Європейський університет

Львівська філія

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

Методичні вказівки

для практичних занять та самостійної роботи

студентів з дисципліни

“Історія України ”

Для студентів денної форми навчання

спеціальностей:	6.050100		Фінанси
	6.050100		Банківська справа
	6.050100		Облік і аудит
	6.050100		Економіка підприємства
	6.050101		Інформаційні системи
	6.050200		Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

Л

ьвів – 2011

Рекомендовано до друку:

Рішенням кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

(протокол № __від __2011 р.)

Методичною радою Львівської філії Європейського університету

(протокол № __від __2011 р.)

Укладач: Рибак Н.Б., к.і.н., доц.

Рецензенти:

– Тюрменко І.І., доктор історичних наук, професор Національного авіаційного університету;.

–

Візер С.О., кандидат історичних наук,доцент кафедри історії України Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Зміст

Зміст 3

Передмова, загальні методичні рекомендації 5

Змістовий модуль І. Вступ. Стародавня історія України 10

Тема 1. Первісне суспільство. Перші державні утворення на території України 10

Логічні вправи – завдання. 13

Письмова самостійна робота. 13

Змістовий модуль ІІ. Україна Середньовічна 14

Тема 2. Київська Русь. Галицько-Волинська держава 14

Письмова самостійна робота. 18

Тема 3. Українські землі у XIV – пер. пол. XVІІ ст. 18

Логічні вправи – завдання. 21

Письмова самостійна робота. 21

Змістовий модуль ІІІ. Козацько-гетьманська доба 22

Тема 4. Формування українського козацтва 22

Тема 5. Українська Національно-визвольна революція 1648-1676 рр. 25

Логічні вправи – завдання. 28

Письмова самостійна робота. 29

Тема 6. Українські землі наприкінці XVII – XVIII ст. 30

Змістовий модуль ІV. Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій (кінець XVIII – початок ХХ ст.) 34

Тема 7. Українські землі в ХІХ – на початку ХХ століття 34

Логічні вправи – завдання. 38

Письмова самостійна робота. 38

Змістовий модуль V. Українська революція (1917–1921 рр.) 39

Тема 8. Україна в роки Першої світової війни і національно-демократичної революції (1917–1920 рр.) 39

Логічні вправи – завдання. 43

Письмова самостійна робота. 43

Змістовий модуль VI. Українські землі у міжвоєнний період. 44

Радянська Україна (1921–1991 рр.) 44

Тема 9. Українські землі в 20–30-х рр. ХХ ст. 44

Тема 10. Україна в роки Другої світової війни і повоєнного десяти­ліття 49

Тема 11. Україна у другій половині 50-х – 80-х рр. ХХ ст. 53

Змістовий модуль VII. Україна в умовах державної незалежності 57

Тема 12. Політичний, соціально-економічний і духовних розвиток України в умовах державної незалежності 57

Передмова, загальні методичні рекомендації

Мета викладання історії України у вищих навчальних закладах – допомогти студентству глибше опанувати фактичний матеріал, вийти на більш високий теоретико-методологічний і широкий світоглядний рівень осмислення і узагальнення конкретно-історичного матеріалу у процесі вивчення проблематики вітчизняної історії на основі наукової джерельної бази, різнобічного, системного вивчення і висвітлення генезису українства.

Передбачений нормативною програмою Міністерства освіти і науки України тематично згрупований навчальний матеріал є предметом викладу та аналізу лекційних і семінарських (аудиторних) занять.

Самостійна робота студентів – невід’ємна у дуже важлива складова вивчення навчальної дисципліни за умов кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Вона охоплює:

• систематизацію і узагальнення лекційного матеріалу;

• підготовку до семінарських занять, навчальних конференцій, круглих столів;

• виконання конкретних завдань з окремих наукових питань винесених на самостійне опрацювання;

• узагальнення і систематизацію навчального матеріалу при підготовці до модульного та підсумкового контролю тощо.

