Лекція №15. Загальна структурно-функціональна характеристика системи органів травлення

I. Значення апарату травлення для життєдіяльності організму

В основі життєдіяльності організму лежить обмін речовин – складний процес асиміляції (засвоєння) поживних речовин, які надходять із зовнішнього середовища та використовуються організмом для будови клітин і тканини та дисиміляції (розпаду) складних речовин на більш прості зі звільненням необхідної для життєдіяльності енергії (метаболічна енергія) шляхом їх окислення (горіння) киснем.

Поживні речовини надходять до організму тварини в складі корму. Проте високомолекулярні поживні речовини не можуть всмоктуватися і використовуватися клітинами організму безпосередньо. Вони попередньо повинні бути перероблені до відносно простих молекул. Процес переробки корму до відносно простих одиниць і їх всмоктування називається травлення.

Травлення здійснюється апаратом внутрішніх органів – апаратом травлення. Воно представляє собою сукупність механічних, фізико-хімічних і біологічних процесів, які забезпечують:

а) розщеплення під впливом ферментів, що виділяються травними залозами, надійшовших із кормом складних поживних речовин на відносно прості сполуки – блоки, які можуть бути засвоєні організмом;

б) всмоктування слизовою оболонкою травної трубки розщеплених поживних речовин;

в) рух харчової грудки і харчової кашиці по травній трубці здійснюється скороченням м’язової оболонки травної трубки.

Функції апарату травлення (без печінки):

1. Основною функцією органів апарату травлення є постачання організму поживними (пластичними і енергетичними) речовинами – білки, жири, вуглеводи, а також вітаміни, макро-мікроелементи і вода, які в процесі обміну речовин (асиміляції і дисиміляції) забезпечують його ріст, розвиток і життєдіяльність.

2. Екскреторна (видільна) функція. Травні залози здатні виділяти в порожнину шлунково-кишкового тракту не лише кишковий і шлунковий сік, а й значну кількість азотистих з’єднань (сечовина, сечова кислота), солей, води, різних лікарських і отруйних речовин, продуктів обміну гемоглобіну – жовчних пігментів, які з трубки виводяться в зовнішнє середовище.

Таким чином, склад і кількість травних соків можуть бути суттєвим регулятором кислотно-лужної рівноваги, а також водно-сольового обміну в організмі.

Існує тісний взаємозв’язок екскреторної функції шлункового-кишкового тракту з функціональним станом головного екскреторного органу – нирок. При патології нирок травний апарат деякою мірою компенсує їх недостатність.

3. Синтетична функція. В шлунково-кишковому тракті тварин знаходиться велика кількість мікроорганізмів, особливо в рубці жуйних, товстій кишці коня. Мікроорганізми за допомогою своїх ферментів розщеплюють поживні речовини корму, в тому числі й ті, на котрі не діють ферменти, що виробляються залозами кишкової трубки (наприклад: клітковина). Розщеплюючи рослинні корма на складові частини і перетворюючи їх у прості молекули мікроорганізми синтезують нові компоненти, які не вносилися до корму: амінокислоти, глікоген, вітаміни, біологічно активні речовини. Таким чином, перетворюючи поживні речовини кормів у структури власного тіла мікроорганізми служать основним джерелом живлення для організму господаря.

● В результаті антибіотикотерапії можуть виникнути дисбактеріози – порушення динамічної рівноваги як між окремими видами мікроорганізмів, так і нормальною мікрофлорою і господарем.

4. Інкреторна функція. Спеціальні залозисті клітини слизової оболонки кишкової трубки окрім секретів, які виділяються в порожнину трубки, виділяють у кров біологічно активні речовини – гормони та їх попередники, котрі регулюють виділення травних ферментів і здійснюють вплив на функцію ендокринної системи в цілому. Система цих клітин об’єднується під назвою дифузна ендокринна система (ДЕС).

5. Імунокомпетентна функція – забезпечення захисту організму від проникнення чужорідних речовин у внутрішнє середовище (забезпечення структурно-функціонального гомеостазу). Цю функцію виконує лімфоїдна тканина, асоційована із слизовою оболонкою травної трубки – мигдалики, кишкові бляшки, апендикс. Фактично лімфоїдна тканина травної системи є першою лінією імунного захисту організму, друга лінія – реґіонарні лімфовузли.