Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Хірургія 2 модуль

.docx
Скачиваний:
162
Добавлен:
12.06.2018
Размер:
193.7 Кб
Скачать

Для розтину м'яких тканин застосовують хірургічні ножі і ножиці.

Хірургічний ніж складається з клинка і ручки. Ріжучий (гострий) край клинка називається лезом, протилежний йому тупий - спинкою.

У залежності від форми і розмірів клинка, хірургічні ножі мають різну назву. Так, ніж, у якого клинок у 2-2,5 рази коротший ручки, називається скальпелем. Останній може бути: черевастим, прямим, гострокінцевим, гудзикуватим, серпоподібним тощо (рис. 5; 1,а-е).

Черевастий скальпель у хірургічній практиці використовується найчастіше. У цього скальпеля лезо має випуклу форму по відношенню до поздовжньої осі. Його застосовують для розтину всіх тканин, а також для препарування. Ним можна робити розрізи необхідної довжини, будь-якої форми й на різну глибину.

Прямий скальпель. У нього лезо йде паралельно до поздовжньої осі. Застосовують його для препарування і розтину тканин на невелику глибину.

Гострокінцевий скальпель має гостре вістря. Лезо і спинка клинка сходяться під гострим кутом по відношенню до поздовжньої осі. Застосовують його для проколювання (перфорація; розтин абсцесів тощо) і препарування тканин. Щоб виконати прокол на необхідну глибину, клинок скальпеля обмежують пальцями.

Ґудзикуватий скальпель на кінці клинка має потовщення (ґудзик). Його застосовують для розтину нориць, зв'язок, сухожилків і грижових воріт. Він буває прямим або серпоподібним.

Серпоподібний скальпель. Клинок цього ножа має вигнуту форму по відношенню до поздовжньої осі. Він може бути гострокінцевим або тупокінцевим.

Гострокінцевий серпоподібний скальпель застосовують для проколювання тканин (розтин абсцесів), а тупокінцевий - для розтину сухожилків, зв'язок.

Тенотом - це хірургічний ніж, у якого клинок заточений на обмеженій ділянці (див. рис. 5; 1, є). Назва інструменту (tenon- сухожилля + tomia- розсікати) указує на застосування його при розтині сухожилків, коли необхідно зробити розріз тільки одного сухожилка, не пошкодивши ним інших тканин. Він буває гострокінцевим або ґудзикуватим.

Герніотом - це хірургічний ніж, у якого клинок має серпоподібний вигляд і заточений на дуже обмеженій ділянці (див. рис. 5; 1, ж ) . Такий ніж дає можливість запобігти пошкодженню органів і тканин, які лежать глибоко в ділянці розрізу. Його застосовують при грижо- розтині для розрізу грижового кільця.

Нині в хірургічній практиці застосовуються скальпелі із змінними клинками (див. рис. 5; 1, з). У комплекті до ручки є клинки різної форми, які замінюють по ходу операції при виконанні необхідного оперативного прийому.

Скальпель для глибоких ран (див.рис. 5; 1, і ) має довгу ручку і короткий клинок, лезо якого закінчується у вигляді овалу, розміщеного поперек поздовжньої осі інструмента. Використовується для роз- тину тканин у глибоких ранах, порожнинах. У сучасній хірургії широко застосовують одноразові скальпелі різної конструкції. Ці ножі мають клинок, виготовлений з металу, а ручку - з пластмаси.

Резекційний ніж (див. рис. 5; 2, а, б) значно масивніший від скальпеля. Клинок у нього короткий, але широкий, лезо випукле. Його застосовують для розтину щільних тканин (хрящі, сухожилки) і суглобів.

Ампутаційний ніж (див. рис. 5; 2, в) має найбільшу довжину. Його клинок у 2-3 рази довший від ручки. Це дає можливість зробити одномоментно глибокий і довгий (циркулярний) розріз. Цей ніж застосовують виключно при ампутаціях кінцівок, для розтину м'яких тканин навколо кісткової.

Перфоративний ніж є односторонній і двосторонній. Його ріжуча частина має форму циліндра, діаметром 20-30 мм (див. рис. 5; 3). Застосовують для видалення рогових горбиків у телят для попередження росту рогів при створенні комолих стад.

