ФБТ БИ 1курс / Історія

15.02.14

Історія України як наука і навчальна дисципліна. Історіософські концепції, формування українського етносу

Наука - одна із форм суспільної свідомості, яка дає об’єктивне відображення світу; система знань про зкони розвитку природи і суспільства.

Історія - процес розвитку суспісльтва, комплекс наук, які вивчають минуле людства.

Предмет: історія діяльності українського народу у сфері етно-політичній, державотворчій, соціальній та освітньо-науковій від найдавніших часів до сьогодення.

Методи:

1) Принцип історизмів: кожне явище розп.з точки зору того, як воно виникло, як розвивалось і чим стало на момент вивчення. Кожне явище повинне розглядатися у зв’язку з іншими, щоб з’ясувати його місце в суспільних відносинах; кожне явище розглядається з конкретним явищем історії.

2)Принцип об’єктивності: науковий принцип, який зобов’язує розглядати історичні явища і події у всій їх складності, багатогранності й суперечливості, з урахуванням усієї сукупності позитивних і негативних сторін їх змісту, незалежно від того, чи подобаються вони дослідникові чи ні.

3)Логічний.

Історичне джерело: літописи, археологічні пам’ятки, архівні матеріали, документи, монографії, періодична преса, мемуарна література.

Способи подання історії:

Романтизм

Течія позитивізму (Драгоманов, Грушевський)

Періоди:

1)Стародавня доба: від первісних людей до скіфів

2)Від 9 до 14 ст. Україна-Русь

3)Литовсько-польська доба до 17 ст.

4)Українська козацька держава з 2 половини 17 до 18 ст.

5)Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій, з кінця 18 до початку 20 ст.

6)Українська революція 1917-20

7)Україна між 2 світовими війнами

8)Україна в роки 2 світової війни, 1939-1945рр.

9)Україна у повоєнний період до 1991

10)Незалежна держава

Історіософія - філософське розділення історичного процесу, його схеми, періодизації та перспектив розвитку. Цей термін ввів Вольтер.

Теорії походження:

Перша теорія походження слов'ян - Дунайська теорія, базується на словах відомого літописця Нестора. (13-15 ст.)

Азіатська теорія - на поч.9 ст.

Вісло-дніпровська теорія, Любур Нідерле.

Вісло-одерська теорія, польські вчені (Костешовський, Чекановський) 30-40рр 20 ст.

50-60рр 20ст. Дніпро-одерська теорія.

Автохтонне населення - аборигени.

Концепції

Перша з'явилася наприкінці 18ст. Російська великодержавно-шовіністична, закладена Інокентієм Гізелем, перша спроба - "Київський синопсис". Розглядалася Карамзін, Соловйов, Щербатов.

Автоктонно-автономістична концепція, утв.на межі 18-19ст. М.Маркевичем роботою "Історія Малоросії".

У цій роботі стверджується, що основою для українського народу стали основою інші племена, ніж для російського, але наголос зроблено на тому, що український народ з'явився раніше.

Між Окою та ... мешкали різні племена.

Південні племена із Наддніпрянщини.

Продовжив теорію М.Костомаров "Думки про федеративні засади Давньої Русі". Він стверджував, що українці і росіяни це східні слов'яни. Наполягав на тому, що українцям судилася інша історія ніж росіянам.

М.Грушевський в 1902 він написав першу роботу, присвячена цій темі "Звичайна схема "Руської" історії", де він хотів показати шкідливість прив'язування історії розвитку народу до історії держави.

"Очерк истории украинского народа" для того, щоб показати росіянам відмінність українців. Грушевський також доводив, що Анська держава (4-6ст.) була основою для формування українського етносу.

Третя теорія - спроба пом'якшити шовіністичну теорію, отримала назву однокореневого походження трьох східнослов'янських народів, в радянські часи була розповсюджена. Суть теорії - українські, російські та білоруські народи походять від однієї народності. Була викладена в 1954 році, у "Тезах про 300-річчя воз'єднання України з Росією".

Перший період - до середини 17ст. зародження, формування і консолідації української народності.

Другий період - до середини 19ст. подальший розвиток і переростання її у буржуазну націю.

