Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

токсса_модуль 4

.docx
Скачиваний:
83
Добавлен:
04.08.2017
Размер:
27.16 Кб
Скачать
  1. Патогенез при отруєнні похідними триазинів

d. не мають вираженої подразнюючої дії, всмоктуються в кров. У клітинах, порушують обмін нуклеїнових кислот, що у свою чергу, веде до порушення білкового обміну. Головним у механізмі дії є антифолієва активність. При хронічному отруєнні підвищується збудливість центральної нервової системи, знижується інтенсивність тканинного дихання, порушується антитоксична і білоксинтезуюча функції печінки, збільшується вміст сульфгідрильних груп у печінці, легенях, серці й інших органах, збільшується швидкість осідання еритроцитів, розвивається лейкоцитоз і гіперглікемія, знижуються протромбіновий індекс, змінюється відтворна функція тварин. Особливо чутливі самці. Проявляють ембріотоксична дія.

2. Натрію кремнефлюорид (натрій кремнефтористий, Na2Si6) застосовують як

d. антгельмінтний засоб (груповим методом)

3. Метод визначення ртуті якісна проби.

d. на фільтрувальний папір наносять краплю розчину йодистої міді, очікують 3-4 хв. і наносять на це ж місце краплю досліджуваного мінералізату. В присутності отрути з’являється пляма - від жовтого до коричневого і чорного кольору.

4. Похідні фенолу поділяються на хлорпохідні:

c. пентахлорфенол, пентахлорфенолят натрію

5. Похідні карбамінової кислоти поділяються на:

c. арілові ефіри алкілкарбамінової кислоти (байгон, беноміл, дикрезил, севін, алкілсевін)

6. Метод визначення барію

d. В центрифужну пробірку вносять 1 мл досліджуваного фільтрату і додають 1 мл 10% розчину сірчаної кислоти. При наявності отрути утворюється осад або суміш мутніє

7. Реакція на виявлення синильної кислоти

d. Фільтрувальний папір просочують 10% розчином пікринової кислоти і висушують при кімнатній температурі, після чого змочують 10% NаНСО3 і знову висушують. Потім у колбу поміщають 10-15 мл дистиляту або вмістимого шлунка, додають 2-3 мл 10% розчину винної кислоти і обережно підвішують пікратний папірець. Колбу закривають пробкою або годинниковим склом. При наявності отрути через 10-15 хвилин пікратний папірець помітно змінює забарвлення від золотисто-жовтого до червоно-оранжевого

8. Похідні триазинів застосовують для

c. хімічної прополки посівів кукурудзи, гороху, картоплі, цибулі, моркви й ін.

9. Органічні похідні миш'яку накопичуються

d. в печінці, головному мозку, серцевому і скелетних м'язах, нирках, внутрішній жировій тканині

10. Лікування тварин при отруєнні сполуками миш'яку

d. Застосування обволікаючих та адсорбуючих засобів. Антидототерапія: унітіол – в/в один раз на добу протягом 8-10 днів у дозах (мг/кг маси): при гострому отруєнні коням і великій рогатій худобі 10, вівцям 50, свиням, козам, собакам і птахам 25; при хронічному - коням, великій рогатій худобі, свиням і собакам 5, вівцям 10. При гострому отруєнні унітіол призначають у першу добу через кожні 5-6 год., на другу добу дві ін'єкції, а в наступні 7-10 днів по одній ін'єкції в добу з урахуванням загального стану тварини; дикаптол – в/м (мг/кг маси): великій рогатій худобі 3-5, дрібним тваринам 2-4; тетацин-кальцію - підшкірно (мг/кг маси): великій рогатій худобі 10, вівцям 20, хутровим звірам 25, курям 30. натрію тіосульфату у формі 10 %-ого розчину – в/в (мл/кг маси): усім видам тварин 0,5. Глюкозо-сольовий розчин (глюкози 50 г, кальцію хлориду 10, натрію хлориду 6, магнію сульфату 4, калію хлориду 2 г, води дистильованої до 1000 мл). Як антидот застосовують меркаптид. Його уводять свиням у виді 40 %-ого р-ну по 2 мл 2 рази в добу протягом 3-5 днів.

