Вступ.

Епізоотологія поділяється на дві частини: загальну та спеціальну (інфекційні хвороби). Загальна епізоотологія вивчає загальні закони виникнення, розвитку і згасання епізоотій (епізоотичного процесу). На основі вивчення цих законів вона розробляє загальні профілактичні та протиепізоотичні заходи.

Згідно з навчальною програмою загальна епізоотологія має три основні розділи:

• Епізоотологічні аспекти вчення про інфекцію та імунітет.

• Вчення про епізоотичний процес.

• Протиепізоотичні заходи і ветеринарна санітарія.

Відповідно і заплановані теми лабораторних занять з загальної епізоотології: про заходи особистої профілактики при роботі з заразним матеріалом, методи діагностики інфекційних хвороб (епізоотологічний, клінічний, патологоанатомічний, серологічний, алергічний), епізоотологічне обстеження господарства, складання епізоотологічної карти, методи епізоотологічного аналізу якісних і кількісних показників в епізоотології, біологічні препарати, їх класифікація за призначенням, правила транспортування і зберігання комплексний метод лікування інфекційно хворих тварин з використанням специфічних біопрепаратів. Методи групових лікувально-профілактичних обробок тварин при інфекційних хворобах і забезпечення охорони зовнішнього середовища при цьому. Окремим розділом заплановано ветеринарну санітарію, бо вона має особливе значення в системі профілактичних заходів та для ліквідації багатьох інфекційних хвороб, щоб не допустити в тваринницьких приміщеннях розповсюдження мікробів, комах, кліщів і гризунів.

Заняття № 1.

Засоби особистої профілактики та техніка безпеки при роботі на кафедрі епізоотології.

Заняття № 2.

Правила роботи з заразнохворими тваринами.

Облаштування ізолятора для хворих тварин.

Мета заняття: Засвоїти вимоги і правила роботи з ураженими інфекцією тваринами.

Ознайомити студентів з організацією роботи інфекційних клінік, інфекційних відділень при лікувальних установах ветеринарної медицини, ізоляторів.

Кількість годин:2.

Зміст заняття

Хворі на інфекційні хвороби тварини є джерелами збудників інфекції та можуть бути причиною виникнення епізоотій. Тому ізоляція таких тварин від здорових є найважливішим заходом профілактики. Для цього організують інфекційні клініки з ізоляторами.

Інфекційна клініка повинна бути ізольована від інших лікувальних приміщень і мати окремий вхід і вихід. Переміщення тварин необхідно здійснювати в одному напрямку. При вході та виході встановлюють діючі дезинфекційні килими (дезмати). Після прийому тварин інструменти кип’ятять не менш ніж 15хв. Після відправлення тварин в ізолятор уздечки, нашийники та інші предмети знімають з тварини та дезінфікують. Тварину чистять миють і дезінфікують (якщо немає протипоказань). Лікар ветеринарної медицини обробляє руки. Фартух і нарукавники краще міняти.

Ізолятор використовують для стаціонарного лікування тварин, які хворі на інфекційні хвороби.

Клініку інфекційних хвороб необхідно будувати далеко від тваринницьких приміщень (на віддаленні не менше 200м), від птахоферм – 500м, від автомобільних доріг та залізниці – 300м, обласних шляхів – 150м, місцевих – 50м, від населених пунктів – 500м.

Приміщення клініки повинні бути такими, щоб їх легко було дезінфікувати: стіни пофарбовані олійною фарбою, підлоги цементні, приміщення світлі, просторі з відповідними вентиляцією та каналізацією.

Висота приміщень ізоляторів для коней – 2,7м, для інших тварин – 2,4м. Ізолятор розраховують в залежності від поголів’я господарства: для корів при безприв’язному утриманні 3% (до 5%) від стада, молодняку великої рогатої худоби 2-3% (при безприв’язному утриманні – 2%), для свиней 1-2%, для овець 2,5-3%, для кролів 1%. Мітли і лопати необхідно тримати в дезінфікуючих розчинах. При вході повинен бути діючий дезкилим, спеціальні колоші, халат, фартух, нарукавники, гумові рукавички, а при особливо небезпечних інфекціях – захисні окуляри, марлеві пов’язки і спеціальні захисні маски (респіратори). В ізоляторі повинна бути аптечка з засобами для дезинфекції ран, подряпин, полоскання ротової порожнини, обробки слизових оболонок, очей, носа, шкіри лиця. Дуже важливим є знешкодження стічних рідин та гною.

