Тема 1 сутність і функції грошей

1.1 Походження і сутність грошей. Гроші як товар

1.2 Функції грошей

1.3 Форми грошей, що знаходяться в обігу

1.4 Роль грошей у розвитку суспільства

1.1 Походження і сутність грошей. Гроші як товар

Гроші – це одне з найдавніших та важливіших явищ у житті суспільства, які відіграють важливу роль у господарській діяльності людини, тому вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Уже в працях Платона й Аристотеля є цікаві висловлювання про гроші. Класична політекономія захо­ду по суті виросла з дослідження фундаментальних проблем грошей, що були поставлені працях А. Сміта і Д. Рікардо. Багато уваги проблемам грошей приділяється у працях відомих економістів Заходу – К. Маркса, Дж. С. Міля, У. Джевонса, Л. Вальраса, А. Маршалла, Д. Кейнса, П. Самуельсона, М. Фрідмена та іншіх.

Гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку окремих народів. Виникнення грошей було зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. На найнижчих ступенях економічного розвитку, коли виробники одержали перші надлишки своїх продуктів і хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно: бажання двох суб'єктів щодо обміну споживними вартостями товарів не збігалися (наприклад, власник овець хотів виміняти їх на зерно, але власникові зерна потрібна була сокира). Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються є такий, який найчастіше шукають, тобто він має найбільшу споживну вартість. Цей продукт завжди можна легко об­міняти на необхідне у даний момент благо. У такій ролі загального еквівалента (або грошей) у різні часи у різних народів виступали худоба, хутра, сіль, зерно, метали та ін.

В процесі розвитку товарного виробництва виникають та функціонують гроші. Обмін надлишками продуктів виник вже в первісному суспільстві і був спочатку випадковим явищем.

Здатність товару обмінюватися у певних пропорціях на інший товар називається міновою вартістю.

Товар безпосередньо є споживною вартістю, проте не для свого власника, а для інших суб'єктів ринку. Для свого власника товар виступає вартістю, вречевленням його праці. Проте суспільне визнання ця вартість одержує тільки шляхом обміну на інші товари. В акті обміну реалізується споживна вартість товару і виявляється його мінова вартість.

Для виробника вартість товарів, що обмінюються, виступає у двох формах: власного товару – у відносній, оскільки вона виражається відносно споживної вартості іншого товару; другого товару – в еквівалентній, оскільки вона слугує еквівалентом першому. Таким чином, відносна й еквівалентна форми – це два полюси виразу вартості товару.

Суб’єктивне сприйняття споживчої вартості споживачем проявляється через поняття корисності.

Споживчі вартості товарів якісно різнородні та невимірні. Безглуздо, наприклад ставити питання про те, що важливіше, вода чи одяг, оскільки товар задовольняє відповідну його споживчій вартості потребу.

Корисність товару залежить від інтенсивності споживання та його кількості.

Таким чином, товар може бути представлений як єдність споживчої вартості та вартості, які у відношенні до споживача проявляються як корисність і мінова вартість. А єдність же корисності та мінової вартості виступає як цінність, у якій поєднані суб’єктивна оцінка корисності та кількісне співвідношення благ, що обмінюються. Наприклад, людина за деяких обставин в джунглях, може корисність шматочка хліба оцінити вище, ніж діаманти. При цьому присутній не просто вираз корисності блага для людини, а й оцінка цієї корисності у певній кількості інших благ. Це й фіксується у категорії цінності.

З урахуванням цього, відношення виробника до споживача, що опосередковано рухом товару, може бути представлено таким чином:

Рисунок 1.1 – Взаємозв’язок споживчої та мінової вартості товару

Історично, розвиток обміну відбувався шляхом зміни наступних форм вартості: