Добавил:
polosatiyk@gmail.com Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

.pdf
Скачиваний:
661
Добавлен:
10.06.2017
Размер:
30.92 Mб
Скачать

Віддалемір...

70

В

модулюють коливаннями нижчої частоти,

лою d = Kl, в якій коефіцієнт К дорівнює

з довжиною хвилі яких порівнюють дов-

100 або 200. Значення к і К визначають з

жину лінії. Ці коливання і їх частоти наз.

досліджень приладів. Точність визначення

вимірювальними, або масштабними. Коли-

D і d нитковим віддалеміром становить

вання, які модулюють вимірювальні коли-

1:300. В. о. подвійного зображення має

вання, наз. несучими. Залежно від того, яку

пристрої для утворення двох зображень

величину вимірює вимірювальний при-

візирної цілі і вимірювання взаємного

стрій, є фазові, часові, частотні, інтерфе-

зміщення цих зображень. За ДСТУ їх по-

ренційні В. е. 13.

 

діляють на Д-2, ДНР-5, ДН-8. Віддалемір

ВІДДАЛЕМІРИ ОПТИЧНІ (оптические

Д-2 - автономний прилад зі змінним пара-

дальномеры; optical

range-finder, optical

лактичним кутом і постійним горизонталь-

distance meter; optische Entfernungsmesser

ним або вертикальним базисом та комбіно-

m pi): віддалемір

геометричний, в

ваним компенсатором, вимірює віддаль

якому для визначення віддалей використо-

40-400 м з точністю 1:6000. Віддаль обчис-

вуються оптичні елементи. В. о. можна виз-

люють за формулою

начати від даль посереднім методом за фор-

 

мулою

 

 

D = pl/(p,

де <р-кут паралактичний віддалеміра, який вимірюють або задають приладом; / - сталий або змінний базис, розташований перпендикулярно до лінії, яку вимірюють, р = 206265". Величину D можна визначити, вимірюючи або /. Згідно з цією умовою В. о. поділяють на віддалеміри: зі сталим кутом, зі сталим базисом та зі змінними (діастимометричним) кутом і базисом. Останній тип В. о. реалізовано в тахеометрах номограмних та кіпрегелях, які автоматично забезпечують перехід від нахиленої віддалі D до її горизонтальної проекції d. Конструктивно В. о. поділяють на ниткові та подвійного зображення.Віддалемір нитковий застосовують у зорових трубах геодезичних приладів. У точних і технічних теодолітах, нівелірах їх функцію виконують горизонтальні штрихи сітки ниток, a D дорівнює:

D = pl/cp + c = kl + c,

де І - віддаль на рейці між проекціями віддалемірних штрихів; (р - сталий кут між віддалемірними штрихами, (при (р — 34°38' коефіцієнт к = 100); с - стала поправка віддалеміра. В номограмних кіпрегелях і тахеометрах функцію ниткового віддалеміра виконують основна крива і криві горизонтальних віддалей, a d знаходять за форму-

де К- коефіцієнт віддалеміра; N- кількість використаних баз на рейці; кі(ри- стала та змінна частини паралактичного кута; 5а і 8, - поправки за нахил лінії і температуру. Віддалемір ДНР-5 - насадка (на об'єктив труби теодоліта) зі сталим кутом і змінним вертикальним базисом та клиновим компенсатором. Діапазон вимірювань: 20180 м з точністю 1:1500-1:2000. Лінії редукуються, якщо кути нахилу v < 12°. Віддаль визначають за формулою d = Kl +с Віддалемір ДН-8 - насадка (на об'єктив теодоліта) зі змінним паралактичним кутом, сталим базисом і лінзовим компенсатором. Ним можна вимірювати віддалі від 50 до 700 м по горизонтальній рейці з точністю 1:1500. Віддаль знаходять за формулою

d = — + с + <5„ + <5,.

Коефіцієнти К відцалемірів визначають за результатами досліджень. 19. ВІДДАЛЕМІРНИЙ МЕТОД СУПУТНИКОВИХ НАВІГАЦІЙНИХ СИСТЕМ

(дальномерный метод спутниковых навигационных систем; range-finding method of satellite navigation systems; AbstandmessungsmethodefderNavigationssatellitensysteme n pi): метод визначення координат

Віддаленість

рухомого об'єкта, коли вимірюється наві- гаційно-геодезичний параметр (НГП) - нахилена віддаль від судна до супутника. Кожному виміряному НГП у просторі відповідає певна поверхня положення (сфера), яку називають ізоповерхнею. 6.

ВІДДАЛЕНІСТЬ (отстояние; distance; Entfernungf, Entfernungf, Distanzj): віддаль від фотостанції до точки об'єкта під час знімання фототеодолітного. 8.

ВІДДАЛЬ ГОРИЗОНТАЛЬНА (горизонтальное расстояние; horizontal distance; Horizontalabstand m, Horizontaldistanz J):

лінія, що з'єднує точки з однаковими висотами. 13.