1.03.14

Етнополітичні аспекти української історії новітнього періоду

1. Етнонаціональне становище України на початку 20 ст., етнополітичні аспекти національної революції 1917-1920рр.

2. Етнополітичні фактори на українських землях 1920-1980рр.

3. Етнополітичний фактор в умовах розбудови незалежної української держави

На території Наддніпрянської України проживало 12% росіян, 8% євреїв, 1млн німців, 0.5млн болгар, 140000 греків, 38000 чехів, 50000 вірмен, 13000 словаків. На Закарпатті було 26% угорців. Українці здебільшого мешкали в селах.

Політика Росії щодо інших народів (в т.ч. українців)була обмежувально-забороняльна. На деякий час було заборонено використовувати українську мову. Влада Росії також відкидала прохання Харкова на Києва про введення навчання українською.

Маніфест 17.10.1905 запровадив конституційна монархія і проведені деякі реформи. До першої державної думи входило 102 українських депутатів, була українська фракція, яка складалася з 45 людей, "Українська думська громада", політична платформа - автономія України. В 1906 вже нараховувалося 18 найменувань української періодичної преси. Через декілька місяців думу розігнали, і 1907 обрали другу державну думу. В неї входило 47 українців, які також сформували свою фракцію. Політинчна платформа - автономія України, запровадження української мови у школах, церквах і т.д. 3.06.1907 розігнали і цю думу. В 3 і 4 держдумі було занадто мало українців для формування фракцій. Зокрема, в 3 держдумі було подано законопроект про введення української мови в школах та побут, але він не брався до уваги. Була так звана "столипінська реакція", коли всі неросійські народи були проголошені янородними. 1908 року було проголошено, що українська мовна і культурна діяльність є шкідливою, бо загрожувала Росії. 1914 року було заборонено святкування дня народження Тараса Шевченка. Лютнева революція 1917 дала Україні ще один шанс - у березні була сформована організація Центральна рада, яка представляла Україну у владі Росії. 1 і 2 універсал червня-липня закликала українців до співіснування з іншими народами. Був сформований генеральний секретаріат, головою якої був Єфремов. У вересні 1917 у Києві проходив з'їзд народів Росії, на якому була прийнята постанова "Про національно-персональну автономію для неукраїнських народів". Пізніше ця постанова 9.01.1918 була прийнята як закон. Цей закон був першим у світі який вводив питання нац.меншин у конституційні рамки. Коли приймалася конституція Української республіки це був цілий параграф у ній. У квітні 1918 до влади в України приходить Павло Скоропадський. Він намагався залучити дт перебудови держави політичні сили, проте представники українского народу не змогли стати вище політики партії. На 1918 рік на території України перебувало багато росіян (проросійські монархічні політичні сили). Політика українофобії посилилася. В цей час легально і нелегально діяли десятки шовіністичних організацій, які боролися з українцями. В липні 1918 було проголошено закон про громадянство, який зараховував до громадян України всіх російських підданих, які перебували в цей час в Україні. Незважаючи на таку ситуацію, Скоропадському вдалося перевести початкові школи на українську мову навчання. Складніша проблема була з середніми школами. Вчителі і батьки були проти. Тому гетьман вирішив створювати окрме українські гімназії. Більшість з них було відкрито в селах, до грудня було їх близько 150. У російських гімназіях було запоюроваджено як обов'язкові предмети була укр.мова, георюграфія України. Велися переговори з представниками Кубані і Дону, де проживало багато українців, також з Кримом, але довести до логічного кінця це не вдалося. З заходом булот ще важче: Австро-Угорщина навіть не виділила українські землі окремо. В гиудні 1918 до влади в Україні приходить директорія УНР. Етнополітика була доволі суперечливою. Прийшовши до влади директорія відновила всі закони, які були ще прийняті національною радою, а також заборонила вивіски російською. В уряді було запроваджено українське міністерство, але зі зрозумілих причин воно не могло нормально функціонувати. Коли постало питання про відновлення Польщі і об'єднання заходу України, поляки стали проти автономії. 30 травня 1917 Євген Петрушевич оголосив відновлення Галицько-Волинської держави і неприєднання її ні до яких інших країн. 18.10.1918 у Львові українська національна рада ухвалила закон про утворення Західно-Української народної республіки. Постало національне питання, тому у перших документах було підкреслено, що всім хто проживає на цій території було дозволено обирати своїх політиків, а також мирне співіснування. Апогеєм революційної діяльності було об'єднання заходу і сходу 22.01.1919. Буковина 1918 було окуповано румунами, а Закарпаття - чехословаками після розвала Австро-Угорської імперії.

