Міністерство освіти і науки України

Інститут права імені Володимира Сташиса

Класичного приватного університету

Кримінально-виконавче право

Навчальний посібник

Видання друге, змінене і доповнене

За редакцією кандидата юридичних наук, професора Т. А. Денисової

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Київ

Видавництво «Істина»

2010

ББК 67.304.2

К66 Кримінально-виконавче право: Навчальний посібник/Вид. 2-ге, зм. і доп./ За ред. Т. А. Денисової. — К.: Істина, 2010. — 400 с

ISBN 978-966-8909-18-4

Навчальний посібник підготовлено згідно з вимогами Міністерства освіти і науки України.

Розроблений відповідно до навчальної програми курсу «Кримі­нально-виконавче право» навчальний посібник включає основні положення, що містяться у Загальній та Особливій частинах, нор­мативну базу курсу з урахуванням змін кримінально-виконавчого законодавства, тести, глосарій, а також запитання, що необхідні для практичної роботи працівників кримінально-виконавчої служби.

Книга розрахована на студентів, курсантів та слухачів вищих навчальних закладів, аспірантів, ад'юнктів, викладачів, працівників кримінально-виконавчої служби України, а також юристів, які ви­вчають кримінально-виконавче право.

КОЛЕКТИВ АВТОРІВ:

Бадира В.А. — навчальні завдання до тем курсу;

Денисов С.Ф. — тема 15; глосарій, тестові завдання, список реко­мендованих джерел (у співавторстві з Хашевим В. Г.);

Денисова Т.А. — передмова, теми 1 —14;

Мінаєв М.М. — схеми до тем курсу;

Хашев В.Г. — глосарій, тестові завдання, список рекомендованих джерел (у співавторстві з Денисовым С.Ф.).

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Джужа О.М. — доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, проректор з наукової роботи Київського національ­ного університету внутрішніх справ;

Лукашевич В.Г. — доктор юридичних наук, професор, заслуже­ний юрист України, перший проректор Класичного приватного університету;

Фесенко Є.В. — доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри кримінального та адміністративного права Академії адво­катури України

Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист від 21.06.2007 р. № 1.4/18-Г-987

ISBN 978-966-8909-18-4

ББК 67.304.2

© Колектив авторів, 2010

© Видавництво «Істина», 2010

«

ПЕРЕДМОВА

Правосуддя, милосердя, професіоналізм

Найбільш небезпечним негативним соціальним явищем се­ред тих, які вирізняються агресією, жорстокістю, спричиняють такі тяжкі наслідки, як смерть, розруха, знищення моральних та матеріальних цінностей, є вчинення злочинів. Щоб запобіг­ти злочинності, суспільство має докладати зусиль, утримувати своїх членів від вчинення протиправних дій та стимулювати їх законослухняну поведінку.

Захистом суспільства від протиправних дій особи, яка вчи­нила злочин, є застосування покарання. Проте, караючи зло­чинця, суспільство не повинно переходити певні межі, щоб не стати заручником криміналізації окремого регіону чи держави. Визначаючи розмір та вид покарання, необхідно враховувати не тільки санкцію відповідної статті, а й інші загальні засади призначення покарання: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо. Але головною повинна бути теза, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене таке покарання, яке було б необхідним та достатнім для її виправлення та запобі­гання новим злочинам.

Кримінальне покарання як специфічна форма державного примусу традиційно здійснює психологічний та виховний вплив на конкретного засудженого, а також є одним із засобів управління процесом соціальної реадаптації злочинця до умов життя суспільства. Кримінальне покарання передбачає позбавлення чи обмеження засудженого у певних духовних, матеріальних та фізичних благах. Штраф, громадські чи вип­равні роботи, аредіт, позбавлення волі та інші види покаран­ня є заходами примусу, які мають певний каральний зміст. Переживання, викликані кримінальним покаранням, мають спонукати засудженого усвідомити свою провину та відпові­дальність перед суспільством і державою. Засуджений не має права порушувати кримінально-правові та кримінально-ви­конавчі заборони, йому необхідно дотримуватись обов'язків, встановлених нормативними актами кримінально-виконавчої служби. Правослухняна поведінка засудженого, осуд ним

З

вчиненого злочину, соціальна адаптація і життя без правопо­рушень — все це є головним результатом карально-виховного впливу і ознакою виправлення особи.

Після проголошення незалежності Україна досягла певного поступу в розвитку демократичного суспільства, заснованого на принципах верховенства права та поваги до прав людини. Незалежність створила умови для розширення в країні прав і свобод людини та наповнення їх новим змістом. Так, Кон­ституція України визнає людину, її життя, честь та гідність, недоторканність і безпеку як найвищу соціальну цінність. Задекларовані Конституцією права і свободи людини повинна забезпечити держава, яка знаходиться на перехідному етапі свого розвитку і здійснює пошук шляхів самовдосконалення, насамперед політичної, економічної та соціальної сфер. Вод­ночас починається реформування законодавства: його зміна, внесення доповнень, уточнень, розробка нових концепцій та моделей тощо. Дуже важливо, щоб ці реформи відбувалися у правильному напрямі, були враховані найсучасніші наукові дослідження та набутий практичний досвід, особливості, при­таманні нашій державі, та міжнародні розробки, багатовіковий досвід минулого та прогнози майбутнього.

Історія пам'ятає, шо функціонування з 50-х років XX ст. таборів для засуджених до позбавлення волі, а також системи умовного засудження та умовного звільнення з обов'язковим залученням до праці мали основне призначення — організа­цію переміщення численних засуджених з одного регіону в інший для вирішення первинного економічного завдання. Не процес виховання, не режим відбування покарання, а саме виробничий план став на довгі десятиліття основним завдан­ням і дав основний прибуток не лише системі Міністерства внутрішніх справ України, а й державі загалом. З початком реформ у кримінально-виконавчій системі України склалася досить складна ситуація, що передбачала подолання наслідків радянської виправно-трудової системи. На шляху реального реформування необхідно було долати кризові явища, які суп­роводжувались значною реконструкцією існуючих структур і насамперед відокремленням кримінально-виконавчої системи від Міністерства внутрішніх справ України та створенням Державного департаменту України з питань виконання пока­рань (далі — ДДУПВП). Засновані на кримінальних репресіях установи примусової праці вже з перших кроків переходу до ринкової економіки зламали стійкість економіки виправно-трудового комплексу. Буквально за кілька років вона втратила свою ефективність і почала швидко руйнуватись.

4

Орієнтація реформ незалежної України на розбудову де­мократичного суспільства і правової держави дала можливість змінити уявлення про «свободу» та «покарання». Це зумовило проведення принципово нової, самостійної політики у сфері застосування кримінальних покарань, а саме їх призначення, виконання та відбування. За останній час прийнято низку законів, інших нормативних актів, а саме: 11 липня 2003 р. — Кримінально-виконавчий кодекс України, 23 червня 2005 р. — Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», кілька відомчих актів, що регламентують діяльність ДДУПВП та його структурних підрозділів тощо.

Нещодавно у Київській області відкрито установу виконан­ня покарань нового типу, яка обладнана на зразок зарубіжних аналогічних установ. Проте вона стала прикладом того, що жодні прийнятні умови існування не змінюють тюремних тра­дицій та взаємовідносин засуджених і персоналу, якщо вони не зазнають докорінних внутрішніх змін.

Сучасна система відбування покарань залишилась однією з самих жорстких та неефективних у світі. Той, хто хоча б одного разу відбував покарання в місцях позбавлення волі, не відчуває страху перед майбутнім засудженням, бо йому знайомі і оточення, і традиції, і загальна система відбування покаран­ня. Специфічна субкультура, тісне спілкування в мікрогрупах сприяє розвитку агресії, культу насильства та жорстокості щодо влади, суспільства, підвищує злочинний професіоналізм та інтенсивність криміналізації. Це істотно впливає на живучість тюремних традицій, згуртованість злочинного середовища, поширення відповідних негативних відносин через осіб, звільнених з місць позбавлення волі. На жаль, ця система не спроможна змінити душу людини, повернути її у суспільство відновленою, з позитивними змінами і установками не про­довжувати злочинну діяльність.

Проте цього можна досягти за умови вирішення проблеми кадрового забезпечення кримінально-виконавчої системи. У зв'язку з цим виникає нагальна потреба у підвищенні рівня правової підготовки працівників органів і установ системи виконання кримінальних покарань.

Слід констатувати, що в період навчання у вищих нав­чальних закладах при розподілі навчальних годин пріоритет віддається, і це цілком виправдано, таким дисциплінам, як кримінальне право та кримінальний процес. Але проблеми виконання/відбування покарання є не менш важливими, адже кожен хибний крок співробітника кримінально-вико­навчої системи може назавжди скалічити життя людини, яка відбуває кримінальне покарання. Сьогодні кримінально-вико-

5

навча система України знаходиться на шляху кардинального реформування. Саме тому оновленій системі необхідні висо­кокваліфіковані співробітники.

Автори навчального посібника розраховують, що він стане у пригоді студентам, курсантам та слухачам вищих навчаль­них закладів України, аспірантам, ад'юнктам, викладачам, працівникам кримінально-виконавчої служби, а також всім небайдужим до проблем кримінально-виконавчого права. Ми сподіваємось на дискусію не тільки професіоналів, а й широких верств населення, у тому числі представників громадськості та засуджених, які відбувають чи відбули покарання.

Гаслом цього видання ми обрали: «Правосуддя, милосердя, професіоналізм», бо вважаємо, що майбутній слідчий, який складає обвинувальний вирок, суддя, який розглядає справу по суті, співробітник кримінально-виконавчої установи, який виконує вирок суду, — всі вони повинні мати саме такі якості, які необхідні для роботи із засудженими.

Стимулювання засуджених до правомірної поведінки і нек-римінального життя в суспільстві після звільнення від кримі­нального покарання має бути основою під час застосування виправного впливу на засуджених. Засуджений не повинен відчувати себе ізгоєм. Саме за його безпосередньої участі суспільство і ДДУПВП повинні будувати відновні програми, які давно використовуються в країнах Західної Європи, але для нашого суспільства видаються непридатними.

Свого часу видатний вчений Н. Крісті описав зустрічі та збори в горах Норвегії, де предметом обговорення є питання кримінально-виконавчої політики, життя засуджених, пробле­ми їх соціальної адаптації тощо. На ці збори приїздять видатні політики, представники преси, духовенства, посадові особи установ виконання покарань, науковці, колишні ув'язнені та засуджені, які отримали відпустку¹, і всі разом вирішують про­блеми кримінально-виконавчої системи. Зараз навіть неможли­во собі уявити таку ситуацію в нашій країні. Але саме тоді, коли щось подібне буде проходити в Україні, ми фактично, а не на папері, зможемо змінити політику держави при призначенні і виконанні покарань і отримаємо право називатися цивілізованим суспільством. Слід підтримати позитивні ініціативи, що

¹ Кристи Н. Борьба с преступностью как индустрия. Вперед, к Гулагу западного образца / Пер. с англ. А. Петрова, В. Пророковой; Предисл. Я. Гилинского. — 2-е изд. — М.: РОО «Центр содействия реформе уго­ловного правосудия», 2001. — С. 38—40.

6

постійно висловлювались Л.В. Багрієм-Шахматовим, І.Г. Бо-гатирьовим, О.П. Букаловим, В.В. Голіною, І.М. Даньшиним, О.М. Джужею, В.М. Дрьоміним, О.Г. Колбом, А.П. Закалю-ком, О.М. Костенком, М.П. Мелентьєвим, В.О. Меркуловою, В.П. Пєтковим, Г.О. Радовим, В.В. Сташисом, А.Х. Степа-нюком, В.М. Трубніковим, О.Г. Фроловою, В.І. Шакуном та іншими щодо пошуків шляхів реформування не лише системи виконання покарань, а й суспільства.

