Псевдомоноз свиней

Псевдомоноз (Pseudomonosis lutreolarum) - гостра контагіозна хв, хар у поросят сисунів діареєю, ↓ апетиту, нервовими явищами, лихоманкою, анорексією. септицемією, гемораг запаленням легень, високою летальністю. Хворіє людина.

Pseudomonas aeruginosae, (Bacillus pyocyaneum, синьогнійна паличка) родини Pseudomonadaceae.

• гр- бактерія. Спор і капсул не утв.

• росте в аеробних умовах при 30,0 - 37,5 °С на звич жив серед.

• В МПБ = помутніння і забарвл у синьо-зелений колір живильного середовища, утв тонку світлу плівку на його поверхні та мукоїдний осад. МПА - утв круглі плоскі сіро-білі колонії

• Під час культивув на жив серед псевдомони синтезують 4 типи пігменту –

піоціанін (синьо-зеленого кольору), флуоресцин (жовто-зеленого кольору),

піорубін (червоно-вишневого кольору) піомеланін (темно-коричневого кольору);

• продукує екзо/ендотоксин, гемолізин, нейрамінідазу, ферменти протеазу та еластазу =забезпеч його токсичні й гемолітичні якості, зумовлюють ураж кровоносних судин і крововиливи.

• Має високі адгезивні власт, утв мікроколонії на кліт і тк різних органів.

• Продукує антибіотик піоціанін, який виявляє бактерицидну або бактеріостат дію відносно цілої низки грам+ бактерій (стрептококів, стафілококів та ін.).

• Бактерії стійкі в зовн середовищі. У річковій та водопровідній воді зберігаються і розмножуються впродовж 1 року, в об'єктах зовнішнього середовища - впродовж 1,5 року.

Епіз: хворіють свині усіх вікових груп, але частіше поросята-сисуни.

Джерело інф: хворі, перехв тв, які з калом, сечею, мокротою виділ зб в зовн серед. Кнурі- псевдомононосіями, виділ зб із спермою. Фактори предачі: контам корми, вода, засоби догляду, підстилку. Резервуаром зб можуть бути щурі, миші, що сприйнятливі до захв

Основні шляхи зараж: алімент, пов-крапельний, інфікована сперма, плацентарний

Хар 1) стаціонарністю (носійство у дорослих тварин і високу стійкість зб у зовн серед)

2) зимово-весняною сезонністю (зниж резистент організму, сприятлив умовами для зб)

Патогенез вив недост. шв розмнож псевдомон у легенях, утв токс речовин і ферментів зумовлює розв гемораг запал/набряку, що супров гарячкою, інтоксикацією

Клін озн хв: Інкуб: 2-14дн, при надгостр перебігу - до 1дн. Перебіг-гостр, підгостр, хрон, латентний.

Гострий: 2-5дн, спост у поросят-сисунів(закінч летально)/поросят після відлуч.

t тіла=41*C, зниж/ втрата апетиту, кон'юнктивіт, риніт, діарея, фекалії іноді з домішкою крові і слизу,

Хвороба у поросят після відлуч може затягуватися:відстають у рості і розв, худнуть, ознаки ураж ШКТ слабшають, ↑кашель, задишка. У окремих тв - кашель, нервові явища (судоми, парези, паралічі).

Підгострий - у поросят, інфіков в пренатальний період. народж слабкими, гіпотроф, з ослабленим смоктальн рефлексом. Симпт: діарея, фекалії сіро-зелені, з домішкою крові, в окремих тв - тремтіння, плавальні рухи. Захв зак загибеллю з ознаками інтоксикації.

У свиноматок - аборти, народж мертвих/слабких поросят, слизово-гнійними виділ. з родових шляхів, маститами, припиненням лактації. У перехворілих тв ↓запліднюв.

Патан: гемораг запал дна шлунка, тонкого відділу киш, ↑лімфат вузлів, вогнищеву бронхопневмонію, точкові крововиливи на серці, під капсулою нирок і селезінки, застійні і дистроф явища в печінці, нирках, серцевому м'язі.

Лаб діагн. У лаб надсилають кров, кістковий мозок, вн органи, ембріони.

Виділ культури синьогнійної палички =висівання пат матеріалу на звич бактеріолог середов і вирощув при 37-42°С (наявність росту за високої темп).

