Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

Вирівнювання..

60

нормальних рівнянь корелат були незалежні, а сума поправок, одержаних за результатами розв'язування кожної групи, дорівнювала поправці, яку б одержали, розв'я- зуючи всю систему рівнянь, тобто

де/= 1,2,... п; V-, V",..., V^ - (поправки, одержані з розв'язку 1-ї, 2-ї,..., 5-ї групи системи). 20.

ВИРІВНЮВАННЯ КОСМІЧНОЇ ФОТОТРІАНГУЛЯЦІЇ (уравнивание космической фототриангуляции; adjustment of space phototriangulation; Ausgleichung f der Weltraumphototriangulation j): сумісне математичне опрацювання фотограмметричних вимірів (топографічних космічних фотознімків, знімків зоряного неба), лазерних, допплерівських і радіотехнічних траєкторних вимірів. 8.

ВИРІВНЮВАННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ МЕРЕЖІ МЕТОДОМ ПОЛІГОНІВ

(уравнивание свободной сети методом полигонов; adjustment offree network by method ofpolygons; Ausgleichungf des ojfenen Netzes n mit derPolygonmethode f)'. метод, який опрацював проф. Попов, належить до методів роздільного зрівноваження полігонометричних мереж. На кожному його етапі застосовується корелатне зрівноваження. Під час обчислень визначають поправки в кути, які виключають нев'язки fp відразу в усіх полігонах. За виправленими кутами і виміряними довжинами сторін обчислюють прирости Ах, Ау координат між вузловими точками у кожному ході, нев'язки fXj, 4 у кожному полігоні і поправки величин Ах, Ау. За зрівняними значеннями Ах, Ау визначають координатиA", Y вузлових точок. У зрівнюванні кутів допускають, що на кожному пункті вимірювались напрями. Тому відсутні умовні рівняння горизонту й у вільній мережі є лише умови фігур, кількість яких дорівнює кількості зімкнених полігонів.

в

Нормальні рівняння корелат складають за схемою мережі, на якій (див. рис.) зазначені назви і номери пунктів та полігонів, напрями обходу полігонів під час обчислення нев'язок, зображено кутові нев'язки /д виражені в секундах, координатні не- в'язки /г., fy. виражені в метрах, кількість сторін Иу,-, Пу, (ntj — Лу;) для кожного ходу та довжина цих ходів L, км. Останні розглядаються як обернені ваги обчислених приростів Де, Ау.

Кожному напряму присвоюють обернену вагу 0,5. Тоді квадратичний (завжди додатний) коефіцієнт при корелаті, номер якої збігається з номером рівняння (або полігона), дорівнює загальній кількості сторін у цьому полігоні (оберненій вазі суми кутів). Коефіцієнти при решті корелат дорівнюють кількості сторін у ходах, спільних для суміжних полігонів, і їх записують зі знаком „-". Для схеми, зображеної на рис., нормальні рівняння корелат виглядають так:

I. - n2lk2 + (и, + пІ2 + nl3)kl- ппкг

=0

II.-n2lk,+(n2+n2l + n23)k2-n23k3+f^ =0

ПІ. -"зЛі - ппк2 + (л3 + п3| + и32 )к3 + = 0 Поправки в кути обчислюються за формулами:

полігон І

8, = д2 = 53 =		= кІ-к2
8А, = кх -1/2 к3,		<5D[ = кх -1/2 к2 -1/2 к2,
<Ц	-1/2*2 .
полігон II
8А2 = к2-1/2к1,		8С2=к2-і/2к3,
8D 2=	к2-1/2к1-1/2

полігон III

8} =<56 =fc3,57 = к3-к2,8В3 =

—fc^^^ ^ ) 8С2 ~~ У2 ' ^А *"

= £ 3 - У2КУ2К

Вирівнювання..

61

В

Під час вирівнювання приростів координат Ах нормальні рівняння координат виглядають так:

І.

ИАВ + LB0 + LDA)k{ - LDAk2 - LBDk} + Д =0

II.

~^М>КХ + (LAD + LOC + LCA)k2 - L^K} + FXI =0

III.

~LDBKL — + (LDB + LBC + LCD )KJ + FXI =0

Нормальні рівняння під час вирівнювання приростів Ау відрізняються від наведених вище лише вільними членами.

Поправки в приростах Ах отримують за формулами:

I-			8BD = LBD(kt -к^)',
5 DA = LDA(kl-k2).
И-	&AD =	(^2	=	~K})LDC
8ca	= k2LCA.
ILL	=		~
	~	LBCKЗ:	8CD = LCO(K}	~K2)

Аналогічно обчислюють поправки в Ay. Одержавши врівноважені координати вузлових точок, кожен хід між ними, якщо треба, зрівноважують окремо як поодинокий.

2

ВИРІВНЮВАННЯ ПЛІВКИ (выравнивание пленки; film alignment; Filmebnung f): див. Механізм вирівнювання фотоплівки. 8.

