1 вариант: диспепсия новорожденных и диагностика, профилактика анемий

2.ДИСПЕПСІЯ Етіологія.голов-ними причинами є патологія обміну речовин у дорослих тварин-матерів і порушення гігієнічних умов годівлі, утримання маточного поголів’я та новонароджених тварин. Розрізняють ендогенну (внутрішньоутробну), екзогенну (аліментарну), просту і так звану токсичну диспепсію.

Патогенез пат. процес починається внаслідок недостатнього забезпе-чення плода необхідними р-ми, а також дією на нього токсичних речовин. Це призводить до порушення внутрішньоутробного розвитку і народження недорозвинених (гіпотрофіків) тварин з наявністю дистрофічних і деструктивних змін у багатьох органах і системах. У них порушені секреторна й моторна функції шлунка (сичуга), тому організм не здатний перетравити і засвоїти молозиво. Розвиваються тяжкі пат.процеси, які хар. порушенням травлення та обміну речовин.

Симптоми. Припростій диспепсії спостерігають розлад травлення,пригнічення, зниж.апетиту, пронос,сухість шерсті і шкіри, носового дзеркальця, видимих сл. Обол.,, виснаження, западання очей. Перистальтика кишок посилена, часто дефекація . Фекалії рідкі, водянисті, жовті з домішками газу і кислим запахом

При токсичній диспепсії пригнічений стан, відсутність апетиту, профузний пронос, різко виражені симптоми зневоднення організму та інтоксикації, порушень основних функцій серцево-судинної і нервової систем. Пульс частий, ниткоподібний, тони серця глухі. Слизові оболонки синюшні. Дихання частішає, утруднюється. Розвивається аго-нальний стан (кінцівки й вуха холодні, тварина лежить неру-хомо, з відкинутою головою, дихання переривчасте, мимовільно виділяються водянисті фекалії). Температура тіла при простій і токсичній диспепсії частіше в межах норми.

Лікуванняхворих тварин має бути комплексним. Прилегкій формі диспепсії (простій) перша доба- новонароджених тварин утримують на напівголодній дієті, для чого один-два рази на добу чергове випоювання молозива замінюють однаковим за об’ємом ізотонічним або 1 %-им розчином натрію хлориду. Тваринам у перші тижні випоюють настій ромашки, кінського щавлю, міцний чай, відвар дубової кори. Дають ацидофільне молоко, штучний і натуральний шлунковий сік, АБК, ПАБК. Усередину призначають танальбін, теальбін, тесальбен, сульфахлорамфен (одну-дві таблетки).

При тяжкій формі диспепсії (токсичній) проводять індивідуальне комплексне лікування. Необхідно звільнити травний канал від неперетравлених продуктів розпаду молозива за допомогою нососичужного зонда,теплого 1 %-го розчину натрію хлориду, клізм. Випоюють дієтичні і лік.р-ин – натурального або штучного шлункового соку, АБК, ПАБК, настоїв лікарських трав.Задають антибіотики, сульфаніламіди, похід-ні нітрофурану. Ефективні антибіотики широкого спектру протимікробної дії. Із сульфаніламідів - фталазол, фтазин, сульгін. Якщо антибіотики й сульфаніламіди не проявляють терапевтичної дії, призначають всередину похідні. Вводять всередину, пш, вв, внутрішньочеревно електролітних та ізотонічних розчи-нів. З ними можна вводити телятам внутрішньо-черевно по 200–400 мл цитратної материнської крові, а при гіповітамінозах – вітаміни А ,D,В1,С Для усунення інтоксикації-вв глюкозу+ аскорбінової кислоти . Вводять гамма- і поліглобуліну, застосовують гемотерапію, білкові гідролізати, новокаїновіблокади,вводять цитратну кров матерів.Створити оптимальні гігієнічні умови утримання і годівлі хворих тварин.

19. Діагностика и профілактика анемій

Діагноз на анемію, зумовлену зовнішньою кровотечею, поставити легко. Утруднення виникають при внутрішніх кровотечах. Враховують дані анамнезу, симптоми хвороби, різке зниження вмісту гемоглобіну, кількості еритроцитів, наявність крові у пунктатах із порожнин та у фекаліях при виразковій хворобі. При хронічних крововтратах важли­во виявити джерело кровотечі і основне захворювання. Необхідно ди­ференціювати гіпопластичні анемії, спричинені порушенням годівлі та гельмінтозами.

Профілактика гострих крововтрат базується на заходах щодо запобігання травматизмуі своєчасному лікуванні травм, а хронічних - на запобіганні хворобам, які супроводяться тривалими рецидивними кровотечами, на правильній експлуатації тварин-продуцентів імунних сироваток і донорів.