ВІДДАЛЬ ЕПІЦЕНТРАЛЬНА (эпицентральное расстояние; epicentre distance; Epizentrumsweite f): віддаль від епіцентра землетрусу до заданої точки земної поверхні, яка вимірюється в лінійній мірі дутою великого кола або відповідним центральним кутом. 4.

ВІДДАЛЬ ЗВЕДЕНА (приведенное расстояние; reduced distance; Strecke f in der Gauschen Abbildung f): віддаль, зведена на поверхню віднесення, напр., на горизонтальну площину одного з кінців лінії. 14. ВІДДАЛЬ ПОХИЛА (наклонное расстояние; inclined distance; Neigungsabstandm):

лінія, що з'єднує точки з різними висотами (див. Редукційна задача геодезії). 13. ВІДКРИТЕ МОРЕ (открытое море; open sea; hohe (ojfene) See; hohe (offene) Seef):

морський простір, який не належить ні до територіального моря, ні до виключно економічної зони. Основою правового режиму В. м. є принцип свободи. Це означає, що воно відкрите для загального рівного і вільного користування усіма державами. 6.

ВІДЛІК (отсчет; reading; Ablesungf): величина відрізка або дуги між нульовим штрихом та відліковим індексом що дотикається до шкали або спроектований на не- ї. 14.

ВІДМИВАННЯ (отмывка; bruch-shading; Lavieren n, Schattierung f): один зі способів тіньової пластики, коли об'ємне

71

В

тривимірне зображення рельєфу на плоскій поверхні отримується поступовим, безперервним переходом від темного тону до світлого. Основний елемент світлотіні, який передає основні форми рельєфу, - це власна тінь нерівностей земної поверхні. Остання залежить від обраного напряму освітлення, тобто від розташування джерела світла. Розрізняють В. рельєфу у прямовисному, бічному і комбінованому освітленні. Зображення отримується розмиванням туші за допомогою спеціальних пензликів. 5.

ВІДМІТКА ШКАЛИ (отметка шкалы; scale mark; Skalezeichen n): (риска, точка, зубець тощо) знак на шкалі, що відповідає деякомузначенню вимірюваної величини. 14. ВІДНОСНА ПОХИБКА СТОРОНИ

(относительная ошибка стороны; relative error of side; relative Seitensfehler m): похибка відно сна, яку прийнято зображати як 1 :N, N = s:m, де s—довжина сторони, т- її похибка абсолютна. 13.

ВІДНОСНА ЯСКРАВІСТЬ ТРУБИ

(относительная яркость трубы; relative brightness of telescope; relative Helligkeit f des Fernrohres n)\ див. Оптичні характеристики зорової труби. 14.

ВІДНОСНЕ СПОТВОРЕННЯ ДОВЖИН (относительное искажение длин; relative linear deformation; relative Langenverzerrung f): див. Спотворення в картографії. 5.

ВІДНОСНЕ СПОТВОРЕННЯ ПЛОЩ

(относительное искажение площадей; relative area distortion; relative Flachenverzerrungf): див. Спотворення в картографії. 5.

ВІДНОСНИЙ ІНТЕРФЕРЕНЦІЙНИЙ МЕТОД (относительный интерференционный метод; relative interference method; relative Interferenzmethode f der Distanzmessung f): варіант інтерференційного методу вимірювання віддалей, що дає змогу з точністю 2-3 мкм відкладати на місцевості відрізки, які в ціле число разів більше від еталонної віддалі. Його наз. також методом оптичного помноження від-

Відносний показник..

далі. У В. і. м. використана інтерференція двох частин білого променя, які пройшли різні шляхи, для визначення рівності довжин цих шляхів. Метод опрацював 1930 фін. геодезист Вяйсяль.

Джерело світла

Він теж запропонував оптичну схему реалізації В. і. м., яка реалізована в інтерферометрі Вяйсяля і складається з джерела білого світла з коліматором, дзеркал Dt, D2 і Z)3 та оптичної труби Т. Віддаль sel між дзеркалами D, і D2 є еталонною. Її визначають абсолютним інтерференційним методом. Дзеркало D3 встановлюють так, щоб віддаль від нього до дзеркала D2 була в ціле число разів більша за set. Підставка дзеркала £)3 має мікрометрові гвинти для його переміщення. Випромінювання з джерела світла розділяється на дві частини на напівпрозорому краю дзеркала D2. Одна з них проходить крізь нього і потрапляє на дзеркало £>3, відбивається від нього, проходить повз дзеркала D2 \Dl та входить у трубу Т. Друга частина відбивається від дзеркала D2, потрапляє на дзеркало Z),, ще декілька разів проходить шлях між дзеркалами Z), і D2, і, нарешті, відбившись від дзеркала D2, теж входить у трубу. Ці промені творять на екрані, розташованому в фокусі труби, світлу пляму. Переміщуючи дзеркало D3, досягають появи на екрані інтерференційної картини. Вона є ознакою виконання рівняння 2kset = 2 5 - з точністю, що дорівнює довжині когерентності джерела світла. Джерела білого світла є максимально некогерентними. Тому довжина когерентно-