1920 року на території Наддніпрянської України була радянська влада. 30 грудня 1922 було утворено СРСР. Були повстання проти радянської влади, і більшовики розуміли, що потрібно налагоджувати відносини. У Відні 1923 було вирішено запровадити політику коренізації. В 1924 українців в складі КПБУ було приблизно 30% серед держслужбовців. Цей процес українізації партія тримала під контролем. Першим українцем там був Петро Шелест. Було багато труднощів в українізації через нестачу ресурсів. 1.09.1923 в Україні вже викладало українською мовою 80% шкіл, 60% технікумів і 30% інститутів. 97% дітей отримали змогу виючитися рідною мовою. Видавалося 373 газети українською мовою. З 1926 навіть газета "Комуніст" видавалася українською. В жовтні 1924 було створено Молдавську автономну радянську республіку. Було виділено 13 національних районів, 954 сільрад. На цих територіях викладали школи на мовах нацменшин. Починаючи з 30-х років сфера нац.відносин стала плацдармом для Сталінских репресій. В листопаді 1933 було оголошено, що 10% вчителів української мови - клксово ворожі елементи. В школах меншин проводиться радянське антивиховання мови. Була відмінена українізація. Закривалися культурні і освітні заклади. Остаточно українізація була згорнута 1938 року постановою РНК СРСР "Про обов'язкове викладання російської мови у національних республіках СРСР".

З 1923-1926 Польша хотіла знищити саме поняття українців, а територія України називалася Східна Малопольща. Запроваджена колонізація. Введено 1924 року польську мову як державну по всій території Польщі.

Буковина була захоплена Румунією, а також Бесарабію. Політика румунського уряду була колоніальною, землі роздавалися румунським офіцерам. Вважалося, що українці - це румуни. Все перейменовувалося на румунську. Переслідувалася церква. Закарпаття увійшло до Чехо-Словаччини як Прикарпатська Русь. 1935 починається війна. Радянський Союз забрав 1939 Буковину, а 1940 - Бесарабія. 18.05.1944 - день, коли всіх кримських татар та етнічних меншин (понад 225000 осіб) на Кримському півостров протягом доби було депортовано на т.з. спецпоселення. Станом на січень 1945 року було вивезено понад 200000 українських сімей. Масового винищення українське населення зазнало через суперечок між Польщею та Росією. У версені 1944 було підписано угоду щодо переділу кордонів. У квітні 1947 Польща розпочинає операцію "Вісла". Спочатку ліквідували УПА на території Польщі. Українців переселяли на захід та північ. До серпня 1947 було переселено близько 140000 осіб. Їх розселяли так, щоб це не було компактно. Продовжується переслідування української інтелігенції. 1946 вийшла постанова "Про український буржуазний націоналізм", внаслідок якої інтелігенцію України, яка заявляє про себе, відправляють в концтабори. Також журнали українською мовою найменувалися як український буржуазний націоналізм. В 1953 приходить до влади Хрущов. В цей період було багато праць, що мали на меті підвищення престижу української мови. Проте навіть в умовах "відлиги" Хрущова, СРСР намагалося обмежити українців у своїх правах. В 1964 Хрущова було усунуто від влади, до влади приходить Брежнєв. У 1962 кількість україномовних журналів до 152, а газет - 525. В другій половині 70-х русифікації надали нового імпульсу. Брежнєв вважав що всі народи СРСР зіллються в одну націю. Вся ідеологічна сфера починає працювати на цю ідею. Ця теорія в Україні впроваджувалася дуже активно. Дуже багато з'являється указів, які підтримують російську мову, 1980 було видано закон про написання і захист усіх дисертацій лише російською. В школах теж переважно навчалися російською.

