93

Конспект лекцій з дисципліни «Обладнання підприємств» /О.Р. Сергєєва. – Дніпропетровськ: ДУЕП, 2006. – 93 с.

Упорядник: О.Р. Сергєєва, викладач.

Відповідальна за випуск: В.А. Павлова, завідувач кафедри товарознавства і торговельного підприємництва, д.е.н., професор.

ЗМІСТ

ТЕМА 1. Основні напрямки розвитку технічного прогресу в торгівлі 3

ТЕМА 2. Торгове вимірювальне обладнання 7

ТЕМА 3. Обладнання для розрахунків з покупцями 13

ТЕМА 4. Холодильне обладнання 24

ТЕМА 5. Обладнання для подрібнення продуктів 31

ТЕМА 6. Підйомно-транспортне обладнання 42

ТЕМА 7. Торгові автомати 48

ТЕМА 8. Обладнання для приготування і продажу напоїв 55

ТЕМА 9. Обладнання для фасування та пакування товарів 63

ТЕМА 10. Торгові меблі 68

ТЕМА 11. Інвентар торгових підприємств 76

ТЕМА 12. Торговий транспорт 84

ТЕМА 1. Основні напрямки розвитку технічного

прогресу в торгівлі.

1. Значення науково-технічного прогресу ( НТП ) в торгівлі.

2. Основні напрямки розвитку НТП в торгівлі.

3.Визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і механізації.

Значення науково-технічного прогресу ( НТП ) в торгівлі

НТП - це закономірний процес підвищення технічного рівня суспільного виробництва шляхом розвитку та удосконалення засобів праці, технології та організації виробництва на підставі використання досягнень науки і техніки.

НТП в торгівлі означає поступове застосування досягнень науки і техніки на підприємствах роздрібної та оптової торгівлі з метою покращення економічних та соціальних результатів їх праці.

Економічне значення НТП полягає в підвищенні продуктивності праці робітників торгівлі, збільшенні пропускної можливості торгових підприємств, товарообігу, доходів, зменьшенню кількості робітників, простоїв транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням, товарних втрат,втрат по тарі, витрат обігу.

Соціальне значення НТП виявляється в покращенні умов праці робітників торгівлі, полегшенні важких та трудомістких робіт, зменьшенні виробничого травматизму, прискоренні процесу обслуговування покупців та економії їх вільного часу.

Найважливішими напрямками НТП в торгівлі є:

- удосконалення торгової мережі;

- застосування прогресивних форм продажу товарів та технологічних процесів;

- наукова організація праці та управління на торгових підприємствах;

- розвиток галузевої науки, раціоналізаторські та винахідницькі роботи;

- механізація та автоматизація важких та трудомістких робіт.

Механізація - це застосування різних видів машин та обладнання з метою заміни ручної праці. Стадіями розвитку механізації є: часткова механізація, механізація, комплексна механізація, автоматизація.

Основними напрямками механізації трудомістких робіт в торгівлі є:

– механізація вантажно-розвантажувальних робіт, складських операцій;

– механізація підготовки товарів до продажу з використанням різних видів ріжучого, фасувального та паківельного обладнання;

– механізація процесів зберігання продуктів за допомогою різних видів холодильного обладнання;

– механізація контрольно-касових операцій;

– механізація і автоматизація продажу окремих видів товарів за допомогою торгових автоматів;

– створення комплексно-механізованих та автоматизованих складів та магазинів;

– механізація обліку товарообігу та товарних запасів, обробки економічної інформації за допомогою ЕОТ.

Для успішного застосування досягнень НТП у торгівлі має велике значення рівень технічних та економічних знань торгових працівників. Вони повинні умити економічно обгрунтовувати застосування того чи іншого виду торговельного обладнання, організувати доставку, монтаж, введення в експлуатацію торгового обладнання, здійснювати його технічне обслуговування та ремонт, виконувати правила експлуатації та техніки безпеки.

Визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і механізації.

