Особливості радіожанру

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Основи журналістики. Радіожурналістика»

на тему «Особливості радіожанру»

Виконала

студентка 1 курсу, 3 групи

освітньої програми «Журналістика та соціальні комунікації»

Мачула Ангеліка

м. Київ, 2017 рік

Радіомовлення за час свого розвитку вже створило більш-менш стійку систему жанрів. Структура радіожанрів, їх риси і властивості складалися історично. Деякі з жанростворюючих елементів існували до виникнення радіомовлення у газетних і журнальних жанрах, інші створювалися і розвивалися на радіо упродовж становлення самого радіомовлення. Конкретне призначення жанру визначає його місце в усій системі радіомовлення, виступає його визначальною ознакою і в той же час формує його характерні риси. Радіожурналістика продовжила шлях, по якому йшов розвиток преси. Але паралельно з освоєнням жанрів преси радіомовлення поступово створювало свої специфічні, характерні тільки для нього жанри. Виникнення одних і зникнення інших жанрів або їх елементів, зміна суспільної значущості того чи іншого жанру, співвідношення між ними, словом, їх постійна еволюція — закономірне явище.

Як уже згадувалося, радіомовлення спочатку використовувало прийнятні для нього жанри преси і літератури. Чимало тих жанрів використовує і дотепер у їх первісному вигляді (зрозуміло, у звуковій інтерпретації), не змінюючи їх основних елементів. Інші жанри радіомовлення асимілювало, пристосовувало до своєї природи, підкорегувавши головним чином композиційно і мовностилістично, але суттєво не змінило їх жанрових характеристик. Разом з тим утвердження радіомовлення як нового, специфічного комунікативного засобу призвело до трансформації ряду традиційних жанрів, збагачення їх новими елементами, до створення нових, можливих тільки в радіомовленні способів відображення дійсності.

Відмінність жанрів радіожурналістики від жанрів газетної журналістики обумовлено специфікою радіокомунікації. Ключ до розуміння особливостей формування радіожанрів дають специфічні виражальні засоби, якими оперує мовлення. За своєю суттю радіопередача — це акустичне відображення дійсності. В основі його лежать мовлене слово, музика, шуми тощо. Ці компоненти в сукупності характеризують радіожанри взагалі як родове поняття, яке виражає специфіку творчої діяльності на радіо.

Отже, особливості радіожанру визначаються слуховим сприйманням, специфікою радіокомунікації. Основні її моменти — звукове зображення дійсності, усна творчість, можливість безпосереднього впливу на слухача, передача інформації про подію у процесі її розвитку або після того, як звукова картина події і супроводжуюча її розповідь журналіста були записані на магнітну стрічку.

Посилаючись на те, що матеріальною формою існування радіожурналістики є звук і що вона реалізується за допомогою спонтанної (імпровізованої) мови, або читання тексту (в чистому вигляді або поєднані з іншими звичними елементами), деякі автори вбачають в радіожанрах певний тип звукового зображення дійсності — такий тип зображення (і комунікації), якому притаманний особливий комплекс суттєвих, а, отже, і специфічних властивостей.

Дослідники стверджують, що жанри радіожурналістики характеризуються такими важливими особливостями:

1. Документальним усним мовленням, яке використовується різними жанрами радіодокументалістики.

2. Акустичним відображенням події і місця дії, тією роллю, яку відіграє у журналістському описі події звукова характеристика.

3. Ілюзією участі, яка створюється з допомогою радіотехнічних засобів, журналістських прийомів і справляє на слухача сильний психологічний вплив.

4. Психологічною напругою і емоційним звучанням, що досягається за допомогою монтажу, багатим інтонаційним забарвленням усної мови та музичним оформленням.

Розвиток радіожурналістики — це двоєдиний процес виділення, виокремлення жанрів, набуття ними нових ознак і інтеграції жанрів, їх взаємопроникнення, взаємозбагачення. Цей процес також впливає на рухливість жанрових меж.

В основі жанрів радіожурналістики міститься інформаційне повідомлення. Інформаційні передачі повідомляють найважливіші факти, виявляють найзагальніші зв'язки і відносини. Усе багатство відтінків подій заховано за фактами. Слухачеві пропонується тільки результат певних дій, подій, явищ. Індивідуальність автора також залишається за межами хронікального повідомлення, виявляється частково й опосередковано лише у виборі факту. Факт або групу фактів із хронікального повідомлення можна розгорнути в радіокореспонденцію, радіокоментар, радіорепортаж, радіонарис, радіобесіду. У такому випадку в процесі освоєння дійсності засобами різних жанрів розкриваються складніші зв'язки і ставлення до них автора, його національно-громадянська позиція. При цьому в інформаційно-аналітичних жанрах домінує інтерпретація фактів. Факт ніби виводиться на іншу орбіту, набуває інших зв'язків. Оцінка фактів, подій цікавить журналіста в контексті аналізу соціального явища, публіцистичних роздумів. У художньо-публіцистичних жанрах факти осмислюються як засіб художньо-публіцистичного показу людини або проблеми.

Використовуючи жанри преси як основу, освоюючи специфічні можливості, обумовлені звуковою природою мовлення, розробляючи арсенал власних виражальних засобів, радіожурналістика створювала й удосконалювала систему своїх жанрів. Варто зазначити, що жанри радіожурналістики у процесі розвитку відчували вплив не тільки преси, але й усного мовного спілкування, усної пропаганди, театру, кіно, а пізніше й телебачення. Цілісну систему сучасних жанрів радіожурналістики можна охарактеризувати як сукупність жанрів, динамічні зв'язки яких (як внутрішні, так і зовнішні) визначаються:

• потребами відображення дійсності з метою впливу на вирішення цілого комплексу проблем українського державотворення, входження України в європейську та світову спільноту держав;

• функціонуванням радіожурналістики у системі засобів масової інформації;

• типом творчості — інформаційно-публіцистичним;

• акустичними особливостями комунікаційного каналу;

• закономірностями внутрішнього розвитку жанрів, їх взаємодією.

во, шуми та музика.

Варто підкреслити, що кожний жанр визначається не за наявністю у ньому однієї-єдиної ознаки, а за сукупністю декількох ознак, які всередині цього жанру містяться у певному співвідношенні і взаємодії. "Нехтування специфікою радіожанрів наказує автора матеріалу втратою аудиторії. Адже можливості, якими володіє радіо, приховують у собі спокусу різного експериментування і, природно, досягнення нових успіхів і нових невдач" [Основы радиожурналистики / Под ред. Э. Г. Багирова, В. Н. Ружникова. — М., 1984.]. Наприклад, легкість переходу в записаних на стрічку матеріалах від одного об'єкта до іншого, можливість зміщення межі часу та простору, динамічна, монтажна побудова радіопередач, зміна ритму, ємкість, яка дає можливість вмістити (при інших рівних умовах) в одиницю часу значно більше інформації, ніж це практично можливо у життєвих ситуаціях, — усе це нерідко призводить до піднесення різних умовностей радіо у своєрідний культ; при цьому не дотримуються досить чіткої межі між умовностями, які допускаються і навіть потрібні, й умовностями, які абсолютно неприйнятні.