Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекц я 3. Загальноб ол. законом рност (продов....doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
05.11.2018
Размер:
50.18 Кб
Скачать

Лекція №3 загальнобіологічні закономірності росту, розвитку та морфофункціональної організації ссавців

I. Поняття про кореляції та координації

Морфофункціональна взаємозалежність між структурами організму в онтогенезі, в результаті якої зміна в одному органі приводить до змін в другому, називається кореляція, а зв’язок між такими органами – корелятивним.

У процесі індивідуального розвитку виділяють наступні види кореляцій:

1. геномні (ідіоплазматичні) – зумовлені множинною дією одних і тих самих генів в генотипі або постійністю факторів, які є в одній і тій самій хромосомі. Проявляються в онтогенезі найбільш рано. Напр.: розвиток короткого дзьоба в голубів (турман) завжди супроводжуються розвитком густого пір’я на ногах;

2. морфогенетичні – базуються на взаємодії клітин або частин у процесі їх диференціації в ембріогенезі. Особливо виражені під час формування основних органів та структур плода. Напр.: взаємний вплив очного яблука і кришталика – видалення очного яблука у ембріонів жаб приводить до недорозвинення кришталика; розвиток цнс у хребетних відбувається лише за взаємодії хорди та ектодерми;

3. ергонтичні (функціональні) – функціональні залежності між уже сформованими (дефінітивними) структурами. Напр.: видалення рецептора в органах чуття веде до недорозвинення відповідного нерва і центра. Розвиток скелетних м’язів відображається на структурі кісток скелета.

Результати ергонтичних кореляцій не успадковуються, але вони відіграють роль у розвитку повноцінного життєздатного організму.

За напрямом кореляції:

  • позитивні – збільшення одного органу веде до збільшення іншого;

  • негативні – збільшення одного органу веде до зменшення іншого.

За силою кореляції коливаються від слабких до тісних.

Таким чином, здійснюючи певну дію на будь-який орган не можна забувати про його корелятивний взаємозв’язок з іншими органами, які також обов’язково відреагують на задану дію.

Цілісність організму припускає узгоджену зміну його органів і частин не лише в онтогенезі, але й у філогенезі.

Взаємозалежність частин або органів у філогенезі, їх узгоджена зміна називається координація.

Види координацій (по І.І. Шмальгаузену):

1. топографічні – базуються на морфогенетичних кореляціях. Виражені в узгоджених змінах топографічних співвідношень між органами, не пов’язаними функціонально. Напр.: співвідношення між осьовим скелетом та спинним мозком; розміром та формою черепної коробки і головного мозку; збільшення розмірів очей → збільшення очної ямки;

2. динамічні (конструктивні) – базуються на ергонтичних кореляціях, виражаються в узгодженій зміні функціонально пов’язаних органів. Напр.: залежність між ступенем розвитку органів чуття та їх центрів у головному мозку;

3. біологічні – виражаються в зміні органів, не пов’язаних топографічно та функціонально, зумовлені більше умовами існування та способом життя. Напр.: у жуйних специфічна зубна формула, багатокамерний шлунок та спеціалізовані кінцівки, що зумовлено травоядністю та способом життя; в ссавців, які переміщуються на чотирьох кінцівках спостерігається відповідність між довжиною кінцівок та шиї; розвиток зубів у хижаків координовано з розвитком вискового м’язу.