ВИРІВНЮВАННЯ СТАТИСТИЧНИХ

РЯДІВ (уравнивание	статистических
рядов; adjustment of statistic raws;		Ausglei-
chung fder statischen	Reihen fpl):	знаход-

ження закону розподілу, який описує статистичний матеріал згідно з експериментальними даними. Основні методи апроксимацій експериментального матеріалу кривою закону розподілу: метод моментів і метод найменших квадратів. 20.

ВИСОК (отвес; plummet; Lot п, Richtschnurf): центрир механічний маятникового типу. їх поділяють на В. ниткові та виски жорсткі, аза способом центруван- ня—на В. прямі та В. сторчкові. 14.

ВИСОК ЖОРСТКИЙ (жесткий отвес; rigid plummet; Zentrierstock m, Zentrierstab m, starres Lot n): центрир механічний, у якому прямовисною лінією є штанга, з'єднана зі скріплювальним гвинтом штатива або закріплена безпосередньо на знаку. 14. ВИСОК ПРЯМИЙ (прямой отвес; direct plummet; direktes Lot n): прилад, який складається із нитки або струни та почепленого до неї вантажу і використовується для вимірювання вертикальності конструкцій. 1. ВИСОК СТОРЧКОВИЙ (обратный отвес; inverse plummet; Rucklot n): висок, у якому точка закріплення (якір) нитки або струни розташована внизу, а поплавок (вантаж) у резервуарі з рідиною - вгорі. Застосовується для вимірювання вертикальності гребель гідроелектростанцій, побудови орієнтувальних баз у спорудах спеціального призначення. 1.

ВИСОТА АБСОЛЮТНА (абсолютная высота; height above sealevel (absolute elevation); absolute Hdhef(des Gelandepunktes m))): відрізок прямовисної лінії від точки на фізичній поверхні Землі до рівневої поверхні, яка прийнята в Державній геодезичній мережі за вихідну (нульову). На території України В. а. відлічують від середнього рівня Балтійського моря, зафіксованого як нуль Кронштадтського футштока. Урізні часи висоти в Україні відлічували від Чорного і Азовського морів на півдні та від Адріатичного - на заході. 16.

	Висота..					62					В
	ВИСОТА ВИМІРЯНА (измеренная вы-						ВИСОТА ДИНАМІЧНА (динамическая
	сота; measured elevation;			Mefihdhe f): ви-			высота; dynamic elevation; dynamische Ho-
	сота Имт.Мш фізичній поверхні Землі над						he f): величина, що має розмірність дов-
	нуль-пунктом О (геоїд) нівелювання, одер-						жини, досить близька до висоти вимі-
	жана інтегруванням виміряних між т. О і						ряної, а її числове значення одержують
	М перевищень dh, тобто						діленням величини		геопотенціяльної
	hM	=	\dh.				на деяке стале нормальне				значення
		ом					сили ваги у,тобто
	Через непаралельність рівневих поверхонь
	В. в., визначена за результатами нівелю-						Я,дин	^=4\gdh,,
	вання різними трасами			(напр.,		ODM і
								У	У ом
	ОСМ), не однакова. 17.
							де См — геопотенціяльна				величина
					М	Фізіим
							т. М. В. д., як і геопотенціяльні величини,
					оверхня Землі
							однакові для всіх точок однієї рівневої по-
							верхні; вони не залежать від шляху ніве-
							лювання. В межах невеликої ділянки лег-
							ко добрати значення у, близьке до реаль-
							них значень g; коли територія велика, або
							коли вона характеризується великими пе-
							репадами висот, ця задача значно усклад-
							нюється. В. д. застосовуються під час прое-
	ВИСОТА ВІДНОСНА (относительная						ктування та будівництва великих за пло-
	высота; relative elevation; relative Hohe f):						щею гідротехнічних споруд, де суттєвою
	висота будь-якої точки земної поверхні від-						є умова сталості висот однієї рівневої по-
	носно іншої точки, рівнева поверхня якої						верхні. 16, 17.
	прийнята за вихідну. Дорівнює різниці ви-						ВИСОТА ЕКВІВАЛЕНТНА				(эквивален-
	сот абсолютних цих точок, тобто пере-						тная высота; equivalent elevation; aquiva-
	вищенню між цими точками. 16.						lente Hohe f): величина, для врахування
	ВИСОТА ГЕОДЕЗИЧНА (.геодезическая						впливурефракції вертикальної на ре-
	высота; geodetic	elevation;			geodatische
							зультати визначення висот пунктів із ні-
	Hohe f): див. Координати				геодезичні;
							велювання тригонометричного. В. е.
	Висота нормальна. 17.
							найповніше характеризує умови прохо-
	ВИСОТА ГЕОДЕЗИЧНОГО ЗНАКА
							дження візирного променя над поверхнею
	(высота геодезического			знака; height of
							землі. Обчислюється за формулою
	geodetic point; Vermessungssignalhohef)\ ви-
	бирається такою, щоб під час спостере-						1	9 5 /
	жень із сусідніх пунктів була забезпечена						К	S2l0h*		"
	пряма видимість. Розрізняють дві висоти
							де S - віддаль від пункту спостереження
	геодезичного знака: від поверхні землі до
	столика для приладу та до верху візирного						до візирної цілі; dlt -		інтервали, на які по-
	циліндра. Різниця між ними в геодезичних						ділена віддаль 5; /,• -		віддаль від візирної
	сигналах 2-3 м. (Див. Визначення ви-						цілі до середини /-го інтервалу; hi - серед-
	сот знаків). 13.						ні висоти візирного променя над землею в
	ВИСОТА ГІПСОМЕТРИЧНА					(гипсо-	г'-му інтервалі; g—степінь, що залежить від
	метрическая высота;		hypsometric			eleva-	стратифікації атмосфери			(1/3 < g < 4/3).
	tion; hypsometrische	Hohef): те ж, що й ви-					Уперше поняття В. е. ввели О. О. Ізотов та
	сота абсолютна. 17.						Л. П. Пеллінен.