Визнач серогрупової та серотипової належності = реакцією аглют з полі- та моновалентн типовими варіантними сироватками серогрупи О2-О12. Біопробу ставлять на білих мишах, курчатах, щурах, морських свинках.

Лікування: не розроблено. Дають антибіотики

Бешиха свиней — інфекційне захворювання сви­ней 3-12 місячного віку, яке характеризується при гострому перебігу септицемією, підгострому — появою на шкірі темно-фіолетових плям, при хронічному— ендокардитом, поліартритами й некротичним ураженням шкіри. Поширене в усіх країнах світу. На бешиху хворіє людина.

Зб. Бактерія Erysipelothrix insidiosae – тонка, пряма або трохи зігнута паличка (0,5-1,5)*(0,2-0,3) мкм.Характерна значна морфологічна, культуральна, антигенна мінливість.Нерухома, спор і капсул не утворює, забарвлюється усіма аніліновими фарбами. Культивується на звичайних живильних середовищах при t 36-37 ºc. Ріст в МПБ – помутніння з утворенням осаду, що при струшуванні піднімається у вигляді хмаринок – «муарових хвиль». Колонії S-форми утворюються за септичного перебігу, R – за хронічного. Зб дуже стійкий у зовнішньому середовищі. З лабораторних тварин чутливі білі миші та голуби, які гинуть на 3-4 добу після зараження. Бактерії бешихи дуже поширені серед багатьох видів птахів, комах, гризунів, членистоногих. Трапляються в харчових продуктах, гниючих трупах, річковому мулі, стоячих водоймах, виявляються в мигдаликах, кишках, жовчному міхурі здорових свиней.

Епиз^ Зазвичай хворіють свині 3-12-місячного віку, інколи ягнята, і, як виняток, кури, індики, фазани, качки, гуси.Основне джерело зб – хворі свині, які виділяють бактерії із сечею та калом. Бактеріоносії також за певних умов можуть стати джерелом зб. Факторами передачі можуть бути всі забруднені предмети зовнішнього середовища, продукти забою хворих свиней, трупи тварин, загиблих від бешихи. Механічними переносниками можуть бути гризуни, птахи, комахи.Зараження відбувається через травний канал, рідше через шкіру.Бешиха проходить у вигляді ензоотії, ніколи не охоплює всіх свиней. Характерна сезонність.

Патогенез. Залежно від шляхів проникнення бактерії локалізуються в мигдаликах і солітарних фолікулах кишок або в лімфатичних судинах шкіри та регіонарних лімфовузлах. У разі проникнення через шкіру утворюють сильний токсин, який зумовлює сенсибілізацію організму. З часом зб руйнує захисні бар’єри організму, проникає в лімфу, кров, а потім у органи. Це зумовлює тяжкий загальний стан, розвиток сепсису, дистрофічні зміни в тканинах, дегенеративні процеси в серці, судинах, що зумовлює застійні явища в шкірі та паренхіматозних органах. Розвивається серцева недостатність, набряк легенів ,загибель.

Клін ознаки. Інкуб період – 2-5 діб. Блискавичний перебіг (біла форма): хворіють підсвинки 7-10-міс. віку, тв гине за кілька годин на фоні септицемії, червоні плями на шкірі відсутні. Гострий (септицемічна): загальносептичні явища та типові зміни шкіри (еритеми). Раптово підвищується температура до 42-42,5 ºС, відмова від корму, різке пригнічення, запор змінюється проносом, інколи з кров’ю, хитка хода. Розвивається слабкість заду, сльозоточивість, слизово-гнійні виділення з очей. На шкірі шиї – червоно-синюшні плями, що зникають про натисканні. Через 2-4 доби тв гине від набряку легень. Підгострий (шкірна форма, кропив’янка): триває 10-12 діб, температура до 41 ºС і вище, пригнічення, слабкість. Через 1-2 доби на боках з’являються обмежені набряки темно-червоного кольору, щільні, різної форми, а також еритематозні плями. З виникненням набряків настає видужання. Хронічний: розвивається як продовження гострого та підгострого і виявляється ураженням ендокарда, некрозами шкіри, ураженням суглобів.

