в»4. Ветеринарна освіта в Україні 224

Коротка історія факультету ветеринарної медицини

- Національного аграрного університету 226

Система підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів 228

Розділ 7. Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230

7.1. Ветеринарний облік 230

Значення і форми ветеринарного обліку 230

7.2. Ветеринарна звітність 234

Застосування комп'ютерів для обробки й аналізу ветеринарної звітності... 255

7.3. Ветеринарне діловодство 256

Діловодство і номенклатура справ у ветеринарних

установах 256

Розділ 8. Міжнародні ветеринарні організації та служба ветеринарної медицини в зарубіжних країнах 259

8.1. Міжнародні ветеринарні організації 259

Всесвітня ветеринарна асоціація і асоціації

ветеринарних фахівців 260

Міжнародні ветеринарні конгреси 264

Міжнародна епізоотична служба 273

8.2. Організація ветеринарної служби в зарубіжних країнах 277

Передмова

Багатоукладність форм власності та господарств, які займаються ви­робництвом тваринницької продукції і сировини, вимагає застосування різних форм та методів ветеринарного обслуговування, вдосконалення взаємовід­носин ветеринарних закладів і спеціалістів з тваринницькими господарства­ми, переробними підприємствами, підвищення професійного рівня спеціалістів ветеринарної медицини.

В системі ветеринарної освіти дисципліна "Організація та економіка ве­теринарної справи" займає особливе місце.

Спираючись на економічну теорію, економіку та організацію агропромис­лового комплексу, клінічні ветеринарні науки, вона розробляє принципи і фор­ми організації ветеринарної справи в сучасних умовах.

Предметом організації та економіки ветеринарної справи є основні по­ложення законодавства з питань ветеринарної медицини та ветеринарних заходів, планування та управління, економіки, ветеринарного контролю та нагляду і діловодства, фінансування, ветпостачання та ветбудівництва, ветеринарної освіти, відомості про міжнародні ветеринарні організації та організацію служби ветеринарної медицини в зарубіжних країнах.

Поряд з клінічними дисциплінами, організація та економіка ветеринарної справи складає необхідний фундамент заключного формування лікаря вете­ринарної медицини - організатора ветеринарних заходів.

З метою покращання підготовки студентів з питань організації, еконо­міки ветеринарної справи, а також менеджменту та маркетингу у ветерина­рній медицині у Національному аграрному університеті у лютому місяці 2002 року створена кафедра організації, економіки, менеджменту та маркетингу у ветеринарній медицині. Колективом кафедри підготовлена та видана у 2004 році типова програма з дисципліни "Організація та економіка ветеринарної справи".

Підготовлений підручник з організації та економіки ветеринарної справи є першим навчальним посібником в Україні, написаний українською мовою, який відповідає типовій програмі з цієї дисципліни, а також прийнятим новим нор­мативно-законодавчим документам, правовим актам з організації ветеринар­ної справи та накопиченим новим науковим даним.

Розрахований підручник на студентів, які навчаються за програмами під­готовки спеціалістів і магістрів із спеціальності "Ветеринарна медицина" вищих аграрних закладів освіти ІІІ-І\/ рівнів акредитації.

Підручник підготовлений викладачами кафедри організації, економіки, ме­неджменту та маркетингу у ветеринарній медицині Національного аграрного університету. Передмову, вступ та розділи 1.1 та 1.2, 2, 4.2, 4.3, 4.4, 6.1, 6.2, 6.3 написав кандидат вет. наук доцент А.Ф. Євтушенко, а розділи 1.3, 3, 4.1, 4.5, 5, 6.4, 7 та 8 - кандидат біол. наук доцент М. Т. Радіонов.

ВСТУП

Сучасна держава не може обійтися без чітко організованої служби ветеринарної медицини. Необхідність систематично розвивати тварин­ництво з метою забезпечення населення повноцінними та доброякісни­ми продуктами харчування і виробами із шерсті, шкіри чи інших видів тваринної сировини, завдання захисту людей від хвороб, загальних для людини та тварини, нагально вимагають постійного вдосконалення ве­теринарної справи. Це витікає з потреб суспільства, з завдань розвитку матеріального виробництва.

З метою розкриття завдань і суті дисципліни "Організація та еконо­міка ветеринарної справи" необхідно привести визначення таких понять, як ветеринарна медицина, ветеринарна справа, служба ветеринарної медицини.