Висота..

высота; normal elevation; Normalhohe f): HYM т. M фізичної поверхні Землі наз. відрізок MQMJ СИЛОВОЇ лінії, щ о проходить ч е -

рез точку Му полі потенціялу сили ваги нормального, між рівневими поверх-

нями U= U0	(рівневий еліпсоїд) і
иМ2 = и0-См,	де См-величина	гео-
потенціяльна	точки М. Відрізок М2М

63	В

соти Яна висоту гіпсометричну Ну і геоїдну £ частину, коли кожну з них можна визначити однозначно і строго за вимірами нафізичній поверхні Землі. В загальному випадку нормальні висоти точок, розташованих на одній рівневій поверхні, різні, оскільки значення у змінюється зі зміною широти. 17.

названої лінії - аномалія висоти . В. н. визначають за формулою

УтМ УтМ ОМ

де у„,м ~ середнє значення нормальної сили ваги по лінії МцМ2. Якщо від точок фізичної поверхні Землі відкласти по силових лініях нормального Гравітаційного поля вниз їх нормальні висоти, то отримаємо поверхню квазігеоїда. Тоді В. н. можна розглядати як висоту точки фізичної поверхні Землі над квазігеоїдом, аномалію висоти як висоту квазігеоїда над відліковоюповерхнею,ависота геодезичнаН дорівнює сумі нормальної висоти і аномалії висоти. Суттєвих поправок за те, що геодезичні висоти відкладають не по силових лініях нормального поля, а по нормалях до референц-еліпсоїда, не виникає. Якщо відліковою поверхнею є рівневий еліпсоїд

нормального поля, то Н м = HYM + f м , якпр референц-еліпсоїд,тоНм -Нуи +С,М. Висоти £ визначають за допомогою гравіметричних карт, висоти (аномалії висот) f - методом нівелювання астрономічного чи астрономо-гравіметричного. Перевагою нормальних висот є те, що вони відповідають такому поділу геодезичної ви-

ВИСОТА ОРТОМЕТРИЧНА (ортометрическая высота; orthometric elevation; orthometrische Hdhef): висота точки фізичної поверхні Землі над поверхнею геоїда, відкладена по силових лініях поля сили ваги (чи по прямовисних лініях), що проходять через ЦЮ точку. В. О. Hff т. М дорівнює відрізку СМ (див. Висота виміряна). Числове значення В. о. Hg отримують діленням величини геопотенціяльної Смна середнє інтегральне (можна брати середнє) значення сили ваги gM уздовж лінії силової (чи відрізка прямовисної лінії) См, тобто

= — \gdh. SmM SmM ОМ

В. о. заданої точки не залежить від шляху нівелювання; В. о. різних точок однієї рівневої поверхні можуть бути різні. Оскільки безпосередніх значень сили ваги вздовж лінії См всередині земної кори не маємо, то величинаgmM може бути обчислена з деякими припущеннями про розподіл густин всередині Землі. Тому геометрично чітке поняття В. о. насправді строго не реалізується. 17.

ВИСОТА ПЕРЕРІЗУ РЕЛЬЄФУ (высота сечения рельефа; contour interval; Schichtlinienabstand m, Hohenlinienabstand

Висота..	64	В

т, Aquidistanz j): віддаль між сусідніми січними рівневими поверхнями, коли рельєф зображується на карті горизонталями. Віддаль між горизонталями наз. закладенням. В. п. р. встановлюють залежно від м-бу карти та характеру місцевості, згідно з діючими інструкціями з топографічного знімання. 12.

ВИСОТА ПЛАНЕТОГРАФІЧНА (планетографическая высота; planetographic height; planetographische Hohe j): відрізок нормалі (перевищення) від прийнятої рефе- ренц-поверхні (поверхні відліку) до точки на поверхні планети. Залежно від параметрів прийнятої референц-поверхні В. п. можуть бути від'ємними і додатними. 11.

