ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

1.МІСЦЕ КРАЇНИ У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН…………………………………………………………………………..4

1.1 Коротка характеристика особливостей міжнародної торговельної спеціалізації країни…………………………………………………………………..4

2. Рейтингові позиції країни у міжнародній торговельній системі за основними показниками: умови торгівлі; індекс мережевої готовності; привабливість країни для бізнесу; рівень конкурентоспроможності; ефективність нормативно-правового регулювання; ВВП; ВВП на душу населення; Інноваційний розвиток……………………………………………7

2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ У ДИНАМІЦІ ЗА 2010 – 2014 РР………………………………………………..11

   1. Характеристика абсолютних показників розвитку зовнішньої торгівлі: експорт; імпорт; ЗТО; ВВП; частка торгівлі у ВВП………………………11

   2. Оцінка результуючих показників розвитку зовнішньої торгівлі: сальдо торговельного балансу; сальдо балансу послуг; індекс стану балансу; індекс умови торгівлі; індекс чистої торгівлі; індекс концентрації експорту; індекс диверсифікації………………………………………….12

   3. Аналіз структурних показників: товарна та регіональна структура експорту/імпорту товарів та послуг………………………………………...15

   4. Аналіз показників інтенсивності: К_е; К_і; Обсяг експорту/імпорту та ЗТО на душу населення……………………………………………………………....18

   5. Рівень інтеграції країни у глобальну економіку: частка експорту та імпорту у світовому експорті/імпорті; темп приросту Е/І; відношення експорту/імпорту/зовнішньоторговельного обігу до ВВП країни.............19

3. РЕКОМЕНДАЦІЇ АВТОРА СТОСОВНО ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМКІВ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ КРАЇН………………………………………21

ВИСНОВОК…………………………………………………………………………23

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА………………………………………………………..24

ВСТУП

Норвегія – невеличка за чисельністю населення північна країна, яка, за рейтингом ООН, визнана найкращою для проживання й мешканці якої мають один із найвищих рівнів життя у світі. Норвежці вирішили не вступати до Європейського Союзу, але задоволені членством у Північноатлантичному альянсі. Хоч Норвегії сьогодні нічого не загрожує, будучи членом НАТО, вона відчуває себе частиною світу західних демократій. 

Норвегія являє собою високо розвинену, індустріальну країну, що характеризується відкритою економікою, орієнтованої на експорт. Будучи однією з найбільш багатих країн світу, країна також займає перші місця за рівнем і тривалості життя, здоров'ю нації і житловим умовам. Високий рівень матеріального добробуту частково пояснюється багатством природними ресурсам.

Економічна політика Норвегії спрямована на стабілізацію та протидію безробіттю та інфляції, на стимулювання зростання і вплив на структуру промисловості і розподіл доходів.

Норвезьку економіку зазвичай називають змішаною економікою - вона являє собою капіталістичну ринкову економіку з яскраво вираженим державною участю. Так само як і в інших країнах Західної Європи, розвиток промисловості в Норвегії в основному здійснювалося за законами приватної власності та приватним сектором.

1.Місце країни у системі міжнародних торговельних відносин.

1.1 Коротка характеристика особливостей міжнародної торговельної спеціалізації країни

Економіка Норвегії високорозвинена. Крім запасів нафти, природного газу і газового конденсату, Норвегія володіє запасами залізної руди, кам'яного вугілля, титану, міді, нікелю, пиритов. Різноманітність корисних копалин і обширні морські кордони сприяли широкій диверсифікації промисловості.

Поряд з нафтогазовидобувної галуззю розвинена чорна металургія (електрочугун, електросталі і феросплави), кольорова металургія. У країні розвинене металургійне виробництво електролітичними методами цинку, нікелю, міді, магнію, потужне машинобудування, суднобудування (7е місце у світі). У Норвегії виробляються турбіни, електровози, залізничні вагони, обладнання для лісової та рибної промисловості, продукція високих технологій (радіоелектроніки). Активний розвиток отримали електротехнічне машиноприладобудування, електрохімія, потужна деревообробна промисловість, целюлозно паперова промисловість. Розвинена паперова промисловість (5е місце в світі з виробництва паперу).