Роботу в ізоляторах та в інфекційній клініці виконує персонал, забезпечений спецодягом та ознайомлений з елементарними вимогами особистої профілактики.

Ветеринарні спеціалісти можуть заразитися при клінічному огляді тварин, лікуванні хворих, розтині трупів та при проведенні лабораторних досліджень. Лікар ветеринарної медицини відповідальний за охорону здоров’я всіх осіб, які обслуговують інфекційно хворих тварин.

При роботі в епізоотичних вогнищах зооантропонозів проводять активну імунізацію людей, а при зараженні – застосовують сироватку (γ-глобулін), антибіотики.

З метою попередження нещасних випадків при роботі з інфекційно хворими тваринами треба бути особливі обережним і дотримуватися правил техніки безпеки. Не забувати, що тварини можуть хворіти зооантронозами (сибірка, сказ, бруцельоз, туберкульоз і інші).

Викладач нагадує студентам, як треба поводитися з різними видами тварин, які використовують методи фіксації при їх дослідженні і наданні лікарської допомоги. Звертає увагу студентів на те, що:

1. Всі роботи проводять у спецодягу (халати, фартухи, шапочки), при необхідності використовують марлеві пов’язки, гумові чоботи, захисні окуляри, гумові рукавиці та інше.

2. Руки після роботи дезінфікують 0,5% розчином хлораміну, 0,5% розчином їдкого натру, а потім миють в теплій воді з милом.

3. Бактеріологічні петлі та інші металеві предмети знезаражують фламбуванням; ножиці, скальпелі, пінцети та інші інструменти знезаражують кип’ятінням у воді або автоклавують.

4. Органи або їх частини, культури мікробів та інший матеріал, що не досліджується дальше, знезаражують в автоклаві або спалюють,

5. При укусах хворою твариною або при ураженні інфікованими інструментами треба негайно обробити рану розчином йоду.

6. При попаданні інфекційного матеріалу в ротову порожнину, необхідно негайно промити рот йодованою водою (3-5 крапель розчину йоду на склянку води) або розчином марганцевокислого калію (1:1000).

7. Якщо інфікований матеріал попав на кон’юнктиву очей, їх треба промити водою і продезінфікувати марганцевокислим калієм (1:5000).

8. Після роботи необхідно прибрати робоче місце, протерти бензином об’єктив мікроскопу, скласти в спец кювету використані предметні скельця, вимити руки з милом, поставити на місце крісла.

Викладач повинен зобов’язати студентів ретельно ознайомитися з правилами безпеки і поставити розпис у відповідному журналі. Студенти одержують „Методичні вказівки з техніки безпеки при роботі з інфекційно хворими тваринами для студентів ветеринарного факультету стаціонарного та заочного навчання”, Львів, 1983 і конспектують основні положення.

Работают наши печки не так, как в крематориях, там пе­чи проходные — с одной стороны гроб въезжает, с другой то, что осталось от него, выезжает. А у нас печи двухкамерные, в одной камере температура доходит до 850 градусов, в другой — до 1200. Печи выложены огнеупорным кирпи­чом, который каждый месяц подвер­гают обмуровке: проверке на выгора­ние. Сверху в печь засыпается содер­жимое контейнера, — рассказывает Адам Михайлович ГОНОПОЛЬСКИЙ, заместитель гендиректора ГУП "Эко-техпром", которое занимается утили­зацией мусора и в чье ведение вхо­дит завод "Эколог".

Дело в том, что в животных могут содержаться различные материалы. Например, во время сжигания тех со­бак, которых усыпили хлороформом, выделяется хлор. Для его обезврежи­вания в печь впрыскивается специальный известковый раствор и акти­вированный уголь, чтобы все вредные выделения уничтожить. В моргах та­кого нет. Наши печи могут пере­работать 2,5—3 тысячи тонн патологоанатомических от­ходов в год. , я направилась ходу, но меня

