“Ти, я та лялькар” Укр.оригінал

Хенрік Юрковській

“ Ти, я та лялькар ”

- за мотивами

п'єси Мартина Стивенса “ Лялькар ”

Переклад з польського на російську

И. Жаровцевой

Верши Д. Усача

Переклад на українську О.Гарматюк

ДІЙОВІ ОСОБИ:

ЛЯЛЬКАР

СМУЖКА - лялька в смугастій сорочці

КРАПИНКА- лялька в сорочці в крапинку

ДІЯ ПЕРША

Перед глядачем постає Лялькар,він схожий на тих бродячих акторів, які колись часто мандрували від міста до міста, від села до села. На спині у нього великий мішок або кошик, а може бути, і величезний рюкзак, де зберігається нехитре майно уявлення. Лялькар уважно оглядає місце, де і розставляє свій театр.

Пісенька Бродячого лялькаря

В терені шлях мій, дорога нелегка -

Під зіркою актора народився я,

Вам свої казки я зіграю, діти -

І кращої долі не бажаю в світі.

Цікаво історія буде звучати,

Якщо її піснею розпочинати.

Ось і тепер складаю я сам

Пісню, яку присвячую вам.

Щоб ви любили і землю, і воду,

Щоб захищали від лиха природу,

Щоб ворожнечі ваше серце не знало

І щоб добро перемагало.

Ширму поставлю, сцену зроблю -

До казки лялькової вас запрошу.

Кращої долі не бажаю в світі.

Будьте уважними, мудрі мої діти.

Поки Лялькар співає пісню, він дістає зі свого багажу різні ганчірочки і мотузочки пристосовує все це для театру. Робить своєрідну ширму, нескладні декорації. Коли все, нарешті, готове, він дістає невелику трубу , а може бути, дитячу сопілочку і сурмить.

ЛЯЛЬКАР. Вітаю! Як добре, що ви , нарешті, всі тут зібрались. Я - лялькар. Мандрую світом і показую дітям різноманітні історії . Ось і сьогодні я хочу вам дещо розповісти…

Та спочатку покажу вам ляльок, яких зробив своїми руками. Ось, подивіться. Це звичайні ляльки-рукавички. Вони так називаються тому, що всередині їх - порожнеча, і для того, щоб надихнути в них життя, слід натягнути рукавички на руки. Самі по собі вони нічогісінько зробити не можуть. Та коли їх натягають на руку /надягає на руку Крапинку/, вони одразу оживають та починають пустувати /надягає Смужку на другу руку/. Це Крапинка і Смужечка. Вони - головні герої всіх моїх вистав. Коли я оживив їх вперше, вони думали, що всі жести й рухи виконують за власним бажанням і не хотіли навіть думки припускати, що я можу брати в цьому хоч якусь участь. Та коли вони зрозуміли, що я їх господар, вони розпочали жити по-братньому. Завжди грали разом, як добрі друзі, й ніколи не билися. Ось подивіться…

/ Світло гасне. Лялькар зникає. На ширмі - ляльки, вони грають в кішки - мишки і співають пісеньку. /

Ти та я, я і ти -

Наче друзі чи брати.

Дві краплинки зі струмка

Дві горошинки стручка.

СМУЖКА. А тепер? Що ми будемо робити тепер?

КРАПИНКА. Не знаю. / Йде вниз і приносить на ширму кубик /.

СМУЖКА. Хочеш пограємо моїми кубиками? /кладе свій кубик на ширму/

КРАПИНКА. / щасливий / Немає ніякого значення - чиїми кубиками. Ми ж такі схожі одне на одного.

СМУЖКА. Правду кажеш.

КРАПИНКА. Хіба не дивно, що в нас однакові голови? /Гладять один одного по голівках/

СМУЖКА. Й однакові руки…

КРАПИНКА. Й сорочки однакові…

СМУЖКА. Та й однакові крапинки…

КРАПИНКА / вражений / В кого крапинки?,

СМУЖКА. В нас. Нас розмалювали крапинками.

КРАПИНКА. В тебе на одязі смуги. Нас розмалювали в смужечку.

СМУЖКА / уважно придивляється до Крапинки /. Так.. Вважаю, що ти міг би покластися на мене, в усякому разі, коли мова йде про крапинки та смужечки.

КРАПИНКА. Не можу. Тому що ти говориш про крапинки, а я бачу, що ми смугасті.

СМУЖКА. В крапинку…!

КРАПИНКА. Ні, смугасті.

СМУЖКА. Не обманюй. Подивися на себе.

