knyga_pro_posud

Усна народна творчість

про посуд

ЗАГАДКИ

Як голодна, то мовчить,

А наїсться - то кричить.

Біг карасик через перелазик Та й у воду - плюсь.

З глини робився, на кружалі вертівся,

На вогні пікся, на базарі бував,

Людей годував. Як упав, то пропав,

Ніхто кісток не збирав і ніхто не сумував.

Ми побували у печі,

Хоч ми й не з маком калачі.

А як із печі нас дістали,

То ще й боки розмалювали.

Їхав пан капітан,

Став, дівчини попитав:

«Що то за кістки лежать,

Що й собаки не їдять?»

Носить воду, не дармує,

Має вухо, а не чує.

Дерев'яна повна тітка

Солить овочі улітку,

Щоб знайомих цілу зиму,

Пригощати щедро ними.

Біля тіла вуха,

А голови не має.

Має рот і одне вушко.

То що є? Вгадали?...

Загадка, загадка,

В роті ягідка;

Візьми оближи

Та й на стіл положи.

Людей годую, сама голодна, Часом гаряча, часом холодна.

Хто всім нам хліб ділить?

Із кінця колодочка, а на кінці гостре.

Шийка тоненька,

Ззаду западенька.

Рідная сестриця - миска,

Ну, а брат - її половина.

Вгорі діра, внизу діра,

А посередині вогонь та вода.

Три ноги, два вуха, А шостий живіт.

Новенька посуда, а вся в дірках.

^{Що то за посудина, що вода в ній не вдержиться.}

Я скляна, прозора,

Витончена й горда,

Чашки я сестриця,

Людям - помічниця.

Сидить, шкварчить, сокоче, під лавку не хоче.

Що це за загадка,

Що під яйцями гладка?

Один дід і в ньому дірка,

А посередині товкач.

Не каструля, і не миска,

Не кружка, не горщик,

Насипають в неї кашу,

Наливають борщик.

Неначе паровоз гуде,

Шумить, кипить і пара йде.

Смачний заварює нам чай,

Хто ж він такий? От відгадай...

На вогні щоденно спить,

Носом уві сні свистить.

То холодним, то гарячим

Вдома кожен мене бачив.

І співаю я від жару,

І пускаю з носа пару.

Є у блюдечка подружка,

Що одне лиш має вушко.

Можеш кралю цю зустріти,

Як захочеш чай попити.

ПІСНІ

^{Нуте, нуте до межі}

Нуте, нуте до межі -

Варенички у діжі.

Ой, нуте, нуте робіть,

Себе не баріть.

Нуте, нуте по п'ять –

Варенички киплять.

***

Маяло, житечко, маяло

Маяло, житечко, маяло,

Як у полі стояло,

А тепер не буде маяти,

А буде в стодолі лежати.

До межі, женчики, до межі,

Бо мої пиріжечки у діжі.

***

Наша Маланка в Ністрі була,

Дзбаночком воду брала,

На камені ноги мила,

Тонкий фартух замочила.

***

Весна, весна, наша весна!

Та, що ж ти нам принесла?

- Старим бабам по горщечку,

А дівчатам - по віночку.

***

Ой, чуки, чуки, чуки,

Наварив дід щуки,

Баба рибку спекла -

З сковорідки втекла.

***

Закопали горщик каші,

Ще й кілком прибили,

Щоб на нашу та вулицю

Парубки ходили.

***

Веснянка

Дівки-чарівниці Закопали горщик каші

Посеред вулиці.

Закопали горщик каші,

Ще й ракові клешні,

Щоб ходили парубки

Далекі й тутешні.

***

Пісня-закличка

Іди, іди, дощику,

Зварим тобі борщику,

В зеленому горщику.

Тобі каша, мені борщ,

Щоб ішов зелений дощ.

ВІРШІ

Сію, сію, засіваю,

Господаря викликаю:

«Дайте каші в горщику

Для нашого горобчика,

А також горобчику

Дайте ще й борщику»

***

Сію, сію, засіваю,

Господаря викликаю:

«Дайте лисці-лисочці

Киселику у мисочку.