Троакар складається з ручки, гільзи і стилета (див. рис. 5; 4). У залежності від призначення троакари є різних розмірів. Інструмент застосовують для руменоцентезу (при тимпанії рубця), торакоценте- зу, пункції сичуга, книжки й кишечнику.

Ланцюговий екразер (див. рис. 5; 5) застосовують для відщемлення тканин, які знаходяться глибоко в порожнинах (видалення новоутворень, яєчників у корів і кобил, сім'яників у півнів, крипторхідів тощо).

Способи тримання хірургічних ножів є різні. Найчастіше застосовують наступні (рис. 6):

  1. положення скрипкового смичка застосовують у тих випадках, коли необхідно зробити довгий, але негли- бокий розріз, щоб не пошкодити кровоносні судини і нерви, які лежать поверхнево (див. Рис. 6)

  2. столового ножа е - тримання ножиць використовують при розтині щільних, малоподатливих (фіброзних) тканин, а також при одномоментних глибоких розрізах (див. рис. 6, б);

3) положення пера для писання є основним. Ним користується більшість хірургів при розрізі покривних тканин, пошаровому роз'єднанні тканин та їх препаруванні в глибині (див. рис. 6, е);

4) положення меча, або тримання ножа всією рукою. Ніж беруть у долоню в тих випадках, коли виникає необхідність прикласти значну силу при розрізі, наприклад, при розтині шару м'яких тканин значної товщини до кістки (при ампутації кінцівки; див. рис. 6, д);

5) положення троакара. Цим способом, як правило, користуються при розтині абсцесів, гематом, лімфоекстравазатів та інших патологічних порожнин з рідким вмістом (див. рис. 6, г)

Ножиці також відносяться до числа найуживаніших ріжучих інструментів. Ними користуються при розтині м'яких тканин, препаруванні, розтині тканин у глибині, операціях на порожнистих органах, нервах, кровоносних судинах, накладанні швів, пов'язок, для вистригання волосяного покриву тощо.

Форма і розміри ножиць досить різноманітні. Розрізняють прості і хірургічні ножиці.

Прості ножиці. Бранші цих ножиць з'єднуються між собою наглухо за допомогою гвинта або заклепки. Ці ножиці важко піддаються чищенню, тому у хірургічній практиці їх застосовують рідко.

Хірургічні ножиці мають спеціальний замок, який дозволяє при очищенні швидко й легко роз'єднувати бранші, з'єднувати їх знову без застосування інших інструментів (рис. 7; 1). Особливо широкого розповсюдження набули ножиці із замком французького майстра Ко- ленна. Цей замок має дужку, яка тримає другу гілку ножиць і робить неможливим її висковзування під час роботи. їх також поділяють на ножиці загального і спеціального призначення.

До ножиць загального призначення відносяться ножиці Купера і прямі (гостро- та тупокінцеві тощо).

Ножиці спеціального призначення мають різноманітну форму й величину. До цієї групи відносяться ножиці очні, Ріхтера, Бекмана, пупкові, гінекологічні, кишкові, ножиці для операції в порожнині носа, гортані, глотки тощо.

Найчастіше застосовуються наступні ножиці:

1) ножиці Купера. Бранші цих ножиць зігнуті по площині (див. рис. 7; 2, а). Ними користуються для вистригання волосяного покриву, препарування тканин у глибині (наприклад, при екстирпації новоутво- рень), розтину перев'язувального і шовного матеріалу. Інколи їх також застосовують у закритому вигляді для тупого розшарування тканин;

2) ножиці прямі є: гостро- і тупокінцеві, ґудзикуваті (див. рис. 7; 2, б-г). Ґудзикуваті ножиці застосовують переважно для розтину но- риць, тупокінцеві - при операціях у черевній або тазовій порожни- нах, коли необхідно провести розтин перитонеальних спайок, які знаходяться в глибині, а гострокінцеві - для розтину і препарування м'яких тканин, спайок.

3) ножиці Ріхтера. Бранші цих ножиць зігнуті по ребру під тупим кутом і можуть мати ґудзикувате потовщення на одній з них (див. рис. 7; 3, а,б). Вони зручні для розтину бинтових пов'язок, тканин у глибині, очеревини, загальної піхвової оболонки при кастрації самців тощо.

