Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

Василенко Микита Кімович

УДК 070. 422. 423. 432:82–92 (477)

Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі

Спеціальність 10.01.08 – журналістика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії літератури та журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор філологічних наук, професор

МЕГЕЛА Іван Петрович,

Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, Інститут журналістики, професор

кафедри історії літератури та журналістики.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ШКЛЯР Володимир Іванович,

Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри міжнародної журналістики

доктор філологічних наук, доцент

ФІНКЛЕР Юрій Едуардович,

Галицький інститут імені В. Чорновола

Національного університету “Києво-Могилянська

академія”, завідувач кафедри видавничої справи та редагування

доктор філологічних наук, професор

ГАЛИЧ Валентина Миколаївна,

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, професор,

завідувач кафедри журналістики і видавничої справи.

Захист відбудеться “18” вересня 2007 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці ім. М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано “10” липня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, Н. М. СИДОРЕНКО

доктор філологічних наук, професор

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Система жанроутворення та динаміка розвитку одних жанрів і стагнація інших зумовлені складними процесами, що відбуваються у соціально-економічній структурі суспільства, дістаючи адекватну інтерпретацію в засобах масової інформації. В українській пресі традиційно склалися усталені форми та методи масованого впливу на читача через друковане слово. Проте жанри журналістики мають тенденцію до швидких і часом малопрогнозованих змін, оскільки ситуація в сучасному суспільстві також змінюється кардинально і за мінімально стислі часові параметри. Україна, яка прагне вступити до європейської спільноти, вже відчула вплив не тільки позитивних євроінтеграційних процесів, а й наступ транснаціональних корпорацій і масової культури. Це певним чином позначається на розвитку друкованих ЗМІ в Україні, коли вітчизняні газети та журнали змушені боротися за право потрапити до читача, долаючи опір кольорових космополітичних видань, за якими стоять поважні транснаціональні корпорації з їх величезним рекламним бюджетом. Тож особливого значення у становленні вітчизняної журналістики набуває проблема розвитку жанрів преси як дієвого знаряддя оптимізації творчого процесу. Нестабільність політичної ситуації в Україні, непрогнозованість становища вітчизняного бізнесу, погіршення соціально-побутових умов життя людей потребують відповідної реакції з боку журналістів під час виконання ними їх професійних обов’язків.

Водночас відбувається переорієнтація друкованих ЗМІ відповідно до нових потреб інвесторів. Серед останніх переважають вже не політичні партії, рухи та об’єднання, що було характерним явищем для 90-х років минулого століття аж до початку нового тисячоліття. Замовниками друкованої продукції стають вітчизняні та іноземні бізнесмени, які звикли кінцевою метою своєї діяльності бачити прямий економічний зиск, в окремих випадках – рекламу власної продукції, що в остаточному результаті також спрямована на досягнення матеріальної вигоди. Спостерігається явище своєрідного симбіозу, тобто злиття двох головних тенденцій: політичної та економічної доцільності у фінансуванні друкованих ЗМІ. Відбувається це, як правило, під час різноманітних кампаній у країні, коли великий бізнес, маючи на меті привести до державних установ чи виборних органів різного рівня своїх представників, інтенсивно фінансує друковані ЗМІ, намагаючись здобути максимально ефективний результат.

Як наслідок політичного протистояння, що набуло гострих форм у часи “Помаранчевої революції”, змінилися тенденції розвитку суспільної свідомості, насамперед – громадської моралі, як її складника. Чітко визначилися цільові групи читачів, на яких розраховане конкретне друковане видання. Тривають процеси диференціації аудиторії не лише за цільовими інтересами, а й за суб’єктивними характеристиками, що полягають у реґіональній специфіці, розширенні діапазону проблем, у вирішенні яких зацікавлені певні верстви суспільства; зрештою, змінився світогляд конкретного індивіда-читача. Все це змушені враховувати як видавці, так і творчі редакції українських газет і журналів, плануючи розвиток своїх періодичних видань. Оскільки процес цей відбувається в умовах жорсткої конкуренції, що повсякчас зростає з капіталізацією суспільних відносин, планування творчої діяльності має спиратися не тільки на власний професійний досвід редакційного колективу, а й на останні журналістикознавчі студії в цій царині, які, у свою чергу, акумулювали світові тенденції розвитку практичної журналістської творчості, а також на журналістикознавчі праці, присвячені цій проблемі.

