Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
пз к курсачу коза.docx
Скачиваний:
15
Добавлен:
25.10.2017
Размер:
8.52 Mб
Скачать

1 Урбоекологічний та ландшафтний аналіз основних факторів, що впливають на озеленення і благоустрій об’єкту

    1. Характеристика природно - кліматичних та екологічних

умов району об’єкта проектування

Спортивний парк знаходиться в Донецькій області яка за своїм географічним розташуванням відноситься до Центрального степу.. Рельєф переважно рівнинний (висотою до 200 м), розчленований ярами і балками. На північному сході знаходиться Донецький кряж висотою до 367м, поверхня якого порізана долинами річок. Наявність різноманітних форм рельєфу призвела до створення на них різноманітних видів грунтів. На лісовидних породах утворилися гумусні чорноземи. У заплавах річок і балок. лугові чорноземи, луго-болотні, переважно із засоленими грунтами. Для грунтового покрову більшої частини Донецької області характерні чорноземи, в північних районах зустрічаються дернові слабоопідзолені грунти, вздовж узбережжя Азовського моря - слабослодлі чорноземи і солонці. Всього на карті області виділено 60 видів грунтів. Клімат області континентальний з посушливо-суховійними явищами. Вітрові маси, які надходять з Азіатського материка і Нижневолжських степів, зумовлюють низькі температури взимку з холодними, а восени і влітку сухими гарячими вітрами. Середні температури січня від −5 до −8°C, липня 21-23 ° С. Опадів близько 500 мм на рік. Навесні бувають суховії (частіше - в травні), влітку - посухи, іноді - пилові бурі, град, взимку – завірюхи

    1. Містобудівний аналіз розміщення об’єкта

Одним із основних елементів благоустрою міст є зелені насадження. Крім естетичного, вони мають ще й величезне санітарне значення, захищаючи міста від шуму, вітру та смогу.

Зелені масиви є резервуарами чистого повітря для як для малих, так і для великих міст. Різноманітні комплексні насадження дозволяють значно зменшити шкідливі санітарні фактори урбанізації. Вони значно зменшують амплітуду температурних коливань, збільшують у спекотні дні вологість повітря покращуючи мікроклімат середовища.[2] Земельна ділянка була не досить добре озеленена та непридатна для відпочинку, оскільки у ній не було передбачено прогулянкових доріжок, лавок для відпочинку. Ділянка знаходиться на межі жилового масиву та центру міста таке розташування являється досить зручним для проведення масових змагань та щоденного використання. До парку зручно діставатися оскільки в даному районі досить розвинена дорожня мережа з стабільним рухом громадського транспорту.

    1. Ландшафтний аналіз території.

Ландшафт території об’єкту проектування помірний, без яскраво вираженого рельєфу. Середній ухил по території складає і=0,025. Ділянка не горбиста, не потребує додаткових земляних робіт. Земельні роботи необхідні тільки для спортивних споруд. Існуюча ситуація мала незадовільне озеленення представлене неокультуреними рослинами тому необхідно було провести роботи по їхньому усуненню.

  1. ПРОЕКТНІ ПРОПОЗИЦІЇ З РЕКОНСТРУКЦІЇ, ВІДНОВЛЕННЯ, ФОРМУВАННЯ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ ТА БЛАГОУСТРОЮ ТЕРИТОРІЇ ОБ’ЄКТА

    1. Загальна планувальна композиція та

ландшафтно-просторова організація території

Ландшафтно-просторова організація території сприяє розвитку міського туризма, тому необхідно створити відповідні умови для підвищення атрактивності даного міста в Донецькій області.[3] В курсовому проекті пропонується поєднання спортивних майданчиків, бігових доріжок, господарських споруд, автостоянок та зупинок громадського транспорту, зони тихого відпочинку та настільних ігор і прогулянкових просторів. Переважна частина парку виконана у пейзажному стилі і лише деякі елементи парку відносяться до регулярного стилю ландшафтного дизайну.

    1. Формування насаджень

Асортимент дерев – це склад та співвідношення окремих видів рослин в загальному їх об’ємі, який рекомендується для використання. Він різний для різних кліматичних зон та умов проростання рослин. При виборі асортименту необхідно враховувати:

  • швидкість росту;

  • висоту рослин;

  • прозорість та форму крони.