4) ножиці Еекмана за своєю конструкцією нагадують ножиці Ріх- тера, від яких вони відрізняються довшими браншами (див. рис. 7; 3, в). Вони призначені для резекції нижньої носової раковини. Але їх зручно використовувати при багатьох інших операціях, коли доводиться розсікати тканини на значну довжину пошарово (наприклад, при кастрації, лапаротомії, операціях на нервах тощо). 5) ножиці Зібольда мають довгі, двічі зігнуті по площині гілки (див. рис. 7; 3, г). Ці ножиці досить практичні при розтині щільних тканин, які знаходяться в глибині рани;

6) пупкові ножиці, або ножиці зігнуті по ребру. Бранші цих ножиць дугоподібно зігнуті по ребру (див. рис. 7; 3, д). їх, як правило, застосовують при оперативному лікуванні пупкових гриж;

7) кишкові ножиці мають одну браншу коротшу, а другу - довшу з ґудзикуватим потовщенням на кінці (див. рис. 7; 3, е). їх застосовують для розтину порожнистих органів.

При триманні ножиць у руці кінцева фаланга великого пальця повинна знаходитися у верхньому кільці інструмента, середня фаланга безіменного пальця - в нижньому кільці, середній палець - під нижньою гілкою ножиць, а вказівний - на замку (див. рис. 6, е).

Електроскальпель. Нині в хірургії широко застосовують елект- роножі. Найраціональніше його застосовувати в тих випадках, коли розтин тканин пов'язаний з небезпекою сильної кровотечі, дисемінації клітин злоякісної пухлини або при забрудненні рани дуже вірулентними мікроорганізмами. Він являє собою електрод, на який подається електричний струм високої частоти. Електрод складається з ізолюючої ручки і металевого змінного кінцевика. Останній може мати різну форму - ножа, ланцета, голки, кульки.

Електроніж чинить припалювальну, гемостатичну та антимікробну дії. Він легко розсікає тонку шкіру та інші м'які тканини.

Лазерний скальпель. У сучасній ветеринарній хірургії застосовують лазерні вуглекислотні скальпелі ("Скальпель-1", "Ромашка"). Вони мають високу потужність і використовуються для розтину м'яких тканин, особливо при гнійних процесах, екстирпації новоутворень тощо. Лазерний промінь, яким розсікають тканини, чинить високу антимікробну і гемостатичну дії. Біологічна дія С02-лазера з довжиною хвилі випромінювання 10,6 мкм зумовлена інтенсивним нагріванням тканин за рахунок значного поглинання ними лазерного світла.

Кровоспинні інструменти

Кровоспинні, або гемостатичні, інструменти використовують для захоплення кровоносної судини і розміжчення її стінки. Конструкція цих інструментів різноманітна.

Торзійні пінцети. За рубежем широко застосовують торзійні пінцети із замками (Фріка, Лангенбека, Леєра та ін.). Останні дозволяють залишати пінцети на пошкоджених кровоносних судинах зі стиснутими браншами. Вони мають складну конструкцію, але не дають можливості стискувати судину з різною силою.

Гемостатичний пінцет Пеана. Пінцети випускають трьох розмірів. Найбільші з них застосовують при гінекологічних операціях, маленькі - при очних операціях, а середні - при всіх інших оперативних втручаннях.

Зубчастий замок, що фіксує бранші інструмента, має таку конструкцію, яка дозволяє однією рукою швидко розімкнути бранші й зняти інструмент.

Пінцет легко накладати, а стискувати судини можна з різною силою.

Однак хірургічна практика показала, що застосування пеановсь- ких пінцетів для зупинки кровотечі на щільних, фіброзних і склерозо- ваних тканинах майже неможливе. Якщо ж судину й вдається захопити пінцетом, то вона легко зісковзає й доводиться накладати його повторно.

Гемостатичний пінцет Кохера має довгі губки, на дотичних поверхнях яких є поперечні насічки. На кінці однієї губки є два гострі зубчики, а на другій - один (див. рис. 8; 1, г). Завдяки такій будові хірург має можливість: а) швидко захопити кровоточиву судину навіть у тих випадках, коли вона знаходиться в щільній тканині або безпосередньо на кістці; б) затиснути шар тканин разом із судинами, які там проходять; в) залишити пінцет на місці, не побоюючись його зісковзання

Гемостатичний пінцет Елюнка має оригінальну конструкцію: кінці губок, якими захоплюють кровоточиву судину, зігнуті і розташовані одна позаду іншої (див. рис. 8; 1, д). Дякуючи цьому, стінка судини розміжчується більшою мірою, ніж це вдається зробити іншими гемостатичними інструментами.

Гемостатичний пінцет типу москіт відрізняється від інших гемостатичних пінцетів меншими розмірами та конусоподібними губками з насічками на дотичних поверхнях (див. рис. 8; 1, е).

Артеріальний жом схожий на великий пінцет Пеана, тільки він має більші розміри і більш масивний (див. рис. 8; 2).

Лігатурна голка Дешампа має різну форму (напівкругла гостра, напівкругла тупа, зігнута; див. рис. 8; 3). На кінці вона має вушко для лігатури. Застосовують їх для накладання лігатури на кровоносні судини й вивідні протоки залоз.

Артеріальний гачок (див. рис. 8; 4) складається з ручки й потовщеного циліндричного вістря, яке дугоподібно зігнуте. Його підводять під судину або нерв і відпрепаровують ним орган від оточуючих м'яких тканин.

Кровоспинні клеми. За конструкцією дещо нагадують звичайний пінцет, але з обернено розміщеними губками, що мають насічки на дотичних поверхнях (див. рис. 8; 5). Використовуються для перетискування кровоносних судин без пошкодження їх стінки.

Щипці-зажими вікончасті для фіксації судин. Мають трикутної форми вікончасті губки з насічкою (див. рис. 8; 6). Застосовуються для захоплювання стінки судин при накладанні міжсудинних анастомозів.

Інструменти для остеотомії та остеосинтезу

Для остеотомії (роз'єднання кісткової тканини) застосовують кісткові пилки, долота, распатори, елеватори, кісткові щипці й ножиці, трепани тощо (рис. 9, 10).

Кісткові щипці є ріжучі, щипці-кусачки та фіксуючі. Ріжучі і щип- ці-кусачки використовують для скушування гострих країв кісток, збільшення трепанаційного отвору тощо

Кісткові щипці Пістона (див. рис. 9; 1, а) сконструйовані за типом ножиць, але відрізняються від них більшою масивністю і короткими, порівняно з ручками, браншами. Цей інструмент розсікає кістку з великою силою, тому їх часто застосовують для видалення ос- теофітів, невеликих екзостозів і резекції ребер. Недоліком цих щипців є те, що вони не тільки розсікають кістку, але інколи й розміжчують її. Якщо вони недостатньо гострі, тоді на кістці з'являються поздовжні тріщини.

Реберні щипці Дуайєна (див. рис. 9; 1, в) також застосовують при резекції ребер.

Реберні ножиці гільйотинні і зігнуті (див. рис. 9; 2, а, б) використовують для резекції ребер. Перерізаючи кістку, вони одночасно здавлюють її й цим сприяють зупинці кровотечі із внутрішньокістко- вих судин.

Кісткові щипці фіксуючі за конструкцією бувають дво-, чотири- та багатозубі (див. рис. 9; 3) і застосовуються для захоплення та утримання трубчастих кісток, видалення кісткових секвестрів

. Щипці секвестральні на губках мають косі насічки, інколи виїмку (див. рис. 9; 4), що забезпечує надійну фіксацію секвестрів, відламків кісток, металевих осколків при їх видаленні з рани.

Кісткові пилки можуть бути листові, ножові, дугові, дротяні, ланцюгові, дискові (див. рис. 9; 5, а-д).

Листові пилки найбільш уживані. Більшу перевагу мають листові пилки з подвійними зубцями, тому що вони не защемлюються в тканинах.

Дугова пилка має додаткові змінні полотна різної ширини, що дозволяє їх замінювати та установлювати в різних площинах по відношенню до дуги.

Дротяна пилка Жіглі складається із сталевого шорсткого дроту, який на кінцях має вушка, за допомогою яких він з'єднується з ручками. Пилка підводиться під кістку за допомогою спеціального про- відника або зонда, а інколи через отвір, попередньо зроблений в кістці трепаном. При роботі цією пилкою необхідно слідкувати за тим, щоб її кінці утворювали тупий кут, інакше вона ламається.

Дротяні, рідше ланцюгові, пилки застосовуються в основному при резекції остистих і виличних відростків, носових раковин і ребер, ампутації рогового відростка та інших операціях, коли рухи дугової або листової пилки неможливі чи досить затруднені.