З досвіду розвитку англо-американської і західноєвропейської журналістики можна стверджувати, що основними системами жанрів, які нині домінують у газетно-журнальній практиці, є інформаційні та аналітичні. Їм поступилася традиційна для українських друкованих ЗМІ система художньо-публіцистичних жанрів, які чекають на прогнозоване зростання культурного рівня населення, збільшення статків, що дозволить пересічному читачеві передплачувати літературні та художні журнали і т.ін. Тому саме інформаційні жанри та аналітика якнайповніше в даний момент відповідають читацьким запитам стислого, оперативного, а головне – професійного підходу в поданні інформації. Цілком природно, що жанри видозмінюються у процесі творчої діяльності самих журналістів, яких до цього спонукають інвестори, видавці газет і журналів. Останні прагнуть через поліпшення якості опублікованих матеріалів збільшити тиражі та обсяг рекламних оголошень.

Різниця між станом суспільної свідомості, яка не встигала в інтерпретації і засвоєнні новинної інформації, невчасно реагувала на економічні новації, передусім, коли йшлося про “дику” капіталізацію, і станом, якістю газетно-журнальної періодики відчутно давалася взнаки до кінця 90-х років минулого століття. Журналісти, які в часи державотворення і кардинальних соціально-економічних змін за збігом обставин фактично мали самі формувати громадську думку, виробляючи ціннісні орієнтації, із цим завданням повністю впоратися не могли. Проте серед своєрідних оригінальних відповідей журналістики на запити тогочасних реалій були прискорений розвиток та зміни у жанроутворенні.

Черговий етап розвитку жанроутворення збігається з періодом кардинальних змін у масовій свідомості. Унаслідок “Помаранчевої революції” ці події спричинили різкий вибух новацій насамперед в інформаційній групі жанрів: репортажі, інтерв’ю, замітці, звіті. Згодом, коли настав час на принципово новому рівні переосмислити причини і наслідки “Помаранчевої революції”, активізувалося жанроутворення в аналітиці.

Жанроутворення нині набуває форми, що адекватно відображає не лише запити читача з відповідним національним менталітетом. Спостерігаються процеси, які мають характер інтеграції друкованої продукції до європейських і північноамериканських стандартів. Стрімкого і динамічного розвитку набув, зокрема, такий жанр журналістики, як репортаж-розслідування, що поступово трансформується, виокремлюючись із суто інформаційних в окрему групу жанрів, що дістала на Заході назву інвестигативної журналістики.

По-новому сприймається нині жанроутворення в інтерв’ю. Традиційне, класичне інтерв’ю, що будувалося на принципі питання–відповідь, зберігаючи свої функціональні особливості, розширюється за рахунок інтерв’ю–співбесіди, інтерв’ю-полеміки.

Група аналітичних жанрів періодичної преси, що раніше вважалася найбільш консервативною за формою подання матеріалу, відчула істотний вплив за рахунок збільшення інформаційних джерел, насамперед з інтернету.

Найбільш гостра полеміка як в українській, так і у світовій журналістикознавчій науці розгорнулася з приводу інтерпретації поняття “факт”, оскільки саме факт є насправді ядром інформації, що править за основу розвитку інформаційної цивілізації постіндустріального суспільства.

По-новому також сприймаються нині й психофізіологічні характеристики журналіста, який мусить, з огляду на постійний контроль і невпинне підвищення критеріїв відбору творчих кадрів, удосконалювати свій особистий професійний рівень, що, у свою чергу, передбачає активний пошук у варіаціях подання матеріалу, у жанроутворенні.

Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів сучасної журналістики однозначно передбачає зміну взаємовідносин у структурі конкретного редакційного колективу, ієрархії медійних холдингів, що з’являються повсякчас в Україні. Змінюється не лише система творчої конкуренції, виникає нова, досить неоднозначна система моральних цінностей, на зміну загальнолюдським нормам моралі приходять суто корпоративні інтереси.

Над проблемою жанроутворення, що є чи не найважливішою в сучасній журналістиці, багато працювали відомі вітчизняні та зарубіжні фахівці: О. Глушко, В. Горохов, О. Гоян, В. Здоровега, В. Іванов, М. Кім, А. Константинов, Л. Кройчик, Г. Лазутіна, І. Лубкович, І. Михайлин, В. Пельт, Д. Прилюк, І. Прокопенко, Є. Прохоров, О. Чекмишев та багато інших дослідників.