ПАТАН. Гострий/підгострий перебіг: у ділянці підгруддя, шиї, вух, кінцівок, черевної стінки – великі дифузні ураження шкіри темно-фіолетового кольору; кровонаповнення і застійна гіперемія внутрішніх органів, гостре катаральне запалення тонкого кишечнику, геморагічний лімфаденіт, гломерулонефрит. Хронічний: бородовчасті розрощення на клапанах серця, поліартрити, некрози шкіри.

ЛАБОР. Д. мікроскопія мазків з патологічного матеріалу, посіви на живильні середовища, зараження лабораторних тварин. Для дослідження в лабораторію направляють цілий труп тв або серце, печінку, селезінку, нирку й трубчасту кістку. Також готують мазки з уражених клапанів серця. Для бактеріологічного дослідження проводять посіви з крові серця, уражених клапанів серця, нирок, селезінки, печінки, кісткового мозку на МПА, МПБ або бульйон Хоттінгера.

ДИФ. Д. Чуми (хворіють свині всіх вікових груп, довший і не такий гострий перебіг, «мармуровість» лімфовузлів, ураження товстого кишечнику), Пастерельозу (супроводжується крупозною пневмонією, плевритом, геморагічним діатезом органів грудної порожнини), Сальмонельозу (гіперплазія селезінки, некроз печінки), Сибірки (ангіна, запальний набряк у підщелеповому просторі),Лістеріозу (ураження ЦНС).

ЛІКУВАННЯ. Проводять гіперімунною сироваткою проти бешихи свиней та антибіотиками (пеніцилін, еритроміцин, окситетрациклін). Лікарські препарати вводять в/м. Пролонговані антибіотики вводять тричі, з інтервалом 24 год, у дозі 5-10 тис. ОД /кг маси тіла. Бешивак – депонована вакцина проти бешихи свиней, яку використовують з профілактичною метою в благополучних господарствах і у разі раптового виникнення захворювання. Бешиформ – концентрованагідроксидалюмінієва формолвакцина, яку використовують для запобіжних та вимушених щеплень.

Іммунітет Після перехворювання тривалий і напружений.

Чума свиней (Pestis suum, класична, або європейська) - висококонтагіозна хвороба свиней, що характеризується за гострого перебігу гарячкою, явищами септицемії та геморагічного діатезу, за підгострого й хронічного перебігу — крупозним запаленням легень та крупозно-дифтеритичним колітом.

Зб - РНК-геномний, пантропний вірус з родиниTogaviridae, роду Pestivirus.Має один серотип, який включає три серогрупи — А, В і С. Лабораторні тв до вірусу чуми свиней не чутливі. Досить стійкий до впливу факторів зовнішнього середовища. У свинарниках і дворах, де утримують хворих свиней, зберігається впродовж цілого року, особливо за низької температури, в крові при 5 °С — до 6 міс, в охолодженому м’ясі — 2 – 4 міс, у замо-роженому м’ясі — кілька років, у субпродуктах та кістковому мозку — 2 – 4 міс. Сонячне випромінювання інактивує вірус через 5 – 9 діб , нагріван-ня до 75 °С — через 60 хв , кип’ятіння — миттєво. Найактивнішими дезінфектантами вважають 2 – 3 %-й розчин їдкого натру, 2 – 5 %-й розчин формальдегіду

Епіз - До чуми сприйнятливі тільки свійські й дикі свині незалежно від породи та віку. Джерелом зб хвороби є хворі свині, які починаючи з інкубаційного періоду і впродовж 10 міс після перехворювання виділяють вірус з усіма секретами та екскретами, особливо із сечею, фекаліями, кон’юнктивальним секретом, носовим слизом. Від свиноматок-носіїв новонароджені поросята, які , будучи клінічно здоровими, впродовж 4 – 6 міс виділяють вірус у зовнішнє середовище й інфікують здорових поросят. Свині, які були щеплені інактивованими вакцинами і при контакті з польовим, диким вірусом чуми стають хронічно хворими та вірусоносіями

Патогенез - В організмі вірус репродукується в лімфоцитах селезінки, лімфовузлів, слизової оболонки кишок, кісткового мозку та в ендотелії кровоносних судин, спричинюючи в них дистрофічні та некротичні зміни. Ураження кровоносних судин і значне збільшення їх проникності в різних органах і тканинах супроводжується виникненням численних крововиливів , набряків, некродистрофічних та запальних явищ, інфарктів у селезінці.