ВИСОТА ПРИЛАДУ (высота прибора; height of instrument; Gerateshohe f): прямовисний відрізок від закріпленої точки земної поверхні до центра вертикального круга теодоліта або до візирної осі труби нівеліра, приведеного до робочого стану. 12.

ВИСОТА СВІТИЛА (высота светила; altitude; Himmelskorperhohe f): Див. Координати небесні. 10.

ВИСОТА ФОТОГРАФУВАННЯ (высота фотографирования; flight altitude; Aufnahmehohe f): віддаль від центра проекції до об'єкта по надирній лінії, тобто прямовисно. 8.

ВИСОТИ ГЕОМЕТРИЧНІ (геометрические высоты; geometrical altitudes; geometrische Hohenf pi): віддалі (відрізки геометричних ліній виска чи нормалей до еліпсоїда GRS'80), виміряні від поверхні геоцентричного еліпсоїда GRS'80/WGS-M до пункту на фізичній поверхні Землі. 17.

ВИСОТНА ІНЖЕНЕРНО-ГЕОДЕЗИЧ- НА МЕРЕЖА (высотная инженерно-гео- дезическая сеть; leveling geodetic network; Vermessungshohennetz n): система пунктів з визначеними висотами для інженерних потреб, точність побудови якої залежить від потрібної точності визначення висот на об'єкті. 1.

ВИСОТНА ОПОРНА ТОЧКА (высотный опознак; elevation control point;

Ausgangshdhenpunkt m): точка на фотознімку, висоту якої визначено із геодезичних вимірювань, ідентифікована як на знімку, так і на місцевості. В. о. т. використовуються для зменшення впливу похибок елементів внутрішнього і зовнішнього геодезичного орієнтування моделі об'єкта, побудованої фотограмметричним методом або для зменшення деформації мережі просторової фототріангуляції. 8.

ВИСОТНІ ПОЗНАЧКИ (высотные отметки; altimetric data; Kotef, HdhenzahlJ):

підписані на карті абсолютні або відносні висоти (глибини) точок земної поверхні - суші та морського дна. В. п. є потрібним доповненням у будь-якому способі зображення рельєфу на картах; зображення рельєфу тільки В. п. може бути точним, але не наочним. 5.

ВИСОТОМІР (высотомер; altimeter; Hdhenmesser т): прилад для вимірювання різниці висот фотографування сусідніх центрів проекцій незалежно від дійсної висоти лету (статоскопи, статометр, диференційний висотомір). Барометричний В. працює на принципі фіксації зміни атмосферного тиску зі зміною висоти. У рідинному В. зміна тиску фіксується положенням рідини в обох колінах ^-по- дібної манометричної трубки. Такі прилади наз. статоскопами; вони фіксують різницю висот фотографування з точністю 0,5-1 м. В анероїдних висотомірах приймачами тиску є мембранні брижовані трубки або спіралі. Від зміни тиску змінюється прогин трубки чи кут повертання спіралі, що легко перетворюється на зміну висоти лету (в метрах). Гіпсотермічний В. ґрунтується на залежності температури кипіння рідини від пружності водяної пари над її поверхнею. Такий прилад чутливий до змін температури на соті-тисячні частки градуса; вимірювання температури здійснюють термоелектричним способом, а відтак зміну висоти перетворюють на метри. Інерційний В. грунтується на подвійному інтегруванні вертикальних прискорень літака. Давачами прискорень є акселеро-

Висотомір.

65

В

метри, пов'язані з гіро стабілізованою платформою. Відхилення від горизонтального лету фіксується з точністю до десятих часток метра. 8.

ВИСОТОМІР ГЕОДЕЗИЧНИЙ (геодезический высотомер; geodetic altimeter; vermessungskundiger (geodatischer) Hdhenmesser m): геодезичний прилад для визначення висот або перевищень. 14.

ВИСОТОМІР ГІДРОМЕХАНІЧНИЙ

(гидромеханический высотомер; hydromechanical level; hydromechanischer Hohenmesserm): висотомір геодезичний, за допомогою якого перевищення визначають як функцію надлишкового тиску або вакууму, створюваного стовпом рідини в гідростатичній системі. 14.

ВИСОТОМІР ГІДРОСТАТИЧНИЙ

(гидростатический высотомер; hydrostatic level; hydrostatischer Hdhenmesser m):

висотомір геодезичний, яким визначають перевищення за зміною рівня рідини в сполучених посудинах. 14.

ВИТІК РІЧКИ (истокреки; river headstream; Flussquelle J): місце, де починається постійна течія води в руслі. 4.