Слід змінювати традиції суспільства, вчитися виявляти тер­пимість, підвищувати рівень правової культури і моральності. Тоді заходи держави щодо скорочення та лібералізації кримі­нально-правового примусу будуть сприйняті суспільством як такі, що мають відбуватися. Це не означає, що за вчинений злочин суспільство не повинно покарати злочинця. Принцип невідворотності покарання є обов'язковим, і за вчинення будь-якого злочину винний має бути покараний. Але кримінальне покарання — це найсуворіший захід, і в установах виконання покарань слід утримувати осіб, небезпечних для суспільства, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Автори висловлюють щиру подяку рецензентам цього навчального посібника: Джужі Олександру Миколайовичу — доктору юридичних наук, професору, заслуженому юристу України, проректору з наукової роботи Національного універ­ситету' внутрішніх справ, Лукашевичу Віталію Григоровичу — доктору юридичних наук, професору, заслуженому юри­сту України, першому проректору Класичного приватного університету та Фесенку Євгену Володимировичу — доктору юридичних наук, професору, завідувачу кафедри кримінального та адміністративного права Академії адвокатури України за їхні слушні поради та зауваження.

Сподіваємося, що найближчим часом кожен з нас і всі разом ми зможемо змінити на краще та реформувати систему виконання покарань задля запобігання поширенню кримі­нальних звичаїв, традицій і злочинності в Україні.

7

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА

ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ

ПРАВО»

Курс кримінально-виконавчого права складається з За­гальної та Особливої частин і включає в себе 2 комплекси взаємопов'язаних проблем: теорію кримінально-виконавчого права та сучасну практику виконання і відбування покарань.

Робоча навчальна програма включає в себе: тематичний план дисципліни, зміст навчального матеріалу за темами, основну літературу до всього курсу та додаткову до окремих тем, питання до іспиту.

Мета дисципліни:

• оволодіння студентами знаннями відповідно до зазна­чених нижче завдань і вимог програми курсу;

• формування навичок мислення, оцінки ситуацій, що виникають у процесі виконання і відбування покарань;

• напрацювання вмінь складати аналіз оперативної об­становки в установі виконання покарань, проводити заходи забезпечення охорони та нагляду за засудженими, здійснюва­ти планування роботи щодо здійснення карально-виховного впливу на засуджених.

Завдання дисципліни полягає в тому, щоб забезпечити:

• вивчення нормативно-правових актів щодо застосування різних видів покарань у практичній діяльності;

• опанування необхідною науково-методологічною ба­зою, що забезпечує знання існуючих проблем кримінально-виконавчого права, шляхів розв'язання спірних положень, самовдосконалення фахового рівня;

• формування досконалих навичок щодо прийняття об­грунтованих і законних рішень щодо дотримання законності при виконанні покарань;

• розвиток правової свідомості як передумови для опану­вання національного законодавства;

• формування навичок організації самостійної роботи в установах виконання покарань.

Вивчення кримінально-виконавчого права дозволить сту­дентам: 1) знати:

— систему та джерела кримінально-виконавчого права,

8

загальну характеристику міжнародно-правових стандартів по­водження із засудженими;

• систему органів та установ виконання покарань та пра­вовий статус засуджених;

• особливості виконання покарань, пов'язаних та не пов'язаних із позбавленням волі, а також порядок виконання і відбування покарань окремими категоріями засуджених;

• комплекс загальносуспільних та відомчих заходів запобі­гання рецидивній злочинності і набір спеціальних заходів щодо соціальної адаптації звільнених від відбування покарання.

2) вміти:

• аналізувати комплекс карально-виховних заходів, шо застосовуються до засуджених в процесі виконання та від­бування ними покарань;

• виявляти причини і умови, які сприяють погіршенню умов режиму виконання покарань, нагляду та охорони за­суджених;

• організовувати і проводити дослідження заходів ви­правного впливу на окремому об'єкті, території установи виконання покарань;

• розробляти і реалізовувати різноманітні запобіжні за­ходи;

• співпрацювати з громадськими організаціями з питань виправлення та ресоціалізації засуджених.

Викладання дисципліни «Кримінально-виконавче право» здійснюється на основі курсу лекцій, шляхом проведення семінарських і практичних занять, залучення перспективних форм, таких як тренінги, «круглий стіл», дискусія з актуаль­них проблем тощо. Під час проведення аудиторних занять і самостійної роботи мають бути використані навчальні й контролюючі програми.

Проведення поточного та підсумкового контролю

Поточний контроль є засобом виявлення ступеня сприй­няття (засвоєння) навчапьного матеріалу з курсу кримінально-виконавчого права. Він пов'язаний з усіма формами навчаль­ного процесу і здійснюється протягом всього вивчення курсу.

