Лекція №3

(1 година)

Тема: «Призначення, конструкція і характеристики пристроїв пк. Мікропроцесор»

У настільному комп'ютері системний блок та периферійні пристрої (моні­тор, клавіатура, маніпулятор «миша») є окремими частинами комп'ютера. Портативний варіант побудови персонального комп'ютера передбачає поєд­нання всіх пристроїв у єдину конструкцію. Серед портативних розрізняються «блокнотна» конструкція, або „ноутбук” (від англ. notebook — блокнот); наколінна конструкція, або «лептоп» (від англ. lap — коліно, top — вершина); ком­п'ютер, що розміщується на долоні, або «палмтоп» (від англ. palm — долоня).

До складу системного блоку обов'язково входять:

• центральний процесор, який обробляє інформацію та керує процесом виконання програм;

• оперативна пам'ять, у якій зберігаються команди і проміжні резуль­тати;

• системна шина (або магістраль) — набір електричних провідників, який забезпечує обмін інформацією між окремими елементами ком­п'ютера. До системної шини через спеціальні електронні схеми, які називаються адаптерами та контролерами, приєднуються всі зовнішні пристрої та пристрої пам'яті;

• системна (або материнська) плата, на якій розміщуються центральний процесор, оперативна пам'ять, системна шина, адаптери та контролери. Крім того, у системному блоці розташовано блок живлення, який по­дає струм на електронні схеми комп'ютера, а також може бути встановле­но нагромаджувачі на магнітних дисках.

Материнська плата

Від англ. Motherboard. Це серце комп'ютера, найбільший і складний пристрій. Саме до материнської плати підключаються всі інші пристрої, що входять до складу системного блоку.

Функція материнської плати така: вона забезпечує зв'язок між всіма пристроями, за допомогою передачі сигналу від одного пристрою до іншого.

Інфрачервоні порти - дають можливість підключати  зовнішні пристрої без проводів.

Відеокарта

Зображення, відео, 3D графіка, мільйони кольорів, усілякі відтінки одним словом Графіка - одне із самих важких завдань, які доводиться вирішувати комп'ютеру. Для цього минулого розроблені спеціальні прискорювачі - графічні акселератори, або просто відеокарта. На сьогоднішній день сучасні відеокарти здатні швидко і якісно обробляти двомірну 2D і тривимірну 3D графіку.

Архітектура: сучасні відеокарти мають формат AGP, старі використовували PCI. 

Стандарт AGP більше швидкий чим старий PCI, він дає можливість відеокарті викласти всю свою міць (чого не скажеш про PCI), а головне задіяти основну оперативну пам'ять комп'ютера для розміщення текстур у тривимірних іграх. AGP-слот є на будь-якій ATX-материнській платі.

Розподільча здатність: це здатність відеокарти розмістити на екрані певну кількість крапок, з яких складається зображення. Чим більше крапок буде на екрані, тим якіснішим буде зображення.

Розподільчу здатність визначають дві величини - кількість крапок по вертикалі й по горизонталі. Приклад: 800x600, 1024x768, 1600x1200

У відеокарти є своя власна пам'ять RАМ яка убудована в саму плату, використається вона в основному для зберігання значення пікселів (піксель - окрема крапка на екрані монітора) і кольорів. Чим більше кількість RАМ, тим більше кольорів зможе показати відеокарта й використати більше високу розподільчу здатність екрана.

На сьогоднішній день стандарт відеопам'яті 64Mb та більше.

Крім стандартних функцій, відеокарта також підтримує ще ряд інших:

TV - output відеовихід що дозволяє вивести зображення з комп'ютера  на екран телевізора або монітор іншого комп'ютера.

TV - intput з його допомогою можна приймати зображення з відеомагнітофона, відеокамери для редагування й перегляду.

TV - тюнер дозволяє дивитися телепередачі в невеликому вікні на вашому моніторі.