Клін озн - Інкуб період триває 2 – 9 діб, але може затягуватись до 2 – 3 тижнів. Перебіг хвороби надгострий, гострий , підгострий і хронічний. Г о с т р и й перебіг реєструють на початку спалаху чуми. За-хворювання починається з підвищення температури тіла до 40,0 – 40,5 °С, яка утримується 7 – 8 діб, а перед загибеллю знижується до 35 – 36 °С. Апетит спочатку зберігається, на 2 – 3-тю добу погіршу-ється, а потім зовсім зникає. Спостерігається блювання, запор, який згодом змінюється проносом, іноді з домішкою крові. Сечовиділення утруднене, у деяких тварин сеча набуває темно-коричневого кольору. Кон’юнктива червоніє, повіки опухають і склеюються слизисто-гнійним секретом. Хворі свині більше лежать , зарившись у підстилку, неохоче підводяться , їхня хода стає хиткою. У деяких тварин спостерігають судоми, парези або паралічі задніх кінцівок. У поросних свиноматок трапляються аборти.

Патан - При зовнішньому огляді трупів у ділянці вух , шиї, черевної стінки та внутрі-шньої поверхні стегон спостерігаються темно-червоне забарвлення шкіри , крововиливи різної форми та розміру, від поодиноких до множинних, які вкривають усю поверхню шкіри.При розтині трупів крововиливи різного розміру й форми виявляють в усіх органах і тканинах. Лімфатичні вузли в ділянці голови, шиї, середостіння й брижі збільшені в розмірі, в ’ялі, з мармуро-вим малюнком на поверхні розрізу. Селезінка не збільшена, сірува-то-сталевого кольору, з інфарктами по її краях. Інфаркти селезінки вважаються патогномонічною ознакою чуми свиней, трапляються у 15 – 30 % випадків , мають вигляд щільних підвищень чорно-червоного кольору, на розрізі — клиноподібну форму. Нирки анеміч ні, вкриті дрібними крововиливами під капсулою, кірковий і мозковий шари згладжені. Крововиливи знаходять також на слизовій оболонці сечового міхура. Печінка не збільшена, інколи в ній спо-стерігають явища застійної гіперемії та дегенерацію паренхіми . Легені плямисто забарвлені, з поодинокими крововиливами на поверхні . Головний та спинний мозок, а також мозкові оболонки набряклі, гіперемійовані, вкриті дрібними крововиливами. У шлунку та кишках виявляють гостре катаральне запалення, геморагії, гіперплазію пейєрових бляшок.

Лаб д. Включає виявлення вірусного антигену за РІФ, РНГА з еритроцитарним діагностикумом, РДП, ЗІЕФ, ізоляцію вірусу в первинних культурах нирок і тестикул поросят або перещеплюваній лінії РК-15, проведення біопроби на 5 підсвинках 2 – 3-місячного віку. Ретроспективну діагностику чуми здійснюють шляхом виявлення в крові перехворілих свиней специфічних антитіл за РДП, РНГА, РІФ (непрямий метод), РН та ELISA-методом. у лабораторію для дослідження надсилають проби крові, шматочки селезінки, груднини, лімфатичні вузли, які відбирають у перші 2 год з моменту загибелі чи забою тварин . Для гематологічного до-слідження кров з вушних вен відбирають у пробірки з антикоагулян-том (10 %-й розчин трилону з розрахунку одна крапля на 1 мл кро-ві). Для гістологічного дослідження надсилають головний мозок. Диференціальна діагностика передбачає необхідність виклю-чення африканської чуми свиней , пастерельозу , бешихи, сальмоне-льозу, хвороби Ауєскі та грипу свиней.