КРАПИНКА. Тю! Як же я можу подивитися на себе?

СМУЖКА. В дзеркальце. Будь ласка - я його зараз принесу. / Йде вниз і повертається з дзеркальцем / Ось.

КРАПИНКА/ уважно розглядає себе / Звідки ж я знав! Виявляється, я весь в крапинку.

СМУЖКА. А тобі що говорив! Нас розмалювали крапинками.

КРАПИНКА. Не нас, а тільки мене. А ти весь смугастий. / Підсовує дзеркальце Смужці , щоб той міг подивитися на себе / Дивися…

СМУЖКА. Йой ! Я смугастий..

КРАПИНКА. / з подивом / Я ж тобі казав про це із самісінького початку. / йде ліворуч /

СМУЖКА. Що ж… Смуги /важливо/ мені навіть до лиця. А в нього таких смуг немає. Тільки в мене. І який у цьому сенс? Певно, відмітили лише мене. Не знаю, чи маю я з ним тепер водитися.

/ кидає погляд в люстерко і йде праворуч /. Ох, і красиві ж ви, мої смужечки.

КРАПИНКА. / виходить зліва / Я не такий, як цей смугастий. Можливо, я не повинен з ним водитися. Не можна довіряти тому, хто так сильно від тебе відрізняється. Пограю моїми кубиками. / На ширмі лежать два кубика. Крапинка по одному приносить ще /. Знаєте, кубики - це чудова річ. З них можна будувати все, що завгодно. Й при цьому можна багато чому навчитися. Кубики дуже важливі…/ намагається говорити правильно, але насилу, плутаючи, вимовляє це слово /…

Для ви-хо-во-ви-ву-вання. Це довге слово - як дощовий черв’як.

/ Обводячи поглядом кубики./ Тут чотири кубика. Ще один - буде п’ять. / спускається вниз і приносить п'ятий кубик, кладе його на попередні / А тепер - один, два, три, чотири, п’ять - й один - буде шість. /йде вниз/

СМУЖКА. / з'являється знизу, з правого боку, несе кубик, кладе його на верхній кубик і знову спускається, так, щоб Крапинка його не побачив./

КРАПИНКА / приносить наступний кубик, кладе його зверху і рахує/ Скільки в нас було? Один, два, три, чотири, п’ять і один…сім? До п’яти додати один - сім? / чухає голову / Я щось наплутав. Добре. Сім і один буде вісім. / йде вниз /

СМУЖКА / входить з кубиком, кладе його зверху і знову зникає /

КРАПИНКА / входить з кубиком, кладе його на інші складені кубики / А зараз? 1,2,3,4,5,6,7- і один, буде / здивовано / вісім-дев’ять? Сім і один виходить дев’ять? Не виходить. Дев’ять та ще один буде десять /йде вниз за наступним кубиком. Обидві ляльки цього разу повертаються одночасно. Кожна несе кубик. Зустрічаються в центрі і здивовано скрикують. Крапинка кладе свій кубик зверху і відходить трохи назад./

КРАПИНКА. Що це ти тут робиш - біля моїх кубиків?

СМУЖКА. / Кладе кубик на самісінький верх, відсувається. Стіни з кубиків вже такі високі, що вони не бачать один одного./ Це не твої, а мої кубики. І сиди собі там, на своєму боці. Я нікому не дозволю приходити сюди, хіба що тільки такому ж смугастому, як я.

/ обтрушує руки і з гордовитим виразом обличчя йде праворуч./

КРАПИНКА. Ой як лячно! То й не треба / відвертається до стіни /. Наче хтось дуже прагне. То й не прийду я до тебе, навіть якщо ти мене дуже прохатимеш. /сам собі/ Велика справа - смуги. Кожен може їх мати… В зебри є смуги… /кричить/ та й у смердючки - єнота також.

СМУЖКА. / виходить праворуч і сурмить в олов'яну трубу, видаючи різкі звуки /. Тра-та-та-та-та!

/ Крапинка прислухається. Підходить до стіни і прикладає вухо / Тра-та-та-та! / Прикладає трубу прямісінько до того місця, де Крапинка приклав вухо / Тра-та-та-та!

КРАПИНКА. / Відскакує, тримаючись за вухо / Йой - йой! Боляче. Ти це навмисне зробив. Навмисне. То якщо ти так, то і я тобі зараз влаштую / йде за свою стіну /.

СМУЖКА. Як тобі подобається моя труба, Крапинко?

/ прислухається / Крапинко! В чому справа? Ти чого, язика проковтнув від заздрощів, чи що? / Складає на ходу дражнилки і голосно викрикує на адресу супротивника /

Крапинка здивований,

Моєю грою зачарований!

