Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекця 7. Морфофункцональна хар-ка мТязово с....doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
05.11.2018
Размер:
57.34 Кб
Скачать

Лекція №7. Морфофункціональна характеристика м’язової системи

Розділ анатомії, в якому вивчають м’язову систему називається міологія. М’язова система представлена комплексом органів – м’язів, які разом із скелетом формують апарат руху (локомоторний апарат) та забезпечують рух організму тварини в просторі і часі або локомоцію.

1. Функціональне значення м’язової системи

а) прямолінійний поступальний рух у просторі і часі – локомоція;

б) рух окремих частин тіла і органів (жувальні рухи, перистальтика кишечнику, скорочення серця);

в) статична і антигравітаційна функція забезпечує фіксацію суглобів у певному положенні (під певними кутами) в умовах земної гравітації → характерне для кожного виду тварин положення тіла в стані спокою;

г) амортизація (погашення ударів) під час руху;

д) активізація току крові й лімфи.

2. Способи локомоції у філогенезі

У філогенезі виділяють три способи локомоції, кожний з яких більш досконалий, ніж попередній:

а) амебоподібний рух – відбувається за рахунок утворення в клітині тимчасових виступів – псевдоподій (окремі простіші і лейкоцити в хребетних);

б) рух за допомогою війок та джгутиків – характерний для простіших джгутикових, сперміїв людини і тварини;

в) м’язовий рух – за допомогою м’язів, характерний для черв’яків, членистоногих, хребетних тварин.

В основі всіх способів локомоції лежить взаємодія особливих скорочувальних білків – актина і міозина.

3. Взаємодія м’язів з іншими апаратами та системами організму

- кожний м’яз організму функціонально й морфологічно тісно пов’язаний з нервовою системою, так як рух – це реакція на якийсь подразник; м’язова система розвивається паралельно з нервовою системою (динамічна координація);

І.М. Сеченов: «Все бесконечное разнообразие внешних проявлений мозговой деятельности сводится окончательно к одному лишь явлению – мышечному движению».

- зі скелетом (локомоторний, статичний апарат);

- з внутрішніми органами → активізація скорочувальної функції деяких нутрощів;

- із судинами → сприяє кровотоку;

- з органами рівноваги та іншими органами чуття – рівновага тіла, точність рухів.

Найбільш диференційовані рухи в людини, особливо різноманітна міміка.

І.П. Павлов «Вся видимая жизнь организма, все соотношение его с внешним миром производится при помощи мышечной системы».

Залежно від інервації, розвитку і характеру рухової функції мускулатура хребетних поділяється на соматичну та вісцеральну.

А) Соматична – система довільного руху. Особливості:

- побудована із посмугованої м’язової тканини, забезпечує довільні рухи, найголовнішими з яких є локомоторні;

- відносна маса – 35-55% (до 70%), в новонароджених менша, ніж у дорослих;

- дуже тісно пов’язана із скелетом і називається скелетна;

- інервується соматичною нервовою системою;

- як правило, утворює окремі органи – м’язи, які закріплюються на кістках, у ділянці очного яблука та зовнішнього вуха, на початку і в кінці стінки нутрощів;

- рухи: швидке наростання і втрата тонусу, швидка втомлюваність.

Б) Вісцеральна – система недовільного руху. Особливості:

- побудована із непосмугованої м’язової тканини, забезпечує недовільні рухи внутрішніх органів;

- відносна маса – біля 8%;

- не пов’язана зі скелетом;

- інервується вегетативною нервовою системою;

- розміщується в стінці нутрощів та судин; окремих органів, як правило не утворює, за винятком, сфінктери шлунково-кишкового тракту, м’язовий шлунок у птахів;

- рухи: довге наростання і зберігання тонусу, повільне розслаблення.