Даний спортивний містить в собі листяні та хвойні види дерев. При розробці даного проекту було враховано сумісність рослин. Їх розміщення також обумовлене в необхідності виконання певних функцій, наприклад тополі розміщені по периметру парку створюють атмосферу відокремленості, розкиданість хвойних рослин необхідне для впровадження вічнозеленості парку. Листяні породи: 1)Каштан посівний, або їстівний, із сімейства букових являє собою листопадне дерево висотою 35-40 м з діаметром стовбура до 1-2 м. Крона яйцеподібна або овальна. Кора на стовбурі темно-коричнева з поздовжніми тріщинами. Листи чергові, прості від широколанцетных до довгасто-яйцеподібних, по краї виїмчасто-зубчасті, зверху темно-зеленою, гладкою, блискучі, довжиною до 25 див. Квітки зібрані в колоски. Є колоски, що несуть тільки тычиночные квітки або тільки пестичные. Зустрічаються колоски й з тим й іншим видом квіток. Плід - горіх у закритої колючої плюске з борошнистим солодкуватим ядром. Каштан дає цінну деревину, красиву, міцну, легку і довговічну. Вона практично не гниє, що в умовах субтропічного клімату особливо цінується. Обсяг деревини, придатної для виготовлення дощок, дорівнює 4-6 м³ з одного дерева.[5] Горіх каштана дуже поживний. На Корсиці він є основним продуктом харчування. З нього роблять борошно, його сушать, коптять, готують різні страви, згодовують худобі. У каштанах дуже багато білка і вуглеводів, мало клітковини. Врожайність одного дорослого каштанового дерева в середньому 100-200 кг. В даному проекті наявно 4 дерева цього виду каштану

Рисунок 1-каштан посівний

2) Каштан городчатий або Каштан японський (Castanea crenata). Належить до роду Каштан, сімейству Букові. Являє собою плодове дерево або чагарник висотою до 15 м. Діаметр стовбура 1.5 м. Молоді пагони червоно-коричневі, опушені, потім голі, коричневого відтінку. Нирки дрібні, яйцевидні, опушені. Листя ланцетні, з клиновидним підставою, по краю пилчасті або зубчасті, зверху гладкі, блискучі, знизу трохи опушені. Довжина листової пластини 8-16 см, ширина 3-4 см. Черешок короткий, довжиною до 1.2 см. Робота містить 3 городчастих каштана.

Рисунок 2-каштан гододчатий

3) Кінський кашта́н звича́йний - отруйна багаторічна рослина родини Сапіндових, також відома під народними назвами кашта́н ди́кий, кашта́н бі́лий, горі́х кі́нський, жолузник, гестиня. Поширена лікарська, медоносна та декоративна культура. Дерево це з широкою густою кроною може досягати 30 м у висоту. Кора у нього темно-бура. Листя супротивне, черешкове, округле в контурі, діаметром до 25 см, пальчасто-складні, з 5-7 сидячих листочків. Квітки зібрані в прямостоячих пірамідальних суцвіття завдовжки 20-30 див.

Квітки дзвонові до 2 см в діаметрі. Плід — зелена куляста коробочка до б см, усаджена шпильками, що розкривається трьома стулками, зазвичай з одним крупним сім'ям.

Каштан не тільки радує своєю красою, але і сприяє збереженню нашого здоров'я. Дослідники із Стокгольмського біохімічного інституту стверджують, що одне дерево цього вигляду може очистити від автомобільних вихлопних газів 20 тисяч кубічних метрів повітря, не втрачаючи при цьому своєї декоративності. Тому кінський каштан все частіше висаджують на вулицях і площах міст, в садах і парках. Для цієї мети отримані декоративні форми каштана — куляста, колоноподібна, пірамідальна, плакуча, з жовтими, біло-строкатими, рожевими, червоними і махровими квітками, строкатим і золотистим листям. [5]

Ця рослина віддає перевагу рихлим, помірно вологим і родючим грунтам. Тіньовитривалий, але рясно квітне при хорошому сонячному освітленні. Розмножується насінням, яке висаджує відразу після їх дозрівання. Декоративні форми розводять щепленнями. В центальній частині парку розміщено 4 кінських каштани.