72

В

сті становить лише 2-3 мкм. В. і. м. використовують для створення метрологічних базисів. Еталонна віддаль sel дорівнює 1- 1,2 м, а коефіцієнт помноження k може мати значення 2,3,... 6. Тому після виконання описаних вище вимірювань одержимо малий відрізок. Для збільшення його виконують наступний етап вимірювань, під час яких уже віддаль S + Sel вважають еталонною. Таких етапів може бути декілька. Під час створення базису в Нуммелі (Фінляндія) довжина першого еталона дорівнювала 1 м, процесів помноження віддалі було проведено 6: 1 м х 6 х 4 х 3 х 3 х 2 х 2 = 864 м. Створення базисів довжиною близько 1 км проведенням відносних інтерференційних вимірювань дуже складне і вимагає великих затрат. Значно частіше цей метод використовують для створення інтерференційних компараторів довжиною 24 м. 13.

ВІДНОСНИЙ ПОКАЗНИК ЗАЛОМЛЕННЯ (относительный показатель преломления; relative refractive index; relativer Brechungswert m, Brechungszahl f): див.

Показник заломлення. 13.

ВІДНОСНІ ВИМІРЮВАННЯ сили

ВАГИ (относительные измерения силы тяжести; relative gravity measurements; relative Schwerkraftsmessungf): вимірювання різниці (приросту) сили ваги в пунктах спостережень. Під час В. в. с. в. визначають лише одну величину - або довжину (деформацію пружини), або час (частоту коливань маятника, струни). Ці вимірювання виконують маятниковими приладами, статичними та струнними гравіметрами. 6. ВІДНОШЕННЯ ОБ'ЄКТІВ МІСЦЕВОСТІ ПРОСТОРОВО-ЛОГІЧНЕ (про- странственно-логическое отношение объектов местности; dimensional-logical relation ofthe objects locality; raumlogisches Verhaltnis n zwischen den Gelandeobjekte n pi):

відношення між об'єктами місцевості або об'єктами, відображеними на картах, що встановлюють їх просторові взаємозв'язки і логіку відношення один до одного. 5.

Відомість кодування

73

В

ВІДОМІСТЬ КОДУВАННЯ (ведомость кодирования; code index; Kodierungsliste f):

документ у вигляді таблиці для формалізованого запису схематичної інформації про об'єкти, які включають у зміст цифрової карти місцевості. 5.

ВІДСТАНЬ ПОЛЯРНА (полярное расстояние; polar distance; Polardistanz m, Polarabstand m): див. Координати небесні. 10.

ВІДТ СЕВЕРИН (* 1862-14.03.1912): У 1880-89 брав участь у створенні нівелірної мережі Львова. 1888 - асистент кафедри геодезії та сферичної астрономії Вищої політехнічної школи, 1889 - зав., 1893 - проф. цієї кафедри. Після поділу цієї кафедри на дві керує кафедрою геодезії аж до 1912. 1905-06-ректор Вищої політехнічної школи. 1899 опублікував у 4 част, навч. посібник „Miernictwo". 1891-93 - проф. Промислової школи у Львові. 190103 - разом з В. Ляскою опублікував два навчальні посібники: „Miernictwo І" і „Miernictwo И". 1909-опублікувавразом зЯ.Тобічиком навч. посібник „Wykfady katastra і ustaw mierniczych". 5; 14.

ВІДУЄВ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ (16.01 Л910-17.06Л980). Народився в

м.Острог Рівненської обл. Інженер-земле- впорядник-геодезист, закінчив Харків, землевпорядно-геодезичний ін-т (1930). Інженерну діяльність розпочав з посади заступника головного маркшейдера в

м.Алдан (Якутія), з 1933 -ст. інженер-гео- дезист Наркомзему УРСР і науковий співробітник НДІ землеробства (Харків-Київ), 1941-45 - інженер картографічної частини Радянської армії, з 1945 - зав. кафедри геодезії і декан факультету Київського гідромеліоративного ін-ту, з 1949 - зав. кафедри інженерної геодезії Київського інженернобудівельного ін-ту. Звання доц. присвоєно 1947, ступінь канд. техн. наук - 1948, д-ра техн. наук та проф. - 1954. Докторська дисертація „Проектування рельєфу (спеціальна частина інженерної геодезії)". Підготував понад 35 кандидатів і докторів наук. Автор понад 250 наукових праць. Серед них 30 мо-

нографій, підручники, посібники, довідники, статті загальним обсягом понад 300 друкованих аркушів.

ВІДФАРБОВУВАННЯ ОСЕЙ (откраска осей; axis demarcation; Achsenabfarbung j):

спосіб закріплення (маркування) осей споруд на стінах прилеглих будівель або місцевих предметів. В. о. застосовують у тих випадках, коли недоцільно або неможливо зробити обгороджування, напр., на щільно забудованій території. В. о. здійснюють за допомогою трьох рисок - середньої і двох бічних. Середню риску наносять тонкою кольоровою незмивною лінією, а дві бічні кольорові смужки - на однаковій віддалі від середньої. 7.

