Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

Водойма

80

В

ВОДОЙМА (водоем; pond; Wasserbecken п, Wasserbehalter т, Wasserreservoir n): водний об'єкт у заглибленні земної поверхні зі сповільненою течією або її відсутністю. Основні морфометричні параметри: довжина і ширина, довжина і зрізаність берегової лінії, площа і об'єм води, глибина. 4.

ВОДОМІРНИЙ ПОСТ (водомерный

пост; water-measuring station; Pegel п, Реgelpunkt т): місце на річці, озері або водосховищі, вибране з дотриманням певних правил і обладнане спеціальним устаткуванням для систематичних вимірювань висоти рівня води. В. п. поділяють на постійні, що належать управлінню гідрометеорологічної служби, і тимчасові. Конструктивно В. п. може бути рейковим, пальовим або постом із самописами рівнів чи лімніграфами. Нуль графіка В. п. - умовний початковий відлік, до якого, як до відлікової поверхні, приводять висоти рівнів води. На В. п. встановлюють два репери - контрольний і основний. Контрольний репер використовують для систематичних контрольних визначень висот вимірюваних точок, висоту якого перевіряють відносно основного репера. 4.

ВОДООХОРОННІ ЗОНИ (водоохранные зоны; zones of water protection; Wasserschutzzonenfpl): встановлюються для сприятливого режиму водних об'єктів, запобігання їх забрудненню і обмілінню, захисту флори і фауни, зменшення коливань стоку вздовж річок і морів, навколо озер, водосховищ та ін. водойм; вони є природоохоронними територіями, господарська діяльність у межах яких регулюється. На території В. з. забороняється: використовувати стійкі та сильнодіючі пестициди, споруджувати кладовища, скотомогильники, звалища та поля фільтрації неочищених стічних вод тощо. Зовнішні межі В. з. визначаються спеціально опрацьованими проектами. Порядок визначення розмірів і меж В. з. зон та режим господарювання в них встановлює Кабінет Міністрів України. 4. ВОДОСХОВИЩЕ (водохранилище; water storage basin; Wasserbehalter m): штучна водойма, утворена водопідпірною спору-

дою на водотоку з метою регулювання сто- ку води. У верхньому б'єфі рівень води встановлюється на т. зв. нормальному підпірному рівні, що визначається на місцевості горизонталлю затоплення. 4.

ВОДОТІК (водоток; stream flow; Wasserflufl m, Leek n, Traufe f): узагальнене поняття водних об'єктів (ріка, струмок, канал), в яких вода тече в природному або штучному заглибленні земної поверхні (руслі). В. характеризується гідрологічними і морфометричиими параметрами: гідрологічні -рівні води, падіння, ухил, швидкість течії, витрати води, норми стоку води і напосів; морфометричні -дов- жина і ширина річки, площа поперечного перерізу, змочений периметр, середня гли- бина і площа водозбору. 4.

ВОЙТЕНКО СТЕПАН ПЕТРОВИЧ (01.01.1940). Навчався в Київському топографічному технікумі. Працював техніком - топографом у Казахстані. 1967 закінчив Київський інженерно-будівельнин ін-

т (КІБ1) за спеціальністю „інженерна геодезія". Із 1967 - асистент, доц., проф. кафедри інженерної геодезії КІБІ. 1971 захистив канд. дисертацію. Наукова діяльність спрямована на проблему розв'язання точності геодезичних робіт у будівельно-мон- тажному будівництві та монтажі технологічного устаткування. 1994 захистив докторську дисертацію, а 1995 отримав учене звання проф. З 1994 декан факультету міського будівництва, а з 1998 - завідувач кафедри інженерної геодезії КНУБА. Автор майже 100 наукових праць, серед яких 14 монографій, довідники, иавч. посібники, нормативні документи. Очолює роботу

науково-методичної комісії Міносвіти і науки України з геодезії, картографії та землевпорядкування.

ВОКАБУЛ А (нокааула; vocable; Vokabular

(іит)п): 1) окреме чужомовне слово, записане рідною мовою; 2) заголовок словникової статгі. 5.

ВОЛОГІСТЬ ВІДНОСНА (относительная влажность; relative moisture; relative Feuchtigkeitj): див. Вологість повітря. 13.