А вовчику-братику

Дайте ковбаски»

***

Голочка, ниточка,

Стакан води

Першим вийдеш

Напевно, ти.

***

Іван-бурван покотив бочку, убив квочку.

***

Ой дзбаночку, ой тарілочко,

Ой поставлю вас, я та в мисничку.

ПРИКАЗКИ, ПРИСЛІВ’Я

Чоботи скриплять, а горшки не киплять.

Це ті пани, що в самоварі куліш варять.

Хоч на воді, аби на сковороді.

Прожив, як у ступі стовк: ні смаку, ні знаку.

Ні в горшку, ні в мішку.

Жартуй глечику, доки не луснув.

Череп’я довше живе, як цілий глек.

Є в глечику молоко, та голова не влазить.

Чує кіт у глечику молока, та морда коротка.

Бездонної бочки не наллєш.

До рота добрав ложку та в миску не лізе.

Свою сную по макітерці, та й годі з мене.

Хоч тою самою, але в другу миску.

Хоч миску з пирогами, хоч чорта з рогами.

Нате і мій глек на капусту, щоб і я була Химка.

І в ложці не впіймаєш, і в ступі не влупиш.

Тільки й знає, що з миски та в рота.

Навіщо й кришка, коли горщик пустий.

Хто з ступою, а я з товкачем.

Винувата діжа, що не смакує їжа.

СКОРОМОВКИ

Був собі цебер та переполуцебрився на полуцебренят.

***

Кіт, котові каже:

„Коте, до комори кадуб вкотили,

В кадуб вкинеш капустинку,

Кілька китичок калини”

***

Прийшов Прокіп – налляв окріп,

Іде Гаврило, ще не зварилось,

Прийшов Денис – налляв сім мис,

Прийшов тарас – з’їв все за раз.

***

Цапля ціпком молотила,

Воду цеберком в сіни носила,

Куліш жабенятам

На вечерю варила.

***

На столі стоїть сільниця, у сільниці – сіль.

ІГРИ

«Гладущики»

Із гравців обирають трьох гравців ведучих: матір, дочку, кота. Інші гравці стають в коло, вони гладущики. Мати і донька миють гладущики (доторкуються до дітей), їх вішають на тин (торкаються дітей) і ставлять в льох (торкаються дітей), а діти тим часом ходять по колу поки їх миють, вішають, заповнюють молоком і заносять в льох і говорять слова:

Ми гладущики помили,

На тинові посушили

Молочка в них налили

І у льох поставили.

А коточка вартувать заставили

Зберемо завтра котику сметану,

Якщо хтось її злизав,

То від нас дістане.

Мати й донька приходять у льох до гладущиків, а котик переставив їх місцями, бо злизав сметанку. Мати й донька стараються поставити знову гладущики в такому порядку, в якому вони стояли спочатку. Побачивши, що сметани немає в глечику, вони беруться за голову і біжать за котиком, який тікає геть.

«Горщечки»

Гравців має бути непарне число. Усі крім одного утворюють подвійне коло, один за одним, обличчям у середину кола. Гравець у якого немає пари, стає в центрі кіл – це купець. Діти, які утворили зовнішнє коло – горщечки, а внутрішнє – хазяйни. Купець звертається до когось із хазяїнів і питає: «Продаєш горщик чи ні?». Якщо ні, звертається до іншого, і якщо той продає, виходять за коло домовлятися про ціну. Якщо домовились, то біжать у протилежні боки, навколо граючих, хто першим доторкнувся до горщика, який продавали, забирає його і стає його хазяїном, і гра повторюється.

«Жмурки»

Ведучому – гравцю зав’язують очі, виводять на середину, крутять тричі і питають:

• Бабо, бабо на чому стоїш?

• На бочці.

• Що в бочці є?

• Квас.

• Лови курей та не нас.

