Зміст

Вступ .........................................................................3

Завдання на розрахункову роботу ...........................................4

Завдання №1 ..............................................................5

Завдання №2 .............................................................11

Завдання №3 .............................................................12

Завдання №4 .............................................................14

Завдання №5 .............................................................18

Завдання №6 .............................................................20

Список використаної літератури .........................................23

ДОДАТКИ ...................................................................24

Вступ

Сучасний етап науково-технічного прогресу характеризується бурхливим розвитком галузей промисловості, безперервним удосконаленням конструкцій машин та виробів, переозброєнням діючих підприємств, впровадженням більш ефективних технологій і нових матеріалів, розширенням міжгалузевої спеціаліза-ції на основі уніфікації і стандартизації виробів, зростаючими вимогами до якості, надійності і довговічності виробів.

Під якістю продукції розуміють сукупність її властивостей, що обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби відповідно до призначення.

Проблеми випуску виробів високої якості охоплюють широке коло задач, при розв’язанні яких суттєве значення мають взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання.

Взаємозамінність у широкому розумінні зв’язує в єдине ціле конструювання, технологію виробництва і контроль виробів у будь-якій галузі промисловості.

Стандартизація і уніфікація деталей та елементів машин і приладів сприяють прискоренню і здешевленню конструювання і виготовлення виробів.

Стан вимірювальної техніки характеризує рівень і культуру виробництва.

Розрахункова робота з дисципліни “ Взаємозамінність, стандартизація і технічні вимірювання ” передбачена навчальним планом. Вона узагальнює і систематизує теоретичні знання, отримані студентами при вивченні курсу, вчить їх використовувати ці знання для розв’язання конкретних задач, які постають перед інженером в умовах виробництва.

Завдання на розрахункову роботу

№1. Отримайте на кафедрі складальне креслення вузла, виконайте його ксерокопію і коротко опишіть роботу вузла.

Виберіть посадки за ГОСТ 25347 – 82 /СТ РЕВ 144 – 75/ на всі з’єднання, запишіть їх значення в таблицю і проставте на кресленні. Наведіть у пояснювальній записці аналіз вибраних посадок і схеми полів допусків.

№2. Виконайте робочі креслення двох деталей вузла (за вказівкою викладача). Розміри, не вказані на складальному кресленні, виберіть конструктивно.

№3. Призначте універсальні засоби для вимірювання всіх розмірів деталей, зображених на робочих кресленнях. Метрологічну характеристику вимірювальних інструментів занесіть у таблицю.

№4. Підрахуйте виконавчі розміри робочих калібрів для однієї з посадок складального вузла (за вказівкою викладача). У записці наведіть розрахунок граничних розмірів робочих калібрів і схему полів допусків усіх калібрів і контркалібрів.

№5. Зобразіть графічно поля допусків болта і гайки для метричної різьби, вказаної у вузловому кресленні. Підрахуйте граничні розміри діаметрів за ГОСТ 16093 – 81 і запишіть їх у таблицю.

№6. Складіть схему розмірного ланцюга для заданих у вузловому кресленні з’єднань і розрахуйте її за методом повної взаємозамінності.

Завдання №1

1.1 Короткий опис роботи вузла

Подаючий ролик 2 розташовується на валу 7, який встановлений на під-шипниках 8. Обертання від редуктора передається валу 7 і через шпонку 11 на ролик.

1.2 Вибір посадок

По ГОСТ 25347 – 82 вибираємо посадки на всі з’єднання. Результати зводимо в таблицю 1.1.

1.2.1 З'єднання вала 7 з внутрішнім кільцем підшипника 8 (7 - 8). Вибираємо підшипник шаріковий радіальний однорядний 305 з діаметрами D = 62 мм, d = 25 мм та шириною B = 17 мм. Клас точності підшипника – 0.

Інтенсивність навантаження

,

де R – розрахункова радіальна реакція опори, R = 2000 Н;

[3, с. 283]; F = 1,0; .

Н/мм.

Отриманому значенню відповідає перехідна посадка [3, табл. 4.92, с. 287].

Рисунок 1.1 – Схема полів допусків

1.2.2 З’єднання корпуса 1 з зовнішнім кільцем підшипника 8 (1 - 8). Для навантаження зі спокійними поштовхами і вібрацією слід вибрати посадку з зазором . З підшипниками 0 -го класу точності сполучаються отвори корпусів виготовленні за 7 квалітетом точності.

Рисунок 1.2 – Схема полів допусків

1.2.3 Для з'єднання корпуса 1 з кришкою 5 (1 - 5) вибираємо посадку з зазором , оскільки отвір в корпусі виконується по Н7 (посадка підшипника), а кришка не вимагає високої точності.

Рисунок 1.3 – Схема полів допусків

1.2.4 Для з'єднання вала 7 з втулкою 16 (7 - 16) вибираємо посадку з зазором , оскільки вал виконується по js6 (посадка підшипника) і саме така посадка забезпечує помірний гарантований зазор, достатній для вільного обертання в підшипнику ковзання (втулці 16).

Рисунок 1.4 – Схема полів допусків

1.2.5 Для з'єднання ролика 2 з валом 7 (2 - 7) вибираємо перехідну посадку , тому що, саме такі посадки використовуються для з'єднань, нерухомість яких забезпечується напруженнями між з'єднувальними поверхнями, а також для передачі крутного моменту за допомогою допоміжного кріплення (шпонки).

Рисунок 1.5 – Схема полів допусків

1.2.6 Для з’єднання валу 7 та кришки 4 (7 - 4) вибираємо посадку з зазором . Вал виконується по k6, оскільки передає крутний момент через шпонкове з’єднання так само як в з’єднанні 2 – 7, а отвір кришки виконується по D11, тому що не вимагає високої точності і необхідний достатній зазор для встановлення ущільнення між отвором і валом.

Рисунок 1.6 – Схема полів допусків

1.2.7 Для з'єднання корпуса 1 з кільцем 13 (1 - 13) вибираємо посадку з зазаром , оскільки отвір в корпусі виконується по Н7 (посадка підшипника) і саме такі посадки використовуються для з’єднань при необхідності їх частого розбирання.

Рисунок 1.7 – Схема полів допусків

1.2.8 Для шпонкового з'єднання вала 7, ролика 2 (2 - 7) та шпонки 15 (2 - 15) вибираємо посадки 8 – на валу і 8 – у втулці [3, табл. 4.65, с. 237].

Рисунок 1.8 – Схема полів допусків

1.2.9 Для шпонкового з’єднання вала 7 і шпонки 11 (7 - 11) вибираємо посадки 6 – на валу і 6 – у втулці [3, табл. 4.65, с. 237].

Рисунок 1.9 – Схема полів допусків