Вологість повітря

81

В

ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ (влажность воздуха; air humidity; Luftfeuchtigkeit f): вміст

водяної пари в повітрі. В. п. характеризують такі показники: пружність водяної пари, абсолютна та відносна вологість. Пружність водяної пари є, або її парціальний тиск - частина атмосферного тиску, яку

створює наявна в атмосфері водяна пара. Для кожної температури повітря пружність водяної пари не може перевищувати деякого граничного значення Е, яке наз. пруж- ністю насичення, або насиченою пружні-

стю водяної пари. Пружність насичення зростає зі збільшенням температури повітря. Абсолютна вологість а - це маса водяної пари в грамах, яка міститься в 1 м повітря. Між абсолютною вологістю та парціальним тиском існує така залежність

a = 0,8<?/(l + af),

де а = 1/273,15 - термічний коефіцієнт об'ємного розширення ідеального газу; t - температура повітря, 0°С. Під відносною вологістю В розуміють відношення наявної пружності до пружності насичення водяної пари у відсотках: В = £ ) • 100. ІЗ. ВОЛОГІСТЬ ПОРОДИ (влажность породы; soil dampness; Gesteinfeuchtigkeit. f , Felsenfeuchtigkeitf): відношення маси води

до маси абсолютно сухої породи в заданому об'ємі, виражене у відсотках. 4. ВОХРА (вохра; Ocker т): природний мі-

неральний пігмент від блідо-жовтого до коричневого кольорів. Застосовують для виготовлення фарб. 5.

ВПЛИВ „ЗЕМЛІ" НА РЕЗУЛЬТАТИ ВИМІРЮВАНЬ РАДІ ОВІДД АЛ ЕМІРОМ (влияние,, земли " на результаты радиодальпомерных измерений; influence of the „ Earth " on the results of radio range-fin- der measurements; Einflufi der „Erde" auf die resultate von Mikrowellenentfernungmesser): спотворення виміряного значення

різниці фаз унаслідок приймання антеною не тільки хвиль, які пройшли віддаль між станціями по прямій, але й тих, які потрапили на землю, відбились від неї і були прийняті антеною станції. (Див. Критерій

впливу „землі"на радіовіддалемірні виміри). 13.

ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЛІНІЙНІ ВИМІРЮВАННЯ

(влияние внешней среды на линейные измерения; influence of the environment on the linear measurements; Umwelteinflufi m auf die Entfernungmessungenfpi): поділяють на вплив метеорологічних величин, в результаті якого виникають помилки в швидкості поширення несучих коливань, та вплив цих же величин на показники роботи віддалеміра, здебільшого на вимірювальну частоту. Для термостатованого генератора вимірювальних коливань вплив зовнішнього середовища на вимірювальну частоту незначний. На результати вимірювань радіовіддалемірами, крім того, впливає „земля". 13.

ВРІЗАННЯ НА КАРТІ (врезка на карте; insent on the map; Nebenkarte f BeikarteJ):

частина карти, обмежена лініями різної форми і розташована всередині рамки карти внутрішньої. Часто є одним із елементів компонування карти. Для В. н. к. зазви-

чай використовують ту площу карти, на якій з певних причин недоцільно подавати картографічне зображення (напр., зображена на цій площі територія зайва чи не по- в'язана з тематикою карти, а також коли внаслідок прийнятої проекції ця площа дуже спотворюється). 5.

ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ПРИВАТНИХ ГЕОДЕЗИСТІВ І КАРТОГРАФІВ (Всеукраинская ассоциация частных геодезистов и картографов; All-Ukrai- nian association ofprivate geoclesists and cartographers; Allukrainische VereinigungfPriwatgeodaten in pi unci Privatkartogrciphen m pi): громадська організація, яка об'єднує громадян і приватних підприємців України, основною діяльністю яких є виконання топографо-геодезичних, картографічних та кадастрових робіт. Асоціація зареєстрована і працює в Україні з листопада 1998. Налічує 14 територіальних осередків. Центральний офіс - у Києві. Покликана спри-

Вставка..

яти виконанню топографо-геодезичних, картографічних та кадастрових робіт приватними підприємцями, захищати економічні інтереси та соціальні права членів асоціації. 2.

ВСТАВКА ТРАСИ ПРЯМА (прямая вставка трассы; straight insert of traverse; direktes Trasseeinsatz n): пряма частина осі споруди, розташована між двома суміжними коловими або перехідними кривими чи від початку (кінця) примикання траси до однієї з кривих. 1.

ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ (установление границ; boundary demarcation; Grenzenbestimmung f , Grundstiickteilung J): процес розмежування земної поверхні, зайнятої с/ г чи іншими угіддями на території, призначеній під забудову, що належить фізичним або юридичним особам, із оформленням цієї дії юридичним актом. 4.

ВУАЛЬ ФОТОГРАФІЧНА (вуаль фотографическая; photographischer Schleier т):

потемніння в неосвітлених ділянках проявленого фотозображення, що знижує його контрастність. В. ф. здебільшого властива високочутливим фотоматеріалам. 5.

ВУЗЛИ ОРБІТИ СУПУТНИКА ПЛАНЕТИ (узлы орбиты спутника планети; node of orbit of planet satellite; Bahnknoten m pi des Planetensatellits m)\ точки перетину орбіти супутника з площиною екватора планети. Вузол (рис. Елементи орбіти), в якому супутник переходить у зону додатних схилень, наз. висхідним. Пряме сходження цієї точки, що наз. довготою ви-

82 В

східного вузла, є одним з кеплерових елементів орбіти. Вузол NH, в якому супутник переходить у зону від'ємних схилень, наз. низхідним, або спадним. 9.