3. В 1991 Україна стала незалежною, і отримала в спадок від СРСР отртмала складний етнонаціональний склад населення. За даними 2001 року кількість населення приблизно була більше 48млн осіб, з них українців було більше 37млн, росіян 8млн осіб, білорусів 275000, молдаван 258000, кримських татар 248000, болгарів 204000 інших етноменшин (більше 130 націй і народностей). Більшість складають етнічні українці, далі - росіяни та інші. Росіяни проживають в Донецькій обл. (43%), Луганській і Харківській. Щодо інших - молдавани зосереджені в Одесі і Закарпатті, греки тауож в Донецькій області. Одеська область - гагаузи (корінне населення), в Закарпатті і Чернівецькій обл. румунська меншина, поляки в Житомирській та Львівський. Українська держава в своїх документах гарантує усім національним меншинам право їх культурного розвитку з конституції 1994. ВР прицняла документи "Деуларація прав національностей", закони "Про національні меншини в Україні", "Про освіту", "Про мову" (вже діє), основи законодавства про культуру.

8.03.14

Історичні особливості пошуку моделей будівництва державотворення України

Центральна рада на шляху утворення УНР

Українська держава П.Скоропадського

Відновлення УНР під проводом Директорії

Повідомлення про падіння самодержавства

3 березня 1917 на нараді ТУП створено ЦР. 6-8 квітня 1917 проведений конгрес у Києві, була прийнята резолюція про автономію України.

Після 1917 з'являються 3 політичні сили: Тимчасовий уряд, Центральна рада, Ради робітничих і солдатських депутатів.

5-8 травня у Києві відбувся Перший Всеукраїнський військовий з'їзд, де було обрано генерального військкомітету на чолі з Винниченком, Петлюрою.

5 травня 1918 - ІІ Всеукраїнський Військовий з'їзд, обрано делегатів до ЦР і затверджено статут ТВК.

Соціалістична течія на чолі з Винниченком.

Націоналістична на чолі з Міхновським.

На початку травня 1917 до Петрограду була відправлена делегація на чолі з Винниченком.

10(23) червня - І універсал ЦР (про автономію України).

15 червня 1917 - створено Генеральний секретаріат (уряд).

28 червня 1917 - прибули представники Тимчасового уряду.

3 липня 1917 - ІІ Універсал (домовленість ЦР і Тимчасового уряду).

29 липня 1917 - статут вищого управ.(21 пункт).

4 серпня 1917 - тимчасова інструкція для Генерального секретаріату на Україні (зменшувалась кількість міністерств).

З 25 на 26 жовтня (7-8 листопада) 1917 - переворот у Петрограді.

27-1 листопада - бої між Тимчасовим урядом і більшовиками у Києві. Вся влада перейшла до ЦР.

7 листопада 1917 - ІІІ універсал (створення УНР, 8-годинний робочий день, скасування смертної кари та приватної власності). У складі України - 9 губерній.

Норма землеволодіння - 40 десятин.

4-5 грудня 1917 - відбувся І з'їзд рад.

11-12 грудня 1917 - альтернативний І з\їзд Рад (ЦР звинувачувалася у антинародній, шовіністичній, націоналістичній політиці). Встановлення Радянської влади в Україні.

Дві політичні сили в Україні - ЦР і ЦВК.

4 грудня 1917 - до Києва "Маніфест українського народу до ЦР" з Петрограду підписаний В.І.Леніним (УНР визнавалася, а ЦР - ні).

В Петрограді створювалась Військова комісія для збройного наступу на Україну, (Ленін, Сталін, Троцький).

23 січня 1918 - IV універсал (вільна УНР).

9 січня 1918 - більшовики захопили Катеринослав, Харків, Полтаву.

28 січня 1918 - бій під Крутами.

Збройні сили ЦР: курінь Січових стрільців, Козацький кіш Слобідської України.

8 лютого 1918 - наступ більшовиків.

Після захоплення Києва Муравйов наказав знищити всіх "ворогів народ".

Також 8 лютого було підписано мирний договір з Україною у Бресті.

2 березня 1918 - ЦР повертається до Києва з німецькими і австрійськими військами.

29 квітня 1918 - коли планувалося зробити проект Конституції (Україна - парламентська республіка), зробили переворот. П. Скоропадський - керівник України (система правління - гетьманат), створення Української держави. Головою міністрів став Ф.Лизогуб.