2 вариант 1. Основні синдроми, що супроводжують захворювання органів сечовидільної системи; 2. Токсична диспепсія молодняку

32. Основні синдроми, які мають місце при захворюваннях сечової системи.

При хворобах сечовидільної системи виникає складний комплекс симптомів, які можна об'єднати в сечовий, набряковий, серцево-судинний, больовий і уремічний синдроми

Сечовий синдромпроявляється зміною кількості, частоти сечовиділення (олігурія, поліурія, анурія, ішурія, олігакурія, полакіурія) та фізико-хімічних властивостей (протеїнурія, гематурія, глюкозурія) виділеної сечі. Так,поліуріянайбільш характерна для нефросклерозу та амілоїдного нефрозу.Олігуріятаануріяспостерігаються при дифузному нефриті,полакіурія- провідний синдром при уроциститі,ішурія спостерігається при спазмі сфінктера сечового міхура та сечокам’яній хворобі. Протеїнурія характерна для нефритів і нефрозів.Гематуріяспостерігається при гострих і хронічних запальних процесах у сечовій системі: нефриті, хронічній гематурії , при сечокам’яній хворобі.

Набряковий синдром -один з основних при ниркових пошкодженнях, який проявляється розвитком набряків підшкірної клітковини в ділянці повік, нижньої частини живота, мошонки, кінцівох. Набряки виникають внаслідок втрати альбумінів (протеїнурїї) та зниження колоїдно-осмотичного тиску білків плазми крові; порушення видільної функції нирок із затримкою в організмі води і натрію хлориду, розладів нейроендокринної регуляції - одного з основних регуляторів водно- мінерального обміну.

Серцево-судинний синдромхарактеризується підвищенням максимального і мінімального артеріальноїо кров’яного тиску, гіпертрофією лівого шлуночка, акцентом другого тону на аорті. Найчастіше цей синдром проявляється при дифузному нефриті та нефросклерозі.

Больовий синдромспостерігається, коли затримується виділення сечі і закупорюються сечові шляхи (уроцистит, уретрит, уролітіаз), що проявляється утрудненим сечовиділенням та несправжніми (не шлунково-кишковими) коліками.

Уремічний синдром характеризується комплексом клінічних ознак, які виникають через послаблену видільну функцію нирок, і зумовлений тим, що в крові нагромаджуються продукти азотової природи: аміак, сечовина, сечова кислота, індикан, креатин, деякі амінокислоти та їх похідні, феноли, які особливо токсично діють на центральну нервову систему і тканини організму. Така азотемічна уремія характерна для тяжких форм нефриту, пієлонефриту, некротичного нефрозу, нефросклерозу.

3.ТОКСИЧНА ДИСПЕПСІЯ. Етіологія.голов-ними причинами є патологія обміну речовин у дорослих тварин-матерів і порушення гігієнічних умов годівлі, утримання маточного поголів’я та новонароджених тварин. Розрізняють ендогенну (внутрішньоутробну), екзогенну (аліментарну), просту і так звану токсичну диспепсію.

Патогенез пат. процес починається внаслідок недостатнього забезпе-чення плода необхідними р-ми, а також дією на нього токсичних речовин. Це призводить до порушення внутрішньоутробного розвитку і народження недорозвинених (гіпотрофіків) тварин з наявністю дистрофічних і деструктивних змін у багатьох органах і системах. У них порушені секреторна й моторна функції шлунка (сичуга), тому організм не здатний перетравити і засвоїти молозиво. Розвиваються тяжкі пат.процеси, які хар. порушенням травлення та обміну речовин.

Симтоми Притоксичній диспепсії пригнічений стан, відсутність апетиту, профузний пронос, різко виражені симптоми зневоднення організму та інтоксикації, порушень основних функцій серцево-судинної і нервової систем. Пульс частий, ниткоподібний, тони серця глухі. Слизові оболонки синюшні. Дихання частішає, утруднюється. Розвивається аго-нальний стан (кінцівки й вуха холодні, тварина лежить неру-хомо, з відкинутою головою, дихання переривчасте, мимовільно виділяються водянисті фекалії). Температура тіла при простій і токсичній диспепсії частіше в межах норми.