ВУЗОЛ ОРБІТИ ВИСХІДНИЙ (восходящийузел орбиты; ascending node of an orbit; aufsteigender Bahnknotenpunkt m): одна із двох точок перетину орбіти планети з площиною екліптики (або супутника планети з площиною її екватора), в якій небесне тіло переходить із південної півкулі небесної сфери в північну, і координатами якої визначається положення лінії вузлів - перетину відповідних площин (див. Вузли орбіти супутника планети). 9.

ВУЗОЛ ОРБІТИ НИЗХІДНИЙ (нисходящий узел орбиты; descending node of an orbit; absteigender Bahnknotenpunkt m): або вузол спадний (див. Вузли орбіти супутника планети). 9.

ВУЗОЛ ОРБІТИ СПАДНИЙ (нисходящий узел орбиты; descending node of an orbit; absteigender Bahnknotenpunkt in): або вузол низхідний (див. Вузли орбіти супутника планети). 9.

ВХІДНИЙ (ВИХІДНИЙ) ОТВІР ОБ'ЄКТИВА (входной (выходной) зрачок объектива; entrance {exit) pupil of objective; Eintrittspupille f (Austrittspupille f ) des Objektivs n): вхідний - реальна діафрагма (відомих розмірів), яку видно з боку предмета під найменшим кутом; вихідний - реальна діафрагма (відомих розмірів), яку видно з боку зображення під найменшим кутом. 8.

Гавань

83

г

Г

ГАВАНЬ (гавань; harbour; Hafen, т): час-

тина акваторії порту, прилегла до причалів, добре захищена від хвиль, вітру і течій, призначена для стояння і вантажно-роз-

вантажувальних операцій суден. 6. ГАЛАКТИКА (Галактика; Galacxy; Galaxisf)\ космічна система зір (понад 100 млрд) та міжзоряного середовища, що має певну структуру та загальну динаміку. Основою нашої Г., до якої належить і Сонячна сис- тема, є Молочний (Чумацький) Шлях - на- громадження значної кількості зір, що зли- ваються в широку білувату смугу, яка про- ходить через усе небо. Діаметр Г. досягає

30000 пк. 10.

ГАЛС (галс; tack; Hals т): шлях судна (від повороту до повороту) або маршрут дослідницького судна. Розміщення Г. залежить від виду і мети проміру. Найпоширеніше знімання за системою прямолінійних галсів, розташованих на однаковій віддалі один від одного. їх напрям має збігатися з напрямом найбільшого розчленування рельєфу дна. Крім паралельного розміщення галсів, можуть виконуватись вимірювання глибин за радіальними, перехресними і зигзагоподібними галсами. 6.

ГАЛЬМУВАННЯ АТМОСФЕРНЕ (атмосферное торможение; atmospheric braking; atmospharisches Bremsen n): гальмування ШНТ в атмосфері планети. Його значення перебуває у складній залежності від густини атмосфери, розмірів, форми та маси небесного тіла і зростає зі зниженням орбіти. Г. а. призводить до збурення орбіт ШСЗ,які помітні до висоти майже 2000 км, і унеможливлює тривале існування супутників на висоті менше 160-180 км. 9.

ГАММА-АСТРОНОМІЯ (гамма-астро- номия; gamma-astronomy; Gamma-Astrono- mie f): один із напрямів позаатмосферної астрономії, що вивчає космічні тіла за їх гамма-випромінюванням. Початок Г.-а. по-

кладено 1961, коли апаратура, встановлена на американському ШСЗ „Експлорер-

11", зареєструвала гамма-випромішоваи- ня. 5.

ГАНЗЕНА ЗАДАЧА (задача Ганзена; Ganzen's problem; Hansen'sche Aufgabe):

визначення координат двох пунктів Р і Q за виміряними на них кутами між відомими А і В та визначуваними пунктами Р і Q. Точку Р приймають за початок умовних плоских прямокутних координат X'PY', а напрям PQ - за додатний напрям осі ординат Y'. Віддаль PQ умовно приймають за одиницю, тоді Yq = 1, a X'q = 0. Розв'язуючи за-

січки кутові прямі одноразові,обчислюють умовні координати точок А і В і за цими координатами і координатами точок Р і Q - прямий і обернений умовні дирекційні кути напрямів АВ, AQ, АР, ВА, BP і BQ. За цими дирекційними кутами обчислюють потрібні кути у вершинах вихідних пунктів А і В. Тепер, приймаючи за вихідні реальні координати точок А і В та розв'язуючи прямі засічки, знаходимо реальні координати точок Р і Q. 14.

f A "	, - " t B
"	/
	/

' — Г

Р Q

ГАРНІТУРА ШРИФТУ (гарнитура шрифта; typeface; Schriftgarnitur f): повний комплект друкарських шрифтів різних накреслень і кегл і в, але однакових за малюнком вічка. Г. ш. поділяють: за жирністю шрифту, за шириною шрифту (широкі, розширені, нормальні, звужені, вузькі), за зображенням (курсивний і друкарський), за нахилом (прямі та нахилені). 5.