Імунітет - Після перехворювання свині набувають стійкого нестерильного імунітету на кілька років. У поросят, що народилися від імунних свиноматок, пасивний молозивний імунітет зберігається впродовж 2 – 3 тижнів після народження, у наступні 30 – 60 діб настає його поступове зниження, а з 90 – 100-ї доби — повне зникнення. Для активної імунізації найчастіше застосовують суху авірулентну лапінізовану вірусвакцину (АСВ) проти чуми свиней . Щеплюють тільки здорових тварин: свиноматок за 10 – 15 діб до запліднення один раз на рік, кнурів — один раз на рік, поросят — у віці 40 – 45 діб, а потім ревакцинують у віці 85 – 100 діб , один раз на рік. Вакцину в дозі 2 мл вводять внутрішньом ’язово в ділянці шиї або внутрішньої поверхні стегна . Імунітет у щеплених тварин формується на 5 – 7-му добу після вакци-нації і зберігається в поросят упродовж 1 – 3 міс, а після ревакцина-ції в 3-місячному віці — упродовж одного року. Запропоновано й інші вірусвакцини, в тому числі для оральної імунізації проти чуми домашніх та диких свиней .

Репродуктивно-респіраторний синдром свиней -контагіозна хвороба, що характеризується масовими абортами свиноматок в кінці терміну поросності, народженням нежиттєздатних поросят і супроводжується ураженням дихальної системи. Вперше зареєстровано в кінці 80-х років XX ст.в США.

Відноситься до сімейства Arteriviridae. Це невеликий РНК- вірус, що має сферичну форму. Маркером артерівіруса є здатність до розмноження в культурах клітин епітелію трахеальних кілець свині. Існує два генотипу вірусу: американський (А) і європейський (В).

Епізоотологія. Сприйнятливі свині різного віку і порід. Репродуктивні порушення у супоросних свиноматок, а респіраторні – у свиней різних статей і віку. Джерело - хворі і перехворіли свині, які виділяють вірус з носовим слизом, фекаліями, сечею і спермою.

Найбільш активно передача вірусу відбувається при прямому контакті. Вірус може передаватися: через сперму кнурів-плідників при штучному заплідненні; аерогенно (на відстань 3 ... 20 км від джерела зараження); вертикальна - трансплацентарна передача вірусу.

Факторами передачі зб РРСС служать інфіковані корми, вода, повітря, гній, транспорт, спецодяг, гризуни, що живуть на фермі, та інші об'єкти зовнішнього середовища.

Найчастіше РРСС виникає після придбання клінічно здорового ремонтного поголів'я свиней, у яких можливо вірусоносійство або безсимптомний перебіг хвороби у прихованій формі. Загострюють РРСС і переводять латентну стадію хвороби в гостру різні стресові явища. Зазвичай інфекція проявляється через 3 ... 5 міс після завезення племінних свиней з неблагополучних господарств.

Зазвичай хвороба протікає у вигляді епізоотії в будь-який час року з найбільш вираженим проявом в період опоросів. В одних і тих же тварин хвороба, як правило, повторно не виникає, але часто відзначають прохолоста раніше перехворіли свиноматок.

Відмінною особливістю РРСС є те, що ця хвороба часто перебігає в асоціації з іншими інфекціями (парвовирусной; рота-, корона-і ентеровірусної; хворобою Ауєскі та ін.) На тлі вірусної патології виникають ускладнення бактеріальною флорою.

Патогенез: 1. Проникнення в організм через оболонки респіраторного, статевого чи травного трактів. 2.Розмноження в макрофагах в області воріт інфекції (До 7-го дню зараження руйнується до 40% альвеолярних макрофагів).3. Розмноження вірусу в компонентах клітинної захисту (імуносупресія), зниження місцевої резистентності.4. 4-8 тижні – в організмі триває вірусемія, при цьому відзначаються пошкодження ендотеліальних клітин кровоносних судин і розвиток васкуліт-тов, що служить причиною набряків тканин. Крім того, зб РРСС у внутрішніх органах розмножується в ретикулоцитах, а також циркулюючих моноцитах.

Репродуктивний синдром: У місцях з'єднання з маткою плацента відшаровується через некротичний розпад клітин, в результаті чого інфіковані макрофаги мігрують через плаценту і розмножуються в тканинах плода.

Респіраторний синдром: вірус спочатку розвивається в альвеолярних макрофагах, руйнує частину з них, порушує імунну систему легенів і тим самим відкриває ворота для секундарної мікрофлори. В результаті інфекції пригнічується активність вій миготливого епітелію дихальних шляхів, що сприяє розвитку і накопичення в них збів, що володіють тропізмом до епітелію респіраторного тракту.