Ефективно працюють текстильна, взуттєва, рибопереробна, харчова промисловість. Усі галузі технологічно добре оснащені і конкурентоспроможні. Економіка країни строго збалансована, економічні стратегії вивірені і, як правило, успішно реалізуються з випередженням термінів. Ця невелика за чисельністю населення країна по праву займає гідне високе місце в економіці Європи і абсолютно за всіма показниками і характеристиками належить до розвинутих країн світу.

Головна особливість народного господарства Норвегії - вузька спеціалізація та інтенсивна інноваційна діяльність для забезпечення конкурентоспроможності основних галузей. До їх числа відносяться міжнародний морський транспорт, нафтогазовидобуток, рибальство (перше місце з улову в Західній Європі), гідроенергетика.

Норвегія займає провідне місце в світі з очищення промислових викидів і постановці роботи з охорони навколишнього середовища. Так, діючі тут норми гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин, є більш суворою, ніж у країнах Європейського союзу.

Економічні успіхи країни значною мірою пов'язані і з тим, що Норвегія має в своєму розпорядженні власну потужну енерго-сировинною базою. Так, вона займає перше місце в світі за споживанням електроенергії на душу населення і перше місце в Західній Європі з виробництва гідроелектроенергії. Є достатні запаси деяких руд (залізо, титан, нікель, мідь, свинець, цинк, молібден, срібло), лісів, риб, нафти і газу, кам'яного вугілля (на Шпіцбергені). У Норвегії величезні ресурси будівельного каменю (граніт, мармур), а дешева електроенергія дозволяє мати потужну електрометалургію, наприклад, з виробництва алюмінію Норвегія займає в Західній Європі друге місце після ФРН. Промисловість Норвегії характеризується високим ступенем фондоозброєності та спеціалізації, експортною спрямованістю, а також значним рівнем концентрації виробництва.

Машинобудування в Норвегії значною мірою пов'язано з суднобудуванням, обслуговуванням нафтової і газової промисловості, гідроелектроенергетики, сільського господарства, лісової і рибоконсервної промисловості. У значних кількостях виробляється промислове і побутове електротехнічне та електронне обладнання, засоби зв'язку. Для збереження високого рівня спеціалізації наявних галузей в умовах обмеженого внутрішнього ринку, керівництво країни не передбачає в мати автомобільну та авіаційну промисловість, а також трактори, верстата та приладобудування.

Основу паливно-енергетичного комплексу країни складають нафтогазова промисловість і гідроелектроенергетика. Ці галузі в економіці Норвегії відносяться до числа провідних в регіоні і розвиваються в останні роки досить інтенсивно, у все більш значною мірою впливаючи на енергопостачання країн Західної Європи. Норвегія є єдиною країною регіону, самозабезпеченість енергією якої перевищує 100%, виробництво первинної енергії в країні перевищувало її споживання більш ніж у п'ять разів, а нафти і газу, відповідно, в 11,7 і 22,3 рази.

Сучасна Норвегія - це великий нетто-експортер енергії як серед членів Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), так і за межами ОПЕК.

Перспективні експортні переваги Норвегії в Західній Європі полягають ще й у тому, що у регіональних експортерів нафти і газу (Великобританії та Нідерландів) вельми високий рівень власного споживання вуглеводнів, а Норвегія практично повністю зорієнтована на їх експорт. Саме ця особливість дозволяє норвезьким постачальникам більш вільно вибудовувати стратегію своїх дій на зовнішніх ринках, надійніше гарантувати експортні поставки. В умовах наміченого розширення газового ринку Західної Європи вдалим напрямом диверсифікації є триваюча експортна переорієнтація Норвегії з нафти на газ.