Ветеринарна медицина згідно з Законом України "Про ветеринарну медицину" має таке визначення. Це галузь науки та практичних знань про хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, визна­чення ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції тваринного і рослинного походженя, діяльність, спрямована на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання хворобам і захисту людей від захво­рювань, спільних для тварин і людей.

З іншого боку під терміном "ветеринарна медицина" розуміють нау­ково обґрунтовану систему заходів боротьби з хворобами тварин, спри­яючу розвитку тваринництва та збільшенню виробництва його продукції, а також попередженню захворювання людей хворобами, властивими людині і тваринам.

Інколи кажуть про ветеринарну медицину маючи на увазі також сис­тему ветеринарних органів, установ та організацій, об'єднаних структур­но для здійснення вказаних заходів.

Ветеринарна справа - галузь діяльності людини, що склалася істо­рично, спрямована на збереження та зростання поголів'я домашніх і промислових тварин, маючи на увазі перш за все лікувально-профілак­тичну роботу спеціаліста ветеринарної медицини.

Поняття ветеринарна справа аналогічне іншому близькому поняттю "служба ветеринарної медицини" - це діяльність людей в галузі ветери­нарної медицини. Цей термін може означати організовану групу спеціа­лістів ветеринарної медицини, об'єднаних рамками одного господарст­ва, підприємства, однієї системи (відомства), адміністративної одиниці чи території, пов'язаних єдністю виробничих та спеціальних завдань (служби ветеринарної медицини агрофірми, птахофабрики, промислово­го комплексу, м'ясокомбінату, району, області тощо).

Предмет "Організація ветеринарної справи" був введений у навча­льний план у вищих навчальних закладах з 1939-1940 навчального року, а з 1962-1963 навчального року почав називатися "Організація та еко­номіка ветеринарної справи".

Організація та економіка ветеринарної справи - навчальна дисцип­ліна, яка вивчає завдання та організаційні форми служби ветеринарної медицини, порядок планування і організації ветеринарних заходів, уза­гальнює передові методи роботи ветеринарних органів, розробляє принципи і форми організації та керівництва ветеринарною справою в сучасних умовах та системи управління ним, а також економіку ветери­нарної справи.

Предметом науки є як теоретичні, так і практичні аспекти організа­ції, планування, фінансування та управління ветеринарною справою.

Успіх всієї роботи спеціаліста ветеринарної медицини залежить не лише від уміння працювати з людьми, правильного планування, органі­зації та здійснення ветеринарних заходів, економічного обґрунтування засобів і методів їх проведення.

Все це вимагає вдосконалення організаційно-економічної підготовки студентів на факультетах ветеринарної медицини.

Стан ветеринарної справи визначається громадським устроєм, рів­нем виробництва, розвитком науки та культури, ветеринарної освіти, забезпеченістю кадрами спеціалістів, розвитком мережі установ ветери­нарної медицини, їх матеріально-технічним забезпеченням. Ветеринар­на справа, за звичай, краще організована в тих країнах, де вона знахо­диться в руках держави, спрямовується та регулюється загальнодержа­вним законодавством з питань ветеринарної медицини.

Об'єкти ветеринарної діяльності

Головним об'єктом діяльності працівників ветеринарної медицини та звичайно, і основним об'єктом досліджень у ветеринарній науці, є до­машні та промислові тварини, включаючи звірів, птахів, риб та бджіл. За питомою вагою на першому місці серед цих об'єктів - сільськогосподар­ські тварини, які є одним із засобів виробництва в сільському господарс­тві.

Проте здоров'я тварин, їх нормальна продуктивність залежить від багаточисленних факторів і перш за все від умов їх утримання, годівлі та виробничого використання. Завдяки цьому коло об'єктів ветеринарної діяльності окрім тварин включає:

• тваринницькі будівлі, пасовища та місце напування;

• тваринницькі приміщення, територія ферм;

• продукти та сировина тваринного походження;

8

9

• підприємства з забою тварин, переробки тваринницької продук­ ції, місце торгівлі цією продукцією;

• транспортні засоби, що використовуються для перевезення тва­ рин, продукції та сировини тваринного походження.