Рубіжний контроль знань є показником якості вивчення окремих модулів, тем. Він здійснюється після вивчення від­повідної теми або блоку тем програми усно й письмово у вигляді контрольної роботи, виконання тестових завдань. Так, на розв'язання тестових завдань відведено до ЗО хвилин практичного (семінарського) заняття залежно від кількості

9

тестів. Кожне питання супроводжується альтернативними варіантами відповідей, позначеними цифрами 1, 2, 3, 4, 5. Одна правильна відповідь оцінюється в один бал, що створює умови для прозорості критеріїв оцінювання.

Результати тестування оцінюються за такою схемою:

Оцінка «відмінно» — правильна відповідь на 90% питань.

Оцінка «добре» — правильна відповідь на 70% питань.

Оцінка «задовільно» — правильна відповідь на 53% питань.

Оцінка «незадовільно» — правильна відповідь на менше, ніж 53% питань.

Як вірні приймаються ті відповіді, які відповідають форму­люванням чинного законодавства, інших нормативних актів та теоретичних положень кримінально-виконавчого права. Авто­ри при цьому керуються безспірним положенням, що основу будь-якого юридичного знання становить знання нормативних положень. Тому відповідна побудова тестів повинна стимулю­вати звернення до першоджерел, якими є текст відповідного закону, інших актів законодавства, Правил внутрішнього роз­порядку установ виконання покарань тощо.

Підсумковий контроль здійснюється шляхом проведення іспиту.

Критерії оцінки знань, вмінь та практичних навичків

Головним, що враховується екзаменаторами при вирі­шенні питання про рівень підготовки студентів з дисципліни «Кримінально-виконавче право» є:

• знання основних положень кримінології;

• знання основних нормативно-правових актів в галузі кримінально-виконавчого права;

• вміння самостійно аналізувати сучасний стан виконання покарань на окремій території або в окремій установі;

• вміння застосовувати отримані знання при проведенні заходів кримінально-виконавчого впливу на засуджених в процесі відбування ними певних видів покарань;

• вміння грамотно складати документи;

• вміння самостійно, послідовно, чітко та впевнено ви­класти свої знання під час усних та письмових відповідей.

При визначенні оцінки знань студентів викладач керується критеріями та положеннями, які розроблені Міністерством освіти і науки України, а також методичними рекомендаці­ями з питань організації та здійснення навчально-виховного процесу. Базовою шкалою оцінювання навчальної діяльності студентів є 100-бальна шкала.

10

Поточна модульна рейтингова оцінка складається з 75 балів

(5 модулів, повне виконання кожного з них — по 15 балів), які студент отримує за певну навчальну діяльність протягом засво­єння даного модуля: — усна відповідь — до 5 балів, виконання і захист індивідуальних завдань (пошук і аналіз законодавчих актів, монографій, наукових статей — до 5 балів, виконання тестового завдання — до 4 балів («відмінно» А — 4 бали, «добре» В — 3 бали, «задовільно» С — 2 бали, «задовільно» Е — 1 бал, «незадовільно» F, FX — 0 балів), доповнення до усного виступу — 1 бал.

Позитивного результату складення іспиту (до 25 балів) за­слуговують відповіді студентів, які показали впевнені зна­ння передбаченого програмного матеріалу, використали для підготовки основну та додаткову літературу, освоїли основні нормативно-правові акти у галузі кримінально-виконавчого права, не допустили суттєвих помилок у відповідях на всі запитання.

Негативного результату складення іспиту заслуговують відповіді студентів, які не знають значної частини програм­ного матеріалу, не знають основних положень кримінально-виконавчого права, не засвоїли чинних нормативно-правових документів та припускаються суттєвих помилок.