Гарт

84

г

ГАРТ (гарт, hard; Hartguss т): сплав олива, сурми (антимону) й цини, деколи з додаваниям міді. Використовують для відливання набірних літер друкарських. 5.

ГВИНТ ВИПРАВНИЙ (юстировочный винт; setting screw (adjusting screw); Justierschraube j): використовують для виправлення приладу. 14.

ГВИНТ ВСТАНОВЛЮВАЛЬНИЙ (установочный винт; setting screw; Stellschraube f)\ частина пристрою встановлюва - льного геодезичного приладу,призначена для взаємного переміщення вузлів і встановлення їх у робоче положення. 7.

ГВИНТ ЕЛЕВАЦІЙНИЙ (элевационный

винт; tilting leveling	screw; Elevations-
schraubef): пристрій	встановлюваль-
ний геодезичного	приладу для нахи-

лювання рівня. Точна різьба з малим кроком Г. е. дає змогу з великою точністю встановлювати в і с ь рівня. Г. е. єу рівні Талькотта, нівелірах Н-3, Н-1, Н-05 та ін. На головці Г. е. деяких високоточних нівелірів (напр., Н-1) є поділки для відлічування величини обертання гвинта і фіксування його положення. 16.

ГВИНТ ПАРАЛАКТИЧНИЙ (параллактический винт; parallax screw; parallaktische Schraube /): гвинт, унаслідок обертання якого переміщується паралактична каретка (зазвичай, стереофотограмметричного приладу). Це переміщення фіксується за допомогою шкал різних типів. 8.

ГВИНТ СКРІПЛЮВАЛЬНИЙ (становой винт; tripod clamp; Anzugschraube f):

гвинт для закріплення геодезичного приладу на штативі або інших конструкціях. Усередині Г. с. може бути наскрізний отвір для центрування приладу. 14.

ГВИНТ СТАНОВИЙ (становой винт; tripod clamp; Anzugschraubef): див. Гвинт скріплювальний. 7.

ГВИНТ СТОПОРНИЙ (стопорный винт; fixing screw; Stopperschraube j): гвинт для закріплення рухомого вузла геодезичного приладу в заданому положенні. 7.

ГВИНТ ФОКУСУВАЛЬНИЙ (фокусирующий винт; focusing screw; Fokussirungs-

schraube j): спеціальний пристрій зорової труби для пересування фокусувальиої лінзи, закріпленої у трубці, що розташована всередині зорової труби приладу. Г. ф. складається з кільця, розташованого на корпусі зорової труби, внутрішньої трубки з фокусувальною лінзою та різьби, яка з'єднує кільце з трубкою. Переміщаючи лінзу всередині зорової труби, спостерігач досягає чіткого зображення предмета, на який спрямована труба. 12.

ГВИНТ ХОДОВИЙ (ходовой винт; sliding screw; Gangschraube f )'• гвинт, унаслідок обертання якого переміщається загальна каретка або рухома частина оптичної системи (фотограмметричного приладу). 8.

ГВИНТ ЮСТУВАЛЬНИЙ (юстировочный винт; adjusting screw; Justierschraube f): гвинт для встановлення деталей геодезичних приладів відповідно до їх геометричних схем. 7.

ГВИНТИ НАВІДНІ (наводящие винты; slow-motion screw; Visierschraubef): частина навідного пристрою геодезичного приладу для плавного і повільного обертання окремих його частин у горизонтальній чи вертикальній площинах. 7.

ГВИНТИ ПІДІЙМАЛЬНІ (подъемные винты; foot screw; Stellschraube f Fussschraube f): частина горизонтувального пристрою, призначена для встановлення у прямовисне положення осі обертання геодезичного приладу. Крок різьби Г. п.,що вмонтовані в підставці приладу, більший від кроку різьби гвинтів навідних. 7.

ГЕКТАР (гектар; hektare; Hektar т): позасистемна одиниця площі: 1 га = 104 м". 21.

ГЕКТОГРАФ (гектограф; hectograph; Hektograph т): простий копіювальний прилад для розмножування (до 100 відбитків) тексту та ілюстрацій. Принцип роботи Г. грунтується на здатності застиглого желатинового шару сприймати спеціальну фарбу оригіналу, а потім передавати її на притискні аркуші паперу. 5.

ГЕКТОГРАФІЯ (гектография; hectograph}'; Hektographief): спосіб друкування копій тексту та ілюстрацій за допомогою гектографа. 5.

Геліограма

85

Г

ГЕЛІОГРАМА (гелиограмма; heliogram;

Heliogramm m): зображення поверхні Сон-

ця, отримане за допомогою геліографа.5. ГЕЛІОГРАФ (гелиограф; heliograph; He- liograph my. 1) прилад для автоматичної

реєстрації тривалості сонячного сяяння впродовж доби; 2) телескоп для фотографування Сонця. 5.

ГЕЛІОСКОП (гелиоскоп; helioscope; Не- lioskop п): телескоп для візуального вивчен-

ня поверхні Сонця. 5.

ГЕЛІОСТАТ (гелиостат; heliostat; Не- liostat пі): допоміжний астрономічний при-

лад, у якому за допомогою годинникового механізму плоске дзеркало повертається так, що відбите від нього сонячне проміння зберігає напрям, паралельний осі світу. 5.

ГЕЛІОТРОП (гелиотроп; heliotrope; Не- liotrop п): пристрій, що застосовується під

час вимірювань кутів у тріангуляції. Основною частиною Г. є дзеркало, що відбиває сонячні промені з пункту, напрям на який вимірюється, до пункту, де перебуває спостерігач. 5.

ГЕЛІОФІЗИКА (гелиофизика; heliophysics; Heliophysikf): розділ астрономії, що вивчає проблеми Сонця і здебільшого явища, що відбуваються на його поверхні. 5.

ГЕЛЬМЕРТА ФОРМУЛА (формула Гельмерта; Gelmert's formula; Helmert'sche

Formel j): для обчислення нормального зна-

чення прискорення сили ваги / 0 на поверхні рівневого еліпсоїда

у0	=978,030 -(1 + 0,005302 -sin2 В -
де В -	-0,000007-sin2 2 В),
	геодезична широта. Цю формулу

Гельмерт одержав за результатами опрацювання спостережень, виконаних на 1603 пунктах. 6.

ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНА

(,картографическая генерализация; carto- graphical generalization; kartografische Ge- neralisation j): творчий процес, що зводить-

ся до відбору і узагальнення зображуваних на карті об'єктів (явищ) відповідно до її призначення й м-бу, а також особливостей території, яку зображують на карті. Найкраще з цих трьох чинників принцип Г. к.

пояснює м-б (напр., 1 км2 на картах м-бу 1:10000, 1:100000, 1:1000000 займає відповідно 1 дм2, 1 см2 і 1 мм2), а тому не все те, що зобразилось на першій карті, зобразиться так само докладно на другій, а тим більше на третій. Позаяк м-б часто залежить від призначення карти, останнє є визначальним у Г. к. Принципи і вказівки щодо здійснення Г. к. для конкретної карти подаються у плані редакційному. 5.

ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНА АВТОМАТИЗОВАНА (автоматизированная картографическая генерализация; automated cartographical generalization; kartografische automatisierte Generalisation f): процес опрацювання за допомогою ЕОМ цифрової картографічної інформації для відбору й узагальнення об'єктів, зображуваних на створюваній цифровій карті, відповідно до її м-бу, призначення та особливостей території, яка картографується. 5. ГЕНЕРАЛЬНА КАР ГА УКРАЇНИ (Генеральная карта Украины; General map of Ukraine; Generalkarte f der Ukraine): склав франц. інженер і військовий картограф граф Гійом Левассер де Боплан (1600-75) за даними, отриманими під час перебування в Україні в складі польської коронної армії 1630—47. Перший варіант цієї карти, складений 1639, був рукописним і мав назву „Tabula Geographica Ukrainska" (Українська географічна карта) і містився в атласі Фрідріха Гетканта, виданому в Гданську 1648. М-б карти близько 1:1500000, орієнтована на південь, розмір 44,5X62,5 см. Найповніше на ній відображена широтна смуга 47-50°, особливо гідрографічна мережа і населені пункти біля Дніпра, Бугу та Дністра. Друге видання цієї карти під назвою в перекладі „Загальний план Диких полів, по простому України. З належними провінціями" було видруковане в Гданську 1648 у м-бі майже 1:1800000, розмір 42X54,5 см, орієнтована на південь. Один з варіантів цієї карти 1660 було використано як додаток до другого видання „Опису України" Боплана. Він дещо бідніший за змістом, але доповнений зображен-

Генеральний план

ням Кримського піво-ва. Генеральна карта України Г. Боплана вже в північній орієнтації в м-бі (майже 1:1590000) з 1660 була серед карт атласів Я. Янсона та його спадкоємців, як „Новий атлас", „Великий атлас", „Atlas Contractus", а в „The English Atlas" (1680) була вміщена її репродукція, яку переробив Я. Янсон. Ця карта довгі роки була західноєвропейським картографам картографічним матеріалом для укладання карт, що охоплювали територію України. 5.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН (генеральный план; general plan; Generalplan т): основна частина проекту, в якій показано розташування основних і допоміжних споруд, інженерних мереж, транспортних комунікацій, а також упорядкування території. Залежно від змісту планувальних рішень, як топографічну основу для Г. п. використовують топографічні карти в м-бах 1:2000- 1:10000. Розрізняють проектні та виконавчі Г. п. На проектному (основному) Г. п. показують проектні та існуючі споруди, а також координати і висоти опорних точок; на виконавчому, крім запроектованих об'єктів, щойно побудовані. Г. п. розробляють та уточнюють на всіх стадіях проектування. Він є основним документом для перенесення об'єкта на місцевість. Окремий вид проектного Г. п. - будівельний генеральний план (будгенплан), на якому проектують розташування тимчасових і допоміжних споруд, потрібних під час будівництва основного об'єкта. їх розташовують так, щоб вони не заважали будівництву основного об'єкта. 7.

ГЕОБОТАНІКА (геоботаника; Geobotanic; Geobotanik f): наука про рослинний покрив Землі, зокрема, про рослинні угруповання, їхній склад, будову, поширення і розподіл по території, взаємозв'язки. Син. - фітоценологія. 5.

ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ НА КАРТІ (географические названия на карте; geographic names; geographische Nahmen aufder Karte j): власні імена географічних об'єктів, що зображаються на карті. 5.

86

г

ГЕОГРАФІЯ ЛІНГВІСТИЧНА (лингвистичекая география; linguistic geography; linguistische Geographicf): розділ діалектології, що вивчає територіальне поширення елементів мови, якими діалекти цієї мови відрізняються між собою. 5.

ГЕОДЕЗИСТ (геодезист; geodesist; Geodat, т): фахівецьзгеодезії -знавець і дослідник її. 17.

ГЕОДЕЗИЧНА БУДІВЕЛЬНА СІТКА

(геодезическая строительная сетка; geodetic construction network; Vermessungsbaunetz, n): особливий вид геодезичної основи (переважно в промисловому будівництві), сторони якої паралельні до осей більшості будинків та споруд заданої території будівництва. Завдяки цьому значно полегшується процес обчислення елементів прив'язки споруд до геодезичної основи, особливо, коли використовуються прямокутні координати. За конструкцією Г. б. с. - система чотирикутників або квадратів зі сторонами кратними 10-20 м завдовжки 50-200 м, розташована на території майбутнього будівництва. Гранична відносна похибка взаємного положення суміжних пунктів сітки не перевищує 1:5000, 1:10000 та 1:25000 відповідно у будівництві споруд із залізобетонних, металевих конструкцій та монтажу обладнання технологічних ліній. Г. б. с. проектують на генеральному плані промислової зони так, щоб її пункти не потрапили в зону земляних робіт.

Розрізняють два методи побудови Г. б. с. на місцевості: осьовий (трасування) і редукування. В першому методі на основі вихідних пунктів способом трасування розмічають проектне положення кожного пункту, виконуючи точну побудову горизонтальних кутів і відстаней. У другому методі пункти сітки спочатку розташовують наближено (у межах до 1-3 м), а потім точними геодезичними вимірюваннями, напр., способами полігонометрії, засічок, трилатерації, одержують їх фактичні координати. Порівнюючи їх з проектними значеннями, обчислюють редукції і\. і rv як поправки до фактичних координат і, відкла-

Геодезична лінія

87

Г

даючи їх, знаходять проектне положення пунктів сітки. При великих редукціях доцільно користуватися полярним способом, обчислюючи полярні величини:

а,. = arctg(ry j гх)\ г = ^гх+ггу,

де аг, г - відповідно дирекційний кут редукції та її лінійна величина. Відредуковані та закріплені пункти сітки не лише формують на місцевості систему паралельних ліній, але й використовуються як репери висотної геодезичної основи. 1.

ГЕОДЕЗИЧНА ЛІНІЯ {геодезическая линия; geodetic line; Vermessungslinie f geodatische Linief): крива на поверхні, в кожній точці якої її головна нормаль збігається з нормаллю до поверхні. Г. л. - лінія найкоротшої віддалі між двома точками на поверхні. Г. л. на площині - пряма лінія, на сфері - дуга великого кола. В загальному випадку Г. л. - лінія двоякої кривини, яка має властивість як кривини, так і кручення. Вираз

- р і в н я н н я диференційне Г. л., що характеризує зміну азимута А під час руху вздовж Г. л. (В - широта геодезична, JV - радіус кривини головний першого вертикала). Рівність r sin А = С , що наз. рівнянням Клеро Г. л., відображає важливу властивість Г. л. на поверхні обертання: добуток радіуса паралелі г на синус азимута є стала величина С в усіх точках Г. л. 17.

ГЕОДЕЗИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ

(геодезическое образование в Украине; geodetic education in Ukraine; Vermessungsbildung in der Ukraine)', геодезичні дисципліни викладали у Києво-Могилянській академії, Харківському колегіумі та Львівському ун-ті, де ще 1784 була організована кафедра прикладної геодезії. З 1839 курс „Геодезія та способи визначення геодезичного положення" читали у Київському унті. З 1844 геодезію викладають у „Львівській політехніці", де 1871 засновано першу в Україні кафедру геодезії та сферичної

астрономії. 1921 у „Львівській політехніці" відкрито геодезичне відділення з трьома кафедрами. 1922 відкритий Харківський геодезичний та землевпорядний ін-т, який 1930 став Харківським геодезичним інтом. 1927 у Харкові відкрито Український науково-дослідний ін-т географії та картографії. 1945 у „Львівській політехніці" започатковано геодезичний факультет, на якому тепер є п'ять кафедр. (Див. Підготовка геодезичних кадрів). 2.

