13

Тема 3. Агропромислові формування та їх організаційно-правові форми

Питання для самостійного опрацювання

1. Основні види агропромислових формувань

Будь-яке агропромислове формування являє собою певну господарсько-виробничу структуру. Усі формування можна поділити на галузеві інтегровані господарські структури та інтегровані регіональні формування. В свою чергу до галузевих формувань відносяться такі структури, як агропромислові асоціації та агропромислові корпорації. Перші набули досить стрімкого розвитку в наш час у таких продуктових під комплексах України, як бурякоцукровий, молочно- і м’ясопродуктовий, в яких відносини між аграрними, переробними і торговельними підприємствами будуються на основі договірних зобов’язань та взаємовигідних економічних зв’язків. На відміну від них, агропромислові корпорації – це багатогалузеві виробничі формування, засновані на кооперативних чи акціонерних засадах, куди також входять аграрні, переробні і торговельні підприємства, але які потребують централізації певних управлінських функцій загально-корпоративного характеру.

Агропромислова корпорація являє собою союз різних господарських та підприємницьких структур, що працюють на засадах прибутковості за умови інтегрування технологічного процесу виробництва, переробки і реалізації продукції. Обов’язковими умовами створення корпорації є добровільність входження до складу і демократичність управління, фіксована частка кожного учасника в створенні статутного капіталу, участь у розподілі спільного доходу. Як правило, корпорація в більшості випадків має суто продуктове спрямування. Наприклад, складовими ланками агропромислової корпорації в птахівництві є: підприємства з виробництва яєць і м’яса птиці; птахофабрики; інкубаторно-племінні станції; підприємства і організації, що забезпечують виробничо-зооветеринарне обслуговування перших; аграрні підприємства (виробництво зерна); елеватор; комбікормовий завод; підприємство з переробки і зберігання продукції; торговельна (спеціалізована) мережа.

Агропромислові формування настільки різноаспектні в своїй організаційній побудові, що їх можна класифікувати ще й з інших точок зору. Наприклад, якщо брати до уваги систему управління інтегрованим виробництвом, то всі формування можна поділити на дві групи – ті, де управлінські функції здійснює головне (або саме підприємство), і ті, в яких ці функції виконує спеціальний відокремлений управлінський апарат. За таким критерієм як ступінь (рівень) самостійності (юридичної та господарської) всі агропромислові формування можна поділити на групи: підприємства зберігають повну самостійність, втрачають її, володіють обмеженою самостійністю, застосовується комбінований підхід.

З точки зору організації виробничого процесу у відповідності з технологією одержання кінцевого продукту агропромислові формування також мають суттєві відмінності. Вони можуть утворювати чітко сформовану продуктову вертикаль, що функціонує за принципом замкнутого циклу. В інших випадках принцип замкнутості не дотримується, а просто на договірних засадах об’єднується виробництво сировини, її промислова переробка і реалізація кінцевого продукту. Ця класифікаційна ознака дозволяє поділити агропромислові формування на вузькоспеціалізовані і багатогалузеві.

В основі ще одного підходу щодо класифікації агропромислових формувань лежить інтерес підприємства чи галузі, які виступають в ролі інтегратора. Якщо, наприклад, в ролі інтегратора виступає переробне підприємство, то таке формування матиме торгово-аграрний характер; якщо цю роль виконуватиме фінансовий чи промисловий капітал, то в такому формуванні, як правило, аграр­ні підприємства перетворюються на філії, внутрішні підрозділи, втрачаючи свою юридичну й економічну самостійність.

З точки зору галузей-інтеграторів така побудова формування є основою досягнення певного економічного інтересу. Наприклад, для переробного підприємства цей інтерес полягає в можливості забезпечення потужностей переробки якісною власною сирови­ною і на цій основі окупності вкладених інвестицій. Для інтегра­тора, яким виступає фінансовий капітал, таке формування є гаран­тією прискорення повернення кредитів, що були вкладені в агра­рну сферу, чи позбавлення боргів. Безпосередньо для аграрних підприємств, які ввійшли в такі формування і стали їх внутрі­шніми підрозділами, така форма агропромислової інтеграції та­кож має відповідний економічний сенс: в умовах хронічної не­платоспроможності та катастрофічного економічного стану це дає можливість продовжувати господарську діяльність.

Отже, залежно від напряму агропромислової інтеграції всі АПФ можна об’єднати в дві великі групи, а саме – господарську і міжгалузеву.

Напрям агропромислової інтеграції	Характер АПФ	Конкретна організаційна форма АПФ	Умови створення АПФ
Внутрішньо- господарський	Господарський	Агрофірма Агроторгове підприємство Агропромислове підприємство	Економічний стан та управлінські можливості аграрного підприємства
Міжгалузево- територіальний	Міжгалузевий	Об’єднання Комбінат Концерн Агро холдінг Система та ін.	Наявність підприємств різних галузей та їх готовність до об’єднання зусиль

Безумовним є той факт, що в сучасних умовах більше шансів на утвердження власної ринкової позиції матимуть ті агропромислові формування, які зможуть інтегруватися в межах певних територій. Це стосується передусім таких форм, як системи (виробничі, промислово- чи науково-виробничі), концерни, холдинги, агропромислові парки, спеціалізовані агропромислові райони та інші, тобто такі формування, що базуються на об'єднанні зусиль взаємозалежних (і не тільки) підприємств і установ у межах відповідного регіону і в основі яких лежить принцип кластеризації. Однак таке ж право на існування мають і форми інтегрування, які виходять за рамки виробництва і охоплюють такі сфери, як інформаційне забезпечення та організація дорадчих служб, обслуговування торгово-розрахункових операцій, формування ринкової інфраструктури та ін. Заслуговують на увагу і так звані неофіційні (неформалізовані) агропромислові формування, а також територіальні міжгалузеві комплекси.