Зарахування кредиту та визначення оцінок за національною шкалою і шкалою ECTS здійснюється наступним чином:

Від­сотки під­сум­кової оцін­ки	Оцінка за національною шкалою	Оцін­ка за ECTS	Пояснення
1	2	3	4
90-100	Відмінно. Студент має глибокі, міцні і систематичні знання всіх положень теорії, може не тільки сформулювати, а й самостійно проаналізувати законодавство, ви­рішити проблемні ситуації, здатний скласти робочий план та програму виправного впливу на засуджених. Відповідь відрізняється точністю формулювань, логікою, достатнім рівнем узагальненості знань.	А	Кредит за­раховано. Контроль­ні заходи виконані лише з не-значною кількістю помилок

] 1

82-89	Добре. Студент знає і може само­стійно сформулювати основні те­оретичні визначення та пов'язати їх з практичними прикладами, але не завжди може за допомогою законодавства довести їх. Може самостійно застосовувати знання в стандартних ситуаціях, його від­повідь логічна, але розуміння не є узагальненим.	В	Кредит за­раховано. Контроль­ні заходи виконані вище за середній рівень з кількома помилками
75-81	Задовільно. Студент володіє програмним матеріалом повер­хово, не може чітко висловити свої думки, але не допускає при цьому суттєвих неточностей, від­повідь на теоретичні запитання з кримінально-виконавчого права формулює нечітко, але може пояснити певні практичні питання.	С	Кредит за­раховано. Контроль­ні заходи виконані правильно з певною кількістю суттєвих помилок
60-66	Задовільно. Студент оволодів тіль­ки основним навчальним матері­алом з кримінально-виконавчого права, при відповіді на поставлені запитання не може сформулювати свою думку, дати визначення тер­мінам, відсутні точні формулюван­ня при викладенні теоретичного матеріалу, виконання практичних завдань викликають труднощі. Системні знання відсутні.	Е	Кредит за­раховано. Контроль­ні заходи виконані ви ше за середній рівень з кількома помилка­ми
35-59	Незадовільно. Відповідь студента при відтворенні навчального мате­ріалу з кримінально-виконавчого права фрагментарна, зумовлена нечіткими уявленнями про про­блеми виконання та відбування покарань. У відповіді відсутня самостійність. Знає лише деякі основні поняття та визначення і формулює лише деякі основні по­ложення теоретичного матеріалу.	FX	Кредит не зараховано. Студенту на­дається мож­ливість склас­ти обумовлені контрольні заходи для поліпшення підсумкової оцінки

12

1-34

Незадовільно. Студент не засвоїв програму навчального матеріалу з кримінально-виконавчого пра­ва, як по модулях, так і загалом по курсу, допускає неприпустимі помилки, практичні завдання виконує з великими труднощами та недоліками.

F

Кредит не зарахова­но. Студент повинен повторно освоювати навчальний матеріал дисципліни (модуля)

Програма курсу розроблена з урахуванням досвіду його викладання в Національній юридичній академії Україниімені Ярослава Мудрого, Львівському національному університеті імені Івана Франка, Одеській національній юридичній акаде­мії, Київському національному університеті внутрішніх справ, Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна та інших провідних юридичних вузах.

Тематичний план з дисципліни «Кримінально-виконавче право» на VII— VIII семестри навчального року для студентів 4 курсу денної форми

навчання (спеціальність 6.060101 — Правознавство)

Назва розділів і теми навчальної	Кількість годин за видами занять					Модуль
	всього	ь	3	О w	п "0
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права	12	4		2	6	1
Тема 2. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими	10	2		2	6
Тема 3. Правовий статус засуджених	10	2		2	6

13

Тема 4. Органи та установи виконання покарань	8	2		2	4	2
Тема 5. Контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань	8	2		2	4
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Тема 6. Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі	18	4	2	2	10	3
Тема 7. Виконання покарань, що пов'язані з проходженням військової служби	6	2		2	2
Проміжна атестація
Тема 8. Система виконання покарань у виді позбавлення волі	14	2	4	2	6	4
Тема 9. Режим виконання покарань та за­соби його забезпечення	12	4	4		4
Тема 10. Умови відбування покарання та засоби їх забезпечення	8	2	2	2	2
Тема 11. Праця засуджених до позбавлення волі	10	2	2	2	4
Тема 12. Виховний вплив на засуджених в період відбування покарання	18	4	6		8
Тема 13. Особливості відбування покаран­ня окремими категоріями засуджених	18	4	4	2	8
Тема 14. Звільнення засуджених від від­бування покарання	14	2	2	4	6	5
Тема 15. Основні положення кримінально-виконавчих систем іноземних держав	8	2		2	10
Всього тем: 15 180 годин		40	26	28	86