Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)
.pdfцій важливій справі належить створенню сприятливого колірно го клімату в житлових і виробничих приміщеннях суден. Спо лучення кольорів і яскравості освітлення має відповідати функ ціональному призначенню суднового приміщення.
Колірне оформлення суднових житлових, службових при міщень, а також машинно-котельних відділень здійснюється, як правило, за спеціальним архітектурно-ергономічним проектом з урахуванням рекомендацій розроблених ЦНДІ морського флоту. Для фарбування суднового устаткування беруть затверджені ДСТ 5648-90 кольори розпізнавання, або інакше, маркувальні кольори. Галузевим стандартом (ОСТ 31.0013-88), а також ви могами Міжнародної морської організації (ІМО) на флоті введе но кольори сигнальні і знаки безпеки, що мають важливе зна чення для запобігання травматизму та підвищення конструктив ної безпеки суднового устаткування.
Призначення сигнально-попереджувальних кольорів таке: червоний колір сповіщає про небезпеку і забороняє будь-які дії; зелений — колір дозволу і безпеки; жовтий — попере джуючий, що потребує уваги; синій і фіолетовий — інформа ція, повідомлення. Для більш чіткого розрізнення сигнальнопопереджуючих кольорів повинне бути підібране відповідне тло. Так, для виділення червоного і жовтого кольорів рекоме ндується застосування тла синьо-зелених тонів, чорна кнопка для пуску агрегату буде чітко виділятися на червоному або білому тлі (колірний контраст). Колірний ефект приміщень тісно пов'язаний з освітленням, тому на суднах доцільно ви користовувати декоративні можливості газорозрядних ламп, що відрізняються великою світловою віддачею і створюють рівне розсіяне світло.
Таким чином, вдало підібраною колірною гамою можна за безпечити людям психофізіологічний комфорт, що сприяє під вищенню працездатності та зниженню стомлюваності.
На закінчення необхідно відзначити, що при оформленні су днових приміщень керуються ергономічними вимогами ство рення загального комфортного ансамблю, який поєднує естети чну виразність конструктивних елементів інтер'єру, їхню доці льність, зручність і простоту, вдало підібрані кольори перебо рок, устаткування, меблів, декоративних тканин.
140
2.11. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств і до виробничих та допоміжних приміщень морського транспорту
Підприємства, окремі будинки і споруди з технологічними процесами, що є джерелами виділення у навколишнє середови ще шкідливих речовин і речовин з неприємним запахом, а також джерелами підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвуку, елек тромагнітних хвиль радіочастот, статичної електрики та іонізу ючих випромінювань, відокремлюються від житлових забудов санітарно-захисними зонами згідно з вимогами СН-245-71.
Площадки для будівництва підприємств повинні вибиратися з урахуванням аерокліматичної характеристики та рельєфу міс цевості, прямого сонячного опромінення й природного провіт рювання, а також з урахуванням умов розсіювання в атмосфері виробничих викидів та умов утворення туману.
Для підприємств, окремих будинків і споруд з технологіч ними процесами, що є джерелами виробничих шкідливостей, залежно від потужності, умов здійснення технологічного проце су, характеру і кількості шкідливих речовин і речовин з непри ємним запахом, що виділяються у навколишнє середовище, створюваного шуму, вібрацій, електромагнітних хвиль радіочас тоти, ультразвуку й інших шкідливих факторів, установлюються наступні розміри санітарно-захисних (селітебних) зон:
|
|
|
Клас підприємств |
|
|
І |
II |
|
III |
IV |
V |
1000 м |
500 |
м |
300 м |
100 м |
50 м |
Санітарна класифікація підприємств, виробництв і об’єктів, що є джерелами виділення у навколишнє середовище зазначе них вище виробничих шкідливостей, і розміри санітарно-захис них зон для них установлюються відповідно до нормативних документів.
При реконструкції підприємств, розташованих в межах на селених пунктів, розміри санітарно-захисних зон для них уста-
141
новлюються за спільним рішенням Міністерства охорони здоро в’я України і Держбуду.
С а н і т а р н о - з а х и с н а з о н а для підприємств і об’єктів може бути збільшена при необхідності й належному технікоекономічному та гігієнічному обґрунтуванні, але не більше ніж втричі за спільним рішенням Головного санітарно-епідеміоло гічного управління, Міністерства охорони здоров'я України і Держбуду.
Розміри санітарно-захисних зон для окремих груп або ком плексів великих підприємств І та II класів хімічної, нафтопере робної, металургійної, машинобудівної та інших галузей проми словості та теплових електричних станцій встановлюються у кожному конкретному випадку спільним рішенням санітарноепідеміологічного управління Міністерства охорони здоров’я України і Держбуду.