Рисунок 3-каштан кінський

4) Ясен звичайний - це дерево, що досягає у висоту 30 м. Легко розпізнається по чорних точках і перісторозсечені листам. Листи, що складаються з 7-13 листочків, супротивні, хрестоподібно чергуються на гілках, розвиваються тільки після цвітіння. Квітки зібрані в пучки, частіше за все не мають ні чашечки, ні віночка, зате дуже помітні їх червоні тичинки. Плоди, мають крилатку-язичок, зібрані в висячі волоті.

Квітне в квітні. Зустрічається по всій Європі, зазвичай під вологих ме-стообітаніях, по берегах річок і струмків, у сирих лісах від рівнин до гір середньої висоти. Росте ясен у першому ярусі листяних лісів. Довговічна, швидкоросла, тіньовитривала рослина. Квітне у травні. Поширений у Лісостепу, рідше на Поліссі, в Криму. Культивують по всій Україні. Він займає 1,4 % площі державного лісового фонду. 3 ясени звичайні розміщені в центрі та в південній частині спортивного парку.

Рисунок 4- ясен звичайний

5) Ясен звичайний плакучий - штамбова прищеплена форма, висотою до 8-10 м з куполоподібної кроною, діаметр крони можна довести до 10 м. Гілки крони міцні, мало розгалужені, дугоподібно звисають вниз до самої землі. Для створення більш щільною крони необхідно проводити обрізку пагонів на бічні і верхні нирки, всі пагони, що йдуть в низ крони - видаляти. Тонкі і слабкі гілки, особливо зростаючі під верхнім ярусом крони, відмирають і їх потрібно вирізати на кільце, інакше крона матиме неохайний вигляд. Обрізку ясена проводять не рідше ніж через 2 роки.[5] Лист світло-зелений, великий, складний, непарноперисті. Восени опадає зеленим. Ясен звичайний плакучий росте швидко, зимостійкий. Розмножується щепленням в штамб на ясен Пенсільванський, на висоті 2,5-3 м, навесні, копулировкой поліпшеною або дво-, трехпочечним черенком у розщепів і окуліруванням вприклад. Формування крони починається з другого року. Біля боксерського рингу розміщені 2 ясени звичайні плакучі. На постійне місце ясен звичайний плакучий можна висаджувати через 3-4 роки після щеплення. З ясена створюють великі намети, альтанки; використовують його для природних укриттів в місцях відпочинку. Ефектний він на передньому плані, в поєднанні з будовами, в невеликих групах, біля водойм.

Рисунок 5- ясен звичайний плакучий

6) Клен росте у вигляді великого чагарнику до 6 м заввишки, з шатровідной кроною; із сіркою, гладкою корою, червонуватими або бурими пагонами. Листя трилопатеві, з витягнутою середньою часткою, темно-зелені, голі, блискучі, знизу з рідкісними волосками. Квітки жовтуваті, запашні, в густих, багатоквіткових мітелках, розпускаються через 3-4 тижні після розгортання листя. Тривалість цвітіння 15-20 днів. Крилатки до 3 см. Зелені або яскраво-червоні. Росте швидко, зимостійкий, світлолюбний, при посадках в затінених місцях втрачає декоративність, добре переносить пересадку і умови міста. Дає рясну поросль. При розмноженні насінням необхідна стратифікація протягом 1,5-4 місяців при температурі 0-7 ° С, після чого насіння успішно проростає при температурі не вище 15 "С.[5] Прекрасна декоративна рослина, придатне для групових і одиночних посадок, створення яскравих, живоплотів, озеленення берегів водойм. Особливо гарний восени, коли виділяється вогненно-червоною плямою на тлі зелені. Щільна мозаїка листя, яскраві осінні тони роблять такий бордюр досить ефектним. Клени розміщені в центральній частині парку в зоні тихого відпочинку. Парк містить 3 клена звичайних, 6 кленів сріблястих та 3 білих клена.

