Міністерство охорони здоров'я України Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова

Кафедра медичної біології

Медична біологія

ВПЛИВ МУТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ, МІГРАЦІЇ, ІЗОЛЯЦІЇ ТА ДРЕЙФУ ГЕНІВ НА ГЕНЕТИЧНУ СТРУКТУРУ ПОПУЛЯЦІЇ ЛЮДЕЙ

Реферат

студента І курсу, 8б групи

медичного факультету №1,

спеціальності «Медицина»,

Шайдюка Владислава Юрійовича

Науковий керівник:

Спрут Ольга Володимирівна,

асистент кафедри медичної біології

Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова

Вінниця – 2018

ЗМІСТ

ВСТУП 3

МУТАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС 5

МІГРАЦІЯ 8

ІЗОЛЯЦІЯ 9

ВИСНОВКИ 11

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 12

ДОДАТКИ 13

ВСТУП

Популяція – сукупність організмів одного виду, що займають обмежений ареал (територія поширення якогось об'єкта або явища), мають спільне походження за фенотипом та географічно ізольовані від інших популяцій даного виду, можуть вільно схрещуватися і дають плодюче потомство.

Генетика популяцій – наука, яка вивчає генетичну структуру природних популяцій, а також генетичні процеси, які в них відбуваються.

Ця наука має велике значення для розвитку еволюційної теорії. Завдяки її досягненням установлено, що:

• елементарною одиницею еволюції є популяція;

• для еволюції має значення тільки спадкова мінливість, яка є основою природного і штучного добору;

• нові спадкові ознаки з'являються тільки в результаті мутаційної мінливості;

• природні популяції насичені різноманітними рецесивними мутаціями, які є «резервом спадкової мінливості».

Розрізняють великі та малі популяції.

Деми (від грец. δμος – населення) – малі популяції чисельністю 1500-4000 осіб, характеризуються низьким природним приростом населення (25% за покоління), невеликою кількістю осіб, які походять з інших груп (1-2%) і високою частотою внутрішьогрупових шлюбів (80-90%).

Ізоляти (від франц. isolez – ізолювати, виділяти) – малі популяції чисельністю до 1500 осіб. В ізолятах природний приріст населення становить 20% за одне покоління, кількість осіб з інших груп менша 1%, незначний рівень шлюбної імміграції впродовж декількох поколінь, частота внутрішньогрупових шлюбів понад 90 %. Внаслідок високої частоти внутрішньогрупових шлюбів в ізолятах, якщо вони існують упродовж 4-х поколінь (приблизно 100 років), усі його члени є не менш як троюрідні брати і сестри. У таких популяціях можливий дрейф генів і перехід рецесивних патологічних генів у гомозиготний стан, що веде до збільшення частоти відповідних спадкових захворювань.

Генетична структура популяції - це співвідношення в ній різних генотипів і алельних генів.

За законами генетики в популяції підтримується рівновага генетичного фонду. За ідеальних умов (велика популяція, відсутність мутацій, міграцій і добору) співвідношення генотипів і алельних генів у всіх поколіннях постійне (закон Харді-Вайнберга).

Однак, у природі діють різні фактори, які порушують таку рівновагу і стабільність. До них належать:

• малочисельність популяцій;

• ізоляція, що обмежує вільне схрещування;

• мутаційний процес, який відбувається безперервно;

• природній добір, що обумовлює різне виживання особин;

• інтенсивні міграції особин із популяції в популяцію;

• дрейф генів.

Резерв спадкової інформації створюється також за рахунок комбінативної мінливості. Приховані мутації фенотипово виявляються лише в наступних поколіннях, коли переходять у гомозиготний стан. Це дуже важливий момент, на який повинні звертати особливу увагу селекціонери і лікарі при вивчені спадкових захворювань.

У більш-менш постійних умовах середовища під дією стабілізуючого природного добору, що є добором на користь норми ознаки, невідповідні умовам приховані мутації усуваються.

Під впливом факторів середовища в організмів можуть з’являтися нові гени, які можуть внести корисні або шкідливі зміни в генофонд популяції.