ВИТОК ОРБІТИ (виток орбиты; orbit coil; Bahnwindungf , Satellitenumdrehungj):

частина траєкторії руху ШСЗ, що дорівнює одному повному оберту супутника навколо планети. За його початок найчастіше приймається вузол орбіти висхідний (Див. Вузли орбіти супутника планети). 9. ВИТРАТИ ВОДИ (расход воды; water flow rate; Wasserverbrauch m): величина, що дорівнює кількості води, яка проходить через живий переріз (див. водостік) за одиницю часу (м3-с_1). 4.

ВИТРИМКА (выдержка; exposure; Belichtungf, Belichtungsdauer j): проміжок часу, за який точка світлочутливого шару фотоплівки перебуває під дією світлової енергії, що пройшла через закривач. Розрізняють витримку фактичну тавитримку ефективну. Що менша різниця між фактичною і ефективною В., то досконаліший закривач. 8.

ВИТРИМКА ЕФЕКТИВНА (эффективная выдержка; effective exposure; ejfektive Belichtung f): одна з характеристик закривача фотоапарата. Описується формулою Е = at, де а - оптичний коефіцієнт корисної дії закривача, t - фактична витримка. 8.

ВИТРИМКА ФАКТИЧНА (фактическая выдержка; factual exposure; tatsachliche Belichtung f , tatsachliche Belichtungsdauer j): час за який приймач променевої енергії (фотоапарат) зазнавав дії світла, так що

= t0 + tn +13, де t0 - час початкового відкриття закривача; tn - час повного відкриття закривача; t3 - час закриття закривача. 8. ВИТЯГ ІЗ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

(выписка из земельного кадастра; extract of land cadastre; Registerauszug m, Auszug m aus der Liegenschaftsevidenz f): дані, вибрані із текстової частини земельного кадастру у потрібних формі та об'ємі. 21.

ВИХІДНІ ДАНІ КАРТИ (исходные данные карты; initial map data; Ausgangsdaten n pi der Kartef): дані, які переважно подаються за зовнішньою рамкою карти в її правому нижньому куті. Це: назва установи, що склала карту, або прізвище автора, назва установи, що видрукувала карту, і її адреса, замовник і номер замовлення, прізвища редактора, технічного редактора, консультантів, формат карти і т. ін.; якщо карту вже видавали, то вказується, яке це за порядком видання (друге, третє, оновлене, доповнене тощо). 5.

ВИШУКУВАННЯ ІНЖЕНЕРНІ (изыскания инженерные; engineering surveys; Ingenieruntersuchungen fpl)'- комплекс робіт, які виконуються для одержання відомостей, потрібних для вибору економічно доцільного та технічно обгрунтованого розташування споруди, а також для розв'язання основних питань, пов'язаних з проектуванням, будівництвом та експлуатацією споруди. Розрізняють економічні та технічні В. і. В. і. економічні виконують для обґрунтування рентабельності будівництва об'єкта у визначеному місці. Вони складаються з вивчення виробничих умов району, тран-

Вишукування..

спортних зв'язків, енергетичних і сировинних ресурсів тощо.

В.і. технічні виконують для визначення технічних можливостей будівництва об'єкта. Сюди входять топографо-геодезичні, інженерно-геологічні, гідрогеологічні, грунтові та ін. роботи.

У двостадійному проектуванні (найпоширенішому в Україні) В. і. поділяють на попередні (для складання технічного проекту і кошторисної документації) та остаточні (для складання робочих креслень). 7.

ВИШУКУВАННЯ ІНЖЕНЕРНО-ГЕО- ДЕЗИЧНІ (инженерно-геодезические изыскания; engineering-geodetic survey; ingeniergeodatische Untersuchungen f pi):

комплекс робіт, які виконують з метою вивчення топографічних умов району будівництва. В. і.-г. зводяться до: збору та аналізу матеріалів, виконаних топографо-гео- дезичних робіт на ділянці будівництва; створення або оновлення геодезичних мереж для виконання знімання топографічного таперенесення проекту споруди на місцевість; виконання великомасштабного знімання, знімання підземних комунікацій і споруд; трасування лінійних споруд; геодезичної при- в'язки геологічних виробок, геофізичних і геологічних створів; погодження питань відведення земель, забезпечення електроенергією, газом, водою та ін. видами життєдіяльності, а також місць примикання пі- д'їзних доріг та ін. комунікацій. 7.

ВІДБИВАЧ (отражатель; reflector; Reflektor m): частина електронного віддалеміра, яку встановлюють на одному з кінців вимірюваної лінії. На В. потрапляє коливання, які випромінює передавач, і відбиває їх у напрямі приймача, що встановлений біля передавача. Пасивні В., відбивають випромінювання передавача, не змінюючи і не підсилюючи його; активні В., приймаючи випромінювання передавача, підсилюють їх, вносять у них деякі зміни і після цього посилають на приймач. Пасивні

В.використовують у світловідцалемірахта електронних тахеометрах, активні - у радіовіддалемірах. 13.

