1. Патогенез при отруєнні похідними триазинів

b. не мають вираженої подразнюючої дії, всмоктуються в кров. У клітинах, порушують обмін нуклеїнових кислот, що у свою чергу, веде до порушення білкового обміну. Головним у механізмі дії є антифолієва активність. При хронічному отруєнні підвищується збудливість центральної нервової системи, знижується інтенсивність тканинного дихання, порушується антитоксична і білоксинтезуюча функції печінки, збільшується вміст сульфгідрильних груп у печінці, легенях, серці й інших органах, збільшується швидкість осідання еритроцитів, розвивається лейкоцитоз і гіперглікемія, знижуються протромбіновий індекс, змінюється відтворна функція тварин. Особливо чутливі самці. Проявляють ембріотоксична дія.

2. Лікування тварин при отруєнні формальдегідом

d. 0,5-1%-ий розчини аміаку внутрішньо;

3. Лікування тварин при отруєнні сполуками міді

c. При гострому отруєнні промивання шлунка, застосування адсорбуючих засобів. Внутрішньо окис магнію, жовту кров'яну сіль у формі 0,1%-ого розчину, яєчний білок. В/в 40%-ий розчин глюкози, 10%-ий розчин натрію тіосульфату 0,5-1 мл/кг маси. Антидотом є молібдат амонію (молібденовокислий амоній) по 100-200 мг на одне введення вівцям в/в. Можна внутрішньо у такій же дозі з кормом разом з тіосульфатом натрію (0,4-1 г) щодня протягом 1-2 тиж. Рекомендується вводити в/в унітіол і в/м дикаптол у дозах 4-6 мг/кг маси тіла протягом 7-10 днів.

4. Похідні карбамінової кислоти поділяються на:

a. арілові ефіри алкілкарбамінової кислоти (байгон, беноміл, дикрезил, севін, алкілсевін)

5. В якості зооцидів використовують

a. барій вуглекислий, зоокумарин, бактокумарин, ратиндан, фосфід цинку

6. Патогенез при отруєнні карбаматами

d. Зниження осмотичної резистентності еритроцитів, гемоліз формених елементів крові, порушують функціональний стан клітинних біомембран, що супроводжується пригніченням активного транспорту іонів натрію і калію. Зв'язування іонів натрію, калію, кальцію, внаслідок чого в крові зменшується кількість іонів кальцію. Це веде до зміни кальцій-фосфорного співвідношення. Пригнічення до 40% активності ацетилхолінестерази. Активно зв’язують мідьвмістимі ферменти, церулоплазмін. Гіперглікемія, порушення біосинтезу і обмін нуклеїнових кислот. Зростає тонус симпатоадреналової системи. Несприятливий вплив на відтворну функцію тварин і їх потомство.

7. Метод визначення миш’яку - якісна проба

c. Вмістиме шлунка поміщають у металеву чашку і ставлять на тліюче деревне вугілля. При наявності у пробі отрути відчувається часниковий запах парів

8. Патогенез при отруєнні похідними дихлорфеноксиоцтової кислоти

d. Гальмування окисних процесів і клітинного дихання, порушення синтезу білка, пригнічення функцій щитовидної залози, змін функції кори наднирників, та збільшення рівня глюкокортикоїдів у крові. Порушення активності ферментів вуглеводного обміну, збільшення розпаду глікогену і гальмування його синтезу. Пригнічення центральної нервової системи, порушення білоксинтетичної, антитоксичної функції печінки, зміна рівня амінокислот і сульфгідрильних груп крові

9. Реакція на виявлення синильної кислоти

d. Фільтрувальний папір просочують 10% розчином пікринової кислоти і висушують при кімнатній температурі, після чого змочують 10% NаНСО3 і знову висушують. Потім у колбу поміщають 10-15 мл дистиляту або вмістимого шлунка, додають 2-3 мл 10% розчину винної кислоти і обережно підвішують пікратний папірець. Колбу закривають пробкою або годинниковим склом. При наявності отрути через 10-15 хвилин пікратний папірець помітно змінює забарвлення від золотисто-жовтого до червоно-оранжевого