Основою для методологічного розуміння проблеми розвитку інформаційних та аналітичних жанрів як складової всього розвитку засобів масової інформації в цілому, формування буденної системи поглядів і звичок, а через неї – громадської свідомості, особистої відповідальності, послужили актуальні роботи В. Буряка, Г. Вартанова, А. Москаленка, В. Різуна, В. Ученової. Бібліографія за темою дисертації була підібрана завдяки роботам Б. Чернякова.

Вважаємо, що видатні дослідники зробили надзвичайно багато для вивчення проблем шляхів розвитку сучасної журналістики, у тому числі й в її інноваціях, трансформаціях, що випливають із характеристик журналістської діяльності як невпинного творчого процесу. Проте вже цілком очевидно, що динаміка розвитку інформаційних і аналітичних жанрів не тільки не уповільнилася, а навпаки, прискорила темпи зростання. Пов’язано це з певними об’єктивними і суб’єктивними чинниками, серед яких найголовнішими є, безумовно, інтеграція України у світову торгівлю та євроінтеграція країни. Як наслідок – не тільки зміна стану суспільної свідомості, системи усталених поглядів, моральних критеріїв пересічного громадянина-читача газети чи журналу, а й швидкий взаємообмін, взаємозапозичення і взаємопроникнення форм і методів роботи закордонних і українських журналістів. Різниця в менталітеті, кінцевому інформаційному продукті (формат, обсяг, якість кольорового друку і т. ін.) лише сприяють інтенсивному пошуку кожним вітчизняним журналістом нових варіацій у реалізації творчих задумів.

Українським журналістам конче потрібна виважена методологічна база, наукові розробки з проблем жанроутворення, аби, екстраполюючи світовий досвід на вітчизняну журналістську практику, якісно підвищити рівень власних друкованих видань, максимально ефективно використавши при цьому всі можливості розвитку жанрів преси.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження здійснено в межах комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (№ 019U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Система масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№ 01БФО045-01).

Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи є вивчення динаміки розвитку інформаційних та аналітичних жанрів української преси, їх взаємовплив і взаємоперехід. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

• розглянути проблему як в її цілісній характеристиці, так і в складових елементах;

• конкретизувати вплив сфери наукового журналістикознавства на вивчення динаміки розвитку жанрів;

• з’ясувати специфічні риси, притаманні інформаційним та аналітичним жанрам на даному етапі;

• виявити позитивні тенденції в динаміці інформаційних та аналітичних жанрів, наголошуючи на подальших перспективах їх розвитку;

• визначити та проаналізувати нові тенденції, що з’явилися у взаємопереходах як між групами жанрів, так і всередині однієї групи; відокремити позитивні тенденції у цих новаціях;

• виходячи з апробованих на практиці журналістикознавчих напрацювань, досвіду творчої діяльності українських і закордонних журналістів, визначити перспективи розвитку окремих видів друкованих ЗМІ, зокрема інвестигативної журналістики;

• з’ясувати причини, що негативно впливають на жанроутворення, сповільняючи процес журналістської творчості, з тим, щоб оптимізувати ситуацію, визначивши шляхи подолання кризових явищ;

• виявити можливості збагачення стилістики подання інформації методами, що напрацьовані у художньо-публіцистичній групі жанрів;

• з’ясувати роль і значення соціологічних досліджень, даних статистики, економіки в підвищенні ефективності впливу на масову свідомість матеріалів аналітичної групи жанрів;

• дослідити процеси взаємозбагачення інформацією і взаємного навчання в системі журналіст-респондент як з використанням новітніх можливостей зв’язку, в тому числі інформаційних повідомлень, електронної пошти, так і апробованих вітчизняною практикою методів спілкування з читачами: “круглі столи”, “виїзні” засідання редакції;

• з’ясувати роль і значення спеціальних творчих груп, що спонтанно чи цілеспрямовано формуються в редакційних колективах з метою найбільш ефективної реалізації поставлених завдань під час підготовки аналітичних матеріалів;

• визначити доцільність екстраполяції методів Болонської системи на навчання і перепідготовку журналістських кадрів безпосередньо у редакційних колективах;

• розглянути специфічні питання підготовки студентів-журналістів до практичної діяльності репортерами, інтерв’юерами, поєднуючи навчальний процес зі стажуванням у друкованих виданнях;

• з’ясувати роль видавців ЗМІ та редакторів творчих колективів у формуванні перспективних планів у тому, що безпосередньо стосується інновацій у жанроутворенні;

• довести, що інформаційні та аналітичні жанри журналістики в сучасних друкованих ЗМІ виступають одними з основних чинників формування громадської думки, системи естетичних поглядів і моральних категорій.