А) Б) В)

Рисунок 6-А)Клен, Б) Клен сріблястий В) Клен білий

7) Береза– є струнким деревом зі світлою корою. Відноситься вона до роду листопадних дерев і чагарників сімейства березових. Відомих видів берези більше ста. Велика частина видів беріз – це дерева, що досягають у висоту 45 метрів. Ствол може бути в обхваті до 150 см.[5]

У перші роки береза зростає повільно, з роками зростання її збільшується. Берези дуже вимогливі до родючості ґрунту і рясного поливу. Молоді саджанці 3-4 дні поливати потрібно обов'язково. Не дивлячись на те, що вони можуть прижитися на солонцях, бідних суглинках, чорноземах і пісках, найбільш личить для беріз рихла, слабокислий, вологий супіщаний грунт.Проста і зворушлива краса берези повідомляє їй високу естетичну цінність. Струнке світле дерево, що прикрашає в будь-який час року. Мій спортивний парк містить 15 беріз, 3 з яких розташовані біля сцени та 12- навпроти альтанок для гри в настольні ігри.

Рисунок 7-береза

8) Ялина- Це вічнозелене дерево 20 - 60 ( -90) м заввишки; крони широко конічні; стовбур прямий. Кора від сірого до червонувато-коричневого кольору, тонка і луската. Бруньки яйцеподібні, на вершині округлюється до гострого, іноді смолисті. Листя окреме, залишається на дереві до 10 років, вершина зазвичай гостра. Шишки ростуть на однорічних гілках. Пилкові шишки ростуть по одному або згруповані, довгасті, від жовтого до фіолетового кольору; пилок проливається навесні. Насіннєві шишки від зеленого до фіолетового кольору, коли зрілі, восени від блідо до темно-коричневого кольору, обмежені в основному верхніми гілками, від яйцевидних до циліндричних.[5] Вона дає цінну деревину, яку широко використовують у будівництві, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості, у виготовленні муз. інструментів тощо; кора смереки має 7—15% дубильних речовин. Із ялини добувають смолу, дьоготь, терпентину, живицю, деревний оцет; її розводять як декоративне дерево в парках, використовують у ліс. смугах тощо. В даному парку ялини відокремлюють спортивні споруди одна від одної, їхня кількість складає 18 шт.

А) Б)

Рисунок 8-А) ялина, Б) ялиця

9) Туя - вічнозелене дерево або чагарник.Стовбур найчастіше прямий, але іноді може розгалужуватися біля основи. Діаметр стовбура дорослої рослини близько 1 метра. Тонка кора має світлий червонувато-коричневий відтінок, відшаровується у вигляді тонких смужок. Жовтувато-червоні гілки широкої веерообразной форми розташовуються вертикально і щільно притискаються до стовбура, утворюючи конусоподібну широку крону діаметром від 8 до 11 метрів.[5]Туя не вимоглива до умов зростання, добре виносить задимленість промислових міст; використовується в озелененні. Як правило, культивуються у відкритому грунті тому є найбільш поширеною. Туї розміщені в центральній частині парку обабіч бігових доріжок, їхня кількість складає 24 шт

Рисунок 9-Туя

10)Сосна - вічнозелене хвойне дерево родини соснових висотою до 40 м. Стовбур сосни прямий, кора червонувата, шарувата, відщеплюється тонкими пластинками, біля основи дерева вона набуває темно-бурого забарвлення. У молодих дерев сосни крона пірамідальна, у старих - широка, пухка, молоді пагони голі, зеленуваті. Соснові бруньки смолисті, подовжено-яйцеподібні, густо вкриті бурими лусочками. Листя ігловідние, жорсткі, зберігаються на дереві 2-3 роки. Цвіте сосна в травні-червні. Квіти сосни голі, однодомні, зібрані в шишки. Соснові зрілі шишки жовтувато-сірі, матові, при дозріванні насіння розтріскуються. В Україні сосна займає близько 2,5 млн. га або 34% всієї лісової площі (перше місце перед дубом і ялиною). Сосна поширена насамперед на Поліссі (також на Малому Поліссі, Надбужанській і Наддністрянській котловинах), де є головною лісотвірною породою (займає близько 60% лісової площі). На кращих ґрунтах зростає разом з дубом (субори), на глибоких пісках — без домішки інших порід (сухі бори), на заболочених ґрунтах — з домішкою березита вільхи. Менше значення сосна має в лісостепу (понад 20% лісової площі), найбільше — на лівобережному (понад 30%). Вона поширена переважно на піщаних борових терасах лівих берегів рік, частково штучно насаджена. В степу сосна зустрічається вкрай рідко (наприклад, на Олешківських пісках), рідко у Карпатах і наПрикарпатті. Мій спортивний парк містить чотири види, частина з них розміщена біля східного входу в парк ( сосна джефрі ), а інші (сосна болотиста, сосна кедрова) – в центрі. В даному проекті соснам притаманна рядова і кругова посадка.