З метою встановлення єдиних методів оцінки економічної ефективності нової техніки у 1977 році була введена “Методика визначення економічної ефективності використання в народному господарстві нової техніки, винахідів та раціоналізаторських запропонувань”. Вона є обов’язковою для всіх галузей народного господарства.

Основним показником економічної ефективності нової техніки є річний економічний ефект, який визначається за формулою:

Е = ( В₁ – В₂ ) * А₂ , де

Е – річний економічний ефект, грн. ;

А₂ – річний обсяг виробництва продукції ( робіт ) за допомогою нової техніки в розраховуємому році, в натуральних одиницях;

В₁ та В₂ – витрати на одиницю продукції (роботи), яка виробляється за допомогою базової та нової техніки, грн.

Витрати (В) визначають за формулою:

В = С + Е_н * К , де

С – себевартість одиниці продукції ( робіт ) , грн. ;

Е_н – нормативний коефіцієнт економічної ефективності, який дорівнює 0,15;

К – питомі капітальні вкладення на одиницю продукції, грн.

При розрахунках річного економічного ефекту нової техніки рекомендується враховувати чинник часу в тих випадках, коли, по-перше, капітальні вкладення здійснюються не один рік, по-друге, коли змінюється режим роботи нової техніки в кожному році експлуатації, що змінює поточні витрати. Урахування чинника часу здійснюється шляхом приведення до одного моменту часу (початку розрахункового періоду) єдиночасних та поточних витрат на створення та застосування нової і базової техніки та результатів їх застосування. Таке приведення здійснюється за допомогою коефіцієнта приведення, який розраховується за формулою:

d_t = (1 + E ) ^t , де

d_t – коефіцієнт приведення ;

Е – норматив приведення різночасних витрат, який дорівнює 0,1;

t – кількість років, які відділяють витрати та результати поточного року від

початку розрахункового року.

При визначенні економічної ефективності застосування нової техніки в торгівлі крім основних показників, розглянутих вище, розраховують додаткові: собівартість робіт, рівень продуктивності праці робітників, кількість умовно вивільнених робітників. Враховують також соціальні результати механізації.

Собівартість механізованих робіт, наприклад, механізованої переробки вантажу, визначається з метою визначення економії в перерахунку на одиницю (1т) переробленного вантажу. Собівартість механізованої переробки вантажу визначається як відношення суми річних експлуатаційних витрат, пов’язаних з виконанням вантажних робіт механізованим способом, до обсягу переробки вантажу ( в т ). Вона може розраховуватися як в цілому по складу, так і по окремій ділянці. При визначенні ефективності застосування техніки взамін ручної праці розраховують себевартість переробки вантажу вручну та окремо механізованим способом, а потім ці показники порівнюють.

Рівень продуктивності праці при використанні нової техніки визначається з метою виявлення, яким чином застосування нової техніки та механізація робіт впливають на зростання продуктивності праці та зміну кількості робітників.

Кількість умовно вивільнених робітників визначається за формулою:

Р_{В =} О₂ / П₁ – О₂ / П₂ , де

Р_В – кількість умовно вивільнених робітників при застосуванні нової техніки;

О₂ – обсяг робіт (вантажообігу, товарообігу) після застосування нової техніки;

П₁ – продуктивність праці до застосування нової техніки;

П₂ – продуктивність праці після застосування нової техніки.

При визначенні економічної ефективності застосування нової техніки слід враховувати соціальні результати, а саме: зміна характеру праці робітників галузі, її полегшення, створення сприятливих соціальних умов для здоров’я робітників і т. д.

Ефективність витрат на нову техніку повинна визначатися:

- на стадії створення нової техніки та проектування (очикувана ефективність);

- на стадії введення в експлуатацію нової техніки (запланована ефективність);

- в процесі експлуатації нової техніки (фактична ефективність).

Термін окупності витрат (капітальних вкладент) на придбання нової техніки визначається за “Типовою методикою визначення економічної ефективності капітальних вкладень”, визначається за формулами:

Т = К / Е Т = К / С – И , де

Т – термін окупності капіталовкладень, в роках;

К – сума капіталовкладень, грн;

Е – річний економічний ефект (річна сума прибутку), грн;

С – сума торгових скидок та надбавок за рік, грн;

В – сума витрат обігу за рік, грн.