Холодильники, мясоперерабатывающие заводы привозят к «экологам» туши скота, с птицефабрик поступают дохлые цыплята. Оборудование на этом заводе универсальное, на нем можно уничтожить все что угодно, и следов не останется. Наш завод по запаху можно узнать. Потому как все некротические, то есть трупные ткани имеют специ­фический запах при сжигании. Во время их переработки возникают меркаптоновые соединения, содержащие сероводород, вонь идет жуткая. И хоть наше предприятие находится, как и положено, в пределах санитарной защитной зоны, население все равно недовольно. В ветреную погоду до них это амбре иногда доходит. Когда я в первый раз зашел в цех, где делается костная мука, мне стало плохо. Как раз шла выгрузка сырья: кошки, собаки, туши. Директор завода мне потом сказал: "Молодец, 30 секунд продержался, неплохо..." Я только после третьего раза привык. Всех, кто туда попадает впервые, выворачивает наизнанку от запаха и вида распухших гниющих тел. Даже животных поблизости от завода нет, хотя вокруг много бездомных собак и кошек. Чуют, что смертью пахнет. Этот завод имеет большое госу­дарственное и оборонное значение и входит в систему предприятий граж­данской обороны.

— Ведь стоит только любой ско­томогильник раскопать — это ж угроза всему населению: А наше произ­водство — самое безвредное и эко­логически чистое в мире, — показы­вая цех, рассказывает Адам Михайло­вич. — Мы купили две новейшие печи в Дании, с компьютерным управлени­ем, системой газоочистки, соответст­вующей немецкому природоохранно­му законодательству. Установили но­вую систему газоочистки. Закупили специальные машины с герметичны­ми кузовами. В цехе чисто и красиво. Даже пе­чи выглядят не как печи, а как стран­ные агрегаты, каких много на любом предпри­ятии. Под по­толком за стек­лянной стеной при помощи компьютера и видеокамер следит за процессом механик. Вдоль стены выстроились оранжевые кон­тейнеры высотой чуть больше метра. — Вот в них и лежат тела усоп­ших четвероногих. Контейнер по подъемнику едет вверх, к жерлу печи, переворачивается, и содержимое по­падает в самое пекло. Из больниц к нам привозят бин­ты, которые тоже приравниваются к особо опасным отходам. Мы имеем право перерабатывать почти все ка­тегории опасных отходов, кроме ра­диоактивных. Несмотря на кажущуюся лег­кость производства, для того чтобы работать, нужно иметь крепкое здоровье. Посудите сами — каждые шесть месяцев сотрудники завода, включая директора, проходят полный медосмотр. А при приеме на работу делают три, четыре прививки! В том числе от сибирской язвы, чумки и бешенства. Чтобы переболеть всеми этими болезнями в легкой форме, нужно три месяца. Сделают одну прививку, подождут неделю-две, потом следующую прививку, а иначе сердце может не выдержать. — Помню, мне сделали прививку от сибирской язвы, температура держалась дня три.

Всего в России 87 подобных санэпидзаводов, большинство которых избавляется от туш животных, перерабатывая их мясокостную смесь. Это когда в здоровенные котлы объемом пять кубометров кидают туши павших животных и варят 6-8 часов. Потом под вакуумом их выпаривают и остаток перемалывают. Получается мясокостная мука. Недавние исследования ветеринаров показали, что в этой муке содержатся вещества, провоцирующие онкологические заболевания у скота. Доказать, являются ли они причиной рака у человека пока не удалось. Остальные заводы обходятся ямами Беккари. В земле выкапывают глубокую яму, в ней делается настил, куда сбрасываются мертвые животные. Там разводят огонь и сжигают трупы. Эта технология стара как мир. Еще во втором тысячелетии до нашей эры были найдены глубокие ямы в земле, где сохранились останки животных. Но мы ведь живем в XXI веке!

