Лекція №3 загальнобіологічні закономірності росту, розвитку та морфофункціональної організації ссавців
I. Поняття про кореляції та координації
Морфофункціональна взаємозалежність між структурами організму в онтогенезі, в результаті якої зміна в одному органі приводить до змін в другому, називається кореляція, а зв’язок між такими органами – корелятивним.
У процесі індивідуального розвитку виділяють наступні види кореляцій:
1. геномні (ідіоплазматичні) – зумовлені множинною дією одних і тих самих генів в генотипі або постійністю факторів, які є в одній і тій самій хромосомі. Проявляються в онтогенезі найбільш рано. Напр.: розвиток короткого дзьоба в голубів (турман) завжди супроводжуються розвитком густого пір’я на ногах;
2. морфогенетичні – базуються на взаємодії клітин або частин у процесі їх диференціації в ембріогенезі. Особливо виражені під час формування основних органів та структур плода. Напр.: взаємний вплив очного яблука і кришталика – видалення очного яблука у ембріонів жаб приводить до недорозвинення кришталика; розвиток цнс у хребетних відбувається лише за взаємодії хорди та ектодерми;
3. ергонтичні (функціональні) – функціональні залежності між уже сформованими (дефінітивними) структурами. Напр.: видалення рецептора в органах чуття веде до недорозвинення відповідного нерва і центра. Розвиток скелетних м’язів відображається на структурі кісток скелета.
Результати ергонтичних кореляцій не успадковуються, але вони відіграють роль у розвитку повноцінного життєздатного організму.
За напрямом кореляції:
-
позитивні – збільшення одного органу веде до збільшення іншого;
-
негативні – збільшення одного органу веде до зменшення іншого.
За силою кореляції коливаються від слабких до тісних.
Таким чином, здійснюючи певну дію на будь-який орган не можна забувати про його корелятивний взаємозв’язок з іншими органами, які також обов’язково відреагують на задану дію.
Цілісність організму припускає узгоджену зміну його органів і частин не лише в онтогенезі, але й у філогенезі.
Взаємозалежність частин або органів у філогенезі, їх узгоджена зміна називається координація.
Види координацій (по І.І. Шмальгаузену):
1. топографічні – базуються на морфогенетичних кореляціях. Виражені в узгоджених змінах топографічних співвідношень між органами, не пов’язаними функціонально. Напр.: співвідношення між осьовим скелетом та спинним мозком; розміром та формою черепної коробки і головного мозку; збільшення розмірів очей → збільшення очної ямки;
2. динамічні (конструктивні) – базуються на ергонтичних кореляціях, виражаються в узгодженій зміні функціонально пов’язаних органів. Напр.: залежність між ступенем розвитку органів чуття та їх центрів у головному мозку;
3. біологічні – виражаються в зміні органів, не пов’язаних топографічно та функціонально, зумовлені більше умовами існування та способом життя. Напр.: у жуйних специфічна зубна формула, багатокамерний шлунок та спеціалізовані кінцівки, що зумовлено травоядністю та способом життя; в ссавців, які переміщуються на чотирьох кінцівках спостерігається відповідність між довжиною кінцівок та шиї; розвиток зубів у хижаків координовано з розвитком вискового м’язу.