- •Лекція №7. Морфофункціональна характеристика м’язової системи
- •1. Функціональне значення м’язової системи
- •2. Способи локомоції у філогенезі
- •3. Взаємодія м’язів з іншими апаратами та системами організму
- •4. Фізичні та хімічні властивості м’язів
- •5. Будова скелетного м’яза як органа
- •6. Анатомічна структура класичного веретеноподібного м’яза
- •7. Класифікація м’язів
- •I. За формою
- •6. Складні:
- •II. За внутрішньою будовою
- •III. Види рухів, що виникають при роботі м’язів (за функцією)
- •V. За походженням
- •8. Особливості кровопостачання та інервації м’язів
Лекція №7. Морфофункціональна характеристика м’язової системи
Розділ анатомії, в якому вивчають м’язову систему називається міологія. М’язова система представлена комплексом органів – м’язів, які разом із скелетом формують апарат руху (локомоторний апарат) та забезпечують рух організму тварини в просторі і часі або локомоцію.
1. Функціональне значення м’язової системи
а) прямолінійний поступальний рух у просторі і часі – локомоція;
б) рух окремих частин тіла і органів (жувальні рухи, перистальтика кишечнику, скорочення серця);
в) статична і антигравітаційна функція забезпечує фіксацію суглобів у певному положенні (під певними кутами) в умовах земної гравітації → характерне для кожного виду тварин положення тіла в стані спокою;
г) амортизація (погашення ударів) під час руху;
д) активізація току крові й лімфи.
2. Способи локомоції у філогенезі
У філогенезі виділяють три способи локомоції, кожний з яких більш досконалий, ніж попередній:
а) амебоподібний рух – відбувається за рахунок утворення в клітині тимчасових виступів – псевдоподій (окремі простіші і лейкоцити в хребетних);
б) рух за допомогою війок та джгутиків – характерний для простіших джгутикових, сперміїв людини і тварини;
в) м’язовий рух – за допомогою м’язів, характерний для черв’яків, членистоногих, хребетних тварин.
В основі всіх способів локомоції лежить взаємодія особливих скорочувальних білків – актина і міозина.
3. Взаємодія м’язів з іншими апаратами та системами організму
- кожний м’яз організму функціонально й морфологічно тісно пов’язаний з нервовою системою, так як рух – це реакція на якийсь подразник; м’язова система розвивається паралельно з нервовою системою (динамічна координація);
І.М. Сеченов: «Все бесконечное разнообразие внешних проявлений мозговой деятельности сводится окончательно к одному лишь явлению – мышечному движению».
- зі скелетом (локомоторний, статичний апарат);
- з внутрішніми органами → активізація скорочувальної функції деяких нутрощів;
- із судинами → сприяє кровотоку;
- з органами рівноваги та іншими органами чуття – рівновага тіла, точність рухів.
Найбільш диференційовані рухи в людини, особливо різноманітна міміка.
І.П. Павлов «Вся видимая жизнь организма, все соотношение его с внешним миром производится при помощи мышечной системы».
Залежно від інервації, розвитку і характеру рухової функції мускулатура хребетних поділяється на соматичну та вісцеральну.
А) Соматична – система довільного руху. Особливості:
- побудована із посмугованої м’язової тканини, забезпечує довільні рухи, найголовнішими з яких є локомоторні;
- відносна маса – 35-55% (до 70%), в новонароджених менша, ніж у дорослих;
- дуже тісно пов’язана із скелетом і називається скелетна;
- інервується соматичною нервовою системою;
- як правило, утворює окремі органи – м’язи, які закріплюються на кістках, у ділянці очного яблука та зовнішнього вуха, на початку і в кінці стінки нутрощів;
- рухи: швидке наростання і втрата тонусу, швидка втомлюваність.
Б) Вісцеральна – система недовільного руху. Особливості:
- побудована із непосмугованої м’язової тканини, забезпечує недовільні рухи внутрішніх органів;
- відносна маса – біля 8%;
- не пов’язана зі скелетом;
- інервується вегетативною нервовою системою;
- розміщується в стінці нутрощів та судин; окремих органів, як правило не утворює, за винятком, сфінктери шлунково-кишкового тракту, м’язовий шлунок у птахів;
- рухи: довге наростання і зберігання тонусу, повільне розслаблення.