11. Патогенез при отруєнні кухонною сіллю

a. Швидко всмоктується в кров і викликає різке порушення ізоіонії, що приводить до порушення функцій центральної і периферичної нервової системи. Підвищення осмотичної напруги крові і міжтканинної рідини викликає зневоднення еритроцитів і клітин життєво важливих органів, що веде до короткочасного посилення обмінних процесів з наступним тривалим їх гальмуванням. Певне значення в патогенезі отруєння має місцева подразнююча дія на слизову оболонку шлунка і тонкого кишечнику.

12. Метод визначення міді якісна проба

b. Вмістиме травного каналу змішують з бідистильованою водою, етиловим спиртом і соляною кислотою в співвідношенні 10:5:10:2 і через 10 хвилин фільтрують через паперовий фільтр. До 5 мл фільтрату додають 1 мл насиченого розчину тетраетилтіурамдисульфіду в етиловому спирті. Поява темно-зеленого забарвлення свідчить про високу концентрацію отрути

13. Свинець накопичується

a. в кістах, печінці, нирках, селезінці

14. Лікування тварин при отруєнні похідними 2,4-Д

b. Патогенетичне. Застосовують адсорбенти. 20%-у суспензію активованого вугілля, внутрішньо у воді усередину по 500-600 мл великим тваринам, 100-200 мл свиням. Для промивання шлунка використовують 2 %-у суспензію окису магнію. Застосовують аміназин в/м 0,1-0,5 мг/кг. Великій рогатій худобі показане застосування 100 мг гідрокортизону в/м. Спокій, дієтична годівля, забезпечення чистою питною водою. Показано застосування хлориду кальцію і глюкози.

15. Лікування тварин при отруєнні ртуттю

b. застосування антидотних засобів: унітіол. У перший день лікування препарат вводять 3 рази в дозах (мг/кг маси): коням і великій рогатій худобі 10, вівцям 30, свиням, козам, собакам, курям 25. У наступні дні однократно. Дикаптол - вводять в/м по 4 мг/кг.Тетацин-кальцію 10 мг/кг маси парентерально: перший день 3 рази, другий 2, наступні дні 1 раз. Жуйним вводять у вену и внутріошньочеревинно, а іншим тваринам можна вводити п/ш і в/м. Натрію тіосульфат внутрішньо в дозах (г): великим тваринам 25-40 на прийом, вівцям, козам, свиням 6-8. У вену вводять 20 %-ий розчин (мл): коням і коровам до 200, вівцям і козам до 10. Усередину рекомендується застосовувати сірку, залізний купорос, окис магнію, білкову воду, молоко, активоване вугілля, танін, теальбін, відвар кореневища бадану, бергафтол.

16. Отруєння тварин кухонною сіллю зустрічається

b. Причиною отруєння нерідко стає сепарація після тривалого транспортування комбікорму в залізничних вагонах і на автотранспорті, у результаті чого важкі кристали натрію хлориду переміщаються в нижні шари комбікорму і концентрація їх підвищується до токсичної

17. Ізоляція синильної кислоти

d. методом відгону водяною парою

18. Методи визначення фенвалерату

b. у навколишньому середовищі проводиться методом газорідинної хроматографії з використанням полум’яно-іонізаційного детектора

19. Визначення фосфіду цинку (якісна проба на цинк).

d. У колбочку ємкістю 100-150 мл поміщають 50,0 г досліджуваного матеріалу, додають 50 мл HCl, змішують і фільтрують через паперовий фільтр. Фільтрат випаровують у фарфоровій чашці до обвуглення. Залишок після охолодження розчиняють в 2 мл 10% HCl. Потім на дно фарфорової чашки відфільтровують 2 краплі одержаного солянокислого розчину і додають 2 краплі розчину кобальту і 1-2 крупинки фториду натрію. Суміш розмішують скляною паличкою. При наявності отрути з’являється синій осад

20. Натрію хлорид (NaCl) застосовують як

d. кормову добавку до раціону тварин, у тому числі птахів

21. Патогенез при отруєнні формальдегідом

d. подразнююча і припікаюча дія внаслідок здатності реагувати з аміногруппами білкових молекул. Відбувається коагуляція білку протоплазми клітин. Можлива рефлекторна зупинка дихання, порушення функції ЦНС, ураженя нирок.