66

В

ВІДБИВАЧ АКТИВНИЙ (активный отражатель; active reflector; aktiv Reflektor m): див. Відбивач. 13.

ВІДБИВАЧ ДЗЕРКАЛЬНО-ЛІНЗОВИЙ

(зеркально-линзовый отражатель; catadioptric reflector; Spigelund Linsenreflektorm): див. Відбивачі світловіддалеміра. 13.

ВІДБИВАЧ КУТНИКОВИЙ (уголковый отражатель; angular reflector; Winkelreflektorm): металевий відбивач у вигляді жорстко зв'язаних між собою взаємно перпендикулярних плоских граней трикутної, секторної або прямокутної форми, які відбивають електромагнетну енергію, що падає на них, у протилежному напрямі. Його застосовують у радіолокації, балістичних гравіметрах тощо. 6.

ВІДБИВАЧ ПАСИВНИЙ (пассивный отражатель; passive reflector; passiver Reflektor m): див. Відбивач. 13.

ВІДБИВАЧ ПРИЗМОВИЙ (призменный отражатель; prism reflector; Prismareflektor m): див. Відбивач світловіддалеміра. 13.

ВІДБИВАЧ СВІТЛОВІДДАЛЕМІРА

(отражатель светодальномера; light range- finder reflector; Reflektor m des elektrooptischen Distanzmessers m): частина світловіддалеміра, яка відбиває світловий потік, що випромінює передавач, у напрямі на приймач віддалеміра. В. с. - пасивний відбивач. Основною в ньому є дзеркальна поверхня. В. с. є дзеркально-лінзові та призмові. Дзеркально-лінзовий складається з об'єктива і дзеркала, розташованого в фокусі об'єктива перпендикулярно до його оптичної осі (рис., а). За таким розташуванням дзеркала промінь, який падає на об'єктив, паралельний до променя, що виходить з нього. Ця паралельність зберігається, якщо промінь, що падає на об'єктив, утворює з оптичною віссю об'єктива кут менше 1°. У призмовихкутниковихВ. с. використовують трипельпризми - тригранні піраміди, бічні грані яких є рівнобедреними прямокутними трикутниками, прямі кути яких розташовані при вер-

Відбиток карти

67

В

шині пірамід, а основа - рівносторонній трикутник. Промінь падає на основу призми; у ній відбувається повне внутрішнє відбивання від кожної бічної грані, після чого промінь виходить з призми через їїоснову паралельно до променя що падає (рис., б). Паралельність зберігається, якщо кут між напрямом променя, що падає, і перпендикуляром до основи призми не перевищує 20°. Шлях променя в призмі дорівнює подвійній висоті призми. Для зменшення маси відбивачів та полегшення їх виготовлення слід зменшувати розміри елементів відбивача. Для відбиття якнайбільшого світлового потоку відбивач складають з декількох призм або декількох дзеркально-лінзових елементів, тобто В. с. бувають, звичайно, мозаїчними. 13.

ВІДБИТОК КАРТИ (оттиск карты; тар copy; Kartenabzug от): рисунок на папері чи якомусь іншому матеріалі зображення картографічного укладеної карти, що отримують відтисканням на цьому матеріалідрукарської форми, друкуючі елементи якої попередньо покривають фарбою. 5.

ВІДГІН ВІРАЖУ (отгон виража; change of curve sections): плавний перехід від двосхилого поперечного профілю на прямій ділянці дороги до односхилого профілю на кривій з ухилом і = 0,0079w2-7?_1, де и - швидкість руху транспорту, кмтод"', R - радіус кривої, м. 1.

ВІДДАЛЕМІР ГЕОДЕЗИЧНИЙ (<геодезический дальномер; geodetic range-finder, geodetic distance meter; geodatischer Entfernungsmesser m): геодезичний прилад для визначення віддалі, коли міру довжини не відкладають безпосередньо вздовж вимірюваноїлінії. (див. Світловіддалеміри). 14. ВІДДАЛЕМІР ГЕОМЕТРИЧНИЙ (геометрический дальномер; geometric rangefinder; geometrischer Entfernungsmesser m):

віддалемір геодезичний, що грунтується на принципі розв'язування трикутника. 14. ВІДДАЛЕМІР ГЕТЕРОДИННИЙ З АКТИВНИМ ВІДБИВАЧЕМ (гетеродинний дальномер с активным отражателем; heterodyne range-finder with active reflector; Entfernungsmesser mmit dem Hilfsgenerator m und aktiver Reflektor m): фазовий віддалемір, що складається з двох приймальнопередавальних станцій, які встановлюють на кінцях вимірюваної лінії. Станцію, яка випромінює вимірювальні коливання і на якій проводять фазові вимірювання, наз. головною. Станцію, яка є активним відбивачем, наз. керованою. У ній є гетеродин для зниження частоти та сигнальний змішувач. Вона випромінює коливання гетеродина, а приймаючи коливання головної станції, випромінює також сигнальні коливання. Обидві станції мають приймачі коливань, які випромінює друга станція. На головній станції є опорний змішувач, на який потрапляють вимірювальні коливання безпосередньо з генератора вимірювальних коливань і коливання гетеродина, прийняті із керованої станції. Виділені з нього низькочастотні коливання подають на один вхід фазометра. На інший його вхід подають коливання з приймача, який приймає з керованої станції низькочастотні коливання, одержані ізсигнальною змішувача Різниця фаз низькочастотних коливань A\jf = 2лfx, д е / - частота вимірювальних коливань, х = 2 sjb - час дворазового проходження вимірюваної лінії s коливаннями, швидкість яких Виміряна різниця фаз не залежить від частоти і початкової фази коливань гетеродина. Отже, коливання високих частот, які випроміню-

