міжнародне право / аналіз статей

«Принципи міжнародного економічного права»

Аналіз статей

Статті присвячені актуальному питанню сьогодення, а саме «Принципи міжнародного економічного права». Актуальність обраної теми обумовлена тим, що сучасний стан розвитку міжнародного економічного права характеризується перш за все розвитком його принципів і в процесі застосування цих принципів держави зможуть досягти поєднання правової безпечності з економічної ефективністю. Принципи міжнародного економічного права, які характеризуються різними ознаками та видовими особливостями, формують його кістяк, своєрідну вісь, навколо якої групуються інші міжнародно-правові норми та інститути цієї галузі.

Виходячи із значущості принципів у міжнародному економічному праві, вважається актуальним дослідження комплексу питань, пов’язаних з визначенням їх природи та змісту і виділенням з них правил, які відповідають потребам суб’єктів економічних відносин у вигляді відповідних стандартів.

Вивченню цього питання зайнялися такі вчені особи: Радзівілл О. А. «Загальноправові принципи як джерела міжнародного економічного права», Яковлєв В. В. «Принцип взаємної вигоди у міжнародному економічному праві», Месхія О. Н. «Принцип міжнародного співробітництва як основа мирного співіснування держав».

Радзівілл простежив становлення загальних принципів міжнародного економічного права, показав значення й найбільш поширені спеціальні тлумачення загальних принципів права – в якості джерел міжнародного економічного права. В основному змісті дослідження автор виділяє 3 основні принципа, а саме: «свободи торгівлі і платежів», «рівноправності», «взаємності вигод». З цих трьох принципів найбільш глибоку психологічну основу має, безумовно, «принцип взаємної вигоди», який можна визнати одним із найбільш фундаментальних загальних принципів, що випливають з самої природи людини. Вигода, інтерес, корисність, благо – виступають реальним мотивом як у міжлюдських відносинах, так і у міжнародному економічному співробітництві. Відповідно, й «принцип рівноправності» в сфері економічних відносин діє значно гнучкіше, ніж це приписує формальна юридична рівність сторін у цивільному праві, чи принцип суверенної рівності держав у міжнародному праві: спираючись в таких відносинах на принцип взаємної вигоди, принцип рівноправності фактично орієнтує й зобов’язує сторони бути готовими обмежити свої претензії на рівність лише тією сферою, де вони можуть надати одна одній еквівалентну вигоду. Але при цьому сторонам таких відносин забезпечується вільний пошук варіантів і меж еквівалентності обміну – через третій принцип – «вільної торгівлі». Сучасні міжнародні економічні відносини показують, що сам принцип взаємної вигоди можна розглядати як у вузькому, так і в широкому сенсі. Тобто як на рівні еквівалентного обміну певними благами у двосторонніх домовленостях, так і в межах правопорядків, утворених багатосторонніми домовленостями субрегіонального, регіонального, міжрегіонального чи універсального рівня.

Автор доходить висновку, що розвиток світової економіки формує багаторівневу й динамічну систему економічних відносин, де країни з різним рівнем економічних показників входять у різні асоціації – як в межах «горизонтальних» відносин з близькими собі за рівнем життя, так, по можливості, і з країнами більш розвиненими, гнучко шукаючи можливостей «підтягнутися» до бажаних.

Яковлєв В.В. має спільну думку з Радзівіллем щодо важливості принципів міжнародного економічного права та ключового принципу «взаємної вигоди». І основний зміст його дослідження становить аналіз саме цього принципу. Автор висловив думку про те, що принцип взаємної вигоди, знаходячи своє закріплення у нормах міжнародних договорів, виконує подвійну функцію – він слугує юридичною підставою для встановлення взаємовигідного правового режиму міжнародних економічних відносин між договірними сторонами, а також стає еталоном для вироблення та формулювання їх взаємних прав і обов’язків у цих відносинах. На його думку, принцип взаємної вигоди передбачає досягнення державами балансу спільних інтересів та його забезпечення у процесі економічного співробітництва, що включає в себе реальну взаємну можливість держав справедливо розподіляти вигоди та зобов’язання порівняного обсягу та їх обов’язок своїми діями (бездіяльністю) не перешкоджати реалізації цієї можливості.

Отже, широке застосування принципу взаємної вимоги у міжнародно-правових і національних актах підкреслює його важливість та основоположний характер для сучасної системи міжнародних економічних відносин. Вважаю, що даний принцип покликаний враховувати реальні та законні інтереси договірних держав, а не лише проголошувати їх рівність з юридичної точки зору.

Та, не забуваємо і про спеціальні принципи. Месхій О.Н. розглядає принцип співробітництва, яке займає в системі принципів міжнародного права особливе місце, що обумовлене сутністю та соціальною роллю такого явища як співробітництво народів і держав. Міжнародне співробітництво – це спільні дії суб’єктів у будь-якій сфері їх спільних інтересів, їх взаємопов’язана діяльність із узгодження своїх позицій, координації дій, вирішення проблем, що мають взаємне значення, і прийняття взаємоприйнятних рішень.

Принцип співробітництва держав встановлює правові основи взаємовідносин у всіх сферах міжнародних відносин. Міжнародне співробітництво є єдиним можливим механізмом досягнення міжнародного миру.

Автор доходить висновку, що одне з основних завдань сьогодення полягає у розвитку права співробітництва, соціальної справедливості і благополуччя, за якого держави можуть активно співпрацювати на різних рівнях задля загального добробуту людства.

Отже, основні принципи міжнародного права та спеціальні принципи міжнародного економічного права становлять комплексну систему норм, яка характеризується всезагальністю дії, виконуючи функцію внутрішньогалузевої структури міжнародного економічного права. Як загальновизнані, так і спеціальні принципи міжнародного економічного права є основою регулювання міжнародних економічних відносин, здійснюючи безпосередній вплив на міждержавні відносини. Вони несуть основне навантаження у забезпеченні загального регулювання міждержавних економічних відносин як безпосередньо, так і опосередковано, компенсуючи недоліки в більш конкретних загальнообов’язкових нормах.