К нам трупы привозят в черных полиэтиленовых мешках, уложенные в пластиковые контейнеры. По международным правилам биоотходы должны перевозиться с тремя стенками – первая мешок, вторая – контейнер и третья – стенка машины. Мы оказываем населению и такую, пока экзотическую услугу, как кремация животных, — рассказы­вает директор завода "Эколог* Александр Юрьевич ЦАРЕГОРОДЦЕВ. - А чтобы прах вашей собачки не смеши­вался с прахом других животных, тело питомца кладут в "ящик из обычной нержавейки, по специальному жело­бу он попадает в печь. Вся операция занимает около часа. Потом ящик до­стаем, размельчаем специальной дробилкой то, что осталось от Бобика, и пересыпаем в урну. Первыми на­шими клиентами стала одна семей­ная пара. Их собака где-то подцепила бешенство и укусила хозяина. Приш­лось собачку усыпить. Хозяева не знали, что делать с трупом. и ветери­нар посоветовал привезти собаку к нам. Положили ее в контейнер, свер­ху цветочками закидали, и — в печку. А так как расставаться с четвероно­гим другом семья не хотела, то прах они забрали с собой. Бездомных кошек и собак, размазанных колесами по асфальту, мы принимаем по цене 3 рубля 14 копеек за килограмм. Есть организации, которые специально занимаются сбором трупов бесхозных животных. Вы не видите трупы собак на улицах, потому что их собирают. Это бюджетная часть городской системы. Почему мы берем за это деньги? Мы ведь потребляем тепло, реагенты, содержим людей, которые здесь работают. Нужно менять фильтры, известняк, активированный уголь, который нейтрализует вредные и ядовитый газы. Специальные предприятия принимают вторичные отходы и утилизируют их. У нас ничего не пропадает. Весь цивилизованный мир пришел к тому, что животных после смерти надо кремировать. Трупы в земле – это дополнительная опасность для наших детей. Я не понимаю людей, которые свою любимую кошечку закапывают рядом с подъездом, ставят крестик, а потом их ребенок совочком копается в этой земле. Там же трупный яд, смертельная опасность! Власти уже несколько лет обещают создать кладбище домашних животных, и место выделили рядом с нашим заводом. Далековато от Москвы, но сюда будет ходить рейсовый транспорт. Осталось дождаться окончательного решения.

Заняття № 3.

Особливості діагностики інфекційних хвороб, комплексний метод діагностики. Епізоотологічний анамнез. Клінічний метод діагностики.

Мета заняття: З’ясувати особливості та засвоїти методи діагностики інфекційних хвороб, зокрема клінічний метод.

Кількість годин: 2.

Порядок проведення заняття.

Викладач пояснює студентам особливості діагностики інфекційних хвороб:

1. Потреба негайної постановки діагнозу.(термометрія, клінічний огляд, патологічний розтин, відправлення матеріалу в лабораторію).

2. Обов’язкове застосування комплексного методу діагностики. При багатьох інфекційних хворобах один метод діагностики не можна вважати вирішальним. Комплексний метод діагностики включає епізоотологічний, клінічний, патоморфологічний, бактеріологічний, вірусологічний та інший методи.

Студенти застосовують схему (В.П. Уран “Практикум з епізоотології і інфекційних хвороб з ветеринарною санітарією”, 1987) рис. № 1 і рис. № 2. Студенти повинні засвоїти поняття про появу інфекційного процесу.

Інфекція (лат. Infectio – зараження), це складний біологічний процес взаємодії організму тварини і збудника інфекції, при певних умовах зовнішнього середовища. Інфекційна хвороба – це клінічний прояв інфекційного процесу. Вона характеризується здатністю передачі збудника від хворої до здорової тварини, стадійністю розвитку, специфічними реакціями (утворення антитіл, алергія), появою імунітету.

Латентна інфекція (Latens – скритий), безсимптомна, скрита, не проявляється клінічно. Її визначають за допомогою серологічних, алергічних реакцій, бактеріологічного дослідження.

Імунізуюча субінфекція – це різновид скритої природної інфекції, яку можна виявити імунобіологічними реакціями. Характеризується виробленням специфічної несприйнятливості до дії відповідного збудника, який протягом певного часу неодноразово поступав в організм тварини в малих дозах або в стані зниженої вірулентності (лептоспіроз).

Ін апаратна інфекція (лат. in – не і apporeo – проявляюся ) вид скритої інфекції, яка характеризується відсутністю клінічних ознак при гострому перебігу і закінчується через певний час виведенням збудника з організму (чума м’ясоїдних тварин у людини).

Мікробоносійство – це наявність збудника інфекції в певних органах і тканинах клінічно здорових тварин, що супроводжується імунологічною перебудовою організму. Воно не зв’язано з попереднім перерахуванням і виявляється тільки шляхом бактеріологічного (вірусологічного) дослідження. Мікробоносії можуть бути здоровими носіями збудників сальмонельозу, бешихи, пастерельозу. Можливе короткочасне мікробоносійство невластивого тваринам даного виду збудника. (вірус інфекційної анемії коней у птахів, свиней; вірус чуми свиней у собак).