Клінічні ознаки:Інкуб період у тварин різного віку варіюється від 4 ... 7 до 35 днів. Розрізняють три фази гострої інфекції: початкову фазу, фазу максимального розвитку клінічних ознак і фінальну. Зустрічаються клінічно виражена і прихована форми хвороби. При гострому перебігу реєструють пригнічення, відмову від корму, короткочасне підвищення температури тіла до 40,5 ... 41 ° С або рідко її зниження. У 1 ... 5% свиней спостерігається швидкоплинний ціаноз вух, п'ятачка, хвоста, шкіри молочних залоз, вульви, який триває від декількох годин до декількох днів.

Репродуктивний синдром: пізніми абортами (після 90 днів поросності);передчасними пологами (на 2-4 дні) у 5 ... 30% свиней; високим рівнем повторних осіменінь (20 ... 40%); загибеллю поросят протягом перших 2 ... 7 днів після народження;поряд з живі новонароджені гинуть протягом першого тижня, народжуються мертві, муміфіковані плоди, нежиттєздатні і потворні поросята, у яких відзначають недорозвинення нижньої щелепи (боксерська щелепа) або її викривлення, куполоподібність голови, аномалії розвитку скелета, патологію очей. Іноді у поросят відсутній або слабо розвинений смоктальний рефлекс, тремор м'язів. Поросята, що народилися від хворих свиноматок, страждають коньюнктивітами, діареєю, набряками, запаленням повік, крипторхізмом; час родів у свиноматок подовжується на 2 ... 4доби; знижується інтенсивність потуг і перейм; на 1 ... 3 дні затримується вихід частини плодів; зростає час затримки плаценти з подальшим розвитком синдрому ММА; після абортів збільшується тривалість сервіс-періоду; у перехворілих свиноматок може відзначатися тривале зниження числа поросят; у кнурів пригніченням, імпотенцією і погіршенням якості сперми, іноді - атрофією сім’яників.

Респіраторний синдром: Характеризується почастішанням дихання і кашлем. У дорослих тварин він швидко проходить. У поросят різного віку ознаки ураження органів дихання продовжують прогресувати, що пов'язано з секундарной інфекцією. У відгодівельних поросят - задишка змішаного типу, прискорене і утруднене дихання, кашель, блювота, шкірні геморагії. При аускультації виявляють жорстке везикулярне дихання , іноді пухирчасті хрипи в області бронхів і верхівкових часток легенів. Близько 60% сисунів і віднятих поросят страждають порушенням центральної нервової системи, що супроводжується тимчасовим парезом і паралічем кінцівок, хиткістю ходи і надмірною збудливістю. Після гострої, клінічної фази (4 ... 5 міс) настає хронічна фаза, яка триває 7 ... 12 міс і характеризується відставанням поросят в рості і підвищеною смертністю через респіраторні та інші хвороби. Респіраторний синдром найбільш типовий для молодняка. Приблизно у 30% тварин спостерігають ураження очей.

Пат.зміни:На розтині абортованих або загиблих новонароджених поросят виявляють каліцтва, набряклість і крововиливи в шкіру вух, спини, черевної стінки і підшкірну клітковину, перикардит, гідроторакс і асцит, ателектаз, гіперемію і крововиливи в легенях, дегенеративні процеси з крововиливами в серці та печінці, негнійний енцефаліт. В перітрахеальній і паховій областях студнеподібні набряки. Очі у таких поросят можуть бути блакитного або червоного кольору. Інтерстиційна пневмонія - типова ознака РРСС, обумовлена вторинно мікрофлорою. У свиноматок характерних патологоанатомічних змін, окрім ураження матки в період абортів, а при хронічному перебігу - абсцесів в молочній залозі, не виявляють.

Лабораторна діагностика:проби крові, легень, ексудат з грудної та черевної порожнин, середостіння, лімфатичні вузли від 2 ... 5 свіжих абортованих плодів або вимушено убитих нежиттєздатних 1 ... 3-добових поросят; для виявлення антитіл до зб РРСС відбирають сироватку крові від декількох свиноматок по 2 ... 5 мл від кожної через 4 ... 8 тижнів після неблагополучного опоросу або аборту; сироватку крові досліджують також від поросят до прийому молозива, віднятих поросят, ремонтного молодняку - з 2 ... 3 гнізд, не раніше ніж через 2 тижні після початку захворювання.