10 травня 1918 - заява-декларація про незалежність України, соціально-економічні реформи, розвиток культури. Затверджено герб і прапор.

Травень-червень - створено земельні комісії.

Жовтень 1918 - створено Національну земельну комісію. Фінансова ситуація налагоджувалась.

13 жовтня 1918 - планувалась загальна мобілізація. Найбільше гальмували військові реформи німці і австрійці.

17 жовтня 1918 - революція в Австро-Угорщині.

14 листопада - розпуск Кабміну.

Серпень 1918 - створення українського національного союзу для боротьби з гетьмано. Створення Директорії (Винниченко, Петлюра, Швець, Макаренко).

13-14 листопада - повстання проти гетьмана.

14 грудня - Скоропадський зрікається влади.

До влади приходить Директорія.

26 грудня 1918 - створення уряду УНР, проголошення декларацій (Тимчасова влада у Директорії).

І закон про націоналізацію землі.

З поваленням гетьмана відновлюється уряд рад.

5 січня 1919 - вибори до трудового конгресу України.

22 січня 1919 - об'єднання УНР і ЗУНР.

Вся влада в руках Директорії. Трудовий конгрес за демократію.

2 лютого 1919 - Директорія переїздить до Вінниці.

21-24 квітня 1920 - УНР підписала варшавський договір.

26 квітня 1920 - вдалий наступ українсько-польских військ на більшовиків.

6 травня 1920 - звільнено Київ, але більшовицькі війська перейшли в контратаку.

18 вересня 1921 - Ризький мирний договір.

15.03.14

Історичні процеси міграційних та еміграційних явищ серед українців

1. Українська еміграція. Джерела та етапи її формування

2. Східна українська діаспора

3. Українська емігранти у західній Європі

4. Українці на американському та австралійському континентах

Еміграція - це добровільне або вимушене переміщення населення з країн постійного проживання до інших держав.

В історії діаспори простежується чотири хвилі масового переселення українців:

1. Остання чверть 19ст. до початку 1 світової війни, переважали соціально-економічні причини

2. Період між двома світовими війнами, політичні причини, продовжується соціально-економічні

Виїжджали здебільшого колишні військові, спостерігачі 1 хвиля - 15к осіб, 2 хвиля - 71к, 3 хвиля - 100к, 4 хвиля - 30к).

3. Повоєнна еміграція (з 1947 до 1962), політичний характер. Наприкінці 1946 в Німеччині було 177к українців.

4. Отримання незалежності (з 1991), умови соціально-економічні.

Східна українська діаспора

З 1601 до 1662 з України виїхало 95 викладачів і студентів Могилянки. Масова українська міграція територією Росії і СРСР починається з другої половини 19ст. до початку 1 світової. З 1980-х переселення було дозволено. Найбільш масова хвиля переселення українців розпочинається зі Столипінської реформи 1906. Друга хвиля масових переселень українців - встановлення радянської влади, і воно було примусове. Точної цифри немає. Третя хвиля - повоєнний період, як примусове переселення прихильників УПА, так і освоєння цілинних земель. Четвертої хвилі немає, бо СРСР розпалася.