Вогнищева інфекція виникає при попаданні мікробів в організм в певній дозі через властиві їм ворота інфекції, де вони розмножуються (стрептококи, трихофітони).

Септицемія – виникає при проникненні патогенних мікробів у кров, їх розмноженні там і наводненні ними усього організму (сибірка, бешиха).

Веремія – це проникнення вірусів у кров, їх розмноження і наводнення всього організму (чума свиней).

Бактеріемія – проникнення мікробів у кров’яне русло, які там не розмножуються, а тільки транспортуються кров’ю і лімфою у різні органи тіла, де розмножуються (бруцельоз).

Токсемія – (токсин у крові) при деяких інфекціях (правець) збудник розмножується на місці попадання, утворюючі токсин , який попадає у кров і викликає комплекс симптомів захворювання.

Піемія – (гній у крові) виникає тоді, коли із первинного вогнища ураження мікроби гематогенним і лімфогенним шляхами попадають у внутрішні органи і розмножуються в них не дифузно, як при септицемії, а окремими вогнищами, утворюючи в них накопичення гною (метастатичний мит).

Септикопіемія – це форма септицемії, при якій одночасно виникає інтоксикація організму і утворення метастатичних абсцесів в органах і тканинах.

Рецидив – (повернення клінічних симптомів хвороби). Іноді хвороба перебігає без виражених клінічних ознак, але при ослабленні організму впливом несприятливих факторів (холод, голод), вона загострюється і протікає тяжко – це рецидив. Період між рецидивами називають ремісією.

Реінфекція – виникає тоді, коли після повного клінічного одужання (повне звільнення організму від збудника), тварина може знову захворіти в результаті нового зараження тим же видом збудника (дезинтерія, туберкульоз).

Суперінфекція – виникає, коли організм ще не одужав і не звільнився від збудника, а заразився повторно тим же мікробом і захворювання відновилося.

Змішана інфекція – коли в організм проникає два і більше збудників інфекції, які одночасно викликають відповідні хвороби (туберкульоз, бруцельоз).

Секундарна (вторинна) інфекція, коли до основної хвороби приєднується інша, викликана іншим збудником , в результаті зниження резистентності організму й активізації умовно патогенної мікрофлори (чума та пастерельоз овець).

Екзогенна інфекція виникає, коли збудник попадає в організм ззовні.

Ендогенна інфекція (аутоінфекція), коли при ослабленні організму умовно патогенні мікроби підвищують свою вірулентність і викликають хворобу.

Криптогенна інфекція – коли не вдається встановити шляхи проникнення збудника (ворота інфекції).

Спонтанна інфекція виникає в природних умовах при реалізації механізму передачі властивому для даного патогенного мікроба (в господарстві без занесення збудника ззовні).

Перебіг хвороби.

Над гострий (блискавичний) триває декілька годин

Гострий триває від одного до декількох днів

Підгострий триває до 2-3 тижнів

Хронічний, коли хвороба затягується на тижні, місяці, роки.

Форми прояву інфекційної хвороби.

Типова – хвороба клінічно проявляється певним і явно вираженим комплексом симптомів, що характеризує дане захворювання (бешиха свиней – еритема, температура тіла).

Атипова – має відхилення від типової форми в сторону легкого або тяжкого прояву.

Абортивна – коли хвороба на певній стадії закінчується видужанням.

Доброякісна – хвороба закінчується видужанням

Злоякісна – при зниженні резистентності організму і високій вірулентності збудника хвороба закінчується летально (ящур).

Безсимптомна (латентна, скрита, інапаратна) не проявляється клінічними ознаками (виявляють її серологічними або алергічними реакціями).

Стадії розвитку інфекційної хвороби.

Інфекційна хвороба розвивається стадійно і має кілька періодів.

1. Інкубаційний період – від моменту проникнення і розмноження мікробів до появи перших симптомів хвороби або змін, які можна виявити спеціальними дослідженнями (туберкульоз, бруцельоз).

2. Продромальний (передвісників) – триває від декількох годин до 1-2 днів і характеризується жаром, анорексією, пригніченням, слабістю.

3. Період повного розвитку клінічних ознак. З’являються типові клінічні ознаки для даної хвороби.

