Добавил:
добрый аноним) пользуйтесь, ветеринары будущие Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
паразитка-1.docx
Скачиваний:
40
Добавлен:
25.06.2017
Размер:
34.3 Кб
Скачать

Билет 1 

1. Морфологічні особливості та цикл розвитку збудників фасціольозу жуйних.

F. hepatica – має листоподібну форму, завдовжки 2 -3 см, завширшки до 1 см, коричневого кольору із зеленуватим відтінком. Кутикула вкрита дрібними шипиками. Ротовий і черевний присоски слаборозвинені, зближені між собою і розмішені в передній частині тіла. Матка має розеткопод.форму. Яєчник і сім’яник гіллясті, займають середню і задню частину тіла паразита. Жовточники добре розв., розташовані по бокових полях тіла. Яйця фасціол великі, жовтого кольору, овальні, з кришечкою на одному з полюсів. Розвиваються у зовн.сер.

F. gigantica – більша за розмірами(до 7,5 см), стрічкопод.форма, вища патогенність.

Цикл розвитку – гельмінти виділяють яйця, які з жовчю потрапляють у кишечник, а звідти з калом у зовн.сер. За сприятливих умов в яйці за 2-3 тижні формується мірацидій. Мірацидій прикріплюється до молюска, проникає в нього і мігрує до печінки, де через тиждень перетворюється на спороцисту. Спороцисти шляхом безстатевого розвитку дають початок новомоу поколінню – редіям. Редії згодом перетворюються на церкарії. Вони виділяються назовні з молюска, плавають у воді й при зіткненні зі стеблом чи листками рослин, камінням прикріплюються і інцистуюються. Тіло церкарія в цисті називають адолескарієм. Подальший розвиток адолескарія відбувається у тілі дефінітивного хазяїна. Там він росте і через 3-4 міс. перетворюється на мариту. (статевозрілу стадію). В печінці ВРХ гельмінти живуть до 10, овець – до 3-4 років.

2. Епізоотологічні дані та клінічні ознаки за гіподермозу жуйних.

Досить поширений. Частіше хворіє ВРХ, можуть заражатися Коні, ДРХ ,інші тварини.Молоді тварини більш сприйнятливі.Поширення оводів в окремих зонах має осередковий характер.

На початку інвазії в місцях проникнення через шкіру личинок спостерігається свербіж і набряки, які з часом минають. У зимовий період при локалізації личинок у хребтовому каналі порушується координація рухів, тварини важко піднімаються. У разі виявлення їх у стінці стравоходу спостерігається відмова тварини від корму і води, оскільки вони не можуть ковтати. Характерні клін.ознаки з’являються взимку – рано навесні, в період наближення личинок до шкіри в ділянці спини. На шкірі помітні горбики, в центрі яких через кілька днів утворюється отвір – нориця. З нориць виділяється ексудат, шкіра груба, нееластична, болюча. Тварини виснажуються, знижується надій.

3. Діагностика та лікування за еймеріозу птахів.

Діагноз установлюють комплексно з урахуванням клін.ознак, епізіт., пат.анат.змін. Дослідження калу за Фюллеборном чи Дарлінгом. Диференціюють від трихоманозу, гістомонозу, колібактеріозу. При пат.атом. розтині проводять мікроскопічне дослідження зіскрібків слизової оболонки кишок. Лікують специфічними препаратами: є дві групи препаратів: перша – фармкокцид, клінакокс, клопідол, хімкокцид, лербек – у вигляді преміксів з 10 денного віку. До другої групи – ампроліум, аватек, кокцидин, ірамік, бай кокс, сакокс, сульфаніламіди.

2й  1)Морф. и цикл токсоплазмоз Зооантропонозний протозооз тварин з гострим, підгострим, хронічним, а часто безсимптомним перебігом. Спричиняється внутрішньоклітинним паразитом Тохорlаsта gопdіі, який уражає нервову, ендокринну системи й систему мононуклеарних фагоцитів. Хвороба виявляється порушенням обміну речовин, патологією вагітності, нервовими розладами. В організмі проміжних хазяїв токсоплазми паразитують у формі ендозоїтів та цист. Ендозоїти мають півмісяцеву, банано-, грушоподібну форму і розміри (2–8) × (2–4) мкм їхній передній кінець загострений, задній – розширений і заокруглений. Внутрішня будоватака ж, як і інших одноклітинних організмів. Цисти мають розміри від 30 до 100 мкм і заповнені ендозоїтами. В епітеліальних клітинах кишок дефінітивного хазяїна (кота) утворюються неспорульовані ооцисти овальної форми, розміром (9–11) × (10–14) мкм. Після споруляції в зовнішньому середовищі в ооцисті формуються дві спороцисти, а в них – по чотири спорозоїти. Мікропіле і залишкового тіла в ооцистах немає.

Цикл розвитку. Токсоплазми – облігатно гетероксенні паразити, їхній життєвий цикл відбувається з обов’язковою участю дефінітивних (кіт свійський та деякі дикі тварини з родини котячих) і проміжних (птахи, усі види ссавців, у тім числі й людина) хазяїв. Дефінітивні хазяї заражаються при заковтуванні ендозоїтів, псевдоцист або цист, що можливо в разі поїдання гризунів чи уражених органів і тканин проміжних хазяїв. В епітеліальних клітинах тонких кишок відбувається спочатку безстатеве розмноження (мерогонія), пізніше статевий розвиток (гаметогонія), який завершується формуванням ооцист. Останні з фекаліями тварин виділяються у зовнішнє середовище. За сприятливих умов (висока температура повітря та вологість) відбувається остаточний розвиток ооцист (спорогонія).

Коти є також і проміжними хазяями. Це трапляється в разі заковтування ними спорульованих ооцист. Спорозоїти проникають у внутрішні органи і розмножуються шляхом ендодіогенії. Однак у котів і в цьому випадку процес завершується кишковим розвитком збудника, формуванням та виділенням у зовнішнє середовище ооцист.