ВІДХИЛЕННЯ ВЕРХНЄ ГРАНИЧНЕ

(верхнее предельное отклонение; upper limited deviation; hocligrenzende Abweichung f): алгебрична різниця між найбільшим граничним і номінальним значеннями геометричного параметра. 1.

ВІДХИЛЕННЯ ГРАНИЧНЕ (предельное отклонение; limited deviation; Grenzenabweichung f): алгебрична різниця між граничним і номінальним значеннями геометричного параметра. 1.

ВІДХИЛЕННЯ ДІЙСНЕ (действительное отклонение; real deviation; reale Abweichung f , reale Abweichung f , Wahrabweichung f): алгебрична різниця між дійсним і номінальним значеннями геометричного параметра. 1.

ВІДХИЛЕННЯ МОНТАЖНЕ (монтажное отклонение; erection deviation; Montageabweichungf): різниця між проектним та отриманим після монтажних робіт положенням конструкції. 1.

ВІДХИЛЕННЯ НИЖНЄ ГРАНИЧНЕ

(нижнєє предельное отклонение; lower limited deviation; untergrenzende Abweichung J): алгебрична різниця між найменшим граничним і номінальним значеннями геометричного параметра. 1.

ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ (ВІДХИЛЕННЯ ВИСКА) (уклонение отвесной линии (уклонение отвеса); plumbline deviation; Lotabweichung f): кут и в

Відхилення..

74

в

деякій т. Мна фізичній поверхні Землі між напрямами лінії прямовисної та нормалі до поверхні еліпсоїда земного. В. п. л. визначається величиною кута и, що наз. відхиленням прямовисної лінії повним та азимутом в площини, в якій розташований цей кут. Зазвичай В. п. л. подається проекціями повного В. п. л. и на площини меридіана і першого вертикала заданої точки. Проекція на площину меридіана наз. складовою відхилення прямовисної лінії в меридіані і позначається а на площину першого вертикала - складовою відхилення прямовисної лінії в першому вертикалі і позначається ї]. Геометрична суть складових Е, і і] і формули для знаходженняїх значень обґрунтовується так. Навколо т. М описана допоміжна сфера одиничного радіуса, на якій показано напрями з точкиМ: Za - напрям на астрономічний зеніт, що збігається з прямовисною лінією; Zr - напрям на геодезичний зеніт, що відповідає нормалі до земного еліпсоїда; Р - напрям на полюс Світу, паралельний до осі обертання Землі. Дуги великих кіл, що утворюють сферичний трикутник Z.dZrP, дорівнюють: PZa = 90° - — астрономічній полярній відстані, PZT = 90° -

В- геодезичній полярній відстані, ZaZr = и

-повному відхиленню прямовисної лінії в

т.М. Постулюється, що в астрономічній (ф, Я) і геодезичній (В, L) системах координат

використовується один і той же напрям на полюс Світу, а астрономічні і геодезичні довготи відлічують від одного й того ж по-

чаткового меридіана РГр, кут у вершині Р трикутника ZaZ,P дорівнює (Я - L). Дуга

KZV перпендикулярна до сліду геодезичного меридіана PZn дорівнює 7] і є складовою В. п. л. у першому вертикалі, дуга меридіана KZr = £ — складовою В. п. л. у меридіані.

Складові і ї] В. п. л. у заданому пункті пов'язані з астрономічними ((р, Я) та гео-

дезичними (В, L) координатами цього пункту залежностями:

% = <р-В, г] = (A-L)cosB; вирази для и і в мають такий вигляд:

u =

^2+r]2,tge=r1/l

Складова В. п. л. $

у напрямі MN, зада-

ному геодезичним азимутом А, визначається за формулою

& = £cosA + rismA-

Якщо Z і z - геодезична і астрономічна зенітні відстані заданого напряму, то

Z-z = x9.

В. п. л., визначене зіставленням астрономічних і геодезичних координат наз. аст- рономо-геодезичним В. п. л. Астрономогеодезичні В. п. л. наз. ще В. п. л. у геометричному визначенні. В. п. л. наз. відносними, якщо для їх отримання використані широти і довготи геодезичні відповідають системі координат рефе - р е н цн і й, і абсолютними, якщо ці величини відповідають системі координат загальноз е м н і й. Кут між дотичними до силових ліній реального і нормального полів сили ваги (кут між прямовисною лінією і напрямом нормальної сили ваги) наз. відхиленням прямовисної лінії в фізичному визначенні. Складові В. п. л. у геометрич-

ному визначенні

Г) і в фізичному виз-

наченні

Т]' пов'язані рівностями:

£' = £-0,171'ЯЬі18Іп2Д,

і)' = г]. 17.

ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ АБСОЛЮТНЕ (абсолютное уклонение отвесной линии; absolute plumb-line deviation; absolute Lotabweichung j): див. Відхилення прямовисної лінії. 17.

Відхилення..

75

В

ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНИ АСТРОНОМО-ГЕОДЕЗИЧНЕ (астро- номо-геодезическое уклонение отвесной линии; astronomic-geodetic plumb-line deviation; astronomische geodatische Lotabweichung f): див. Відхилення прямовисної лінії. 17.

ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ В ГЕОМЕТРИЧНОМУ ВИЗНАЧЕННІ

(уклонение отвесной линии в геометрическом определении; plumb-line deviation in geometrical definition; relative Interferenzmethodefder Distanzmessung f): див. Відхилення прямовисної лінії. 17.

ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ ВІДНОСНЕ {уклонение отвесной линии относительное; relative plumb-line deviation; relative Lotabweichungf): див. Відхилення прямовисної лінії. 17.

ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ ПОВНЕ {уклонение отвесной линии полное; full (complete) plumb-line deviation; Vollabweichung der Lottlinie f): див. Відхилення прямовисної лінії. 17.

ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ ТОПОГРАФО-ІЗОСТАТИЧНЕ (mono- графо-изостатическое уклонение отвеснойлинии; topographical isostatic plumb-line deviation; topographische isostatische Lo-

tabweichungf):

відхилення прямовис-

ноі лінії -I

L що визначаються з ураху-

m

 

ванням впливу топографічного рельєфу

'«ті\ та компенсуючих мас частини земної Чг J

поверхні, розташованої між рівнем Світового океану і поверхнею ізостатичної компенсації . Значення Іг ] обчислюють

WЫ

зурахуванням параметрів топографічного

рельєфу (висотного і планового положення елементів рельєфу) в деякій області навколо заданої точки, густини земної кори та

густини Землі, а j - на основі гіпотези

Ы

ізостатичної компенсації або ізостазії.

Сума отриманих значень і буде В. п. л. т-і. Застосування В. п. л. т-і. в геодезичних роботах було викликано відсутністю потрібних Гравіметричних даних. Досить відомим стало використання В. п. л. т-і. під час опрацювання градусних вимірювань у США. 18.

ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ У ФІЗИЧНОМУ ВИЗНАЧЕННІ (ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ ГРАВІМЕТРИЧНЕ) (уклонение отвесной линии в физическом определении (гравиметрическое уклонение отвесной линии); plumb-line deviation in phisical definition (gravimetrical plumb-line deviation); Lotabweichung f in physischer Interpretation f , (gravimetrische Lotabweichungf)): див. Відхилення прямовисної лінії. 17.

ВІДХИЛЕННЯ РОЗМІЧУВАЛЬНЕ

(разбивочное отклонение; layout deviation; Absteckungstoleranz f , Absteckungabweichung f): різниця між номінальним та дійсним значеннями розмічуваної величини. 1. ВІДХИЛЕННЯ СПІВВІСНОСТІ У СПОЛУЧНОМУ ХОДІ (отклонение соосности в сбойке; deviation of tunnel axis inconnection; Abweichung f der Mitachsung fim Vereinigugszug m (Verbingungszug m)):

планове (горизонтальне) і висотне (вертикальне) відхилення осей тунелю, одержаних унаслідок прокладання зустрічних підземних ходів. 1.

ВІЗИР (визир; sighting device; Sucherfernroohr n, Sucherfernrohr n, Visier n): див. Приціл. 14.

ВІЗИР АЕРОФОТОЗНІМНИЙ (визир аэрофотосъемочный; aerosurvey viewfinder Luftaujhahmevisiern, (Richtfernrohrn)):

прилад для візуального контролю за летом літака під час знімання, що зводиться до: визначення бокового відхилення літака від заданої траси лету, вибору контрольних орієнтирів, визначення моментів проходження точок початку та кінця маршрутів, кута знесення літака. Один з кращих — ширококутний коліматорний В. а. - дає змогу спостерігати місцевість вздовж маршруту

Візирна

76

прикуті поля зору 105° і впоперек маршруту до 10°, розвертати оптичну систему на кут знесення ±30°, вимірювати вертикальні кути до ±85°. 8.

ВІЗИРКА (визирка;finder-pole; Visierkorn

п): застаріле, див. Прицілка. 1. ВІЗИРНА ВІСЬ (визирная ось; sighting axis; Zielachsef): уявна лінія, що проходять через задню головну точку об'єктива і центр сітки ниток. Це поняття стосується зазвичай неламаних труб геодезичних приладів. 14.

ВІЗИРНА ЛІНІЯ (визирная линия; sighting line; Ziellinie f): лінія, яку отримуємо під час проектування нерухомої сітки ниток об'єктивом зорової труби в простір предметів, якщо переміщувати фокусувальну лінзу. 14.

ВІЗИРНА МАРКА (визирная марка; sighting mark; Visiermarke /): візирна ціль у вигляді пластини з рисунком, симетричним відносно осі обертання пластини. 14.

ВІЗИРНА ЦІЛЬ (визирная цель; signal object; Visierziel n): об'єкт, який спостерігають під час вимірювань. 14.