«Тарілочка»

Гравці стають в коло, ходять по колу і співають, а купса обирає тарілочку, яка потім стає купсою:

Котилася тарілочка

Й на ринок попала

Чепурилась, красувалась,

Та й засумувала.

Тут чорнявий купса

На ринок попав,

Маленькую, червоненькую

Тарілочку сподобав,

Ходить купса по риночку,

Та й купує тарілочку.

Куп си, куп си червоненькую,

Куп си, куп си чепурненькую,

Куп си, куп си маленькую,

Куп си, куп си гарненькую.

Куп си, купса, будеш мати,

Що дівчині дарувати.

«Ящірка»

Діти стають у круг, у середину садять дівчинку, і тримаючись за руки, ходять по колу і співають:

Сиди, сиди, ящірко,

В горохвяній мисочці

А завтра по ранку викопаєш ямку,

Поки пана привезем,

Тебе в ямку загребем.

(гра починається спочатку)

^{Фізкультхвилинка}

Жменьку вологої глини візьмемо,

На гончарний круг покладемо,

Ніжками його покрутимо.

Ручками посуд виліпимо.

Стекою розмалюємо,

Пензликом розфарбуємо.

І у піч поставимо,

Випалюватися заставимо.

В роботу душу вкладемо,

І спочатку все почнемо.

Сторінка автора

„Що за посуд?”

Дерево - мій рідний дім,

Я і спав, і їв на нім.

Доки пращур не зірвав

І під їжу не поклав

(листочок-тарілочка)

На дереві я висів,

З висоти на світ глядів,

Доки предок-слов'янин не дістав,

Води в мене не набрав.

(чашка-плід)

Лика з дерева надрали,

Стрічками його попереплітали.

В ліс посудину цю взяли,

Ягід і грибів у нього назбирали.

(кошик з кори)

Довгі роки я жило,

Вам - людям користь і радість несло.

А коли вже постаріло,

Коли всохло, оніміло,

З мене діжечку зробили,

І капусту поквасили.

Ох, який же гарний

Посуд...

(дерев'яний)

Є різновидів мене багато,

Я у мами, в тебе, в тата.

Я є синій, жовтий, білий,

Я коричневий і бідний.

Я оздоблений і ні,

Я випалений на вогні.

(глиняний посуд)

Я посуд надтонкий,

Ніжно-білий, вишуканий.

Батьківщина моя, Китай

Що я за посуд, відгадай?

(порцеляновий)

Я гарний і прозорий матеріал,

Я витончений, як твій ідеал,

Я в тарілці, склянці, пляшці,

Я в графині, вазі, кафці.

Я незвичайний і різноманітний такий,

Бо я посуд, здогадався який?

(скляний посуд)

Я блищу, мов сонечко,

Бо дуже дорогий,

Рідко на стіл потрапляю,

Бо я святковий...

(золотий)

Мене бачать скрізь і всюди,

Мене знають усі люди,

Бо вони мене хапають,

Коли поїсти швидко бажають,

Коли каву п’ють і поспішають,

І в урну без жалю кидають.

(Одноразовий пластиковий посуд)

Відгадки

1. Бочка.

2. Відро.

3. Горщик.

4. Глечик.

5. Глечик розбитий.

6. Дзбанок.

7. Діжа.

8. Каструля.

9. Кружка.

10. Ложка.

11. Миска.

12. Ніж.

13. Пляшка.

14. Полумисок.

15. Самовар.

16. Самовар.

17. Сито.

18. Сито.

19. Сковорідка.

20. Сковорідка.

21. Ступа.

22. Тарілка.

23. Чайник.

24. Чайник.

25. Чашка.

Використана література

1. Л.Вознюк «1000 загадок». Тернопіль, «Підручники і посібники». 2005

2. А.А. Ємець, О.В. Шапка, «Літературні загадки в початковій школі», Харків, вид. «Основа», 2006

3. «Народ скаже як зав’яже», збірка, Харків, вид. «Основа», 2004

4. «Усна народна творчість», хрестоматія для читання для 1-4 класів, 2006