Організація самостійної роботи студентів: загальні методичні рекомендації:

Осмислення і засвоєння лекційного матеріалу (у поєднанні з опрацюванням першоджерел і рекомендованої літератури); підготовка до семінарських і практичних занять, колоквіумів, наукових конференцій; виконання індивідуальних завдань, вивчення конкретних тем чи питань, винесених на самостійне опрацювання; підготовка до складання заліків чи іспитів тощо – потребують відповідних вольових зусиль, які, з огляду на значний обсяг наявних інформаційних джерел, необхідно максимально раціоналізувати. У зв’язку з цим першочергову допомогу в організації самостійної роботи студенту покликані надавати консультації викладача.

У цілому, самостійну роботу над конкретним історичним матеріалом розпочинають з вивчення записів лекцій, відповідних тем у підручниках і навчальних посібниках, що дозволяє скласти загальне уявлення про досліджувані події та явища, їх офіційну інтерпретацію, місце і роль в історичному процесі загалом. Кожна історична подія чи явище, як правило, є результатом сукупної дії певних чинників і обставин (внутрішніх, зовнішніх, об’єктивних, суб’єктивних тощо). Отже, важливо окреслити попереднє коло відповідних дослідницьких завдань, з’ясувати моменти (стосовно причин, обставин, змісту, наслідків тощо), які залишаються недостатньо зрозумілими чи потребують поглиблення знань.

Наступний крок – вивчення спеціальної літератури й історичних джерел. Для підвищення ефективності рекомендується робити виписки (витяги з джерел; тези альтернативних авторських концепцій; статистичні дані тощо) на окремих аркушах паперу, при цьому обов’язково зазначаються усі вихідні дані про джерело інформації (автор, назва праці, місто і рік видання, сторінки – відповідно до вимог бібліографічного оформлення). Це допомагає систематизувати виписки у потрібній послідовності і суттєво полегшує роботу над текстом. До винесених на самостійну роботу завдань, згрупованих за змістовими модулями, запропоновано оптимальний перелік джерел і літератури, який дозволяє різнобічно осмислити досліджуваний матеріал, однак його не слід вважати вичерпним. Бажано використовувати усю доступну (наукову) літературу, збірники джерел та матеріалів, наукову періодику тощо.

Завершальний етап роботи – узагальнення матеріалу (аналіз передумов, причин, явищ та подій, етапи їх розвитку, наслідки і уроки; обґрунтування положень і висновків тощо).

З метою вироблення навиків найпростіших форм наукового дослідження у галузі історії України, оформлення наукового тексту, стимулювання і контролю самостійної роботи студентів практикується виконання індивідуальних завдань (з відповідним оформленням і обов’язковим виголошенням основних положень на семінарському занятті або навчальній конференції).

Вимоги до оформлення індивідуального завдання:

• загальна структура: вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел та літератури, додатки (при потребі);

• вступна частина визначає актуальність, хронологічні, географічні межі, мету і завдання, джерельну базу роботи; містить аналіз історіографії проблеми;

• основна частина містить розгорнуту відповідь на 2-3 визначених студентом для розкриття змісту теми питання;

• висновки резюмують основні положення основної частини;

• обсяг роботи: 10-12 сторінок машинописного тексту (формат А-4; інтервал 1,5).

Усі цитати, витяги з джерел, почерпнута з підручників, навчальних посібників, наукових праць, довідників тощо інформація обов’язково повинні містити відповідні посилання із зазначенням усіх вихідних даних: прізвища, ініціалів автора, назви праці, місця і року її видання, сторінки (у загальному списку використаної літератури вказується загальна кількість сторінок).

Зразки оформлення посилань (бібліографічного опису):

Один, два або три автори: Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації: Навчальний посібник для студентів гуманітарних факультетів вищих закладів освіти. – К.: «Либідь», 2000. – 358 с.; Литвин В. М., Мордвінцев В. М., Слюсаренко А. Г. Історія України: Навчальний посібник – К.: «Знання-Прес», 2002. – 670 с.