Віддалемір...

ють головна і керована станції, можуть бути некогерентними. Тому В. г. з а. в. наз. некогерентними відцалемірами з активним відбивачем. Різниця фаз низькочастотних коливань є такою ж, як різниця фаз вимірювальних коливань у звичайному фазовому віддалемірі. Схему такого віддалеміра запропонували в 30-х роках XX ст. акад. JI. І. Мандельштам і Н. Д. Папалексі. На ній ґрунтується робота всіх сучасних геодезичних радіовіддалемірів. 13.

Головна	станція	Керована	станція
Ґенератир	Передавач	Приймач	Сигнальниі
тмірюнальни	шмірктальнш < -	> чимірювальнш	змішувач
коливань	коливань	коливань
Опорный	Приймач	Передавач	[Гетеродйн\
	коливань	коливань
імішувач
	гетеродина	гетеродина

ВІДДАЛЕМІР ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ

(дифференциальный дальномер; differential range-finder; Differenzentfernungsmesser m):

віддалемір подвійного зображення з диференційним мікрометром. 14. ВІДДАЛЕМІР ЕЛЕКТРОМАГНЕТНИЙ (электромагнитный дальномер; electromagnetic range-finder; elektromagnetischer Entfernungsmesser m)\ див. Віддалемір г е о д е з и ч н и й ; Віддалеміри електронні. 14.

ВІДДАЛЕМІР З АКТИВНИМ ВІДБИВАЧЕМ НЕКОГЕРЕНТНИЙ (некогерентный дальномер с активным отражателем; incoherent range-finder with active reflector; Entfernungsmesser m mit der Hilfsgenerator m und aktivem Reflektor): див. Віддалемір гетеродинний з активним відбивачем. 13.

ВІДДАЛЕМІР З ВЛАСНОЮ БАЗОЮ

(внутрибазный дальномер; inner-base ran- ge-finder; Entfernungsmesser m mit eigener Basisf): віддалемір подвійного зображення з базою на приладі. 14.

ВІДДАЛЕМІР ІМПУЛЬСНИЙ (импульсный дальномер; pulsing range-finder; Impulsentfernungsmesser m): віддалемір електромагнетний, в якому застосовано часовий метод вимірювання. 14.

ВІДДАЛЕМІР ІНТЕРФЕРЕНЦІЙНИЙ

(интерференционный дальномер; interfe-

68

В

rence range-finder; Interferenzentfernungsmesser m): електронний віддалемір, принцип дії якого ґрунтується на абсолютному інтерференційному методі. Основою його конструкції є інтерферометр Майкельсона, в якому дзеркала замінені найчастіше призмами для збільшення допусків у точності їх взаємного орієнтування. В. і., де джерелом світла є лазер, наз. лазерними інтерферометрами.

Віддалеміри, в яких реалізовано двочастотний абсолютний інтерференційний метод, наз. гетеродинними інтерферометрами. У

таких віддалемірах джерело світла випромінює оптичні коливання двох близьких спектральний ліній, різниця частот яких міститься в радіодіапазоні. У табл. подані основні характеристики найвідоміших лазерних В. і. 13.

	Назва від-	Радіус	Точність		Метод вимірювання
	далеміра	дії, м
	Метрилас	ЗО	0,3 мкм + ІО"7	D	Абсолютний інтерференц.
	МІ00-Е				метол (одночастотний)
	Хьюлетт-	60	5* ІО"7 D		Двочастотний метод
	Паккард
	ДІП-2	60	5-Ю"7 D		Двочастотний метод
	ЛА 3002	ЗО	5-10~' D		Двочастотний метол
	1ПЛ-30К	ЗО	1,5-10*0		Абсолютний інтерференц.
					метод (одночастотний)

ВІДДАЛЕМІР ЛАЗЕРНИЙ (лазерный дальномер; laser range-finder; Laserentfernungsmesser m): світловіддалемір, випромінювачем якого є лазер. 14.