10. Похідні фенолу поділяються на хлорпохідні:

a. пентахлорфенол, пентахлорфенолят натрію

11. Лікування тварин при отруєнні кухонною сіллю

c. Насичення організму водою, нормалізація функції нервової системи,підтримка серцевої діяльності і дихання. Перше досягається як можна більш швидким забезпеченням тварин водою, а якщо вони вже не п'ють - і глибокими клізмами. Специфічним антидотом є 10 %-ий р-н кальцію хлориду, який вводять великим тваринам в/в, а 5 %-ий розчин на 1 %-ому розчині желатини дрібним тваринам в/м чи п/ш з розрахунку 1-2 мл на 1 кг маси. При ослабленні серцевої діяльності і дихання призначають кофеїн-бензоат натрію, кордіамін і інші стимулюючі засоби.

12. Неорганічні похідні ртуті(?)

b. сулема, каломель, сіра ртутна мазь, жовтий окис ртуті, ртуті дійодид

13. Отруєння тварин кухонною сіллю зустрічається

c. при завищенні концентрації в комбікормах і сухому заміннику молока,

14. Лікування тварин при отруєнні цинком

d. промивають шлунок 0,2%-ним розчином таніну, після чого призначають сольові проносні, молоко, слизи. Як специфічний антидот використовують унітіол, який вводять великій рогатій худобі в/в або в/м іншим видам тварин п/ш або в/м в дозах мг/кг, коні та велика рогата худоба 10, вівці та свині 15, собакам та хутровим звірам 20, птиці 30, а також тетацин кальцію в дозах мг/кг: коням та великій рогатій худобі 10, вівцям та свиням 20, собакам і хутровим звірям 25, птиці 30, в перший день - три рази, в другий - два, послідуючі - один раз. Із симптоматичних засобів застосовують глюкозу, аскорбінову кислоту, серцеві засоби та дихальні аналептики

15. Натрію флюорид (натрію фторид, Na) застосовують як

b. пестицид для обробки полів проти гусені, лугового метелика, сарани і т.д., а також для просочення шпал і телеграфних стовпів

16. Визначення фосфіду цинку (якісна проба на фосфор)

d. Проба базується на відновленні нітрату срібла фосфористим воднем. У колбу ємкістю 100-150 мл поміщають 50,0 г досліджуваного матеріалу (корм, вмістиме шлунка) і над ним підвішують два фільтрувальні папірці, один із яких змочений розчином нітрату срібла, а інший ацетатом свинцю так, щоб вони не торкались досліджуваного матеріалу та один одного. Потім в колбу додають 15 мл H2SO4 і закривають пробкою. При наявності отрути в матеріалі папірець, змочений нітратом срібла швидко темніє, а змочений розчином ацетату свинцю, не змінює кольору

17. Патогенез при отруєнні сполуками миш’яку

d. При контакті зі слизовими оболонками вони викликають некроз, а всмоктуючись в кров, надовго затримується в організмі тварини, виявляючи високу ступінь матеріальної кумуляції. У токсичних дозах вступають у хімічну взаємодію із сульфгідрильними групами багатьох ферментів. Блокуються найважливіші ланки енергетичного обміну, порушуючи нормальне функціонування циклу Кребса і відповідні зв'язки між вуглеводним, білковим, жировим обміном. Гонадотропна дія особливо на ранньому етапі сперматогенезу в результаті опосередкованої дії через нейроендокрину систему або безпосереднього ураження статевих залоз. Збільшується порозність стінок судин, вони розшиюються, що обумовлює виражений діатез.

