Теорія виховання (теорія)

4. Поняття про методи виховання. Класифікація методів виховання. Вибір методів виховання.

Методи виховання - це способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив на свідомість, поведінку дітей з метою формування у них необхідних якостей, збагачення їхніх відносин і досвіду корисної діяльності.

Методи виховання – це способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямовані на досягнення виховних цілей.

Класифікація загальних методів виховання (за В.О. Сластьоніним):

1. Методи формування свідомості особистості (розповідь, роз’яснення, бесіда, лекція, дискусія і диспут, робота з книгами);

2. Методи організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки (вправа, привчання, вправляння в діяльності або тренування, створення спеціальних виховних ситуацій, педагогічна вимога,громадська думка, режим доручення, метод рольової гри);

3. Методи стимулювання позитивної поведінки (постановка перспективи, гра, змагання, заохочення і покарання);

4. Методи самовиховання (самозвіт, самоаналіз, самоконтроль, самооцінка, самопізнання і т.д.).

5.Методи формування свідомості особистості.

Методи формування свідомості особистості:

• Розповідь – спосіб впливу на свідомість особистості, що передбачає раціональний виклад і обґрунтування фактів і понять, а також поглядів, норм і цінностей суспільного життя з метою формування свідомості вихованців. Визначальними у розповіді є факти.

Вимоги до розповіді:

• Розповідь повинна бути актуальною;

• Розповідь повинна бути доступною, яскравою, емоційно викладеною;

• Розповідь повинна викликати позитивну реакцію, впливати на почуття, мати науковий характер, нести нову інформацію.

• Роз’яснення – метод виховання, що передбачає розкриття соціального, морального, естетичного змісту подій, вчинків, явищ, що сприяють формування в учнів правильної оцінки людських стосунків і поведінки.

• Бесіда – метод виховання, що передбачає за допомогою запитань залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя і на цій основі формування у них ставлень до навколишньої дійсності, своїх обов’язків.

Види бесід:

1. За змістом:

1. Правову;

2. Естетичну;

3. Етичну;

2. Від мети застосування:

1. Виховна;

2. Загально – розвивальна;

3. Від способу застосування:

1. Колективна;

2. Індивідуальна;

3. Групова.

Етапи бесіди:

1. Обґрунтування теми і актуалізація знань;

2. Діалог з дітьми (вільне вираження думок і спрямування розмови педагогом);

3. Підсумки.

Правила організації індивід. бесіди:

1. На початку бесіди уникати іронії, моралізування і сарказму, пригнічення, пересторог;

2. Уникати монологу вихователя;

3. Вислуховувати дитину;

4. Спокійно реагувати на суперечливі висловлювання;

5. Бути уважним до думки співрозмовника.

• Диспут – метод формування суджень, оцінок, переконань. Ґрунтується на тій закономірності, що знання здобуті в професіональному зіткненні думок, різних позицій, завжди відрізняється високою мірою узагальнення стійкості і гнучкості.

6. Методи формування громадської думки.

Громадська думка — система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх діяльності і спілкування та виражає ставлення до різних явищ, подій, що становлять загальний інтерес.

Громадська думка є також методом виховного впливу і результатом виховання. Особиста думка є складовою громадської. Тому основним завданням при використанні цього методу є формування думки особистості: системи поглядів, оцінних суджень, уміння висловлюватись, вести полеміку, критикувати і сприймати критику, прислухатись до думки інших, зіставляти, аналізувати їх, захищати свою думку і на цій основі втілювати її в загальну, відповідно вирізняючись на фоні загального судження як індивідуальність.