Дискова пилка приводиться в рух за допомогою електродвигуна. Нею можна витончено і швидко випиляти шматок кістки будь-якої величини. Її широко застосовують при трепанаціях та остеопластич- них операціях на кінцівках.

Кісткові долота. Ці інструменти мають різноманітну форму і розміри (див. рис. 10; 1, а-д). Вони є двох різновидностей. Одні діють подібно клину і немовби розколюють кістку, інші, подібно рубанку, ріжуть кістку. Найчастіше застосовують ріжучі долота.

Долото використовують у тих випадках, коли необхідно порушити цілісність кістки на обмеженій ділянці або доводиться виконувати операцію в глибині тканин, коли неможливо застосовувати пилку чи інший кістковий ріжучий інструмент, при екстирпації скостенілих копитних хрящів, екзостозів тощо.

Остеотомічне долото на ребрі має поділки в сантиметрах, щоб знати глибину, на яку воно проникло.

Жолобувате долото має напівкруглу виїмку.

Пряме долото застосовують при трепанації додаткових пазух носа і черепа.

Кутове долото використовують для видовбування в кістці жолобка будь-якої глибини й форми.

Трепани є різної форми (див. рис. 10; 4, 5). Застосовуються для трепанації додаткових порожнин носа й черепа.

Трепан складається з ручки, коловорота й циліндричної пилки з напрямним стержнем (пірамідкою) у центрі. Крім циліндричної пилки використовують фрези або свердла різної форми й розмірів.

Трефін має коротку поперечну ручку і циліндричну пилку.

Кістковий дриль складається з ручки, механічного приводу, різноманітних свердел і фрез (див. рис. 10; 6). Його застосовують для трепанації та остеосинтезу.

Распатори. Найчастіше застосовують прямі і реберні расгіатори (див. рис. 10; 3, 7) для відділення окістя від кістки. їх ріжучій частині надають форму, яка відповідає поверхні тієї або іншої кістки. На ко- жному распаторі поблизу ріжучої частини є горизонтальні насічки, на яких знаходиться вказівний палець хірурга, а ручка інструмента повинна впиратися в долоню. Вказівний палець контролює рухи распа- тора, обмежуючи їх, і попереджує таким чином пошкодження сусідніх м'яких тканин.

Елеватори, або піднімачі, застосовують для відшарування тупим шляхом копитного рогу, операціях на черепі і для піднімання кісток при остеосинтезі (див. рис. 10; 8).

Для з'єднання відламків кісток (остеосинтезу) застосовують кісткові штифти, пластини і шурупи різних розмірів і форм (див. рис. 10; 9-11).

Зубні щипці є різної конструкції і розмірів (для великих і дрібних тварин; див. рис. 10; 12, 13). їх застосовують для екстракції (видалення) уражених зубів.

Кусачки зубні для поросят. Складаються з гострих, клиноподібних губок і бранш, з'єднаних гвинтом, і мають пружину, яка забезпечує їх розкривання (див. рис. 10; 14). Застосовують для скушування молочних зубів у поросят-сисунів.

Гострі ложки, к'юретка. У хірургічній практиці застосовують гострі ложки Фолькмана і Люера (див. рис. 10; 15). Ложка Люера має масивну ручку й ріжучу частину у вигляді ложки із загостреними краями. У ложки Фолькмана тонка ручка, на обох кінцях якої є різальні частини різних розмірів у вигляді овальних ложок із загостреними краями. К'юретка має масивну ручку і ріжучу частину чашоподібної форми без дна (див. рис. 10; 16).

Ці інструменти застосовують для вишкрібання стінок кісткових порожнин, нориць, видалення секвестрів, а також для зняття гіаліно- вого хряща із суглобової поверхні кістки при екзартикуляції, вида- ленні патологічних грануляцій тощо.

Інструменти для з'єднання м'яких тканин

Для з'єднання м'яких тканин застосовують голкотримачі й хірургічні голки.

Голкотримачі. У хірургії застосовують голкотримачі з автоматичними затворами і не автоматичні (рис. 11; 1, а в). Кожний з них називається за іменем того автора, який його запропонував. Якість інструменту визначається відсутністю стомлення пальців під час роботи, можливістю міцно фіксувати хірургічну голку і швидко звільняти її при необхідності. Кожен хірург вважає кращим той голкотримач, яким він звик працювати. Голкотримачі є великі й малі. Слід відмітити, що при накладанні швів у глибині порожнин (на пряму кишку, матку, піхву, в ротовій порожнині) краще застосовувати голкотримачі з довгими ручками.