Об’єктом дослідження є розвиток інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі зі специфічними характеристиками цього процесу, що зумовлені як особливостями журналістської творчості, так і об’єктивними вимогами до якості кінцевого інформаційного продукту, який повсякчас потребує замовник і читач – споживач та оцінювач друкованого слова. Тому предметом дослідження є вже усталена жанрова система, яка хоча й склалася історично, але посилено розвивається, нівелюючи раніше прийняті характеристики груп, створюючи в надрах самої системи нові жанри й напрями, методи збирання та інтерпретації в практичній журналістиці.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційної роботи стали дослідження в галузі журналістикознавства, етики, соціальної філософії та філології таких українських і закордонних учених, як В. Буряк, З. Вайшенберг, Дж. Гол, О. Зернецька, Рене Дж. Каппон, А. Константінов, Н. Костенко, Ст. Лем, В. Татаркевич, Е. Фіхтеліус, І. Франко, С. Хантінгтон.

Основними методами дисертаційного дослідження виступають діалектичний, компаративний, структурно-функціональний, герменевтичний. За допомогою діалектичного методу проаналізовано динаміку розвитку жанрових матеріалів як засобу спілкування, пізнання та оптимізації навколишньої реальності через журналістську творчість. Досліджено сутність суперечностей, покладених в основу спроб перетворення дійсності, керування суспільною свідомістю через друковані ЗМІ. Дається оцінка впливу на розвиток журналістики таких цивілізаційних феноменів, як глобалістика, масова свідомість та масова культура. За допомогою структурно-функціонального методу здійснено аналіз структури друкованих текстів, написаних в інформаційних та аналітичних жанрах, даються прогнози щодо їх подальшої перебудови, стилістичного удосконалення, введення в традиційні жанри оригінальних запозичень, що раніше були предметом соціологічних, філософських, історичних студій. На основі герменевтичного методу проведено дослідження специфіки управління процесами самоорганізації творчого колективу в умовах нових соціально-економічних відносин і колективних пошуків шляхів оптимізації творчої діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. У дисертації обґрунтована нова концепція розвитку інформаційних та аналітичних жанрів української преси, теоретико-методологічні та практично-функціональні шляхи її досягнень і подальшого розвитку. Доведено, що зміни у жанроутворенні є наслідком кардинальних змін у соціально-економічних, культурних тенденціях розвитку сучасного суспільства. Наголошено на небезпеці, що пов’язана з масовою культурою, як результатом глобалізації цивілізаційного поступу. Одночасно деталізовано позитивні чинники в розвитку журналістикознавства і безпосередньої редакційно-видавничої діяльності, що випливають з очевидної потреби реагування на інноваційні процеси розвою світової преси в цілому. Визначено оновлену систему виробничих стосунків у творчому колективі, в організації спілкування на рівні редактор–журналіст, журналіст–респондент, і, як наслідок – шляхи і методи оптимізації рівня газетно-журнальних публікацій у сучасній українській періодиці. Одержані результати конкретизуються в таких положеннях:

• обґрунтовано необхідність методологічно розрізняти жанроутворення в пресі як реакцію на об’єктивні явища соціально-економічної дійсності, реалії змін у суспільній свідомості та як суб’єктивні чинники в процесі журналістської творчості, пов’язані з індивідуальною діяльністю журналіста і редакційного колективу в цілому;

• доведено, що зміни в жанроутворенні не є процесом спонтанним, потреба в їх організації диктується вимогами поліпшення якості газетно-журнальних публікацій, що випливають із логіки розвитку видавничого бізнесу в умовах нових економічних реалій;