4. Період згасання клінічних ознак, реконвалесценція – період видужання.

Клінічний метод діагностики.

Клінічний огляд починають з вимірювання температури тіла, спостерігають позу тварини, реакцію на зовнішні подразники, на корм і воду, як відбувається дефекація та сечовиділення, якої консистенції кал. Треба враховувати стадії і прояви інфекційного процесу, а також ознаки, зумовлені індивідуальними особливостями тварини (властивими тільки для цієї тварини).

При встановленні клінічного діагнозу необхідно враховувати можливість виникнення змішаних інфекцій.

В клінічний метод діагностики включають гематологічні дослідження (визначення концентрації гемоглобіну, ШОЕ, підрахунок формених елементів крові, виведення лейкоцитарної формули тощо).

Заняття № 4.

Серологічні дослідження, оцінка ролі серологічних реакцій в установленні діагнозу та організація масових серологічних досліджень.

Мета заняття: Ознайомити студентів і засвоїти навички організації масового взяття крові для серологічних досліджень. Вивчити методику підготовки проб крові для відправлення в лабораторію та оформлення документів.

Кількість годин: 2.

Порядок проведення заняття.

1. Викладач шляхом опитування перевіряє підготовку студентів до занять.

2. Студенти одержують завдання з практикуму.

3. Самостійна робота студентів.

4. Перевірка виконаної роботи і зарахування заняття.

5. Завдання додому для підготовки до наступного заняття.

Важливим досягненням імунології є впровадження у ветеринарну практику різних імунологічних методів для діагностики інфекційних хвороб. Ці методи отримали назву реакцій імунітету та є високо специфічними.

Більшість серологічних досліджень базується на специфічній взаємодії антигену та антитіла, вони дозволяють швидко знаходити антигени й антитіла до них, які є в організмі. Використовуючи серологічні реакції, визначають за допомогою відомого антигену наявність специфічних антитіл і навпаки, за допомогою відомого антитіла визначають невідомий антиген.

Масові серологічні дослідження тварин дають можливість:

1. Визначити ступінь поширення зараженості тварин.

2. Виявити тварин з латентною формою інфекції.

3. Попередити введення в благополучне стадо заражених тварин.

4. Мають велике значення в системі оздоровчих заходів при багатьох інфекційних захворюваннях (бруцельоз, лейкоз, лептоспіроз, та інші.)

Велика роль серологічних досліджень в постановці діагнозу, особливо при вірусних захворюваннях. Серологічний діагноз встановлюють на основі виявлення наростання титру антитіл в парних сироватках. Перший раз для постановки діагнозу кров беруть в гострій фазі захворювання, а другий через 10-20 днів.. чотирьохразове і більше наростання антитіл при одночасному дослідженні парних сироваток крові вважають достатнім для постановки серологічного діагнозу. При хронічних інфекціях висновки роблять за результатами одноразового дослідження.

До числа серологічних реакцій, які широко використовують у ветеринарії відносять реакції: аглютинації (РА), зв’язування комплементу (РЗК), тривалого зв’язування комплементу (РТЗК), преципітації (РП), нейтралізації (РН).

В даний час розроблено і широко використовують на виробництві: імуноферментний метод (ІФМ), метод флуоресціюючих антитіл (МФА), реакція гемаглютинації (РГА), реакція імунодифузії (РІД), реакція непрямої гемаглютинації (РНГА), реакція затримки непрямої гемаглютинації (РЗНГА) та інші.

Методика взяття проб крові.

1. Кров для серологічних досліджень беруть з великих кровоносних судин.

2. Перед масовим взяттям крові з лабораторії необхідно завезти необхідну кількість стерильних пробірок з ватними корками.

3. На всі пробірки для закріплення написів надівають гумові кільця, які настригають з гумових трубок відповідного діаметру.

4. Для опису проб крові готують форму в двох примірниках.

5. Підготовлюють необхідні інструменти: гострі ножиці Купера для вистерігання волосся декілька штук в залежності від величини стада, але не менше двох. Прямі ножиці. Голки для взяття крові, по можливості голок повинно бути стільки скільки тварин в стаді. Всі голки повинні бути гострими, без іржі. Перед роботою їх перевіряють, промивають і обов’язково стерилізують кип’ятінням. На тупий кінець надягають гумову трубку довжиною 7-10см.

