Добавил:
instagram.com КПНУ ім. І.Огієнка Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
94
Добавлен:
26.05.2018
Размер:
31.7 Кб
Скачать

10.Сутність і співвідношення понять персонаж,дійова особа,герой,характер,тип,образ,образ автора,ліричний герой. Класифікація художніх образів. Класифікація художніх образів: за предметом зображення(образи людей,тварин,абстрактних понять); За метою і характером оцінки (героїчні,комічні,сатиричні і нейтральні); За родовою приналежністю (епічні,драматичні,ліричні,ліро- епічні) За художньою структурою (життєподібні та умовні,алегоричні,символічні,гротескні).Персонаж- це мешканець художньої реальності літературного твору;суб'єкт дії взагалі,незалежно від того ,чи він діє сам безпосередньо,чи про нього тільки розповідається. Дійова особа- персонаж, який реалізується в дії та характеризується через дію. Літературний герой- дійова особа,яка здатна вчинити непересічний вчинок . Антигерой- персонаж,який здійснює непересічний вчинок ,але він не є позитивним. Літературний характер- модель поведінки людини ,вдача;сукупність стійких властивостей персонажа чи героя,що сформовані в процесі його дієвої реалізації. Літературний тип- художньо- узагальнена модель індивіда в якій втілюються риси,що є характерними для певної суспільної групи,народу,людства. Образ автора- художньо- умовна модель авторської особистості в аспекті естетичного ідеалу та образного амплуа. Ліричний герой- своєрідний емоційний двійник автора ,що з'являється і діє за обставинами не підвладних реальному авторові. Герой рольової лірики- автор входить у певну роль,якщо автор чоловік.

11.Сюжет літературного твору.Сюжет і фабула.Елементи сюжету. Сюжет - сукупність подій,дій ,вчинків у їхньому розвитку ;динамічна система подій у літературному творі,які знаходяться в тісному взаємозв'язку. Фабула: наслідування дійсності ,матеріальна основа твору. Розмежування понять сюжет і фабула. Фабула те, що було насправді ,не тільки історичні події,але й міф,легенда. Сюжет - як про це розповів автор;як про це дізнався читач. Фабула статична (сприймається як данне;не можна змінити) Сюжет динамічний (переосмислюємо ,розвиваємо).Фабула загальна (одна і та ж фабула може лягати у безліч творів). Сюжет унікальний Характерною ознакою сюжету є його неперехідність.Сюжет переказати неможливо.Рушієм сюжету є протиріччя - конфлікт.Конфлікт- зіткнення інтересів,поглядів,суперечка між героями.В основі кожного сюжету лежить художній конфлікт.Види конфлікту:1.Простий (між персонажами) 2.складний (між особистостями і середовищем).3.внутрішній(психологічний) 4.субстанціональний(змальовує конфліктність буття, залишається невирішеним) 5.локальний(передбачає можливість його вирішення) Елементи сюжету = стадії розгортання конфлікту .Пролог- розповідь про події ,що завчасно передували основним. Експозиція- розстановка персонажів,визначення місця і часу ,розгортання основних подій . Зав'язка - початок дій,конфлікту.Розвиток дії- розгортання конфлікту  Кульмінація- найвище напруження у розгортанні конфлікту  Розв'язка- завершення конфлікту.Епілог- розповідь про події ,що відбулися після значного часового проміжку від основних.

12.Типи сюжет.

Типи сюжетів: зовнішньоподієві, внутрішньопсихологічні(лірика).Немає безсюжетних творів, є твори з нечітко окресленою фабулою.