• визначено, що специфіка подання матеріалів, написаних в інформаційних та аналітичних жанрах, пов’язана з перебудовою як внутрішньоредакційної роботи, так і процесу зворотного зв’язку між редакціями і читачами;

• доведено, що фактична криза старої моделі жанроутворення, що раніше диктувалася законами тоталітарного суспільства, може бути подолана лише спільними зусиллями наукової організації системи діяльності видавців і творчого ставлення журналістів до інновацій;

• встановлено, що зміни в жанроутворенні виникають у результаті творчого пошуку окремих індивідів, закріплюються на рівні колективної свідомості і, як передовий досвід, реалізуються в практиці видавничої діяльності редакцій друкованих ЗМІ, набуваючи специфічних характеристик у різних редакціях, а також і реґіонах, де розповсюджується конкретне видання;

• виявлено, що в інформаційних та аналітичних групах особливо інтенсивно розвиваються ті жанри, що найбільш адекватно впливають на масову свідомість, характеризуючись одночасно оперативністю і максимальною інформаційною насиченістю як основною вимогою суспільної думки сучасного інформаційного суспільства;

• доведено, що окремі напрями журналістської діяльності (інвестигативна журналістика) фактично є логічним розвитком жанру репортажу-розслідування, аналітичної статті з репортажними елементами. І, навпаки, виявлено, що жанр звіту та передової статті змінився настільки кардинально, що слід говорити про появу і функціонування фактично нових жанрів аналітики, які характеризуються більшою лапідарністю та емоційною насиченістю;

• розглянуто специфіку раніше маловживаних жанрових форм: інтерв’ю-діалогу, інтерв’ю-монологу, інтерв’ю з елементами авторського чи редакційного коментарю; доведено, що подібні новації найбільш оптимально сприяють засвоєнню читачами інформації, що міститься в текстовому матеріалі;

• виявлено, що окремі жанри журналістики характеризуються високим ступенем злиття і взаємопереходу, що є характерним не лише в межах певної групи, коли інтерв’ю переходить у репортажну стилістику. Взаємозбагачення, взаємоперехід властивий різним групам, коли подання аналітичного матеріалу потребує включення елементів інтерв’ю; кореспонденція має репортажний початок і завершується об’єктивним коментарем та ін.;

• обґрунтовано, що українські друковані ЗМІ творчо використовують досвід західноєвропейської та північноамериканської преси, оригінально інтерпретуючи у практиці редакційної діяльності появу нових інформаційних жанрів; йдеться про факт як найбільш стислий, інформаційно насичений жанр;

• доведено, що, як адекватна реакція на новації в жанроутворенні в українській пресі, з’явилися групи творчих працівників, які характеризуються певною незалежністю від редакційних колективів і видавців (стрингери, фрілансери). Ці творчі особистості продукують розвиток жанрових різновидів завдяки індивідуальному баченню світу і відповідному відображенню подій на шпальтах газетно-журнальної періодики;

• виявлено, що новітні методи збирання інформації: “метод маски” та оновлений метод “журналіст змінює професію” – надзвичайно ефективні для розробки концепції інвестигативної журналістики, цілком продуктивні для збирання фактажу для аналітичних жанрів. Деталізовано аспекти морально-етичної підготовки спеціальних кореспондентів, які цими методами користуються в практиці повсякденної творчої діяльності;

• встановлено, що динаміка розвитку журналістських жанрів цілком узгоджується з концепціями нових підходів більдредакцій у підборі фотоматеріалу, оригінальних ілюстрацій, що не тільки полегшують сприймання матеріалу, а й посилюють їх ідейно-емоційний вплив, роблять матеріали більш інформаційно насиченими;

• доведено, що динаміка розвитку жанрів передбачає найактивнішу взаємодію зі спеціальними соціологічними службами; результатами опитування силами власне редакційних колективів тощо. Результати цих досліджень, залучені в структуру журналістських матеріалів, оптимізують їх культурно-освітній рівень, забезпечують більшу інформаційну насиченість, створюють ефект присутності громадської думки в суто індивідуальних журналістських творчих роботах;