Як вже зазначалося, видобуток газу в Норвегії інтенсивно росте. З пуском додаткових газотранспортних потужностей в другій половині 1990-х років (насамперед проект "Тролл" - Троль газової угоди продажів, TGSA) і після створення в 2007 р потужностей з виробництва зрідженого природного газу (проект "Білосніжка") поставки газу суттєво зросли. Зростання видобутку газу супроводжується як диверсифікацією експортних напрямків, так і торгових партнерів. Саме на цій основі, "проводячи обережний прагматичний, збалансований курс відносно євроінтеграції, норвезьке керівництво демонструвало (незалежно від партійної приналежності урядових кабінетів) достатню силу і гнучкість в боротьбі за національно-державні інтереси; перебуваючи формально поза ЄС, воно реалізує підкреслено" власний варіант ", свою модель форсованої зовнішньоекономічної експансії в усіх напрямках".[1]

1.2Рейтингові позиції країни у міжнародній торговельній системі за основними показниками:

• умови торгівлі; [2]

Індекс умов торгівлі характеризує, в якій мірі країна виграє (втрачає) за рахунок зміни цін товарів у зовнішній торгівлі з певною країною (країнами) за відповідний період часу. У 2012 році індекс становив 105, у 2013 році – 105,96, у 2014 році індекс становить 106,81. Якщо індекси цінових та кількісних умов торгівлі більші від 100, то це означає, що ціни експортованого товару зростали більш швидкими темпами, ніж на імпортований товар, тому умови торгівлі Норвегії з кожним роком покращувалися. Проте місце в рейтингу має досить неоднозначну динаміку.

• індекс мережевої готовності;[3]

Індекс мережевої готовності (Networked Readiness Index) – це комплексний показник, що характеризує рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у країнах світу. Значення Норвегії у цьому показнику досить високе, а все тому, що стандарти виробничих технологій, які застосовуються у даний час в Норвегії, характеризуються виключно високим рівнем.

• привабливість країни для бізнесу;[4]

Динаміка привабливості для бізнесу Норвегії є досить неоднозначною. Країна все ще є однією з кращих площадок для ведення бізнесу. Є безліч чинників, що робить Норвегію привабливою для іноземних інвесторів, які планують бізнес в цій країна, найголовнішою є стабільність економіки. Найбільше інвестори інвестують в нафтовий сектор. У промисловому секторі, іноземні інвестори зосереджені головним чином у виробництві, видобутку та переробці чорних металів.

• рівень конкурентоспроможності;[5]

Динаміка індексу глобальної конкурентоспроможності Норвегії показує досить позитивну динаміку. Вже 2 роки індекс тримається на 11 позиції. Конкурентоспроможність економіки Норвегії визначається ефективністю видобувного сектору у більшій мірі, ніж впливом показників макроекономічного розвитку. Ядром розвитку конкурентоспроможності в Норвегії є різноманітність корисних копалин і обширні морські кордони.

• ефективність нормативно-правового регулювання;[5]

Динаміка індексу ефективності нормативно-правового регулювання впродовж 3 років тримається на 7 позиції. В 2015 році Італія втратила 3 позиції, порівняно з 2011 роком.

• ВВП; [6]

ВВП Норвегії 2014 році займає 26 місце. Тенденція негативна, хоч і обсяг ВВП Норвегії з кожним роком зростає, інші країни теж не стоять на місці.

• ВВП на душу населення;[7]

Дохід на душу населення - показник економічного добробуту країни, що вимірює середньостатистичний дохід, що отримується окремо взятим особою в країні за рік. Обчислюється з національного доходу, поділеного на чисельність населення. Як показник, дохід на душу населення принципово відрізняється від валового внутрішнього продукту і валового національного продукту на душу населення. Норвегія входить в 5 держав з найвищим рівнем ВВП на душу населення.

• Інноваційний розвиток тощо; [5]

Інноваційна система Норвегії є однією з найкращих у світі. Вона характеризується тим, що безпосередньо підприємства країни більше витрачають на НДДКР, ніж інші структури економіки. За структурою цих витрат – це освіта, культура, державне управління, медицина, виробництво біомедицинського та фармацевтичного обладнання тощо. Виробничий елемент інноваційної системи країни визначається активністю у традиційних галузях. Інноваційна система країни засвідчує, що активною є потужна виробнича складова, коли підприємства, використовуючи фахівців інформаційно-комунікаційного профілю та технологів з сучасною професійною освітою стають новаторами в традиційних секторах і посилюють їх конкурентоспроможність.