Голкотримач Матьє. Це автоматичний голкотримач. На його випуклих ручках є зубчастий замок, а між ними знаходиться пружина (креманьйола). Завдяки цьому, хірургу необхідно тільки натискати на ручки, щоб відкрити або закрити замок.

Голкотримач Троянова теж автоматичний, але, на відміну від попереднього, має прямі ручки і креманьйолу.

Голкотримач Гагара - неавтоматичний і на кінцях ручок має кільця. Для того, щоб закрити замок, слід натиснути на ручки, а щоб відкрити - ручки стискають і пальцями розводять у боки, що створює певні незручності.

Хірургічні голки застосовують для накладання швів. Вони мають різну форму і величину. На поперечному розрізі голки бувають круглої і тригранної форми (див. рис. 11; 2).

Голки з круглим перерізом розсовують тканини, але не розсікають їх, завдяки чому вони погано проникають через щільні, малоподатли- ві тканини. їх застосовують, головним чином, при накладанні швів на паренхіматозні і порожнисті органи, але не на шкіру. Голки з тригранним перерізом найбільш уживані. Завдяки гострим граням, вони легко проникають навіть через щільні, малоподатливі тканини, розсікаючи їх.

Хірургічні голки за формою можуть бути прямими, напівкруглими і круглими. Прямі голки застосовують переважно при операціях на порожнистих органах, напівкруглі і круглі є універсальними.

Є також атравматичні голки. У них відсутнє вушко, а тупий кінець голки без чітких меж переходить у закріплену в ньому лігатуру. Після закінчення лігатури подальше використання голки неможливе.

Шкірний стиплер - це автоматичний інструмент для накладання металевих круглих дужок на шкіру (див. рис. 11; 3). Виготовлений він з пластика і є одноразовим. У ньому заправлено 35 дужок.

Дужки Мішеля (див. рис. 11; 4) являють собою нікелеві пластинки, на кінцях яких є гострі зубчики. Застосовують їх для з'єднання ранових країв шкіри. Накладають дужки за допомогою спеціального пінцета, на вільних кінцях якого, позаду зубчиків, є невеликі поперечні поглиблення. Знімають дужки також спеціальним пінцетом або гачками.

Для накладання швів на порожнисті органи, кровоносні судини, особливо в гуманній медицині, широко застосовуються різноманітні автоматичні пристрої.

Допоміжні інструменти

При хірургічних операціях застосовується цілий ряд інструментів, які є допоміжними.

Пінцети застосовують для фіксації (утримання) м'яких тканин при будь-яких оперативних втручаннях. Найчастіше в практиці застосовують хірургічні та анатомічні пінцети (рис. 13; 1). Вони є трьох розмірів: великі, середні й малі. Великі застосовують при фіксації тканин у глибоких ранах і при операціях у порожнинах тіла (грудна, черевна, тазова), середні - при фіксації поверхневих тканин, а малі - при хірургічних втручаннях на очах.

Пінцет хірургічний застосовують для фіксації всіх видів м'яких тканин. На кінці однієї бранші є два гострі зубчики, а другої - один. Це дає змогу фіксувати тканини так, щоб вони не висковзали з пінцета.

Пінцет анатомічний - на дотичних поверхнях браншів є поперечні насічки. Застосовують його при операціях на внутрішніх органах. Для фіксації тканин пінцет, як правило, тримають у лівій руці між великим і вказівним пальцями. При зав'язуванні вузла під час накладання швів губки пінцета переводять у долоню і, прикривши їх середнім, безіменним і мізинним пальцями, звільняють вказівний і великий.

Щипці М'юзо мають довгі ручки й короткі масивні губки (див. рис. 13; 2). На кінцях кожної губки є по два масивних зубчики. Застосовують їх для фіксації щільних тканин (хрящова, сухожилкова).

Щипці гострокінцеві однозубі або двозубі (див. рис. 13; 3) мають також довгі ручки й короткі губки. На кінчиках губок є по одному або по два гострих зубчики. їх також застосовують для фіксації щільних тканин.