22. Якісні реакції виявлення формальдегіду (формаліну)

b. Реакція з фенолсірчаною кислотою. В пробірку наливають 1 мл досліджуваного дистиляту і обережно по стінці приливають 1 мл фенолсірчаної кислоти (0,2 г фенолу розчиняють в 10 мл конц. H2SO4). При наявності отрути на місці контакту двох рідин утворюється рожеве або червоне кільце

23. Лікування тварин при отруєнні фосфідом цинку

a. промивання шлунка 0,1%-им розчином калію перманганату, введення блювотних засобів (0,1%-ого розчину апоморфіну гідрохлориду або 2%-ого розчину міді сульфату), потім адсорбенти і сольові проносні. Рослині олії, молоко і білкова вода протипоказані. Із симптоматичних засобів вводять в/в розчин глюкози, аскорбінової кислоти, кальцію хлориду, а підшкірно кофеїн-бензоат натрію, кордіамін, камфору.

24. Лікування тварин при отруєнні барієм вуглекислим

c. Специфічні антидоти -сульфати натрію або магнію, 1%-ими розчинами яких спочатку промивають шлунок, потім уводять їх всередину в проносних дозах з великою кількістю води. Потім внутрішньо 5-10%-ий розчин натрію сульфату. З метою більш швидкого видужання показані слизові речовини і свіжовидоєне молоко.

25. Метод визначення фтору - якісна проба.

d. 25-30 г матеріалу поміщають у фарфоровий тигель і спалюють у звичайній або муфельній печі. Золу поміщають у пробірку, змочують злегка водою і обережно додають близько 1 мл конц. H2SO4. Пробірку швидко закривають знежиреним злегка змоченим покривним склом. При наявності отрути у матеріалі предметне скло і верхня частина пробірки стають матовими

26. Отруєння тварин кухонною сіллю зустрічається

c. у результаті поїдання великої кількості після тривалого сольового голодування, при згодовуванні солоної риби і різних розсолів

27. Органічні похідні міді

a. міді трихлорфенолят

28. Патогенез при гострому отруєнні сполуками фтору

b. порушення фосфорно-кальцієвого обміну, зниження мінералізації зубів і кісток, гальмування основного обміну, порушення функції щитоподібної залози внаслідок витіснення фтором йоду в процесі синтезу тироксину, ослаблення клітинного і гуморального факторів природної резистентності і зниження відтворювальної здатності тварин.

29. Патогенез при отруєнні сполуками миш’яку

c. При контакті зі слизовими оболонками вони викликають некроз, а всмоктуючись в кров, надовго затримується в організмі тварини, виявляючи високу ступінь матеріальної кумуляції. У токсичних дозах вступають у хімічну взаємодію із сульфгідрильними групами багатьох ферментів. Блокуються найважливіші ланки енергетичного обміну, порушуючи нормальне функціонування циклу Кребса і відповідні зв'язки між вуглеводним, білковим, жировим обміном. Гонадотропна дія особливо на ранньому етапі сперматогенезу в результаті опосередкованої дії через нейроендокрину систему або безпосереднього ураження статевих залоз. Збільшується порозність стінок судин, вони розшиюються, що обумовлює виражений діатез.

30. З неорганічних похідних миш’яку відомі арсеніти

b. мишьяковистий ангідрид, натрію арсеніт (мишьяковистокислий натрій), кальцію арсеніт (мишьяковистокислий кальцій)