Методичні вказівки 1

необхідної для виготовлення 250 см3 розчину з молярною концентрацією еквіваленту 0,1 моль-екв/дм3.

Відповідь: 1,125 г.

2.Визначити масу натрій карбонату, яку необхідно взяти для приготування 500 см3 0,1 н. розчину соди?

Відповідь: 2,65 г.

3.Наважку 1,2046 г калій гідроксиду розчинили в колбі на 250 см3 і довели водою до мітки. На титрування 20 см3 цього розчину витратили 14,82 см3 0,1050 М розчину HCl. Визначити масову частку КОН в досліджуваному

зразку Відповідь: 90,42 %.

4.Зразок оцтова кислота масою 6,3 г розвели водою до об’єму 200 см3. 10 см3 цього розчину титрували 0,1 М розчином КОН, причому в середньому витратили 7,8 см3 титранту. Яка масова частка СН3СООН у зразку?

Відповідь: 14,86 %.

5.На титрування 3,204 г соляної кислоти затрачено 33 см3 1,010 М розчину лугу. Визначити масову частку кислоти у розчині.

Відповідь: 37,97 %.

6.Для визначення загальної кількості шлункового соку людини 5 см3 соку відтитрували 0,095 н. розчином лугу в присутності фенолфталеїну. На

реакцію витрачено 2,8 см3 розчину лугу. Визначити кислотність аналізуємого соку в титриметричних одиницях.

Відповідь: 53,2.

7.Розрахувати вміст соляної кислоти і загальну кислотність шлункового соку в титриметричних одиницях, якщо на титрування 10 см3 соку з метиловим

оранжевим витратили 3,1 см3 0,098 н. розчину лугу, а з фенолфталеїном — 6,0 см3 лугу.

Відповідь: 30,4; 58,8.

4. Матеріал для аудиторної роботи

4.1. Перелік практичних завдань, які необхідно виконати на практичному

занятті:

– провести вибір індикатора при титруванні сильної кислоти лугом;

– провести вибір індикатора при титруванні слабкої кислоти лугом;

– провести визначення загальної кислотності шлункового соку.

4.2. Інструкції по виконанню практичних завдань

4.2.1. Титрування сильної кислоти лугом.

Заповнити бюретку 0,1 н. розчином КОН. У колбочку для титрування внести піпеткою певний об'єм 0,1 н. розчину НСl, додати 1–2 краплі метилового оранжевого і проводити титрування до зміни забарвлення індикатора з рожевого у оранжеве від однієї краплі розчину лугу. Титрування

51

повторити три рази (розходження неповинні перевищувати 0,2 см3) і розрахувати середній об'єм. Одержані дані занести в протокол. Провести аналогічне титрування, використовуючи замість метилоранжу фенолфталеїн до появи блідо-рожевого забарвлення від однієї краплі розчину КОН. За допомогою кривих титрування зробити висновок про можливість використання цих індикаторів для даної системи.

4.2.2. Титрування слабкої кислоти лугом.

Заповнити бюретку 0,1 н. розчином КОН. У колбочку для титрування внести піпеткою певний об'єм 0,1 н. розчину СН3СООН, додати 1–2 краплі метилового оранжевого і проводити титрування до зміни забарвлення індикатора з рожевого у оранжеве від однієї краплі розчину лугу. Титрування повторити три рази (розходження неповинні перевищувати 0,2 см3) і розрахувати середній об'єм. Одержані дані занести в протокол. Провести аналогічне титрування, використовуючи замість метилоранжу фенолфталеїн до появи блідо-рожевого забарвлення від однієї краплі розчину КОН. За допомогою кривих титрування зробити висновок про можливість використання цих індикаторів для даної системи.

4.2.3. Визначення загальної кислотності шлункового соку.

Загальна кислотність шлункового соку – це показник, який характеризує сумарний вміст у шлунковому соку речовин кислотного характеру. Кислотність шлункового соку виражається кількістю 0,1 н. розчину лугу, витраченого на нейтралізацію100 см3 соку.

Методика визначення. Певний об'єм відфільтрованого шлункового соку перенести піпеткою у колбочку, додати 1–2 краплі фенолфталеїну і відтитрувати 0,1 н. розчином лугу до появи блідорожевого забарвлення, яке не зникає на протязі 20 – 30 секунд. Провести розрахунок загальної кислотності шлункового соку за рівнянням:

V(0,1 н. лугу) = V(лугу) × СN (лугу) ×100 , де V(соку) × 0,1

V(лугу) – об’єм титрованого розчину. KOН (у см3), який витрачено на титрування;

V(соку) – об’єм шлункового соку (у см3), взятий для визначення; CN(лугу) – нормальність титрованого розчину лугу.