ГЕОДЕЗИЧНА ПІДГОТОВКА ПРОЄКТУ (геодезическая подготовка проекта; geodetic preparation of project; geodatische Entwurfsvorbereitung): процес проектування, який включає графічний метод підготовки проектних параметрів або аналітичні розрахунки координат характерних точок забудови, складання розпланувальних креслень з даними прив'язки головних осей до пунктів геодезичної основи, розробку проекту виконання геодезичних робіт. Обсяг обчислень і точність проектних величин залежать від способу проектування. В аналітичному способі всі проектні дані знаходять математичними та геодезичними обчисленнями. Розміри елементів проекту задають, виходячи із технологічних розрахунків та схеми горизонтального планування. При цьому генеральний план об'єкта використовується як наочний засіб проектних ухвалень. Аналітичний спосіб переважно застосовують під час реконструкції та розширення промислових підприємств, залізничних вузлів, будівництва тунелів і метрополітену. В графічному способі, який переважно використовують у практиці, частину вихідних даних для проектування визначають графічно з топографічної карти (віддаль між будинками, розміри земляних споруд, координати контурних точок), а розміри споруд, координати рогів опорних будинків - аналітично. Якщо проект споруди не пов'язаний з існуючою забудовою, то часто надають перевагу графічному способу, в якому всі розміри, кути і координати характерних точок об'єкта визначають із карти графічно. 1.

Геодезична розпланувальна..

ГЕОДЕЗИЧНА РОЗПЛАНУВАЛЬНА ОСНОВА ВНУТРІШНЯ (внутренняя геодезическаяразбивочная основа; internal geodetic network for laying out of building; inner geoddtischer Absteckungsgrund in):

геодезична мережа, побудована всередині споруди для контролю зведення її надземної частини. 1.

ГЕОДЕЗИЧНА РОЗПЛАНУВАЛЬНА ОСНОВА ЗОВНІШНЯ (внешняя геодезическая разбивочная основа; external geodetic network for laying out of building; ciusserlicher geoddtischer Absteckungsgrund m):

геодезична мережа, побудована за межами споруди для контролю будівельних робіт на стадії нульового циклу і зведення надземної частини споруди. 1.

ГЕОДЕЗИЧНА СЛУЖБА (геодезическая служба; geodetic service; Vermessungs- dienst, m): з 1822 основний обсяг топографічних знімань на території України, що належала до Російської імперії, здійснював Корпус військових топографів. Великий обсяг знімань в Україні було виконано для генерального межування. Топографічні знімання українських земель, що перебували в складі Австро-Угорщини, виконував Військовий географічний ін-т (Відень). Були створені дві спеціальні карти в м-бах 1:75000 і 1:25000, однокольорові, рельєф зображувався штрихами. На основі довготривалих топографічних знімань і частково фотограмметричних робіт у Росії, Авст- ро-Угорщині і почасти в Німеччині під кін. ХІХ-на поч. XX ст. створено основні топографічні карти українських земель. Після розвалу Російської імперії і проголошення УHP у 1918 було створено УГУ. За час існування УГУ видало 54 аркуші спеціальної карти України в м-бі 1:1050000, фізичну карту України П. А. Тутковського у м-бі 1:1680000 і два плани Киева па шести аркушах (з українською номенклатурою та горизонталями). Після завоювання УНР Росією УГУ перестало існувати. Із завершенням громадянської війни і встановленням радянської влади в Україні 1924 у Харкові заново створено УГУ, основне завдан-

88

г

ня якого полягало в забезпеченні господарства Південного економічного району (територія України, Молдови, Криму) потрібними топографо-геодезичними даними, розвитку і підтриманні астрономо-геоде- зичних мереж на належному рівні. У зв'язку зі зростанням потреб народного господарства в топографічних матеріалах та геодезичних даних 1930 УГУ було реорганізоване в Український геодезичний трест (У ГТ); однак 1933 УГТ передано на правах комплексної партії в Український геолого- гідро-геодезичний трест Головного геоло- го-геодезичного управління. У 1930-35 діяльність картографо-геодезичної служби в Україні здебільшого була спрямована на падання послуг різним відомчим організаціям. Роботи з державного картографування різко скоротились, знімання виконувалось на замовлення відомств на договірних засадах. Це були великомасштабні знімання, включаючи м-б 1:2000. У другій половині 1930-х років значний обсяг геодезичних і топографічних робіт на території України в промислових районах Донбасу та Дніпробуду проводило Вище геодезичне управління (ВГУ) Росії. В кінці 1938 на основі ВГУ організували ГУГК при РНК СРСР і з цього часу топографо-геодезичні роботи планував Держплан СРСР. ГУГК при РНК СРСР згодом перейменоване в Кабінет геодезії і картографії СРСР, а відтак у ГУГК при Раді Міністрів СРСР. Цей орган координував усі топографо-геоде- зичні та картографічні роботи в СРСР. 2.