Окрім названих інструментів необхідно мати стерилізатор електричний або простий, шприц Жане і гумову грушу для промивання голок після взяття крові, посуд для води (відра, тощо); обігрівальний прилад для стерилізатора: примус, газову плитку, якщо немає електрики.

З медикаментів необхідні: спиртовий розчин йоду, 3%-й розчин фенолу, 70° етиловий спирт (може бути гідролізний), вата, бинти.

При взятті крові необхідно слідкувати, щоб краплі крові не попали в зовнішнє середовище. Струмінь крові треба направляти по стінці пробірки. Пробірка повинна бути теплою, що особливо важливо взимку. Непотрібно набирати кров краплями, така кров як правило гемолізується і для дослідження як правило непридатна.

Після відбору крові та закріплення етикетки, пробірку ставлять на водяну баню при температурі 30-35°С на 30хв. При вийманні з водяної бані пробірки оглядають для визначення характеру згортання крові і виділення сироватки. Якщо згусток щільно прилип до стінки пробірки, його відділяють від скла тонкою скляною паличкою або дротиком. Після цього пробірки з кров’ю поміщують у холодне місце для відстоювання сироватки. Скляну паличку або дротик, які використовували для відділення сироватки . після кожної пробірки обтирають ватою і фламбують.

Якщо в пробірці виявлено гемоліз, то проба бракується. Особливо відбувається гемоліз у крові свиней, тому пробірки з їх кров’ю необхідно ретельно оберігати від дії несприятливих факторів (високих температур, струшування та ін).

На бірках краще за все писати простим олівцем. Запис роблять у вигляді дробів, в чисельнику пишуть порядковий номер, а в знаменнику – кличку або номер тварини.

Взяття проб крові у великої рогатої худоби.

Кров беруть з яремної вени, бажано зранку до годівлі тварин. Шерсть на місці взяття крові вистригають, операційне поле протирають 3%-ним розчином фенолу. У кожної тварини кров беруть стерильною голкою. Вену перетискають за допомогою джгута. Щоб краплі крові не попадали на підлогу і в годівниці, гумову трубку яку насаджують на кінець голки перед введенням голки в вену, опускають у пробірку.

Взяття крові у овець.

Овець для взяття крові проганяють крізь розкол, поряд з яким викопують траншею глибиною до1 м (до пояса людині). Ветеринарний спеціаліст знаходиться в цій траншеї і до нього поступово підводять овець. Яремна вена сильно перетискається пальцем. Замість траншеї можна зробити спеціальний стіл висотою 60-90см. Овець через розкол заганяють на стіл і фіксують, а ветеринарний спеціаліст стоїть поряд і бере кров.

Взяття проб крові у свиней.

Для взяття проб крові у свиней використовують різні методи. Фіксують тварин за верхню щелепу за допомогою шнурка або шкіряної петлі. Кров беруть з судин вуха або хвоста шляхом проколу або надрізу судини. В практиці частіше кров беруть з хвоста, в окремих випадках замість проколу судини відкручують кінчик хвоста сікачем (ножем для розтину), або розсікають його вздовж ножицями. Кров із орбітального венозного сплетіння беруть шляхом введення голки в області зовнішнього кута ока в напрямку до протилежної гілки нижньої щелепи (кут 40-45°) до упору в кістку орбіти, зрізом голки звернути до орбіти. Потім легко відтягують голку назад і кров звичайно йде зразу. Коли якщо кров не пішла голку легко зміщують вліво та вправо.

Взяття проб крові у коней.

Кров у коней беруть з яремної вени. Вену перетискають пальцем, а голову підіймають. Для перетискання вени можна користуватися гумовим джгутом. При роботі з табунними кіньми обов’язково повинні бути розколи або станки, тому, що ці тварини можуть нанести людям і собі травми.

Консервування сироватки крові.

Якщо нема можливості відправити кров до лабораторії, сироватку зливають. В теплу пору року сироватку для кращого збереження необхідно законсервувати. Для цього можна використати 5%-ний розчин фенолу. На ізотонічному розчині натрію хлориду з розрахунку 1мл розчину 9мл сироватки (дві краплі на 1 мл.). можна консервувати сироватку борною кислотою по 0,05 – 0,07 на одну пробірку з пробою.

Оформлення документів для відправки крові.