ВІЗИРНИЙ ПРОМІНЬ (визирный луч; directional (sighting) ray; Visierstrahl m): уяв-

на лінія, що проходить через передню головну точку об'єктива і центр сітки ниток, що проектується на точку спостереження. 14. ВІЗИРНИЙ ЦИЛІНДР (визирный цилиндр; sighting cylinder; Visierzylinder m

(des Vermessungsturn n)): візирна ціль геодезичного знака (див. Зовнішні гео-

дезичні знаки). Його виготовляють із радіально закріплених пластин, пофарбованих у чорний або білий колір, залежно від

того, на який фон цей циліндр проектується. У знаках пунктів 1 кл. В. ц. має висоту 1 м,

діаметр 0,5 м, у знаках пунктів 2, 3 кл. їх висота 0,6 м, а діаметр 0,3 м. Над В. ц.

посередині виступає шпиль висотою 0,6 м і діаметром 8 см. В. ц. закріплюють над дахом геодезичного сигналу або над геодезичною пірамідою на висоті 0,8-1,0 м так, щоб його вісь симетрії була на одній вертикальній прямій з м а р к о ю центра геодезичного пункту. 13.

В

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (визуализация цифровой картографической информации; visualization of digital cartographic information; Visualisierungf der digitalen Karteninformation f): відображення, за допомогою засобів машинної графіки перетвореної на графічну форму цифрової інформації. 5.

ВІНЬЄТУВАННЯ (виньетирование; vignetting; Vignethierungf): часткове затемнення пучка променів, які потрапляють у вхідне вічко оптичної системи, зрізання оправою об'єктива нахилених крайніх променів. Для зменшення впливу В. і забезпечення рівномірнішої освітленості зображення застосовують різні способи: абераційне В., коли збільшується вхідне вічко під час віддалення від центра поля; відтінювання об'єктива або світлофільтра з використанням тонкої напівпрозорої металевої плівки нерівномірної щільності, накладеної на один з елементів об'єктива або на світлофільтр; збільшення діаметрів передніх і задніх лінз; створення оптичних систем із від'ємною дисторсією (див. Аберація). Оправа лінз об'єктива і діафрагма не впливають на промені, які проходять поблизу головної осі; вхідне вічко зображується у вигляді кола діаметром d0 і площею 5П; частина крайніх променів, які потрапляють в об'єктив під кутом /3, затримується оправою. Діаметр вхідного вічка трансформується у відрізок d\ коло - у фігуру площею Sp. Коефіцієнт В. Kfi = Sp/S0. 3.

ВІРАЖ (вираж; tight turn; Kehrtkun'e j):

1) Ділянка колії залізниці або полотна автодороги з одностороннім поперечним ухилом до центра кривої. Утворюється поступо-

Віртуальний

77

В

вим обертанням колії (полотна автодороги) навколо внутрішньої рейки (краю проїзної частини) до одержання односхилого поперечного профілю з ухилом J = 0,0079v2/i?, де v - швидкість руху транспорту, кмтод-1; R - радіус кривої, м.

2) Фігура пілотажу. Розрізняють: правиль-

ний - лет літака по колу з постійними швидкістю, висотою і креном (див. Крен літака); глибокий - з креном більше 45°; горизонтальний - у горизонтальній площині; стійкий - з креном 30°, найуживаніший під час аерофотознімання. 8.

ВІРТУАЛЬНИЙ (виртуальный; virtual; virtuale): означення, яке характеризує процес, або обладнання в процесі опрацювання даних, які ніби реально існують, оскільки всі функції реалізуються іншими засобами. 21.

ВІСЬ {ось; axis; Achsef): деталь, призначена для підтримання обертових частин приладу без передавання крутильних моментів. 14.

ВІСЬ ДОПОМІЖНА (вспомогательная ось; additional axis; Hilfsachse f): вісь споруди, паралельна до головної або іншої осі (переважно на кратну віддаль), для закріплення осей або для обходу перешкоди, напр., якщо у створі цих осей нема прямої видимості. 1.

ВІСЬ ЕКЛІПТИКИ (ось эклиптики; ecliptic axis; Ekliptikachse f): див. Небесна сфера. 10.

ВІСЬ КРУГЛОГО РІВНЯ (ось круглого уровня; axis of circular level; Achsef der Dosenlibellef): заст. Див. Вісь сферичного рівня. 14.

ВІСЬ ОПТИЧНА (оптическая ось; optical axis; optische Achsef): лінзи (увігнутого чи випуклого дзеркала) - пряма лінія, що с віссю симетрії заломлюючих поверхонь лінзи (відбивної поверхні дзеркала); проходить через центри цих поверхонь, перпендикулярно до них. Оптичні поверхні з В. о. наз. осесиметричними. В. о. оптичної системи - загальна вісь симетрії всіх лінз і дзеркал, що входять у цю систему. 14.

ВІСЬ РІВНЯ (ось ypoвня;evel axis; Achse f der Libelle j): див. Вісь сферичного рівня;Вісь циліндричного рівня. 14

ВІСЬ РОЗМІЧУВАЛЬНА (ось разбивоч-

ная; layout axis; Absteckungsachse j): вісь

споруди, відносно якої в розмічувальних кресленнях наводять дані для винесення споруди або її окремих частин. В. р. будують відповідно до технічних вимог та з точністю, яка встановлена в проекті виконання геодезичних робіт. 7.

ВІСЬ СВІТЛОВА ЛАЗЕРНА (световая лазерная ось; light laser axis; Lichtlaserachsef): пряма, яка задана віссю орієнтованого в просторі світлового (лазерного) пучка. 1.

ВІСЬ СВІТУ (ось Мира; World axis; Weltachsef): див. Небесна сфера. 10.

ВІСЬ СПОРУДИ ВЕРТИКАЛЬНА (вертикальная ось сооружения; vertical construction axis; Vertikalachsef des Gebaudes n):

вертикальна лінія симетрії висотної споруди (димар, телевежа, щогла тощо). 1. ВІСЬ СПОРУДИ ГОЛОВНА (главная ось сооружения; principal construction axis: Hauptachse f des Bauwerkes (des Gebaudes n)): вісь симетрії контуру споруди. В будинках і спорудах прямокутної форми вибирають поздовжню і поперечну головні осі, яким не заважають конструкції, напр., колони. В спорудах /7-подібної форми раціонально розглядати одну поздовжню та дві поперечні головні осі, а в спорудах вежового типу (щогли, вежі) - три або чотири головні осі. 1.

ВІСЬ СПОРУДИ ЛІНІЙНОГО ТИПУ

(ось сооружения линейного типа; axis of construction of linear type; die Achsefvoti der Linearanlagef(derTrassef)): див. Траса. 7.

ВІСЬ СПОРУДИ МОНТАЖНА (монтажная ось сооружения; erection axis of construction; Montage-Gebciuderachse f):

геометрична лінія, паралельна до осей кон- струкцій. Може збігатися з гранями конст- рукцій (напр., для напрямної технологічної лінії) або віднесена від граней конструкції на невелику відстань (100-200 м). У пер-

Вісь споруди..

78

шому випадку положення конструкції контролюють по грані теодолітом, а в другому - способом нівелювання бокового. 1. ВІСЬ СПОРУДИ ОСНОВНА (основная ось сооружения; basic construction axis; Haiiptachsefcles Bauwerkes (des Gebaudesj):

вісь, яка визначає положення контуру споруди; переважно проходить по лінії симетрії утримувальних конструкцій (стін, панелей, колон). Для малих споруд основні осі розмічають від головних осей, а для великих

— від пунктів геодезичної основи. 1. ВІСЬ СПОРУДИ РОЗМІЧУВАЛЬНА

(разбивочиая ось сооружения; layout axis of construction; Absteckungsachse fdes Ge- baudes n)\ лінія, яка загалом збігається з

віссю симетрії споруди або конструкції (пе- реважно фундаментів, системи анкерних прогоничів тощо) і від якоїрозмічують вісь

або грань збірних фундаментів, внутріш-

ню грань палуба тощо. 1.

ВІСЬ СПОРУДИ ТЕХНОЛОГІЧНА

(технологическая ось сооружения; technological construction axis; technologist-lie Gebdudeachse f): вісь, споруди монтажна, розташована паралельно до осей фундаменту і по краю технологічного устаткування, напр., по грані її напрямної. 1.

ВІСЬ СФЕРИЧНОГО РІВНЯ (ось круглого уровня; axis of circular level; Achse f der Dosenlibelle f): нормаль до сферичної поверхні ампули, що проходить через нуль-пункт рівня сферичного. 14.

ВІСЬ ЦИЛІНДРИЧНОГО РІВНЯ (ось циллиндрического уровня; axis of cylindrical level; Achsef derRohrenlibelle /): пряма, що проходить через нуль-пункт рівня і дотична до дуги поздовжнього перерізу ампули. 14.

ВІЧКО (очко; typeface; Augenlidchen п):

друкуюча поверхня дзеркального зображення букви чи значка на літері друкарській чилітері фотонабірній. 5. ВЛАСНИЙ РУХ ЗОРІ (собственное движение звезды; own movement ofa star; cigene Sternbewegung f): зміщення зорі на небесній сфері в площині, перпендикулярній до променя зору. Серед спостережува-

В

них рухів зір на небесній сфері є також і їх рух навколо центра Галактики, і відхилення, що є наслідком переміщення Сонця серед зір. Складова В. р. з. по колу схилень наз. В. р. з. по схиленню - pis, а складовапо паралелі світила добовій ц а cos8, де - В. р. з. по прямому сходженню. 18.

ВЛАСНІ КОЛИВАННЯ ЗЕМЛІ (собственные колебания Земли; own oscillations ofthe Earth; Selbstschwingungenfpi der Erde f): коливання, що виникають під час сильних землетрусів; періоди їх - хвилини, десятки хвилин. Виділяють два основні типи коливань: сфероїдні і крутильні. За спектром В. к. 3. можна уточнити відомості про розподіл густини і пружистих властивостей Землі. 4.

ВЛАСНІСТЬ (собственность; ownership; Eigentum f): належність фізичній або юридичній особі права на матеріальні, валютні, нематеріальні цінності (землі, ліси, банківські вклади, духовні скарби тощо). 4.

