Лекція №4. Апарат руху, його значення, розвиток та принципи будови. Скелет хребетних, закономірності його структурно-функціональної організації

I. Поняття при системи органів, апарати та організм у цілому

Система органів – комплекс морфологічно взаємопов’язаних однорідних за будовою та походженням органів, які виконують певну функцію.

Апарат – комплекс різних за будовою, локалізацією та походженням органів, об’єднаних між собою для виконання якоїсь життєво важливої функції.

В організмі тварин розрізняють три групи об’єднань органів:

1. соматичні системи і апарати;

2. вісцеральні (внутрішні) системи і апарати;

3. інтегруючі або об’єднуючі системи і апарати.

До соматичних систем («soma» - тіло) відносяться кісткова система, система суглобів та зв’язок, м’язова система та шкірний покрив з похідними. В сукупності соматичні системи утворюють апарат руху.

До вісцеральних об’єднань органів відносять апарати травлення, дихання, розмноження, а також систему органів сечовиділення.

До інтегруючих систем відносять нервову, серцево-судинну, ендокринну системи, систему органів кровотворення та імунного захисту. Інтегруючі системи керують діяльністю всіх, без винятку, систем органів та апаратів, об’єднуючи їх в єдине ціле, а також відповідають за взаємодію організму з факторами середовища існування.

Організм – складна цільна, жива структура, яка знаходиться в процесі обміну речовин та енергії із зовнішнім середовищем і здатна до саморозвитку, саморегуляції, самовідновлення, розмноження, передачі їх властивостей потомству.

Складність – забезпечують велика кількість молекул, клітин, які гармонійно взаємодіють один з одним. Ці взаємодії забезпечують спеціальні регуляторні системи. Складність і досконалість утворень сучасної техніки не можуть порівнятися із складністю живих організмів.

Цілісність – відбувається завдяки наявності інтегруючих систем. Всі органи і системи корелятивно взаємопов’язані. Діючи на певний орган потрібно пам’ятати, що ви дієте на весь організм.

Відкрита система – постійний обмін речовин і енергії із зовнішнім середовищем. Порушення обміну – хвороба і смерть. Ця обставина лежить в основі профілактики хвороб.

Здатність до саморозвитку – в процесі онто- і філогенезу, особливо це виражено в пренатальному періоді онтогенезу. В процесі розвитку змінюються вимоги до умов зовнішнього середовища, тому важливе завдання ветлікаря – забезпечити оптимальні умови для розвитку організму.

Здатність до відновлення – регенерація. Лікар повинен вміти діяти на цю здатність у потрібному напрямі.

Здатність до саморегуляції – пристосування до умов зовнішнього середовища до певної межі. Зміни середовища можуть бути настільки різкими, що організм може загинути. Лікар повинен допомогти або покращенням середовища, або підвищенням здатності організму до саморегуляції.

Таким чином, предметом вивчення анатомії є органи, їх системи і апарати, а також організм у цілому.

Iі. Апарат руху

Традиційно анатомія починається з вивчення будови апарату руху та його основи – кісткової системи.

Апарат руху в статевозрілих тварин досягає 60-68% від живої маси, а в новонароджених – 70-78%.