Заздрить Крапинка мені,

Бо я граю на трубі!

/ Завершує гру на трубі та гордовито йде за свою стіну - фортецю/.

КРАПИНКА. / виглядаючи з - за стіни / Так ось як ти! Тоді я також

/ залазить на стіну / Агов ти, Смугаста панчоха! Слухай мене уважно! / читає свої дражнилки, під час яких він спускається зі стіни і підходить до стіни супротивника /

Наш Смугастий – музикант,

Танцюрист, диво талант!

Спритно під дуду стрибає.

А як гепнеться - ридає!

/Несподівано Смужка попід своєю стіною підкрадається з трубою і різко видає звук. Крапинка скрикує і ,затуливши вуха руками, тікає до себе. Смужка сміється і переможно крокує сценою. З боку стіни Крапинки чується звук тріскачки /.

СМУЖКА /прислуховується/ Що це? / звук тріскачки / Здається, кулемет. А якщо він атакує мене? / Злякано тікає за свою стіну /.

КРАПИНКА. Чи до вподоби тобі моя музика, Смугастику? Смугастику! / до глядачів / Щось занадто тихо на тому боці, Смугастий щось замислює. Мабуть. Планує на мене напад.

Слід його випередити. / Ховається за своєю стіною /

СМУЖКА / з'являючись за своєю стіною / В нього справжній кулемет. Що ж мені робити? /Ходить задумливо туди - сюди, стурбований /. Чим його налякати? Знаю. Моя карнавальна маска. Надягну її та так його налякаю, що він не наважиться й носа показати. /йде геть/

КРАПИНКА. / неспокійно ходить за своєю стіною / Як же мені відбити його напад? Якби я міг чим-небудь його налякати?.. Еге, знаю! Моя карнавальна маска. Надягну її та так його налякаю, він не наважиться й торкнутися мене. /йде ліворуч/.

СМУЖКА / показується зі свого боку стіни у масці дракона / У-у-у-у-у-у! Я дракон! / Сміється. Дуже задоволений, повертається до глядача / Як тільки Крапинка побачить цю маску, в нього в очах потьмяніє. / зникає за фортецею /.

КРАПИНКА / виходить зліва в масці привиду /. У-у-у-у! Я привид! / теж задоволений і сміється, повертається до публіки /. Тільки-но Смугастий побачить цю маску, свідомість від жаху втратить. Зараз випробую мій страшенний голос. / Крапинка випробовує страшний голос привида і зникає за стіною своєї фортеці. Кілька секунд сцена порожня. Потім на території стін фортеці одночасно з'являються наші герої в страшних масках /.

СМУЖКА -ДРАКОН. Зараз я як загарчу -

Налечу і розтопчу!

КРАПИНКА-ПРИВІД. Хутко шлях мені звільняй -

Ноги в руки і тікай!

/ Вдаючи войовничий дух, * маски * повільно виходять з-за стін і починають наближатися одне до одного. Раптово вони зупиняються. Вигляд супротивника вражає кожного з них на стільки, що вони з криками і плачем тікають зі сцени /.

КІНЕЦЬ першої дії.

ДІЯ ДРУГА

У своїй фортеці ходить туди-сюди стривожений Крапинка.

КРАПИНКА. / поглядаючи у бік смужки/ Йой-йой! Що ж мені тепер робити? Йому допомагає дракон. Не знаю, як перемогти це чудовисько. Я занадто маленький. Мені потрібна допомога. В мене немає нічого, окрім моєї маленької голівки. / Повторює ситуацію сцени, коли він разом зі Смужкою говорив ці слова /. Та моїх маленьких рученят. І моєї маленької сорочечки. / Дивлячись на сорочку вниз, виявляє плече Лялькаря /. І ... і ... і / Частина ширми відкривається і ми бачимо Лялькаря , який керує Крапинкою , Крапинка його помічає / Ти тут?.

ЛЯЛЬКАР: Так. Я завжди з тобою.

КРАПИНКА / шукає присутності на сцені супротивника / . Покажи свою другу руку. / Лялькар показує /. А де Смугастий?

ЛЯЛЬКАР. А він зараз спить. Я вирішив на цей час залишити його у спокої. А коли прокинеться, я знову його надягну на руку.

КРАПИНКА. Добре, що його зараз немає… Слухай, а може й не треба його надягати на руку? Нехай собі лежить і не рухається.

ЛЯЛЬКАР. І вдень, і вночі?

КРАПИНКА. І вдень . І вночі!