Залежно від послідовності збражуваних подій: хронікальні, концентричні, комбіновані. Хронікальні – це сюжети, які пов’язані між собою суто часовими зв’язками, оскільки розвивається за часовою нерівністю. Концентричні сюжети – основні події, які концентруються навколо центрального моменту, пов’язані між собою тісними причинно-наслідковим зв’язком. Комбінований сюжет – поєднання хронікально-концентричних прийомів організації в послідовності викладання подій. Термін «хронотоп» введено М. Бахтінним ( стаття «Факти часу і хронотопу в романі 1975). Хронотоп – художня модель часу та простору; «істотний взаємозв’язок часових та просторових зв’язків, художньо освоєних літературою, за допомогою яких визначається жанр та жанрові різновиди. Ознаки хронотопу у літературному творі: можливість одночасності подій, що відбувається в різному просторі; легке перенесення з минулого в майбутнє; дискретність – переривання; фрагментарність(вибирає, що зображувати. Композиція – взаємна співвіднесеність і розташування елементів твору в певній визначеній послідовності. Композиція сюжету: традиційне розташування елементів сюжету; перестановка елементів сюжету; ретардація ( уповільнення) – літературно-художній прийом, затримка розвитку дії, включенням у текст позафабульних елементів(ліричний відступ, вставний епізод, пейзаж, портрет, інтер’єр, ретроспеція – звернення до подій минулого з метою увиразнення теперішнього, часові зміщення, асоціативна композиції, численні інтерпретації одних й тих самих ситуацій, монтаж – добір і з’єднання окремих епізодів, що не мають спільних героїв чи сюжетних подій, відсутність зовнішніх причинно – наслідкових подій.

13.Місце композиції…

Композиція – взаємна співвіднесеність і розташування елементів твору в певній визначеній послідовності. Основне завдання композиції – організованість послідовності змісто-формальних елементів твору. Основні рівні композиції: композиція сюжету(розстановка подій, вчинків, жестів); композиція образу(послідовність конструювання художної картини); композиція образів(розстановка персонажів); композиція оповіді(співвіднесеність точок сприйняття та організація мовлення).

Композиція сюжету: традиційне розташування елементів сюжету; перестановка елементів сюжету; ретардація ( уповільнення) – літературно-художній прийом, затримка розвитку дії, включенням у текст позафабульних елементів.

Композиція образу: портрет, авторська характеристика(епітети),характеристика іншими персонажами, самохарактеристика, особливості мовлення, дії та вчинки, інтер’єр, пейзаж.

Композиція системи: поділ на головні та другорядні, поділ на позитивні і негативні, відцентрове розташування, доцентрове розташування,ex machina.

Композиція оповіді: оповідь від 1-ої та 3-ої особи, монолог і діалог, внутрішній монолог і внутрішній діалог, невласне пряма мова.

14. Деталь як структурний елемент літературного твору.Основні ідейно- художні функції деталей та їх різновиди. ДЕТАЛЬ (подробиця, дрібниця) художня — мікрообраз, структурний елемент викладу (переважно описового чи оповідного), через який розкривається істотна для цілого твору ознака зображуваного об’єкта (явища). Д. — це, як правило, певний предмет, в якому акумулюється яскрава характеристичність моменту події, рис портрету, пейзажу, інтер’єру, речового світу взагалі. Розгорнутою Д. може бути описова характеристика особливостей дії, певного жесту, вчинку, а також внутрішнього стану людини (т.зв. “психологічна” деталь). Не будь-яка частковість художнього викладу, як і не кожен із згаданих у творі предметів, може називатися Д. Ряд дослідників слушно розрізняє в цьому плані Д. та подробицю. За Д. закріплена роль особливо значущого художнього мікрообразу, який доносить безпосередні й приховані (підтекстні) смисли та ідеї художнього твору. Деталь може уточнювати задум автора або слугувати своєрідною вказівкою на напрямок сприйняття авторської думки або авторського ставлення до героїв та подій. Деталь може виступати структурним елементом, що відтворює лейтмотив твору. Розрізняють такі види художньої деталі, кожен з яких несе певне смислове та емоційне навантаження: а)деталь словесна; б)деталь портретна; в)деталь предметна; г) деталь психологічна, що виражає істотну риску в характері, поведінці, вчинках героя; д)деталь пейзажна, за допомогою якої створюється колорит обстановки; е)деталь як форма художнього узагальнення.

Соседние файлы в папке Літературознавство (Шпаргалки)