Санітарно-захисна зона чи будь-яка її частина не можуть розглядатися як резервна територія підприємства і використо вуватися для розширення промислової площі.
Територія санітарно-захисної (селітебної) зони повинна бути упоряджена й озеленена за проектом благоустрою, що розробля ється одночасно з проектом будівництва чи реконструкції під приємства.
Проект благоустрою і вибір порід зелених насаджень слід складати відповідно до вимог СНиП 11-М. 1-71 «Генеральні плани промислових підприємств. Норми проектування». Існуючі зелені насадження в санітарно-захисній зоні та між підприємствами ма ють бути збережені. З боку селітебної території слід передбачати смугу деревинно-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м — не менше 20 м.
На площадці, відведеній для будівництва чи реконструкції підприємства, передбачаються ділянки для спортивних ігор і гімнастичних вправ. З цією метою слід, як правило, передбачати ділянки з найменшим забрудненням повітря та з меншим впли вом інших шкідливих факторів, на віддаленні від головних шля хів пересування транспорту.
Усі суднові й портові приміщення в залежності від призна чення поділяються на житлові, громадські, службові, виробничі й вантажні. При їх проектуванні та спорудженні враховуються
142
вимоги щодо забезпечення достатнього рівня комфортності для відпочинку й праці, безпеки й зручності виконання службових обов'язків для членів екіпажу і працівників порту, безпеки і зру чності перевезення вантажів, виключення можливості забруд нення суднових і портових приміщень та навколишнього сере довища продуктами вантажів, що перевозяться.
Причали, площадки, склади, службово-допоміжні будинки і приміщення, санітарно-побутові пристрої повинні відповідати вимогам СН 245-71 «Санітарні норми проектування промисло вих підприємств», СНиП Н-92-76 «Допоміжні будинки і примі щення промислових підприємств», РТМ 31.3009-76 «Правила технічної експлуатації портових споруд та акваторій», РД 31.31.37-78 «Норми технологічного проектування морських портів», а також усіх діючих стандартів.
Стан прикордонної і тилової території порту має задоволь няти таким вимогам:
■дороги і проходи не повинні бути зайняті вантажами й іншими предметами, що заважають вільному проїзду транспорту і проходу людей. Дороги, пішохідні доріжки, проїзди, переходи й робочі місця повинні бути вільними
йчистими;
■для стоянки портових перевантажувальних машин і транспорту повинні бути відведені спеціальні місця осторонь від шляхів, якими здійснюється рух транспор ту, а також осторонь від залізничних колій;
■на кожному причалі повинні бути обладнані пости з найпростішими засобами для порятунку потопаючих (рятувальні круги з линами довжиною 27,5 м і багри), які встановлюють через 150 метрів;
■освітлення території, службових і побутових приміщень, місць проведення вантажно-розвантажувальних робіт, доріг, проїздів і проходів має відповідати нормам штуч ного освітлення морських портів;
■освітлення трюмів, танків, палуб та інших суднових приміщень, крім несамохідних суден (барж, ліхтерів та ін.), здійснюється силами і засобами суден за Нормами штучного освітлення морських суден. Освітлення неса мохідних суден забезпечує порт;
143
освітлення приміщень, де існує можливість вибуху чи пожежі, необхідно здійснювати за допомогою світиль ників (ліхтарів) у вибухобезпечному виконанні; розміщення вантажів на території має здійснюватися відповідно до встановлених планів внутрішньопортової спеціалізації та з урахуванням устрою подовжнього ма гістрального проїзду шириною не менше 6,0 м і під'їзду такої самої ширини від головної дороги порту; розміщення вантажів поблизу залізничних і підкранових колій має відповідати вимогам ДСТ 12.3.009-76; у кожному порту розробляються і вивішуються схеми
безпечного руху машин безрейкового транспорту відпо відно до місцевих умов із дотриманням норм і правил забезпечення безпеки руху пішоходів і транспорту; на дорогах, що проходять по території порту, та в місцях
їхнього перетину встановлюються дорожні знаки стан дартного зразка, освітлювані в темний час доби або світловідбивальні, а на перехрестях з інтенсивним рухом — світлофори; у морських портах, де є залізничні колії, розробляються
інструкції з охорони праці, що затверджуються началь ником порту і погоджуються з начальником станції. Ці документи визначають взаємини працівників залізничної станції та експлуатаційних підрозділів порту; в них вка зуються особливі прийоми і заходи безпеки при роботі залізничного транспорту на території порту відповідно до місцевих умов; швидкість руху поїздів і локомотивів по території порту
встановлюється начальником порту за погодженням з начальником залізничної станції. Зазначена швидкість у місці проведення робіт і на переїздах, що не охороня ються, повинна бути знижена; робота локомотивних і складальних бригад організується
згідно з Інструкцією щодо руху потягів і маневрової роботи на залізницях України, за Правилами технічної експлуата ції залізниць України і Законом України з охорони праці від 14.09.1992 р. та за інструкцією, затвердженою началь-
ником порту за погодженням з начальником залізничної станції;
■устрій, зміст і експлуатація залізничних колій і відстані їх від будівель повинні відповідати Правилам технічної експлуатації залізниць України;
■знаки безпеки, що застосовуються на території порту,
повинні відповідати ДСТ 10807-78 і ДСТ 12.4.026-76;
■у портах, відкритих для відвідування іноземних суден, написи на знаках, що забороняють, і покажчики проходів та проїздів повинні бути виконані українською та анг лійською мовами;
■у приміщеннях, трюмах, на складах тощо, де здійсню ються перевантажувальні та інші роботи за участю лю дей, має бути забезпечена вентиляція, що гарантує вида лення з повітря шкідливих домішок до допустимого рів ня відповідно до санітарних норм за ДСТ 12.1.005-76.