Ранорозширювачі використовують для розсування країв рани, щоб можна було проводити органолептичне дослідження тканин в її глибині й виконувати різноманітні маніпуляції. Вони мають різноманітну конструкцію. Розрізняють ранорозширювачі пластинчасті і зубчасті, прості та автоматичні

Зубчасті ранові гачки є гостро- і тупозубчасті. Гострозубчасті застосовують для розсування щільних, малоподатливих тканин. В усіх інших випадках слід користуватися тупозубчастими рановими гачками, тому що вони мало травмують м'які тканини й добре їх утримують.

Пластинчасті ранові гачки легше утримуються, менше травмують м'які тканини й певною мірою захищають краї рани від пошкодження, тому мають перевагу перед зубчастими.

Автоматичні ранорозширювачі відрізняються від простих тим, що мають автоматичні затвори, за допомогою яких вони можуть утримуватися в рані без участі помічника.

Корнцанг, або кульові щипці (див. рис. 13; 5, а, б) на кінцях довгих ручок має кільця для фіксації інструмента в руці, а на протилежних - короткі овальні губки з насічками на дотичних поверхнях. Він може бути прямим і зігнутим. Корнцанг застосовують для видалення сторонніх тіл з рани, ним також подають інструменти й перев'язувальний матеріал.

Білизняні цапки, або клеми (цапки Бакгауза) мають різноманітну конструкцію (див. рис. 13; 8). На їх губках є гострі зубчики, за допомогою яких до шкіри тварини фіксують матеріал для ізоляції операційного поля.

Жолобкуватий зонд має плоску ручку, за яку тримають інструмент, а поздовж всієї його осі є жолобок. Він може бути прямим і зігнутим або мати ґудзикувате потовщення (див. рис. 13; 9, а, б). Під час розтину м'яких тканин і фасцій зонд підводять під них, а по його жолобку ведуть скальпель і виконують розріз. При цьому нижчепри- леглі органи, судини і нерви не пошкоджуються.

Ґудзикуватий зонд має форму довгого круглого стержня, на одному кінці якого є потовщення, а на протилежному може бути вушко (див. рис. 13; 9, в). Останнє використовують для введення дренажів, які в ньому фіксують. Ґудзикуватий зонд застосовують для визначення глибини рани або нориці, їх напрямку, наявності в рані кишень.

Фіксатори рубця мають різноманітну конструкцію. Кожен фіксатор рубця отримав назву за іменем автора, який його сконструював. Широко використовують фіксатори рубця І. С. Черненка, П. ГІ. Гер- цена, К. А. Петракова (див. рис. 13; 10, а-е)- їх застосовують для фіксації рубця при руменотомії.

Фіксатор рубця Герцена представляє собою профільований еліпс з отвором і відбортованими краями, на якому є 12 Т-подібних пазів для кріплення гумових кілець з гачками. Для зручного введення фіксатора є дві ручки, а двома захватами із натяжними гвинтами прилад кріпиться до операційної рани.

Фіксатор рубця Петракова складаєтеся зі з'єднаних шарнірами чотирьох стулок, що рухаються в одній площині, на кожній з яких закріплені металеві гачки і стійки, за допомогою яких відбувається розкриття лапаротомної рани. На стулках також є гумові вкладиші, ■шж ягчМуїуі -іотмсхздся-іля їжждай стята* ру'СОД.

Фіксатор рубця Черненка складається із двох стулок, зігнутих під кутом 140° і з'єднаних між собою шарнірно. Внутрішні краї стулок мають зубці з отворами на вершині, через які проходять голки, якими фіксуються краї рубця на фіксаторі- У зібраному розкритому вигляді прилад має ромбоподібну форму.

Кишковий жом (кишковий затискав) є прямий і зігнутий (див. рис. 13; 11, о, б). Інструмент має довгі ручки з кільцями та зубчастим замком і довгі еластичні губки, на дотичних поверхнях яких є поздовжні неглибокі канавки. Застосовують для фіксації стінок кишечнику при операціях на ньому.

Шлунковий жом, або твердий кишковий затискач має різну конструкцію (див. рис. 13; 12). Це масніший інструмент з довгими иссластичними губками. Застосовують длИ фіксації органа при резекції шлунка, кишечнику, ентеротомії.

Вікончасті щипці мають довгі ручки З кільцями на кінцях і короткі губки овальної форми з отвором посередині (див. рис. 13; 13). Застосовують для фіксації тканин у глибині рани, стінки рубця, подачі інструментів і перев'язувального матеріалу, каплунації.

Соседние файлы в предмете Хирургия животных