Методика навчання дітей української мови

§4. Засоби навчання дітей українського мовлення

У методиці під засобами навчання розуміють різнома­нітні предмети, зорові зображення, технічні пристрої та прилади, об'єкти слухових сприймань, що використовую­ться педагогом з навчальною метою.

Засоби навчання за органами сприймання поділяються на зорові, слухові та зорово-слухові або комбіновані. Остан­нім часом окремо виділяють технічні засоби навчання.

За метою використання на занятті засоби навчання поділяють на демонстраційні та роздавальні. Демонстра­ційні засоби вихователь використовує для показу всім ді­тям. Це настінні картини, іграшки, предмети тощо. Розда­вальний матеріал дається дітям для індивідуального ко­ристування (предмети і картинки, дрібні іграшки тощо).

У деяких посібниках зустрічається й такий розподіл за­собів навчання, як наочно-ілюстрат'ивний та дидактичний матеріал і технічні засоби навчання.

Розгляньмо класифікацію засобів навчання за органа­ми сприймання.

Зорові засоби навчання охоплюють іграшки, предмети, речі, картини, картинки, альбоми, листівки, ілюстрації, фотографії, настільно-друковані дидактичні ігри, муляжі, опудала. У практиці роботи дошкільних закладів все це називають наочним матеріалом. Важко переоцінити роль наочності в навчанні дітей української мови. К.Д.Ушинсь-кий писав, що дитина мислить формами, фарбами, звука­ми, відчуттями взагалі і примусити її мислити інакше не­можливо.

На заняттях з української мови використовують укра­їнські народні іграшки, предмети українського побуту, по­суд (миска, полумисок, куманець, глечик, макітра), націо­нальний одяг та взуття, народні вироби (кераміка, вишиванки,

189

Алла £огущ

Методика навчання дітей української мови

вироби з лози) залежно від теми та виду заняття. Напри­клад, на занятті з теми «Іграшки» використовують звичай­ні знайомі дітям іграшки (м'яч, лялька, машина, заєць, ведмідь, човник тощо). А, наприклад, під час заняття з розділу «Дитина і довкілля» з теми «Розглядання укра­їнських народних іграшок та бесіда про них» вихователь показує дітям коників, півників, птахів, свищики, ляльки тощо.

Предмети, речі та іграшки використовують на заняттях із розвитку українського мовлення під час увведення нової лексики (чи її закріплення), на заняттях із ознайомлення дітей з довкіллям (українським національним побутом, посудом, одягом тощо), з образотворчого мистецтва (виши­ванки, скульптура, кераміка, дерев'яні вироби тощо).

Широко використовують для розвитку українського мовлення дітей картини й предметні картинки. Картина стимулює до розмови, навіть, наймовчазніших і соро­м'язливих дітей.

Предметні картинки використовують на кожному занятті з розвитку українського мовлення з метою введення нової та закріплення набутої лексики відповідно до теми заняття, а також у дидактичних іграх та вправах із кар­тинками. Наприклад, до теми «Іграшки» добирають такі предметні картинки: лялька в різному одязі, з різного матеріалу, м'яч» машина, човник, заєць, ведмідь, лисиця, прапорці, поїзд, слон, кубики тощо. До теми «Одяг»; плаття, спідниця, костюм, пальто, панчохи, шкарпетки, капелюшок, пасок, хустка, шапка, шуба, плащ, рукавиці, шарф, сорочка, штани, колготи, рейтузи, кофта, светр.

Серед настінних картин слід використовувати добре знайомі картини, які діти розглядали раніше на заняттях із розвитку рідної мови, з природи і т. ін. Це картини для дітей раннього віку: В.А.Єзикеєва, Є.І.Радіна «Картини по

190

развитию речи детей второго и третьего годов жизни» (К.,1983); Н.І.Зеленко «Картини з розвитку дітей дошкільного віку» (К., 1976); В.Д.Бойко, Г.Г.Головань, Л.В.Остапович «Кар­тини з навколишнього життя» (К., 1971); З.П.Плохій «Свійські тварини» (К., 1982). Альбоми: Г.Ф.Лоза «Аль­бом з розвитку мови дітей раннього віку» (К., 1975); Л.В.Артемова «Професії твоїх батьків» (К., 1978) та ін.