а) б) в)

Рисунок 10- а)-сосна джефрі б) сосна болотиса в) сосна кедрова

Тополя - рід деревних листопадних рослин, родини вербові (Salicaceae), заввишки 18 — 45 м і більше. Швидкорослі світлолюбні дерева, деякі живуть по 120 — 150 pp. Відомо близько 150 видів, в Україні — 11. Тополя широко використовують в озелененні міст та в полезахисних лісонасадженнях, деякі вирощують як декоративні. Деревина м'яка, легка, біла, її використовують у паперовому, сірниковому та фанерному виробництвах, у будівництві, для виготовлення штучного шовку. [5] По периметру спортивного парку розміщено 4 види тополь а саме: тополя біла, тополя чорна, тополя пірамідальна, тополя тремтяча.

а) б) в) в) Рисунок 11- а)- тополя пірамідальна б)- тополя біла в)- тополя чорна г)-тополя тремтяча

Дуб — рід багаторічних рослин родини Букових, що налічує близько 600 видів. Його представники поширені переважно у помірних областях Північної півкулі. Серед дубів існують цінні деревні, танідоносні, лікарські та декоративні рослини, деякі з них в минулому широко використовувались як харчові. До дубів належать переважно великі дерева до 40 метрів заввишки, рідше — низькі дерева або кущі. Стовбур у цих дерев, як правило, товстий, гілки звивисті, кремезні, утворюють широкий намет з листя, який справляє враження потужності і сили.[5] Дуб починає цвісти на відкритих місцях у двадцять років, а в лісі — в п'ятдесятилітньому віці. Одночасно з листям з'являються повислі сережки з тичинками, по чотири в кожній квітці. На довгих же стеблинках виростають маточкові квітки по дві-три разом. З цих квіток після запилення утворюються жолуді. Кожен жолудь сидить в круглій чашечці — плюсці. Проектний парк має на своїй території 4 види дубів дуб червоний, дуб білий, дуб скельний та зірчастий. Вони знаходяться в зоні тихого відпочинку.

а) б) в) г)

Рисунок 12- а) дуб червоний б) дуб білий в) дуб зірчастий г) дуб скельний

Бук — рід дерев родини букових заввишки 20 — 40 м. У цьому роді налічується 9-10 видів. Буки — великі листопадні дерева з колоноподібним стовбуром, висотою 20-40 м і діаметром до 1,5 м і більше, покритим сріблясто-сірою гладкою корою, густий, округлої тінистій кроною і близько розташованими до поверхні грунту корінням; під покровом цих дерев в зімкнутих чистих лісостанах зазвичай є лише мертвий покрив. Коренева система бука без ясно вираженого стрижневого кореня, з бічними корінням, що мають направлені вертикально вниз якірні відгалуження. [5] Проектний парк має два види буків: бук звичайний європейський та бук східний. Центральне положення бук східний зірчастий його він сягає біля 136 років, його ширина складає 16м.