Авторський колектив, багатотомні видання: Давня історія України: В 3 т. / За ред. П. П. Толочка. – Т. 3. – К: Інститут археології НАН України., 2000. – 696 с.

Складові частини книги, журнальні статті: Віднянський С. В., Мартинов А. Ю. Україна і світ // Україна: утвердження незалежної держави (1991–2001) / За ред. В. М. Литвина. – К.: Альтернативи, 2001. – С. 581–595.; Кравченко Н. М. Анти – на зламі віків. Ранньоантський період у світлі історико-археологічних аналогій // Вісник Київського інституту “Слов’янський університет”. – 2001. – Вип. 11. – С. 206–224.

Хрестоматії, збірники документів і матеріалів (використані джерела): Давньогрецький історик Геродот про розселення та звичаї скіфів, інших етнічних груп на території України // Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник: У 2 ч. / За ред. В. Ф. Панібудьласки. – К.: Вища школа, 1997. – Ч. 1. – Док. 1. – С. 6-12; Відозва ІІ Збору Українських Націоналістів // Історія України. Хрестоматія: У 2 ч. – Видання 2-е, перероблене і доповнене. – К., 1996. – Ч. 2. – Док. 35. – С. 166.

Система контролю засвоєння знань:

У процесі вивчення нормативного курсу практикується стартовий, поточний, проміжний і підсумковий види контролю.

Стартовий контроль передбачає зріз знань з історії України в межах програми середньої школи, проводиться, як правило, на початковому етапі вивчення дисципліни з метою діагностики, аналізу і внесення, при потребі, відповідних організаційних коректив у навчальний процес.

Поточний контроль – органічна складова навчального процесу в цілому, служить засобом індивідуального стимулювання і виявлення рівня засвоєння поточного навчального матеріалу; охоплює самостійну роботу у процесі підготовки до семінарських занять, активність під час аудиторних занять, навчальних конференцій, індивідуальних консультацій тощо.

Проміжний контроль – форма перевірки знань навчального матеріалу з відповідних тем (модулів) робочої програми.

Підсумковий контроль виявляє рівень знань у межах програми нормативного курсу з історії України в цілому.

Знання студентів оцінюються за модульною технологією.

Кожний модуль оцінюється за трьома критеріями (поточний контроль, самостійна робота студентів, тестова перевірка знань, умінь і навичок) у 100-бальній шкалі. Перерозподіл балів між навчальними параметрами такий: поточний контроль ≈ 16 балів, самостійна робота студента ≈ 24 балів, тестування ≈ 60 балів.

Поточний контроль проводиться на навчальних заняттях у формі усного опитування, захисту рефератів, локального тестування тощо.

Самостійна робота студента складається із засвоєння нових знань, які вивчалися під час лекцій, виконання практичних завдань тощо.

Кожному із названих видів робіт присвоюється певна кількість балів, залежно від складності і обсягу самостійної роботи, загальна кількість балів становить приблизно 24.

Модульне тестування складається із 30 тестових завдань. За кожне правильно розв’язане завдання ставиться 2 бали.

Сумарна кількість балів за модуль переводиться в оцінку за інтервальною шкалою.

За семестр результати модульного контролю підсумовуються і знаходиться процентне відношення суми реально одержаних балів за усі модулі до максимально можливої суми. Одержані відсотки переводяться в оцінку за інтервальною шкалою.

Модульне тестування повторно проводиться зі студентами, які хворіли, про що засвідчують надані відповідні довідки.

Якщо студент одержав оцінку «F» (0–33), то він повторно вивчає дисципліну у наступному семестрі, складаючи відповідні модульні контролі та підсумковий контроль (залік, екзамен).

Участь у науковій роботі, студентських олімпіадах оцінюється за такою схемою: І місце – 15 балів; ІІ місце – 10 балів; ІІІ місце – 5 балів; За участь – 3 бали.

Одержані бали додаються до чисельника підсумкового модульного контролю за семестр, залишаючи знаменник без змін.