. 1.

48

В^

ВИВІРЕННЯ ПІДКРАНОВИХ КОЛІЙ

(выверка подкрановых путей; adjustment of crane runways; Eichung f der Unterkranegleise n pi): контроль планового положення осі та ширини колії, висотного положення головок рейок. 1.

ВИВІТРЮВАННЯ (выветривание; аеоlation; Verwitterungf): сукупність фізичних, фізико-хемічних і біологічних процесів, які змінюють склад, стан і властивості гірських порід у верхній частині земної кори під впливом атмосфери, гідросфери і біосфери, а також антропогенної діяльності. 4.

ВИГОТОВЛЕННЯ ВИДАВНИЧИХ ШТРИХОВИХ ОРИГІНАЛІВ (изготовление издательских штриховых оригиналов; making line publish originals; Herstellungf der Herausgabeschrajfenoriginalen n pi): 1) креслення на непрозорій основі: фотографують оригінал карти складальний, з негатива отримують блідо-голубу копію з позитивним зображенням на папері, наклеєному на тверду основу - відповідної товщини алюмінієвий лист. Далі викреслюють штрихові елементи змісту, а після коректури і відповідного схвалення редактора і ВТК отримують один суміщений видавничий штриховий оригінал. Його виготовляють у м-бі видання, а деколи і в дещо збільшеному м-бі, але перед виготовленням з нього друкарських форм його приводять до м-бу видання, чим зменшуються огріхи креслення так, що їх важко розгледіти на такому оригіналі; 2) креслення на прозорому пластикові: виготовляються, зазвичай, розчленовані видавничі оригінали в м-бі видання. На матований бік пластику наносять рисунок складального оригіналу, який і відтворюється високоякісним кресленням, та наклеюють для відповідного кольору підписи, виготовлені фотонабором на фотоматеріалах із шаром, який можна зняти; 3) гравіюванням: виготовляються розчленовані видавничі штрихові оригінали в м-бі видання. Гравіювання виконується на пластику, покритому гравіювальним шаром, на який копіюється ри-

Виготовлення..

49

в

сунок з негатива складального оригіналу, штрихові елементи якого на гравіювальному шарі прорізують відповідними різцями. В результаті отримують видавничий оригінал з прозорими штриховими елементами на непрозорому фоні. Гравіювання за якістю вище від креслення і його легше механізувати. 5.

ВИГОТОВЛЕННЯ ГОЛУБИХ КОПІЙ

(изготовление голубых копий; production of blue copies; Herstellung f der Blaukopien f pi): можна здійснити двома способами: світлокопіюванням і друкуванням. В. г. к. світлокопіюванням (ціанотипний спосіб) полягає в тому, що на поверхню відповідного розміру високоякісного паперу (ватману) наносять шар світлочутливого розчину в темній кімнаті, де він у підвішеному стані висихає. Відтак папір з цим світлочутливим шаром кладуть у просту або пневматичну копіювальну раму, на нього кладуть негатив із зображенням відповідного картматеріалу і експонують насвітлюванням сонячними променями. Тривалість експозиції залежить від якості розчину, негатива і насвітлювання; її визначають в кожному окремому випадку методом проб. Час завершення експозиції встановлюють за появою на папері тонких частин рисунка, що виконується в затемненій кімнаті невеликим підняттям негатива над папером. Після експозиції виймають з рами насвітлений папір, промивають чистою водою і висушують. Часом завершення промивання вважають час, коли вода, якою промивають голубу копію, чиста. Звичайно це триває півгодини. Суттєвим недоліком цього методу є деформація паперу в результаті промивання і висихання. Для зменшення деформації папір зі світлочутливим шаром приклеюють казеїновим клеєм до рівного скла, експонують, промивають і висушують. Можна висушити голубі копії в сушильному пристрої як у фотографуванні. В. г. к. друкуванням зводиться до отримання на пластинці алюмінію друкарської форми і пізнішого їх друкування на однофарбовій офсетній машині. 5.

ВИГОТОВЛЕННЯ ДРУКАРСЬКИХ ФОРМ (изготовление печатных форм; plate-making; Herstellung f der Druckformen n pi): здійснюється за допомогою негативного або позитивного копіювання. Один зі способів В. д. ф. негативним копіюванням полягає у тому, що відповідного розміру і товщини алюмінієву пластинку 1 (рис., а) спочатку промивають, знежирюють та надають її поверхні зернинного вигляду, збільшуючи величину поверхні за рахунок дрібних заглибин. На цю поверхню наносять спеціальний світлочутливий шар 2, який під дією світла під час експозиції змінює фізико-хемічні властивості. Негатив З зі зображенням оригіналу карти видавничого, для якого треба виготовити друкарську форму, кладуть на світлочутливий шар і засвітлюють його, внаслідок цього частини шару під прозорою частиною негатива задублюються (частини шару 1 заштриховані вертикальними лініями на рис., б, в), отримуючи властивість не розчинятися у воді. Знявши після експонування негатив і покривши засвітлену поверхню пластинки фарбою 5 (рис., в), проявляють її у воді, внаслідок цього незадублені частини шару б (рис., г) набухають і під дією води разом з фарбою змиваються. На задублених частинах утворюється плівка 7, яка й є друкарським елементом друкар - ської (машинної) форми.Запудривши попередньо ці елементи тальком, покривають поверхню форми гідрофілізуючим розчином (здебільшого колодієм, або декстрином з ортофосфорною кислотою), що сприяє зміцненню з'єднання друкарського елемента з поверхнею форми і набуханню колодію (декстрину) під час зволоження форми. Такою друкарською формою можна видрукувати до 50 тис. відбитків.

В. д. ф. позитивним копіюванням здійснюється за допомогою діапозитива, зображення на якому експонують, як і в способі негативного копіювання, на алюмінієву пластинку, покриту світлочутливим шаром. Тут також задублюють прозорі частини діапозитива, але вони відповідають

4 745-1