18. Метод визначення кухонної солі якісна проба

d. У пробірку наливають 1-2 мл досліджуваного фільтрату і додають 1-2 мл 2% AgNO3. При наявності отрути випадає білий осад, який не розчиняється в азотній кислоті (1-2 мл), але розчиняється у водному розчині аміаку

19. Лікування тварин при отруєнні похідними фенолу

d. Промивання шлунка (передшлунків у жуйних) вапняною водою або 1-2 %-им розчином натрію гідрокарбонату, внутрішньо 1-2 %-ий р-н кальцію хлориду, сольові проносні, краще магнію сульфат. 10%-ий розчин кальцію хлориду в/в великим тваринам в дозі 150-300 мл, вівцям – 10-20 мл, дрібним тваринам – 1 мл/кг маси тіла. Кращий ефект при додаванні магнію сульфату в розчин кальцію хлориду великій рогатій худобі в дозі 0,8 г, дрібній рогатій худобі-0,1 г. Забезпечення тварин вітаміном D. Для лікування свиней кальцію хлорид можна замінити кальцію глюконатом, розчин якого можна вводити підшкірно.

20. Похідні триазинів застосовують для

b. хімічної прополки посівів кукурудзи, гороху, картоплі, цибулі, моркви й ін.

21. Препарати свинцю

c. свинець металевий, окис свинцю, сурик, ацетат свинцю, свинцеві білила, арсенат свинцю, тетраетилсвинец

22. Патогенез при гострому отруєнні синильною кислотою

b. HCN, що утворилася в рослинних кормах поза організмом або у травному каналі - дуже швидко всмоктується в кров і легко проникає через клітинні мембрани всіх органів у цитоплазму, де на рівні мітохондрій вибірково блокує дихальний фермент цитохромоксидазу. Тривалентне залізо цитохромоксидази вибірково, але оборотно реагує з CN-іоном, що приводить до втрати здатності зв'язуватися з киснем. При надлишку кисню в тканинах дуже швидко розвивається гістотоксична гіпоксія, що приводить до різкого порушення функції в першу чергу центральної і периферичної нервової системи

23. Похідні дітіокарбамінової кислоти

c. карбатіон, тетраметилтиурамдісульфід (ТМТД), цирам, цинеб

24. Основна причина отруєння тварин сполуками ртуті

d. згодовування протруєного зерна, зберігання фуражного зерна і комбікормів разом із протруєним насінням в місцях, у приміщеннях де раніше зберігали протруєне зерно, а також транспортування їх у забрудненій тарі і транспорті. Причиною отруєння свиней і птахів може бути гідропонна зелень, вирощена з протруєного зерна. Не виключена можливість отруєння тварин і лікарськими препаратами

25. Методи визначення дельтаметрину

b. Залишки вилучають з біосубстратів сумішшю ацетону з гексаном Після цього очищають, перерозподілом в системі: гексан-ацетон-вода з наступною колонковою хроматографією. На газорідинному хроматографі з детектором по захопленню електронів. Мінімальний рівень визначення - 0,01 мг у 1 кг. Іноді використовують метод високоефективної рідинної хроматографії 3 ультрафіолетовим детектором.

26. Патогенез при отруєнні формальдегідом

d. подразнююча і припікаюча дія внаслідок здатності реагувати з аміногруппами білкових молекул. Відбувається коагуляція білку протоплазми клітин. Можлива рефлекторна зупинка дихання, порушення функції ЦНС, ураженя нирок.

27. З неорганічних похідних миш’яку відомі – арсенати

d. атрію арсенат (мишьяковокислий натрій), кальцію арсенат (мишьяковокислий кальцій), олова арсенат (мишьяковокисле олово), марганцю арсенат (мишьяковокислий марганець

28. Натрію кремнефлюорид (натрій кремнефтористий, Na2Si6) застосовують

c. універсальні пестициди з вираженими інсектицидними, акарицидними, фунгіцидними, бактерицидними, гербіцидними властивостями.

29. Органічні похідні миш'яку виділяються з організму

b. із сечею, умістом кишечнику, молоком

30. Метод визначення фтору - якісна проба.

c. 10-20 г корму або вмістимого шлунка заливають 10% H2SO4 змішують, настоюють 1 год і фільтрують. 1-2 краплі фільтрату вносять у коротке коліно П-подібної реактивної трубки, яке до половини заповнене 2-2,5% розчином калію хромату в концентрованій сірчаній кислоті. Змішують вмістиме трубки, нахиляючи її в різні сторони. При наявності отрути відбувається реакція, яка проявляється утворенням плівки, що легко сповзає з внутрішньої поверхні трубки внаслідок корозії скла