Показники механізації: коефіцієнти механізації одного вида робіт, комплексної механізації робіт, автоматизації робіт, механізації праці, автоматизації праці.

Рівень механізації торгівлі характеризується такими показниками – коефіцієнтами: окремих видів робіт; комплексної механізації робіт; автоматизації робіт; механізації праці; автоматизації праці.

Коефіцієнт одного вида робіт (К_мр) визначається шляхом відношення обсягу механізованої роботи до загального обсягу роботи за формулою:

К_мп = О_мр / О_мр + О_нр , де

О_мр – обсяг механізованої роботи в натуральних показниках (т, куб.м і т. д.) чи показниках вартості (грн.);

О_мр + О_нр – загальний обсяг роботи, виконаної механізованим (О_мр) та немеханізованим (О_нр) способами, в тих же показниках.

Коефіцієнт комплексної механізації робіт (К_кмр) визначається як відношення обсягу робіт, виконаних комплексно-механізованим способом, до загального обсягу робіт, тобто за формулою:

К_кмр = О_кмр / О_кмр + О_нр де

О_кмр – обсяг робіт, виконаних комплексно-механізованим способом, в натуральних показниках чи показниках вартості;

О_кмр + О_нр – загальний обсяг роботи, виконаної комплексно-механізованим та немеханізованим способами, в тих же показниках.

Коефіцієнт автоматизації робіт (К_ар) визначається як відношення обсягу автоматизованих робіт до загального обсягу окремих видів робіт, виконаних на підприємстві (ділянці) , за формулою:

К_ар = О_ар / О_ар + О_нр , де

О_ар – обсяг автоматизованих робіт, в натуральних показниках чи показниках вартості;

О_ар + О_нр – загальний обсяг робіт, виконаних на підприємстві, в тих же показниках.

Коефіцієнт механізації праці (К_мп) – це показник, який характерізує питому вагу кількості робітників, виконуючих роботу механізованим способом, в загальній кількості робітників, або питому вагу часу, відпрацьованого на механізованих роботах, у всьому відпрацьованому часові. Цей коефіцієнт визначається за формулами:

К_мп = Р_а / Р_а + Р_н або К_мп = Т_м / Т_м + Т_н , де

Р_м – кількість робітників, які виконують механізовану роботу, чол.;

Р_м + Р_н – загальна кількість робітників, які виконують роботу механізованим та не механізованим способами, чол.;

Т_м – час, відпрацьований на механізованих роботах,чол.-год. або чол.-доба;

Т_м + Т_{н –} сума відпрацьованого часу на механізованих і немеханізованих роботах, в тих же показниках.

Коефіцієнт автоматизації праці (К_ап) визначається як питома вага кількості працівників, зайнятих на автоматизованих роботах, в загальній кількасті робітників, або як питома вага часу, витраченого робітниками на керування автоматами, у всьому відпрацьованому часі; тобто за формулами:

К_ап = Р_а / Р_а + Р_н або К_ап = Т_а / Т_а + Т_н , де

Р_а – кількість робітників, зайнятих на автоматизованих роботах, чол.;

Р_а + Р_н – загальна кількість робітників, зайнятих виконанням автоматизованих та неавтоматизованих робіт, чол.;

Т_а – час, витрачений на керування автоматами та автоматично діючими машинами, чол.-год.;

Т_а + Т_н – сума відпрацьованого часу на підприємстві (ділянці) робітниками на автоматизованих та неавтоматизованих операціях.

Тема 2. Торгове вимірювальне обладнання.

1.Класифікація вимірювальних приладів.

2. Вимоги до вагів.

3. Міри довжини та об’єму.

4. Гирі.

5. Будова, принцип дії та правила експлуатації вагів настольних циферблатних та електронних.

6. Нагляд за експлуатацією ваговимірювального обладнання.

7 .Будова, принцип дії та правила експлуатації товарних, автомобільних та

вагонних вагів.