Спеціалісти ветеринарної медицини впливають на вказані об'єкти різними способами чи методами, головною, кінцевою метою яких є за­безпечення збереження чи відновлення здоров'я тварин, їх нормальної продуктивності чи працездатності, а також попередження захворювання людей хворобами, що передаються від тварин людині та харчових ток-сикоінфекцій. У цьому суть ветеринарних заходів, суть ветеринарної справи.

Ветеринарна справа тісно пов'язана з багатьма галузями народного господарства, в тому числі і з охороною здоров'я. Цим визначається ва­жливе народногосподарське та соціальне значення ветеринарної спра­ви. Найбільш важлива її роль в таких галузях, як тваринництво; промис­ловість, що переробляє продукцію тваринництва (м'ясна, консервна, холодильна, молочна) та сировину тваринного походження (з обробітку шерсті, шкір, утилізаційна); транспорт (залізничний, водяний, повітря­ний, автомобільний), пов'язаний із перевезенням тварин та продукції тваринного походження; торгівля тваринами та сирими продуктами тва­ринництва; імпорт і експорт.

Ветеринарна справа займає певне місце і в обороні держави. На сьогодні це в першу чергу робота спеціалістів ветеринарної медицини із забезпеченням благополуччя тваринництва військових господарств, ор­ганізація заходів з захисту тварин від різних засобів нападу, з надання допомоги ураженим тваринам, а також проведення пов'язаних з цим ве­теринарно-санітарних заходів, з охорони особового складу армії від ток-сикоінфекцій чи будь-яких хвороб.

Економічне значення ветеринарної справи визначається з одного боку збитком, який завдають тваринництву хвороби, загибель худоби та птахів, а з іншого боку, тим ефектом, який дають ветеринарні заходи у скороченні цих збитків.

Практика засвідчує, що ефективність ветеринарних заходів вища там, де краще організована ветеринарна справа.

Правильна організація ветеринарної справи - це чітка організаційна побудова всієї системи організацій та установ ветеринарної медицини, без чого не можливе успішне та своєчасне проведення ветеринарних заходів; це правильна, що базується на новітніх досягненнях науки та практики, побудова ветеринарних заходів, які забезпечують їх найбіль­шу ефективність; це також така побудова ветеринарних заходів, при якій останні органічно зливаються з виробничими процесами у тваринництві,

що забезпечує високу ветеринарну культуру та підвищення продуктив­ності праці на фермах.

Особливостями організації ветеринарної справи в Україні є:

• державна форма організації ветслужби (керівна, організуюча та контролююча функції);

• єдність служби ветеринарної медицини, що досягається єдиним керівництвом ветеринарною справою Державним департаментом вете­ ринарної медицини (ДДВМ) Мінагрополітики;

• профілактичне спрямування ветеринарної діяльності;

• плановість ветеринарних заходів у боротьбі з хворобами тварин;

• єдність ветеринарної науки та практики;

• широка участь у ветеринарній справі працівників тваринництва і органів виконавчої влади;

• активне співробітництво з органами охорони здоров'я у боротьбі з хворобами, спільними для людини та тварини;

• поглиблення співробітництва ветеринарної служби країни з вет- службами зарубіжних країн і міжнародними веторганізаціями.

Протягом тривалого часу уряд неодноразово розглядав питання ве­теринарної медицини та приймав рішення з подальшого вдосконалення ветеринарної справи в державі і покращення ветеринарного обслугову­вання тваринництва.

Важливу роль відіграли постанови уряду "Про покращання ветери­нарної справи та посиленню державного ветеринарного контролю в державі" (1963), "Про заходи щодо покращання ветеринарного обслуго­вування тваринництва" (1978), "Про подальше покращання організації та підвищення ефективності ветеринарного обслуговування" (1985).

Не легкі часи пережила ветеринарна медицини України після роз­паду Радянського Союзу. Особливо незадовільний стан склався з за­безпеченням засобами захисту тварин, зокрема біопрепаратами.

За останні роки багато зроблено з покращання матеріально-технічної бази науково-дослідних та практичних установ ветеринарної медицини, забезпечення їх сучасними приладами і обладнанням, по­ліпшення умов праці спеціалістів.

Вперше на терені незалежних держав СНД в Україні був розробле­ний і введений в дію у 1992 р. Закон України "Про ветеринарну медици­ну", а 5 грудня 1996 р. та 15 листопада 2001 р. згідно постанов Верхов­ної Ради України прийняті зміни до цього Закону.