145
Розділ З ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ
3.1 Забезпечення безпеки виробничих процесів на морському транспорті
Техніка безпеки вивчає небезпечні фактори виробничого сере довища і вірогідністну можливість їхнього прояву, досліджує і розробляє організаційні заходи і технічні засоби, що виключають небезпечні виробничі фактори чи попереджають про їхню появу.
Важливою умовою безпеки є застосування надійних спосо бів захисту в складі засобів механізації, автоматизації і дистан ційного управління. Устаткування має задовольняти вимогам безпеки протягом усього терміну служби.
Безпека виробничого устаткування — його властивість збе рігати відповідність вимогам безпеки праці при виконанні зада них функцій в умовах, встановлених нормативно-технічною до кументацією (ДСТ 12.3.002-75ССБТ «Процеси виробничі. Зага льні вимоги безпеки»; ДСТ 12.2.003 - 91ССБТ «Устаткування виробниче. Загальні вимоги безпеки»).
Безпека виробничого процесу забезпечується безпекою уста ткування, нормальними санітарно-гігієнічними показниками виробничого середовища, урахуванням фізичних і психофізіоло гічних можливостей працюючих, їхніми знаннями та вміннями, а також культурою виробництва.
Умови праці визначаються комплексом факторів, що спри чиняють вплив на працездатність і здоров’я людини в процесі її трудової діяльності.
Трудовим законодавством передбачено, що адміністрація підприємств зобов’язана забезпечити працюючим здорові та
146
безпечні умови праці. Це одна з найважливіших задач і обов'яз ків адміністрації.
Розробка організаційних заходів захисту від небезпечних виробничих факторів починається зі створення нормативних документів (правил, інструкцій), наявність яких на підприємст вах передбачена законом. Основними нормативними докумен тами з навчання питанням охорони праці та забезпечення безпе ки праці моряків є:
■«Типове положення про навчання з питань охорони пра ці» (ДНАОП 0.00.4.12-99);
■«Правила техніки безпеки на суднах морського флоту» (РД 31.81.10-75), (НАОП 5.1.21-1.01-76);
■«Міжнародна Конвенція з охорони людського життя
на морі. (International Convention for the Safety o f Life at Sea. SOLAS-74)». Прийнята Україною 25 травня 1980 року;
■ «Міжнародний кодекс з управління безпечною експлуа тацією суден і запобігання забрудненню. МКУБ (International Safety Management ISM-Code)». Прийнятий на конференції ІМО, що відбулася в травні 1994 року в Лондоні як доповнення (розд. IX) до SOLAS-74;
■«Міжнародна Конвенція з підготовки і дипломування моряків і несення вахти. ПДНВ-78/95» (STCW-Code 95);
Однак сама наявність інструкцій та іншої нормативної до кументації з техніки безпеки без ретельного вивчення й органі зації контролю знань працюючих не може забезпечити безпеку праці на виробництві. Тому перелічені вище документи ставлять за обов'язок адміністрації судноплавних компаній проводити
інструктаж і регулярне навчання працюючих судноплавних компаній безпечним прийомам роботи. Усі морські навчальні заклади повинні пройти сертифікацію на відповідність Конвен ції ПДНВ-78/95. Комітет з безпеки мореплавання після аналізу інформації, що надійшла від аудиторів ІМО, створює так званий «Білий список» країн, що цілком відповідають вимогам Конвен ції ПДНВ-78/95. Це означає, що всі моряки держави, яка внесена до цього списку, повинні навчатися за програмами, що відпові дають новим стандартам (ПДНВ-78/95). Україна у 2001 році увійшла в цей «Білий список».