5. Підведення підсумків та зарахування роботи

52

ДОДАТОК

									Таблиця 1
	Значення основних фізичних констант
	Назва величини				Позначення			Значення
	Абсолютний нуль				Т		–273,15 °С
	температури
	Діелектрична проникність				e0		8,85×10–12 Ф/м
	вакууму
	Заряд електрона				е		1,602×10–19 Кл
	Мольний об'єм газу (н.у.)				Vm			–3	3
							22,41×10		м /моль
	Стала Авагадро				NA		6,02×1023 моль–1
	Стала Фарадея				F		9,648×104 Кл/моль
	Стала Планка				H		6,626×10–34 Дж×с
	Стала Рідберґа				R		1,097×107 м–1
	Швидкість світла				с		2,997×108 м/с
									Таблиця 2
	Співвідношення між позасистемними одиницями та одиницями СІ
					Одиниця
	Величина		позна-		назва			еквівалент СІ
			чення
	Довжина		мк	мікрон				10–6 м
			Å	анґстрем				10–10 м
	Кількість теплоти		кал	калорія				4,18 Дж
	Енергія		еВ	електрон-вольт				1,602×10–19 Дж
	Ентропія		е.о.	ентропійна одиниця				4,18 Дж/К
	Маса		т	тона				103 кг
			ґ	ґрам				10–3 кг
			а.о.м.	атомна одиниця				1,66×10–27 кг
				маси
	Об'єм		л	літр				10–3 м3 (1 дм3)
	Температура		°С	ґрадус Цельсія				Т= t + 273,15
	Тиск		атм	атмосфера				1,0133×105 Па
			мм рт.ст.	міліметр рт. стовпа				133,32 Па
	Час		хв	хвилина				60 с
				53

Таблиця 3

Константи дисоціації слабких електролітів

Назва	Формула		К1	К2
	К и с л о т и
Нітритна	HNO2		4,0×10–4
Метаалюмінатна	HAlO2		4,0×10–13
Ортоборатна	H3BO3		5,8×10–10	1,8×10–13
Гіпобромітна	HOBr		2,1×10–9
Карбонатна	H2CO3		4,45×10–7	4,5×10–11
Силікатна	H2SiO3		2,2×10–10	1,6×10–12
Ортоарсенатна	H3AsO4		5,6×10–3	1,7×10–7
				K3=2,9×10–12
Ортоарсенітна	H3AsO3		5,7×10–10	3,0×10–14
Метаарсенітна	HAsO2		5,8×10–10
Пероксид водню	H2O2		2,6×10–12
Селенатна	H2SeO4		1×10–3	1,2×10–2
Селенітна	H2SeO3		3,5×10–3	5,0×10–8
Селенідна	H2Se		1,7×10–4	1,0×10–11
Сульфітна	H2SO3		1,6·10–2	6,3×10–8
Сульфідна	H2S		8,9·10–8	1,3×10–13
Гіпохлоритна	HOCl		5,0×10–8
Ортофосфатна	H3PO4		7,5×10–3	6,3×10–8
				K3=1,3×10–12
Ортофосфітна	H3PO3		1,0×10–2	3,0×10–7
Гіпофосфітна	H3PO2		9,0×10–2
Фторидна	HF		6,6×10–4
Ціанідна	HCN		7,2×10–10
Бензоатна	C6H5COOH		6,3×10–5
Форміатна	HCOOH		1,8×10–4
Пропіонатна	C2H5COOH		1,34×10–5
Ацетатна	CH3COOH		1,75×10–5
Бутиратна	C3H7COOH		1,54×10–5
Монохлорацетатна	CH2ClCOOH		1,4×10–3
Оксалатна	H2C2O4		5,4×10–2	5,4×10–5
	О с н о в и			K3=1,4×10–9
Алюміній гідроксид	Al(OH)3
		54

	Назва		Формула		К1			К2
	Ферум(ІІ) гідроксид		Fe(OH)2				1,3×10–4
	Ферум(ІІІ) гідроксид		Fe(OH)3				1,8×10–11
							K3=1,4×10–12
	Кадмій гідроксид		Cd(OH)2				5,0×10–3
	Магній гідроксид		Mg(OH)2				2,5×10–3
	Купрум(ІІ) гідроксид		Cu(OH)2				3,4×10–7
	Амоній гідроксид		NH4OH		1,8×10–5
	Плюмбум гідроксид		Pb(OH)2		9,6×10–4		3,0×10–8
	Берилій гідроксид		Be(OH)2				5,0×10–11
	Хром(ІІІ) гідроксид		Cr(OH)3				K3=1,0×10–10
	Цинк гідроксид		Zn(OH)2				4×10–5
								Таблиця 4
	Константи нестійкості комплексних йонів
	Комплексний йон		Kонстанта		Комплексний йон			Константа
			нестійкості					нестійкості
	[Ag(NO2)2]–		1,8·10–3		[Fe(CN)6]3–			1,00·10–42
	[Ag(CN)2]–		1,0·10–21		[HgCl4]2–			6,03·10–16
	[Ag(NH3)2]+		5,9·10–8		[Hg(CN)4]2–			3,02·10–42
	Ag(S2O3)2]3–		1,00·10–13		[Hg(SCN)4]2–			1,29·10–22
	[Cd(CN)4]2–		7,66·10–18		[HgI4]2–			1,38·10–30
	[Cd(NH3)4]2+		7,5·10–8		[Ni(CN)4]2–			1,00·10–22
	[Co(CNS)4]2–		5,50·10–3		[Ni(NH3)6]2+			9,77·10–9
	[Co(NH3)6]2+		4,07·10–5		[PbI4]2–			9·10–5
	[Cu(CN)2]–		1,00·10–24		[Zn(CN)4]2–			1,00·10–16
	[Cu(CN)4]3–		5,13·10–31		[Zn(CNS)4]2–			5,00·10–2
	[Cu(NH3)4]2+		9,3·10–13		[Zn(NH3)4]2+			2,00·10–9
	[Fe(CN)6]4–		1,00·10–37		[Zn(OH)4]2–			7,08·10–16

55