Настінні картини використовують на заняттях із роз­витку українського мовлення з метою навчання дітей розпо­віді за зразком вихователя. Наприклад, картину «Сім'я на прогулянці» (В.Єзикеєва, Є.Радіна «Картинн по развитию речи детей второго и третьего годов жизни») можна рекомендувати до заняття з теми «Мої батьки».

Вихователь разом з дітьми розглядає картину «Сім'я на прогулянці». Запитання: Хто це? А це? Що робить батько? Що робить мати? А це хто? Як звати сина? Які іграшки взяв із собою на прогулянку Сашко? Як можна назвати цю картину?

Зразок розповіді за картиною: «Надворі тепло. Батько й мати пішли з маленьким Сашком на прогулянку. Сашко взяв з собою іграшки: кубики, відерце, лопатку. Мама три­має книгу, тато показує сину кубик. Сім'я на прогулянці». Діти складають розповіді за картиною.

Як ілюстративний матеріал, на заняттях застосовують ілюстрації, листівки, фотографії.

Під час ознайомлення з рідною природою* тваринами, овочами та фруктами можна показати муляжі, опудала.

До технічних засобів навчання належать технічна апа­ратура (діапроектори, графопроектори, епіпроектори, кіно­проектори, телеприймачі, магнітофони, електропрогравачі, електрофони) та дидактичний матеріал і посібники (комп'ютер, відео, грамплатівки, магнітофонні записи, кінофільми, радіо- і телепередачі)¹.

¹ Див.: Сглч ВД. Техиические средства обучения в детском саду. -М.,1989.-С. 4.

191

Алла, Богуш

Технічні засоби у процесі навчання дітей української мови використовуються з метою:

• ознайомлення дітей з Києвом та іншими містами України;

• ознайомлення із природним ландшафтом України (Карпати, Крим, море, річки, озера);

• прилучення дітей до українського слова (прослухову-вання казок, віршів, оповідань, пісень тощо);

• закріплення знань та мовленнєвих навичок, набутих на занятті (касети, диски, відео, комп'ютер);

• розваги дітей (телепередачі, кінофільми, діафільми тощо).

Технічні засоби слід використовувати обережно, вони в жодному разі не повинні підміняти чи витісняти зразок українського мовлення вихователя, не повинні також обме­жувати мовленнєву активність дітей. Слід пам'ятати, що ефективність заняття із розвитку українського мовлення залежить від питомої ваги в ньому мовленнєвої активності

КОЖНОЇ ДИТИНИ.

Добре, якби в дошкільному закладі був свій лінгофон-ний кабінет з фонотекою української мови, в якому б діти могли вправлятись у правильній артикуляції українських звуків, опановувати інтонаційні засоби, набувати навичок української літературної вимови. Заняття у лінгофонних кабінетах проводять з невеличкою групою дітей (3—6) про­тягом дня, додатково до групових занять тричі на тиждень з кожною дитиною.

У другій половині дня та на заняттях із художньої літе­ратури дітям пропонують послухати записи українських народних (чи авторських) казок, пісень, оповідань.

Один-два рази на тиждень організовують перегляд теле­передач українською мовою й один раз на два тижні — про-слуховування радіопередач.

Телевізор повинен стояти на рівні очей дітей. Під час пе­регляду телепередач слід правильно посадити дітей. Чим

192

Методика навчання дітей української мови

менший екран, тим ближче до нього можна сидіти. Якщо екран телевізора великий, то відстань від екрана до очей не повинна бути меншою, ніж 2 м, і більшою, ніж 5-5,5 м.

У роботі з дітьми використовують кінофільми, їх можна показувати дітям усіх вікових груп один-два рази на мі­сяць. Кінофільми добирають за мотивами українських народних казок, за творами українських письменників. Можна показувати відеофільми для дітей.

Якщо в дошкільному закладі є комп'ютерний клас, можна проводити заняття з комп'ютером: комп'ютерні ігри, дитячі комп'ютерні програми українською мовою і

т.ін.

Слухові засоби навчання забезпечують процес сприй­мання українського мовлення на слух. До них належать: українське мовлення дорослих (розвивальне мовленнєве середовище, за термінологією Л.П.Федоренко), художня література, прослуховування творів у запису.

Засоби навчання будуть ефективні лише тоді, якщо вони використовуватимуться творчо, комплексно, система­тично, відповідатимуть темі й змісту заняття.