Класифікація ваговимірювальних приладів:

- за принципом дії: важільні та електронні;

-за ступінню автоматизації процесу зважування: автоматичні, напівавтоматичні та неавтоматичні;

- за місцем та способом установки: настольні, пересувні та стаціонарні.

- за видом покажчика: гирні, шкальні, шкально-гирні, циферблатні тацифрові електронні;

- за видом зняття значень зважування: з візуальним зняттям значень та документованою реєстрацію;

• за способом зняття значень: з місцевим та дистанційним способами зняття значень.

Засобом вимірювальної техніки називають технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.

Основні вимоги до вимірювальної техніки, порядок підготовки її до роботи, правила застосування зазначені в “Правилах користування засобами вимірювальної техніки у сфері торгівлі” від 20.09.96 р.

Вимоги до вагів.

Метрологічні вимоги:

- точність зважування – в межі визначеної погрішності;

- сталість – властивість вагів після виведення їх із стану рівноваги самостійно після кількох хитань повертатися в ісходний стан;

- чутливість – властивість вагів виходити із стану рівноваги при незначній зміні маси товару;

- постійність значень – властивість вагів при багатократному зважуванні одного і того ж товару незалежно від його місця знаходження на вантажоприймальному пристрої даватиоднакові значення.

Торгово-експлуатаційні вимоги:

- максимальна швидкість зважування – властивість вагів при зважуванні швидко повертатися в стан рівноваги;

• наочність значень – покупець та продавець повинні чітко бачити результат

зважування;

- надійність – ваги повинні відповідати всім метрологічним вимогам під час всього часу експлуатації.

Згідно із санітарно-гігієничними вимогами матеріал з якого виготовлені ваги,

повинен бути легкомиючимся та нейтральним до зважуваних товарів та навколишнього середовища; конструкія вагів повинна передбачати легкий доступ до всіх зовнішніх частин під час прибирання.

Для здійснення торговельних операцій застосовуються засоби вимірювальної техніки, які пройшли:

- державні випробування згідно з ДСТУ 3400 та занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні;

- державну метрологічну атестацію згідно з ДСТУ 3215;

- державну повірку згідно з ДСТУ 2708.

До користування в торговельній діяльності допускаються засоби вимірювальної техніки, які мають нормовані метрологічні характеристики згідно з технічними умовами та експлуатаційною документацією підприємств-виробників.

Забороняється застосування ваговимірювальних приладів побутового призначення.

Міри довжини та об’єму.

Для відмірювання рідинних товарів застосовують міри об’єму: металеві та скляні кухолі, а також мензурки.

Металеві кухолі виготовляють з харчового алюмінія циліндрічної форми об’ємом 0,25; 0,5; 1 л . Ці кухолі використовують для продажу молока, квасу. Кухолі з луженої сталі використовують для продажу керосину. Скляні кухолі виготовляють місткістю 0,25 та 0,5 л.Вони застосовуються для подажу пива, квасу та інших безалкогольних напоїв. Мензурки – це скляні циліндрічні та конічні градуйовані посудини, які виробляють місткістю 0,1 та 0,2 л. Їх застосовують для вимірювання кількості сиропів, соків, горілчаних виробів. Скляні кухолі та мензурки таврують тільки після випуску з виробництва. Перевірка металевих мірних кухолів здійснюється один раз у два роки.

В торівлі непродовольчими товарами для вимірювання електрошнура, стрічки та інших мірних товарів застосовують дерев’яні або металеві метри, іноді напівметри. Дерев’яні метри виготовляють з деревини твердих порід, кінцівки закріплюють сталевими чи чугунними наконечниками. Металеві метри виготовляють з полосової сталі. Шкала поділки розташована з обох сторін метру, найменьша поділка – 0.5 см. Перевірку мір довжини здійснюють раз у два роки. При перевірці звертають увагу на те, щоб метри були рівні,не викревлені. Метри повинні мати чіткі поділки шкали, чітке тавро. Припустима погрішність для дерев’яних метрів +-1,5 мм, металевих +-1 мм.

Гирі.