Місця розселення: Нижнє Поволжя - середина 18ст. (70 населених пунктів, за переписом 1926 там проживало приблизно 80к людей, за даними СРСР); Кубань - 1792, проживало 25к людей (Чорноморське козацьке військо), центром Кубані було м.Катеринодар (Краснодар); Сибір до 60-х років 19ст., розселення було назване "Сірий клин", центром є м.Омськ, як правило це були вихідці усіх українських губерній; Зелений клин - масове освоєняя далекого сходу з другої половини 19ст., з 1983 було відкрито пароплавне сполучення з Одеси морем, центром вважають Нікольськ-Усурійськ. За переписом Російської імперії наприкінці 19ст. було 23млн українців. Наразі останній перепис 1989р. в Росії проживало 4.362млн українців, в Білорусії близько 191к українців, в Молдові понад 600к українців, Казахстан - 896к українців, Киргизстан - 108к українців, Таджикістан - 11к українців, Туркменістан - 35к, Узбекистан - 153к. Закавказькі регіони: Азербайджан - 32к українців, Вірменія - 8к, Грузія - 52к. Пр балтійські республіки: Естонія на 1995р - 40к, в Латвії 69к. В другій хвилі еміграції українці заселяють Францію. На середину 50-х кількість українців у Франції було десь 40к. Центром громадського життя була "Українська громада" 1924, розпалася на кілька менших. З 1952 українська мова офіційно затверджена у Паризькому університеті східних мов. З 1947 наукове товариство ім. Т. Шевченка було у Мюнхені. А у 1951 було переведено до Франції. У Чехо-Словаччині українці мали можливість підтримувати свій культурний розвиток. У 1922 було засновано українську господарську академію, у 1923 - педагогічний інститут. На 1924 у їх універах навчалося 2300 українських студентів. До Польщі емігрувала велика кількість (30К) військовослужбовців УНР 1921. В третій хвилі до Польщі приїжджали з окупованих німецьких зон. У 1919 поляки видають "Варшавські українознавчі записки". У Німеччині була значна кількість військовополонених. Навчалося також багато вихідців з України. 1921 було засновано спілку студентів українців у Німеччині. Фінансово допомагав комітет на чолі з Мельниченком. Вагомим здобутком для збереження ідентифікації українців було заснування 1926 у Берліні науковий інститут, засновником був Дорошенко. Також багато українців в Німеччині осіло в 3 хвилі. У другій хвилі в Австрії осідала політична еліта. У Велику Британію також масово переселяються у 2 хвилі, вона стала проміжним пунктом між колишніми колоніями цієї державі. У 3 хвилі масової еміграції ВБ розглядалася як можливість виїхати до США чи Австралії. Офіційно вважається, що на кінець 20ст.там проживало приблизно 200к, а насправді -250..300к. Південна Буковина та кордони з Чернівецьою обл. - місця проживання. В Угорщині 3к. Перша хвиля укр.еміграції прямувала до США. Масове переселення до Бразилії було 1876 до штату Парана. У 1791 група селян з Галичини. Масова була 1895. В Аргентину еміграція 1 і 2 хвилі близько 50р. до 1897р. Канада - вересн 1891. Перший етап еміграції був наймасовішим (1897-1914 пересилолся 170к). Друга хвиля - вихідці з окупованого Польщею заходу (Закарпаття -6к до Канади, 5 до США, Буковина -12к до Канади). Українська діаспора в Австралії є наймолодшою, бо потрапили туди тільки 3 хвилі, в 60-х кількість українців складало 21к.

22.03.14

Основні закономірності, суть і наслідки початкових етапів державотворення

1. Виникнення перших державних утворень на території України

2. Слов'янський період в розвитку української державності: держава антів, Київська Русь, Галицько-Волинська та Литовсько-Руська держави

3. Українська козацька держава, військо запорізьке та її подальша доля

1. Держава це форма соц.суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємопов'язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.

Ознаки:

1. Наявність публічної влади, система органів і установ які утворюють механізм держави, наявність податків, апарату примусу.

2. Монополія законодавства, здійснення правосуддя.

3. Наявність території, в межах якої держава здійснює свою владу і суверенітет.

Кімерійці заселяли території України з 10 до 7 ст. до н.е. (між Дністром і Доном, Керченський і Даманський півострови). Перехід від військової демократії до класового суспільства. До 6 ст. скіфи сформували державу. Столиця була на Запоріжжі. На півдні були царські скіфи (влада була спадковою і необмеженою). До еліти належали воїни і жерці. Також скіфи поділялися на кочівників і селян. Розквіт припадає на 6-4ст.до н.е. Наприкінці 3 ст.до н.е.закінчується ера скіфів, коли сармати зі сходу витісняють скіфів з материкової частини України, і скіфи відступають до Нижнього Придністров'я і до Криму, де засновується Мала Скіфія, розквіт припадає на 2 ст до н.е., а проіснувала до 3 ст. н.е. Тоді скіфів знову витісняють сармати. У сарматів зароджується класове суспільство. В середині 3 ст. сармати витісняють вихідці з Прибалтики. А у 4 ст.знищили і скіфів, і сарматів гуни. Освоєння узбережжя Чорного та Азовського морів ггюреками почалося в 4 ст., засновані були Борисфен, Ульрія, Понтікапей, Херсонес. Це були рабовласницькі республіки, мали законодавчу владу, виконавчу владу і судову владу. Вся влада належала рабовласникам. В 480 до н.е.всі міста-поліси під впливом перських традицій були об'єднані в Босфорську державу. 270р. грецькі міста поліси зазнали поразки готів, а через 100 років - навала гунів.

