Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Реферат

з вступу до мовознавства

на тему: ПОХОДЖЕННЯ АЛФАВІТІВ

Студента І курсу групи Ukr1-B17

спеціальності Середня освіта

(Українська мова і література)

КРУЖИЛЬНого оЛЕКСАНДРа юРІЙОВИЧа

Національна шкала ________________

Кількість балів: ________

Оцінка: ECTS__________

Кам’янець-Подільський – 2017

Зміст

Зміст 2

ВСТУП. 3

1.Докорінна зміна в системі письма. Фінікійське фонетичне письмо. 4

2. Грецьке письмо. 6

3.Латиниця. 8

9

4. Слов’янське письмо. Походження видів слов’янського письма. 10

Глаголиця. 11

Кирилиця. 12

12

ВИСНОВОК. 13

Список використаної літератури. 14

ВСТУП.

Вивчення культурної спадщини минулих століть є актуальним питанням сьогодення. Важливим засобом розвитку культури є письмо, яке з давніх-давен служило людству як засіб спілкування. Читач може бути сучасником того, хто пише, але він може жити й через тисячу років після нього.

Писемність донесло до нас відомості про життя Стародавнього Єгипту, шумерів і хеттів, аборигенів американського континету тощо. Простежити етапи розвитку писемності від перших малюнків письмен до сучасної книги є завданням надзвичайно захоплюючим. Адже історія письма як наука є однією з найделікатніших частин історії культури.

Розшифровка древніх написів дає можливість познайомитися з мовами що колись існували, а нині мертві, або з найдавнішими періодами розвитку відомих нам мов, що має неоціненне значення для історичного мовознавства.

Сьогодні ми сприймаємо алфавіт як належне, забуваючи у тому, це незвичайне винахід. Цінність алфавіту залежить від витонченої простоті, у спроможності висловлювати широкий діапазон звуків голоси з допомогою двадцяти-тридцяти окремих літер. Порівняйте його з 49 000 ієрогліфами, кожен із яких позначає окреме слово, складовими культурний багаж будь-якого освіченого китайця. 

В поглядах учених спостерігається багато розбіжностей щодо генезису шрифтових форм (наочним прикладом цього є дискусія про походження глаголиці й кирилиці). З огляду на складність питання, розбіжності в оцінках матеріалів, що висвітлюють історію письма, є цілком закономірним явищем.

З нашого становища може видатися дивним, стародавні витратили дуже багато часу створення алфавіту, тисячоліттями картаючись робитиме із досить громіздкими системами листи, такі як ієрогліфи. Але алфавіт здається простою й зрозумілим тільки тому, що він нам завдає добре знайомий. Це з тих поодиноких винаходів, які опинилися успішними завдяки їхній простоті… а й сам винахід було нелегким справою.

1.Докорінна зміна в системі письма. Фінікійське фонетичне письмо.

Якщо про походження європейського фонетичного письма ми маємо більш-менш точне уявлення, то в питанні щодо шляхів запозичення алфавітного фонетичного способу письма від народів, що населяли долину Нілу, є багато суперечливого.

Роботи сучасних учених повністю підтвердили слушність твердження Таціта. Справді, фінікійці – народ, який не складав певної етнічної групи, були суднобудівниками і мореплавцями. Вони проживали на вузькому узбережжі Середземного моря вздовж Ліванського хребта. Їхні кораблі плавали по всіх відомих на той час морях і прокладали перші траси до незнаних країн.

Мандруючи в чужі краї, фінікійці переймали там культуру і мистецтво . Відомо, наприклад, що фінікійське мистецтво перебувало у великій залежності від вавілонського і єгипетського, а також від грецького. Фінікійці високо оцінили вигоди і переваги, які принесло письмо єгиптяням і вавілонянам. Запозичивши їхнє письмо й удосконаливши його, вони створили власну абетку фонетичного письма. Вона складалася з приголосних літер, тому її відносять до консонантних на відміну від вокалізованих. Перші спроби створити чисто фонетичний алфавіт пов’язують із завойовниками Єгипту гіксосами. Мабуть, в серединіXIII ст. до н.е. вони й створили вперше згадане письмо. Багато документів, пов’язаних з ранніми зразками фінікійського фонетичного письма, знаходимо в околицях стародавнього міста Бібл, з якого вивозили папірус. Звідси пішла грецька назва книгибіблосі термінибіблія,бібліотекаі т.п. Гіксоси, запозичивши єгипетські графічні зображення речей, істот тощо, використали їх для створення літер. Кожне зображення стало водночас і літерою, якою починалось у гіксосів слово на позначення данної речі.

Очевидно, що на фінікійському фонетичному алфавіті позначився вплив єгипетського і вавілонського письма одночасно. Від першого фінікіяни запозичили звукову систему і форму літер, від другого – пряме накреслення ліній. Розкопки французьких археологів у районі Бібла у 1923 р. збагатили науку найдавнішим зразком фінікійського письма; його знайшов французький єгиптолог, археолог П. Монте. Це був напис на вапняковому саркофазі царя Ахірама з Бібла. Написання пам’ятки відносять на кінецьXIII ст. до н.е. Найдавніший фінікійський алфавіт складався з 22 літер.

Другим характерним зразком фінікійського письма, що припадає на кінець VIIIст. до н.е., є напис на восьми уламках з двох бронзових посудин, знайдених на острові Кіпр у 1876 р. (мал. 31) Літери цього напису дещо відрізняються за формою від давньофінікійських.

У першій чверті IXст. до н.е. фінікійське письмо запозичили семітські племена, як проживали на південному сході Ханаанської землі, від східного берега Мертвого моря і далі на південь. Тут жило і невелике плем’я моавітів, яке широко користувалося фінікійською абеткою, надавши їй локального, національного характеру. Важливою пам’яткою моавітського письма вважається стела моавського царя Меша від 842 р. до н.е., знайдена в 1868 р. за 40 км на схід від узбережжя Мертвого моря.

Письмо на пам’ятках в власне фінікійськими текстами пізнішого періоду ( міжV таIII ст. до н.е.) Г. Йєнсен називаєсередньофінікійським. Однією з найдавніших пам’яток цього письма є напис, зроблений фінікійцями, солдатами-найманцями єгипетського царя Псаметіха між 650 та 595 рр. до н.е. на монументі колоса храму Абу-Сімбел (Південний Єгипет).

Хоч походження фінікійського алфавіту досі ще остаточно не з’ясоване і вченим доведеться ще багато працювати над розв’язанням цієї проблеми, але вплив фінікійської культури і, зокрема, письма на культуру сусідніх народів є досить виразним. Від фінікійців пішов звичай надання літерам назв, побудованих за акрофонічним принципом, від них він перейшов до арамейців, євреїв, греків, потім до слов’ян, арабів та інших.