а) б) Рисунок 13 а) бук звичайний європейський б) бук східний

Акація- багаторічна рослина родини Бобових, також відома під назвами робі́нія псевдоака́ція, колю́ча ака́ція та бі́ла ака́ція, причому остання назва за популярністю перевершує наукову. Цінна і дуже поширена медоносна, лікарська, фарбувальна, ефіроолійна, танідоносна, деревинна, декоративна й фітомеліоративна культура.[5] Велике листопадне дерево з розлогою, негустою кроною, у висоту може сягати 20-35 м. Кора сіра, темно-сіра або ж коричнювата, вподовж стовбурів і старих гілок потріскана; молоді гілки зеленуваті або червонуваті. Листки 18-20 см завдовжки, чергові, непарнопірчасті з 4-10 парами довгастих, довгасто-еліптичних або еліптичних листочків від 2 до 4 (6) см завдовжки. Листочки цілокраї з округлою або трохи звуженою основою і тупою верхівкою, яка закінчується вістрям. Зверху листочки зелені, зісподу блідо-зелені або сірувато-зелені, по жилках трохи опушені.Прилистки (до 3 см завдовжки) мають вигляд прямих або трохи зігнутих колючок. Суцвіття — негусті пониклі китиці, завдовжки 10-20 см, розташовані в пазухах листків. Квітки до 2 см завдовжки, двостатеві, зигоморфні, дуже запашні. Оцвітина подвійна. Чашечка 6-8 мм завдовжки, 45 см завширшки, зрослолиста, п'ятизубчаста, короткоопушена. Віночок метеликового типу з п'яти вільних пелюсток, білий або блідо-рожевий. Тичинок десять, з них дев'ять зрослися нитками в трубочку. Плід- довгасто-лінійний біб 4-8 см завдовжки. Насінини вузько-ниркоподібні, коричневі або темно-бурі, матові. Даний вид дерев також присутній в моєму проекті, в ньому розміщено 9 дерев, 3 з яких це акація біла і 6-акація срібляста, вони розміщуються довкола площі з фонтаном.

а) б) Рисунок 14 а)-акація біла б) акація срібляста

Бобовник-це плакуче декоративне дерево, квіти якого жовтими червоними великими кистями, що досягають довжини 30-50 сантиметрів, никнуть вниз. Іноді зустрічаються рослини з білими і рожевими квітами. Квіти бобовника характеризуються приємним ароматом. Цвітіння починається з середини травня і триває близько місця. В основному бобовник вирощують як декоративну рослину. Його часто можна побачити в міських парках. Воліє одиночні або групові посадки. При лінійної посадці втрачається декоративність рослини. Відмінно виглядає спільно з хвойними деревами, гліцинією, глодом, вересом, бузок, скумпією і рододендронами. Є медоносом.[5] Ці рослини люблять легку і добре дреновану землю, з додаванням вапна. Але можуть непогано зростати на кам'янистому і піщаному грунті. Посадку краще здійснювати навесні. У лунку поміщають саджанець, опорну жердину й наливають води. У ямку необхідно додати перегній, компост і вапно. Саджанець засипають землею і утрамбовують. Стовбур підв'язують до опорної жердини, а пристовбурні кола мульчують. Довкола меморіалу в парку висаджено 2 види бобовників- це бобовник звичайний та альпійський, їхня кількість складає 9 шт. а) б) Рисунок 15 а) бобовник звичайний б) бобовник альпійський

    1. Освітлення території

Одним із найважливіших елементів благоустрою парку є освітлення території. Система освітлення даного парку дозволяє насолодитись мальовничими ділянками парку у вечірній час доби. Воно підкреслює обриси доріжок, слугує основним освітленням спортивних споруд та ділянок для відпочинку. Освітлення парку створює комфортне середовище для перебування людей, занять спортом, ігор та ін. Вибираючи тип, кількість і місце розташування світильників, важливо дотримуватися норм з освітлення території. Висота розташування світильника визначається його призначенням, причому, забезпечуючи необхідну площу освітлення, направлене світло не повинно сліпити очей. Для освітлення дороги і під’їзних шляхів, переважно застосовують опори висотою 5-10 м, для доріжок і майданчиків в саду - 2-5 м, кортів - не менше 7,5 м. Систему освітлення запроектовано одночасно із схемою розпланування споруд в парку. Роботи з проведенням мереж освітлення здійснюються до того як прокладаються мережі доріжок, запобігання розривів дорожнього покриття. Освітлення території об’єкту проектування нормується за середньою горизонтальною освітленістю, вимірюється в люксах. Згідно з нормами проектування освітлення внутрішніх та службово-господарських проїздів, господарських площадок та площадок біля сміттєзбиральників має бути не менше 50 люкс, а освітленність прогулянкових доріжок та спортивних споруд – не менше 100 лк. Система освітлення спортивного парку живиться від низьковольтної міської електромережі.