В розвиток Закону України "Про ветеринарну медицину" видано 19 постанов Кабінету Міністрів України.

10

11

Вагомий внесок у становлення ветеринарної медицини в Україні, покращання організації ветеринарної справи, наробку законодавчих ак­тів з питань ветеринарної медицини внесли керівники служби держави М.І. Горбань, Є.І. Дубровін, С.Р. Дідовець, П.П. Достоєвський та вносить сьогодні Голова Державного департаменту ветеринарної медицини Мі-нагрополітики України, Головний Державний інспектор ветеринарної ме­дицини України П.І. Вербицький.

Нині у нашій державі є понад 5,5 тис. установ державної ветеринар­ної медицини. В усіх галузях народного господарства працює понад 50 тис. спеціалістів ветеринарної медицини. Щороку 12 факультетів вете­ринарної медицини вищих навчальних закладів випускають 1600 лікарів.

Координацію та науково-методичне керівництво дослідженнями в галузі ветеринарної медицини здійснює відділення ветеринарної меди­цини Української академії аграрних наук (УААН).

Переважну більшість наукових досліджень в державі забезпечують п'ять науково-дослідних інститутів: інститут експериментальної і клініч­ної ветеринарної медицини УААН (м. Харків); державний науково-дос­лідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових до­бавок (м. Львів); інститут ветеринарної медицини УААН (м. Київ); держа­вний науково-дослідний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів (м. Київ); інститут епізоотології УААН (м. Рівне).

Велике значення в пропаганді та впровадженні досягнень науки і передової практики має започаткований в незалежній Україні фаховий друк. Питання ветеринарної медицини висвітлюється в реферативному журналі, "Ветеринарній газеті" та газеті "Здоров'я тварин і ліки", збірни­ках наукових праць науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів.

Особливе місце займає щомісячний виробничо-науковий журнал "Ветеринарна медицина України", що видається накладом понад 15 тис. примірників.

З багатьох напрямів ветеринарної науки, переважної більшості на­вчальних дисциплін створені фундаментальні монографії, довідники для спеціалістів ветеринарної медицини, підручники та навчальні посібники державною мовою.

Указом Президента України від 1 листопада 2001 р. за №1035/2001, установлене професійне свято "День працівників ветеринарної медици­ни", яке відзначається щорічно у другу неділю серпня, а Указом Прези­дента України від ЗО квітня 2002 р. за №426/2002 запроваджене почесне звання "Заслужений працівник ветеринарної медицини України".

Серед перших нагороджених лікарі ветеринарної медицини А.В. Бе-резовський, В.М. Герун, В.М. Горжеєв, І.О. Горячев, Є.І. Єфімов,

О.М: Костіков, М.М. Круглик, М.Ф. Курило, О.В. Ляшко, Ю.Ю. Садварі, В.Ю. Чумаченко, В.В. Шуба, Ю.С. Яковлев.

Побудова курсу "Організація та економіка ветеринарної справи"

Дисципліна "Організація та економіка ветеринарної справи" знайо­мить студентів факультетів ветеринарної медицини з організацією вете­ринарної справи, роботою установ та спеціалістів ветеринарної медици­ни у відповідності з завданнями розвитку тваринництва у державі, з ве­теринарним законодавством та принципами планування ветеринарної справи, а також навчає майбутніх лікарів ветеринарної медицини органі­зації ветеринарних заходів в господарствах, в промисловості, на транс­порті, державному кордоні та складанню і веденню основної ветеринар­ної документації.

Організація та економіка ветеринарної справи поділяється на зага­льну та спеціальну частини. Загальна частина передбачає вивчення за­гальних організаційних питань: короткої історії розвитку ветеринарної медицини в державі, законодавства з питань ветеринарної медицини в Україні, організаційної структури ветмедицини та керівництва ветерина­рною справою в Україні, принципів планування та економіки ветеринар­них заходів.

Вивчення решти питань згідно з типовою програмою передбачене у спеціальній частині - це важливі і потрібні питання, які не розглядалися ні однією дисципліною чи предметом.

Організація та економіка ветеринарної справи тісно пов'язана з ін­шими дисциплінами, в першу чергу з епізоотологією та інфекційними хворобами, паразитологією, ветсанекспертизою, зоогігієною, акушерст­вом, хірургією, зоотехнією та іншими науками.