Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

beshikha

.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
04.08.2017
Размер:
20.21 Кб
Скачать

Бешиха свиней — інфекційне захворювання сви­ней 3-12 місячного віку, яке характеризується при гострому перебігу септицемією, підгострому — появою на шкірі темно-фіолетових плям, при хронічному— ендокардитом, поліартритами й некротичним ураженням шкіри. Поширене в усіх країнах світу. На бешиху хворіє людина.

Збудник. Бактерія Erysipelothrix insidiosae – тонка, пряма або трохи зігнута паличка (0,5-1,5)*(0,2-0,3) мкм.Характерна значна морфологічна, культуральна, антигенна мінливість.Нерухома, спор і капсул не утворює, забарвлюється усіма аніліновими фарбами. Культивується на звичайних живильних середовищах при t 36-37 ºc. Ріст в МПБ – помутніння з утворенням осаду, що при струшуванні піднімається у вигляді хмаринок – «муарових хвиль». Колонії S-форми утворюються за септичного перебігу, R – за хронічного. Збудник дуже стійкий у зовнішньому середовищі. З лабораторних тварин чутливі білі миші та голуби, які гинуть на 3-4 добу після зараження. Бактерії бешихи дуже поширені серед багатьох видів птахів, комах, гризунів, членистоногих. Трапляються в харчових продуктах, гниючих трупах, річковому мулі, стоячих водоймах, виявляються в мигдаликах, кишках, жовчному міхурі здорових свиней.

Епизоотология. Зазвичай хворіють свині 3-12-місячного віку, інколи ягнята, і, як виняток, кури, індики, фазани, качки, гуси.Основне джерело збудника – хворі свині, які виділяють бактерії із сечею та калом. Бактеріоносії також за певних умов можуть стати джерелом збудника. Факторами передачі можуть бути всі забруднені предмети зовнішнього середовища, продукти забою хворих свиней, трупи тварин, загиблих від бешихи. Механічними переносниками можуть бути гризуни, птахи, комахи.Зараження відбувається через травний канал, рідше через шкіру.Бешиха проходить у вигляді ензоотії, ніколи не охоплює всіх свиней. Характерна сезонність.

Патогенез. Залежно від шляхів проникнення бактерії локалізуються в мигдаликах і солітарних фолікулах кишок або в лімфатичних судинах шкіри та регіонарних лімфовузлах. У разі проникнення через шкіру утворюють сильний токсин, який зумовлює сенсибілізацію організму. З часом збудник руйнує захисні бар’єри організму, проникає в лімфу, кров, а потім у органи. Це зумовлює тяжкий загальний стан, розвиток сепсису, дистрофічні зміни в тканинах, дегенеративні процеси в серці, судинах, що зумовлює застійні явища в шкірі та паренхіматозних органах. Розвивається серцева недостатність, набряк легенів ,загибель.

Клін ознаки. Інкубаційний період – 2-5 діб. Блискавичний перебіг (біла форма): хворіють підсвинки 7-10-міс. віку, тварина гине за кілька годин на фоні септицемії, червоні плями на шкірі відсутні. Гострий (септицемічна): загальносептичні явища та типові зміни шкіри (еритеми). Раптово підвищується температура до 42-42,5 ºС, відмова від корму, різке пригнічення, запор змінюється проносом, інколи з кров’ю, хитка хода. Розвивається слабкість заду, сльозоточивість, слизово-гнійні виділення з очей. На шкірі шиї – червоно-синюшні плями, що зникають про натисканні. Через 2-4 доби тварина гине від набряку легень. Підгострий (шкірна форма, кропив’янка): триває 10-12 діб, температура до 41 ºС і вище, пригнічення, слабкість. Через 1-2 доби на боках з’являються обмежені набряки темно-червоного кольору, щільні, різної форми, а також еритематозні плями. З виникненням набряків настає видужання. Хронічний: розвивається як продовження гострого та підгострого і виявляється ураженням ендокарда, некрозами шкіри, ураженням суглобів.

ПАТАН. Гострий/підгострий перебіг: у ділянці підгруддя, шиї, вух, кінцівок, черевної стінки – великі дифузні ураження шкіри темно-фіолетового кольору; кровонаповнення і застійна гіперемія внутрішніх органів, гостре катаральне запалення тонкого кишечнику, геморагічний лімфаденіт, гломерулонефрит. Хронічний: бородовчасті розрощення на клапанах серця, поліартрити, некрози шкіри.

ЛАБОР. Д. мікроскопія мазків з патологічного матеріалу, посіви на живильні середовища, зараження лабораторних тварин. Для дослідження в лабораторію направляють цілий труп тварини або серце, печінку, селезінку, нирку й трубчасту кістку. Також готують мазки з уражених клапанів серця. Для бактеріологічного дослідження проводять посіви з крові серця, уражених клапанів серця, нирок, селезінки, печінки, кісткового мозку на МПА, МПБ або бульйон Хоттінгера.

ДИФ. Д. Чуми (хворіють свині всіх вікових груп, довший і не такий гострий перебіг, «мармуровість» лімфовузлів, ураження товстого кишечнику), Пастерельозу (супроводжується крупозною пневмонією, плевритом, геморагічним діатезом органів грудної порожнини), Сальмонельозу (гіперплазія селезінки, некроз печінки), Сибірки (ангіна, запальний набряк у підщелеповому просторі),Лістеріозу (ураження ЦНС).

ЛІКУВАННЯ. Проводять гіперімунною сироваткою проти бешихи свиней та антибіотиками (пеніцилін, еритроміцин, окситетрациклін). Лікарські препарати вводять в/м. Пролонговані антибіотики вводять тричі, з інтервалом 24 год, у дозі 5-10 тис. ОД /кг маси тіла. Бешивак – депонована вакцина проти бешихи свиней, яку використовують з профілактичною метою в благополучних господарствах і у разі раптового виникнення захворювання. Бешиформ – концентрованагідроксидалюмінієва формолвакцина, яку використовують для запобіжних та вимушених щеплень.

Іммунітет Після перехворювання тривалий і напружений.

ПРОФ. Слід дотримуватися ветеринарно-санітарних правил і технологічних вимог з утримання, транспортування, розміщення, догляду, годівлі та ветеринарного обслуговування свиней. Все поголів’я слід піддавати вакцинації проти бешихи свиней починаючи з 2-місячного віку. Слід регулярно проводити дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію. Обмеження з неблагополучного господарства знімають через 14 діб після останнього випадку одужанння, щеплення всього свинопоголів’я та остаточної дезінфекції приміщень. Для дезінфекції використовують розчини хлорного вапна з вмістом активного хлору 3% за експозиції 2 год., 2% гарячий розчин їдкого натру (1 год).

Соседние файлы в предмете Эпизоотология