Гирі – це міри маси, які застосовують длязважування вантажу на вагах.

Гирі бувають загального призначення, умовні та зразкові.

Гирі загального призначення згідно із державним стандартом виготовляють 5-ти класів. В торгівлі використовують гирі 3-го класу – для зважування дорогоцінних

металів, та 5-го класу – для зважування різних товарів та господарчого вантажу. Гирі 5-го класу виготовляють з чугуна, вуглецевої сталі та керамічного сумішу. Стандартом встановленні форми, розмір гирь, а також припустимі відхилення від номінальної маси гирь. В середині металевих гирь розташована тарировочна камера, яка необхідна для підгонки маси. Ззовні камера запресовується алюмінієвою пробкою, на якій ставлять тавро.

Умовні гирі виготовляються у вигляді пласких циліндрів з радиальним вирізом для надівання на удержувач гирь на вагах. Для виготовлення умовних гирь використовують сірий чугун. На верхній поверхні гирь повинна бути зазначена умовна маса гирі у кілограмах та відношення номінальної маси до умовної (1 : 100) . Умовні гирі також повинні мати тавро.

Зразкові гирі використовують для перевірки вагів та гирь,які використовують в торгівлі.

Перевірку гирь здійснюють один раз на рік органи державної метрологічної служби.

Будова, принцип дії та правила експлуатації вагів настольних циферблатних та електронних.

Ваги настольні циферблатні РН – 3Ц13 призначені для зважування товарів масою від 40 г до 3 кг без використання гирь. Ціна однієї поділки циферблатної шкали – 5 г. Ваги мають тарокомпенсатор для компенсації тари від 0 до 400 г.

На кронштейнах корпуса розташована головна важіль. Вантажоприймальна важіль спирається на кінець головної, а у верхній частині з’єднана із струною, яка запобігає її перевертання. Вантажоприймальна важіль за допомогою стяжки з’єднана з квадрантом, а за допомогою шплінта – зі штоком заспокоювача. Для розташування вантажу на вантажоприймальну важіль встановлюється вантажоприймальна площадка. Квадрант будується з противаги, великої та малої призм та необхіден для врівноважування вантажу, який розташовують на площадці, при цьому він відхиляється та через шарнірний паралелограм і зубчату пару обертає стрілки, які пересуваються за круговою шкалою циферблату та показують масу вантажу.

Тарокомпенсатор необхіден для відрахування маси тари із значення вагів за шкалою. Рівень та чотирі регулюємі ніжки необхідні для встановлення вагів в горизонтальне положення, ізолір – для піднімання важільної системи і розвантаження призм при перенесенні, транспорптуванні та зберіганні вагів. Під товарною площадкою розташована тарировочна камера, за допомогою якої при додаванні чи зніманні баласту встановлюють стрілки на нульову відмітку. Заспокоювач, який будується з циліндру із технічною олією, поршня та штока, з’є днаного вантажоприймальною важіллю, необхідний для заспокоєння рухів стрілки.

Настольні циферблатні ваги встановлюють на рівній поверхні прилавка. Горизонтальне положення вагів регулюється за допомогою гвинтових ніжок та рівня. Для цього контрагайки опускають, ніжки загвинчують до упору. Потім орієнтуються на бульбашку кися рівня. Якщо вона відхиляється, то обертають дві ніжки, розташовані на протилежному від бульбашки боці, до того моменту, коли бульбашка опинеться в центрі контрольного кола. Після цього фіксують положення ніжок контрагайками.

У правильно встановлених ненавантажених вагів стрілка буде знаходитись на нульовій відмітці, якщо ні, то цього досягають за допомогою баласту в тарировочній камері. Стрілка повинна рухатися не більше 2-3 разів після виведення вагів з рівноваги, що регулюють за допомогою олійного заспокоювача.

Зважують товар в межі значень шкали без гирь. Якщо при зважуванні маса товару перебільшує значення шкали циферблата, то на гирєвій площвдці розташовують гирі. При цьому необхідно використовувати як умога меньшу кількість гирь, тобто неможна замінювати великі гирі рівнозначним набором дрібних.