ЛЯЛЬКАР. Ні, я так не можу. Я ж однаково люблю і тебе, і Смужку. Тому що я вас створив, і у мене немає ніяких причин шкодити вам.

КРАПИНКА. Шкода… Ну гаразд. Буду що-небудь робити сам. Віднеси мене до ліжечка. Тепер я хочу відпочити. Можливо. Уві сні вигадаю, як покарати цього Смугастого.

/ Лялькар забирає Крапинку. На протилежному боці фортеці з'являється фігура Смужки. Він теж стривожено ходить у своїх володіннях .

СМУЖКА / озираючись на фортецю Крапинки/ Йой-йой! Що ж я тепер буду робити? Он який привид йому допомагає. Мені привиду не перемогти. Й нікому з привидом не впоратися. Як же бути? Агов, Лялькарю, де ти? / Відкривається частина ширми і ми бачимо Лялькаря /.

ЛЯЛЬКАР. Я тут. Я завжди з тобою.

СМУЖКА. Слухай-но, Лялькарику, ти мене любиш?

ЛЯЛЬКАР. Так, звичайно. Навіть дуже.

СМУЖКА. Тоді скажи мені, з ким ти? Зі мною чи з Крапинкою?

ЛЯЛЬКАР. З вами обома.

СМУЖКА. Якщо ти мене любиш, то будеш тільки зі мною. Ти такий великий…А я дуже не люблю цього Крапинку. Він мені багато поганого зробив. Слід його покарати.

ЛЯЛЬКАР. Я так не можу. Я вас придумав і виготовив та однаково люблю обох. А тобі раджу помиритися з Крапинкою.

СМУЖКА. Ні за що. Крапинка - мій лютий ворог… Зрозуміло… Від тебе допомоги не дочекаєшся. Спробую що-небудь вигадати самотужки. Віднеси мене хоча б до моєї фортеці.

/ Лялькар забирає Смужку. Розвиднюється. Зі своєї фортеці з'являється Крапинка. У нього шолом з лійки, піднос, який він тримає немов щит, і палиця. Крокує по-військовому, підспівуючи /

КРАПИНКА. То- ре- а- дор ля- ля- ля ля- ля- ля. / крокує туди і назад через всю сцену, чекаючи виходу супротивника. Але той не показується./ Агов, ти, матраце смугастий. А ну, виходь!…Що, злякався? Отож-бо… / Відходить до свєї фортеці/.

СМУЖКА. / Виходить з протилежного боку, у нього на голові алюмінієвий кухоль, яка весь час закриває йому обличчя, в руках палиця і кришка від каструлі, що імітує щит. Він крокує з кутка в куток, розмахуючи палицею /. Добре, що його тут немає. А то як дав би йому по голові. / З'являється Крапинка, стоїть на відстані / І ще дав би у вухо, а потім….

КРАПИНКА. Це кому б ти дав у вухо?… А ну, захищайся!

/ Починається бій. Крапинка, вправно орудуючи палицею, різко б'є Смужку по алюмінієвому кухлю. * Шолом * закриває Смужці все обличчя /.

СМУЖКА. Ай-ай! Світло! Хто вимкнув світло? / Обмацуючи кийком дорогу, виходить за межі майданчика /.

КРАПИНКА. Ага! В очах у тебе вже потемнішало! Чи таке ще буде! / наспівуючи * тореадор *, виходить в бік своєї стіни /.

СМУЖКА / з'являється без шолома /. А ну, виходь! Приймай бій та бийся як чоловік!

КРАПИНКА. / миттєво з'являючись /. А ну, захищайся! / Починається наступний етап бійки, в результаті якої Смужка ударом кийка зносить шолом зі свого супротивника. Крапинка злякано ховається у своїй фортеці /.

СМУЖКА. Чудово. А тепер твій останній шанс - ти ще можеш здатися.

КРАПИНКА. / встаючи /. Хто? Я? Здатися?! А ну, захищайся! /Починається останній етап бійки. Супротивники вибивають один в одного щити, палиці, в запалі руйнують кріпосні стіни один одного і переходять на рукопашну. Коли їх фігури зливаються в один клубок, що перекочується по грядці, - ширма повільно опускається, і ми бачимо Лялькаря, який керує цими двома ляльками./

ЛЯЛЬКАР. Стійте! Стійте! Зупиніться! / Розводить руки в боки, зупиняючи бійку /.

КРАПИНКА. Слухай-но, Лялькарю, цей звір смугастий хоче мене знищити. Ти повинен його покарати!

СМУЖКА. Не слухай його. Це він хотів мене знищити.