2. Перші згадки про ранньослов'янські племена у творах Птолемея, Іоанепс, Прокопій Кесарійський. (З 4 ст. Венеди, анти у Подніпров'ї і словіни в басейні Дунаю.) Ці племена об'єдналися у державу антів від Дністра до Азовського моря і дону, від Києва до. Основу економіки складало орне землеробство. Для обробки землі використовували соку та залізний плуг. У антів сформувалося політичне об'єднання (військова демократія). На чолі держави стояв цар. Але влада його була обмежена народними зборами (віче). Наприкінці 4 ст. на антів тиснуть готи, але їх відтягує війна з гунами, тому ця держава вижила. В другій половині 6ст. в Східну Європу входять авари, починається війна між антами і аварами, Антська держава занепадає, з початку 7 ст. знадки про антів зникають. З'являються нові назви населення (племенних союзів) - хуряни та ін. 5-6ст. князь Кий заснував Київ як племенний центр. НастуПні відомі князі - Аскольд і Дір, в 760 вони здійснили похід на Константинополь. Було укладено договір між Київською державою і Візантією, за якою Візантія платила данину, а русичі допомагали у боротьбі з арабами.

У прийменських слов'ян державність виникла пізніше. Центром було Городище, потім перенесли в 859 в Новгород. Внаслідок об'єднання Києва і Новгородом в 870 утворилася Київська Русь.

Ця держава пережила етап становлення (9-10ст.), розквіт (9-12ст.) і роздробленості (12-13ст.).

В 914 на зміну Олегу прийшов князь Ігор.

Ольга післі повернення древлян до території України, визначає точний час збору данини. З 964 править Святослав, який виділяв більше уваги і коштів на розширення держави. 964-966 здійснив кілька походів на схід, приєднав волських болгар, приєднав північно-кавказькі племена. Розгромивши каз ахський каганат він не допоміг Русі.

З 968 Святослав іде військовим походом на Болгарію, де захоплює велику територію біля Дунаю. Здійснивши визвольний похід на Київ, йому почали дорікати через погане внутрішнє врядування. Тому він в Києві доручив своєму синові Ярополу, в древлянській землі Олегу а в Новгороді - Володимиру зайнятися цим питанням. Володимир згодом отримав київський престол. За князя Володимира було 8 уділів. На чолі їх стояли або його сини, або дружинники. Також було здійснено військову реформу, він створює найману армію, яка складалася з варягів, від князя вони отримували платню. Для зміцнення держави було запроваджено 988-989 релігійну реформу. Також було розмежовано світське і церковне судочинство. З 1019 починається правління Ярослава. Він намагався зміцнити державу аналогічно Володимиру. З'являється збірник законів "Руська правда".

За допомогою цих двох князів достатньо розвивалася культура та освіта, тому Київська Русь була однією з найкращих європейських держав.

В 12 ст. держава рлзпадається на князівства, тому вони не могли чинити спротив монголо-татарам. Утворюється нове державне об'єднання. 1199 волинський князь Роман Мстиславич об'єднує Волинське і Галицьке князівства. 1203 він захоплює Київське і Переяславське князівства, тоді ж було об'єднано всі ці українські етнічні землі. Після смерті Романа лише 1238 Данилу вдялося повернутися і взяти престол в свої руки. Василькові було віддано Поділ. Проте князівство залишилося одним. Данило створив армію замість боярської дружини. У зовнішній політиці основною проблемою були монголо-татари. Після 1264 Данило помирає, його наступники намагалися зберегти цілісність держави, зрідка виникали суперечки за першість. Останніми ращадками роду Романа Мстиславича були Андрій і Лев, але вони загинули у військовому поході, і галицькі бояри запросили до правління польського шляхтича Білослава.