При продажі товару в тару покупця спочатку зважують тару, називають її масу покупцю та дають змогу побачити значення шкали. Потім зважують тару з товаром та із загальної маси відраховують масу тари.

Товари та гирі необхідно розташовувати на вагах обережно, без різких рухів. При зважуванні товару в папірових чи інших пакетах на гирну площадку слід покласти такий самий пакет. Після кожного такого зважування слід знімати пакет для перевірки рівноваги вагів. Забороняється при зважуванні на циферблатних вагах використовувати тару, маса якої не введена втару вагів, а також запаковувати, нарізати товари на площадці вагів. Не можна встановлювати гирі на обидві площадки для визначення маси товару.

Для приведення важільної системи вагів в дію необхідно ручку ізоліра обертати проти годинникової стрілки до упору. При зважуванні товару в тару на товарну площадку укладають тару, потім обертають ручку тарокомпенсатора та встановлюють ваги в нульове положення. Після зважування товару в тарі ручку тарокомпенсатора необхідно повернути в попереднє положення. Після закінчення роботи ваги протирають, вантажоприймальну площадку при необхідності промивають.

Ваги електронні для визначення маси і вартості товару типу ВР 4149. Всі модифікації вагів розрізняються різним розташуванням пульта керування та цифрових табло для покупця та продвця відносно корпуса вагів та функціональними можливостями. Ці електронні ваги призначені для зважування товарів масою від 0,01 до 6 кг, мають диапазон компенсації маси тари від 0 до 0,6 кг, час вимірювання маси з визначенням вартості не більше 1,5 с, час безперервної роботи – до 16 годин, час прогрівання елементів вагів до робочого стану – не меньше 10 хвилин, припустима погрішність різних модифікацій вагів – від 1 до 4г в залежності від маси зважуваного товару.

До будови вагів входять: вантажоприймальна площадка, корпус з кронштейном, вимикачем та роз’ємом, табло покупця та продавця, ніжки для регулювання рівня. В корпусі розташовані ваговий механізм та основні елементи електронноі частини вагів.

Принцип дії вагів полягає в перетворенні сили важкості зважуваного вантажу в чисельно-імпульсний сигнал на виході частотного датчика та послідуючою цифровою обробкою в мікропрцесорному пристрої з видачою результату на табло індікації та вихідний роз’єм.

Кнопки клавіатури розташовані праворуч та зазначені цифрами від “0” до “9”. Вони необхідні для вводу ціни за 1 кг товару, а також для вводу вартості штучного товару. Кнопки клавіатури розташовані ліворуч, вони призначені для кодування ціни за 1 кг товару або вартості штучного товару.

Кнопка “Т” необхідна для віднімання маси тари та виведення її значення на індікатори. Повторним натисканням на цю кнопку обнуляють індікатор тари.

Кнопка “С” обнуляє ціну товару, повертає ваги із режимів індікації вартості штучного товару або вартості суми кількох продуктів у режим зважування. Натискання на цю кнопку здійснює очищення суматора.

Кнопка “ПРОГ” потрібна для програмування кожної клавіші ціною 1 кг товару.

Кнопка “П+” здійснює додавння вартості продукту в суматорі та виведення на індікатор проміжної суми.

Кнопка “ШТ” переводить ваги в режим вводу вартості штучного товару.

Кнопка “ПЕЧ” здійснює виведення на індікатор та на печать сумарної вартості. Якщо суматор порожній, то на печать виводиться маса, ціна та вартість зважуваного товару.

На початку роботи ваги необхідно встановити за допомогою ніжок так, щоб бульбашка кисню опинилася в центрі ампули. Потім необхідно зняти платформу вагів, обернути транспортний гвинт до упору. Підключити ваги до електромережі та перевести тумблер в положення “ВКЛ”. При цьому ваги повинні пройти режим тестування, а потім на індікаторах виводяться нулі і ваги переходять у режим зважування.

Нагляд за експлуатацією ваговимірювального обладнання.

За станом та експлуатацією ваговимірювального обладнання встановлено державний, відомчий та громадський нагляд.