    1. Благоустрій території

Проект містить футбольний стадіон, дві баскетбольні площадки, тенісний корт, два поля для волейболу, скейт парк, боксерський ринг, альтанки в зоні настільних ігор та площу для занять гімнастикою. Футбольний стадіон на 1000 глядачів обладнаний спеціальним освітленням, він має евакуаційний вихід, яму для тренерського штабу та запасних гравців. Тенісний корт має 4 трибуни з різних боків та тренерські лави. Ділянка для занять гімнастикою мають брусья, турнік, кільця, площадку для акробатики та інші гімнастичні снаряди. Боксерський ринг розкладний, площадка для його розміщення містить стаціонарні трибуни. Для облагородження території парку в ньому розміщено меморіальну площу та фонтан поряд з яким розташовується сцена. Система доріжок парку запроектована із урахуванням зручності переміщення до того чи іншого об’єкту. Всі доріжки на території парку виконані із тротуарної плитки. Відсоток озеленення парку складає 40%, даний проект має чотири види покриттів ( асфальт, гума, тротуарна плитка, бетон). Парк містить такі зони: зона тихого відпочику, господарська зона, зона спортивних споруд,!!!! Біля стадіону знаходиться парковка яка забезпечує зручне тимчасове зберігання автомобіля.

    1. .Агротехнічні заходи та догляд за посадженнями

З метою покращення фізичних властивостей грунтів, відновлення водного та повітряного режимів, ліквідації дії шкідливих зелених рослин проводять ряд спеціальних обробок. Обробка почви може бути суцільною та вибірковою.

В даному проекті суцільна обробка використовується на ділянках при влаштуванні газонів та квітників. Вибіркова обробка проводиться при створенні алейних декоративних насаджень. Для обробки грунтів використовують два види машин: машини для головної обробки, та машини для другорядної обробки. До першої категорії відносяться фрези, плуги, розрихлювачі. До другої категорії належать культиватори, борони, катки, аератори, борознорозділювачі та машини для обробки бровок і газонів. Для запобігання погіршенню аераційного режиму грунту, в результаті якого погіршуються декоративні властивості, проводять прочісування, прорізування, проколювання та прогрібання газону. Для висадки садженців дерев та кущів необхідно підготувати посадкові ями. При підготовці ями слід враховувати такі фактори:

  • глибина підготовлених ям залежить від типу почви, породи дерева та кореневої системи дерево-чагарникових рослин;

  • викопані ями повинні мати східцеву форму глибиною від 400 до 600 мм;

  • при посадці садженців на 100 мм в яму діаметром 600 мм почва повинна бути розрихлена і залишена в ямі;

  • при глибині ями 400 мм та діаметром 300 мм землю з неї забирають;

  • лісні культури висаджуються з комлем землі 800*800*600 мм;

  • при достатньому вмісті гумусу в ямі повинно знаходитись 25-50 % розрихленої почви.

Мінеральні чи органічні добрива вносяться для покращення складу грунту та прискорення терміну приживання рослин. Система удобрення є складовою комплексу організаційно-господарських та агротехнічних заходів щодо раціонального застосування добрив у господарстві. Система використання добрив у господарстві включає такі заходи: накопичення гною і правильне його зберігання; заготівля торфу і його застосування на добрива (виготовлення компостів); заготівля і зберігання пташиного посліду, золи та інших місцевих добрив і організація їх зберігання (будівництво складів), своєчасний вивіз органічних добрив на окремі поля відповідно до передбачених норм; механізація внесення, своєчасне і правильне загортання органічних і мінеральних добрив під окремі культури в сівозміні; заготівля насіння і посів рослин на зелене добриво; організація праці і транспортних засобів щодо здійснення системи використання добрив тощо. В даному проекті пропонується вносити добрива передпосівним (внесення добрив під час посіву чи посадки) способом та підживлювати рослини (вносити добрива під час росту у визначений період).