ВІДДАЛЕМІР НИТКОВИЙ (нитяной дальномер; cross-wire range-finder; Strichentfernungsmesser m): зорова труба з нитками в полі зору. Належить до віддалемірів з постійним (у номограмних приладах г е о д е з и ч н и х з і змінним) кутом та змінною базою. Базою для В. н. є рейка з поділками. Вимірювана віддаль D пропорційна кількості поділок / між нитками і зв'язана у зоровій трубі аналатичній співвідношенням D = k-l, де k - постійне число, яке визначають або на базисі, або вимірюванням кута між нитками. Залежно від типу В. н. вимірюють нахилену віддаль або її горизонтальну проекцію. Точність вимірювання довжини лінії 1:200- 1:600. У 1674 Монтанарі використовував подібний до В. н. пристрій, а 1810 Георг

Віддалемір...

69

В

Рейхенбах застосував у трубі відцалемірні нитки. 14.

ВІДДАЛЕМІР ПОДВІЙНОГО ЗОБРАЖЕННЯ (дальномер двойного изображения; double-image range-finder; Doppelbildentfernungsmesserm): див. Віддалеміри оптичні. 14.

ВІДДАЛЕМІР РЕДУКЦІЙНИЙ (редукционный дальномер; self-reducing range-fin- der, reduction distance meter; reduction distance meter; Reduktionsentfernungsmesser m): віддалемір геодезичний, яким безпосередньо визначають горизонтальні проекції вимірюваних ліній. 14.

ВІДДАЛЕМІР СТЕРЕОСКОПІЧНИЙ

(стереоскопический дальномер; stereoscopic range-finder; Stereoentfernungsmesser m): віддалемір геодезичний з внутрішньою базою, в якому використовують явище стереоефекту зображення цілі. 14. ВІДДАЛЕМІР ТРАНСВЕРСАЛЬНОГО ТИПУ (дальномер трансверсального типа; transversal cross-wire meter; Transversalentfernungsmesser m): віддалемір нитковий, в якому для вимірювання віддалі використано рейку зі шкалою у вигляді поперечного м-бу. 14.

ВІДДАЛЕМІР ФАЗОВИЙ (фазовый дальномер;phase range-finder; Phasendistanzmesser m): див. Фазовий метод визначення віддалей. 13.

ВІДДАЛЕМІРИ ГЕТЕРОДИННІ (гетеродинные дальномеры; heterodyne rangefinders; Entfernungsmesser m mit dem Hilfsgenerator m): група фазових віддалемірів, у яких перед порівнянням фаз прямих і відбитих коливань знижують їх частоту гетеродинуванням. У В. г., крім джерела і передавача вимірювальних коливань, відбивача, приймача і фазометра, є ще гетеродин і два змішувачі: опорний і сигнальний. Зі змішувачів отримують низькочастотні відповідно опорні та сигнальні коливання. Різницю фаз цих коливань, що дорівнює (рп - <рв, вимірює фазометр (див. Фазовий метод). Гетеродин і сигнальний змішувач можуть бути в тому ж блоці віддалеміра, в якому є джерело і передавач

вимірювальних коливань, або у відбивачі. У першому випадку маємо В. г. з пасивним, ав другому-з активним відбивачем. Перший варіант використано в більшості сучасних світловіддалемірів. 13.

ВІДДАЛЕМІРИ ЕЛЕКТРОННІ (электронные дальномеры; electronic rang-fin- ders; elektronische Distanzmesserm pi): прилади для визначення довжин ліній. їх робота ґрунтується на визначенні часу, за який електромагнетні хвилі проходять вимірювану лінію, або на визначенні відомої його функції. УВ. е. використовують електромагнетні хвилі, які в атмосфері поширюються прямолінійно. Цій умові відповідають хвилі оптичного діапазону або надвисокочастотні радіохвилі. Відповідно до використаних хвиль В. е. поділяють на світловіддалеміри і радіовіддалеміри. Час т проходження електромагнетними хвилями ліній, які вимірюють геодезисти, становить М0^-110~8с. Якщо довжини ліній визначають з точністю 0,1-3 см, то час треба виміряти з похибкою не більше 0,3-Ю"11- 1-1СГ10 с. Початок і кінець проміжку часу

потрібно фіксувати в точках, віддалених між собою на довжину вимірюваної лінії. Це створює значні технічні труднощі. У

В. е. хвилі проходять лінію двічі: з одного

їїкінця до іншого, там відбиваються відбивачем і йдуть у зворотному напрямі, до приймача, встановленого біля передавача.

I —	k	f i i ^ P	^
	і	5	*

Завдяки цьому можна фіксувати в одній точці початок і кінець проміжку часу, за який хвилі пройшли лінію АВ двічі. Її довжина S = $т/2, де і? - швидкість поширення електромагнетних хвиль в атмосфері. Отже, В. е. складається з двох частин, які встановлюють на різних кінцях лінії. На одному кінці - передавач, приймач і вимірювальний пристрій, а на іншому — відбивач електромагнетних хвиль. У більшості В. е. коливання, які випромінює передавач,