Диференціюють від: парвовирусної інфекції; абортів інфекційної (бруцельоз, лептоспіроз, хламідіоз, КЧС, хвороба Ауєскі, лістеріоз, туляремія, ентеровірусна інфекція, японський енцефаломієліт); незаразної патології: аліментарних, травматичних, симптоматичних абортів

Імунітет:У інфікованих свиней формується імунна відповідь з утворенням специфічних антитіл, виробляється також клітинна імунна відповідь. Колостральний імунітет триває до 4 ... 10-тижневого віку і не може повністю оберегти поросят від інфекції.Імунітет, що розвивається після перехворювання або вакцинації, нетривалий, і у реінфіцірованних через 5 міс свиней знову можуть виникнути симптоми ураження репродуктивної системи. В якості засобів специфічної профілактики РРСС розроблені живі та інактивовані вакцини

Лікування: Специфічного лікування немає.лікують симптоматично для запобігання ускладнень та вторинної інфекції.

Для зменшення неонатальної смертності випоюють розчини електролітів, глюкозу, молозиво (можна штучне). Хворих поросят підсаджують до перехворілих свиноматок. У зв'язку з тим що РРСС протікає в асоціації з бактеріальними інфекціями, рекомендується призначати свиноматкам до опоросу антибіотики. Новонародженим поросятам можна давати препарати тетрациклінового ряду. Крім того, рекомендується провести вакцинацію проти вірусних та бактеріальних інфекцій, що ускладнюють ррсс.

Парвовірусна інфекція свиней (Porcine parvovirus infection - PPV) - контагіозне захворювання , що супроводжується клінічними проявами тільки у супоросних свиноматок і є найбільш поширеною і важливою причиною інфекційного безпліддя.

Зб відноситься до ДНК-вмістимих вірусів роду Parvovirus сімейства Parvoviridae. Парвовіруси дуже стійкі до умов зовнішнього середовища , можуть зберігатися в свинарнику 4-6 місяців. Інактитвувати зб можна за допомогою 3%-го розчину натрію гіпохлориду, 8%-го розчину формальдегіду , 5%-го розчину гідроокису натрію при кімнатній температурі впродовж 5-20 хвилин.

Характерною особливістю зб є виборча реплікація в клітинах, що активно діляться - плацента, цитоплазма клітин ембріона, лімфоїдна тканина.

Епізоотологічні дані:

До PPV сприйнятливі тільки свині.

Джерелом є хворі та перехворілі тварин, які виділяють зб із сечею, слиною, фекаліями, навколоплідними оболонками, плацентою та спермою.

В благополучні господарства інфекція заноситься з ремонтними свинками та кнурами, які є вірусоносіями або зі спермою. Вірус, що проникає в благополучне господарство вражає поголів’я протягом 2-3 місяців.

Не виключений і механічний шлях передачі зб.

Серонегативні свині заражуються аерогенно та аліментарно , ембріони та плоди – трансплацентарно *

Патогенез:

 У перший тиждень після зараження вірус накопичується у крові та тканинах паренхіматозних органів з різко вираженою пролиферативною активністю. У період вірусемії він проходить через плаценту і інфікує ембріони чи плоди. Інфікування ембріонів відбувається через 9 – 12 діб після запліднення при цьому ембріони вмирають та розсмоктуються. Такі свиноматки звону приходять в охоту через 3 тижні. Наступна вагітність проходить фізіологічно нормально.

 У свиноматок, заражених в період з 35-56 –й дні супоросності , частина або всі плоди вмирають та піддаються муміфікації. Передача вірусу від одного плода до іншого відбувається довго, тому при опоросі народжуються муміфіковані плоди різного розміру, мертві, слабці та нормальні поросята.

 Мертвонародження відбувається в основному при зараженні свиноматок на 56-70й день супоросності.

 Після цього строку поросята стійкі до летальної дії вірусу, але після народження можуть залишатися віросуносіями. В окремих поросят може розвиватися імунотолерантність з пожиттєвим виділеннм вірусу без продукції антитіл.

Клінічні ознаки:

 Гостра інфекція свиноматок у післяродовий період,яка згодом переростає у репродуктивну недостатність проявляється як правило субклінічно.