Державний нагляд здійснює Державна метрологічна служба України через мережу лабораторій. Ваговимірювальні прилади та гирі перевіряють та таврують один раз на рік. Пересувні ваги та гирі перевіряють та таврують в лабораторіях, куди їх доставляють торгові підприємства, а стаціонарні – на місці. На таврі позначають останні дві цифри року таврування, номер лабораторії та номер тавра. Ваги та гирі, які не пройшли перевірку зберігати в магазині заборонено.

Відомчий нагляд здійснюють інспектори державної торгової інспекції.

Крім державного та відомчого нагляду, здійснюють контроль за експлуатацією вагів та гирь органи міліції, робочого контроля, а також самі покупці.

Відповідальність за справність та правильну експлуатацію вагавимірювальних приладів несуть керівники торгових підприємств та робітники , які безпосередньо працюють з вагами.

Будова, принцип дії та правила експлуатації товарних, автомобільних та

вагонних вагів.

Для зважування великих мас використовують ваги товарні, автомобільні та вагонні.

Ваги товарні шкальні – РП 500Ш13 – важільно-механічні пересувні шкальні з візуальним місцевим зняттям значень, необхідні для зважування вантажу від 25 до 500 кг.

Ваги будуються з трьох основних частин: вантажопідйомного пристрою, важільного механізма та коромислового вказівника.

Вантажоприймальна металева платформа за допомогою чотирьох ніжок спирається на пересувні серги вантажопідйомних призм платформенних важілів. Велика та мала важіль поєднані міжсобою сергою, яка спирається за допомогою опорних призм на подушки, вмонтовані в станину вагів. Кінець великої важілі за допомогою призм, серег та тяги поєднується з передаточною важіллю, а останній – з переднім плечем коромисла. Передаточна важіль дозволяє зменьшити масу пересувних гирь. На короткому плечі розташований тарировочний вантаж для приведення ненавантажених вагів до рівноваги. На довгому плечі коромисла розташована основна шкала з додатковою лінійкою, по якій пересуваються нез’ємні гирі. Ціна поділки шкали: основної – 20 кг, додаткової – 200 г.Існують також посувний та непосувний вказівники рівноваги. Для закриття коромисла вагів використовують аретир, розташований над непосувним вказівником рівноваги. На коромислі вагів зазначено рік виготовлення, заводський номер, товарний знак, межу зважування, тавро. На стойці вагів розташований висок, який будується з ланцюжку з підвішеним вантажем та загостреного непосувного стрижня. Якщо їх загострені частини співпадають, то ваги встановлені горизонтально.

Зважують товар на шкальних вагах при откритому аретирі, прицьому гирі пересувають по основній та додатковій шкалі до з’єднання посувного вказівника з непосувним, тобто до рівноваги коромислового вказівника. Потім закривають аретир та сумують значення основноі та додаткової шкал.

Автомобільні ваги застосовують на складах для зважування вантажу разом з транспортом. Виготовляють автомобільні ваги шкальні, циферблатні (з візуальним зніманням значень та документованою реєстрацією) та цифрові (з документованою реєстрацією) з такою найбільшою межою зважування (в т): 10, 15, 30, 60, 100, 150. Автомобільні ваги монтують на вантажному дворі складу під навісом, який захищає їх механізм від опадів. Платформа встановлюється на вантажоприймальні призми підплатформеної важільної системи, які через складну систему передаточного механізму і тягу поєднується з відліковим приладом.

Вагонні ваги застосовують для зважування вантажу у вагонах на залізничних станціях та на великих оптових підприємствах. Вагонні ваги бувають циферблатними (з візуальним зняттям значень та документованою реєстрацією), шкальні та дискретно-цифрові (з документованою реєстрацією). Найвища межа зважування (в т): 60, 150, 200, найменьша – відповідно 3, 5 та 10. Ваги можуть мати одну чи дві платформи. Під платформою вмонтований важільний механізм, пов’язаний важільною системою з циферблатним вказівником. По платформі вагів прокладено рельси.