КРАПИНКА. Брехня. Я не винен.

СМУЖКА. Покарай. Покарай його!

ЛЯЛЬКАР. Тихіше! Припиніть!.. Ну скажіть мені - що ви не поділили? Врешті-решт, ви ж такі однакові.

КРАПИНКА. Ні! Ми не однакові. Ми різні.

СМУЖКА. Ми зовсім різні. У нас нічого спільного.

ЛЯЛЬКАР. /ласкаво/ Добре. Подивимося, чи так це. Давай-но, Смужечко, вдар Крапинку! / Лялькар повертає голову до того, до кого звертається./

КРАПИНКА. / прикриваючи голову / Як це - вдар?!

ЛЯЛЬКАР. Спокійно, Крапинко. Я хочу тільки дещо вам довести. /Смужці / Ну ж бо, вдаряй!

СМУЖКА. / заохочений авторитетом Лялькаря / Йой, мамусечки, ну й забава! / Демонструє свою перевагу. Відступає, а потім з точним розрахунком атакує Крапинку і досить сильно б’є . Однак, це не справляє на Крапинку великого враження. Зате Смужка скорчився від болю / А – а-а-а-…!

ЛЯЛЬКАР. / заклопотано / Що з тобою, Смужечко?

СМУЖКА. / приголомшений / Якось мені не добре. Дивно, та коли я його вдарив, чомусь мені стало боляче.

ЛЯЛЬКАР. Саме ось це я й хотів вам довести. Знаєте, хто ви такі?

ЛЯЛЬКИ. Так, ми ляльки.

СМУЖКА. Ось моя маленька голівка.

КРАПИНКА. І моя маленька голівка…

СМУЖКА. Мої малесенькі рученята…

КРАПИНКА. І мої малесенькі рученята…

СМУЖКА. Моя сорочечка…

КРАПИНКА. Й моя сорочечка.

СМУЖКА. Твоя рука…

КРАПИНКА. Твоя рука…

ЛЯЛЬКИ. І ти весь …

СМУЖКА. Послухай-но, Крапинко. Виявляється - всі ми - одне ціле: ти, я…

КРАПИНКА. Я, ти…

ЛЯЛЬКИ. … І Лялькар.

КРАПИНКА / з подивом / Виявляється, якщо ти мене б’єш… / намагаючись осмислити /, то боляче тобі.. тому що…

ЛЯЛЬКАР. / через мить - Смужці / Тому що?

СМУЖКА / вражений незвичністю питання / Тому що я неначе лупцюю самого себе.

ЛЯЛЬКАР. Ви зрозуміли?

ДВІ ЛЯЛЬКИ Зрозуміли.

КРАПИНКА. Стривай-но. Я весь у крапинку, а він смугастий. Якщо ми – одне ціле, чому ж ми не однакові?

ЛЯЛЬКАР. Я ніколи не роблю однакових речей. Як би я тоді відрізняв вас одне від одного? Ви однакові в тому, що ви - частка мене самого. Зрозуміло?

ЛЯЛЬКИ. Зрозуміло.

ЛЯЛЬКАР. І що ж тепер слід робити?

КРАПИНКА. /підходить до Смужки/ Пробач мені за все.

СМУЖКА. І ти мене пробач. Дружба краща за сварки.

ЛЯЛЬКАР. Ось і добре. А тепер давайте разом з ваших кубиків збудуємо великий дім, де ви й будете жити.

ЛЯЛЬКИ. / співають і будують будинок /.

Ти та я, я і ти,

Справжні друзі і брати.

Дві краплинки зі струмка,

Дві горошинки стручка.

Я як ти, а ти як я.

Один з одним ми щодня.

Дуже схожі й дружні ми.

Всюди разом – я і ти.

ЛЯЛЬКАР. / влаштовує ляльок у віконцях і починає складати свої речі / Ось і все. А ви, дітки, коли повернетеся додому, спробуйте зробити таких самих ляльок і розіграти цю дивовижну історію для своїх друзів та знайомих. /співає/

Завершилася вистава,

Й мить прощання вже настала,

Все зі сцени позбираю,

В скриню чарівну сховаю.

Бо на казку залюбки

Чекають інші малюки.

Доля Лялькаря багата -

Дружать з казкою малята.

Ширму і ляльок складаю,

Але мрії залишаю.

В путь далеку без вагання!

В серці добрі сподівання.

Прошу, любі дітлахи,

Щиру дружбу берегти.

Щоб планета розквітала,

В мирі й щасті панувала.

КІНЕЦЬ

9