ЛікуванняПритяжкій формі диспепсії (токсичній) проводять індивідуальне комплексне лікування. Необхідно звільнити травний канал від неперетравлених продуктів розпаду молозива за допомогою нососичужного зонда,теплого 1 %-го розчину натрію хлориду, клізм. Випоюють дієтичні і лік.р-ин – натурального або штучного шлункового соку, АБК, ПАБК, настоїв лікарських трав.Задають антибіотики, сульфаніламіди, похід-ні нітрофурану. Ефективні антибіотики широкого спектру протимікробної дії. Із сульфаніламідів - фталазол, фтазин, сульгін. Якщо антибіотики й сульфаніламіди не проявляють терапевтичної дії, призначають всередину похідні. Вводять всередину, пш, вв, внутрішньочеревно електролітних та ізотонічних розчи-нів. З ними можна вводити телятам внутрішньо-черевно по 200–400 мл цитратної материнської крові, а при гіповітамінозах – вітаміни А ,D,В1,С Для усунення інтоксикації-вв глюкозу+ аскорбінової кислоти . Вводять гамма- і поліглобуліну, застосовують гемотерапію, білкові гідролізати, новокаїновіблокади,вводять цитратну кров матерів.Створити оптимальні гігієнічні умови утримання і годівлі хворих тварин.

3 вариант: 1. Имунодефіцит молодняку тварин. 2. Постгеморагічна анемія тварин.

7 ІМУНОДЕФІЦИТНИЙ СТАНмолодняку характеризується низьким вмістом імуноглобулінів та інших факторів неспецифічного захисту і недостатньою реакцією організму давати повноцінну імунну відповідь на вплив антигенів. За походженням імунодефіцити бувають природженими (первинними), віковими (фізіологічними) і набутими (вторинними). У сільськогосподарських тварин, особливо у молодняку, частіше зустрічаються віковий і набутий імунодефіцити. Етіологія. Природжені імунні дефіцити пов'язані з генетичне зумовленою недостатньою здатністю окремих ланок імунної системи організму до повноцінної імунної відповіді у зв'язку з гіпоплазією центральних (тимус, кістковий мозок) і периферичних (лімфатичні вузли, селезінка, лімфатичні утворення) органів імуногенезу, порушенням диференціації клітин, ферментативних систем, функціональної активності лімфоцитів, фагоцитів і мають спадковий характер. При недостатності Т-системи імунітету спостерігають зменшення кількості і зниження функціональної активності Т-лімфоцитів, гіпоплазію тимуса, паракортикальної зони лімфовузлів, а при недостатності В-системи імунітету відмічають зменшення кількості В-лімфоцитів, імуноглобулінів, гіпоплазію лімфатичних вузлів, селезінки, мигдаликів, пейєрових бляшок і солітарних фолікулів кишечнику. При недостатності системи фагоцитозу в крові визначається низький рівень нейтрофілів, еозинофілів, моноцитів і знижена функціональна активність цих клітин. Вікові (фізіологічні) імунодефіцити спостерігають у ранньому і похилому віці. Частіше фахівці реєструють їх у молодняку раннього віку. Набуті (вторинні) імунодефіцити розвиваються внаслідок різних хвороб молодняку, при яких значно втрачаються захисні фактори і виникають структурно-функціональні зміни в імунній системі.

Лікування імунодефіцитів залежить від їхнього виду. Для лікування вікових імунних дефіцитів, особливо у новонародженого молодняку, перевагу віддають замінній терапії імуноглобулінами та препаратами крові. З цією метою застосовують неспецифічний імуноглобулін, специфічні гіперімунні сироватки проти ентеропатогенних мікроорганізмів, які випоюють у перший день з молозивом. У більш пізні терміни їх вводять підшкірне або внутрішньом’язово. Із сироватки крові вакцинованих проти колібактеріозу корів-донорів одержують специфічний імуноглобулін, який вводять у перший день всер. Добрий ефект дає антиадгезивна антитоксична сироватка проти ешерихіозу молодняку, котру в перший день життя вводять орально і внутрішн. Застосовують також сироватку крові корів або молодняку в 1 день життя всередину, а потім інтраперитонеально, підшкірне або внутрішньовенне. Добру лікувально-профілактичну дію має глюкозоцитратна кров. З інших препаратів замінної терапії слід відзначити такі: серогідролізин (антидіарейний препарат, АДП), який дають всередину через І 5-20 хв після народження, та сероколострин. Для лікування вікового і набутого імунодефіцитів застосовують препарати тимуса: Т-активін, тималін, тимоген ,а також пагмін-1, пагмін-2. Клітинний імунітет стимулює левамізол (декарис). Часто левамізол застосовують разом з димексидом. Для підвищення місцевого захисту травного каналу всередину дають ентеробіфідин, лактобактерин, біфікол та інші пробіотики. Добре виражений імуностимулювальний ефект дають вітаміни А, Е, С, В12 та мікроелементи - кобальт, цинк, селен, мідь, йод.