ГЕОДЕЗИЧНА ТОЧКА (геодезическая точка; geodetic point; geoddtischer Punkt rn): точка кривої па поверхні, в якій головна нормаль (лінія перетину нормальної площини і площини стичної) кривої збігається з нормаллю до поверхні. Будь-який нормальний переріз має хоча б одну Г. т. Усі точки геодезичної лінії - геодезичні. 17.

ГЕОДЕЗИЧНЕ (АБСОЛЮТНЕ) ОРІЄНТУВАННЯ МОДЕЛІ (геодезическое (абсолютное) ориентирование модели; geodetic orientation of model; geodatische Orientienmg f des Modells): визна-

Геодезичне коло

89

г

чення м-бу геометричної моделі об'єкта, нахилу та лінійних переміщень просторової фотограмметричної системи координат для орієнтування моделі стосовно заданої геодезичної чи абсолютної системи координат. З математичної точки зору це процес визначення семи елементів геодезичного орієнтування: масштабного коефіцієнта, поздовжнього та поперечного нахилів, кута розвороту, переміщень уздовж осей X, Y, Z. Виконується зазвичай з використанням просторових координат опорних точок аналітичним або графоаналітичним способами. Аналітичний спосіб ґрунтується на розв'язуванні системи лінеаризованих рівнянь:

~ х'	^ср
Y =	(1 + 0,
Z	ZcP
де Х0, Y0, Z0, a,	CO, k, t-елементи Г. о. м., X,
Y,Z-координата	точки моделі в геодезичній

(абсолютній) системі координат, Хср, Уср, Zcp координати цієї ж точки в фотограмметричній системі координат; А - матриця напрямних косинусів. Графоаналітичний спосіб застосовується під час оброблення знімків на приладах універсальних стереофотограмметричних. Кількість опорних точок на стереопару, зазвичай, чотири. Елементи Г. о. м. безпосередньо не визначають, а добиваються збіжності геодезичних і фотограмметричних координат на цих точках. Методика Г. о. м. для різних приладів описана в літературі. 8.

ГЕОДЕЗИЧНЕ КОЛО (геодезическая окружность; geodetic circumference; geocldtischer Kreis m): якщо з деякої точки на поверхні еліпсоїда провести безліч геодезичних ліній однакової довжини, то, з'єднавши кінці цих ліній, отримаємо криву двоякої кривини - геодезичне коло. 17.

ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЗНАК (геодезический

знак;	geodetic monument;	geodatisches
Zeichen n): див. Зовнішній		геодезич-
ний	знак. 13.

ГЕОДЕЗИЧНИЙ МОНІТОРИНГ (геодезический мониторинг; geodetic monitoring; geodcitische Uberwachung f): перманентні (безперервні) або дискретні (перервні) спостереження за просторовими деформаціями земної поверхні, будівель і споруд, технологічного обладнання. Методи Г. м.: спостереження приймачами GPS; лінійно-кутові мережі; створені спостереження; геометричне, гідростатичне, гідродинамічне, мікронівелювання; астрономічні та гравіметричні спостереження. 21.

ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПУНКТ (геодезический пункт; geodetic point (station); geodatischer Punktm): пунктгеодезичної мережі,закріплений на місцевості центром з можливою побудовою над ним зовнішнього геодезичного знака, координати якого визначені геодезичними методами. Г. п. зазвичай наз. за методом визначення його положення (пункт полігонометрії, пункт тріангуляції, пункт GPS, висотний пункт). 13.

ГЕОДЕЗИЧНІ ДОППЛЕРІВСЬКІ ПРИЙМАЧІ (геодезические допплеровские приемники; geodetic Doppler's receiver; geodcitische Dopplersempfanger m pi):

прилади для визначення їх місця розташування на основі Допплера ефекту. 14.

ГЕОДЕЗИЧНІ КНИГИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ (геодезические книги на украинском языке; geodetic books in Ukrainian; vermessungstechnische Biicher in der ukrainischer Sprache):

БУГАИ П.Т. Теорія помилок і спосіб найменших квадратів. Ч. І. - Львів: Вид-во Львів, ун-ту, 1960. - 366 е.: іл.

БУРШТИНСЬКА Х.В. Аерофотографія: Підруч. - Львів: Льв. АГТ, 1999. - 356 с.: 183 іл.

ГОЛУБ Г. Про тих, хто землю міряє: Нарис : Для мол. та сер. шк. віку / Худ. Сергій Василенко. - К.: Веселка, 1986. - 19 с.: іл. ГРАБИНА Л.О. Геодезія. Ч. І, вип. 1. - Прага: Укр. Громадський Видавничий Фонд, 1928.- 383 с.