Супровідний документ для проб крові потрібно оформляти за такою формою:

Відмітка лабораторії _______________ дата поступлення матеріалу__________

Доставлено проб_____________________________________________________

Забраковано_________________________________________________________

В____________________________________________ ветеринарну лабораторію

Адреса _____________________________________________________________

При цьому направляємо___________ проб крові (сироваток)

Від ____________________ , які належать________________________________

(вид тварини) (назва господарства, населеного пункту, району)

___________________________________________________________________

для___________________________ дослідження на________________________

(вид дослідження) (яке захворювання)

Господарство, бригада, населений пункт_________________________________

____________________________________________________________________

(благополучне, неблагополучне, вакциновано – вказати вакцину, дату вакцинації тварин)

____________________________________________________________________

Дослідження проводилися первинно, повторно (підкреслити)

Дата і результати попереднього дослідження_____________________________

Дата взяття крові_____________________________________________________

Список тварин від яких взяли кров для дослідження.

№ пп	Назва господарства, ферми відділення, прізвище власників тварин	Стать, вік, масть	Інвентарний номер, кличка	Результат дослідження
				РА		РЗК	РМАІЛ
				позит. негат. сумнів.	титр	позит. негат. сумнів.	позит. негат. сумнів.	тирт
1	2	3	4	5	6	7	8	9

Лікар (фельдшер) ветеринарної Лікар ветеринарної медицини,

медицини, який направив проби який проводив дослідження

__________________(підпис) __________________(підпис)

При проведенні заняття особливу увагу слід звернути на порушення, які допускають ветеринарні спеціалісти господарств при відборі проб крові, упаковці проб, доставці їх у лабораторію і складанні супровідних документів.

В другій половині занять студенти ставлять реакцію преципітації. Реакцію преципітації (РП) можна ставити холодним і гарячим способами.

1. Холодний спосіб. Шкуру (10х10 см) екстрагують в холодильнику при температурі +8 – +10°С протягом 16-20 годин. Після фільтрації, фільтрат підшаровують під преципітуючу сироватку (в уленгутівських пробірках). Позитивна реакція: на межі між сироваткою і екстрактом через 10-12 хв. З’являється сірувато-біле кільце (диск).

2. Гарячий спосіб. Екстракт одержують шляхом кип’ятіння (10-15хв.) і в подальшому продовжують як і при холодному способі. При виконанні РП можна використовувати апарат Флоринського.

В кінці заняття викладач перевіряє засвоєння теми і дає завдання на наступне заняття.

Матеріальне забезпечення:

1. Голки для взяття крові (1-51, Каспера, Боброва, Сайковича та ні.)

2. Ножиці Купера (2-3 шт.).

3. Стерилізатор.

4. Стерильні пробірки 20 шт. Гумова трубка, фіксаційні щипці.

5. Спирт етиловий.

6.Шматочки шкури (10х10 см.).

Література.

1.Літвін В.П., Ярчук Б.М. Загальна епізоотологія. Київ: Уожай.1995. с.48.

2.Уран В.П., Практикум по эпизоотологии и инфекционным болезням с ветеринарной санитарией. Л.: Агропромиздат.1987.С.20-30.

Заняття № 5.

Алергічні діагностичні проби і організація загальних алергічних досліджень.

Заняття № 6.

Лабораторні методи дослідження, оцінка одержаних даних для встановлення остаточного діагнозу.

Мета заняття: Ознайомити студентів з практичною роботою різних відділів лабораторії для діагностики інфекційних хвороб тварин.

Кількість годин: 2

Порядок проведення .

Група студентів разом з викладачем виїздять в обласну лабораторію ветеринарної медицини згідно з окремим графіком. Після короткого інструктажу, викладач разом із студентами відвідують такі відділи: епізоотологічний (з групою спеціалістів для боротьби з туберкульозом), бактеріологічний, вірусологічний лейкозний, патологоанатомічний, серологічний, радіологічний та інші. Представник відділу знайомить студентів з методами та результатами роботи відділу за останній рік. При можливості він демонструє або коротко викладає суть нових методик.

На підставі ознайомлення з роботою різних відділів лабораторії ветеринарної медицини, студенти складають звіт, в якому висвітлюють такі питання: назва відділу, його завідувач і співробітники, яку діагностичну роботу поводить відділ, результати роботи за останній рік, зауваження і побажання.