147
Наступним етапом організації безпеки праці на суднах є на вчання членів екіпажів безпечним прийомам роботи і перевірка їхніх знань відповідно до вимог міжнародних конвенцій. Відпо відальність за вчасне і якісне проведення інструктажів, навчання членів суднових команд і допуск їх до самостійного проведення робіт покладається на капітанів, старших помічників капітанів і старших механіків суден.
Інструктаж і навчання безпечніш прийомам роботи обов'яз кові для всіх працюючих та осіб, що знову прибувають на судно.
Організаційне забезпечення безпеки складається з комплек су заходів, зв'язаних із попередньою підготовкою до проведення робіт, наглядом за їхнім виконанням, а також із пропагандою безпечних та безаварійних методів праці. Попередня підготовка суднових робіт включає забезпечення членів суднових команд чітким завданням і відповідним інструментом, захисними засо бами, технічною документацією і спецодягом. Керівник робіт повинен перевіряти справність устаткування та інструменту, організацію робочого місця, забезпечити правильне розміщення працюючих.
Робоче місце оснащується необхідними технічними засобами для виконання суднових робіт. Безпека тимчасового робочого міс ця передбачає забезпечення працюючих справними пристосуван нями, такелажем і захисними індивідуальними засобами. Крім то го, слід перевірити наявність необхідних огороджень, захисних пристроїв і попереджувальних написів. При організації тимчасово го робочого місця необхідно відпрацювати сигнали, що подаються під час роботи, команди і розпорядження, а також забезпечити до ступ до робочого місця і можливість швидкої евакуації.
Нещасні випадки на флоті часто трапляються внаслідок по рушень правил та інструкцій з техніки безпеки і слабкої дисцип ліни окремих членів суднових команд. Причиною цього є недо статньо висока організація служби на цих суднах і недостатній нагляд за безпечним проведенням робіт з боку командного складу суден.
Керівник робіт повинен бути сам добре підготовлений у пи таннях техніки безпеки, знати всі інструкції з безпеки праці у своєму завідуванні і вимагати від підлеглих їх неухильного до тримання.
148
До робота на морських суднах допускаються особи, які за кінчили морські навчальні заклади і знайомі з вимогами міжна родних конвенцій із безпеки праці, а також з діючими інструкці ями з техніки безпеки проведення робіт зі своєї спеціальності. Тому порушення працюючими вимог інструкцій необхідно роз цінювати як порушення трудової дисципліни. До таких осіб спочатку застосовуються заходи виховного, а потім дисципліна рного впливу.
Нагляд за безпекою праці на морських суднах здійснюється бе зупинно протягом усього часу проведення робіт. Він містить на гляд за дотриманням вказівок технічної документації і виконанням правил техніки безпеки, застосуванням безпечних прийомів роботи
івикористанням захисних засобів, дотриманням порядку на робо чих місцях і встановленого режиму праці. Правильного чергування праці й відпочинку необхідно точно дотримуватися при шкідливих
іважких роботах. Особливо ретельний нагляд повинен бути вста новлений за членами екіпажів суден, недавно зарахованими на флот, з метою запобігання нещасних випадків через помилкові дії новачка. Не дозволяється доручати людям, що ще не можуть пра вильно орієнтуватися в морських умовах, виконання аварійних ро біт на відкритих палубах і в закритих об’ємах (цистернах, танках тощо), під час шторму і при значному хвилюванні моря.
Істотне значення для поліпшення охорони праці має забез печення постійного нагляду за станом і утриманням шляхів спо лучення, улаштування тимчасових проходів і огороджень, на гляд за виконанням правил руху по судну, особливо в умовах поганої погоди. Морська практика показує: там, де добре нала годжені трудова дисципліна і технічне навчання, ведеться сис тематичний нагляд за правильним виконанням вимог техніки безпеки членами екіпажів, колективи суден досягають високих виробничих показників у безаварійних плаваннях.
За стан техніки безпеки на судні відповідає капітан. Він зо бов’язаний особисто та через своїх помічників і начальників служб проводити заходи по оздоровленню умов праці екіпажу, з огляду на конкретні умови вживати необхідних заходів для за побігання випадкам травматизму.
Контроль і відповідальність за дотримання правил техніки без пеки під час виконання робіт покладаються на командира, що без
149