Догляд за зеленими насадженнями включає в себе такі заходи:

  1. Обрізка дерев і чагарників;Стрижка газонів та живоплотів; 

  2. Удобрення ґрунту мінеральними і органічними добривами, обробка стимуляторами росту;

  3. Догляд за газонами (аерація, вичісування, вапнування, полив, підсів рослин, мульчування,підживлення); 

  4. Знищення бурянів; 

  5. Боротьба із шкідниками і хворобами; 

  6. Полив і обприскування крон крупномірних пересаджених дерев; 

  7. Омолодження декоративних квіткових і рослинних композицій; 

  8. Підготовка рослин до зимування, а також захист від сонячних опіків, вітру; 

  9. Чищення і реставрація водойм

Проведення цих заходів забезпечує належний стан паркової території та естетичність насаджень. Також необхідно регулярно проводити стрижку та полив газонів.  Газон стрижуть не лише для того, щоб підрізувати траву, що відросла. При правильній стрижці утворюється щільний і красивий трав’яний покрив. Секрет стрижки полягає в тому, що трава має бути настільки висока, щоб коріння отримувало достатню кількість живильних речовин, і досить коротка, щоб газон виглядав красиво. Висота трави повинна залишатися приблизно однаковою протягом всього сезону. Ще грамотна стрижка сприяє вимиранню багатьох видів бур’янів, а також впливає на склад вашого газону. Звичайний газон зазвичай стрижуть на висоту приблизно 5 см, партерний газон підстригають на 3-4 см. Завищувати або занижувати висоту укосу, характерну для вашого газону, не треба. При постійному заниженні можливе збривання трав, що небезпечно для їх життя, а при частому завишенні по газону можуть поширитися не дуже декоративні трави, завжди присутні на будь-якому газоні. Дуже не бажано стригти мокрий газон, бо така стрижка найбільше пошкоджує газон. Ще газону дуже шкодить стрижка тріммером, а найбільше нешкідливою стрижкою є стрижка циліндровою газонокосаркою. Разом з верхівками трав стрижка віднімає багато сил в газону, тому після неї дуже корисно обробити газон спеціальним добривом і полити. Газон стрижуть починаючи з квітня-травня по жовтень. Зазвичай в середині і кінці літа, а також ранньою осінню досить однієї стрижки на тиждень. На початку літа і навесні, коли зростання трави найбільш інтенсивне, необхідно стригти по 2 рази на тиждень. [4] Кожен газон потребує регулярного чищення. Опале листя, незібрана скошена трава, різне сміття — все це представляє загрозу для газону. Зазвичай, якщо газонокосарка не забезпечена травозбиральником, чищення віяловими граблями проводять кожного разу після стрижки. Це робиться для того, щоб уникнути утворення повсті. Але повсть інколи корисна: під час засухи на газоні спеціально залишають скошену траву, щоб з її поверхні випаровувалося менше води. У будь-яких інших випадках повсть шкідлива — вона перешкоджає проникненню води і повітря до коріння і сприяє розвитку хвороб. Будь-який газон потребує додаткового поливу. Не поливаючи газон, неможливо тримати його в належному стані. Якщо протягом місячної засухи ви не поливали свій газон, на ньому обов’язково з’являться лисини. Але це не означає, що в будь-який інший час можна обійтися без поливу. На недостатньо зволоженому газоні бур’яни починають поступово витісняти газонні трави.   В середньому газон необхідно поливати один раз на тиждень, в посушливий період — до 2 разів. Дуже частий полив більше шкодить газону. Також шкідливе легке зволоження поверхні газону. Вода повинна проникати на 10 см в глибину ґрунту. [4] Щоб визначити, чи має газон потребу в поливі, досить пройтися по ньому: якщо після проходу прим’ята вами трава відразу не піднімається, то пора поливати. Ще вірною ознакою є зміна кольору трави. Суха трава має тьмяний, сірий відтінок, а якщо довести газон до крайності — бурий. В цьому випадку терміново потрібний рясний полив. Поливати можна з лійки, якщо газон зовсім маленький, можна зі шланга, направивши пальцем струмінь, а можна спеціальним розбризкувачем. Ідеальний час поливу — вечір або ранок.

3 ЕКОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