ВЛАСНІСТЬ НА ЗЕМЛЮ (собственность на землю; land ownership; Bodeneigentum J): належність фізичній або юридичній особі, територіальній громаді або державі земельних ділянок на правах володіння, користування чи розпорядження ними. 4. ВЛАСНІСТЬ НЕРУХОМА (недвижішая собственность; real property; Inimobilien pl)\ земля, будівлі, споруди та інженернотехнічна інфраструктура на певній території, що с приватною власністю, або у користуванні. 4.

ВЛАСТИВОСТІ ВИПАДКОВИХ ПОХИБОК (свойства случайных погрешностей; properties (attributes) of random errors):

величина (похибка виміру), яка підпорядковується чотирьом властивостям:

-не має перевищувати певну наперед відому межу;

-малі похибки трапляються частіше, ніж великі;

-додатні похибки трапляються так само часто, як і ті, що дорівнюють їм за абсолютною величиною від'ємні;

Властивості..

79

в

- середнє арифметичне випадкових похи- бок прямус до нуля при необмеженому зро-

станні кількості п похибок, тобто:

lim Х4-, и—><« 1=1 /

де Д--похибка випадкова. 20.

ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ МЕХАНІЧНІ (механические свойства почв; mecha- nical properties of soils; mechanische Bocle- neigenschaften f pi): визначають їх поведі-

нку під дією зовнішніх умов (навантажен- ня) і проявляються в опорі руйнуванню і

деформації. Стисливість ґрунту характери- зується коефіцієнтом відносної стисливо- сті або модулем загальної деформації. 4.

ВНУТРІШНЄ ОРІЄНТУВАННЯ ЗНІМКА (внутреннее ориентирование снимка; interior image orientation; innere Bildorien- ticrungf): зафіксоване положення площини знімка відносно центра проекції (об'єк- тива). Це одне з основних понять у фотограмметрії та фотозніманні. Воно харак-

теризується елементами внутрішнього орієнтування фотознімка - фо- кусною віддаллю фотокамери і коорди- натами головної точки знімка. 8.

ВНУТРІШНЯ МОДУЛЯЦІЯ СВІТЛА

(внутренняя модуляция света; interior light modulation; innere Lichtmodulation f): спо-

сіб модуляції, в якому модулюється світ- ловий потік безпосередньою дією на дже- рело світла. В. м. с. можна здійснювати в газорозрядних лампах, лазерах і світло- діодах. Найпростіше її виконують у на- півпровідникових лазерах та світлодіодах, в яких існує майже лінійна залежність між потужністю випромінювання і значенням струму через р - и-перехід. 13.

ВОГНИЩЕ (ФОКУС) ЗЕМЛЕТРУСУ

(очаг (фокус) землетрясения; center (focus) of earthquake; Erdbebenherd m): зона все-

редині Землі, де виникають руйнування і залишкові деформації. Центр цієї зони наз.

гіпоцентром землетрусу. 4.

ВОДИ ПІДЗЕМНІ (подземные воды; un- derground water; unterirdisches Wasser /;):

залягають у верхній частині земної кори. За умовами залягання виділяють В. п:

верхові, грунтові, міжпластові, карстові

і тріщинні. Верхові В. п. залягають на невеликій глибині (1-2 м) у зоні вільного проникнення повітря, збираються над лінзами водонепроникних порід. Ґрунтові В. п. залягають постійним водоносним горизонтом на першому від поверхні водонепроникному шарі, заповнюючи водоносний горизонт (шар шпаруватих чи тріщинуватих гірських порід). Вони тісно зв'язані з поверхневими водами (ріками, озерами, водосховищами) і змінюють свій рівень залежно від зміни їх рівня. Міжпластові В. п. залягають між водонепроникними пластами. Міжпластові води, підтиском, наз. напірними артезіанськими. Карстові В. п. залягають у карстових пустотах, утворених внаслідок розчинення і видужування гірських порід. Тріщинні В. п. заповнюють тріщини гірських порід і можуть бути як напірними, так і безнапірними. 4.

ВОДНЕ НІВЕЛЮВАННЯ (водное нивелирование; water levelling; Wassernivellement n, hydrostatisches Nivellement n (Hdlienmessung f)): спосіб передавання висот від одного водовимірного поста до іншого, за даними синхронних вимірювань від рівня води на цих постах. 6.

ВОДНИЙ КАДАСТР (водный кадастр; water cadastre; Wasserevidenzf): систематизовані зведення відомостей про водні ресурси. (Див. Державний водний кадастр). 4.

ВОДОДІЛ (водораздел; water-parting; Wasserscheidef): лінія, що розмежовує річкові басейни, проходить по найвищих точках земної поверхні, розташованої між водозборами суміжних річкових систем. 4. ВОДОЗАБІР (водозабор; water intake; Wasserabnahnief): гідротехнічна споруда для забирання води з водойми, водотоку або підземних джерел для господарських потреб водопостачання, вироблення електроенергії тощо. 4.

ВОДОЗБІР (водосбор; drainage area; Wassersammlung f): частина земної поверхні, товщі ґрунтів та гірських порід, із яких вода надходить у водотік або водойму. 4.