• з’ясовано і проілюстровано на конкретних прикладах творчої діяльності редакцій, що найбільше посилення динамізації жанроутворення припадає на часи різких кардинальних змін у соціально-економічних відносинах у суспільстві, радикальних перетворень у суспільній свідомості. Доведено, що акції протесту, передвиборні перегони сприяють прискореному розвитку окремих жанрів інформаційної групи: репортажу, інтерв’ю. З періодом усвідомлення і критичної оцінки масовою свідомістю соціальних катаклізмів пов’язаний розвиток аналітичних жанрів: аналітичної статті, оглядів листів, оглядів преси, різновидів кореспонденції;

• встановлено, що сучасне жанрове різноманіття передбачає підвищення мовної культури кожного журналіста зокрема і загалом стилістики газетної шпальти як колективного продукту творчої діяльності редакційного колективу;

• доведено, що практика журналістської діяльності, насамперед, у плані збирання фактажу пов’язана з вирішенням цілого комплексу морально-етичних проблем. З’ясовано, що моральні категорії відповідальності, обов’язку, совісті дістали нову інтерпретацію та індивідуального усвідомлення кожним членом редакційного колективу;

• визначено, що система підготовки студентів-журналістів за методикою Болонської системи є універсальною для перепідготовки журналістів на місцях, у базових редакціях, оскільки сприяє ефективному засвоєнню новацій в сучасних методах творчої роботи, посилює індивідуальне бажання кожного творчого працівника урізноманітнювати стиль та методи роботи, стимулюючи прагнення вносити новації в систему жанроутворення.

Теоретичне та практичне значення результатів. Дослідження є важливим як для розвитку сучасного журналістикознавства, так і для підвищення рівня ефективності функціонування творчих редакційних колективів. Останнім стануть у пригоді практичні рекомендації та результати дисертаційного дослідження, що мають прагматичний характер порад-рекомендацій, настанов, побудованих на узагальненому досвіді роботи редакцій українських та закордонних друкованих ЗМІ. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці програм нормативних дисциплін (“Вступ до спеціальності”, “Види журналістики”, “Журналістська майстерність”) та спецкурсів з інвестигативної журналістики, окремих видів репортажу, інтерв’ю, аналітичних жанрів і курсу “Журналістська етика” в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також у навчальному процесі факультетів і кафедр журналістики вишів у реґіональних центрах.

Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути застосовані в плані наукового аналізу як теоретиками журналістикознавства (насамперед тими, які спеціалізуються в жанроутворенні), так і журналістами-практиками, які поєднують творчу роботу в редакційних колективах з науковою діяльністю. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці ідеології та концепції нових друкованих видань, зокрема в тій частині, де йдеться про жанрові новації, нові методи збирання фактажу для написання інформаційних та аналітичних матеріалів. Результати дослідження є важливими при концептуальній розробці питань, пов’язаних з підготовкою і перепідготовкою журналістів як в Інституті журналістики, так і в базових редакціях національних періодичних видань.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є результатом самостійної дослідної роботи здобувача, яка проводилася у 1995–2006 роках. Висновки і рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, зроблені автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження були апробовані автором на практиці: під час роботи видавцем газет “Студентська газета”, “ЕКО-ленд”, журналу “ЕКО”, щотижневиків “Волонтер”, “Завтра”, а також під час викладацької роботи в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де автор дисертаційного дослідження виконував функції видавця газети “Молодий журналіст”.

Результати дисертаційного дослідження становили зміст виступів здобувача на таких всеукраїнських і міжнародних конференціях і симпозіумах: “Молодь у сучасному світі: морально-естетичні та культурологічні виміри” (Київ, Міжнародний інститут лінгвістики та права, Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України, 2001); “Журналістика-2001” (Мінськ, ІІІ Міжнародна наукова конференція, присвячена 80-річчю Білоруського державного університету, 2001); “Наукові читання Інституту журналістики” (Київ, 2006); “Національна періодика початку ХХ століття: розвиток і реалізація української ідеї державотворення” (Київ, 2006); “Журналистика в 2006 году” (Москва, Московський державний університет ім. М. В. Ломоносова, 2006); “Харків і Харківський університет у розвитку української журналістики” (Харків, 2006); “Журналістська практика студентів в контексті Болонської системи” (Київ, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2007).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені автором у 20 публікаціях у наукових журналах, збірниках наукових праць, у монографії “Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі” (2006).

Структура та обсяг дисертації. Структура обумовлена логікою реалізації поставленої мети дослідження. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 416 сторінок, список використаних джерел складається із 359 найменувань на 27 сторінках.